Рішення від 02 березня 2026 р. у справі №608/575/26 — Чортківський районний суд Тернопільської області

Суд: Чортківський районний суд Тернопільської області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: Справи щодо забезпечення громадського порядку та безпеки, національної безпеки та оборони України, зокрема щодо

Дата: 02 березня 2026 р.

Справа: №608/575/26

Суддя: Коломієць Н. З.

копія

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 березня 2026 року Справа № 608/575/26

Номер провадження2-а/608/86/2026

Чортківський районний суд Тернопільської області в складі :

головуючої судді Коломієць Н. З.

з участю секретаря Смаглій О. Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Чорткові справу адміністративного судочинства за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення. В позові вказав, що постановою №699 від 06 лютого 2025 року про адміністративне правопорушення, винесеною начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 полковником ОСОБА_2 , його, ОСОБА_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 210 КУпАП та накладено штраф у розмірі 17 000 гривень.

20.12.2025 ОСОБА_1 активував застосунок «Дія» та виявив інформацію про відкриття виконавчого провадження на виконання постанови №699 від 06 лютого 2025 року про накладення штрафу. 22.12.2025 ОСОБА_1 звернувся до адвоката Рубаняк Т. Р. для надання йому з цього приводу юридичної допомоги. Та лише 11 лютого 2026 року ОСОБА_1 на адвокатський запит отримав оскаржувану постанову, внаслідок чого пропустив строк на звернення до суду з даним позовом.

Згідно постанови № 699, 06.02.2025 о 10 год 00 хв офіцером відділення мобілізаційної роботу ІНФОРМАЦІЯ_2 старшим лейтенантом ОСОБА_3 виявлено адміністративне правопорушення, а саме: 13.11.2024 за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів було згенеровано (сформовано) повістку за №1148896, яка того ж дня була підписана, шляхом накладення кваліфікованого електронного підпису начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 про виклик на 14:00 23.11.2024 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , до ІНФОРМАЦІЯ_2 для уточнення даних та надіслана засобами поштового зв`язку (Національний оператор поштового зв`язку «УКРПОШТА») на задекларовану/зареєстровану адресу його проживання рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Військовозобов`язаний ОСОБА_1 повістку не отримав та не прибув у строк, визначений у повістці та не повідомив у найкоротший строк, але не пізніше ніж протягом 3 днів від визначених у повістці дати і часу прибуття до ТЦК та СП, про причини своєї неявки шляхом безпосереднього звернення до ІНФОРМАЦІЯ_2 або в будь-який інший спосіб з подальшим прибуттям у строк, що не перевищує 7 (семи) календарних днів, чим порушив законодавство України про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, відповідальність за яке передбачена статтями 210, 210-1 КУпАП.

ОСОБА_1 в обґрунтування позовних вимог зазначає, що перебував на військовому обліку військовозобов`язаних у ІНФОРМАЦІЯ_2 . У 2016 році проходив військову службу у в/ч п/п НОМЕР_1 , проте за станом здоров`я, на підставі свідоцтва про хворобу ВЛКЦ психоневрологічного профілю ВМКЦ Західного регіону №47/3 від 27.01.2016 року, був визнаний непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку та звільнений з військової служби, на підставі статей 16а, 39в графи ІІ «Розкладу хвороб»

Проте, після оголошення воєнного стану та оголошення мобілізації 29 червня 2022 року ОСОБА_1 намагався мобілізуватися повторно з метою проходження військової служби та був направлений на ВЛК. Згідно довідки військово-лікарської комісії позивач на підставі ст. 16 а графи ІІ «Розладу хвороб» був визнаний непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку.

У відповідності до вищенаведеного позивач втратив статус військовозобов`язаного та згідно з положеннями пункту 3 статті 37 Закону №2232-XII був виключений з військового обліку, як особа визнана непридатною до військової служби.

13 липня 2022 року у зв`язку з підвищенням тривожності та погіршення психологічного стану через воєнні дії на території України ОСОБА_1 покинув територію України та з того часу по даний момент проживає у Королівстві Норвегія як особа, що потребує прихистку у зв`язку з воєнними діями на території України.

З огляду на ці обставини, ОСОБА_1 вважає оскаржувану постанову неправомірною та просить поновити строк звернення до суду з даним позовом, оскільки оскаржувану постанову він отримав 06 лютого 2026 року, після адвокатського запиту у Борщівський відділ державної виконавчої служби у Чортківському районі Тернопільської області, постанову у справі про адміністративне правопорушення №699 від 06.02.2025, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП визнати протиправною та скасувати; закрити провадження по справі на підставі п. 1 ст. 247 КпАП України, за відсутністю події і складу правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП.

Позивач ОСОБА_1 та його представник адвокат Рубаняк Т. Р. в судове засідання не з`явилися. Адвокат Рубаняк Т. Р. подала письмову заяву, в якій просить розгляд справи проводити без її та позивача участі, позовні вимоги підтримує повністю, просить задоволити.

Представник відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 повторно в судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, відзиву на позов не подав, хоча був належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи.

Оскільки, всі учасники справи в судове засідання не з`явилися, то фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, відповідно до вимог ч.4 ст. 229 КАС України.

Розгляд справи проводиться за правилами письмового провадження, що передбачено ч.9 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України.

Розглянувши позовну заяву та дослідивши письмові докази, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволенню з таких мотивів.

Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Згідно зі ст. 280 зазначеного Кодексу - орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема, протоколом про адміністративне правопорушення. Таким чином, аналіз ст. 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення свідчить, що протокол про адміністративне правопорушення є належним доказом того, що особою вчинено певне діяння, яке може бути кваліфіковано як адміністративне правопорушення.

Згідно ст. 245 зазначеного Кодексу, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

За ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Порядок діяльності органів державної влади, їх посадових осіб, уповноважених складати протоколи про адміністративні правопорушення, розглядати справи про такі правопорушення та притягати винних осіб до адміністративної відповідальності за їх вчинення, регулюється Кодексом.

Згідно ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

В силу ст. ст. 245, 280 КУпАП посадова особа, уповноважена розглядати адміністративну справу при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язана з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи з метою всебічного, повного і об`єктивного з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Судом встановлено, що постановою №699 від 06 лютого 2025 року про адміністративне правопорушення, винесеною начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 полковником ОСОБА_2 , його, ОСОБА_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 210 КУпАП та накладено штраф у розмірі 17 000 гривень.

11 лютого 2026 року ОСОБА_1 на адвокатський запит у Борщівський відділ державної виконавчої служби у Чортківському районі Тернопільської області отримав оскаржувану постанову, внаслідок чого пропустив строк на звернення до суду з даним позовом. Про відкрите виконавче провадження свідчить постанова Головного державного виконавця № 77979636 від 06.05.2025.

Згідно оскаржуваної постанови, 06.02.2025 о 10 год 00 хв офіцером відділення мобілізаційної роботу ІНФОРМАЦІЯ_2 старшим лейтенантом ОСОБА_3 виявлено адміністративне правопорушення, а саме: 13.11.2024 за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів було згенеровано (сформовано) повістку за №1148896, яка того ж дня була підписана, шляхом накладення кваліфікованого електронного підпису начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 про виклик на 14:00 23.11.2024 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , до ІНФОРМАЦІЯ_2 для уточнення даних та надіслана засобами поштового зв`язку (Національний оператор поштового зв`язку «УКРПОШТА») на задекларовану/зареєстровану адресу його проживання рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Військовозобов`язаний ОСОБА_1 повістку не отримав та не прибув у строк, визначений у повістці та не повідомив у найкоротший строк, але не пізніше ніж протягом 3 днів від визначених у повістці дати і часу прибуття до ТЦК та СП, про причини своєї неявки шляхом безпосереднього звернення до ІНФОРМАЦІЯ_2 або в будь-який інший спосіб з подальшим прибуттям у строк, що не перевищує 7 (семи) календарних днів, чим порушив законодавство України про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, відповідальність за яке передбачена статтями 210, 210-1 КУпАП.

З досліджених письмових доказів, суд встановив, що ОСОБА_1 перебував на військовому обліку військовозобов`язаних у ІНФОРМАЦІЯ_2 .

У 2016 році проходив військову службу у в/ч п/п НОМЕР_1 , проте за станом здоров`я, на підставі свідоцтва про хворобу ВЛКЦ психоневрологічного профілю ВМКЦ Західного регіону №47/3 від 27.01.2016 року, був визнаний непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку та звільнений з військової служби, на підставі статей 16а, 39в графи ІІ «Розкладу хвороб», що стверджується Витягом з наказу командира НОМЕР_2 окремої артилерійської бригади №19 «РС» від 19.02.2016.

Даний факт підтверджується також повідомленням начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 полковника ОСОБА_5 №10/2/5735 від 18.04.2025.

29 червня 2022 року ОСОБА_1 з метою проходження військової служби повторно був направлений на ВЛК.

Згідно довідки військово-лікарської комісії №4/2744 від 29.06.2022 ОСОБА_1 на підставі ст. 16а графи ІІ «Розладу хвороб» визнаний непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку.

У відповідності до вищенаведеного позивач втратив статус військовозобов`язаного та згідно з положеннями пункту 3 статті 37 Закону №2232-XII був виключений з військового обліку, як особа визнана непридатною до військової служби.

Крім того, з повідомлення Тернопільської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону №30.56/02-3108ВИХ-25 від 30.10.2025 вбачається, що 29 липня 2025 року Тернопільською спеціалізованою прокуратурою у сфері оборони Західного регіону внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42025213220000033 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 366 КК України, за фактом складення службовими особами ІНФОРМАЦІЯ_2 завідомо неправдивих офіційних документів, а саме протоколу про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 210 КУпАП за відсутності громадянина ОСОБА_1 .

На даний час ОСОБА_1 перебуває в Королівстві Норвегія та 07 лютого 2024 року отримав тимчасовий дозвіл на проживання в даній країні.

Статтею 55 Конституції України встановлено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Суд зазначає, що у справі «Малофєєва проти Росії» (рішення від 30.05.2013 року , заява № 36673/04) Європейський суд з прав людини зазначив, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватись до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатись від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (1950 року) вбачається, що «кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього обвинувачення.» Стандарти, які встановлює Конвенція для кримінального провадження, поширено ЄСПЛ і на провадження у справах про адміністративні правопорушення. Оскільки «кримінальним обвинуваченням» у розумінні Конвенції слід розглядати й протокол про адміністративне правопорушення (Справа Лучанінова проти України (рішення від 09.06.2011 року, заява № 16347/02)).

Згідно ст. ст. 245, 252, 280, 283 КУпАП, при розгляді справи про адміністративне правопорушення орган (посадова особа) забезпечує всебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин справи, зокрема, підлягають з`ясуванню чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення справи. Рішення про наявність чи відсутність в діях особи адміністративного правопорушення має бути зроблене на підставі всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин справи в їх сукупності.

Згідно приписів ч. 3 ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

За загальним правилом ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

У даному ж випадку спеціальною є інша правова норма - ч. 2 ст. 77 КАС України, а тому саме вона підлягає застосуванню. Нею визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Ця норма права по своїй юридичній природі повністю кореспондується та доповнює загальний принцип, визначений ст. 63 Конституції України, котрий декларує відсутність обов`язку в особи доводити свою невинуватість у правопорушенні та стверджує про те, що обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

На думку суду, цілком логічно та ґрунтується на нормах права, те, що у випадку, якщо рішення суб`єкта владних повноважень буде оскаржено, то обов`язок довести його правомірність лежить саме на останньому, оскільки, в протилежному випадку на особу, котру визнано винним у вчиненні правопорушення фактично буде покладено обов`язок доводити свою невинуватість, що суперечить вказаній вище статті Конституції України.

Позиція ОСОБА_1 зводиться до заперечень самого факту вчинення правопорушення, оскільки він не являється військовозобов`язаним, отже ця обставина входить до предмету доказування.

Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

У відповідності до частини 2 статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Згідно із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.

Суд також враховує позицію, вказану у рішенні Європейського суду з прав людини, яку він висловив у пункті 53 рішення у справі «Федорченко та Лозенко проти України» від 20.09.2012, що суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом».

З врахуванням досліджених в судовому засіданні доказів, те, що відповідач будь-яких пояснень чи доказів щодо позову не надав, суд не має підстав для висновку, що при притягненні позивача до адміністративної відповідальності відповідачем в повному обсязі були дотримані вищенаведені вимоги закону і під час цього були вжиті всі заходи щодо повного, всебічного та об`єктивного з`ясування обставин, що мали значення для правильного вирішення справи.

За таких обставин, факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 Кодексу України про адміністративні правопорушення, є не доведеним.

Згідно ч. 1 ст. 122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Відповідно до частини 6 статті 161 КАС України, у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

В позовній заяві заявлено клопотання про поновлення строку звернення до суду з адміністративним позовом, що відповідає нормам закону.

Керуючись ст. ст. 7, 9, 210, 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення, ст. ст. 2, 5, 6, 8-10, 72, 77, 90, 122, 161, 241-246, 250, 286 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Поновити ОСОБА_1 строк на оскарження постанови № 699 від 06 лютого 2025 року.

Позов ОСОБА_1 , жителя АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_4 , АДРЕСА_2 ) про визнання протиправною та скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення, задоволити.

Визнати протиправною та скасувати постанову від 06 лютого 2025 року №699 про накладення адміністративного стягнення, винесену начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 полковником ОСОБА_2 , якою ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.3 ст. 210 КУпАП і накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у сумі 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень, а провадження по справі закрити.

Рішення суду може бути оскаржено до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Чортківський районний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня складення повного рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, якщо апеляційну скаргу не було подано, а разі апеляційного оскарження рішення - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Згідно з оригіналом

Суддя: /підпис/

Рішення набрало законної сили «____» _____________року.

Оригінал рішення зберігається в матеріалах справи № 608/575/26, яка зберігається в Чортківському районному суді Тернопільської області.

Суддя: Н. З. Коломієць

Копію рішення видано «_____»_______________року

Секретар:

Оригінал: reyestr.court.gov.ua