Рішення від 02 березня 2026 р. у справі №441/1296/25 — Городоцький районний суд Львівської області

441/1296/25 2/441/250/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м У к р а ї н и

03.03.2026 Городоцький районний суд Львівської області у складі:

головуючого судді Яворської Н.І.,

за участі секретаря судового засідання Цап І.М.,

представника позивача Єськової О.В.,

представника відповідача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Городок Львівської області, в порядку загального позовного провадження, в режимі відеоконференції, цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, -

в с т а н о в и в :

03.07.2025 директор ТОВ «Коллект Центр» М. Ткаченко звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2 , в якому просить стягнути з відповідача заборгованість за договором № 100284646, який укладений у електронній формі на суму 3000 грн., витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 13000 грн. та судові витрати у розмірі 2422 грн. 40 коп.

В обґрунтування своїх вимог зазначає, що 17.08.2021 між ТзОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_2 укладено договір № 100284646 у електронній формі, відповідно до умов якого йому було здійснено переказ коштів у розмірі встановленому договором. Товариство виконало взяті на себе зобов`язання в повному обсязі, надавши відповідачу кредит відповідно до умов укладеного договору. Відповідач порушив взяті на себе зобов`язання за кредитним договором, не повернув в повному обсязі кредитні кошти ТзОВ «МІЛОАН».

30.11.2021 ТзОВ «МІЛОАН» та ТзОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» уклали договір №30-11-65, згідно якого ТзОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги до боржників ТзОВ «МІЛОАН».

10.01.2023 між ТзОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» та ТзОВ «Коллект Центр» було укладено договір факторингу №10-01/2023, відповідно до якого ТзОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» відступило на користь ТзОВ «Коллект Центр» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 100284646 до ОСОБА_2 .

Ухвалою судді від 28.07.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, з повідомленням сторін.

21.08.2025 ухвалено заочне рішення у справі.

Ухвалою суду від 28.11.2025 вищеозначене заочне рішення суду скасовано, справу призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження.

Представник ТОВ «Коллект Центр» в судовому засіданні позовні вимоги підтримала, з мотивів наведених у позовній заяві, просить позов задовольнити з урахуванням правил кредитного договору, просила відмовити у клопотанні про застосування строків позовної давності.

Відповідач у судове засідання не з`явився, проходить військову службу в ЗСУ, його представник Зіновкіна О.П. позовні вимоги заперечила, посилаючись, що відповідач ОСОБА_2 не повідомлявся про відступлення прав вимоги за кредитним договором, підтвердження про отримання відповідачем кредитних коштів не надано, що позивачем пропущений строк позовної давності, інше.

Заслухавши представників сторін, вивчивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Згідно ст. 4, 13 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

За правилом частини 1 статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі.

Відповідно до положень частин 1, 3 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.

Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі ЦК України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що відповідає письмовій формі правочину (статі 205, 207 ЦК України)

У статті 3 Закону України "Про електрону комерцію" зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Положеннями статті 12 Закону України "Про електронну комерцію" також визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Згідно частини 2 статті 639 ЦК України договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути змінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Положеннями статей 1077, 1078 ЦК України встановлено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Із пояснень сторін в суді, із доданих до позовної заяви копій документів убачається, що 17.08.2021 між ТзОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_2 укладено договір № 100284646, за умовами якого Позикодавець надав відповідачу грошові кошти у розмірі 3000 грн., строком на 30 днів зі сплатою процентів у розмірі 5% в день. Договір підписано електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (електронного підпису), що був надісланий на вказану відповідачем електронну адресу, у порядку визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію». Електронні підписи сторін зазначені в розділі реквізити сторін.

Відповідно до п. 1.6. Договору, стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5.0% від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом.

ТзОВ «МІЛОАН» виконало взяті на себе зобов`язання в повному обсязі, надавши відповідачу кредит відповідно до умов укладеного договору, що підтверджується квитанцією від 17.08.2021.

Отже, ТзОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_2 у письмовій формі досягли згоди з усіх істотних умов кредитного договору, зокрема, щодо розміру кредиту, порядку його надання та повернення, строку кредитування, порядку нарахування та сплати процентів, прав і обов`язків сторін тощо.

Після закінчення строку кредитування (30 днів, 17.09.2021) ОСОБА_2 не повернув кредит і не сплатив проценти, внаслідок чого виникла заборгованість, яка станом на 15.11.2021 склала 12 009 грн. 00 коп., з яких: 3 000 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу та 9 009 грн. 00 коп. - сума заборгованості за процентами.

30.11.2021 ТзОВ «МІЛОАН» та ТзОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» уклали договір №30-11-65, згідно якого ТзОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги до боржників ТзОВ «МІЛОАН».

10.01.2023 між ТзОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» та ТзОВ «Коллект Центр» було укладено договір факторингу №10-01/2023, відповідно до якого ТзОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» відступило на користь ТзОВ «Коллект Центр» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 100284646 до ОСОБА_2 .

Згідно витягу з Реєстру Боржників до договору відступлення прав вимоги від 10.01.2023, сума заборгованості ОСОБА_2 за договором № 100284646 від 17.08.2021 складає 24 909 грн. 00 коп., з яких 3 000 грн. 00 коп. - заборгованість за тілом кредиту, 21 909 грн. 00 коп. - заборгованість за нарахованими процентами.

Позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за тілом кредиту в розмірі 3 000 грн. та проценти за користування коштами в розмірі 21 909 грн. 00 коп. як за період строку кредитування, так і після закінчення цього строку по 10.01.2023.

Статтею 251 ЦК України визначено, що строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.

Відповідно до статті 252 ЦК України строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

За змістом частини першої статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з частиною першою статті 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Аналіз указаних норм права свідчить про те, що при укладенні договору сторони можуть визначити строк його дії, тобто час, протягом якого вони мають здійснити свої права та виконати свої обов`язки відповідно до цього договору.

Щодо кредитного договору, то сторони вправі встановити строк кредитування, протягом якого боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок за договором із повернення кредиту та сплати процентів. У свою чергу, впродовж цього строку кредитодавець вправі реалізувати своє право на проценти за користування кредитними коштами.

При цьому право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом і комісії припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.

Такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постановах від 28 березня 2018 року (справа №444/9519/12) та від 31 жовтня 2018року (№202/4494/16-ц).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 5 квітня 2023 року (справа №910/4518/16) не знайшла підстав для відступу від цього правового висновку. Одночасно Велика Палата Верховного Суду зазначила, що припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України.

У цій же постанові Велика Палата Верховного Суду, уточняючи свій правовий висновок, який викладений у постанові від 18 січня 2022 року (справа 910/17048/17), щодо нарахування процентів до дня фактичного повернення кредиту відповідно до умов кредитного договору, незалежно від закінчення строку дії кредитних договорів, вказала на те, що можливість нарахування процентів поза межами строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту та розмір таких процентів залежать від підстави їх нарахування згідно з частиною другою статті 625 ЦК України. У подібних спорах судам необхідно здійснити тлумачення умов відповідних договорів та дійти висновку, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування або після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, чи у відповідному розділі договору передбачили тільки проценти за правомірну поведінку позичальника (за «користування кредитом»). У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem, тобто слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав).

Із змісту кредитного договору № 100284646 від 17.08.2021 убачається, що сторони погодили строк дії договору - 30 днів, саме протягом цього строку кредитодавець мав право нараховувати відповідачу передбачені цим договором проценти тривалістю 30 днів, які за період з 17.08.2021 по 17.09.2021 включно становлять 4 500 грн. 00 коп.

Умови та порядок продовження строку користування кредитом (пролонгація) за кредитним договором № 100284646 від 17.08.2021, який безпосередньо підписаний відповідачем, чітко не передбачені.

Правила надання фінансових кредитів ТОВ «Мілоан», не можна вважати складовою кредитного договору щодо інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання товариством додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, оскільки такі Правила ОСОБА_2 не підписані та ним не визнаються, відповідно позивачем не доведено, що саме їх розумів відповідач, ознайомився та погодився з ними, підписуючи договір позики.

Такий правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 3 липня 2019 року у справі №342/180/17).

Окрім цього, доказів про те, що позичальник ініціював продовження строку кредитування та/або строку виплати кредиту, позивачем до матеріалів справи не долучено.

На день закінчення строку кредитування (17.09.2021) розмір заборгованості за тілом кредиту та процентами склав 7 500 грн. 00 коп. (3 000 грн. + 4 500 грн. 00 коп.).

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Отже, внаслідок неналежного виконання ОСОБА_2 умов укладеного 17.08.2021 кредитного договору № 100284646, останнім допущена заборгованість перед кредиторами, а також ураховуючи укладені між ТОВ «Мілоан», ТОВ «Вердикт капітал» і ТОВ «Коллект центр» договори факторингу, позов слід задовольнити частково, стягнути з ОСОБА_2 на користь позивача заборгованість за кредитним договором № 100284646 від 17.08.2021 у розмірі 7 500 грн. 00 коп., що складається з 3 000 грн. тіла кредиту (основної суми боргу) та 4 500 грн. – проценти за період 17.08.2021 – 17.09.2021.

Даних, що на дату укладення кредитного договору – 17.08.2021 ОСОБА_2 перебував на військовій службі суду не надано, із змісту заяви про перегляд заочного рішення убачається, що він проходить військову службу із 2023 року, а тому підстав до застосування положень п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» щодо нарахування процентів за користування кредитом, суд не має.

Положення законодавства щодо строків позовної давності.

Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (стаття 256 ЦК України).

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Початок перебігу позовної давності визначається в статті 261 ЦК України.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті261 ЦК України).

Натомість, за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (абзац перший частини п`ятої статті 261 ЦК України)

Підстав до застосування строків позовної давності у даній справі суд не вбачає, оскільки відповідно до пункту 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), який набув чинності 02.04.2020, строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 за № 211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19» з 12 березня 2020 року на усій території України установлений карантин, який послідовно продовжувався до 31.06.2023 року постановами КМУ: від 11.03.2020 року № 211 – з 12 березня 2020 року до 22 травня 2020 року; від 20.05.2020 № 392- з 22 травня 2020 року до 31 липня 2020 року; від 22.07.2020 № 641- з 1 серпня 2020 року до 19 грудня 2020 року; від 09.12.2020 № 1236 – з 19 грудня 2020 року до 30 червня 2023 року. До того ж відповідно до пункту 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України (дата набрання чинності цього пункту 17.03.2022) у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії. На підставі Закону № 4434-ІХ «Про внесення зміни до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності» з 4 вересня 2025 року почали діяти строки позовної давності. Позивач звернувся із означеним позовом до суду 03.07.2025, отже строків позовної давності ним не пропущено.

Щодо вирішення питання судових витрат суду зазначає наступне.

За положеннями частин третьої, четвертої статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Суд звертає увагу, що при встановленні розміру гонорару за надання професійної правничої допомоги враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Враховуючи викладене, оцінивши наявні у матеріалах справи докази, перевіривши відповідність заявленої до стягнення суми наданому обсягу адвокатських послуг, суд вважає, що справедливим і співмірним є зменшення розміру витрат позивача на професійну правничу допомогу від заявленої представником позивача суми.

Беручи до уваги складність справи, час витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт, який є завищеним, обсяг наданих адвокатом послуг, та те, що справа розглядалася в порядку спрощеного позовного провадження, з повідомленням сторін, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення заяви представника позивача та стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв`язку з розглядом даної справи у розмірі 3 000 грн.

Частинами 1, 2 ст. 141 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до положень ст. 133, 141 ЦПК України суд стягує з відповідача на користь позивача 729 грн. 37 коп. судового збору, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 141, 259, 263, 265, 268, 354 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в :

позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» заборгованість за кредитним договором № 100284646 від 17.08.2021 в сумі 7 500 грн. (сім тисяч п`ятсот) грн. 00 коп., 3 000 (три тисячі) грн. 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу та 729 грн. (сімсот двадцять дев`ять) грн. 37 коп. судового збору.

В задоволенні решти вимог - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» (01133, м. Київ, вул. Мечнікова, 3, офіс 306, ЄДРПОУ 44276926).

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя Яворська Н.І.