Постанова від 01 березня 2026 р. у справі №608/1644/25 — Чортківський районний суд Тернопільської області

Копія:

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 березня 2026 року Справа № 608/1644/25

Номер провадження3/608/9/2026

Суддя Чортківського районного суду Тернопільської області Запорожець Л. М. , за участю секретаря с/з Маришевої Г.М., особи, щодо якої складено адміністративний протокол ОСОБА_1 , його представника адвоката Іванціва С.І., розглянувши матеріали, які надійшли з Чортківського РУП ГУНП в Тернопільській області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 , за ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

ВСТАНОВИЛА:

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 395470 від 18.07. 2025 року, складеного поліцейським Чортківського РУП ГУНП в Тернопільській області Соколовським М.В. вбачається, що 18.07.2025 року о 15:40:00 в м. Чорткові по вул. Об`їздна, водій ОСОБА_1 керував тз марки Сітроен Берлінго НОМЕР_1 , рухався по вул. Бучацька, виїжджаючи із другорядної дороги на головну Об`їздна м. Чорткова, не надав переваги в русі тз марки Рено Експер НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який рухався по головній дорозі, внаслідок чого відбулось зіткнення із вказаними транспортними засобами та транспортним засобам завдано механічні пошкодження з матеріальними збитками, чим порушив вимоги п. 2.3.6 та 16.11 ПДР України, відповідальність за що передбачена ст. 124 КУпАП.

У судовому засіданні ОСОБА_1 вини не визнав, суду показав, що в протоколі взагалі не вірно викладено фабулу правопорушення, він не допускав ніяких порушень ПДР, а ДТП сталось по вині іншого водія –

ОСОБА_3 та його представник адвокат Іванців С.І., посилаючись на практику ЄСПЛ та чинне законодавство, просили закрити провадження у справі про адміністративні правопорушенні за ст. 124 КУпАП, у зв`язку з недоведеністю вини і відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.

Суд, вислухавши ОСОБА_1 , його захисника адвоката Іванціва С.І., свідків ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , дослідивши зміст протоколу та додані до нього письмові докази, приходить до наступного висновку:

Відповідно до положень ст.245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Згідно з вимогами ст. 252, 280 КпАП України, при розгляді справи про адміністративне правопорушення, суд має повно, всебічно та об`єктивно дослідити всі обставини справи в їх сукупності та з`ясувати, чи було скоєно адміністративне правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

За змістом статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких, у визначеному законом порядку, орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна, тягне за собою адміністративну відповідальність, передбачена ст.124 КУпАП.

Для притягнення до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП, в діях особи має бути наявний склад даних адміністративних правопорушень.

Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи.

За змістом ст. 252 КУпАП, суддя має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному досліджені всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Статтею 55 Конституції України встановлено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

З метою перевірки показань ОСОБА_1 , суд викликав в судове засідання зазначених в протоколі про адміністративне правопорушення свідків та потерпілого, а також самого працівника поліції, який склав зазначений адміністративний протокол.

Однак, на неодноразові виклики до суду ні потерпілий, ні працівник поліції не з`явились, а допитані в судовому засіданні свідки підтримали показання особи, щодо якої складено протокол та зазначили, що були на місці ДТП та саме потерпілий допустив порушення вимог ПДР , а не ОСОБА_1 .

Крім того, до матеріалів справи суду не було долучено та в подальшому не було надано суду відеозапис з нагрудної камери поліцейського, хоч такий запис вівся, про що відмічено в протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 395470.

Таким чином, у суду немає достанньо належних та допустимих доказів щодо доведеності винуватості особи ОСОБА_1 , а відповідно наявності події та складу адміністративного правопорушення в діях ОСОБА_1 .

Крім того, як було встановлено в судовому засіданні, протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , за ст. 124 КУпАП, не в повній мірі відповідає вимогам ст. 256 КУпАП.

Зокрема, в ньому не вірно викладена фабула адміністративного правопорушення, оскільки в судовому засіданні встановлені інші, ніж викладені в протоколі, обставини справи, та стороною обвинувачення, а в даному випадку органом поліції, дані обставини нек спростовані.

Так, в справі «Малофєєва проти Росії» (рішення від 30.05.2013 року , заява № 36673/04) Європейський суд з прав людини зазначив, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само, не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватись до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатись від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (1950 року) вбачається, що «кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який встановить обгрунтованість будь-якого висунутого проти нього обвинувачення.» Стандарти, які встановлює Конвенція для кримінального провадження, поширено ЄСПЛ і на провадження у справах про адміністративні правопорушення, оскільки «кримінальним обвинуваченням», у розумінні Конвенції слід розглядати й протокол про адміністративне правопорушення ( Справа Лучанінова проти України (рішення від 09.06.2011 року, заява № 16347/02)).

Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.

Враховуючи, що у матеріалах справи відсутні належні та допустимі, а також, достатні докази, які б беззаперечно свідчили про вчинення ОСОБА_1 дій, вказаних у протоколі про адміністративне правопорушення, за ст. 124 КУпАП, суд приходить до висновку про не доведеність вини та відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, а відтак провадження у справі відносно нього підлягає закриттю на підставі п.1 ст.247 КУпАП.

Вважаю, що досліджені докази послідовні і логічні, а тому не викликають сумнівів у правильності їхнього розуміння обставин, з приводу яких вони отримані, добровільності та істинності позиції, оскільки вони достатньо вагомі (переконливі), чіткі (точні), узгоджені між собою (без суперечностей), а тому достовірні і відповідають критеріям якості доказів, встановленим п.150 рішення ЄСПЛ в справі «Нечипорук і Йонкало проти України» та п.57 рішення ЄСПЛ в справі «Яременко проти України» .

Відповідно до ст.ст. 1,8 Основного Закону Україна є правовою державою, де визнається і діє принцип верховенства права.

Статтею 55 Конституції України передбачено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Саме суди є останньою правовою інстанцією в державі, в якій кожен громадянин за необхідності шукає захисту своїх прав, свобод та інтересів.

Ст. 48 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що суддя здійснює правосуддя на основі Конституції і законів України, керуючись при цьому принципом верховенства права.

Згідно з положеннями ст.129 Конституції України суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права.

Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність (пункт 4.1. Рішення Конституційного Суду України від 02 листопада 2004 року № 15-рп/2004).

17.07.1997 року Україна ратифікувала Європейську Конвенцію "Про захист прав людини і основоположних свобод", а також Протоколи 1, 2, 4, 7, 11, які є невід`ємною частиною Конвенції, чим визнала її дію в національній правовій системі, а також обов`язковість рішень Європейського Суду з прав людини по всім питанням що стосуються тлумачення і застосування Конвенції.

Так, відповідно до ст. 32 Конвенції питання тлумачення та її застосування належить до виключної компетенції ЄСПЛ, рішення якого є невід`ємною частиною Конвенції, як практика її застосування і тлумачення.

За ст. 9 Конституції України та ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику ЄСПЛ, як джерело права.

Також передбачається, що якщо міжнародним договором встановлені інші права, ніж ті, які передбачені законодавством України, то застосовуються правила міжнародного договору України. Тобто в такому випадку міжнародно-правові норми мають пріоритетне значення.

У відповідності до ст.1 КУпАП завданням Кодексу про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП, суд, при розгляді справи про адміністративне правопорушення, крім іншого, зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України однією із засад судочинства є змагальність сторін і закон не покладає на суд обов`язок збирати докази винуватості чи невинуватості особи.

Притягнення до адміністративної відповідальності має відбуватись у відповідності до встановленого законодавством порядку.

Виходячи зі змісту ст. 7, 254, 279 КУпАП розгляд справи про адміністративне правопорушення здійснюється щодо правопорушника та в межах протоколу про адміністративне правопорушення, який є єдиною підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності.

Протокол про адміністративне правопорушення не може бути беззаперечним доказом вини особи в тому чи іншому діянні, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи, тобто не узгоджується із стандартом доказування "поза розумним сумнівом" (рішення від 18 січня 1978 року у справі "Ірландія проти Сполученого Королівства" (Ireland v.theUnitedKingdom), п. 161, Series A заява № 25), який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть "випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту".

Порядок збору і процесуального закріплення доказів визначений законодавством України про адміністративні правопорушення, а тому як доказ протокол про адміністративне правопорушення може бути використаний у відповідній справі тільки в тому випадку, якщо він складений в порядку і з джерел, передбачених цим законодавством. При цьому, слід враховувати, що протокол про правопорушення є не тільки джерелом доказів, але й виступає ще як юридичний документ акт (процесуальна дія і процесуальне рішення компетентної особи, яка уповноважена його складати), який свідчить про порушення компетентною особою поліції справи про адміністративне правопорушення у сфері дорожнього руху (ст.ст.254, 255 КУпАП), тому є не тільки обов`язковим процесуальним документом, але і займає ключове положення серед інших джерел (доказів).

Законність складання протоколу про адміністративне правопорушення, з врахуванням вище наведених обставин, викликає у суду розумні сумніви, які виключають можливість визнання цього документу, як допустимого та достовірного доказу в справі.

Згідно правового висновку викладеного в Постанові КАС ВС від 08.07.2020р. №463/1352/16-а у силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь, недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.

Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях, зокрема, у справах «Кобець проти України» від 14.02.2008, «Берктай проти Туреччини» від 08.02.2001, «Леванте проти Латвії» від 07.11.2002, неодноразово вказує, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій.

Відповідно до ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідно до ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Таким чином, наявні в матеріалах справи про адміністративне правопорушення докази не дозволяють зробити висновок про те, що в діях ОСОБА_1 є склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП.

Керуючись п.1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у зв`язку із відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Таким чином, суд приходить до переконання про закрити провадження відносно ОСОБА_1 щодо притягнення останнього до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП за недоведеністю його вини та у зв`язку із відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Суд також зазначає, що на час винесення постанови також закінчились строки притягнення особи до адміністративної відповідальності, передбачені ст. 38 КУпАП, що є самостійною підставою для закриття провадження у справі.

Керуючись ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (1950 року), ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», ст. ст. 55, 62 Конституції України, ст.ст. 7, ст. 124, 245, 252, п.п.1, 7 ст. 247, ст.ст. 283, 284 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 , за ст. 124 КУпАП, закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП за недоведеністю його вини та у зв`язку з відсутністю в його діях складу цього адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення до Тернопільського апеляційного суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Суддя (підпис)

З оригіналом згідно:

Оригінал постанови знаходиться в матеріалах справи № 608/1644/25.

Постанова набрала законної сили " " ________________ року.

Суддя Л. М. Запорожець

Копію постанови видано " " ________________ року.

Секретар: