Постанова від 03 березня 2026 р. у справі №334/1299/26 — Дніпровський районний суд міста Запоріжжя

Дата документу 04.03.2026

Справа № 334/1299/26

Провадження № 3/334/575/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 березня 2026 року м. Запоріжжя

Суддя Дніпровського районного суду міста Запоріжжя Бредіхін Ю.Ю., розглянувши адміністративний матеріал про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса проживання: АДРЕСА_1 , за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

установив:

згідно із протоколом від 20.01.2026 року № 141/12 за результатами отриманої податкової інформації відповідно до п. 74.3 ст. 74 КП України, ОСОБА_1 провадив господарську діяльність без державної реєстрації як суб`єкт господарювання, а саме з метою отримання прибутку, та згідно отриманої податкової інформації в період з 01.04.2025 по 30.10.2025 використанням послуг (сервісів) ТОВ «Нова Пей» в частині операцій з приймання коштів, а саме отримано 18 грошових переказів на загальну суму 18 593,00 грн, що вказує на систематичне здійснення господарської діяльності та порушення п. 2 ст. 50 Цивільного кодексу України. Вказане свідчить про здійснення підприємницької діяльності без державної реєстрації платником податку - фізичною особою ОСОБА_1 , а відтак в його діях є склад правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 КУпАП.

У судовому засіданні ОСОБА_1 свою провину не визнав, вказав на те, що здійснював продаж своїх старих меблів та вітражів, які наразі не використовує. Продаж здійснював через мережу Інтернет. Продаж своїх старих меблів підприємницькою діяльністю не вважає, оскільки він не здійснює це систематично, не закуповує та не виготовляє меблі для продажу, а лише продає свої старі речі через брак коштів для життя.

Відповідно до вимог ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП суд зобов`язаний повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, дослідити в судовому засіданні наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і, в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення.

Згідно із ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Розглянувши протокол про адміністративне правопорушення та додані до нього матеріали, оцінивши їх в сукупності, суд дійшов висновку, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 164 КУпАП, а саме: провадження господарської діяльності без державної реєстрації як суб`єкта господарювання або без подання повідомлення про початок здійснення господарської діяльності, якщо обов`язковість подання такого повідомлення передбачена законом, або без отримання ліцензії на провадження виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню відповідно до закону, або у період зупинення дії ліцензії, у разі якщо законодавством не передбачені умови провадження ліцензійної діяльності у період зупинення дії ліцензії, або без одержання документа дозвільного характеру, якщо його одержання передбачене законом (крім випадків застосування принципу мовчазної згоди).

Стандарт доведення вини «поза розумним сумнівом» означає, що при доведенні винуватості особи не повинно залишатися жодного «розумного сумніву» в цьому, тоді як наявність такого «розумного сумніву» у винуватості особи є підставою для його виправдання. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.

Частиною другою статті 50 Цивільного кодексу України (далі текстом – ЦК України) визначено, що фізична особа здійснює своє право на підприємницьку діяльність за умови її державної реєстрації в порядку, встановленому законом.

Статтею 51 ЦК України унормовано, що до підприємницької діяльності фізичних осіб застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин.

Відповідно до положень статті 2 Закону України «Про особливості регулювання діяльності юридичних осіб окремих організаційно-правових форм у перехідний період та об`єднань юридичних осіб» під господарською діяльністю розуміється діяльність у сфері суспільного виробництва, спрямована на виробництво та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Господарська діяльність, що здійснюється з метою одержання прибутку, є підприємництвом. Під некомерційною господарською діяльністю розуміється господарська діяльність, що здійснюється без мети одержання прибутку.

Частиною третьою названої статті визначено, що суб`єктами господарювання є: громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці.

Суб`єктами мікропідприємництва є: фізичні особи, зареєстровані у встановленому законом порядку як фізичні особи - підприємці, у яких середня кількість працівників за звітний період (календарний рік) не перевищує 10 осіб та обсяг річного доходу від будь-якої діяльності не перевищує суму, еквівалентну 2 мільйонам євро, визначену за офіційним курсом гривні щодо іноземних валют, встановленим Національним банком України (середній за звітний період - календарний рік) (ч. 4 ст. 2 вказаного Закону).

Отримання 18 грошових переказів невстановленого походження (у наданих суду документах відсутнє посилання на конкретне призначення цих грошей) через посередництво компанії, яка надає поштові послуги на переконання суду не свідчить про системність такої діяльності ОСОБА_1 .

Також суд зауважує про те, що чинним законодавством не встановлено обов`язку здійснювати реєстрацію підприємницької діяльності чи отримання будь-яких дозволів чи ліцензій для здійснення продажу власних вживаних речей.

Виходячи з прецедентної практики ЄСПЛ хоч і за національним законом особа притягується до адміністративної відповідальності, їй пред`явлено «кримінальне обвинувачення» в його автономному розумінні ЄСПЛ, яке повинно тлумачитися в світлі трьох критеріїв, а саме з урахуванням кваліфікації розгляду з точки зору внутрішньодержавного законодавства, його сутності і характеру, суворості потенційного покарання (пункт 51 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Михайлова проти Російської Федерації»).

Зокрема, в даному випадку можна врахувати, що адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі від однієї тисячі до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією виготовленої продукції, знарядь виробництва, сировини і грошей, одержаних внаслідок вчинення цього адміністративного правопорушення, чи без такої, є співмірним із кримінальним покаранням.

А тому суд, оцінюючи надані ГУ ДПС у Запорізькій області докази, вважає їх недопустимими та неналежними, адже самі по собі довідки ТОВ «Нова Пей» про отримання грошових переказів ОСОБА_1 без конкретизації підстав та правової природи цих грошей, є виключно припущеннями вчинення ним адміністративного правопорушення, а тому не можуть покладатись в основу звинувачення.

Відповідно до норм КУпАП адміністративна відповідальність настає за умов: 1) наявності події, що передбачає адміністративну відповідальність; 2) наявність складу правопорушення, а саме: - суб`єкта та суб`єктивної сторони правопорушення; - об`єктивної сторони правопорушення, яке характеризується наявністю дії чи бездіяльності суб`єкта правопорушення, внаслідок чого було порушено конкретну норму законодавства; - причинно-наслідкового зв`язку між подією, що передбачає адміністративну відповідальність, та її негативними наслідками, зокрема, завдання шкоди органам влади.

Перелічені ознаки є визначальними фактором, оскільки відсутність події і складу адміністративного порушення виключає провадження в справі про адміністративне правопорушення.

Статтею 247 КУпАП передбачені обставини, що виключають провадження в справі про адміністративне правопорушення, за яких провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю.

Керуючись ст. 247, 283, 284 КУпАП, суддя

постановив:

провадження по справі про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса проживання: АДРЕСА_1 , до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 164 КУпАП закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.

Постанова може бути оскаржена до Запорізького апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення.

Суддя Ю.Ю. Бредіхін