Вирок від 03 березня 2026 р. у справі №350/1617/25 — Рожнятівський районний суд Івано-Франківської області

Справа 350/1617/25

Номер провадження 1-кп/350/94/2026

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 березня 2026 року селище Рожнятів

Рожнятівський районний суд Івано-Франківської області

в складі головуючого судді ОСОБА_1 ,

секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Рожнятів обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12024091220000162, яке внесене в ЄРДР 10.08.2024 про обвинувачення ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Сваричів, жителя АДРЕСА_1 , з вищою освітою, одруженого, на утриманні двоє неповнолітніх дітей, не працюючого, інваліда ІІІ групи, судимого вироком Рожнятівського районного суду 12.03.2025 за ч. 1 ст. 286-1 КК України та призначено покарання у виді штрафу у розмірі 42500 гривень, які сплатив повністю, українця, громадянина України, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України,

з участю прокурора ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5 ,

обвинуваченого ОСОБА_3 ,

установив:

Обвинувачений ОСОБА_3 керуючи транспортним засобом, порушив правила безпеки дорожнього руху, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження.

Кримінальне правопорушення вчинено за таких обставин.

17.09.2025 приблизно о 20 год. 30 хв. обвинувачений ОСОБА_3 , керуючи автомобілем марки ВАЗ-21101 н.з. НОМЕР_1 , будучи відповідно до пункту 1.10 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306, учасником дорожнього руху, рухаючись ділянкою дороги по вул. Шевченка напрямку до вул.Залізничної в с.Креховичі Калуського району, Івано-Франківської області в межах населеного пункту, неподалік приміщення будинку №118 прямою по напрямку руху, проїзною частиною дороги із асфальтобетонним покриттям, без вибоїн без наявної дорожньої розмітки з однією смугою руху в одному напрямку, не врахував дорожню обстановку і стан керованого ним транспортного засобу, щоб постійно контролювати його рух і безпечно керувати ним, проявив неуважність, здійснив виїзд на праве узбіччя по напрямку свого руху, де вчинив наїзд на пішохода ОСОБА_6 , який рухався в попутньому з ним напрямку по правому узбіччі, чим порушив вимоги Правил дорожнього руху України, а саме:

–підпункт «б» пункту 2.3., в якому зазначено, що для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі;

–п. 12.1, згідно якого під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен враховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним;

–п. 12.3, який вказує, що у разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об`єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об`їзду перешкоди, виконання яких було необхідною і достатньою умовою для запобігання указаної дорожньо-транспортної пригоди, у результаті чого потерпілий ОСОБА_6 отримав тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми із забоєм головного мозку середнього ступеня тяжкості, дрібною епідуральною гематомою довкола лівої скроневої долі головного мозку та забійною раною і саднами в ділянці голови,; травми правої ноги із закритим переломом верхньої третини правої малогомілкової кістки без зміщення уламків, які відповідно до висновку судово-медичного експертизи від 30.10.2025,відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості, що викликали тривалий розлад здоров`я і не є небезпечними для життя в момент спричинення, та які перебувають у прямому причинно-наслідковому зв`язку з порушенням водієм ОСОБА_3 правил дорожнього руху та настанням дорожньо-транспортної пригоди.

Обвинувачений ОСОБА_3 свою вину у вчиненні інкримінованого йому правопорушення визнав повністю, суду дав показання, що дійсно вчинив його за вищевикладених обставин. У вчиненому щиро розкаюється. Обіцяє, що вчиняти правопорушення більше не буде. Просив суворо його не карати. Вважає за недоцільне викликати в судове засідання осіб, зазначених в додатку до обвинувального висновку та досліджувати докази відносно фактичних обставин вчиненого ним діяння. Розуміє вимогу ст. 349 КПК України про те, що в такому випадку він буде позбавлений права оспорювати ці фактичні обставини в апеляційному порядку.

Потерпілий ОСОБА_7 у судове засідання не прибув, однак подав заяву про розгляд провадження за його відсутності, крім того зазначив, що претензій до обвинуваченого не має, просив суворо його не карати.

Оскільки ОСОБА_3 свою вину у вчиненні інкримінованого йому правопорушення визнав повністю, вважає, що його дії органом досудового розслідування кваліфіковані правильно за ст. 286 ч. 1 КК України, а також просив не допитувати свідків та не досліджувати письмові і речові докази у цьому провадженні, суд на підставі ч. 3 ст. 349 КПК України за клопотанням учасників судового провадження визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих фактичних обставин, які ніким не оспорюються, роз`яснив наслідки такого порядку розгляду та переконався у добровільності позицій і правильному розумінні фактичних обставин усіма учасниками судового провадження.

Суд вважає, що дії обвинуваченого ОСОБА_3 правильно кваліфіковані за ч. 1 ст. 286 КК України, оскільки він керуючи транспортним засобом, порушив правила безпеки дорожнього руху, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження.

Статтею 50 КК України встановлено, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

Вирішуючи питання про призначення покарання, суд враховує характер і ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, який не є тяжким злочином, особу винного, його поведінку, обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання.

До пом`якшуючих покарання обставин слід віднести повне визнання вини обвинуваченим, активне сприяння розкриттю злочину, щире каяття, добровільне відшкодування шкоди потерпілому, який просить суворо його на карати, наявність на утриманні двох неповнолітніх дітей, що обвинувачений є інвалідом ІІІ групи.

Обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_3 судом не встановлено.

Характеризуючі особу обвинуваченого дані підтверджують, що ОСОБА_3 притягувався до кримінальної відповідальності, у лікаря нарколога та психіатра на обліку не перебуває, негативно оцінює вчинене діяння, позитивно характеризується за місцем проживання.

Відповідно до ст. 65 КК України та п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України №7 «Про практику призначення судами кримінального покарання», під час призначення покарання у кожному конкретному випадку суди мають враховувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу винуватого та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Злочин, передбачений ст. 286 ч. 1 КК України, який вчинив обвинувачений ОСОБА_3 відноситься до нетяжких (ч. 4 ст. 12 КК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 69 КК України, за наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків, засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов`язане з корупцією, кримінальне правопорушення, передбачене статтями 403, 405, 407, 408, 429 цього Кодексу, вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, за катування, вчинене представником держави, у тому числі іноземної, призначити основне покарання нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м`якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за цей злочин.

На підставі викладеного вище, суд з урахуванням обставин, які пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, відсутність обставин, що обтяжують покарання, даних про особу обвинуваченого, приходить до висновку, що обвинуваченому слід призначити основне покарання у виді штрафу у межах санкції інкримінованого йому кримінального правопорушення.

Відповідно до ч. 2 ст. 69 КК України на підставах, передбачених у частині першій цієї статті, суд може не призначати додаткового покарання, що передбачене в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу як обов`язкове, за винятком випадків призначення покарання за вчинення кримінального правопорушення, за яке передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Враховуючи підстави, зазначені вище для застосування положень ч. 1 ст. 69 КК України, а також враховуючи особу обвинуваченого, пом`якшуючі покарання обставини, якими є повне визнання вини обвинуваченим, активне сприяння розкриттю злочину, щире каяття, добровільне відшкодування шкоди потерпілому, який просить суворо його на карати, наявність на утриманні двоїх неповнолітніх дітей, що обвинувачений є інвалідом ІІІ групи, і які на переконання суду також пом`якшують покарання обвинуваченому та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, суд вважає за можливе не призначати додаткове покарання, що передбачене в санкції ч. 1 ст. 286 КК України у виді позбавлення права керування транспортними засобами.

Обраний обвинуваченому такий вид покарання, на переконання суду, відповідає не тільки тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, але й особі обвинуваченого, та меті покарання.

Цивільний позов не заявлено.

Долю речових доказів слід вирішити у відповідності до вимог ст. 100 КПК України.

Заходи забезпечення кримінального провадження слід скасувати.

Розподіл процесуальних витрат суд вирішує у відповідності до вимог ч. 2 ст. 124 КПК України.

Керуючись ст. ст. 100, 366-369, 374, ч. 15 ст. 615 КПК України, суд

ухвалив:

ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 286 Кримінального кодексу України та призначити йому покарання із застосуванням ч. 2 ст. 69 КК України, у виді штрафу в розмірі трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 51 000 (п`ятдесят одну тисячу) гривень, без позбавлення права керувати транспортними засобами

Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави 4377,45 ( чотири тисячі сімсот сорок сім) гривень 45 копійок витрат за проведення судових експертиз.

Скасувати арешт накладений ухвалою слідчого судді Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 23 вересня 2025 року на автомобіль марки «ВАЗ-21101» номерний знак НОМЕР_1 , 2007 року випуску.

Речовий доказ у кримінальному провадженні: автомобіль марки «ВАЗ-21101» номерний знак НОМЕР_1 , 2007 року випуску, повернути власнику.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржено до Івано-Франківського апеляційного суду через Рожнятівський районний суд Івано-Франківської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Суддя: