Вирок від 03 березня 2026 р. у справі №953/834/26 — Київський районний суд м. Харкова

Справа№ 953/834/26

н/п 1-кп/953/580/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" березня 2026 р.

Київський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора – ОСОБА_3

обвинуваченого – ОСОБА_4

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Харкові кримінальне провадження № 12026221130000018 від 02.01.2026 за обвинуваченням:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Харків, громадянина України, з вищою освітою, не одружений, не маючий на утриманні дітей чи осіб похилого віку, не є військовослужбовцем, має інвалідність ІІІ групи, працюючий, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимий

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 126-1 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Формулювання обвинувачення, визнане судом доведеним

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у порушення вимог ст. 28 "Конституції України", згідно з якої кожен має право на повагу до його гідності, а також у порушення вимог Закону України "Про запобігання та протидії домашньому насильству", безпричинно, умисно, систематично вчиняв психологічне насильство по відношенню до своєї співмешканки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з якою він проживає в одній квартирі, що призвело до психологічних страждань останньої, а також погіршення якості її життя, що виразилось у формі втрати енергійності, втомі, фізичному дискомфорті, втраті повноцінного сну та відпочинку.

Так, 08.09.2025 о 17:00 годині за адресою: АДРЕСА_2 ОСОБА_4 вчинив домашнє насильство фізичного та психологічного характеру стосовно своєї співмешканки ОСОБА_5 , а саме: висловлювався нецензурною лайкою, погрожував фізичною розправою, кидався в бійку, внаслідок чого була завдана шкода фізичному і психологічному здоров`ю потерпілої. За вказані дії постановою Київського районного суду м. Харкова від 29.10.2025 ОСОБА_4 визнано винним, притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, та призначено покарання у вигляді штрафу у розмірі 30 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 510,00 грн.

Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення від 30.09.2025 (серія ВАД № 700406), 30.09.2025 близько 17:30 год, ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_2 , вчинив домашнє насильство психологічного характеру відносно співмешканки ОСОБА_5 , а саме: висловився в її адресу нецензурною лайкою, погрожував фізичною розправою, внаслідок чого була завдана шкода психологічному здоров`ю. За вказані дії постановою Київського районного суду м. Харкова від 22.10.2025 ОСОБА_4 , визнано винним, притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, та призначено покарання у вигляді штрафу у розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 340 грн.

06.10.2025 року о 19:00 год за адресою АДРЕСА_2 ОСОБА_4 вчинив відносно своєї співмешканки ОСОБА_5 , домашнє насильство психологічного характеру, а саме: ображав, погрожував фізичною розправою, внаслідок чого була завдана шкода психологічному здоров`ю останньої. За вказані дії постановою Київського районного суду м. Харкова від 21.11.2025 ОСОБА_4 , визнано винним, притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст.173-2 КУпАП, та призначено покарання у вигляді штрафу у розмірі 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 340 грн.

Таким чином, ОСОБА_4 , будучи особою, яка неодноразово притягалася до адміністративної відповідальності за вчинення домашнього насильства, за ст. 173-2 КУпАП щодо особи з якою винний перебуває у близьких відносинах, вчинив умисний злочин проти життя та здоров`я особи за наступних обставин.

26.12.2025 приблизно о 20:00 годині ОСОБА_4 , знаходячись за місцем мешкання за адресою: АДРЕСА_2 , де діючи умисно, систематично та цілеспрямовано, усвідомлюючи суспільно – небезпечний характер та наслідки своїх протиправних дій і бажаючи їх настання, вчинив психологічне насильство по відношенню до своєї співмешканки ОСОБА_5 , що виражалося у вигляді словесних образ, які полягали у висловлюваннях на її адресу образливими словами, ображав та погрожував фізичною розправою останній. Внаслідок таких систематичних дій ОСОБА_4 потерпіла ОСОБА_5 постійно піддається залякуванням, приниженням, психологічним стражданням, перебуває у стані емоційного пригнічення, суттєво погіршилася якість її життя, у неї спостерігається погіршення психологічного самопочуття, зниження самооцінки, втрата позитивних емоцій та жаги до життя.

Підстави доведеності винуватості поза розумним сумнівом.

Позиції сторони обвинувачення та захисту.

Прокурор у судовому засіданні зазначив, що під час судового розгляду достеменно встановлено, що інкриміноване протиправне діяння вчинене обвинуваченим, тому просить суд визнати ОСОБА_4 , винуватим та призначити йому покарання, передбачене ст. 126-1 КК України у виді пробаційного нагляду строком один рік, покласти обов`язки передбачені ч. 2, п. 4 ч. 3 ст. 59-1 КК України та застосувати обмежувальний захід передбачений п. 5 ч. 1 ст. 91-1 КК України у виді проходження програма для кривдників протягом одного місяця.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 – свою вину у вчиненні злочину, передбаченого ст. 126-1 КК України, визнав повністю, у вчиненому щиро покаявся, підтвердивши обставини, а саме: час, місце та спосіб вчинення інкримінованого йому органом досудового розслідування злочину, підтвердивши та пояснивши про обставини, викладені в обвинувальному акті. При призначенні покарання покладалася на розсуд суду.

Підстави, за яких суд не досліджує докази сторони обвинувачення та захисту, а також вважає доведеною винуватість поза розумним сумнівом.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою винуватість у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ст. 126-1 КК України, визнав у повному обсязі, у скоєному щиро розкаявся та дав показання, які відповідають обставинам вчинення кримінального правопорушення, встановленим як досудовим розслідуванням, так і судовим розглядом.

Показання ОСОБА_4 , не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченим змісту обставин правопорушення, добровільності та істинності його позиції.

Приймаючи до уваги, що обвинувачений ОСОБА_4 , винним себе у пред`явленому обвинуваченні визнав повністю, його показання відповідають суті обвинувачення, суд за згодою обвинуваченого та інших учасників кримінального провадження, які вважають підтвердженими наявними в матеріалах кримінального провадження доказами фактичні обставини скоєного: дату, час, місце, спосіб і інші обставини скоєння правопорушення обвинуваченим, а також форму вини і спрямованість умислу; мотив правопорушення, його наслідки; обставини, які впливають на ступінь і характер відповідальності обвинуваченого; інші обставини, які характеризують особу обвинувачуваного, визнає їх доказаними в судовому засіданні і вважає за можливе не досліджувати докази стосовно цих фактичних обставин кримінального провадження, відповідно до положень ч. 3 ст. 349 КПК України обмежившись допитом обвинувачуваного та вивченням даних, які характеризують особу обвинуваченого.

Перед встановленням такого порядку дослідження доказів, суд з`ясував, що сторони кримінального провадження правильно розуміють зміст цих обставин, а процесуальні наслідки встановлення такого порядку дослідження доказів, в частині обмеження права апеляційного оскарження вказаних обставин, їм роз`яснені та зрозумілі. У суду не виникло сумнівів у добровільності позицій сторін.

Сукупність наведених і оцінених судом доказів переконує в тому, що обвинувачений ОСОБА_4 , здійснив домашнє насильство, тобто умисне систематичне вчинення психологічного насильства щодо особи, з якою винний перебуває у сімейних відносинах, що призводить до психологічних страждань та погіршення якості життя потерпілої.

Вислухавши думку учасників судового провадження, які не заперечували проти розгляду кримінального провадження у порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, суд визнає недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин провадження, які ніким не оспорюються.

Суд також пересвідчився в добровільності позиції обвинуваченого та не знайшов підстави вважати, що останній себе оговорює або в інший спосіб викривлює визнані ним у судовому засіданні обставини, чи визнає під примусом.

Це узгоджується з вимогами п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, розділу ІІІ Рекомендації № 6 R (87) 18 Комітету міністрів Ради Європи "Відносно спрощеного кримінального правосуддя" та практики Європейського Суду з прав людини щодо їх застосування, згідно з яким суд повинен забезпечити належну реалізацію права на справедливий суд під час розгляду кримінальних проваджень шляхом спрощеного і скороченого розгляду.

Враховуючи викладене, суд, допитавши обвинуваченого, дослідивши матеріали кримінального провадження, що характеризують особистість обвинуваченого, дійшов висновку, щодо доведеності винуватості ОСОБА_4 , поза розумним сумнівом у вчиненні інкримінованого злочину, передбаченого ст. 126-1 КК України, а саме: домашнє насильство, тобто умисному систематичному вчинені психологічного насильства щодо особи, з якою винний перебуває у сімейних відносинах, що призводить до психологічних страждань та погіршення якості життя потерпілої.

Суд враховує, що системність підтверджується постановами суду про притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення домашнього насильства (ст. 173-2 КУпАП). Наведені обставини також підтвердив обвинувачений у судовому засіданні, вказавши про домашні суперечки, під час яких було вчинено психологічне насильство.

За таких обставин, суд кваліфікує дії ОСОБА_4 за ст. 126-1 КК України, тобто умисному систематичному вчинені психологічного насильства щодо особи, з якою винний перебуває у сімейних відносинах, що призводить до психологічних страждань та погіршення якості життя потерпілої.

Обставини, які пом`якшують та обтяжують покарання.

Пом`якшуючі обставини – це встановлені судом різні відомості, що свідчать про менший ступінь небезпечності особи винного та вчиненого ним злочину й дають підстави для застосування до нього менш суворого покарання.

Відповідно до ст. 66 КК України до обставин, які пом`якшують покарання належать як зазначені, так і не зазначені в законі, але встановлені судом за конкретною справою об`єктивні та суб`єктивні чинники, що не є ознаками конкретного складу злочину і не впливають на його кваліфікацію, проте свідчать про занижений ступінь суспільної небезпеки вчиненого діяння і (або) особи винного і тим самим надають суду право для пом`якшення покарання.

Щире каяття це певний психічний стан особи винного, коли він засуджує свою поведінку, прагне усунути заподіяну шкоду та приймає рішення більше не вчиняти злочинів, і це об`єктивно підтверджується визнанням особою своєї вини, розкриттям усіх обставин справи, вчиненням дій, спрямованих на сприяння розкриттю злочину або відшкодуванню завданих збитків чи усуненню заподіяної шкоди.

Згідно з висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 23.01.2024 у справі №283/2169/19, розкаяння передбачає, окрім визнання особою факту вчинення злочину, ще й дійсне, відверте, а не уявне визнання своєї провини у вчиненому злочині, щирий жаль з приводу цього та осуд своєї поведінки, що насамперед повинно виражатися в намаганні особи відшкодувати завдані злочином збитки, бажанні виправити наслідки вчиненого та готовність нести покарання. Щире каяття – це не формальна вказівка на визнання свої вини, а відповідне ставлення до скоєного, яке передбачає належну критичну оцінку винним своєї протиправної поведінки, її осуд та бажання залагодити провину, що має підтверджуватися конкретними діями, спрямованими на виправлення зумовленої кримінальним правопорушенням ситуації. Факт щирого каяття особи у вчиненні злочину повинен знайти своє відображення у матеріалах кримінального провадження.

Про щирість каяття особи свідчить і поведінка засудженого після вчинення злочину. Якщо особа сприяє розкриттю вчиненого нею злочину (викриває співучасників, видає знаряддя та засоби вчинення злочину, видає або допомагає у розшуку майна здобутого злочинним шляхом, надає інші докази тощо), добровільно відшкодовує завдані збитки або усуває завдану шкоду, такі дії об`єктивно підтверджують щире каяття особи.

Крім того, системний аналіз кримінального закону свідчить, що щире каяття особи можливе на будь-якій стадії кримінального процесу, як до внесення відомостей до ЄРКП (наприклад, при з`явленні із зізнанням), так і після їх внесення, на досудовому розслідуванні або під час розгляду справи у суді. Для визнання щирого каяття обставиною, яка пом`якшує покарання, не має значення, на якій стадії воно відбулося, головне встановити фактори, які б свідчили про справжність, щирість каяття.

Тож, при встановленні обставин, що пом`якшують покарання ОСОБА_4 , суд враховує, що у судовому засіданні останній свою винуватість у вчиненні інкримінованого злочину визнав повністю, у вчиненому кається, засудив свою протиправну поведінку.

Обставиною, що пом`якшує покарання ОСОБА_4 , суд визнає щире каяття.

Обставини, що обтяжують покарання ОСОБА_4 , суд не встановив.

Мотиви призначення покарання

Призначаючи покарання обвинуваченому у відповідності до вимог ст. 65 КК України, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Вивченням особи обвинуваченого ОСОБА_4 , встановлено, що він з вищою освітою, не одружений, не маючий на утриманні дітей чи осіб похилого віку, не є військовослужбовцем, має інвалідність ІІІ групи, працюючий, на обліку у лікаря психіатра та нарколога не перебуває.

При обранні виду та міри покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , суд враховує характер і ступінь тяжкості скоєного ним кримінального правопорушення, даних про особу обвинуваченого, наявність пом`якшуючої обставини і вважає, що виправлення та перевиховання обвинуваченого можливо, шляхом призначення ОСОБА_4 покарання у межах санкції, передбаченої ст. 126-1 КК України у вигляді пробаційного нагляду строком на один рік. Суд враховує, що особа вперше притягається до кримінальної відповідальності за ст. 126-1 КК України, а тому вважає, що виправлення обвинуваченого можливе без ізоляції особи від суспільства.

Відповідно до ч. 1 ст. 59-1 КК України покарання у виді пробаційного нагляду полягає в обмеженні прав і свобод засудженого, визначених законом і встановлених вироком суду, із застосуванням наглядових та соціально-виховних заходів без ізоляції від суспільства

Суд покладає на засудженого до пробаційного нагляду обов`язки, передбачені ч. 2, п. 4 ч. 3 ст. 59-1 КК України

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 91-1 КК України в інтересах потерпілого від злочину, пов`язаного з домашнім насильством, одночасно з призначенням покарання, не пов`язаного з позбавленням волі, або звільненням з підстав, передбачених цим Кодексом, від кримінальної відповідальності чи покарання, суд може застосувати до особи, яка вчинила домашнє насильство, один або декілька обмежувальних заходів, відповідно до якого (яких) на засудженого можуть бути покладені обов`язки, зокрема, направлення для проходження програми для кривдників.

Згідно з ч. 3 ст. 91-1 КК України заходи, передбачені частиною першою цієї статті, можуть застосовуватися на строк від одного до трьох місяців і за потреби можуть бути продовжені на визначений судом строк, але не більше як на 12 місяців.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 28 Закону України "Про запобігання та протидію домашньому насильству" суб`єктами, відповідальними за виконання програм для кривдників, є місцеві державні адміністрації та органи місцевого самоврядування. Суб`єкт, відповідальний за виконання програм для кривдників, організовує та забезпечує проходження кривдниками таких програм.

З урахуванням характеристики обвинуваченого, а також думки всіх учасників судового провадження, суд вважає за необхідне застосувати до обвинуваченого обмежувальний захід, відповідно до якого на останнього покласти обов`язок пройти програму для кривдників, що передбачено п. 5 ч. 1 ст. 91-1 КК України, оскільки обвинувачений вчинив домашнє насильство, що також сприятиме його виправленню.

Таке покарання, на переконання суду, відповідає положенням статей 65 – 67, 71 КК України та буде необхідним для виправлення обвинуваченого, запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень, відповідатиме особистості обвинуваченого та є достатнім для досягнення, відповідно до ст. 50 КК України, мети покарання.

Обставин, які б вказували, що призначення обвинуваченому ОСОБА_4 покарання, передбаченого ст. 126-1 КК України, у виді пробаційного нагляду буде недостатнє для досягнення цілей покарання, не відповідатиме даним про його особу та ступеню тяжкості кримінального правопорушення, судовим розглядом не встановлено.

Визначене покарання, на переконання суду, відповідатиме його меті, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягується до кримінальної відповідальності через призму того, що втручання держави в приватне життя особи повинно спрямовуватись на досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та потребою захисту основоположних прав особи, – воно має бути законним (несвавільним), пропорційним (не становити надмірного тягаря для особи) (справи "Бакланов проти Росії" від 09.06.2005, "Фрізен проти Росії" від 24.03.2005, "Ісмайлова проти Росії" від 29.11.2007).

Підстави для задоволення цивільного позову або відмови у ньому, залишення його без розгляду

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлявся.

Мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку, та положення закону, якими керувався суд

Речові докази.

Речові докази відсутні.

Процесуальні витрати.

Процесуальні витрати відсутні.

Запобіжний захід.

Захід забезпечення кримінального провадження у виді запобіжного заходу відносно обвинуваченого ОСОБА_4 у кримінальному провадженні не застосовувався.

Підстав, передбачених ст. 177 КПК України, для застосування до обвинуваченого запобіжного заходу до набрання вироком законної сили суд не вбачає.

Керуючись ст. 7, 17, 100, 124, 302, 373, 374, 381, 382, 395, 615 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 126-1 КК України та призначити йому покарання у виді пробаційного нагляду строком на 1 (один) рік.

Відповідно до ч. 2, п. 4 ч. 3 ст. 59-1 КК України покласти на ОСОБА_4 такі обов`язки:

- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну свого місця проживання, роботи або навчання;

- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації;

- виконувати заходи, передбачені пробаційною програмою.

Виконання покарання у виді пробаційного нагляду покласти на уповноважені органи з питань пробації за місцем проживання засудженого.

Строк покарання у виді пробаційного нагляду обчислюється з дня постановки засудженого на облік уповноваженим органом з питань пробації.

Роз`яснити засудженому наслідки ухилення від відбування покарання у виді пробаційного нагляду – притягнення до кримінальної відповідальності за ч. 3 ст. 389 КК України.

Направити ОСОБА_4 , відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 91-1 КК України для проходження програми для кривдників строком на один місяць.

Контроль за виконанням обмежувального заходу – програми для кривдників, застосованої до ОСОБА_4 покласти на Департамент у справах сім`ї, молоді та спорту Харківської міської ради.

Зобов`язати ОСОБА_4 прибути до Департаменту у справах сім`ї, молоді та спорту Харківської міської ради.

Роз`яснити ОСОБА_4 , що умисне невиконання обмежувальних заходів, передбачених статтею 91-1 КК України, або умисне невиконання обмежувальних приписів, або умисне ухилення від проходження програми для кривдників особою, щодо якої такі заходи застосовані судом, є підставою для притягнення до кримінальної відповідальності за ст. 390-1 КК України.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_4 не обирати.

Вирок може бути оскаржений до Харківського апеляційного суду через Київський районний суд міста Харкова протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення.

Відповідно до ч. 2 ст. 394 КПК України цей вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.

Вирок набирає законної сили після спливу закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ч. 2 ст. 395 КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку суду негайно після його проголошення вручити обвинуваченому, прокурору в порядку, визначеному ст. 376 КПК України.

Головуючий суддя ОСОБА_6