Постанова від 03 березня 2026 р. у справі №333/11398/25 — Комунарський районний суд м. Запоріжжя

Справа 333/11398/25

Провадження 3/333/263/26

ПОСТАНОВА

Іменем України

04 березня 2026 року м. Запоріжжя

Суддя Комунарського районного суду м. Запоріжжя Холод Р.С., за участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , потерпілої ОСОБА_2 , розглянувши матеріали справ про адміністративні правопорушення передбачені ч.ч.1,2 ст.173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення стосовно:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , військовослужбовця, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , -

ВСТАНОВИВ:

Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії АА №348832 від 22.11.2025 року, 22.11.2025 року, приблизно об 00 год. 10 хв., ОСОБА_1 , знаходячись за адресою: АДРЕСА_1 , вчинив домашнє насильство щодо своєї співмешканки – ОСОБА_2 , а саме: душив та висловлювався на її адресу нецензурною лайкою, внаслідок чого заподіяв шкоду її фізичному та психологічному здоров`ю.

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії АА №348833 від 22.11.2025 року, 22.11.2025 року, приблизно об 00 год. 10 хв., ОСОБА_1 , знаходячись за адресою: АДРЕСА_1 , в присутності малолітньої дитини – ОСОБА_3 , вчинив домашнє насильство щодо своєї співмешканки – ОСОБА_2 , а саме: душив та висловлювався на її адресу нецензурною лайкою, внаслідок чого заподіяв шкоду психологічному здоров`ю дитини.

За вказаними фактами адміністративних правопорушень 02.12.2025 року до Комунарського районного суду м. Запоріжжя надійшли матеріали відповідних справ (№333/11398/25, №333/11399/25), які на підставі ст.36 КУпАП, 13.01.2026 року були об`єднані в одне провадження (єдиний номер справи №333/11398/25).

У судовому засіданні ОСОБА_1 вини не визнав та пояснив, що з ОСОБА_2 у нього склалися стосунки під час повномасштабного вторгнення рф в Україну, після чого вони з вересня 2022 року почали проживати однією сім`єю.

З 01.03.2022 року він проходить військову службу, у зв`язку з чим фактично постійно перебуває за місцем її проходження та вдома буває рідко — двічі на рік під час відпустки тривалістю по 15 днів. Спочатку їхні стосунки розвивалися добре, однак на початку 2025 року у ОСОБА_2 загинув батько, що негативно вплинуло на її психоемоційний стан, унаслідок чого між ними почали виникати непорозуміння та сварки.

22.11.2025 року між ним та ОСОБА_2 виникла сварка на ґрунті ревнощів. Остання намагалася розбити ноутбук, а він намагався забрати його з її рук, унаслідок чого випадково повалив її на стіл. Після цього за викликом прибула поліція, яка винесла щодо нього терміновий заборонний припис строком на три доби. Працівників поліції викликала старша донька потерпілої – ОСОБА_4 , яка почула їхню сварку та шум у коридорі.

Діти ОСОБА_2 добре до нього ставляться, називають його батьком та під час його приїздів зустрічають і обіймають його.

На цей час відносини з ОСОБА_2 та дітьми, він потерпілій освідчився та запропонував укласти шлюб.

Потерпіла ОСОБА_2 у судовому засіданні повідомила, що 22.11.2025 року між нею та ОСОБА_1 виникла сварка, яку почула її донька, що на той момент не спала та перебувала в іншій кімнаті. Почувши конфлікт, донька викликала поліцію. Дізнавшись про це, вона взяла у доньки телефон та повідомила оператору, що необхідності у виїзді поліції немає, однак їй відповіли, що наряд поліції вже направлено за викликом.

Претензій до ОСОБА_1 не має, він не душив її, а різко схопив з метою обійняти та заспокоїти. Також, під час сварки вона мала намір розбити ноутбук, однак ОСОБА_1 вихопив його з її рук, унаслідок чого вона впала на стіл та зламала його (стіл). Нецензурна лайка під час конфлікту була присутня, але з обох сторін. Жодної фізичної чи психологічної шкоди ні їй, ні її доньці завдано не було.

Після події, за адресою її тимчасового проживання на той час, приїжджала служба у справах дітей по Вознесенівському району, до складу якої входив психолог. Останній провів бесіду з ОСОБА_5 , за результатами якої ознак заподіяння їй психологічної шкоди не встановлено.

Наразі між нею та ОСОБА_1 склалися добрі стосунки; останній зробив їй пропозицію одружитися. Разом вони тимчасово не проживають, розпочали стосунки заново. Її діти добре ставляться до ОСОБА_1 , називають його батьком, і після зазначеного конфлікту їхнє ставлення до нього не змінилося.

У день події вона знаходилася у стані алкогольного сп`яніння, так як перебувала на дні народженні у подруги.

Згідно ч. 1 ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Статтею 280 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, які мають значення для правильного вирішення справи.

Суддя під час судового розгляду дослідив матеріали, які були надані працівниками поліції, що на їх думку, підтверджують винуватість ОСОБА_1 у скоєнні адміністративних правопорушеннь, передбаченого ч.ч.1,2 ст.173-2 КУпАП, а саме:

- протоколи про адміністративні правопорушення: серії АА №348832 та серії АА №348833 від 22.11.2025 року;

- форми оцінки ризиків вчинення домашнього насильства;

- відеозаписи (відеофайл «АА№348833 АА№348832») з нагрудної камери поліцейського, досліджені під час судового розгляду, відповідно до яких зафіксовано, як ОСОБА_2 повідомила про те, що ОСОБА_1 душив її та внаслідок його дій нею було зламано стіл. Водночас, останній заперечив зазначені обставини та стверджував, що будь-яких дій, пов`язаних із застосуванням до ОСОБА_2 фізичного насильства, зокрема душіння, він не вчиняв. Стіл було зламано у зв`язку з тим, що він намагався відібрати у ОСОБА_2 ноутбук, який остання, мала намір розбити.

Частиною 1 ст.173-2 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за вчинення домашнього насильства, тобто за умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого.

Частиною 2 ст.173-2 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за вчинення діяння, передбачене частиною першою цієї статті, вчинене стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи.

Об`єктом цього правопорушення є суспільні відносини у сфері захисту прав громадян.

Об`єктивна сторона правопорушення, передбаченого зазначеною статтею, полягає в умисному вчиненні будь-яких з зазначених в диспозиції дій, та передбачає існування обов`язкової ознаки - настання шкоди фізичному або психічному здоров`ю потерпілого.

Суб`єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю вини у формі умислу.

Таким чином, обов`язковою умовою настання відповідальності за цією статтею є, зокрема, вчинення дій, внаслідок яких була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого. Така обставина підлягає доведенню належними доказами.

Наявність сварок і непорозумінь між особами на майновому та/чи побутовому ґрунті свідчить про існування між ними неузгодженості життєвих позицій в певних аспектах ставлення до життя, однак не підтверджує факту вчинення саме домашнього насильства чи потенційного конфлікту. Нецензурна лайка в межах конфлікту, за відсутності доказів на підтвердження завдання шкоди психічному здоров`ю потерпілих, не охоплюються складом адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.173-2 КУпАП, оскільки завдання шкоди в даному випадку є обов`язковою ознакою об`єктивної сторони даного проступку. Сам лише факт наявності між учасниками справи конфліктної ситуації, не може свідчити про вчинення психологічного насильства в розумінні вимог ст. 173-2 КУпАП та ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».

Сам по собі протокол про адміністративне правопорушення є одним із доказів та лише фіксує факт правопорушення, проте не є беззаперечним доказом вини особи, а являє собою лише початковий правовий висновок щодо дій певної особи.

При цьому, до протоколу не надано жодних доказів (якими можуть бути висновки експертів, довідки медичних установ тощо) на підтвердження того, що ОСОБА_2 та/або малолітній ОСОБА_3 було завдано фізичної чи психічної шкоди здоров`ю внаслідок протиправних дій ОСОБА_1 .

Відеозаписи з нагрудної камери поліцейського фіксують фактично події, які відбувалися після прибуття працівників поліції. На вказаних відеозаписах ОСОБА_1 заперечував факт заподіяння шкоди фізичному та психологічному здоров`ю ОСОБА_2 та малолітній ОСОБА_3 .

Суд, виходячи з найкращих інтересів дитини, направив відповідні запити до органів опіки та піклування.

Згідно відповіді відділу по Вознесенівському району служби (управління) у справах дітей ЗМР №152/09-24 від 11.02.2026 року, під час бесіди з ОСОБА_2 , остання повідомила, що її співмешканець насильства щодо дітей не вчиняв. Подія відбулася на кухні, тоді як діти перебували в іншій кімнаті та безпосередньо не бачили обставин конфлікту. ОСОБА_3 повідомила, що нічого не бачила та її ніхто не ображав.

З відповіддю відділу по Космічному району служби (управління) у справах дітей ЗМР №07-06/197 від 11.02.2026 року вбачається, що під час бесіди ОСОБА_2 розповідала, що конфлікт у неї виник з колишнім співмешканцем ОСОБА_1 на побутовому підґрунті. Раніше між ними траплялися сварки, однак до правоохоронних органів вони не зверталися. Під час останнього конфлікту поліцію викликала її старша донька. Остання не постраждала, але стала свідком сварки.

Щодо невідповідності показань ОСОБА_2 .

Із відеозапису, долученого до протоколу про адміністративне правопорушення, вбачається, що ОСОБА_2 повідомила працівникам поліції про те, що ОСОБА_1 душив її та внаслідок його дій нею було зламано стіл.

Водночас, у судовому засіданні ОСОБА_2 пояснила, що ОСОБА_1 не душив її, а різко схопив з метою обійняти та заспокоїти. Також, під час сварки вона мала намір розбити ноутбук, однак ОСОБА_1 вихопив його з її рук, унаслідок чого вона впала на стіл та зламала його.

Тобто, фактично ОСОБА_2 у судовому засіданні підтвердила усні пояснення ОСОБА_1 , надані ним раніше працівникам поліції та в судовому засіданні.

Зазначені суперечності ставлять під сумнів достовірність пояснень ОСОБА_2 та свідчать про їх непослідовність.

Також суд звертає увагу, що жодних доказів про спричинення шкоди фізичному та психологічному здоров`ю ОСОБА_2 та психологічному здоров`ю малолітній ОСОБА_3 працівники поліції не надали.

За змістом ст. 252 КУпАП, оцінка доказів здійснюється органом (посадовою особою) за своїм внутрішнім переконанням, яке повинно ґрунтуватися на всебічному, повному та об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідно до положень ст. 62 Конституції України, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачяться на її користь.

В силу принципу презумпції невинуватості, всі сумніви у винуватості особи, що притягується до відповідальності, тлумачиться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості. Рішення суб`єкта владних повноважень повинно бути законним і обґрунтованим і не може базуватись на припущеннях та неперевірених фактах.

Практика Європейського суду з прав людини вказує, що суд, оцінюючи докази, застосовує критерії доведення «поза розумним сумнівом», яке має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій факту, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.

Оцінивши зазначені докази у сукупності, керуючись принципом презумпції невинуватості, дійшов висновку, що доказів про вчинення ОСОБА_1 домашнього насильства недостатньо для прийняття рішення про його притягнення до адміністративної відповідальності.

Дослідивши наявні докази у справі та надавши їм оцінку за своїм внутрішнім переконанням, суддя дійшов до висновку про відсутність беззаперечних доказів, які підтверджували б наявність складу адміністративних правопорушень, передбачених ч.ч.1,2 ст.173-2 КУпАП.

Відповідно до п.1ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю при відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Керуючись ст.ст. 33-35, 40-1, 173-2, 283, 284, 287-289 КУпАП, суддя, –

ПОСТАНОВИВ:

Провадження у справі про адміністративні правопорушення передбачені ч.ч.1,2 ст.173-2 Кодексу України про адміністративне правопорушення, стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , – закрити на підставі п.1 ст.247 Кодексу України про адміністративне правопорушення.

Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена до Запорізького апеляційного суду через Комунарський районний суд м. Запоріжжя особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених ч.5 ст.7 КУпАП протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Суддя Комунарського районного

суду м. Запоріжжя Р.С. Холод