Вирок від 03 березня 2026 р. у справі №204/7201/19 — Чечелівський районний суд міста Дніпра

Справа № 204/7201/19

Провадження № 1-кп/204/62/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 березня 2026 року м. Дніпро

Чечелівський районний суд міста Дніпра у складі:

головуючого судді - ОСОБА_1 ,

секретаря судового засідання - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження № 12019040680001635, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань 12 серпня 2019 року, за обвинуваченням:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області, громадянина України, маючого середньо-технічну освіту, одруженого, на утриманні нікого не маючого, пенсіонера, раніше не судимого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 121, ч. 1 ст. 263 КК України,

за участю: прокурора ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 , обвинуваченого ОСОБА_3 ,

В С Т А Н О В И В:

10 серпня 2019 року приблизно о 08 год. 00 хв. у ОСОБА_3 , який знаходився між буд. АДРЕСА_3 , на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин з раніше йому знайомим потерпілим ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , виник злочинний умисел, спрямований на спричинення тяжкого тілесного ушкодження потерпілому ОСОБА_6 .

Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_3 , знаходячись за вищевказаною адресою у зазначений час, умисно наніс потерпілому ОСОБА_6 рукою, стиснутою в кулак, та ногою, взутою у взуття, у невстановленій досудовим розслідуванням кількості, але не менше трьох ударів в ділянку голови, не менше чотирьох ударів в ділянку тулубу, не менше одного удару в ділянку правого плеча, не менше одного удару в ділянку правої кисті, не менше одного удару в ділянку правої нижньої кінцівки, спричинивши потерпілому ОСОБА_6 , згідно з висновком експерта № 1582/807-Е від 04 вересня 2019 року, тілесні ушкодження у виді сумісної тупої травми тіла – садно на спинці носа, ділянка осадження шкірних покровів в лобній ділянці ліворуч, синець на передній поверхні правої гомілки у нижній третині, масивний розлитий синець на передньо-зовнішній поверхні правого плеча у верхній третині, дещо з розповсюдженням на внутрішню поверхню, садна у проекції міжфалангових суглобів на 1-4 пальцях правої кисті, синець в поперековій ділянці ліворуч; інфільтруючий крововилив у товщі м`яких покривних тканин голови, еритроцити по переферії частково гемолізовані, поміж них визначаються нейтрофільні лейкоцити, місцями утворюють так званий «лейкоцитарний вал» на межі крововиливу та неушкодженими м`якими тканинами, виражений набряк з морфологічною картиною ексудативного запального процесу, реакція Перлса – негативна. Перелом правої плечової кістки з крововиливом довкола у товщі м`яких тканин, переломи 5-7 ребер по середньо-ключичній лінії, переломи 8-10 лівих ребер по середньо-пахвовій лінії, 11,12 лівих ребер по задньо-пахвовій лінії, інфільтруючі крововиливи довкола переломів у товщі міжреберних м`язів, еретроцити по переферії частково гемолізовані, поміж них визначаються нейтрофільні лейкоцити, місцями утворюють так званий «лейкоцитарний вал» на межі крововиливу та неушкодженими м`якими тканинами, виражений набряк з морфологічною картиною ексудативного запального процесу, реакція Перлса – негативна, крововилив у товщі м`яких тканин спини в поперековій ділянці зліва, субплевральні та інтраальвеолярні крововиливи у легенях, крововиливи у селезінці, нерівномірність кровонаповнення внутрішніх органів, морфологічні ознаки шокової реакції у нирках, крововиливи під ендокардом у проекції сосочкових м`язів (плями Мінакова), яка відноситься до тяжких тілесних ушкоджень (згідно правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень наказу № 6 МОЗ України від 17.01.1995 року «Про розвиток та вдосконалення судово-медичної служби України» п. 2.3) та перебуває у прямому причинному зв`язку з настанням смерті потерпілого.

Внаслідок умисного спричинення ОСОБА_3 потерпілому ОСОБА_6 сумісної травми тіла з переломами правої плечової кістки та ребер, з крововиливами у легені та селезінку, яка ускладнилася розвитком шоку, 12 серпня 2019 року в період часу з 07 год. 55 хв. по 08 год. 55 хв. за адресою: АДРЕСА_4 , настала смерть потерпілого.

Крім того, у ОСОБА_3 , у невстановленому досудовим розслідуванням місці, виник умисел, спрямований на придбання, носіння та зберігання вогнепальної зброї без передбаченого законом дозволу.

Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_3 , у невстановленому досудовим розслідуванням місці, у невстановлений досудовим розслідуванням час, придбав, без передбаченого законом дозволу, пістолет, виготовлений шляхом переробки саморобним способом сигнального пістолета «ZORAKI-MOD.914-S» № НОМЕР_1 калібру 9 мм Р.А.Knall виробництва Туреччини, в конструкцію якого внесено зміну, а саме: з каналу ствола видалений захисний елемент, що призначений для перешкоджання проведення пострілів кінетичними снарядами (кулями), після чого 10 серпня 2019 року близько 08 год. 00 хв. носив зазначений пістолет без передбаченого законом дозволу при собі в руці, знаходячись біля буд. 42 та буд. 44 по пр. Богдана Хмельницького в м. Дніпрі, а також зберігав без передбаченого законом дозволу у невстановлений досудовим розслідуванням період часу в автомобілі «Opel Vectra», д/н НОМЕР_2 , який належить ОСОБА_3

12 серпня 2019 року в період часу з 14 год. 00 хв. по 15 год. 11 хв. біля будинку 101 по пр. Богдана Хмельницького в м. Дніпро працівниками поліції проведено обшук автомобіля «Opel Vectra», д/н НОМЕР_2 , під час якого виявлено та вилучено пістолет «ZORAKI-MOD.914-S».

Згідно з висновком судової експертизи зброї № 7/3.1/590 від 27 серпня 2019 року, предмет, схожий на пістолет, вилучений 12 серпня 2019 року, під час обшуку автомобіля «Opel Vectra», д/н НОМЕР_2 , чорного кольору, VIN: НОМЕР_3 , 2004 року випуску, є ручною короткоствольною вогнепальною зброєю – самозарядним гладкоствольним пістолетом калібру 9 мм Р.А., пістолет придатний до проведення пострілів.

Згідно з п. 21 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» від 02 липня 2015 року (із змінами), поліція відповідно до покладених на неї завдань: здійснює контроль за дотриманням фізичними та юридичними особами спеціальних правил та порядку зберігання і використання зброї, спеціальних засобів індивідуального захисту та активної оборони, боєприпасів, вибухових речовин і матеріалів, інших предметів, матеріалів та речовин, на які поширюється дозвільна система органів внутрішніх справ. Відповідно до п. 33 ст. 4 Положення про Міністерство внутрішніх справ України (із змінами), затвердженого Указом Президента України № 383/2011 від 06 квітня 2011 року, Міністерство внутрішніх справ України забезпечує відповідно до законодавства функціонування дозвільної системи. На виконання вищевказаних нормативних актів наказом МВС України № 622 від 21 серпня 1998 року затверджена Інструкція про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної, холодної і охолощеної зброї, пістолетів вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та патронів до них, а також боєприпасів до зброї, основних частин зброї та вибухових матеріалів, яка визначає в тому числі, порядок видачі дозволів на придбання, зберігання, носіння і перевезення вогнепальної зброї та бойових припасів.

Однак ОСОБА_3 , порушуючи законодавство України у сфері дії дозвільної системи, умисно придбав, носив та зберігав вказаний пістолет без передбаченого законом дозволу.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 провину у вчиненні кримінальних правопорушень не визнав, надавши суду наступну версію подій 10.08.2019 року. Так, він зазначив, що займався ремонтом у власній квартирі, будучи обізнаним, що свідок ОСОБА_7 заробляє на життя наданням послуг з ремонту осель, звернувся до останнього із проханням виконати певний ряд робіт в його квартирі. В подальшому, одним із завдань було винести з квартири чавунну ванну, яка одночасно мала слугувати платою за надані ним послуги шляхом отримання коштів за її здачу на металобрухт. Зважаючи на вагу вказаної ванни, свідок ОСОБА_7 звернувся по допомогу до потерпілого ОСОБА_6 . Через деякий час він знову зателефонував свідку з пропозиції заробітку за подальшу допомогу у проведенні ремонту, у зв`язку з чим він домовився з останнім зустрітися за адресою місця проживання потерпілого. Приїхавши за вказаною адресою, 10.08.2019 року, він зустрів ОСОБА_8 , який одразу виразив незадоволення розміром плати за попередньо надані послуги. Через 5-7 хвилин підійшов свідок ОСОБА_7 , який посилив відповідний конфлікт, виразивши аналогічне невдоволення. З метою уникнення конфлікту, він спрямував до припаркованного автомобіля, за ним рушили потерпілий та свідок. Після чого він відчув два послідовні удари: один в голінь, другий в стегно. Розвернувшись він побачив потерпілого, а також свідка, що стояв на два шаги позад потерпілого. Оскільки свідок мав в руках предмет ззовні схожий на «нунчаки», а також враховуючи, що той без зволікань здійснив два кроки в сторону обвинуваченого, таким чином порівнявшись з потерпілим, з метою захисту свого життя та здоров`я, розпилив газовий балон спочатку в очі свідка ОСОБА_7 , який одразу впав на землю, а потім побачивши, що потерпілий дістає зі своїх штанів вогнепальну зброю, розпилив відповідний балон в очі потерпілого ОСОБА_6 , який втримався на ногах, у зв`язку з чим, він вимушений був вдарити потерпілого двічі кулаком, останній похитнувся, перечепився через свідка та впав, вдарившись головую об асфальт. Нагнувся до останнього, скрутив його праву руку за спиною, натискаючи коліном на ребра з правої сторони, після чого він підняв пістолет та «нунчаки», наніс потерпілому ще один удар, але вже ногою та направився до власного автомобіля, де і поклав вилучені під час конфлікту речі. Вказує, що спочатку поклав вищевказані предмети на переднє пасажирське сидіння, а потім намагався сховати пістолет та «нунчаки» в підлокітник заднього пасажирського крісла, оскільки «нунчаки» до підлокітника не влізли, поклав їх у комірець дверей поряд з пасажирським кріслом. Він не звертався до органів поліції з приводу отриманих тілесних ушкоджень, а також спроб застосування щодо нього зброї з боку потерпілого та свідка, оскільки розмір нанесених ним травм потерпілому відверто перевищували нанесені йому тілесні ушкодження. Про вилучену ним в ході конфлікту вогнепальну зброю органи влади не повідомляв, оскільки не міг достовірно знати, що вилучений предмет є саме вогнепальною зброєю, а також оскільки припускав наявність у потерпілого дозволу на зберігання та носіння зброї, мав намір віддати її власнику через деякий проміжок часу. 12.08.2019 року він був зупинений на своєму автомобілі працівниками поліції, від`їхавши від власного будинку 70 метрів. Останні повідомили про необхідність проведення обшуку у вказаному автомобілі, в той же час двері автомобіля поліції не відкрив, що призвело до розбиття вікна транспортного засобу. Після проведення обшуку був затриманий працівниками поліції, як особа, підозрювана у вчиненні злочину.

Не зважаючи на невизнання вини обвинуваченим, винуватість ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч. 2 ст. 121, ч. 1 ст. 263 КК України повністю знайшла своє підтвердження сукупністю зібраних на стадії досудового розслідування, а також досліджених в ході судового розгляду, доказами.

Допитана в судовому засіданні потерпіла ОСОБА_9 надала суду покази про те, що 11 серпня 2019 року потерпілий ОСОБА_6 , який доводився їй батьком, зателефонував її матері, ОСОБА_10 , та повідомив, що погано себе почуває, попросивши останню приїхати до нього. Після її прибуття, батько повідомив, що 10.08.2019 року його побив роботодавець на ім`я ОСОБА_11 (наразі обвинувачений), якому він разом зі свідком ОСОБА_7 надавав послуги з ремонту. Через виниклу між ними сварку, обвинувачений розпилив в очі батька та свідка газовий балон у зв`язку з чим останні впали на землю, після чого ним було нанесено батьку тілесні ушкодження, направивши пістолет. Про вказані обставини її повідомила мати, яка ночувала з батьком у ніч з 11.09.2019 року на 12.09.2019 року, тобто у ніч на смерть батька.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_10 надала суду покази про те, що покійний був її цивільним чоловіком, а потерпіла – її дочка. 10 серпня 2019 року вона перебувала у своїх батьків, в той же день їй зателефонував чоловік, зазначивши про своє погане самопочуття. Приїхавши додому наступного дня, вона побачила чоловіка, який лежав на ліжку та погано дихав. Причини свого тяжкого стану він пояснював тим, що 10 серпня 2019 року його сильно побили, зазначивши про наступні обставини: в суботу зранку він зі свідком ОСОБА_7 домовилися зустрітись за його адресою та піти на роботу. Приблизно о 08:00 год. ранку він вийшов у двір, через деякий час прибув обвинувачений, після прибуття на місце свідка ОСОБА_7 між останнім та обвинуваченим зав`язався конфлікт. Потерпілий запропонував відійти від під`їзду, вони відійшли, потерпілий стояв в стороні, мовчав. Через деякий час обвинувачений пішов в сторону машини, повернувшись вже зі зброєю, яку він наставив до голови ОСОБА_7 . Вказаний інцидент викликав занепокоєння потерпілого, який почав кричати: «збройний напад», в той час як свідок сприйняв це все за жарт. Відсутність порозуміння призвела до відмови виконання для обвинуваченого подальшої роботи, у зв`язку з чим ОСОБА_7 попросив повернути належні йому речі, що знаходилися в автомобілі обвинуваченого, до якого вони і направилися. Обвинувачений витягнув пакет, кинув його на землю та бризнув газовим балончиком у потерпілого, який впав на землю. Після цього обвинувачений почав бити останнього, закінчивши побиття, сів до автомобіля та поїхав в невідомому напрямку, а свідок з потерпілим прийшли додому потерпілого. О 9 ранку 12.08.2019 року, вона знайшла чоловіка померлим, про що вона одразу повідомила обох дочок в режимі телефонної розмови. У потерпілого був здертий ніс, на обличчі були подряпини, спина була синя. Зазначає, що аналогічні покази вона надавала і слідчому, включаючи факт залучення до конфлікту і зброї.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_12 надала суду покази про те, що загиблий її вітчим, а потерпіла – сестра. У серпні 2019 року вона зателефонувала матері, яка і повідомила їй про смерть вітчима. Приїхавши до квартири померлого, мати розповіла, що зі слів вітчима у них з роботодавцем виникла сварка, за результатами якої останній побив померлого.

Свідок ОСОБА_7 був тричі допитаний в судовому засіданні.

Так, під час допиту 21 вересня 2020 року, свідок зазначав, що дійсно конфлікт виник на фоні недоплати обвинуваченим грошових коштів за виконану ним та іншими робітниками роботу. Вказує, що саме він був ініціатором сварки, потерпілий до конфлікту не втручався, жодних грошей від обвинуваченого не вимагав, жодним чином не погрожував.

Зазначає, що підійшовши до транспортного засобу обвинуваченого щоб забрати належний йому робочий одяг, обвинувачений кинув речі на землю, розпиливши газовий балон спочатку в очі потерпілого, а потім його, у зв`язку з чим останні впали на землю, отримавши незначні удари в їх бік з боку обвинуваченого, після чого змінив покази зазначивши, що тілесні ушкодження йому не наносилися, чи наносилися ушкодження потерпілому вказати не може.

Вказує, що на місці події бачив пістолет, в той же час власника відповідної вогнепальної зброї вказати не може. Йому відомо, що потерпілий мав зброю, яку останній знайшов в невідомому йому місці. Після того, як йому розпили газовий балон в очі, він бачив предмет, схожий на пістолет, що лежав на землі, в той же час не бачив, щоб потерпілий погрожував ним обвинуваченому та не знає ким відповідний пістолет був в подальшому піднятий. Вказує, що обвинувачений під час конфлікту тримав у руках предмет, схожий на «нунчаки», які в ході конфлікту не використовував, в той же час вважає, що метою їх демонстрації була налякати свідка та потерпілого.

Вказує, що розбіжності з показами, наданими ним під час досудового розслідування виправдовуються його емоційного стану від події, а тому не відповідали дійсності. Крім того, має вади зору, а тому підписував процесуальні документи цілком довірячи працівникам органу досудового розслідування.

Під час повторного допиту 23 січня 2025 року свідок наполягав на тому, що він був ініціатором конфлікту, оскільки вважав плату за виконану роботу несправедливою. Оскільки обвинувачений був обурений проханням доплатити та у виплаті 200 грн. відмовив, він попросив віддати його робочий одяг, оскільки подальша робота ними виконуватися не буде. Наполягав на тому, що зброю на місце події приніс саме обвинувачений, яку з метою погроз наставляв на нього. Потерпілий у жодному разі власником зброї бути не міг, оскільки він знає останнього з 1988 року, вони дуже близькі між собою, жодного разу від нього про пістолет не чув. Вказує, що подія відбувалася влітку, потерпілий мав мінімум одягу, а тому сховати там пістолет просто-на-просто не міг. Жоден з них будь-яких тілесних ушкоджень обвинуваченому не наносив. Ще раз розповів, що обвинувачений розпилив газовий балон спочатку потерпілому, а потім йому. Наполягає на правильності наданих ним показів під час досудового розслідування. Розбіжності у показах наданих ним під час судового розгляду мають місце внаслідок перебування його у стані алкогольного сп`яніння під час його первинного допиту у залі судового засідання.

05 червня 2025 року свідка було допитано втретє внаслідок наявних розбіжностей. Він показав, що потерпілий конфлікту з обвинуваченим не мав, оскільки саме він просив здійснити оплату коштів, а також повернути належні йому речі. Обвинувачений дійсно розпилив газовий балон в обличчя потерпілого та безпосередньо його, після чого вони впали на землю, що стало причиною такої поведінки з боку обвинуваченого йому не відомо. Він не бачив на потерпілому будь-яких тілесних ушкоджень, хоча обвинувачений і наносив декілька ударів. Чи наносились потерпілому тілесні ушкодження вказати не може. Категорично наполягає на тому, що жодного насильства чи погроз насильством з його боку чи з боку потерпілого до обвинуваченого застосовано не було. Жоден з них будь-яких заборонених предметів при собі не мали та їх і не було б навіть де приховати, оскільки літній одяг передбачав шорти та футболку. Пістолет та «нунчаків» в обвинуваченого також не бачив, в той же час не може точно на цьому наполягати, оскільки пройшов значний проміжок часу з дати події.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_13 надав суду покази про те, що він був присутній під час обшуку автомобіля, точної дати проведення якого назвати не може. До початку проведення слідчої дії, слідчий запитував у обвинуваченого чи відчинить останній двері автомобіля для проведення обшуку, після повторної відмови, слідчим було розбито скло, про що було попередньо повідомлено обвинуваченого, та таким чином власноруч відкрито водійські дверці та багажник. В ході обшуку в багажнику було віднайдена та вилучена дерев`яна палиця. На задньому сидінні, у підлокітнику, піднятому в рівень сидіння, було знайдено пістолет, замотаний у ганчірку. З під сидіння водія було вилучено гайковий ключ та «нунчаки». Вказує, що згода на те, що бути присутнім під час обшуку, надавалася ним добровільно. Коли він підійшов, біля автомобіля стояло двоє слідчих, обвинувачений вільно стояв біля стіни, без кайданків, спілкувавшись із працівниками поліції. Усі віднайдені предмети демонструвались обвинуваченому. В пакет запакували пістолет, обойма, патрони, гайковий ключ та нунчаки.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_14 надав суду покази про те, що надійшов виклик з лікарні про те, що помер чоловік від тілесних ушкоджень, на що було проведено розшукові заходи задля встановлення осіб причетних до вчинення вказаного кримінального правопорушення. Під час проведення вказаних заходів було встановлено особу, яка можливо була причетна до вчинення вказаного кримінального правопорушення, а саме це був роботодавець померлого. Приїхавши за місцем проживання роботодавця по пр. Богдана Хмельницького, постукавши у ворота хвіртки, двері ніхто не відчинив, після чого, почекавши хвилин 15-20 у своєму автомобілі, вийшов ОСОБА_3 , оглянувшись по сторонам, сів до свого автомобіля та почав рух, на жодні сигнали не реагував та не зупинявся. Потім переїхавши пр. Героїв Сталінграда та вул. Донську, він перекрив дорогу власним автомобілем, обвинувачений зупинив рух, вийшов з машини з метою роз`яснення причин зупинки. Встановивши особу ОСОБА_3 за паспортом, йому повідомили, що одна особа, з яким у нього був конфлікт, помер, на що ОСОБА_3 відповів, що цього не може бути. Після цього, слідчим було проведено обшук, ОСОБА_3 відразу не надавав згоду та говорив, що якщо вам необхідно проводити обшук, то проводьте, однак автомобіль не відчинив, після чого в автомобілі було виявлено пістолет, нунчаки та палицю. Після відшукання вказаних речей, ОСОБА_3 їх вилучення не коментував. Проводилася вказана слідча дія з відеофіксацією. Протокол обшуку було ним також підписано, він з ним ознайомлювався та там були зазначені вірні відомості. Слідчий запропонував ОСОБА_3 відкрити автомобіль, на що останній не погодився, у зв`язку з чим було прийнято рішення про розбиття вікна передньої лівої двері вказаного автомобіля. Вказували, що мало місце переслідування ОСОБА_3 , оскільки відстань від хвіртки звідки вийшов ОСОБА_3 та автомобіля, до якого останній сів, була незначна, а його автомобіль був далеко і він фізично не встиг би його зупинити. Коли вони їхали за ним, то йому подавали сигнали, однак він не зупинився.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_15 надав суду показання про те, що він безпосереднім свідком подій не був, лише проводив досудове розслідування. Обвинуваченого побачив вперше, коли було зареєстроване кримінальне провадження та коли було зупинено автомобіль обвинуваченого в районі «12 кварталу» та було проведено обшук. Обшук, він проводив в якості слідчого влітку на початку чи в середині серпня 2019 року. Вказаний обшук було проведено після отримання інформації про причетність ОСОБА_3 до вчинення тяжкого кримінального правопорушення, а також можливість перевезення останнім в належному йому автомобілі речей та предметів, які можуть бути доказами вчинення останнім кримінального правопорушення, що стало причиною невідкладного проведення обшуку, під час якого було вилучено дерев`яну палицю, пістолет, нунчаки та газовий балончик. Під час проведення обшуку автомобіля були присутні він, як слідчий, ОСОБА_3 та оперативний співробітник. ОСОБА_3 під час обшуку доступу до автомобіля не надав, що стало причиною розбиття скла в автомобілі. Протокол обшуку ОСОБА_3 не підписував та коментарів жодних не надавав. В подальшому вони зверталися до слідчого судді задля надання дозволу щодо узаконення вказаного обшуку та накладення арешту на вилучене майно. ОСОБА_3 було повідомлено про підстави та у зв`язку з чим буде проведено обшук у його автомобілі.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_16 надала суду показання про те, що вона в рамках даного кримінального провадження допитувала свідка ОСОБА_7 як слідчий, який розповів, що він разом із потерпілим виконали підрядні роботи для обвинуваченого. В них виник конфлікт з приводу розміру оплати за надані послуги. Обвинувачений, в ході конфлікту, здійснив погрози вогнепальною зброєю, після чого вони підійшли до автомобіля обвинуваченого, який витягнув газовий балончик та розпилив його спочатку в обличчя потерпілого, а потім свідка. Вказував про належність обвинуваченому «нунчаків». Всі показання, які надав ОСОБА_17 були повністю зафіксовані у протоколі, з його слів, він після цього прочитав та підписав протокол. Після цього, в автомобілі, на який вказав свідок і було проведено обшук

Крім показань потерпілої, свідків, допитаних в судовому засіданні, вина ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень підтверджується дослідженими в судовому засіданні письмовими доказами:

по епізоду за ч. 2 ст. 121 КК України:

-протоколом огляду від 12 серпня 2019 року з фототабляцями до нього, проведеного у проміжок часу з 10 год. 50 хв. по 11 год. 50 хв., у присутності понятих, відповідно до якого об`єктом огляду є трикімнатна квартира АДРЕСА_5 . В ході огляду було встановлено, що при вході в кімнату № 3 з правої сторони на першому стільці виявлено джинси темно-синього кольору з вставленим шкіряним паском (при огляді яких будь-яких візуальних ушкоджень тканини і плям не виявлено). У ході огляду виявлено і вилучено джинси темно-синього кольору (арк. кримінального провадження 8-13);

-протоколом огляду місця події (трупа) від 12 серпня 2019 року, з фототаблицями до нього, проведеного у проміжок часу з 11 год. 55 хв. по 12 год. 15 хв., у присутності понятих, за участю спеціаліста – судово-медичного експерта ОСОБА_18 , відповідно до якого об`єктом огляду є труп чоловіка ОСОБА_19 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , розташованого на ліжку в спальній кімнаті квартири АДРЕСА_6 . В ході огляду було виявлено, що він знаходиться в горизонтальному положенні, лежачи на спині, обличчям догори. Верхні кінцівки зігнуті в ліктьових суглобах та розташовані на тулубі, права нижня кінцівка виплавлена вздовж осі тіла, ліва нижня кінцівка зігнута в колінному суглобі і відведена в сторону Труп одягнений: труси сірі. Шкіряні покрови на дотик прохолодні на відкритих ділянках тіла та теплі на спині, трупне заклякання помірно виражене в усіх звичайно досліджуваних групах м`язів, трупні плями синюшно-фіолетового кольору розташовані позадообічним поверхням тулуба і кінцівок, при неодноразовому дозованому натисканні на них пружинним динамометром із зусиллям 2 кг на сантиметр квадратний по 3 секунди зникають та відновлюють своє забарвлення через 25-30 секунд (12.03) 12 серпня 2019 року. Кістки склепіння черепу, нижньої щелепи, грудної клітини та кінцівок на дотик цілі. 12.08.2019 (12:05) температура навколишнього середовища становить 27,8 ?, температура в прямій кишці на глибині 10 сантиметрів становить 35,1 ?. Огляд проводився при недостатньому штучному освітленні. На переніссі, в лобній області ліворуч, на тильній поверхні правої кісті, на задній поверхні лівого ліктьового суглобу садна (арк. кримінального провадження 15-18);

-актом судово-медичного дослідження (обстеження) № 1582, розпочатого 13 серпня 2019 року, закінченого 03 вересня 2019 року, відповідно до якого на підставі даних судово-медичного дослідження, при дослідженні трупа ОСОБА_6 виявлено: сумісна тупа травма тіла – садно на спинці носа, ділянка осадження шкіряних покровів в лобній ділянці ліворуч, синець на передній поверхні правої гомілки у нижній третині, масивний розлитий синець на передньо-зовнішній поверхні правого плеча у верхній третині, дещо з розповсюдженням на внутрішню поверхню, садна у проекції міжфалангових суглобів на 1-4 пальцях правої кисті, синець в поперек овій ділянці ліворуч; інфільтруючий крововилив у товщі м`яких покривних тканин голови, еритроцити по переферії частково гемолізовані, поміж них визначаються нейтрофільні лейкоцити, місцями утворюють так названий «лейкоцитарний вал» на межі крововиливу та неушкодженими м`якими тканинами, виражений набряк з морфологічною картиною ексудативного запального процесу, реакція Перлса – негативна, перелом правої плечової кістки з крововиливом довкола у товщі м`яких тканин, переломи 5-7 лівих ребер по середньо-ключичній лінії, переломи 8-10 лівих ребер по середньо-паховій лінії, 11,12 лівих ребер по задньо-паховій лінії, інфільтруючі крововиливи довкола переломів у товщі міжреберних м`язів, еритроцити по периферії частково гемолізовані, поміж них визначаються нейтрофільні лейкоцити, місцями утворюють так названий «лейкоцитарний вал» на межі крововиливу та неушкодженими м`якими тканинами, виражений набряк з морфологічною картиною ексудативного запального процесу, реакція Перлса – негативна, крововилив у товщі м`яких тканин спини в поперековій ділянці зліва, субплевральні та інтраальвеолярні крововиливи у легенях, крововиливи у селезінці, нерівномірність кровонаповнення внутрішніх органів, морфологічні ознаки шокової реакції у нирках, крововиливи під ендокардом у проекції сосочкових м`язів (плями Мінакова). Збільшення ваги та розмірів серця, серце значно зів`яле, обкладене жировою тканиною, слабко виражений коронаросклероз, навколосудиний та дрібновогнищевий кардіосклероз, аретріолосклероз. Туберкульоз легень з вираженою активністю специфічного запалення. Жировий гепатоз печінки, на тлі агресивного гепатита. Артеріосклероз нирок. Індуративний панкреатит. При судово-імунологічному дослідженні крові з трупа встановлена група А з ізогемаглютиніном анти-В за ізосерологічною системою АВ0. Смерть його настала від сумісної тупої травми тіла з переломами правої плечової кістки та ребер, з крововиливами у легені та селезінку, яка ускладнилася розвитком шоку, що підтверджується даними судово-медичного дослідження трупа та даними додаткових методів дослідження. Сумісна тупа травма тіла виникла прижиттєво, незадовго до настання смерті, від дії тупого твердого предмету (предметів), або при ударі об такий (такі), відноситься до тяжких тілесних ушкоджень (згідно правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень наказу № 6 МОЗ України від 17 січня 1995 року «Про розвиток та вдосконалення судово-медичної служби України» п.2.3) та перебуває у прямому причинному зв`язку з настанням смерті потерпілого. При судово-токсикологічному дослідженні крові з трупа не виявлені: метиловий, етиловий, ізопропіловий, пропіловий, ізобутіловий, бутіловий, ізоаміловий, аміловий спирт. За життя страждав на не різко виражений атеросклероз судин серця та аорти, туберкульоз легень, гепатит, індуративний панкреатит (арк. кримінального провадження 21-24);

-протоколом огляду від 12 серпня 2019 року, проведеного у проміжок часу з 12 год. 45 хвл. до 13 год. 10 хв., з фототаблицями до нього, у присутності понятих, відповідно до якого об`єктом огляду є відкрита ділянка місцевості розміром близько 10 на 10 квадратних метрів, розташована між двома житловими будинками, двоповерхового типу, за адресою: АДРЕСА_5 та АДРЕСА_7 . На час огляду на поверхні фрунту, яка частково засипана дрібним шлаком, будь-яких сторонніх предметів, слідів речовини бурого кольору виявлено не було. Під час огляду даної території камер відеоспостережень виявлено не було. У ході огляду не вилучалося сліди та речі, які можуть мати значення для справи (арк. кримінального провадження 25-29);

-лікарським свідоцтвом про смерть № 1582 від 13 серпня 2019 року, відповідно до якого ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 . Смерть настала вдома по АДРЕСА_8 внаслідок нападу з метою вбивства чи нанесення ушкодження. Хвороба, що призвела до смерті: шок; інші уточнені травми із залученням декількох ділянок тіла; сумісна тупа травма тіла: напад з використанням тупого предмету з метою вбивства чи нанесенням ушкодження (арк. кримінального провадження 83);

-висновком експерта № 1582/807-Е від 04 вересня 2019 року, відповідно до якого окрім підсумків, зазначених в акті судово-медичного дослідження (обстеження) № 1582 від 03 вересня 2019 року вказано, що можна припустити, що смерть ОСОБА_6 стала близько за 3-4 години до моменту огляду трупа на місці події. Враховуючи характер та локалізацію тілесних ушкоджень (різні анатомічні ділянки), маловірогідно, що вони утворилися при падінні з висоти власного зросту. Встановлені при експертизі трупа тілесні ушкодження виникли від дії тупого твердого предмету (предметів). Враховуючи характер тілесних ушкоджень, травмуючи тупі тверді предмети мали загальний характер тупих твердих предметів, якими могли бути нога взута в взуття, рука людини зжата в кулак чи інші тупі тверді предмети. Враховуючи характер, локалізацію та механізм утворення тілесних ушкоджень можна припустити, що в ділянку голови було спричинено не менше трьох механічних дій, в ділянку тулубу не менше чотирьох механічних дій, в ділянку правого плеча не менше однієї механічної дії, в ділянку правої кисті не менше однієї механічної дії, в ділянку правої нижньої кінцівки не менше однієї механічної дії. Враховуючи характер тілесних ушкоджень та вираженість реактивних явищ (згідно судово-гістологічного дослідження), всі вони виникли незадовго до настання смерті, в короткий проміжок часу один за одним, однак різночасового їх виникнення немає, тому встановити послідовність їх спричинення не представляється можливим. Враховуючи локалізацію тілесних ушкоджень (різні анатомічні області), положення потерпілого в момент спричинення тілесних ушкоджень могло бути різним та змінюватися. Для більш детальної відповіді потрібно проведення слідчого експерименту за участю судово-медичного експерта. Враховуючи характер тілесних ушкоджень та вираженість реактивних явищ (згідно даних судово-гістологічного дослідження) після спричинення потерпілому тілесних ушкоджень, потерпілий жив (міг здійснювати будь-які активні дії) проміжок часу, який вичислюється десятками годин (арк. кримінального провадження 110-114);

-висновком експерта № 2969е від 25 вересня 2019 року, відповідно до якого у ОСОБА_3 лікарем хірургом 14 серпня 2019 року було виявлено тілесне ушкодження у вигляді: гематоми задньої поверхні правого стегна та гомілки. Виявлене у нього тілесне ушкодження в області правої нижньої кінцівки у вигляді гематоми, не відображає на собі характерологічні особливості та розміри травмуючого предмету, яким було нанесено, можливо лише вказати, що воно спричинено від механічної дії тупого твердого предмету (предметів), що діяв (діяли) в задню поверхню правої нижньої кінцівки. Враховуючи характер та локалізацію виявленого у нього тілесного ушкодження, ступінь ознак його загоєння відповідно до медичної довідки (гематом багрово-синюшного кольору), можливо вказати, що воно отримано незадовго до звернення за медичною допомогою в лікувальний заклад. За своїм характером виявлене у нього тілесне ушкодження відноситься до легких тілесних ушкоджень, що має незначні скороминущі наслідки. На підставі пункту 2.3.5 «Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених наказом МОЗ України від 17 січня 1995 року № 6. Виявлене у ОСОБА_3 тілесне ушкодження в області правої нижньої кінцівки у вигляді гематоми, не відображає на собі характерологічні особливості та розміри травмуючого предмету, яким було нанесено, можливо лише вказати, що воно спричинено від механічної дії тупого твердого предмету (предметів), що діяв (діяли) в задню поверхню правої нижньої кінцівки (арк. кримінального провадження 120-121);

-довідкою Комунального закладу «Дніпровське клінічне об`єднання швидкої медичної допомоги» Дніпровської міської ради, від 14 серпня 2019 року, відповідно до якої лікар-хірург зазначив, що ОСОБА_3 звернувся зі скаргою на наявність гематоми в області правої нижньої кінцівки. Зі слів хворого 10 серпня 2019 року о 08 год. 15 хв. він був побитий невідомим на вул. Богдана Хмельницького, буд. 44 в м. Дніпро. В області задньої поверхні правого стегна і гомілки гематома багряно-синюшного кольору, болюча. Встановлено діагноз: Гематома правої нижньої кінцівки. На момент огляду даних для екстреного хірургічного втручання немає (арк. кримінального провадження 122);

-протоколом проведення слідчого експерименту від 02 жовтня 2019 року, та ДВД диском з відеозаписом до протоколу слідчого експерименту, проведеного у проміжок часу з 11 год. 20 хв. до 12 год. 30 хвл. за участю підозрюваного ОСОБА_3 , захисника ОСОБА_20 , у присутності понятих, відповідно до якого всі учасники слідчої дії, а саме слідчого експерименту, зібралися у дворі буд. АДРЕСА_5 , після чого підозрюваний ОСОБА_3 відобразив учасникам слідчої дії обставини події, яка мала місце 10 серпня 2019 року під час конфлікту з ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , а також відобразив механізм нанесення тілесних ушкоджень учасникам конфлікту. Так, обвинувачений показав, що прибув за адресою потерпілого приблизно о 8 ранку, де і зустрівся з останнім. Через 5-7 хвилин прибув свідок ОСОБА_7 . Після словесного конфлікту та відмови останніх від подальшої співпраці, у зв`язку з чим обвинувачений повернув свідку належні йому речі та направився в сторону автомобіля з метою уникнення подальшої ескалації конфлікту. Потерпілий та підозрюваний направилися за ним. Через декілька кроків, він отримав удар в область верхньої треті правої голені, здійснивши ще один крок – він отримав другий удар в область середньої треті правого стегна, після чого він здійснивши крок, розвернувся та побачив, що потерпілий ОСОБА_6 стояв попереду свідка ОСОБА_7 на один крок. В цей час останній здійснює крок та порівнюється з потерпілим, внаслідок його руху, він здійснив два розпили газового балону в очі свідка, який одразу взявся за очі, втратив координацію та впав на землю в бік ОСОБА_6 . Під час падіння в останнього на землю випали нунчаки. В цей же час він розпилив балончик в обличчя потерпілого та вдарив кулаком правої руки в область обличчя. В лівій руці в нього залишався газовий балончик. Потерпілий, перечепився через лежачого свідка та впав на землю обличчям позаду свідка. Лежачи на асфальті поряд з ним, обвинувачений побачив пістолет, щоб потерпілий не схопився за зброю, він завернув праву руку потерпілого йому за спину, при цьому давивши коліном в лівий бік. Різке вивернення руки потерпілого призвело до крику з його боку від болю. Обвинувачений піднявся, побачивши спробу потерпілого піднятися, обвинувачений з ноги вдарив у його праве ребро зверху. Підібравши нунчаки та пістолет, направився до власного автомобіля. Побачивши, що свідок почав підіймати потерпілого, покинув місце пригоди. Зазначає, що самому свідку жодних ударів не наносив (арк. кримінального провадження 173-176);

-висновком експерта № 1582/936-Е від 08 жовтня 2019 року, відповідно до якого, враховуючи характер тілесних ушкоджень та вираженість реактивних явищ (згідно даних судово-гістологічного дослідження) після спричинення потерпілому тілесних ушкоджень, він жив проміжок часу, який вичислюється десятками годин, не виключено, що у термін, який зазначений в ухвалі про призначення експертизи, а саме: 10 серпня 2019 року до 08 год. 00 хв. Смерть його настала від сумісної тупої травми тіла з переломами правої плечової кістки та ребер, з крововиливами у легені та селезінку, яка ускладнилась розвитком шоку, що підтверджується даними судово-медичної експертизи трупа. Всі виявлені при експертизі трупа тілесні ушкодження у сукупності у вигляді сумісної тупої травми тіла відносяться до тяжких тілесних ушкоджень та перебувають у прямому причинному зв`язку з настанням смерті. Також, потерпілий за життя страждав не різко виражений атеросклероз судин серця та аорти, туберкульоз легень, гепатит, індуративний панкреатит, однак, дані захворювання у зв`язку з настанням смерті не знаходяться. Враховуючи характер, локалізацію та механізм утворення виявлених при судово-медичній експертизі трупа тілесних ушкоджень, можливо припустити, що вони могли утворитися за обставин та при механізмі, на які вказує та показує підозрюваний ОСОБА_3 в ході проведення слідчого експерименту. Однак, механізм утворення тілесних ушкоджень у вигляді крововиливу у товщі м`яких покривних тканин у потиличній ділянці та синця з крововиливом у його проекції у товщі м`яких покривних тканин спини у поперековій ділянці не розкритий в ході проведення слідчого експерименту за участю підозрюваного ОСОБА_3 (арк. кримінального провадження 182-185);

по епізоду за ч. 1 ст. 263 КК України:

-протоколом обшуку від 12 серпня 2019 року із відеозаписом, проведеного у проміжок часу з 14 год. 00 хвл. до 15 год. 11 хвл. за участю ОСОБА_3 та у присутності понятих, відповідно до якого предметом огляду являється автомобіль марки «Opel Vectra» чорного кольору, д/н НОМЕР_2 , 2004 року випуску, VIN: НОМЕР_4 , розташований з торцевої сторони будинку АДРЕСА_5 , власником якого є ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . На момент обшуку автомобіля затонований та знаходиться у закритому стані. На прохання відчинити ОСОБА_3 відмовився, у зв`язку з чим водійське бокове скло з лівої сторони було розбито та відчинено автомобіль. Під час обшуку даного автомобіля було виявлено наступне: у багажному відділенні дерев`яна палиця довжиною приблизно 120 см., ціліндрічної форми та розвідний металевий гайковий ключ з надписом «120-300мм»; між водійськими сидіннями та дверкою з лівої сторони було виявлено два дерев`яні предмети циліндрічної форми, скріплені між собою капроновою ниткою, схожі на нунчаки; у бардачку на задньому сидінні автомобіля було виявлено предмет, схожий на пістолет з маркуванням «ZORAKI-MOD.914-S», магазин та сім предметів, схожі на патрони. З приводу виявлених речей, під час обшуку ОСОБА_3 відмовився давати будь-які пояснення. Виявлені речі, під час обшуку були поміщені до спецпакетів №№ 0022822,7134055,7134054, ЕХРТ 0202306 та опечатані, після чого обшук вищевказаного автомобіля було завершено (арк. кримінального провадження 48-53);

-висновком експерта судової експертизи зброї № 7/3.1/590 від 27 серпня 2019 року, відповідно до якої предмет, схожий на пістолет, вилучений 12 серпня 2019 року під час обшуку автомобіля «Opel Vectra» чорного кольору, д/н НОМЕР_2 , VIN: НОМЕР_4 , 2004 року випуску, біля будинку 101 по пр. Богдана Хмельницького у м. Дніпро, є ручною короткоствольною вогнепальною зброєю – самозарядним гладкоствольним пістолетом калібру 9 мм Р.А. Наданий пістолет виготовлений шляхом переробки саморобним способом сигнального пістолета «ZORAKI-MOD.914-S» № НОМЕР_1 калібру 9 мм Р.А.Knall виробництва Туреччини, в конструкцію внесено зміну, а саме: з каналу ствола видалений захисний елемент, що призначений для перешкоджання проведення пострілів кінетичними снарядами (кулями). Наданий пістолет виготовлений шляхом переробки саморобним способом сигнального пістолета «ZORAKI-MOD.914-S» № НОМЕР_1 калібру 9 мм Р.А.Knall виробництва Туреччини. Пістолет придатий до проведення пострілів. Конструкція пістолета дозволяє проводити постріли способом роздільного зарядження з використанням шумових патронів калібру 9 мм Р.А. Knall, а в якості снаряду – куль сферичної форми із сплаву металу на основі свинцю діаметром до 6,5 мм. При цьому забезпечується достатня вражаюча здатність вистрельних снарядів (куль) для ураження цілі. Сім предметів, схожі на патрони, вилучені 12 серпня 2019 року, під час обшуку автомобіля «Opel Vectra» чорного кольору, д/н НОМЕР_2 , VIN: НОМЕР_4 ,2004 року випуску, біля буд. 101 по пр. Богдана Хмельницького у м. Дніпро, не є боєприпасами. Надані сім патронів є пістолетними патронами калібру 9 мм Р.А., споряджені метальними снарядами травматичної «несмертельної дії». Патрони призначені до стрільби з пристроїв (пістолетів та деяких моделей револьверів) «Форт-12Р», «Гарант С27», «АЕ790G1» «ПМР», «ПСМ-Р», «Єрма -55Р» та інші, «Комбриг», «Скат-1 РК», «Сафарі 820 G», калібр 9мм Р.А. Патрони придатні до стрільби (арк. кримінального провадження 130-135);

-висновком судової експертизи зброї № 7/3.3/589 від 27 серпня 2019 року, відповідно до якої предмет, вилучений 12 серпня 2019 року під час обшуку автомобіля «Opel Vectra» чорного кольору, д/н НОМЕР_2 , VIN: НОМЕР_4 ,2004 року випуску, біля буд. 101 по пр. Богдана Хмельницького у м. Дніпро, не є холодною зброєю, у зв`язку з відсутністю достатніх міцнісних властивостей для неодноразового ураження цілі. Предмет виготовлений саморобним способом по типу нунчаку. Дерев`яний предмет, вилучений під час обшуку 12 серпня 2019 року, не є заготовкою холодної зброї (арк. кримінального провадження 145-147).

Не зважаючи на невизнання обвинуваченим своєї винуватості у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень, його винуватість у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 121, ч. 1 ст. 263 КК України підтверджується у повному обсязі, безпосередньо дослідженими у судовому засіданні доказами в їх сукупності.

Під час дослідження вищезазначених доказів не було виявлено відомостей, які б давали підстави вважати, що свідки та потерпіла, які були допитані судом під присягою, з будь-яких причин обмовили обвинуваченого в інкримінованих йому кримінальних правопорушеннях.

Всі докази у кримінальному провадженні у відношенні ОСОБА_3 отримані у передбаченому Кримінальним процесуальним Кодексом України порядку, є належні та допустимі.

Судом врахована позиція ЄСПЛ, викладена у рішеннях «Ірландія проти Сполученого Королівства» від 18 січня 1978 року, «Коробов проти України» від 21 жовтня 2011 року - «…що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом», така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків».

Оцінюючи доводи сторони захисту, суд зазначає наступне.

Так, захист обґрунтовує свою позицію тим, що обвинувачений, їхавши на зустріч з потерпілим ОСОБА_6 та свідком ОСОБА_7 , жодних намірів розпочинати конфлікт не мав, оскільки про невдоволення платою за виконану роботу не знав та навпаки мав намір продовжувати трудові відносини з останніми, в той час, як потерпілий та свідок, з метою отримання від обвинуваченого додаткових коштів, заздалегідь підготувалися до конфлікту, тобто були його ініціаторами.

Сторона захисту наполягає на тому, що обвинувачений намагався уникнути конфлікту, рушивши до свого автомобіля з метою покинути місце зустрічі. Разом із тим, враховуючи, що останній був підданий переслідуванню з боку потерпілого ОСОБА_6 та свідка ОСОБА_7 , оцінивши обстановку, а саме, що переслідування відбувалося двома агресивно налаштованими, молодшими за віком чоловіками, які при собі мали зброю у вигляді «нунчаків» та пістолету, та здійснили напад ззаду, що підтверджується виявленими в нього тілесними ушкодженнями, будучи переконаним у існуванні реальної загрози його життю та здоров`ю, здійснив дії, направлені на власний захист від злочинних дій останніх.

При цьому, за версією сторони захисту, слідством не було встановлено дійсного власника вказаних предметів, свідки, які б вказували, що «нунчаки» та пістолет належить обвинуваченому - відсутні. Також не було надано оцінку показам обвинуваченого, що вказані предмети були вилучені у потерпілого та свідка ОСОБА_7 під час самозахисту.

Наполягає на тому, що свідок ОСОБА_7 , розуміючи можливість кваліфікування його дій, як розбійного нападу, навмисно вводить слідство та суд в оману своїми показами з метою уникнення кримінальної відповідальності.

Вважає, що слідством не було перевірено версію нанесення свідком ОСОБА_7 тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_6 . Медичне освідування на предмет можливих тілесних ушкоджень свідка проведено не було.

Щодо інкримінування йому частини 1 статті 263 КК України, зазначає, що оскільки вказана зброя не є його власною, а відібрана у померлого, будучи переконаним, що останній мав дозвіл на її носіння та зберігання, обвинувачений мав намір повернути її саме потерпілому згодом, а тому не повідомив поліцію про вказаний факт.

Надаючи оцінку доводам сторони захисту в частині заперечення винуватості обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, суд зазначає, що матеріалами досудового розслідування підтверджується, що ІНФОРМАЦІЯ_3 помер потерпілий ОСОБА_6 , у зв`язку з наявністю в останнього тілесних ушкоджень, до Єдиного реєстру досудових розслідувань було внесено відомості про вчинення щодо нього кримінального правопорушення. В той же день слідчими органу досудового розслідування було здійснено ряд слідчих дій, зокрема допит свідка ОСОБА_7 , який вказав на обвинуваченого, як на особу винну у спричиненні потерпілому тілесних ушкоджень. Крім того, свідком було зазначено про наявність в обвинуваченого вогнепальної зброї, а також предмету схожого на «нунчаки», якими обвинувачений погрожував під час конфлікту, та з якими останній покинув місце події на своєму автомобілі «Opel Vectra», д/н НОМЕР_2 . Факт причетності обвинуваченого у нанесенні потерпілому тілесних ушкоджень було підтверджено й свідком ОСОБА_10 , яка була цивільною дружиною потерпілого та надавала покази зі слів померлого, що цілком узгоджувалися з показами свідка ОСОБА_7 .

У зв`язку з отриманими відомостями, слідчі органу досудового розслідування невідкладно здійснили виїзд за місцем проживання обвинуваченого.

Згідно показів свідків ОСОБА_14 та ОСОБА_15 , допитаних безпосередньо в судовому засіданні, та якими і було здійснено відповідний виїзд за адресою обвинуваченого, постукавши в двері, обвинувачений двері не відкривав, до працівників поліції не виходив. Протягом 15-20 хвилин останній покинув своє житло, рушивши до свого автомобіля з метою покинути адресу місця проживання. На сигнали працівників поліції зупинити рух не реагував, що в подальшому стало підставою перекриття працівника поліції можливості подальшого руху автомобілем.

Усвідомлюючи, що обидва свідки вказували на особу обвинуваченого, як на особу відповідальну за вчинення кримінального правопорушення відносно померлого ОСОБА_6 , враховуючи, що згідно з показами свідка ОСОБА_7 , останній приховує у своєму автомобілі вогнепальну зброю та предмети, що мають значення для досудового слідства, а також беручи до уваги поведінку обвинуваченого, який здійснював активні дії з метою переховування від працівників поліції, останніми було прийнято рішення про невідкладне затримання обвинуваченого та проведення обшуку в належному йому автомобілі.

Добровільний доступ до автомобіля обвинуваченим надано не було, що стало підставою розбиття скла автомобіля та проникнення до авто.

У ході проведеного обшуку працівниками поліції було дійсно виявлено та вилучено у багажному відділенні дерев`яну палицю довжиною приблизно 120 см., циліндричної форми та розвідний металевий гайковий ключ з надписом «120-300 мм»; між водійським сидінням та дверми з лівої сторони було виявлено два дерев`яні предмети циліндричної форми, скріплені між собою капроновою ниткою, схожі на «нунчаки»; у бардачку на задньому сидінні автомобіля було виявлено предмет, схожий на пістолет з маркуванням «ZORAKI-MOD.914-S», магазин та сім предметів, схожі на патрони.

Вилучені під час обшуку речі постановою слідчого від 12 серпня 2019 року було визнано речовими доказами.

13 серпня 2019 року слідчим органу досудового розслідування було подано клопотання про легалізацію проведеного обшуку та арешт тимчасово вилученого майна, які ухвалами слідчого судді Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 14 серпня 2019 року були задоволенні.

Ухвала слідчого судді про надання дозволу на вже проведений обшук була мотивована тим, що в органу досудового розслідування були обґрунтовані підстави вважати, що в автомобілі обвинуваченого знаходяться знаряддя вчинення злочину.

Відповідно до ч. 1 ст. 233 КПК України, в редакції Закону № 2227-VIІІ від 11 січня 2019 року, що діяла в час проведення вказаної слідчої дії встановлено, що ніхто не має права проникнути до житла чи іншого володіння особи з будь-якою метою, інакше як лише за добровільною згодою особи, яка ними володіє, або на підставі ухвали слідчого судді, крім випадків, установлених частиною третьою цієї статті.

На підставі ч. 3 ст. 233 КПК України, слідчий, прокурор має право до постановлення ухвали слідчого судді увійти до житла чи іншого володіння особи лише у невідкладних випадках, пов`язаних із врятуванням життя людей та майна чи з безпосереднім переслідуванням осіб, які підозрюються у вчиненні злочину. У такому випадку прокурор, слідчий за погодженням із прокурором зобов`язаний невідкладно після здійснення таких дій звернутися з клопотанням про проведення обшуку до слідчого судді.

Суд, оцінивши наявні в матеріалах справи докази, не знаходить підстав вважати, що проведення обшуку в автомобілі обвинуваченого «Opel Vectra», д/н НОМЕР_2 , було здійснено всупереч кримінального процесуального закону України, оскільки вважає, що відповідний обшук був проведений за невідкладних обставин, зважаючи на те, що обидва свідки вказували на обвинуваченого, як на особу причетну до нанесення померлому ОСОБА_6 тілесних ушкоджень, тобто у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення проти життя та здоров`я особи, можливість зберігання ОСОБА_3 у власному автомобілі вогнепальної зброї, що є самостійним складом кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, а також враховуючи поведінку обвинуваченого, який намагався уникнути працівників поліції та зникнути на своєму автомобілі, враховуючи наявність підстав вважати, що останній може знищити відповідні предмети у разі нездійснення їх невідкладного вилучення, суд доходить висновку про правомірність здійснення органом досудового проведення обшуку відповідного автомобіля у порядку ч. 3 ст. 233 КПК України, а тому визнає їх належними та допустимими доказами по справі, що узгоджується з позицією, викладеною в постанові Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 07 жовтня 2024 року (справа № 466/525/22; провадження № 51-7310кмо23), де зроблено правовий висновок, що «слідчий, дізнавач, прокурор має право до постановлення ухвали слідчого судді увійти до житла чи іншого володіння особи в невідкладних випадках, зокрема з метою врятування матеріальних об`єктів (майна), що потенційно можуть мати значення речових доказів у кримінальному провадженні, від прогнозованого знищення, втрати».

Слід також зазначити, що зберігання зброї, її перевезення в транспортному засобі, з урахуванням обставин вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 121 КК України, наслідків такого правопорушення, беззаперечно свідчить про наявність ризику для життя та здоров`я людей та потребують негайного її вилучення.

Щодо кваліфікації дій засудженого за частиною першою статі 263 КК України.

Так, під час досудового розслідування встановлено та це було підтверджено у судовому засіданні під час надання показів свідками ОСОБА_7 та ОСОБА_10 , що ОСОБА_3 , 10 серпня 2019 року, після виникнення конфлікту, дістав зі свого автомобіля «Opel Vectra», д/н НОМЕР_2 предмет ззовні схожий на вогнепальну зброю та погрожував його застосуванням свідку ОСОБА_7 та потерпілому ОСОБА_6 .

Як вже було зазначено, 12 серпня 2019 року органом досудового розслідування було проведено обшук вказаного автомобіля, в ході якого, окрім інших предметів, було вилучено предмет ззовні схожий на пістолет, та який висновком експерта судової експертизи зброї № 7/3.1/590 від 27 серпня 2019 року визначений як ручна короткоствольна вогнепальна зброя – самозарядний гладкоствольний пістолет калібру 9 мм Р.А.

Під час відтворення в судовому засіданні відеозапису проведеного обшуку автомобіля було встановлено, що обвинувачений під час зупинення його автомобіля працівниками органу поліції, на їх прохання відчинити автомобіль, відмовився, про наявність в нього заборонених предметів не повідомив. Під час проведення обшуку в автомобілі обвинуваченого окрім «нунчаків», які були ретельно запаковані в пакет та покладені поряд із сидінням водія, було знайдено пістолет, який було замотано у ганчірку та сховано до підлокітника задніх сидінь, який було закрито та піднято в рівень крісла. На запитання щодо належності йому вказаних предметів або порядку їх отримання, обвинувачений надати будь-які пояснення не зміг.

Суд вважає неспроможними доводи сторони захисту, що пістолет належав потерпілому ОСОБА_6 , та був відібраний в останнього обвинуваченим під час конфлікту 10 серпня 2019 року, оскільки це прямо протирічить показам свідків по справі, які наполягають, що власником зброї був саме обвинувачений, про що також свідчить і поведінка обвинуваченого, який під час його затримання та обшуку, прямо усвідомлюючи, що в його автомобілі знаходяться заборонені предмети, намагався зникнути на вказаному автомобілі, а після його затримання працівниками поліції, доступ до автомобіля цілеспрямовано не надавав, про наявність в нього заборонених предметів не повідомляв, відшукані в автомобілі предмети, очевидно, носили характер прихованості, що у сукупності із неспроможністю обвинуваченого пояснити походження зброї, свідчить про те, що власником вогнепальної зброї є саме обвинувачений.

Також суд не може не звернути увагу на той факт, що наполягаючи на тому, що вказана зброя була отримана ним від потерпілого, обвинувачений постійно надавав протилежні за змістом покази щодо порядку отримання ним відповідної зброї. Так, під час слідчого експерименту, відеозапис якого було досліджено в судовому засіданні, обвинувачений зазначав про те, що відповідна зброя була підібрана ним з землі, після того як, розпиливши газовий балон в обличчя потерпілого, останній впав, а пістолет випав зі штанів потерпілого, в той час як в подальшому під час неодноразових допитів ОСОБА_3 вже зазначав протилежні покази, що вказану зброю він примусово відібрав в потерпілого.

Відповідно до частини 1 статті 263 КК України, носіння, зберігання, придбання, передача чи збут вогнепальної зброї (крім гладкоствольної мисливської), бойових припасів, вибухових речовин або вибухових пристроїв без передбаченого законом дозволу караються позбавленням волі на строк від трьох до семи років.

У відповідності до пункту 11 Постанови пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про викрадення та інше незаконне поводження зі зброєю, бойовими припасами, вибуховими речовинами, вибуховими пристроями чи радіоактивними матеріалами». Під незаконним зберіганням вогнепальної зброї (крім гладкоствольної мисливської), бойових припасів, вибухових речовин чи вибухових пристроїв розуміються умисні дії, які полягають у володінні (незалежно від тривалості в часі) без відповідного дозволу або із простроченням його дії будь-яким із зазначених предметів, що знаходиться не при особі, а в обраному нею місці.

Згідно з ч. 3 статті 263 КК України не підлягає кримінальній відповідальності за вчинення дій, передбачених частиною першою або другою цієї статті, особа, яка добровільно здала органам влади зброю, бойові припаси, вибухові речовини або вибухові пристрої.

З аналізу наведених норм кримінального закону вбачається, що носіння, зберігання, придбання, передача чи збут вогнепальної зброї є складом кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 статті 263 КК України, при цьому відповідальність за вчинення вищезазначеного кримінального правопорушення за фактом незаконного зберігання зброї настає незалежно від тривалості такого зберігання в часі. В той же час, законодавець визначає, що не підлягає кримінальній відповідальності особа, яка добровільно здала зброю органам влади.

Так, суд зауважує, що відповідна зброя не була добровільно здана органам влади з часу її отримання, згідно версії сторони захисту, тобто 10 серпня 2019 року, до моменту його затримання, 12 серпня 2019 року, що свідчить про те, що останній умисно зберігав її у заздалегідь підготовленому місці схову свого автомобіля «Opel Vectra», д/н НОМЕР_2 , обернувши її в ганчірку та такі дії спростовують версію обвинуваченого про бажання повернути зброю потерпілому та відсутність розуміння, що зазначена річь є вогнепальною зброєю.

Більш того, згідно показів самого обвинуваченого, останній не мав жодного наміру на звернення до органів влади для добровільної здачі зброї, а мав лише на меті повернення зброї потерпілому ОСОБА_6 .

Доводи обвинуваченого про те, що останній вважав, що ОСОБА_6 міг мати дозвіл на вказану зброю, а також подальші наполягання на тому, що обвинувачений не міг знати, що то є вогнепальна зброя, суд вважає безпідставними, оскільки, згідно показань обвинуваченого, останній забрав пістолет саме з метою захистити себе, тобто з повним розумінням того факту, що зазначений предмет несе в себе небезпеку та може бути використаний за своїм цільовим призначенням.

При цьому така версія сторони захисту є лише способом уникнути кримінальної відповідальності.

Таким чином, обвинувачений, за будь-яких обставин, підлягає кримінальній відповідальності за вчинення кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України.

В свою чергу, суд звертає на показання, надані свідками ОСОБА_10 та ОСОБА_7 , які повністю узгоджуються між собою, щодо належності зброї.

Таким чином, суд, за встановлених обставин, доходить висновку, що власником вказаної зброї від початку до кінця був саме обвинуваченому, а не потерпілий ОСОБА_6 .

Щодо кваліфікації дій засудженого за частиною другою статі 121 КК України.

Так, за версією сторони захисту (згідно показів обвинуваченого, наданих у судовому засіданні) 10 серпня 2019 року приблизно о 08-00 год. обвинувачений ОСОБА_3 , потерпілий ОСОБА_6 та свідок ОСОБА_7 зустрілися в районі будинку 44 по пр. Б. Хмельницького в м. Дніпро з приводу підсобних робіт останніх на об`єкті нерухомості обвинуваченого.

Між обвинуваченим ОСОБА_3 з одного боку, свідком ОСОБА_7 та потерпілим ОСОБА_6 – з іншого, виник конфлікт з приводу незгоди останніх з розміром винагороди за виконану ними раніше роботу за дорученням обвинуваченого. Віддавши пакет з одягом свідка ОСОБА_7 та з метою уникнення конфлікту, обвинувачений пішов в бік автомобіля, обидва учасники конфлікту спрямували за ним. Під час руху він відчув удар в область правої голені, після чого послідував другий удар в область правого стегна, розвернувшись він побачив поблизу нього потерпілого, а за крок позаду потерпілого - свідка, який діставав нунчаки, рушивши в його сторону. Оскільки потерпілий був ближчий до нього за позицією, він дійшов висновку про нанесення відповідних ударів саме потерпілим, в той же час оскільки нунчаки дістав свідок, з метою захисту себе, він двічі розпилив газовий балон в обличчя свідка, який втративши рівновагу впав на землю. Після цього, обвинувачений, побачивши як потерпілий, здійснивши крок назад, підняв шведку, та почав діставати з джинсів пістолет, розпилив газовий балон в обличчя потерпілого. Оскільки останній встояв на ногах, він здійснив ще два удари кулаком в обличчя, після чого потерпілий, перечепившись через свідка також впав на землю, але обличчям вниз. Нагнувшись до потерпілого, з метою запобігання можливості схопитися потерпілим за зброю, він заламав йому руку за спину, надавивши коліном з правого боку. Піднявшись на ноги, з невстановлених для нього самого причин, він ще раз вдарив потерпілого ногою зверху вниз в область правого ребра. Забравши нунчаки та пістолет обвинувачений покинув місце події.

Надаючи оцінку зазначеним вище показам обвинуваченого та свідків, суд приходить до наступного.

Органом досудового розслідування дії обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення кваліфікуються за ч. 2 ст. 121 КК України, тобто вчинення умисного тяжкого тілесного ушкодження, небезпечного для життя в момент заподіяння, та такого, що спричинило смерть потерпілого.

Виходячи зі змісту положень Кримінального кодексу України, спричинення тяжких тілесних ушкоджень, та ще й таких, що спричинили смерть потерпілому, є кримінально караним діянням.

Об`єктивну сторону злочину, передбаченого ст. 121 КК України утворюють: 1) діяння (дія або бездіяльність); 2) наслідки у вигляді тяжкого тілесного ушкодження і 3) причинний зв`язок між зазначеними діянням і наслідками.

Обов`язковою ознакою складу злочину, передбаченого ст. 121 КК України є наявність вини особи у формі прямого чи непрямого умислу на спричинення потерпілому тяжких тілесних ушкоджень. Тобто особа повинна передбачати суспільно небезпечні наслідки своїх дій і бажати їх настання (прямий умисел) або ж хоча і не бажати, але свідомо припускати настання цих наслідків (непрямий умисел).

При цьому питання про умисел вирішується, виходячи із сукупності всіх обставин вчиненого діяння, зокрема враховуючи спосіб, знаряддя злочину, кількість, характер і локалізацію тілесних ушкоджень, причини припинення злочинних дій, поведінку винного і потерпілого, що передувала події, їх стосунки.

Так, суд зауважує, що обвинувачений не заперечує факт нанесення потерпілому ОСОБА_6 тілесних ушкоджень, в той же час мотивує їх нанесення саме необхідною обороною, направленою на припинення протиправного посягання з боку потерпілого, що відповідно до ч. 1 ст. 36 КК України виключає його кримінальну відповідальність.

Відповідно до частини 1 статті 36 КК України, необхідною обороною визнаються дії, вчинені з метою захисту охоронюваних законом прав та інтересів особи, яка захищається, або іншої особи, а також суспільних інтересів та інтересів держави від суспільно небезпечного посягання шляхом заподіяння тому, хто посягає, шкоди, необхідної і достатньої в даній обстановці для негайного відвернення чи припинення посягання, якщо при цьому не було допущено перевищення меж необхідної оборони.

Право на необхідну оборону виникає лише за наявності для цього підстави. Така підстава, відповідно до ч. 1 ст. 36 КК України характеризується двома елементами: вчинення особою суспільно-небезпечного посягання та необхідністю його негайного відвернення або припинення.

Перший елемент підстави необхідної оборони це наявність суспільно небезпечного посягання.

Посяганням визнаються дії особи, якими вона вже заподіює шкоду або створює реальну і безпосередню загрозу заподіяння такої шкоди певним об`єктам. Посягання є суспільно небезпечним, якщо його об`єктами виступають охоронювані законом права та інтереси особи, яка захищається, або іншої особи, а також суспільні інтереси чи інтереси держави. Найбільш типовим виявленням суспільно небезпечного посягання є вчинення злочину (наприклад, замах на вбивство, умисне завдання тілесних ушкоджень або вчинення дій, спрямованих на знищення чи пошкодження майна тощо).

Істотною характеристикою такого посягання є його наявність, тобто тривалість у часі, протягом якого тільки і можлива необхідна оборона.

Існування підстави для необхідної оборони свідчить про те, що особа перебуває у стані необхідної оборони, тобто у неї виникло право на захист правоохоронюваних інтересів шляхом завдання шкоди тому, хто посягає. Таке право існує у особи лише протягом часу, коли вона знаходиться в стані необхідної оборони. У разі, якщо такий стан закінчився, то право на необхідну оборону припиняється. Якщо, не зважаючи на це, особа все ж таки заподіює шкоду особі, що здійснювала суспільно небезпечне посягання, то вона підлягає кримінальній відповідальності за заподіяну шкоду на загальних підставах. (Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду від 22 вересня 2020 року, а також постанові Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 14 березня 2024 року у справі № 158/2468/22 ).

Крім того, Касаційний Кримінальний Суд Верховного Суду у постанові від 22 лютого 2024 року № 331/3020/17 зазначає, що за загальним правилом необхідна оборона має бути своєчасною – право на неї втрачається після того, як посягання було припинено або закінчено, і необхідність застосування засобів захисту відпала.

Другим елементом є наявність у того, хто захищається, потреби в негайному відверненні чи припиненні наявного суспільна небезпечного посягання.

Таким чином, право на необхідну оборону виникає не за будь-якого суспільно небезпечного посягання, а лише за такого, яке відповідно до вимог ч. 1 ст. 36 КК України викликає у того, хто захищається, невідкладну необхідність в заподіянні шкоди тому, хто посягає, для негайного відвернення або припинення його суспільно небезпечного посягання. Тобто, при розгляді справ даної категорії суди повинні з`ясовувати, чи мала особа, яка захищалася, реальну можливість ефективно відбити суспільно небезпечне посягання іншими засобами із заподіянням нападникові шкоди, необхідної і достатньої в конкретній обстановці для негайного відвернення чи припинення посягання.

До критеріїв визначення правомірності необхідної оборони належать: наявність суспільно небезпечного посягання, його дійсність та об`єктивна реальність, межі захисних дій, які б не перевищували меж необхідності, а шкода особі, яка здійснює посягання, не перевищувала б ту, яка для цього необхідна.

Для вирішення питання про кваліфікацію складу злочину, пов`язаного із перебуванням особи в стані необхідної оборони, суд повинен врахувати конкретні обставини справи, здійснити порівняльний аналіз та оцінити: 1) наявність чи відсутність акту суспільно небезпечного посягання й акту захисту; 2) встановити їх співвідношення; 3) відповідність чи невідповідність захисту небезпечності посягання.

Як вже зазначено, у разі, коли визначальним у поведінці особи було не відвернення нападу та захист, а бажання спричинити шкоду потерпілому (розправитися), такі дії за своїми ознаками не становлять необхідної оборони, вони набувають протиправного характеру і мають розцінюватись на загальних підставах.

Так, обґрунтовуючи перебування обвинуваченого у стані необхідної оборони, сторона захисту зазначає, що обвинувачений ОСОБА_3 наміру на вчинення конфлікту не мав та навпаки здійснював активні дії з метою ухилення від нього. Зазначає, що саме потерпілий перевів словесний конфлікт у насильницький, нанісши обвинуваченому два удари в область правої ноги, а демонстрація свідком «нунчаків», та потерпілим – пістолету, взагалі призвела до необхідності здійснення обвинуваченим невідкладних дій з метою захисту свого життя та здоров`я шляхом нанесення потерпілому тілесних ушкоджень з метою припинення злочинного посягання.

Оцінивши доводи сторони захисту та наявні у справі докази, суд вважає безпідставними посилання обвинуваченого на перебування останнього в стані необхідної оборони, з огляду на наступне.

Так, основним свідком подій 10 серпня 2019 року був ОСОБА_7 , який тричі підлягав безпосередньому допиту в судовому засіданні.

Надані покази свідка мали певні розбіжності, а тому суд приймаючи чи відкидаючи певні факти, на які показував свідок, надаватиме відповідну аргументацію, за якої він дійшов висновку про їх допустимість чи недопустимість з урахуванням інших наявних у справі доказів.

Так, суд зауважує, що під час кожного із цих допитів свідок систематично та незмінно наполягав на тому, що приводом конфлікту слугувало невдоволення ним розміром наданої обвинуваченим плати за вже надані послуги з підрядних робіт, наголошуючи на тому, що потерпілий до конфлікту не втручався, жодних грошей від обвинуваченого не вимагав та жодним чином не погрожував. Свідком будь-яких ударів, нанесених з боку потерпілого, він не був, а тому не може пояснити, що могло б стати причиною агресивної поведінки з боку обвинуваченого.

Вказані покази були незмінні свідком протягом кожного допиту в судовому засіданні, а тому приймаються судом, як належні та допустимі.

Надаючи оцінку розбіжностям у показах ОСОБА_7 , суд зауважує, що останні мають місце лише щодо наявності чи відсутності факту нанесення обвинуваченим потерпілому тілесних ушкоджень, а також розбіжностей щодо власника зброї, продемонстрованої під час конфлікту.

В той же час суд зазначає, що факт завдання тілесних ушкоджень не заперечується самим обвинуваченим, який як під час допиту у суді, так і під час слідчого експерименту не тільки не заперечував, а й наглядно демонстрував механізм нанесення відповідних ушкоджень.

Належність же зброї обвинуваченому поза розумним сумнівом встановлена судом, згідно наявних у справі доказів, обґрунтування чого наведено судом у вироку вище, а тому наявність деяких протиріч у показах свідка щодо вказаного факту не мають вирішального значення для встановлення відповідного факту, оскільки підтверджується іншими наявними у справі доказами, зокрема, протоколом обшуку від 12 жовтня 2019 року.

В той же час, встановлення судом того факту, що власником зброї є саме обвинувачений свідчить про те, що найбільш правдивими та такими, що відповідають дійсності є покази, надані свідком 23 січня 2025 року, в рамках яких він вказував на обвинуваченого, як на власника вогнепальної зброї, який намагався нею налякати потерпілого та свідка, зазначаючи про те, що, не викликавши очікуваної реакції з боку останніх, ОСОБА_3 рушив в бік авто, за яким спрямували безпосередньо свідок ОСОБА_7 та потерпілий ОСОБА_6 з метою отримати належні свідку речі. Вказував, що відкривши багажник автомобіля, обвинувачений дістав робочий одяг свідка, кинув його на землю та розпилив газовий балончик в обличчя спочатку потерпілому ОСОБА_6 , а потім і самому свідку. Останні впали на землю, прикривши обличчя руками, в той час як обвинувачений почав наносити тілесні ушкодження беззахисним. Після чого останній покинув місце злочину на власному автомобілі.

Суд також зауважує, що свідок ОСОБА_7 про можливість належності вказаної зброї саме потерпілому вказував лише один раз, під час надання ним показів 21 вересня 2021 року, від яких в подальшому відмовився, зазначивши про перебування його під час допиту в стані алкогольного сп`яніння.

Перебування свідка в стані алкогольного сп`яніння одразу знижує доказовість відповідних показів для суду та сторін по справі, та змушує суд оцінити їх як недостовірні, зважаючи, що факт належності зброї потерпілому прямо спростовується такими доказами, як відео слідчого експерименту, під час якого обвинувачений взагалі опускає факт використання чи демонстрації потерпілим зброї під час події кримінального правопорушення, а також протоколом обшуку від 12 вересня 2019 року, який свідчить про умисне приховання обвинуваченим відповідної зброї, що з урахуванням подальших показів свідка ОСОБА_7 свідчить про те, що відповідна зброя належала саме обвинуваченому ОСОБА_3 .

Аналогічні покази показам свідка ОСОБА_7 наданим 23 січня 2025 року, надала суду свідок ОСОБА_10 , цивільна дружина померлого, яка надавала покази згідно пояснень наданих їй потерпілим ОСОБА_6 до настання його смерті.

Так, згідно з ч. 1 ст. 97 КПК надані свідком ОСОБА_10 в суді показання є показаннями з чужих слів, а саме зі слів померлого потерпілого ОСОБА_6 , в той же час суд приймає до уваги вказані покази, вважає їх належним та допустимим доказом по справі з огляду на наступне.

В КПК України законодавець окремо закріпив умови допустимості показань із чужих слів як джерела доказів у кримінальному провадженні. Відповідно до ч. 2 ст. 97 КПК України суд має право визнати допустимим доказом показання із чужих слів незалежно від можливості допитати особу, яка надала первинні пояснення, у виняткових випадках, якщо такі показання є допустимим доказом згідно з іншими правилами допустимості доказів. Під час прийняття цього рішення суд зобов`язаний враховувати: 1) значення пояснень і показань у випадку їх правдивості для з`ясування певної обставини та їх важливість для розуміння інших відомостей; 2) інші докази щодо питань, передбачених попереднім пунктом, які подавалися або можуть бути подані; 3) обставини надання первинних пояснень, які викликають довіру щодо їх достовірності; 4) переконливість відомостей щодо факту надання первинних пояснень; 5) складність спростування пояснень, показань із чужих слів для сторони, проти якої вони спрямовані; 6) співвідношення показань із чужих слів з інтересами особи, яка надала ці показання; 7) можливість допиту особи, яка надала первинні пояснення, або причини неможливості такого допиту. Урахування вказаних положень кримінального процесуального законодавства в сукупності надає можливість суду дійти обґрунтованого висновку щодо визнання показань із чужих слів допустимими.

Відповідно до частини 6 статті 97 КПК України, показання з чужих слів не може бути допустимим доказом факту чи обставин, на доведення яких вони надані, якщо показання не підтверджується іншими доказами, визнаними допустимими згідно з правилами, відмінними від положень частини другої цієї статті.

Так, оцінюючи належність та допустимість показів свідка ОСОБА_10 , як доказу по справі, суд враховує, що потерпілий ОСОБА_6 позбавлений можливості самостійно надати відповідні покази внаслідок смерті останнього, в той же час, саме свідок ОСОБА_21 , будучи цивільною дружиною потерпілого, була останньою, хто бачив померлого живим, та саме якій останній перед смертю розповів про обставини події 10 серпня 2019 року.

Суд враховує, що свідок покази не змінювала ні під час досудового розслідування, ні під час розгляду справи у суді, жодних протиріч у показах ОСОБА_10 не вбачається, більш того, вони цілком узгоджуються з іншими наявними у справі показами, зокрема, як вже зазначено, з показами свідка ОСОБА_7 , наданими ним 23 січня 2025 року, який був безпосереднім свідком подій 10 серпня 2019 року, а також самого обвинуваченого, який факт конфлікту та нанесення потерпілому ОСОБА_6 тілесних ушкоджень не заперечував.

Окремо, суд звертає увагу на той факт, що остання надавала такі деталі, які могла знати лише присутня під час вказаних подій особа. Суд наголошує, що отриману від померлого інформацію, свідок повідомила своїм дочкам, в день смерті потерпілого, та ще до початку досудового розслідування та початку збору доказів по справі, тобто про вказані обставини свідок не могла дізнатись з інших джерел (як наприклад з матеріалів кримінального провадження або органу досудового розслідування), аніж від потерпілого ОСОБА_6 , який був безпосереднім учасником події. Аналогічні покази надавалися під час судового розгляду кримінальної справи свідком ОСОБА_12 та потерпілою ОСОБА_9 .

У зв`язку з наведеним, суд приймає покази ОСОБА_10 як належний та допустимий доказ по справі, що у свою чергу, свідчить і про правдивість показів, наданих свідком ОСОБА_7 у судовому засіданні 23 січня 2025 року, оскільки покази обох свідків не просто узгоджуються між собою, а фактично дзеркально повторюють один одного. Відтворені ними, у своїх показах, події до деталей ілюструють перебіг подій 10 серпня 2019 року, а тому підстав сумніватися у них в суду не має.

Отже, обидва свідки єдині в тому, що потерпілий безпосереднім ініціатором чи учасником конфлікту не був, тілесних ушкоджень чи погроз у бік обвинуваченого не здійснював, а власником вогнепальної зброї та нунчаків був обвинувачений ОСОБА_3 .

В той же час суд вважає неспростованим факт нанесення обвинуваченому під час подій 10 серпня 2019 року тілесних ушкоджень у вигляді гематоми правої нижньої кінцівки, що підтверджується довідкою про огляд хірурга приймального відділення КЗ «Дніпровське клінічне об`єднання швидкої медичної допомоги» ДМР» датована 14 серпня 2019 року. Разом із тим, суд враховує, що в матеріалах кримінальної справи відсутні докази, які б стверджували, що відповідні тілесні ушкодження були нанесені саме потерпілим, оскільки обвинувачений зазначає, що особу, яка нанесла відповідні ушкодження він не бачив, вказуючи на особу потерпілого лише через той факт, що той йшов трохи ближче до нього, в той же час згідно показів свідка ОСОБА_7 , саме він йшов безпосередньо за обвинуваченим, що ставить під сумнів можливість нанесення ударів в ногу обвинуваченого саме потерпілим, враховуючи при цьому покази свідка ОСОБА_7 , який наполягає на тому, що потерпілий будь-яких посягань в бік обвинуваченого не здійснював.

При цьому, під час відтворення подій обвинувачений зазначав, що, почувши удар в задню частину правої ноги, він розвернувся в бік свідка ОСОБА_7 та потерпілого та побачив, що до нього наближається саме свідок ОСОБА_7 , в бік якого він й розпилив сльозогінний газ, що свідчить про той факт, що саме свідок знаходився ближче до обвинуваченого, а потерпілий не становив для обвинуваченого будь-якої загрози.

Таким чином, враховуючи покази свідка ОСОБА_7 , який категорично та систематично наполягав на тому, що потерпілий ініціатором чи прямим учасником конфлікту не був, будь-яких тілесних ушкоджень чи погроз насильством до обвинуваченого не здійснював, враховуючи покази свідка ОСОБА_10 , яка вказувала на обвинуваченого, як на особу, відповідальну за нанесення її померлому чоловіку тілесних ушкоджень, а також погроз застосування вогнепальної зброї, враховуючи також досліджений у судовому засіданні слідчий експеримент, а також встановлення судом факту належності зброї обвинуваченому, суд доходить висновку, про відсутність в діях обвинуваченого необхідної оборони, та навпаки його дії носять умисний характер - умисне нанесення потерпілому тілесних ушкоджень, що спричинили смерть останньому.

Суд наголошує на тому, що сама по собі будь-яка сварка або бійка, в ході якої особа отримує тілесні ушкодження, ще не свідчить про перебування її у стані необхідної оборони (постанова Касаційного Кримінального Суд Верховного Суду від 10 грудня 2020 року у справі № 754/1106/18).

При цьому, відповідно до позиції Касаційного Кримінального Суду Верховного Суду від 12 грудня 2018 року № 707/2595/15, суд оцінює, чи були дії людини під час самозахисту виправданими, враховуючи багато факторів. Це включає: якими засобами захищались і нападали, обставини нападу, як то, час, місце, несподіваність, кількість нападників проти захисників, а також їх фізичні характеристики. Якщо встановлено, що дії людини перевищили межі необхідної оборони, суд у вироку вказує, в чому саме полягало це перевищення.

Так, суд доходячи висновку про відсутність в діях обвинуваченого необхідної оборони, приймає до уваги той факт, що як свідок ОСОБА_7 так і сам обвинувачений ОСОБА_3 зазначали, що відповідне нанесення тілесних ушкоджень останнім відбувалося вже після розпилу ним газового балончику в обличчя потерпілого, який, отримавши два удари кулаком в обличчя, впав на землю обличчям донизу, при цьому, вдарившись головою об асфальт, тобто перебував у безпорадному стані відносно обвинуваченого та не міг будь-яким чином зашкодити останньому, оскільки з моменту розпилу газового балону в очі, особа різко втрачає контроль над зором та диханням, рефлекторно закриває очі, таким чином втрачає можливість орієнтуватися в просторі та здатність до активних дій, роздратування слизової дихальних шляхів призводить до відчуття браку кисню та неможливості вдихнути повітря. В цей же час дезорієнтованій особі потерпілому було здійснено неодноразове нанесення тяжких тілесних ушкоджень, що в подальшому призвели до смерті останнього.

Суд зауважує, що перебування особи у відповідному безпорадному стані само по собі унеможливлює здійснення будь-яких злочинних дій в бік обвинуваченого, а враховуючи позицію обвинуваченого відносно потерпілого, який стояв над жертвою, яка була у безпорадному стані у горизонтальному положенні й навпаки надавала йому перевагу над останнім, в той же час обвинувачений не тільки не покинув місце події, а навпаки вирішив здійснити нічим не виправдані насильницькі дії по відношенню до потерпілого та вже після нестерпного болю, який відчув потерпілий внаслідок залому руки (перелам ключиці) та натискання коліном на ребра, внаслідок чого сильно закричав, обвинувачений наніс потерпілому удар ногою зверху вниз по ребрам, що жодним чином не може свідчити про їх необхідність через потребу боронити себе, своє життя чи здоров`я.

Суд також звертає увагу, що фактом на підтвердження здійснення цілеспрямованих насильницьких дій, а не просто самооборони слугують й інші докази, зокрема акт судово-медичного дослідження (обстеження) № 1582, в якому зафіксовані вся численність та локалізація нанесених потерпілому тілесних ушкоджень, а також висновок експерта № 1582/807-Е від 04 вересня 2019 року, відповідно до якого встановлено, що характер, локалізація та механізм утворення відповідних тілесних ушкоджень, дозволяє припустити, що в ділянку голови було спричинено не менше трьох механічних дій, в ділянку тулубу не менше чотирьох механічних дій, в ділянку правого плеча не менше однієї механічної дії, в ділянку правої кисті не менше однієї механічної дії, в ділянку правої нижньої кінцівки не менше однієї механічної дії, суд приходить висновку про умисне викривлення обвинуваченим як механізму нанесення тілесних ушкоджень так й їх кількість та інтенсивність з метою уникнення останнім кримінальної відповідальності.

Така чисельність ударів, нанесених потерпілому, який не чинив жодного опору обвинуваченому та перебував відносно останнього в безпорадному стані свідчить про відсутність в діях обвинуваченого самооборони.

Крім того, суд також враховує висновки, зафіксовані в висновку експерта № 1582/807-Е від 04 вересня 2019 року, який зазначав, що враховуючи локалізацію тілесних ушкоджень (різні анатомічні області), положення потерпілого в момент спричинення тілесних ушкоджень могло бути різним та змінюватися. Вказаний висновок свідчить про переміщення особи обвинуваченого відносно лежачого потерпілого та нанесення йому тілесних ушкоджень хаотично у різні частини тіла останнього.

Аналіз локалізації тілесних ушкоджень свідчить, що вони є нехарактерними для захисту від посягання, а свідчить навпаки про здійснення злочинного посягання відносно потерпілої особи.

Суд таким чином враховує, що навіть якщо і припустити можливість будь-якого посягання з боку потерпілого, як стверджує сторона захисту, вказане посягання вже все одно було припинено в часі на момент нанесення обвинуваченим тілесних ушкоджень, а тому наявність необхідної оборони виключається за будь-яких обставин.

Суд вважає, що позиція сторони захисту щодо наявності в діях обвинуваченого самооборони є лише спробою уникнути останнім відповідальності за вчинене ним кримінальне правопорушення, а не реальним фактом, про що, окрім іншого свідчить протиріччя у наданих обвинуваченим показах, як щодо механізму нанесених ним тілесних ушкоджень, так і щодо подій 10 серпня 2019 року в цілому.

Так, суд враховує, що під час допиту в судовому засіданні останній наполягав на тому, що здійснював натиск коліном на ребра з правої сторони, в той час як під час слідчого експерименту зазначав, що здійснював натиск коліном на ребра лівої сторони тулуба потерпілого.

Також під час слідчого експерименту обвинувачений вказував, що потерпілий після його ударів в обличчя впав обличчям до низу на асфальт.

Крім того, і сам експерт у висновку експерта № 1582/936-Е від 08 жовтня 2019 року, вказує про неповноту наданих обвинуваченим пояснень, зазначаючи, що хоча й враховуючи характер, локалізацію та механізм утворення виявлених при судово-медичній експертизі трупа тілесних ушкоджень, можливо припустити, що вони могли утворитися за обставин та при механізмі, на які вказує та показує ОСОБА_3 в ході проведення слідчого експерименту. Однак, механізм утворення тілесних ушкоджень у вигляді крововиливу у товщі м`яких покривних тканин у потиличній ділянці та синця з крововиливом у його проекції у товщі м`яких покривних тканин спини у поперековій ділянці не розкритий в ході проведення слідчого експерименту.

Тобто, обвинувачений навмисно маніпулює показами щодо механізму нанесення ним потерпілому тілесних ушкоджень з метою підведення їх під концепцію самозахисту з метою уникнення кримінальної відповідальності.

Суд також звертає увагу, що обвинувачений, наполягаючи на тому, що відносно нього було здійснено напад двома озброєними особами, які нанесли йому тілесні ушкодження, до правоохоронних органів чи до медичного закладу не звернувся.

А самі по собі факт спричинення йому тілесних ушкоджень у вигляді гематоми на правій гомілці не може слугувати виправданням нанесення потерпілому тілесних ушкоджень, що в подальшому призвели до смерті останнього.

Питання про умисел необхідно вирішувати з огляду на сукупність усіх обставин вчиненого діяння, зокрема враховувати спосіб, знаряддя злочину, кількість, характер і локалізацію поранень та інших тілесних ушкоджень, причини припинення злочинних дій, поведінку винного і потерпілого, що передувала події, їх стосунки. Визначальним при цьому є суб`єктивне ставлення винного до наслідків своїх дій.

У разі, коли визначальним у поведінці особи було не відвернення нападу та захист, а бажання спричинити шкоду потерпілому (розправитися), такі дії за своїми ознаками не становлять необхідної оборони, вони набувають протиправного характеру і мають розцінюватись на загальних підставах.

Аналогічна позиція викладена в постанові Касаційного Кримінального Суду Верховного Суду від 19 березня 2024 року № 159/4828/18

Таким чином, суд, при усій сукупності досліджених в судовому засіданні доказів, не знаходить підстав вважати, що під час подій 10 серпня 2019 року мало місце злочинне посягання з боку потерпілого ОСОБА_6 відносно обвинуваченого ОСОБА_3 , оскільки після розпилення газового балончику в обличчя потерпілого, враховуючи позицію останнього у просторі, останній не міг ані бачити місцезнаходження відповідного пістолету, ані використати його, ані становити небезпеку для обвинуваченого в цілому, враховуючи його безпорадний стан, а тому версія обвинуваченого про здійснення ним в той момент захисту свого життя та здоров`я є неспроможною.

Таким чином, суд доходить висновку, що дії обвинуваченого не можуть кваліфікуватися за ч. 1 ст. 36 КК України, оскільки суд не знайшов доказів на підтвердження факту злочинного посягання з боку потерпілого.

В той же час суд доходить висновку про наявність в діях обвинуваченого ОСОБА_3 складу правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, що підтверджується актом судово-медичного дослідження (обстеження) № 1582, розпочатого 13 серпня 2019 року, закінченого 03 вересня 2019 року, відповідно до якого виявлено та описано спричиненні потерпілому ОСОБА_6 тілесні ушкодження, та яким встановлено, що смерть останнього настала від сумісної тупої травми тіла з переломами правої плечової кістки та ребер, з крововиливами у легені та селезінку, яка ускладнилася розвитком шоку, що підтверджується даними судово-медичного дослідження трупа та даними додаткових методів дослідження. Сумісна тупа травма тіла виникла прижиттєво, незадовго до настання смерті, від дії тупого твердого предмету (предметів), або при ударі об такий (такі), відноситься до тяжких тілесних ушкоджень (згідно правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень наказу № 6 МОЗ України від 17 січня 1995 року «Про розвиток та вдосконалення судово-медичної служби України» п.2.3) та перебуває у прямому причинному зв`язку з настанням смерті потерпілого.

Висновком експерта № 1582/807-Е від 04 вересня 2019 року, відповідно до вказано, що враховуючи характер та локалізацію тілесних ушкоджень (різні анатомічні ділянки), маловірогідно, що вони утворилися при падінні з висоти власного зросту. Встановлені при експертизі трупа тілесні ушкодження виникли від дії тупого твердого предмету (предметів). Враховуючи характер тілесних ушкоджень, травмуючи тупі тверді предмети мали загальний характер тупих твердих предметів, якими могли бути нога взута в взуття, рука людини зжата в кулак чи інші тупі тверді предмети.

Суд наголошує, що обвинуваченим факт нанесення потерпілому ОСОБА_6 тілесних ушкоджень не заперечується. Зазначені у висновку експерта обставини були підтверджені в ході проведення слідчого експерименту та допиту обвинуваченого, який відтворив механізм здійснення тілесних ушкоджень, що цілком відповідають висновку експерта щодо механізму утворення відповідних тілесних ушкоджень у потерпілого.

При цьому, у вищевказаному висновку встановлено, що характер тілесних ушкоджень та вираженість реактивних явищ (згідно судово-гістологічного дослідження) дають підстави вважати, що всі вони виникли незадовго до настання смерті, в короткий проміжок часу один за одним, однак різночасового їх виникнення немає, тому встановити послідовність їх спричинення не представляється можливим.

Аналіз наведеного висновку свідчить про неможливість отримання тілесних ушкоджень за інших обставин чи у інший проміжок часу, тобто після події правопорушення 10 серпня 2019 року та до смерті потерпілого.

А тому суд доходить висновку, що органом досудового розслідування цілком доведено наявність в діях обвинуваченого складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України.

Умисні дії ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , які виразилися в умисному тяжкому тілесному ушкодженні, тобто умисному тілесному ушкодженні, небезпечному для життя в момент заподіяння, що спричинило смерть потерпілого, вірно кваліфіковано за ч. 2 ст. 121 КК України.

Умисні дії ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , які виразилися у незаконному придбанні, носінні та зберіганні вогнепальної зброї без передбаченого законом дозволу, вірно кваліфіковано за ч. 1 ст. 263 КК України.

Згідно зі ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчинення нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Досягнення вказаної мети є однією з форм реалізації визначених у ч. 1 ст. 1 КК України завдань закону про кримінальну відповідальність – правового забезпечення охорони від злочинних посягань прав і свобод людини і громадянина, власності та інших охоронюваних законом цінностей, а також запобігання злочинам.

Згідно зі ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, повинно бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.

Обставиною, яка пом`якшує покарання обвинуваченому ОСОБА_3 , суд визнає добровільне відшкодування завданого збитку.

Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченому ОСОБА_3 , судом не встановлено.

При призначенні покарання обвинуваченому згідно з вимогами ст. ст. 65-67 КК України, суд враховує ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, які відповідно до ст. 12 КК України відносяться до тяжких кримінальних правопорушень, відсутність каяття останнього, невизнання його винуватості, в той же час враховуючи вік обвинуваченого, добровільне відшкодування завданої кримінальним правопорушенням шкоди потерпілій, суд призначає йому мінімальне покарання в межах санкції статей, та вважає, що це покарання, виходячи з принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації, буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень.

Відповідно до ухвали слідчого судді Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 14 серпня 2019 року до обвинуваченого ОСОБА_3 було застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, який ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 21 серпня 2019 року було змінено на цілодобовий домашній арешт.

За таких обстави, строк попереднього ув`язнення підлягає зарахуванню в строк відбування покарання з дотриманням правил ст. 72 КК України.

Крім цього, на підставі ч. 7 ст. 72 КК України підлягає зарахуванню у строк покарання строк перебування ОСОБА_3 під дією запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту.

Питання про долю речових доказів суд вирішує у відповідності до приписів ч. 9 ст. 100 КПК України.

Крім того, суд залишає без розгляду цивільний позов потерпілої ОСОБА_9 , задовольняючи таким чином усну заяву останньої, надану в судовому засіданні.

У відповідності до ч. 2 ст. 124 КПК України з обвинуваченого ОСОБА_3 необхідно стягнути на користь держави витрати на проведення по справі: судової експертизи за спеціальністю 3.1 № 7/3.1/590 від 27 серпня 2019 року, судової експертизи зброї за експертною спеціальністю 3.3 № 7/3.3/589 від 27 серпня 2019 року, згідно наданих довідок.

На підставі викладеного та керуючись статтями 100, 124, 370, 373, 374, 376, 394 КПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 121, ч. 1 ст. 263 КК України, та призначити йому покарання у вигляді:

-за ч. 2 ст. 121 КК України 7 (семи) років позбавлення волі;

-за ч. 1 ст. 263 КК України 3 (три) років позбавлення волі.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно призначити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , покарання у виді 7 (семи) років позбавлення волі.

Строк відбування покарання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відраховувати з моменту приведення вироку до виконання.

На підставі ст. 72 КК України, зарахувати ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у строк відбування покарання строк попереднього ув`язнення в рамках даного кримінального провадження з 12 серпня 2019 року по 21 серпня 2019 року, із розрахунку: один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

Відповідно до ч. 7 ст. 72 КК України, зарахувати ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у строк відбування покарання строк перебування під дією запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту з 21 серпня 2019 року по 17 січня 2020 року, із розрахунку: три дні цілодобового домашнього арешту за один день позбавлення волі.

Цивільний позов цивільного позивача ОСОБА_9 до цивільного відповідача ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням – залишити без розгляду.

Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 14 серпня 2019 року на майно: дерев`яну палицю циліндричної форми довжиною приблизно 120 см, дерев`яного предмету, схожого на нунчаку, металевого гайкового розвідного ключа, предмета, схожого на пістолет «ZORAKI-MOD.914-S», магазину до нього та патронів у кількості 7 штук, балончика чорного кольору з написом «Перець-4», автомобіль марки «Opel Vectra», д/н НОМЕР_2 , чорного кольору, VIN: НОМЕР_3 , 2004 року випуску, який на підставі приватної власності належить ОСОБА_3 , – скасувати.

Арешт, накладений на підставі ухвали Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 16 січня 2020 року з метою вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони відчуження нерухомого майна ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП: НОМЕР_5 ), а саме на: земельну ділянку (кадастровий номер:1221481500:01:092:0555), площею 0,12 га, що розташована за адресою: Дніпропетровська область, Дніпровський район, с/рада Волоська; гараж, реєстраційний номер майна: 37389592, адреса нерухомого майна: АДРЕСА_9 , загальна площа 19,2 кв.м.; 3/50 частини домоволодіння, реєстраційний номер майна: 9857358, адреса нерухомого майна: АДРЕСА_9 , загальна площа 316,7 кв.м. – скасувати.

Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь держави витрати на проведення по справі судової експертизи за спеціальністю 3.1 № 7/3.1/590 від 27 серпня 2019 року у сумі 1256 (одна тисяча двісті п`ятдесят шість) гривень 08 копійок.

Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь держави витрати на проведення по справі судової експертизи зброї за експертною спеціальністю 3.3 № 7/3.3/589 від 27 серпня 2019 року у сумі 1256 (одна тисяча двісті п`ятдесят шість) гривень 08 копійок.

Речові докази:

- зрізи нігтьових пластин з обох рук ОСОБА_6 у двох паперових спец пакетах, джинсові штани темно-синього кольору у поліетиленовому пакеті, які передані на відповідальне зберігання до Чечелівського ВП ДВП ГУ НП в Дніпропетровській області, квитанція № 2535 – знищити;

- дерев`яну палицю циліндричної форми довжиною приблизно 120 см, металевий гайковий розвідний ключ, які передані на відповідальне зберігання до Чечелівського ВП ДВП ГУ НП в Дніпропетровській області, квитанція № 2534 – знищити;

- предмет, схожий на пістолет, який є ручною короткоствольною вогнепальною зброєю самозарядним гладкоствольним пістолетом калібру 9 мм Р.А., три патрони та чотири стріляні гільзи, після проведення експертизи, які є пістолетними патронами калібру 9 мм Р.А., які передані на відповідальне зберігання до Чечелівського ВП ДВП ГУ НП в Дніпропетровській області, квитанція № 2515 – знищити;

- дерев`яний предмет, зовні схожий на нунчаку, який переданий на відповідальне зберігання до Чечелівського ВП ДВП ГУ НП в Дніпропетровській області, квитанція № 2514 – знищити.

Вирок може бути оскаржений до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення вироку, шляхом подачі апеляційної скарги через Чечелівський районний суд міста Дніпра.

Копію вироку після його проголошення негайно вручити обвинуваченому та прокурору.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Суддя ОСОБА_1