Вирок від 03 березня 2026 р. у справі №601/32/26 — Кременецький районний суд Тернопільської області

Справа №601/32/26

Провадження № 1-кп/601/108/2026

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 березня 2026 року Кременецький районний суд Тернопільської області у складі: головуючого судді ОСОБА_1 ,

з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Кременці кримінальне провадження №1202521101000437 від 02.11.2025 про обвинувачення

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Шпиколоси Кременецького району Тернопільської області та жителя АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, не одруженого, не депутата, з середньою освітою, не працюючого, на утриманні жодних осіб немає, раніше не судимого, але згідно з вироку Кременецького районного суду від 16.12.2025, засудженого за ч.1 ст.382 КК України до виду покарання у вигляді штрафу в сумі 8500 гривень, який сплачений 14.02.2026, -

у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого частиною 1 статті 382 КК України,

за участю інших учасників кримінального провадження:

прокурора ОСОБА_4 ,

обвинуваченого ОСОБА_3 ,

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Обов`язковість судового рішення, згідно зі статті 29 Конституції України, є однією з основних засад судочинства.

Положеннями статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Згідно із постановою Збаразького районного суду Тернопільської області від 14.04.2025 у справі №598/575/25 ОСОБА_3 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 5 статті 126 КУпАП. Згідно із вказаною постановою ОСОБА_3 позбавлено права керувати транспортними засобами на строк 5 років та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 34000 (тридцять чотири тисячі) гривень. Вказане судове рішення набрало законної сили і в установленому порядку доведено ОСОБА_3 до відома та виконання.

Крім того, відповідно до постанови Кременецького районного суду Тернопільської області від 06.05.2025 у справі № 601/1035/25 ОСОБА_3 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 126 КУпАП. Згідно із вказаною постановою ОСОБА_3 позбавлено право керувати транспортними засобами на строк 5 років. Вказане судове рішення набрало законної сили і в установленому порядку доведено ОСОБА_3 до відома та виконання.

Крім того, відповідно до постанови Кременецького районного суду Тернопільської області від 30.06.2025 у справі № 601/1883/25 ОСОБА_3 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст.126 КУпАП. Згідно із вказаною постановою ОСОБА_3 позбавлено право керувати транспортними засобами на строк 5 років. Вказане судове рішення набрало законної сили і в установленому порядку доведено ОСОБА_3 до відома та виконання.

У зв`язку із чим, ОСОБА_3 був обізнаний про те, що згідно із вказаних судових рішень щодо нього застосовано правообмеження, як до особи, яка вчинила адміністративні правопорушення, а саме його позбавлено право керувати транспортними засобами на строк 5 років. Вказане стягнення позбавляло ОСОБА_3 будь-яких прав на керування транспортними засобами на визначений строк.

ОСОБА_3 мав реальну можливість виконати судовий акт.

Водночас, після доведення до відома ОСОБА_3 вказаного судового рішення, у нього виник кримінально-протиправний умисел (під час досудового розслідування не встановлена конкретна дата та час), що спрямований на умисне невиконання постанови суду.

Реалізуючи свій кримінально-протиправний умисел, ОСОБА_3 , усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи, бажаючи настання суспільно-небезпечних наслідків, переслідуючи мету не виконувати судові рішення, в порушення вимог постанови Збаразького районного суду Тернопільської області від 14.04.2025 у справі №598/575/25, постанови Кременецького районного суду Тернопільської області від 06.05.2025 у справі № 601/1035/25, постанови Кременецького районного суду Тернопільської області від 30.06.2025 у справі № 601/1883/25, повторно керував 01.11.2025 близько 11 години 18 хвилин транспортним засобом - автомобілем марки «Пежо Боксер», державний номерний знак НОМЕР_1 по автомобільній дорозі в межах вулиці Дубенська міста Кременець Кременецького району Тернопільської області.

Працівники СРПП Кременецького районного відділу поліції головного управління Національної поліції в Тернопільській області, виконуючи свої службові обов`язки, перебуваючи по вулиці Джерельна міста Кременець Кременецького району Тернопільської області, зупинили 01.11.2025, о 11 години 20 хвилин ОСОБА_3 , який керував транспортним засобом - автомобілем «Пежо Боксер», державний номерний знак НОМЕР_1 , та виявили, що ОСОБА_3 не виконав судове рішення.

В результаті протиправних дій ОСОБА_3 грубо порушено норми щодо обов`язковості судових рішень та ним проігноровано вимоги частини 10 статті 15 Закону України «Про дорожній рух».

Таким чином, ОСОБА_3 , обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 382 КК України, а саме - в умисному невиконані постанови суду, що набрала законної сили.

Обвинувачений ОСОБА_3 в судовому засіданні свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України визнав повністю, згідно пред`явленого йому обвинувачення, щиро розкаявся та в судовому засіданні вказав, що йому було відомо про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 126 КУпАП, та що він вже був засуджений за ч.1 ст. 382 КК України. Однак, 01.11.2025 він дійсно керував транспортним засобом. Зазначив, що у вчиненому він щиро розкаюється та обіцяє в майбутньому подібного не вчиняти. Просить його суворо не карати.

Обвинувачений ОСОБА_3 визнавши свою винуватість у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України, за обставин, викладених у обвинувальному акті, повністю погодився зі всіма зібраними в процесі досудового розслідування доказами, що її підтверджують, відмовився від їх дослідження під час судового розгляду.

Суд, з`ясувавши думку учасників судового розгляду, щодо визначення обсягу доказів, що підлягають дослідженню та порядку їх дослідження, згідно ч. 3 ст. 349 КПК України, визнав недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин кримінального провадження, які ніким не оспорюються, з`ясувавши при цьому, чи правильно розуміють обвинувачений та інші учасники судового провадження зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності та істинності їх позиції, а також роз`яснив їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини у апеляційному порядку.

Таким чином, суд приходить до переконання про доведеність винуватості ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення та кваліфікує його дії за ч. 1 ст. 382 КК України, - в умисному невиконані постанови суду, що набрала законної сили.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_3 , суд відповідно до ст. 50, 65 КК України враховує: ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного, який позитивно характеризується за місцем проживання. Відповідно до ст. 66 КК України при призначенні покарання суд також враховує обставини, які пом`якшують покарання, а саме – обвинувачений повністю визнав вину. Обставинами, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_3 у відповідності до ст.67 КК України, - вчинення злочину повторно.

З врахуванням викладеного суд вважає, що обвинуваченому слід призначити покарання у виді позбавлення волі в межах, передбачених санкціями ч.1 ст.382 КК України, оскільки саме таке покарання буде достатнім для його виправлення та попередження вчинення нових правопорушень.

Враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та пом`якшуючі обставини: визнав вину, щире каяття, активно сприяв розкриттю злочину, суд вважає, що обвинувачений ОСОБА_3 може бути перевихований без ізоляції від суспільства і вважає за доцільне відповідно до ст.75 КК України звільнити його від відбування покарання з випробуванням, встановити іспитовий строк і покласти на нього обов`язки, передбачені ст.76 КК України. Саме таке покарання буде необхідне і достатнє для його виправлення та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

Окрім того, судом встановлено, що вироком Кременецького районного суду від 16.12.2025, ОСОБА_3 засудженого за ч.1 ст.382 КК України до виду покарання у вигляді штрафу в сумі 8500 гривень.

Кримінальне правопорушення вчинено 01.11.2025. Тобто ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення до ухвалення попереднього вироку за інше кримінальне правопорушення .

ОСОБА_3 сплатив штраф 14.02.2026, тобто покарання є відбуте.

У висновку об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду, який викладено у постанові від 06 грудня 2021 року (справа № 243/7758/20, провадження № 51-113кмо21), зазначено, що для застосування закріплених у ч. 1 ст. 71 КК України правил призначення покарання за сукупністю вироків законодавець визначає сукупність двох обов`язкових умов, що мають бути встановлені в їх нерозривній єдності:

- перша стосується моменту вчинення нового кримінального правопорушення засудженим - після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання за попереднім вироком;

- друга - наявності невідбутої частини покарання (основного та/або додаткового) за попереднім вироком на момент призначення судом покарання за новим вироком.

Відсутність хоча б однієї з указаних умов виключає можливість застосування положень ч. 1 ст. 71 КК України під час вирішення питання про призначення покарання за новим вироком.

Якщо на момент вчинення особою нового кримінального правопорушення невідбутою частиною покарання за попереднім вироком було основне покарання у виді штрафу (ст. 53 КК), яке на час ухвалення нового вироку вже відбуте, порядок та правила призначення остаточного покарання за сукупністю вироків, визначені положеннями ч. 1 ст. 71, ч. 3 ст. 72 КК, не застосовуються.

Отже, на час ухвалення вироку відсутня умова про наявність невідбутої частини покарання за попереднім вироком, а тому суд не вбачає законних підстав для застосування положень ч.1 ст.71, ч. 3 ст. 72 КК України при призначенні покарання ОСОБА_3 у межах розгляду даного кримінального провадження.

На підставі ст. 174 КПК України, необхідно скасувати арешт на транспортний засіб, накладений ухвалою Кременецького районного суду Тернопільської області від 05.11.2025.

Судові витрати відсутні.

Що стосується речових доказів, то їх долю необхідно вирішити відповідно до статті 100 КПК України.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 370, 374 КПК України, суд –

У Х В А Л И В:

ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України та призначити йому покарання у виді 1 (одного) року позбавлення волі.

На підставі ст.75 КК України ОСОБА_3 звільнити від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 1 (один) рік.

На підставі статті 76 КК України покласти на ОСОБА_3 такі обов`язки:

1) періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

2) повідомляти уповноважений орган з питань пробацїі про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Речові докази:

-носій інформації у вигляді лазерного DVD-R диску, залишити зберігатися при матеріалах кримінального провадження.

Скасувати арешт накладений ухвалою Кременецького районного суду Тернопільської області від 05 листопада 2025 року на автомобіль марки «PEUGEOT BOXER», р. н. НОМЕР_1 , білого кольору, 1999 року випуску, який повернути ОСОБА_5 .

Апеляційна скарга на вирок може бути подана до Тернопільського апеляційного суду через Кременецький районний суд Тернопільської області протягом 30 днів з дня його проголошення. Особою, яка перебуває під вартою, апеляційна скарга подається протягом 30 днів з моменту вручення копії вироку.

Вирок, якщо інше не передбачено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку чи ухвали суду. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому, представнику юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, та прокурору.

Копія вироку не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім у судовому засіданні.

Головуючий: