Рішення від 03 березня 2026 р. у справі №609/92/26 — Шумський районний суд Тернопільської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 609/92/26

2/609/263/2026

04 березня 2026 року Шумський районний суд Тернопільської області

в складі головуючого судді Харлана М.В.

за участю секретаря судового засідання Семенюк О.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Шумськ цивільну справу за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Іннова-Нова» до

відповідача: ОСОБА_1

вимоги позивача: про стягнення заборгованості за кредитним договором

учасники справи не з`явились,-

В С Т А Н О В И В:

І. Стислий виклад позиції позивача.

1. 29 січня 2026 року представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Іннова-Нова» (далі позивач) через підсистему «Електронний суд» звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 (далі відповідач) з вимогою про стягнення заборгованості за кредитним договором.

2. В обґрунтування своїх позовних вимог представник позивача покликається на те, що 17 квітня 2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Іннова-Нова» та відповідачем ОСОБА_1 укладено договір про надання грошових коштів у кредит № 7845900425, який підписано електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора, за умовами якого остання отримала кредитні кошти в розмірі 12000,00 грн. строком на 360 днів, зі сплатою процентів за користування кредитом та інших платежів, що передбачені кредитним договором.

Згідно з п. 10.6.10.7. Кредитного договору, позичальник ознайомившись з усіма істотними умовами оферти надала згоду (акцепт) на укладення Договору шляхом направлення повідомлення Товариству, яке підписано відповідно до абзацу третього частини першої статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», а саме: шляхом введення у спеціальному полі під офертою, яка містить усі істотні умови Договору, одноразового ідентифікатора, який відповідає вимогам абзацу третього частини першої статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», та натиснення іконки «підписати».

ТОВ «Іннова-Нова» як кредитодавець, свої зобов`язання виконав у повному обсязі та надав відповідачу грошові кошти у розмірі 12000,00 грн.

В той же час, відповідач всупереч умовам Кредитного договору та норм статей 525, 526, 530, 536, 610, 612 Цивільного Кодексу України свої зобов`язання за Кредитним договором належним чином не виконала, кредиту не повернула, проценти за користування грошовими коштами не сплатила.

Станом на 29.01.2026 р. загальна сума заборгованості відповідача по кредиту за Договором № 7845900425 від 17.04.2025 р. становить 24414,45 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту – 11340,00 грн.; заборгованість за відсотками – 13074,45 грн.

Посилаючись на наведені обставини, представник позивача просив позовні вимоги задовольнити.

23.02.2026 р. відповідачем ОСОБА_1 подано відзив на позовну заяву, у якому остання позовні вимоги визнала частково, зокрема заборгованість по тілу кредиту в розмірі 12000,00 грн. та 3418,00 грн. – як заборгованість за процентами за користування кредитом.

Вказала, що 19.08.2025 р. нею було внесено кошти на погашення заборгованості в розмірі 2753,00 грн., 23.07.2025 грн. в розмірі 1503,00 грн., 19.05.2025 р. в розмірі 3600,00 грн., які позивачем при виконанні розрахунку не були враховані.

Окрім того, вважає, що позивачем неправомірно було стягнуто комісію в розмірі 1800,00 грн., оскільки така послуга відповідно до ЗУ «Про споживче кредитування» мала надаватись безкоштовно.

Зазначає, що вона намагалась врегулювати спір, та добровільно виконати зобов`язання, однак позивач відмовився. На підставі викладеного, просила позовні вимоги задовольнити частково, розстрочивши призначену рішенням суду суму до сплати терміном на шість місяців у зв`язку із важким матеріальним становищем, в задоволенні позовних вимог в частині судових витрат, просила відмовити.

ІІ. Процесуальні дії у справі.

3. Ухвалою Шумського районного суду Тернопільської області від 03 лютого 2026 року прийнято до розгляду позовну заяву в порядку спрощеного позовного провадження та призначено до судового розгляду по суті на 17 лютого 2026 року, за клопотанням представника позивача витребувано інформацію, що містить банківську таємницю, в зв`язку із неявкою відповідача судовий розгляд справи відкладено на 04 березня 2026 року.

4. В судове засідання представник позивача ТОВ «Іннова-Нова» не з`явився, при цьому в позовній заяві міститься клопотання, згідно якого останній просив розгляд справи здійснювати за відсутності представника позивача, позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

5. Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилась, надіслала суду заяву, згідно якої просила розгляд справи здійснювати за її відсутності, позовні вимоги визнала частково.

6. Судом на підставі частини другої статті 247 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК), у зв`язку із неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

ІІІ. Фактичні обставини, встановлені Судом та зміст спірних правовідносин.

7. Судом встановлено, що 17 квітня 2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Іннова-Нова» та відповідачем ОСОБА_1 укладено договір про надання грошових коштів у кредит № 7845900425, який підписано електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора 6074.

8. Згідно п. п. 2.3, 2.5 Договору, сума кредиту складає 12000,00 грн., строк позики (строк дії договору) становить 360 днів, періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 30 днів, останній платіж з періодом внесення 30 дні(в).

Відповідно до п. 2.6. Договору, тип процентної ставки - фіксована.

Стандартна процентна ставка в день застосовується у межах строку кредиту, вказаного в п. 2.5. цього Договору, та становить: 1% за кожен день користування Кредитом, яка застосовується протягом перших 180 (ста вісімдесяти) календарних днів з дати укладення цього Договору. 0.87% за кожен день користування Кредитом, яка застосовується у період починаючи з 181 (ста вісімдесят першого) календарного дня з дати укладення цього Договору і до закінчення строку дії цього Договору або до дати фактичного повернення всієї суми кредиту (до тієї із дат яка настане раніше).

За користування кредитом нараховуються проценти відповідно до наступних умов: стандартна процентна ставка становить 1% в день та застосовується протягом перших 180 календарних днів, 0,87% за кожен день користування кредитом, яка застосовується у період починаючи з 181 календарного дня з дати укладення договору. (п.2.6.1. договору).

Комісія за надання кредиту становить 15% від суми наданого Кредиту та нараховується на суму виданого за цим Договором Кредиту у день надання кредиту. (п. 2.7 договору).

Відповідно до п. 3.1. договору - кошти кредиту надаються Товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування на поточний рахунок Позичальника, уключаючи використання реквізитів платіжної картки: НОМЕР_1 .

У разі затримання позичальником сплати частини кредиту та/або процентів за користування кредитом, щонайменше на один календарний місяць, Товариство має право вимагати повернення кредиту (в тому числі і всіх платежів передбачених Договором строк виплати якого ще не настав в повному обсязі. (п.6.4. Договору).

Додатком №1 до договору № 7845900425 від 17.04.2025 р., є графік платежів.

9. Позивачем до матеріалів справи надано паспорт позики з інформацією про основні умови кредитування, реальну річну процентну ставку та загальну вартість кредиту, інші умови. Також зазначено що паспорт підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором 6239.

10. 16 травня 2023 року між ТОВ «Фінансова Компанія «Контрактовий Дім» та ТОВ «Іннова Фінанс» (далі - Клієнт) укладено договір № 160523/1 про надання послуг з приймання та переказу платежів.

За умовами цього Договору Клієнт доручає ТОВ «Фінансова Компанія «Контрактовий Дім» за відмовну плату здійснити перекази коштів (платежів) з використанням реєстру виплат на користь Отримувачів відповідно до Правил МПС для сервісів Visa Direct/ Master Card Money Send (пункт 1.1. Договору).

Згідно квитанції до платіжної інструкції № 20195-1354-209022571 від 17.04.2025 року, ТОВ ФК «Контрактовий дім» за дорученням ТОВ «Іннова Фінанс» 17.04.2025 р. на картковий рахунок НОМЕР_1 було здійснено переказ грошових коштів у розмірі 12000,00 грн., ІД операції 1591763991.

11. Окрім того, відповідно до листа наданого АТ КБ «ПриватБанк» на запит суду вбачається, що на ім`я ОСОБА_1 в банку емітовано картку № НОМЕР_2 .

17.04.2025 р. на картковий рахунок № НОМЕР_2 , що належить ОСОБА_1 було зараховано кошти в сумі 12000,00 грн.

З виписки по рахунку відповідача ОСОБА_1 вбачається, що остання користувалась кредитними коштами.

12. Згідно із наданим позивачем розрахунком, загальна сума заборгованості по кредиту за договором № 7845900425 від 17 квітня 2025 року становить 24414,45 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту – 11340,00 грн.; заборгованість за відсотками – 13074,45 грн.

Встановлено, що позивачем сплачено в погашення заборгованості 16850,00 грн., з яких: 1800,00 грн. зараховано на погашення комісії, 660,00 грн. - зараховано на погашення тіла кредиту, 14390,00 грн. – зараховано на погашення процентів.

13. Суд також встановив, що відбулася зміна назви Товариства з обмеженою відповідальністю з «Іннова Фінанс» на «Іннова-Нова», у зв`язку із чим від 08.09.2025 р. внесені відповідні зміни до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

ІV. Оцінка Суду.

14. Відповідно до вимог статті 2 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобовязані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

15. У відповідності до частини другої статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

16. Відповідно до статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

17. В силу вимог ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

18. За правилом частини першої статті 205 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

19. Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України, в редакції на момент виникнення спірних правовідносин, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

20. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

21. Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

22. У відповідності до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

23. За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

24. Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

25. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України.)

26. Абзац другий частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

27. Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19.

28. У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

29. Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

30. Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

31. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

32. Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію» (далі Закон).

33. Згідно із пунктом 6 частини першої статті 3 Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

34. При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (пунктом 12 частини першої статті 3 Закону).

35. Відповідно до частини третьої статті 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

36. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини четверта статті 11 Закону).

37. Згідно із частиною шостою статті 11 Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

38. За правилом частини восьмої статті 11 Закону у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

39. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

40. Стаття 12 Закону визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

41. Верховний Суд у постанові № 561/77/19 від 16 грудня 2020 року вказав, що із системного аналізу положень вище вказаного законодавства вбачається, що з урахуванням особливостей договору, щодо виконання якого виник спір між сторонами, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему позивача можливе за допомогою електронного цифрового підпису відповідача лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.

В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

42. Судом встановлено, що 17 квітня 2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Іннова-Нова» та ОСОБА_1 укладено договір про надання грошових коштів у кредит № 7845900425, відповідно до умов якого кредитодавець надав позичальнику кредит в розмірі 12000,00 грн., строком користування на 360 днів, а позичальник зобов`язався повернути кредит, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені Договором.

Кредитний договір підписано електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання останнім одноразового ідентифікатора, який був надісланий на номер мобільного телефону відповідача.

З матеріалів справи вбачається, що без ознайомлення з правилами надання коштів у позику, подальше укладення електронних договорів кредиту на сайті є неможливим. Даний висновок відповідає змісту постанови Верховного Суду від 07.04.2021 у справі № 623/2936/19.

Факт отримання коштів позичальником підтверджується листом наданим АТ КБ «ПриватБанк» на запит суду, відповідно до якого вбачається, що на ім`я ОСОБА_1 в банку емітовано картку № НОМЕР_2 .

17.04.2025 р. на картковий рахунок № НОМЕР_2 , що належить ОСОБА_1 було зараховано кошти в сумі 12000,00 грн.

Отже, матеріали справи містять достатньо доказів, з яких вбачається, що 17 квітня 2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Іннова-Нова» та ОСОБА_1 укладено договір про надання грошових коштів у кредит № 7845900425 в електронній формі, умови якого позивачем були виконані.

Надаючи правову оцінку кредитному договору суд приходить до висновку про його укладення в електронній формі у спосіб, визначений законом, адже такий договір містить електронний підпис відповідача одноразовим ідентифікатором 6074, що прирівнюється до власноручного підпису позичальника, що повністю відповідає вимогам ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» та засвідчує волю відповідача на укладання договору на погоджених умовах, окрім того, вказаний факт не заперечується відповідачем ОСОБА_1 у відзиві на позовну заяву.

43. Відповідно до вимог ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

44. Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

45. Відповідно до вимог ч. ч. 1, 2 ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

46. Таким чином, у разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави, стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави, стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

47. Згідно з умовами договору кредиту, сторони визначили, що плата за користування кредитом є фіксованою.

Стандартна процентна ставка в день застосовується у межах строку кредиту, вказаного в п. 2.5. цього Договору, та становить: 1% за кожен день користування Кредитом, яка застосовується протягом перших 180 (ста вісімдесяти) календарних днів з дати укладення цього Договору. 0.87% за кожен день користування Кредитом, яка застосовується у період починаючи з 181 (ста вісімдесят першого) календарного дня з дати укладення цього Договору і до закінчення строку дії цього Договору або до дати фактичного повернення всієї суми кредиту (до тієї із дат яка настане раніше).

За користування кредитом нараховуються проценти відповідно до наступних умов: стандартна процентна ставка становить 1% в день та застосовується протягом перших 180 календарних днів, 0,87% за кожен день користування кредитом, яка застосовується у період починаючи з 181 календарного дня з дати укладення договору. (п.2.6.1. договору).

Згідно розрахунку заборгованості, наданого позивачем, за користування кредитом відповідачу нараховано проценти в розмірі 13074,45 грн., зокрема, за період з 17.04.2025 р. по 18.12.2025 р. включно, тобто в межах строку дії кредитного договору.

Окрім того, вбачається, що позивачем сплачено в погашення заборгованості 16850,00 грн., з яких 14390,00 грн. – зараховано на погашення процентів.

Відповідачем не спростовано даний розрахунок, свого контррозрахунку не подано, доказів на користь того, що останньою було погашено всю заборгованість, суду надано не було.

Доводи відповідача про те, що остання має сплатити лише 3418,00 грн. нарахованих відсотків, суд не бере до уваги, адже, підписуючи кредитний договір, відповідач погодилась із встановленим розміром відсотків за користування кредитом. Також сума процентів за користування кредитом в розмірі 40392,00 грн. була погоджена в додатку № 1 до договору (графік платежів).

Щодо посилання відповідача про відрахування суми комісії в розмірі 1800,00 грн., у зв`язку із неправомірним зарахуванням.

Встановлено, що позивачем сплачено в погашення заборгованості 16850,00 грн., з яких: 1800,00 грн. зараховано на погашення комісії.

48. Так, 10.06.2017 р. набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв`язку із чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

49. Положення частин першої, другої, п`ятої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» з набуттям чинності Закону України «Про споживче кредитування» залишилися незмінними.

50. Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

51. Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування», до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за надання та обслуговування кредиту.

52. Комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19.

53. Відповідно до 2.7 договору комісія за надання кредиту становить 15% від суми наданого Кредиту та нараховується на суму виданого за цим Договором Кредиту у день надання кредиту.

Тобто, умовами укладеного між сторонами кредитного договору передбачено одноразову комісію у фіксованій сумі в даному випадку 1800,00 грн. (15% від суми кредиту одноразово) за видачу кредиту, а не за обслуговування надання споживачу інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місць.

Виходячи з аналізу вимог п.4 ч.1 ст. 1, ч.2 ст. 8, ч.1 ст.1, ст. 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність», роз`яснень Великої Палати Верховного Суду щодо застосування ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування», які викладені у постанові від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19 така форма витрат, як комісія за надання кредиту, існує на законодавчому рівні, визначається кожним банком (фінансовою установою) індивідуально та затверджується внутрішніми актами.

Отже, спеціальним законодавством України прямо визначені легальні можливості позивача як включати до тексту кредитних договорів із споживачами умови щодо нарахування комісії, так і в подальшому нараховувати її, а також витребувати суму несплаченої вищевказаної комісії від відповідача (в т.ч. і в судовому порядку).

Таким чином, включення до тексту кредитного договору умови про необхідність сплати комісії за надання кредиту є таким, що відповідає вимогам діючого законодавства.

54. Згідно із ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

55. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України).

56. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України).

57. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 80 ЦПК України).

58. У відповідності до вимог ст. 83 ЦПК України, сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. У випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обгрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо обґрунтування , що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України»).

Враховуючи наведене, а також те, що позивачем доведено належними та допустимими доказами факт укладення договору з відповідачем, а розрахунок заборгованості свідчить про користування відповідачем кредитними коштами та враховуючи, що відповідачем не наданого жодного доказу на спростування доводів позивача щодо нарахованих сум, суд приходить висновку, що з відповідача на користь ТОВ «Іннова-Нова» підлягає стягненню заборгованість за договором про надання кредиту № 7845900425 від 17 квітня 2025 року в розмірі 24414,45 грн.

Щодо клопотання відповідача про розстрочення виконання судового рішення, суд зазначає наступне.

59. Відповідно до ч. 1 ст. 267 ЦПК України суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочення виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.

60. Відповідно до вимог ст. 435 ЦПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

61. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

62. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: ступінь вини відповідача у виникненні спору; щодо фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

63. Розстрочка та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

64. Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає, що межі виправданої затримки виконання рішення суду залежать, зокрема, від складності виконавчого провадження, суми та характеру, що визначено судом.

Рішенням Суду у справі Глоба проти України № 15729/07 від 05.07.2012 року суд повторює, що пункт 1 статті 6 Конвенції, inter alia (серед іншого), захищає виконання остаточних судових рішень, які у державах, що визнали верховенство права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Відповідно виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати. Держава зобов`язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці. Також Суд зазначає, що саме на державу покладається обов`язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у пункті 1 статті 6 Конвенції.

Запроваджений процесуальними нормами права механізм розстрочення або відстрочення виконання судового рішення є винятковою мірою, який спрямований на досягнення кінцевої мети судового розгляду виконання ухваленого судом рішення.

Отже, питання щодо надання відстрочки або розстрочки виконання рішення суду повинно вирішуватися цивільними судами із дотриманням балансу інтересів сторін, які приймають участь у справі.

65. Вирішуючи питання щодо можливості відстрочення чи розстрочення виконання рішення, суд повинен ураховувати майнові інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини кожної сторони у виникненні спору та інші обставини. Матеріальний стан боржника не є безумовною підставою для розстрочення чи відстрочення виконання рішення суду і підлягає оцінці у сукупності з іншими фактичними обставинами. Така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 27.02.2019 року у справі № 796/43/2018.

66. Водночас обов`язковою умовою для відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є доведення заявником факту існування обставин, які істотно ускладнюють виконання рішення та/або роблять його неможливим. Подібний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.06.2021 року у справі № 9901/598/19, який згідно положення ч. 4 ст. 263 ЦПК України суд застосовує до спірних правовідносин.

Закон пов`язує можливість відстрочки та розстрочки виконання рішення лише з об`єктивними, тобто такими, що не залежать від волі боржника, обставинами, які носять винятковий характер і утруднюють виконання рішення суду у строк чи у встановлений судом спосіб.

Тобто, можливість розстрочення виконання судового рішення у судовому порядку у будь-якому випадку пов`язується з об`єктивними, непереборними, винятковими обставинами, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення. При цьому, рішення про розстрочку виконання рішення суду має ґрунтуватись на додержанні балансу інтересів стягувача та боржника.

Відповідно до поданої заяви відповідач просила розстрочити виконання судового рішення у зв`язку із скрутним матеріальним становищем останньої.

Враховуючи положення ч. 1 ст. 267 ЦПК України, беручи до уваги те, що на утриманні відповідача перебувають двоє неповнолітніх дітей, що підтверджується відповідними доказами, суд вважає за можливе розстрочити стягнуту суму боргу за кредитним договором на 6 місяців, по 4069,08 гривень щомісячно, починаючи з дня набрання рішенням законної сили.

VІ. Розподіл судових витрат між сторонами.

67. Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, з відповідача підлягає стягненню на користь позивача сплачений судовий збір у розмірі 2662,40 грн., доказів того, що відповідач звільнена від сплати судового збору суду не надано.

З цих підстав,

Керуючись статтями 4, 12, 76, 77, 78, 80, 81, 141, 247, 258, 259, 264, 265, 280-282, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, статтями 11, 207, 526, 549, 551, 626, 628, 633-634, 638, 1048-1050, 1054-1055, Цивільного кодексу України, суд, -

У Х В А Л И В:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Іннова-Нова» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором – задовольнити.

2. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Іннова-Нова» заборгованість за договором надання грошових коштів у кредит № 7845900425 від 17.04.2025 р. у розмірі 24414,45 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту – 11340,00 грн.; заборгованість за відсотками – 13074,45 грн.

3. Клопотання відповідача ОСОБА_1 про розстрочення виконання рішення суду задовольнити.

Розстрочити виконання рішення в частині стягнення заборгованості за кредитним договором № 7845900425 від 17.04.2025 р. на шість місяців із щомісячною виплатою ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Іннова-Нова» - 4069,08 грн., починаючи з дня набрання рішенням законної сили.

4. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Іннова-Нова» - 2662,40 грн. сплаченого судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Рішення суду складено 04 березня 2026 року.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Іннова-Нова», ЄДРПОУ: 44127243, місце знаходження: 04071, м. Київ, вул. Верхній Вал, 10.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 .

Суддя: М.В. Харлан