Рішення від 02 березня 2026 р. у справі №638/23338/25 — Шевченківський районний суд міста Харкова

Справа № 638/23338/25

Провадження № 2/638/3957/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

03 березня 2026 року м. Харків

Шевченківський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді – Щепіхіної В. В.,

за участю секретаря судового засідання – Старини С. К.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні зали судових засідань Шевченківського районного суду м. Харковав порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Шевченківського районного суду м. Харкова з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання, в якому просить суд стягнути з ОСОБА_2 на його користь аліменти у розмірі 1/4 частки від усіх видів заробітку (доходу) щомісячно на його утримання, починаючи стягнення з дня пред`явлення позову на період навчання до досягнення ним двадцяти трьох років.

Позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовує тим, що 14 липня 2006 року його батьки: ОСОБА_2 та ОСОБА_3 зареєстрували шлюб у відділі ДРАЦС по місту Ізюму Ізюмського міськрайонного управління юстиції Харківської області, актовий запис № 164. Позивач ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 . Його батьком є ОСОБА_2 - відповідач по справі. У 2018 році батьки позивача розірвали шлюб і мешкають окремо. Згідно судового наказу від 02 квітня 2018 року з батька ОСОБА_2 стягнуті аліменти на користь матері позивача ОСОБА_4 на його утримання у розмірі 1/4 частки від усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з 26 березня 2018 року до його повноліття - ІНФОРМАЦІЯ_2 . Рішенням Дзержинського районного суду міста Харкова від 18 лютого 2025 року з батька позивача - ОСОБА_2 було стягнуто аліменти в зв?язку з навчанням позивачем у Державному навчальному закладі «Ізюмський регіональний центр професійної освіти» з 17 грудня 2024 року до закінчення навчання 27 червня 2025 року. Позивач зазначає, що на даний час він перебуває на військовій службі (навчанні) у Харківському національному університеті Повітряних сил, навчається на 1 курсі. Зарахований наказом начальника ХНУПС № 368 від 31.07.2025 року. Термін навчання з 31.07.2025 року по 06.2029 рік, денна форма навчання і потребує матеріальної допомоги (спортивний одяг, засоби гігієни і т.п.) Мати позивача ОСОБА_4 допомагає йому матеріально. Батько позивача - відповідач по справі ОСОБА_2 на звернення позивача у добровільному порядку продовжувати надавати йому матеріальну допомогу у зв?язку з продовженням навчання не заперечує, але бажає щоб він сплачував мені аліменти на підставі рішення суду, тому позивач змушений звернутися до суду.

Ухвалою суду від 26.11.2025 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання, постановлено проводити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Позивач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. В позовній заяві просив здійснювати розгляд справи без його участі, проти заочного розгляду справи не заперечував. Також, надав до суду заяву, в якій уточнив уточнив позовні вимоги та просив стягнути з ОСОБА_2 аліменти на його утримання у розмірі 1/4 частки від усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з 21 листопада 2025 року по 30 червня 2029 року.

Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про наявність поважних причин своєї неявки в суд не повідомив, заяви про відкладення судового засідання відповідач не надав, відзиву на позов не направив.

Оскільки позивач не заперечував проти заочного вирішення справи, а відповідач по справі був належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи, не з`явився до суду та не повідомив про поважність такої неявки, відзиву на позов не надав, суд постановив проводити заочний розгляд справи на підставі наявних у ній доказів.

На підставі частини 2 статті 247 ЦПК України у зв`язку з неявкою всіх учасників справи, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Згідно з ч. 4 ст. 268 ЦПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Суд, дослідивши матеріали цивільної справи, з`ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для вирішення справи по суті, встановив наступне.

Відповідно до частини 1 статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до положень статей 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Положеннями частин 1 та 3 статті 83 ЦПК України унормовано, що сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.

Відповідно до копії свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 , виданого 15.07.2006 року Відділом реєстрації актів цивільного стану по місту Ізюму Ізюмського міськрайонного управління юстиції Харківської області, ОСОБА_2 та ОСОБА_5 зареєстрували шлюб 14.07.2006 року, про що в Книзі реєстрації шлюбів зроблено відповідний актовий запис за № 164. Прізвище дружини після реєстрації шлюбу « ОСОБА_6 ».

Згідно з копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , виданого 12.12.2006 року Відділом реєстрації актів цивільного стану по місту Ізюму Ізюмського міськрайонного управління юстиції Харківської області, ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_3 , батьком зазначений ОСОБА_2 , матір`ю – ОСОБА_4 .

Судовим наказом Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 02.04.2018 у справі № 623/776/18 стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 аліменти на утримання сина ОСОБА_1 у розмірі 1/4 частки від усіх видів заробітку щомісячно, починаючи з 26.03.2018 та до повноліття дитини.

Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 18.02.2025 року у справі № 638/24096/24 стягнуто щомісяця з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на його утримання у розмірі 1/6 частини заробітку (доходу), починаючи з 17.12.2024 до закінчення навчання, але не більше, як до досягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , 23-х років.

З копії довідки начальника відділу персоналу та стройового – заступника начальника штабу ХНУПС імені І. Кожедуба ОСОБА_7 вбачається, що ОСОБА_1 перебуває на військовій службі (навчанні) у Харківському національному університеті Повітряних сил та дійсно навчається на 1 курсі. Зарахований наказом начальника ХНУПС № 368 від 31.07.2025 року. Термін навчання з 31.07.2025 року по 06.2029 рік, денна форма навчання, державне забезпечення (утримання) ІV рівень акредитації.

Також, в матеріалах справи міститься копія довідки від 11.09.2025 року № 3/1636, відповідно до якої ОСОБА_1 перебуває на військовій службі (навчанні) курсантом Харківського національного університету Повітряних сил імені Івана Кожедуба.

Відповідно до положень ст. 199 СК України, якщо повнолітня дочка, син продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов`язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Право на утримання припиняється у разі припинення навчання. Право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.

З аналізу наведеної норми можно дійти висновку, що обов`язок утримувати повнолітню дитину, яка продовжує навчання настає за наступних умов:

- дитина навчається і саме у зв`язку із цим потребує матеріальної допомоги;

- платник аліментів має можливість надавати матеріальну допомогу;

- право позивача на звернення до суду з відповідним позовом обумовлене проживанням разом із ним дитини, яка продовжує навчання (у разі пред`явлення позову одним із батьків).

Обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов`язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв`язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу. Право повнолітньої дитини на утримання діє протягом її навчання до 23 років. В разі припинення навчання раніше досягнення цього віку, дитина втрачає право на утримання (п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів»).

Відповідно до ч. 1 ст. 200 СК України суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 СК України.

За змістом положень ст. 182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати.

При встановленні потреби в утриманні повнолітньої дочки, сина суд повинен враховувати всі джерела, що утворюють її дохід, обов`язок обох батьків із надання відповідної матеріальної допомоги та спроможність останніх її надавати.

Відповідного висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 червня 2019 року, справа № 199/9339/16-ц, провадження № 61-32330св18.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 дійсно продовжує навчання на денній формі навчання, що підтверджується належними доказами, та та не отримує самостійно дохід у зв`язку з навчанням. Мати ОСОБА_4 надає матеріальну допомогу ОСОБА_1 , проте суд вважає, що вона позбавлена можливості в повній мірі надавати матеріальну допомогу сину та повністю покривати витрати, пов`язані з його навчанням.

Згідно зі ст. 191 СК України, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу - із дня подання такої заяви.

За змістом ст. 192 СК України, розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 3 ст. 181 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або в твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється на підставі рішення суду за позовом одержувача аліментів.

Отже, з аналізу зазначеної норми можна дійти висновку, що прерогатива обрання того чи іншого способу стягнення аліментів (у частці від доходу або у твердій грошовій сумі), належить одержувачу аліментів.

Суд враховує, що позивач ОСОБА_1 дійсно продовжує навчання на денній формі навчання, на день звернення до суду не досяг 23 років, не працює, що підтверджується належними доказами, та вказує на наявність об`єктивних причин, за яких останій позбавлений можливості працювати та утримувати себе самостійно. Іншого відповідачем не доведено.

Таким чином позивач, дійсно потребує матеріальної допомоги у зв`язку з продовженням навчання, тому вимоги позивача про стягнення аліментів в даному випадку є законними та обґрунтованими.

При визначенні розміру аліментів суд враховує, що позивач продовжує навчання за денною формою. Також суд враховує відсутність у відповідача інших дітей від інших шлюбів та сплати аліментів їх на утримання. Доказів того, що відповідач не має змоги сплачувати аліменти не надано.

Таким чином, з урахуванням положень ч. 1 ст. 183 СК Ураїни суд вважає, що позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача аліментів на утримання останнього в розмірі 1/4 частки від усіх видів заробітку (доходу) відповідача підлягають задоволенню.

Статтями 12, 81 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності, згідно з якими кожна сторона повинна довести ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, а суд розглядає справу в межах заявлених вимог і вирішує справу на підставі наданих доказів.

Відповідно до ст.76 ЦПК України доказами є будь - які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі письмових, речових, електронних доказів, висновків експертів, показань свідків.

Положеннями частин 1 та 3 статті 83 ЦПК України унормовано, що сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

Проте, відповідач не скористався правом на подання відзиву на позов впродовж встановленого ухвалою суду строку. В матеріалах справи також відсутні докази неможливості подання відповідачем доказів з об`єктивних причин, з яких такі докази не могли бути подані у зазначений в ухвалі про відкриття провадження строк.

Суд позбавлений можливості самостійно збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім випадків, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом (частина 7 статті 81 ЦПК України).

Відповідно до частини 4 статті 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно зі ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Дослідивши всі докази, що наявні в матеріалах справи в їх сукупності та надавши їм відповідну оцінку, встановивши повно та всебічно на їх підставі обставини справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для повного задоволення позовних вимог ОСОБА_1 та стягнення з відповідача аліментів у розмірі 1/4 частини від усіх видів заробітку (доходу) відповідача.

Щодо питання розподілу судових витрат між сторонами суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір» звільняються від сплати судового збору позивачі у справах про стягнення аліментів. Якщо позивача, на користь якого ухвалене рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини позовних вимог (стаття 141 ЦПК України).

Оскільки позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення аліментів задоволені в повному обсязі, з відповідача в дохід держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1 211,20 грн.

Керуючись ст.ст. 181, 182, 183, 200, 191, 199-201 СК України, ст. ст. 12, 13, 141, 206, 259, 263, 265, 268, 430 ЦПК України суд,-

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання – задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_3 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживає як ВПО за адресою: АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_4 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 ) аліменти у розмірі 1/4 частки від усіх видів заробітку (доходу) щомісячно на утримання повнолітньго сина, починаючи стягнення від дня пред`явлення позовної заяви (21.11.2025 року) і до закінчення ОСОБА_1 навчання, але не довше ніж до досягнення ним двадцяти трьох років.

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_3 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживає як ВПО за адресою: АДРЕСА_2 ) на користь Держави судовий збір у розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн 20 коп.

Допустити негайне виконання рішення в частині стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць.

Рішення може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення відповідачу необхідно подати протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя В. В. Щепіхіна