Рішення від 03 березня 2026 р. у справі №202/3859/23 — Індустріальний районний суд міста Дніпра

Справа № 202/3859/23

Провадження № 2/202/21/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 березня 2026 року м. Дніпро

Індустріальний районний суд м. Дніпра у складі судді Михальченко А.О.,

секретар судового засідання Пономаренко О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 202/3859/23

за позовом

ОСОБА_1

до

ОСОБА_2

Третя особа, яка не заявила самостійних вимог щодо предмету спору

ОСОБА_3

про визнання договору недійсним та стягнення грошових коштів, –

за участю:

представника позивача – адвоката Пархоменко Ю.С.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

28.02.2023 ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом, який мотивував тим, що 03.08.2018 купив у ОСОБА_2 квартиру АДРЕСА_1 . Договір купівлі-продажу посвідчено приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Отроцюк О.В.

17.09.2018 він продав квартиру АДРЕСА_1 ОСОБА_3 . посвідчено приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Восковець О.О.

У 2023 році він отримав претензію від ОСОБА_3 про повернення йому грошових коштів, які сплачені ним за договором купівлі-продажу від 17.09.2018, оскільки продана квартира АДРЕСА_1 була витребувана на корись ОСОБА_4 рішенням Індустріального районного суду міста Дніпра у справі №202/3296/18.

Вважає, що ОСОБА_2 під час продажу йому квартири 03.08.2018 ввела його в оману, а саме не повідомила про наявність судових спорів та про права ОСОБА_4 на квартиру, внаслідок чого завдала йому матеріальної шкоди.

Враховуючи викладене просив суд визнати договір купівлі-продажу від 03.08.2018 укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 недійсним, стягнути з ОСОБА_2 на його користь збитки у розмірі 435 350 грн 00 коп. та судовий збір.

03.04.2023 по справі відкрите загальне позовне провадження. Відповідачу встановлений строк для подання відзиву на позов, а третій особі строк для подання письмових пояснень.

Відповідач відзив на позов не подав.

Третя особа пояснень на позов не подала.

22.01.2024 позивачем подана заява про забезпечення позову.

24.01.2024 ухвалою суду заява позивача про забезпечення позову задоволена частково та заборонено ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) здійснювати будь-які дії, спрямовані на відчуження квартири АДРЕСА_2 (реєстраційний номер майна 1646998912101).

09.10.2024 та 10.02.2025 представником позивача – адвокатом Пархоменко Ю.С. подане клопотання про зупинення провадження у справі.

06.03.2025 провадження у справі зупинене до розгляду та набрання законної сили рішенням у справі №199/471/25.

01.09.2025 провадження у справі поновлено.

04.11.2025 підготовче провадження закрито, справа призначена до розгляду по суті.

У судовому засіданні представник позивача – адвокат Пархоменко Ю.С. позовні вимоги підтримала та наполягала на їх задоволенні.

Відповідач ОСОБА_2 та її представник – адвокат Яковенко Я.Б. у судове засідання з розгляду справи по суті не з`явилися. Про час та місце судового розгляду були повідомлені судовими повістками, які доставлені до електронного кабінету адвоката у підсистемі «Електронний суд». Будь-яких заяв суду не подали.

Третя особа ОСОБА_3 та його представник – адвокат Гауке О.С. у судове засідання з розгляду справи по суті не з`явилися. Про час та місце судового розгляду були повідомлені судовими повістками, які доставлені до електронного кабінету адвоката у підсистемі «Електронний суд». Крім того, адвокат Гауке О.С. була особисто у підготовчому судовому засіданні повідомлена про час та місце судового засідання з розгляду справи по суті. Дата була узгоджена судом з усіма присутніми адвокатами, але адвокат Гауке О.С. подала заяву про відкладення судового розгляду у зв`язку з її зайнятістю у іншому судовому процесу.

Приписами ч.5 ст.130 ЦПК України визначено, що вручення судової повістки представникові учасника справи вважається врученням повістки і цій особі.

Днем вручення судової повістки є день отримання судом повідомлення про доставлення судової повістки до електронного кабінету особи.

Відтак, суд належним чином повідомив відповідача та третю особу про час та місце розгляду справи.

Приписами ч.1 ст.223 ЦПК України встановлено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Враховуючи викладене суд вважає за можливе розглянути справу без участі відповідача та третьої особи, оскільки про дату, час і місце розгляду справи їх було повідомлено належним чином, причини неявки суду відповідача та її представника суду невідомі, а причини неявки третьої особи та його представника визнані судом неповажними.

Заслухавши представника позивача, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

03.08.2018 ОСОБА_1 купив у ОСОБА_2 квартиру АДРЕСА_1 . Договір купівлі-продажу посвідчено приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Отроцюк О.В. за №2975.

Відповідно до п.2.1. Договору купівлі продажу від 03.08.20218 продаж квартири вчинено за 435 350 грн 00 коп., які отримані покупцем, що підтверджено п.2.2 вказаного Договору.

Право власності ОСОБА_1 на квартиру зареєстроване 03.08.2018.

17.09.2018 ОСОБА_1 продав квартиру АДРЕСА_1 ОСОБА_3 . Договір купівлі-продажу посвідчено приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Восковець О.О. за № 2349.

Відповідно до п.2.1 Договору купівлі-продажу від 17.09.2018 продаж вчинено з відстроченням платежу за 621 000 грн 00 коп., які ОСОБА_3 зобов`язався перерахувати на картку ОСОБА_1 у строк, що не перевищує 2-х банківських днів з моменту підписання цього договору.

17.09.2018 право власності ОСОБА_3 на квартиру зареєстроване .

04.01.2023 ОСОБА_1 отримав письмову претензію від ОСОБА_3 про повернення йому грошових коштів, які сплачені ним за договором купівлі-продажу від 17.09.2018, оскільки продана йому ОСОБА_1 квартира АДРЕСА_1 була витребувана на корись ОСОБА_4 на підставі рішення Індустріального районного суду міста Дніпра від 26.10.2020 у справі №202/3296/18.

Рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 26.10.2020 у справі №202/3269/18 позовні вимоги ОСОБА_5 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи – державний нотаріус Шостої дніпровської державної нотаріальної контори Гайворонська Тетяна Олександрівна, Акціонерне товариство Комерційний Банк «ПриватБанк», про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину, визнання права власності, витребування майна задоволені частково та витребувано з незаконного володіння ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 квартиру АДРЕСА_1 . В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Рішення набрало законної сили 26.11.2020.

Вказаним рішенням суду встановлено та, у відповідності до ст.82 ЦПК України, не підлягає доказуванню, що 19.02.2018 року державним нотаріусом Шостої дніпровської державної нотаріальної контори на ім`я ОСОБА_2 видано свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_6 на квартиру АДРЕСА_1 , але батько ОСОБА_5 - ОСОБА_7 , помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , а ОСОБА_5 має право спадкування у першу чергу після смерті бабусі ОСОБА_6 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка була попереднім власником квартири.

Суд дійшов висновку, що відповідно до норм діючого законодавства спірна квартира належить позивачеві, як спадкоємцеві першої черги за законом за правом представлення, з моменту відкриття спадщини, і квартира вибула із власності поза волею спадкоємця ОСОБА_5 , що і стало підставою для витребування на користь ОСОБА_5 квартири у ОСОБА_3 попри те, що він є добросовісним набувачем.

Право власності ОСОБА_5 на вказану квартиру зареєстроване 28.01.2026, що підтверджено інформаційною довідкою з реєстру прав на нерухоме майно, та ніким не оспорюється, у тому числі і у цій справі.

Отже, у даній справі, відповідно до ст.82 ЦПК України, не підлягає доказуванню той факт, що ОСОБА_2 продала ОСОБА_1 квартиру, яку не мала права спадкувати, і вона в подальшому була витребувана від ОСОБА_3 (останній набувач) на користь ОСОБА_5 , яка є її справжнім власником.

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

В контексті завдань цивільного судочинства (ст. 2 ЦПК України) звернення до суду є способом захисту порушених прав, свобод або законних інтересів позивача. Тому особа повинна довести (а суд - встановити), що їй належать права, свободи або законні інтереси, за захистом яких вона звернулася до суду. Права, свободи та законні інтереси, які належать конкретній особі (особам) є предметом судового захисту.

Приписами ч.1 ст.661 ЦК України унормовано, що у разі вилучення за рішенням суду товару у покупця на користь третьої особи на підставах, що виникли до продажу товару, продавець має відшкодувати покупцеві завдані йому збитки, якщо покупець не знав або не міг знати про наявність цих підстав.

З рішення суду у справі №202/3269/18 судом встановлено, що ОСОБА_5 звернулася з позовом у червні 2018 року. Відповідач ОСОБА_2 в судові засідання жодного разу не з`явилась. ЇЇ представником, адвокатом Яковенком Я.Б., на адресу суду неодноразово направлялись заяви про відкладення розгляду справи з різних підстав. ОСОБА_2 позовні вимоги ОСОБА_5 не визнавала через те, що у свідоцтві про її народження, котре було видане у 1995 році, було зазначено її прізвище ім`я по батькові – ОСОБА_4 . Вважала, що нотаріусом правомірно відмовлено у видачі ОСОБА_5 свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_6 ..

Таким чином, суд виснуває, що ОСОБА_2 знала про те, що вона не мала права спадкувати і в серпні 2018 року продавати ОСОБА_1 квартиру, оскільки вона є рідною сестрою померлої ОСОБА_6 , а ОСОБА_5 спадкоємцем першої черги за правом представлення і спір між ними розглядався судом з червня 2018 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 659 ЦК України продавець зобов`язаний попередити покупця про всі права третіх осіб на товар, що продається (права наймача, право застави, право довічного користування тощо).

Це зумовлено тим, що продавець повинен мати право продажу товару (стаття 658 ЦК України) і, відтак, гарантувати покупцю чистоту правового титулу, що його покупець набуває за відповідним договором купівлі-продажу. Якщо продавець цього обов`язку не виконує або виконує його неналежно, то для покупця створюється загроза евікції - вилучення речі у титульного володільця третьою особою, що має на цю річ те чи інше право, яке не погашається встановленням нового правового титулу на річ. Таке право може бути як речовим, так і зобов`язальним, але у будь-якому разі повинно передбачати можливість позбавити покупця володіння річчю на користь носія такого права. Віндикація є одним з характерних і найпоширеніших (але далеко не єдино можливим) варіантів евікції речі.

Унаслідок евікції покупець позбавляється можливості панування над річчю в обсязі, що набувався ним на підставі відповідного договору купівлі-продажу, або обмежується в такому пануванні. А тому не має значення, чи річ витребувана у набувача (покупця) у цілому, чи він лише позбавився статусу одноосібного власника і натомість став співвласником, речі у певній частці (чи навіть в режимі спільної часткової власності). Відтак, у будь-якому з наведених варіантів є підстави для стягнення збитків із продавця за правилами статті 661 ЦК України.

У статті 661 ЦК України законодавець закріпив право покупця вимагати від продавця відшкодування збитків, завданих продавцю евікцією товару. При цьому спеціальних правил щодо визначення складу та розміру таких збитків стаття 661 ЦК України не містить, фактично відсилаючи до загальних положень статей 22 і 623 ЦК України.

Положення частини третьої статті 623 ЦК України конкретизують загальний принцип повного відшкодування (частина третя статті 22 ЦК України), а тому є справедливими й для будь-яких інших правовідносин, крім зобов`язальних. Оскільки у будь-якому випадку йдеться про те, що кредитор має отримати рішення про присудження відшкодування, реальна грошова цінність якого є адекватною економічній ситуації в суспільстві та цінності відповідних матеріальних благ на момент ухвалення судом відповідного рішення. При ухваленні рішення про стягнення збитків, суд має найбільш повно відновити порушене право кредитора.

Розмір збитків у разі вилучення товару за рішенням суду визначається судом за правилами частини третьої статті 623 ЦК України: якщо вимога кредитора не була задоволена боржником добровільно, то збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували у місці, де зобов`язання має бути виконане, на день пред`явлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом. Водночас суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення, керуючись при цьому загальними принципами повного відшкодування збитків, справедливості, добросовісності та розумності.

Отже, суд має підстави визначити розмір збитків саме за правилами другого речення частини третьої статті 623 ЦК України, якщо на момент ухвалення рішення відповідні ціни істотно зросли порівняно із датою подачі позову. Але застосування цього правила здійснюється не за ініціативою суду (що було б порушенням: принципу диспозитивності процесу), а лише за позовом кредитора (позивача).

У цій справі суду не надано доказів, що ОСОБА_2 добровільно відшкодувала ОСОБА_1 завдані збитки, а відтак суд погоджується з доводами позивача, що збиток який спричинений Позивачу становить 435 350 грн 00 коп., який в свою черзі підлягає стягненню з Відповідача, як особи, якою він завданий.

Враховуючи викладене, позовні вимоги в частині стягнення збитків є обгрунтованими, а отже, суд доходить висновку про їх задоволення.

Щодо позовних вимог про визнання договору недійсним суд зазначає, що вони є зайвими, оскільки квартира витребувана у добросовісного набувача на користь власника – ОСОБА_5 на підставі рішення суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При зверненні до суду позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 4 353 грн 80 коп., що підтверджується квитанцією, а відтак, виходячи з того, що позовні вимоги про стягнення збитків задоволені у повному обсязі, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 4 353 грн 80 коп.

Керуючись ст.ст.10,12,13, 137, 141, 263-265 ЦПК України, суд –

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , останнє відоме місце реєстрації: АДРЕСА_3 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_4 ) збитки у розмірі 435 350 грн 00 коп. (чотириста тридцять п`ять тисяч триста п`ятдесят грн 00 коп.).

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , останнє відоме місце реєстрації: АДРЕСА_3 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_4 ) витрати по сплаті судового збору у розмірі 4 353,80 грн (чотири тисячі триста п`ятдесят три грн 80 коп.).

В задоволенні іншої частини позовних вимог – відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Дніпровського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повний текст рішення суддя склала 04.03.2026

Суддя АНАСТАСІЯ МИХАЛЬЧЕНКО