Рішення від 03 березня 2026 р. у справі №399/1008/25 — Онуфріївський районний суд Кіровоградської області

справа № 399/1008/25

провадження № 2/399/8/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 березня 2026 року Онуфріївський районний суд Кіровоградської області в складі: головуючого судді Шуліки О.О.,

з участю секретаря судового засідання Бобрик І.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в сел. Онуфріївка в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом КРЕДИТНОЇ СПІЛКИ «ІСТОК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Представник КРЕДИТНОЇ СПІЛКИ «ІСТОК» звернувся до Онуфріївського районного суду Кіровоградської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, у якій позивач просить суд стягнути з відповідача суму заборгованості за кредитним договором у розмірі 27672 грн. 00 коп. та понесені судові витрати в розмірі 3028,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 23 липня 2021 року до КРЕДИТНОЇ СПІЛКИ «ІСТОК» звернувся ОСОБА_2 із заявою на вступ до кредитної спілки. На засіданні правління кредитної спілки на підставі рішення спостережної ради КС про делегування правлінню повноважень заяву на вступ розглянуто та прийнято рішення про прийом ОСОБА_2 в члени КРЕДИТНОЇ СПІЛКИ «ІСТОК». У той же день, 23 липня 2021 року ОСОБА_2 сплатив вступний внесок та обов`язковий пайовий внесок, що підтверджується прибутковим касовим ордером №271 від 23.07.2021 року та №272 від 23.07.2021 року відповідно. Таким чином, на підставі ст.. 10, ч.2 ст. 16 Закону України «Про кредитні спілки» ОСОБА_2 набув членства у КРЕДИТНІЙ СПІЛЦІ «ІСТОК». 23 липня 2021 року позичальник подав до позивача заяву на отримання кредиту. 23 липня 2021 року кредитний комітет Позивача прийняв рішення про надання кредиту члену кредитної спілки - позичальнику. 23.07.2021 позивач та позичальник уклали договір про споживчий кредит №ДКН-2803. Відповідно до п. 1.1. Кредитного договору, позичальник отримав кредит у сумі 19700,00 грн. і зобов`язався повернути одержаний кредит в повному обсязі та у терміни встановлені Кредитним договором. Строк дії договору становить 12 календарних місяців, до 23 липня 2021 року. Відповідно до п.3.2. Кредитного договору процентна ставка за користування кредитом становить 15,0 % річних. Позивач належним чином виконав зобов`язання передбачені умовами кредитного договору. З метою забезпечення виконання зобов`язань позичальника за вказаним кредитним договором, 23 липня 2021 року Позивач уклав з ОСОБА_1 Договір поруки №ДКН-2803 ДП2. Так, у порушення п.п. 4.1.-4.2. Кредитного договору Позичальник припинив здійснювати погашення платежів по кредитному договору, а саме: останній платіж з порушенням Графіку позичальником було зроблено 09.09.2021 року, хоча згідно Графіку повернення кредиту він повинен був щомісячно сплачувати платежі до 23.07.2022 року включно. У зв`язку із порушенням умов Кредитного договору, з несвоєчасним погашенням кредиту згідно з графіком, 15.09.2023 року відповідачу ОСОБА_1 на адресу місця проживання, було направлено лист – попередження № 116 про наявність заборгованості та з вимогою погашення заборгованості по Кредитному договору. Відповідно п. 6.10. кредитного договору, у разі затримання Позичальником сплати частини кредиту та/або процентів більш як на один календарний місяць кредитор набуває права вимагати від Позичальника дострокового погашення кредиту та нарахованих процентів згідно умов Договору до дня повного виконання зобов`язань за Договором; вимагати відшкодування збитків, завданих кредитору внаслідок невиконання або неналежного виконання позичальником умов цього Договору; вимагати від поручителів дострокового повного погашення Кредиту та нарахованих процентів, згідно умов Договору. Відповідно до п. 1.1. кредитного договору позичальник зобов`язаний повернути кредит у сумі 19700, 00 грн. Відповідно до п. 4.1. кредитного договору сплата кредиту, плати та відсотків здійснюється згідно графіку. Щомісячний платіж у розмірі 1790,00 грн., що складається з частини кредиту та нарахованих процентів за договором за фактичну кількість днів в місяці між плановими датами, починаючи з дати надання кредиту. Станом на 30.09.2025 року, позичальник мав би сплатити за Графіком 11 платежів по 1790,00 грн., та 1 платіж 1675,57 грн., загалом 21365,57 грн. Проте позичальник здійснив лише 1 платіж з порушенням графіку, на загальну суму 3582,00 грн., з якої 3185,00 грн. – основна сума кредиту та 397,00 грн. – проценти. Отже, залишок основної суми (тіла кредиту) становить:19700,00 грн. – 3185,00 грн. – 16515,00 грн.. Відповідно до п.3.1-3.2. Кредитного договору позичальник зобов`язаний сплатити проценти у розмірі 15,00 % річних за фактичний термін користування кредитом. Проценти нараховуються щомісячно до дня повного погашення кредиту. Відповідно до п. 3.3.-3.4 кредитного договору, при розрахунках за договором приймається рік, що містить 365 календарних днів. Базою для нарахування процентів є залишок заборгованості Позичальника за основною сумою кредиту. Період за який нараховуються проценти – з 23.07.2021 року по 30.09.2025 року включно. Отже, заборгованість за процентами по Кредитному договору становить: нараховано 10455,00 грн. – погашено 397,00 грн. = 10058,00 грн.. таким чином, прострочена заборгованість по кредитному договору складає залишок основної суми (тіла кредиту): 16515 грн. 00 коп. + заборгованість по процентам 10058 грн. 00 коп. = 26573 грн. 00 коп. Інфляційні нарахування за період з 25.08.2021 року по 21.01.2022 року становлять 1 099 грн. 00 коп. Таким чином, позивач просить суд визначити у рішенні такий спосіб захисту прав передбачений законом та договором, як дострокове стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 27 672 грн. 00 коп..

Ухвалою Онуфріївського районного суду Кіровоградської області від 20.10.2025 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою Онуфріївського районного суду Кіровоградської області від 08.12.2025 року відкладено судове засідання та витребувано у Міністерства оборони України інформацію щодо проходження відповідачем військової служби.

Ухвалою Онуфріївського районного суду Кіровоградської області від 28.01.2026 року відкладено судове засідання та витребувано у ІНФОРМАЦІЯ_1 інформацію щодо проходження відповідачем військової служби.

Ухвалою Онуфріївського районного суду Кіровоградської області 16.02.2026 року залучено ОСОБА_2 , як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача.

Представник позивача кредитної спілки «Істок» не з`явився в судове засідання, хоча був повідомлений судом про дату, час та місце розгляду справи. Просив розглянути справу без його участі, позов підтримав в повному обсязі. Не заперечував проти ухвалення заочного рішення.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, про день, час та місце слухання справи повідомлений належним чином. Завчасно надав до суду заяву, в якій він повідомив, що позовні вимоги визнає частково, згоден тільки з заборгованістю за основною сумою заборгованості, прохає врахувати його статус військовослужбовця під час даної справи, при ухваленні рішення врахувати норми законодавства щодо захисту прав військовослужбовців.

Третя особа ОСОБА_2 письмових пояснень з приводу позовної заяви КС «Істок» у встановлений судом строк не подав. В порядку ст.ст.43, 84, 183 ЦПК України, в тому числі, про розгляд справи за його відсутності чи відкладення судового розгляду, витребування доказів, на дату проведення судового засідання не надходило.

У зв`язку з неявкою сторін в судове засідання, на підставі ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши матеріали справи, повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються заявлені вимоги у їх сукупності та взаємозв`язку, об`єктивно оцінивши усі наявні докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення заяви по суті, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі статтею 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Відповідно до ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Судом встановлено, що 23 липня 2021 року до КРЕДИТНОЇ СПІЛКИ «ІСТОК» звернувся ОСОБА_2 із заявою на вступ до кредитної спілки. На засіданні правління кредитної спілки на підставі рішення спостережної ради КС про делегування правлінню повноважень заяву на вступ розглянуто та прийнято рішення про прийом ОСОБА_2 в члени КС "Істок", що підтверджується заявою ОСОБА_2 від 23.07.2021 року.

23 липня 2021 року ОСОБА_2 сплатив вступний внесок та обов`язковий пайовий внесок, що підтверджується прибутковим касовим ордером №271 від 23.07.2021 та №272 від 23.07.2021 року. На підставі ст. 10, ч. 2. ст. 16 Закону України "Про кредитні спілки" ОСОБА_2 набув членства у КС "Істок".

23.07.2021 ОСОБА_2 подано заявку про надання кредиту члену кредитної спілки "Істок". За результатами проведеного засідання кредитного комітету КС "Істок" було затверджено надання кредиту відповідачу на певних умовах, а саме сума кредиту: 19700,00 грн, строк: 12 місяців, процентна ставка: 15 % річних, що підтверджується протоколом засідання кредитного комітету КС "Істок" від 23.07.2021.

23.07.2021 КС "Істок" та ОСОБА_2 уклали договір про споживчий кредит №ДКН-2803.

Відповідно до п. 1.1. договору ОСОБА_2 отримав кредит у сумі 19700,00 грн. і зобов`язався повернути одержаний кредит в повному обсязі та у терміни встановлені Кредитним договором. Строк дії договору становить 12 календарних місяців, тобто з моменту підписання і до 23.07.2022. Кредитний договір скріплений особистим підписом ОСОБА_2 , що свідчить про його згоду з умовами отримання та повернення кредиту.

Відповідно до видаткового касового ордеру від 23.07.2021 року ОСОБА_2 отримав від КС «Істок» за кредитним договором № ДКН-2803 від 23.07.2021 року кошти в розмірі 19700 гривень.

23.07.2021 року між Кредитною спілкою «Істок» та ОСОБА_1 укладено договір поруки №ДКН-2803 ДП2.

Відповідно до пункту 1.1 договору поруки поручитель на добровільних засадах бере на себе зобов`язання перед кредитором відповідати всім своїм майном за повне та своєчасне виконання всіх зобов`язань, передбачених умовами договору про споживчий кредит №ДКН-2803 від 23 липня 2021 року, у якому позичальником є ОСОБА_2 .

Згідно листа за вих. № 116 від 15.09.2023 року КС «Істок» звернулося до ОСОБА_1 з вимогою про дострокове стягнення кредитної заборгованості як поручителя ОСОБА_2 за договором про споживчий кредит № ДКН-2803 від 23.07.2021 року та виникла заборгованість в розмірі 22711,00 гривень.

Під час судового розгляду справи відповідачем ОСОБА_1 , з урахуванням вимог ст.ст.77, 78 ЦПК України, не спростовані надані позивачем докази укладення 23 липня 2021 року кредитного договору та договору поруки, а також отримання ОСОБА_2 від позивача КС «Істок» кредитних коштів у зазначеному вище розмірі.

Доказів здійснення погашення заборгованості за наданим кредитом в повному обсязі позичальником ОСОБА_2 відповідачем під час судового розгляду також надано не було.

Належні та допустимі докази того, що вищезазначена сума заборгованості раніше стягувалась чи була стягнута з відповідача в матеріалах цивільної справи відсутні.

Виконуючи приписи ст.264, ч.4 ст.265 ЦПК України та даючи оцінку аргументам, наведеним позивачем, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, в тому числі вирішуючи питання про те, чи було порушено право позивача, за захистом якого він звернувся до суду, а також доказам, якими вони підтверджуються, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог з огляду на наступне.

За змістом ст.ст.626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (ч.1 ст.638 ЦК України).

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Кредитний договір укладається у письмовій формі (ч.1 ст.1055 ЦК України).

Згідно зі ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч.1 ст.1054 ЦК України).

Відповідно до п.п.2, 5 ч.1 ст.1 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» (в редакції, чинній на дату укладення кредитного договору), кредитна установа - фінансова установа, яка відповідно до закону про діяльність відповідної фінансової установи має право за рахунок залучення коштів надавати фінансові кредити на власний ризик; фінансова послуга - операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про кредитні спілки» (в редакції, чинній на дату укладення кредитного договору, далі - Закону) кредитна спілка - це не прибуткова організація, заснована, в тому числі, фізичними особами, на кооперативних засадах з метою задоволення потреб її членів у взаємному кредитуванні та наданні фінансових послуг за рахунок об`єднаних грошових внесків членів кредитної спілки. Кредитна спілка є фінансовою установою, виключним видом діяльності якої є надання фінансових послуг, передбачених цим Законом.

Згідно з ч.1 ст.21 Закону та п.п. «б» п.5.1 ст.5 Статуту КС «Істок» кредитна спілка надає кредити своїм членам на умовах платності, строковості та забезпеченості в готівковій та безготівковій формі.

Отже, кредитний договір між позивачем КС «Істок», як кредитором, та ОСОБА_2 , як позичальником, був укладений у відповідності до вимог ст.638 ЦК України, що свідчить про згоду останнього з усіма його умовами, в тому числі і щодо отримання та повернення кредиту.

Згідно положень ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч.1 ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст.530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З огляду на викладене, укладення 23 липня 2021 року кредитного договору обумовило виникнення у позичальника ОСОБА_2 стосовно КС «Істок», як кредитора, зобов`язання, згідно з яким позичальник зобов`язаний був повернути одержаний кредит в повному обсязі та сплатити проценти за користування ним в строки та в розмірі, встановлені графіком платежів, як невід`ємною частиною кредитного договору.

За змістом ч.1 ст.553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.

У разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель, відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Відповідно до ч.1 ст.543 ЦК України у разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Відповідно до ст.610, ч.1 ст.612 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом.

Згідно зі ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на викладене, позичальник ОСОБА_2 свої зобов`язання за кредитним договором не виконав належним чином, оскільки не здійснив повернення кредиту та сплати процентів за користування ним в обсязі та в строки, передбачені Договором.

Згідно з розрахунком заборгованості, а також бухгалтерської довідки розрахунку заборгованості, наданих позивачем КС "Істок", відповідач ОСОБА_1 станом на 30.09.2025 має заборгованість за договором про споживчий кредит №ДКН-2803 від 23.07.2021 року у розмірі 27 672,00 грн., що складається із заборгованості за основною сумою кредиту 16515,00 грн, заборгованості по процентам 10058,00 грн., інфляційні нарахування 1099,00грн.

При цьому суд, виходячи з положень ч.2 ст.614 ЦК України, якою встановлено, що відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання, приходить до висновку, що відповідачем по справі ОСОБА_1 не надано доказів на підтвердження належного виконання позичальником ОСОБА_2 зобов`язань за кредитним договором та не спростовано наявного розміру заборгованості за цим договором.

Відповідно до правового висновку, викладеного у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі №2-383/2010, а також від 19 червня 2019 року у справі №643/17966/14-ц, стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Судом встановлено, що матеріали цивільної справи не містять, а відповідачем ОСОБА_1 не надано належних та допустимих доказів на спростування презумпції правомірності договору про споживчий кредит №ДКН-2803 від 23 липня 2021 року, укладеного між позичальником ОСОБА_2 та кредитором КС «Істок».

Зазначений договір з огляду на відсутність доказів протилежного не визнавався судом недійсним.

Згідно з правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду від 23 грудня 2020 року у справі №127/23910/14, часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцією - є тією дією, яка свідчить про визнання ним боргу.

Судом враховується, що у даній справі позичальник ОСОБА_2 здійснював часткове виконання умов договору шляхом внесення грошових сум на погашення заборгованості за кредитом (зокрема, 09.09.2021 - 3582,00 грн.); дії КС «Істок» щодо виконання договору ні позичальником, ні поручителем , не оскаржені; власний розрахунок заборгованості відповідачем не наданий, клопотання про призначення судово-економічної експертизи під час судового розгляду справи не заявлялось, а позивачем при цьому доведено обставини, на які він посилався як на підтвердження своїх вимог, в частині наявності підстав для стягнення заборгованості за кредитним договором.

Відповідно до п.п.4, 5 ч.3 ст.175 ЦПК України в позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування. Позовна заява повинна містити, зокрема, зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні, та виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.

Отже, позовна заява обов`язково повинна містити предмет позову та підстави позову. Предмет позову - це певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення, яке опосередковується відповідним способом захисту прав або інтересів. Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Водночас правові підстави позову - це зазначена в позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.

Таким чином, визначення предмета та підстав спору є правом позивача, у той час як встановлення обґрунтованості позову – обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи.

У цивільному процесуальному законодавстві діє принцип «jura novit curia» («суд знає закони»), який полягає в тому, що: 1) суд знає право; 2) суд самостійно здійснює пошук правових норм щодо спору безвідносно до посилання сторін; 3) суд самостійно застосовує право до фактичних обставин спору (da mihi factum, dabo tibi jus). Активна роль суду в цивільному процесі проявляється, зокрема, у самостійній кваліфікації судом правової природи відносин між позивачем та відповідачем, виборі і застосуванні до спірних правовідносин відповідних норм права, повного і всебічного з`ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Тобто суд, з`ясувавши під час розгляду справи, що сторона або інший учасник судового процесу на обґрунтування своїх вимог або заперечень послався не на ті норми права, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну їх правову кваліфікацію та застосовує для прийняття рішення ті норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини. Зазначене узгоджується з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними, зокрема, у постановах від 04 грудня 2019 року у справі №917/1739/17, від 08 червня 2021 року у справі №662/397/15-ц, у постанові Верховного Суду від 02 листопада 2022 року у справі №685/1008/20 та інших.

Відповідно до ч.1 ст.541 ЦК України солідарний обов`язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов`язання.

Згідно з правовим висновком, викладеним в постанові Великої Палати Верховного Суду від 01 вересня 2020 року у справі №198/305/15-ц, наслідки солідарного обов`язку боржників передбачені ст.543 ЦК України, основний з яких зазначено в частині першій цієї статті, а саме: у разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Тому, з огляду на солідарний обов`язок боржника за основним зобов`язанням і поручителя кредитор має право вибору звернення з вимогою до них разом чи до будь-кого з них окремо.

Отже, у разі забезпечення основного зобов`язання порукою та пред`явлення кредитором вимоги виключно до поручителя така вимога стосуватиметься виконання поручителем свого солідарного обов`язку боржника або ж виконання ним такого обов`язку як солідарного боржника одноособово.

Стягнення ж заборгованості у солідарному порядку, як визначено представником позивача у поданій до суду позовній заяві, є більш загальним поняттям, яке може передбачати, виходячи зі змісту ч.1 ст.543, ч.1 ст.554 ЦК України, як відповідальність за виконання основного зобовязання разом боржника та поручителя (солідарно), так і обов`язок виконати вимогу кредитора, предявлену до будь-кого з них окремо.

З огляду на викладене, суд, застосовуючи при вирішенні справи принцип «jura novit curia» («суд знає закони»), та не змінюючи при цьому предмет позову, приходить до висновку про доцільність визначення правової підстави позову, як стягнення заборгованості за кредитним договором з відповідача ОСОБА_1 не в солідарному порядку, а як з поручителя в порядку виконання ним обов`язку боржника.

Відповідно до військово-квитка серії НОМЕР_1 від 13.06.25 року, ОСОБА_3 прийняв військову присягу 04.01.2020 року при в/ч НОМЕР_2 .

Відповідачем надано суду довідку про його перебування з 12.04.2022 по 19.04.2025 року в місцях несвободи внаслідок збройної агресії проти України та довідку про те, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , звільнений з полону 19.04.2025 року.

На виконання вимог ухвали Онуфріївського районного суду Кіровоградської області Міністерством оборони України повідомлено, що згідно автоматичної відповіді ПФУ в ІКС «Оберіг» Павлюченко В.Я. 09.10.2025 року звільнений з військової служби у військовій частині НОМЕР_3 та перебуває на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_3 .

На виконання вимог ухвали Онуфріївського районного суду Кіровоградської області від ІНФОРМАЦІЯ_1 надійшло повідомлення, що відповідно до відомостей з АІТС «Оберіг», ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , не перебуває на військовій службі в лавах ЗСУ чи інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.

Згідно з п. 19 ст.6Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» до осіб, які належать до учасників бойових дій, належать військовослужбовці (резервісти, військовозобов`язані, добровольці Сил територіальної оборони) Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, військовослужбовці військових прокуратур, особи рядового та начальницького складу підрозділів оперативного забезпечення зон проведення антитерористичної операції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, державну політику у сфері державної митної справи, поліцейські, особи рядового, начальницького складу, військовослужбовці Міністерства внутрішніх справ України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Державної служби України з надзвичайних ситуацій, Державної пенітенціарної служби України, особи, які входили до складу добровольчого формування територіальної громади, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України.

Відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення окремих питань виконання військового обов`язку та ведення військового обліку» від 30.03.2021 №1357-IX, який набрав чинності 23.04.2021 пункт 15статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» викладено в новій редакції: «15. Військовослужбовцям, призваним на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, на весь час їх призову, а військовослужбовцям під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, які перебували або перебувають безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються».

Останніми змінами, які набрали чинності 19.08.2022, пункт 15 статті 14 Закону України«Про соціальнийі правовийзахист військовослужбовцівта членівїх сімей» доповнено словами «крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (житлового будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля».

Відповідно до абз. 5 ст. 1 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію», особливий період це період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях, та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Вирішуючи питання щодо меж дії особливого періоду у розумінні Закону України «Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію», Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.08.2020 у справі №813/402/17 дійшла висновку, що навіть за не введення у країні воєнного стану, особливий період, початок якого пов`язаний з моментом оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової чи прихованої), хоч і охоплює час мобілізації, однак не може вважатися закінченим лише зі спливом строку, протягом якого підлягали виконанню визначені у відповідному рішенні про мобілізацію заходи. Особливий період закінчується з прийняттям Президентом України відповідного рішення про переведення усіх інституцій України на функціонування в умовах мирного часу.

На підставі Указу Президента України від 17.03.2014№303/2014 «Про часткову мобілізацію`з 18.03.2014 в Україні розпочався особливий період. Указом Президента України від 24.02.2022№64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України введено в Україні воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022, який продовжувався і діє на час розгляду справи. Тобто, введення та продовження строку воєнного стану у зв`язку із триваючою широкомасштабною збройною агресією російської федерації проти України було визначено в законодавчому порядку і є особливим періодом.

Згідно із роз`ясненнями Національного банку України у листі від 02.09.2014 №18-112/48620 для звільнення від нарахування штрафів, пені та відсотків за користування кредитом мобілізовані позичальники повинні надати банку перелік документів, встановлений листом Міністерства оборони України від 21.08.2014 №322/2/7142. Такими документами є: військовий квиток, в якому у відповідних розділах здійснюються службові відмітки, або довідка про призов військовозобов`язаного на військову службу, видана військовим комісаріатом або військовою частиною, а для резервістів - витяг із наказу або довідка про зарахування до списків військової частини, які видаються військовою частиною.

Зважаючи на те, що ОСОБА_3 перебуває на військовій службі 04.01.2020 року, суд вважає, що він має право на визначені Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» пільги, гарантії та компенсації, зокрема, на звільнення від обов`язку сплачувати проценти за користування кредитом, штрафні санкції та пеню за невиконання зобов`язань за кредитним договором.

Таким чином, матеріалами справи встановлено, що відповідач ОСОБА_3 проходить військову в званні матрос з 04.01.2020 року, а тому на нього поширюються пільги, передбачені п.15ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», тобто до нього не може застосовуватися відповідальність у виді штрафних санкцій і пені за невиконання зобов`язань за користування кредитом, а також у нього відсутній обов`язок щодо сплати процентів за користування кредитом.

На підставі викладеного, виходячи з презумпції правомірності правочину (ст.204 ЦК України) та презумпції обов`язковості договору (ст.629 ЦК України), суд вважає встановленим факт невиконання позичальником ОСОБА_2 своїх зобов`язань за договором про споживчий кредит №ДКН-2803 від 23 липня 2021 року щодо сплати кредиту та інших платежів у передбачених ним розмірі та строки, внаслідок чого приходить до висновку про часткове задоволення позову та стягнення з відповідача по справі ОСОБА_1 , як поручителя, в порядку виконання ним обов`язку боржника, на користь позивача КС «Істок» заборгованості за вказаним вище кредитним договором в загальному розмірі 16515 грн. 00 коп.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

За правилами частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 19, 81, 141, 259, 263-265, 268, 273 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов КРЕДИТНОЇ СПІЛКИ «ІСТОК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь КРЕДИТНОІ СПІЛКА «ІСТОК» заборгованість

- за кредитним договором №ДКН-2803 від 23 липня 2021 року у розмірі 16 515,00 гривень за основною сумою кредиту.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь КРЕДИТНОІ СПІЛКА «ІСТОК» витрати по сплаті судового збору в сумі 1807,15 гривень.

Інформація про сторони:

Позивач: КРЕДИТНА СПІЛКА «ІСТОК», код ЄДРПОУ 26364449, юридична адреса 65049, Одеська область, м. Одеса, Адміральський проспект, буд. 7, кімната 2.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .

Третя особа: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , (місце проживання АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_5

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Рішення суду може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст складено 4.03.2026 року.

Суддя Онуфріївського районного суду

Кіровоградської області О.О. Шуліка