Рішення від 02 березня 2026 р. у справі №173/3059/25 — Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області

Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 173/3059/25

Номер провадження2/173/468/2026

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

03 березня 2026 року м. Верхньодніпровськ

Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області у складі головуючого - судді Челюбєєва Є.В., за участі секретаря Салтикової С.І., розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про визначення додаткового строку для подачі заяви про прийняття спадщини за законом,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулася до суду із зазначеним позовом.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилалася на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її батько, ОСОБА_7 , який на момент смерті був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 . ОСОБА_7 був військовослужбовцем і спочатку прийшло сповіщення про те, що він безвісті зник під час ведення бойових дій 26.06.2023 року. Через півроку було повідомлено про його смерть та передано його тіло для поховання. На день смерті ОСОБА_7 залишилось спадкове майно, яке складається із земельної ділянки, розташованої по АДРЕСА_1 . Вона звернувся до приватного нотаріуса із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом на вищезазначене майно, але Постановою нотаріуса від 20.10.2025 року було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину на майно, у зв`язку з пропуском строку подачі заяви про прийняття спадщини. Разом зі спадкодавцем зареєстрована вона не була. Причинами пропуску строку було те, що позивач вважала, що спадщину після смерті батька приймуть його батьки, її баба та дід, ОСОБА_2 та ОСОБА_8 . Але виявилося, що всі можливі спадкоємці не мають наміру вступати в спадщину, тому вона і звернулася до нотаріуса з відповідною заявою. Можливими спадкоємцями є батьки померлого, дружина та ще двоє дітей.

Провадження у справі відкрито 03.12.2025.

Ухвалою від 29.12.2025 закрито підготовче провадження та призначений судовий розгляд справи.

Позивач у судове засідання не з`явилася, надала суду заяву про розгляд справи за її відсутності, на задоволенні заявлених вимог наполягала.

Належно повідомлені відповідачі в судове засідання не з`явилися, заяви про причини неявки або про розгляд справи у їх відсутність суду не надали. Відзиви на позов відповідачами не подані.

Беручи до уваги, що позивач не заперечує проти заочного вирішення справи, суд розглядав справу на підставі ст.ст. 280-283 ЦПК України, заочно, на підставі наявних у справі доказів.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.

Дослідив матеріали справи та надані докази в їх сукупності, суд вважає, що заявлені вимоги необхідно задовольнити з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є донькою ОСОБА_7 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 06.02.1998, Витягом з Державного реєстру актів цивільного стану про державну реєстрацію шлюбу щодо підтвердження дошлюбного прізвища № 00044123679 від 19.03.2024 та копією свідоцтва про шлюб позивача серії НОМЕР_2 від 10.06.2022.

Позивач з 22.01.2024 зареєстрована у АДРЕСА_2 , що підтверджується Витягом з реєстру територіальної громади.

Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 від 12.06.2023, та Сповіщення сім`ї № 177, ОСОБА_7 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Після його смерті відкрилася спадщина, яке складається із земельної ділянки, розташованої по АДРЕСА_1 , що підтверджується Договором купівля-продажу земельної ділянки від 23.04.1998 зареєстрованому в реєстрі за № 185.

Згідно матеріалів спадкової справи, 20.10.2025 позивач звернувся до приватного нотаріуса із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом на спадкове майно та постановою нотаріуса від 20.10.2025 року позивачеві було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_7 у зв`язку із пропуском нею строку для подачі заяви.

За загальним правилом положення про спадкування право на спадщину виникає в день відкриття спадщини. Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (статті 1220, 1222, 1270 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Отже, право на спадщину виникає з моменту її відкриття, і закон зобов`язує спадкоємця, який постійно не проживав зі спадкодавцем, у шестимісячний строк подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Відповідно до ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені в заповіті, а у разі відсутності заповіту - особи, визначені в статтях 1261-1265 цього Кодексу.

Статтею 1270 ЦК України встановлений строк для прийняття спадщини у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Згідно ст. 1272 Цивільного кодексу України, якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.

Судом встановлено, що отримання свідоцтва про право на спадщину є неможливим, оскільки спадкоємець не подала заяву про прийняття спадщини у встановлений законом строк після померлого ОСОБА_7 .

Відповідно до інформаційної довідки зі Спадкового реєстру № 82946519 від 20.10.2025, інформація у Спадковому реєстрі щодо ОСОБА_7 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , відсутня.

Отже, судом встановлено, що із заявою про прийняття спадщини після померлого ОСОБА_7 до нотаріальної контори ніхто не звертався.

Відповідно до ч. 3 ст. 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання заяви про прийняття спадщини.

Згідно п. 24 Постанови № 7 Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування», вирішуючи питання про визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій. Вирішуючи питання про визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

В Постанові Верховного Суду від 26.06.2019 по справі № 565/1145/17 зазначено, що поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини також можуть бути визнані, зокрема: 1) тривала хвороба спадкоємців; 2) велика відстань між місцем постійного проживання спадкоємців і місцем знаходження спадкового майна; 3) складні умови праці, які, зокрема, пов`язані з тривалими відрядженнями, в тому числі закордонними; 4) перебування спадкоємців на строковій службі у складі Збройних Сил України; 5) необізнаність спадкоємців про наявність заповіту тощо.

Такий правовий висновок викладений Верховним Судом в постанові від 17 жовтня 2018 року у справі № 681/203/17.

Стаття 12 ЦПК України передбачає, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до положень частин 1-3 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Надаючи оцінку наявним у матеріалах справи доказам та обставинам справи, суд встановив, що позивач дійсно пропустила строк для звернення до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини. Водночас, суд враховує, що до жовтня 2025 року позивач об`єктивно не мала інформації про те, що спадщина після смерті батька не була прийнята жодним із спадкоємців у встановлений законом строк. Відсутність такої інформації була зумовлена тим, що позивач вважала, що спадщину прийняли її дід та баба - батьки померлого.

Саме необізнаність про юридичний факт неприйняття спадщини іншими спадкоємцями, яка не залежала від волі позивача, створила для неї істотні труднощі у вчиненні дій, передбачених законом.

Суд доходить висновку, що пропуск позивачем строку для звернення до нотаріуса є наслідком поважних причин, передбачених статтею 1274 Цивільного кодексу України та статтею 311 ЦК України, оскільки він був обумовлений об`єктивними обставинами. У зв`язку з цим пропуск строку не може тлумачитися як недбалість або зловживання правом.

Відповідно до правової позиції ВС/КЦС, викладеній у справі № 681/203/17 від 17.10.2018 року зазначається, що незначний часовий проміжок між закінченням строку прийняття спадщини та подачею позовної заяви про визначення додаткового строку для подання заяви про визначення додаткового строку про прийняття спадщини є підставою для задоволення позовних вимог.

З огляду на вищевикладене, суд доходить висновку, що вимоги позивача про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини є обґрунтованими, оскільки спадщина після смерті спадкодавця у визначені законом строки ніким не прийнята, визначений законом строк для прийняття спадщини пропущений позивачем з поважних причин.

З огляду на вказане, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Керуючись ст. 12, 13, 81, 89, 259, 263, 265, 268 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) до ОСОБА_2 ( АДРЕСА_3 ), ОСОБА_3 ( АДРЕСА_4 ), ОСОБА_4 ( АДРЕСА_1 ), ОСОБА_5 ( АДРЕСА_1 ), ОСОБА_6 ( АДРЕСА_5 ) про визначення додаткового строку для подачі заяви про прийняття спадщини за законом - задовольнити.

Визначити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_4 , додатковий строк тривалістю у два місяці з моменту набрання рішенням суду законної сили, для звернення до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Заочне рішення може бути переглянуте Верхньодніпровським районним судом Дніпропетровської області за письмовою заявою відповідача, яку може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дати складання повного його тексту, у порядку, передбаченому підпунктом 15.5 підпункту 15 пункту 1 Розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України в редакції від 03.10.2017 року.

Суддя: Є.В. Челюбєєв