Вирок від 02 березня 2026 р. у справі №447/4080/25 — Миколаївський районний суд Львівської області

Провадження №1-кп/447/139/26

Справа №447/4080/25

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03.03.2026 року Миколаївський районний суд Львівської області у складі: головуючого судді ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Миколаєві Львівської області матеріали кримінального провадження №12025141250000501 від 24.10.2025 про обвинувачення

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Переяслав-Хмельницький Київської області, українця, громадянина України, одруженого, з вищою освітою, ФОП, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , не судимого відповідно до ст. 89 КК України,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України,

прокурор ОСОБА_4

обвинувачений ОСОБА_3

встановив:

Постановою Рогатинського районного суду Івано-Франківської області від 17.04.2024 у справі №349/371/24, ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу розміром 40800 (сорок тисяч вісімсот) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 5 (п`ять) років без оплатного вилучення транспортного засобу. 30.04.2024 вказана постанова набрала законної сили.

Крім того, постановою Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 12.09.2024 у справі № 350/1025/24, ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу розміром 40 800 (сорок тисяч вісімсот) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 5 (п`ять) років без оплатного вилучення транспортного засобу. 23.09.2024 вказана постанова набрала законної сили.

ОСОБА_3 , достовірно знаючи про наявність постанов суду, які набрали законної сили та будучи ознайомленим з ними, з метою невиконання постанов суду щодо позбавлення права керування транспортним засобом, та маючи реальну можливість їх виконати, підриваючи авторитет органів правосуддя України, в порушення вимог ч. 2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», відповідно до якого судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними та юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України, всупереч рішенням суду, 23.10.2025 близько 09:42 години рухаючись по автодорозі Р-84 сполученням Бібрка-Бурштин у с. Березина Стрийського району Львівської області керував транспортним засобом марки «Land Rover», моделі «Freelander», д.н.з. НОМЕР_1 , де був зупинений працівниками поліції за порушенням правил дорожнього руху.

Внаслідок умисних протиправних дій ОСОБА_3 постанови Рогатинського районного суду у Івано-Франківської області від 17.04.2024 у справі № 349/371/24 та Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 12.09.2024 у справі № 350/1025/24, не були виконані в частині позбавлення права керування транспортними засобами.

Таким чином, ОСОБА_3 умисно не виконав постанови суду, що набрали законної сили, тобто вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 382 КК України.

Обвинувачений ОСОБА_3 у судовому засіданні вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України визнав повністю, щиро розкаявся у вчиненому, просив суд суворо не карати. Зокрема, зазначив, що усвідомлював факт позбавлення його права керування транспортними засобами та неправомірність своїх дій, однак був змушений сісти за кермо з огляду на стан крайньої необхідності. Вказав, що здійснював волонтерську діяльність на безоплатній основі, яка полягала у терміновій доставці та отриманні посилок для військовослужбовців, що виконують завдання безпосередньо у зоні бойових дій. Неодноразово звертався до третіх осіб з проханням забезпечити його транспортування з метою отримання посилки, проте, отримавши відмови, прийняв самостійне рішення сісти за кермо. У випадку призначення покарання у виді штрафу у розмірі 17000 грн., просив такий зменшити, покликаючись на скрутне матеріальне становище.

Прокурор ОСОБА_4 просив суд визнати ОСОБА_3 винним у вчиненні кримінального правопорушення та призначити йому покарання у виді штрафу у розмірі 1000 (однієї тисячі) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень.

Враховуючи те, що обвинувачений визнав свою вину у вчиненні інкримінованого йому органом досудового слідства кримінального правопорушення та беручи до уваги, що прокурор також не оспорював фактичні обставини кримінального провадження і судом встановлено, що обвинувачений, правильно розуміє зміст цих обставин та відсутні сумніви у добровільності його позиції, роз`яснивши йому положення ч. 3 ст. 349 КПК України про те, що у такому випадку він буде позбавлений права оспорювати ці фактичні обставини провадження у апеляційному порядку, та зможе оскаржити вирок суду тільки в частині призначеного йому покарання. Заслухавши думку прокурора та обвинуваченого, суд визнав недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин провадження, які ніким не оспорювалися.

У судовому засіданні були досліджені докази, що характеризують особу обвинуваченого: вимога про судимість; відповідь на запит КНП ЛОР «Львівський обласний медичний центр превенції та терапії узалежнень» №5714 від 06.11.2025, відповідно до якого, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_3 , на обліку в КНП ЛОР «Львівський обласний медичний центр превенції та терапії узалежнень» не перебуває; довідка видана КНП ЛОР «Львівський обласний клінічний психоневрологічний диспансер» від 07.11.2025 №4874, відповідно до якої, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за медичною допомогою до лікаря-психіатра не звертався.

Суд, дослідивши матеріали кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченого, приходить до висновку, що винуватість у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення за обставин, викладених в обвинувальному акті, доведена повністю і його дії вірно кваліфіковані за ч. 1 ст. 382 КК України.

Призначаючи обвинуваченому ОСОБА_3 покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, обставини вчинення кримінального правопорушення, особу винного, який на обліках у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває, займається волонтерською діяльністю, скрутне матеріальне становище.

Обставиною, що пом`якшує покарання, є щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення. Обставин, що обтяжують покарання, не встановлено.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що призначення покарання у виді штрафу є недоцільним, оскільки такий вид покарання з високою ймовірністю не буде виконаний ОСОБА_3 , у зв`язку із скрутним матеріальним становищем. ОСОБА_3 слід визнати винним у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення та призначити йому покарання у виді позбавлення волі. На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування покарання з випробуванням, поклавши на нього обов`язки, передбачені ст.76 КК України.

Цивільний позов у справі не заявлено.

Керуючись ст.ст. 370, 374 КПК України, суд,

ухвалив:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України та призначити йому покарання у виді 1 (одного) року позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України, ОСОБА_3 звільнити від відбування покарання у виді 1 (одного) року позбавлення волі з випробуванням та призначити йому 1 (один) рік іспитового строку.

На підставі ст. 76 КК України: зобов`язати, ОСОБА_3 періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання або роботи.

Речовий доказ по справі, а саме: диск DVD-R зберігати при матеріалах кримінального провадження.

Вирок може бути оскаржено в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду через Миколаївський районний суд Львівської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок суду першої інстанції не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору. Копія вироку не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.

Суддя ОСОБА_1