Рішення від 17 лютого 2026 р. у справі №216/5732/23 — Центрально-Міський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 216/5732/23

Провадження № 2/216/164/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 лютого 2026 року місто Кривий Ріг

Дніпропетровської області

Центрально-Міський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі: головуючого судді Онопченка Ю.В.,

за участю: секретаря судового засідання Авшаряна С.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Кривому Розі цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріального збитку, -

в с т а н о в и в:

31 серпня 2023 року ОСОБА_1 звернулась до Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування матеріального збитку.

Позовна заява мотивована тим, що позивачка є власницею транспортного засобу марки «Toyota Highlander», державний номерний знак НОМЕР_1 . У березні 2021 року позивачка звернулась до станції технічного обслуговування, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , ГБК «РУДОР», де здійснював підприємницьку діяльність ОСОБА_2 , з метою виконання ремонтних робіт на належному їй автомобілі, а саме: заміна двох дверей з лівої сторони, решітки, заднього крила, частини кузова. Відповідач погодився на виконання вказаних робіт, після чого позивачка залишила йому автомобіль. Протягом квітня – червня 2021 року в магазині «Автоконтинент» позивачкою було куплено всі деталі та вони були передані відповідачеві. За твердженням відповідача в липні 2021 року автомобіль мав бути переданий на фарбування. В подальшому позивачка неодноразово зверталась до відповідача з вимогою повернути автомобіль, але строки виконання робіт постійно змінювались з різних причин.

Станом на січень 2023 року роботи так і не було виконано, у зв`язку з чим за заявою позивачки 21.01.2023 Криворізьким РУП ГУНП в Дніпропетровській області було внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12023041230000147 з попередньою правовою кваліфікацією кримінального правопорушення за ч. 2 ст. 190 КК України. В ході досудового розслідування вказаного кримінального провадження позивачку визнано потерпілою, було проведено слідчі (розшукові) дії, допитано свідків, проведено експертизу, однак повідомлення про підозру відповідачу повідомлено не було, у зв`язку з чим позивачка позбавлена можливості пред`явити цивільний позов в кримінальному провадженні.

Згідно висновку експерта № 60/23 у кримінальному провадженні № 12023041230000147, складеного 24.05.2023 експертом ОСОБА_3 вартість матеріального збитку, заподіяного внаслідок кримінального правопорушення власнику автомобіля «Toyota Highlander», державний номерний знак НОМЕР_1 , 2020 року випуску, на момент проведення експертизи складає 449 483,35 грн.

Відповідач уникає спілкування з позивачкою, у зв`язку з чим вона змушена звернутись до суду за захистом свого права, та просила стягнути з відповідача 449 483,35 грн відшкодування завданої матеріальної шкоди, та судові витрати.

12 грудня 2023 року адвокат відповідача – Свірідов Д.М. надав суду відзив на позов, просив суд відмовити позивачці в позові з огляду на наступне. Відповідачу відома ситуація з ремонтом автомобіля зазначеного в позовній заяві, але останній не виконував ремонтні роботи, а за усною домовленістю з ОСОБА_4 дозволив залишити автомобіль у орендованому приміщенні для виконання робіт третіми особами. Ніяких послуг з ремонту автомобіля відповідач не надавав, договорів не укладав. Його вимоги до ОСОБА_4 забрати автомобіль залишались без відповіді, оскільки від нього вимагали грошей.

Заявлена позивачкою сума до стягнення не обґрунтована, не вказано з чого вона складається: вартість автомобіля, чи запчастин. Додаток до позовної заяви містить два аркуші висновку експерта № 60/23 – перший та останній, не зрозуміло в якому статусі проводив експертизу судовий експерт – чи то як судовий експерт, чи як спеціаліст. Немає підтвердження повноважень та кваліфікації експерта, відомостей про попередження експерта про кримінальну відповідальність. Експерт автотоварознавець встановив збиток заподіяний внаслідок кримінального правопорушення, тоді як по тексту позову встановлено, що слідством не було виявлено ознак кримінального правопорушення у кримінальному провадженні № 12023041230000147. Позивачкою не надано суду доказів на підтвердження викладених у позові обставин.

Позивачка у судове засідання не з`явилася, в матеріалах справи міститься заява від представника позивачки Касьяна М.С. про розгляд справи без його участі, та без участі позивачки, просив задовольнити позов.

Відповідач, представник відповідача у судове засідання не з`явилися, про час, день та місце слухання справи повідомлялися належним чином, причини неявки суду не відомі.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що в задоволенні позову слід відмовити з наступних підстав.

Судом встановлено, що на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 , ОСОБА_1 належить на праві власності автомобіль марки «Toyota Highlander», державний номерний знак НОМЕР_1 .

21 січня 2023 року за заявою ОСОБА_1 до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено відомості за № 12023041230000147, правова кваліфікація за ч. 2 ст. 190 КК України, про те, що невідома особа, протягом 2022 року, шахрайським шляхом під приводом здійснення ремонтних робіт та придбання запасних частин для транспортного засобу, заволоділа грошовими коштами останньої в значному розмірі, сума збитку та детальні обставини встановлюються, що вбачається з Витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань. В рамках здійснення досудового розслідування кримінального провадження № 12023041230000147, постановою слідчого Криворізького РУП ГУНП в Дніпропетровській області Єфремова Д.С. від 27.01.2023 ОСОБА_1 визнано потерпілою.

Матеріали справи містять першу та останню сторінки висновку експерта № 60/23 по визначенню матеріального збитку по кримінальному провадженню № 12023041230000147, складеного 24.05.2023 судовим експертом Рейнюком О.В., яким визначено ринкову вартість автомобіля марки «Toyota Highlander», державний номерний знак НОМЕР_1 , станом на момент проведення експертизи, з урахуванням строку експлуатації автомобіля на момент передачі його на СТО 01.03.2021 – 460 497,61 грн; вартість відновлювального ремонту, на момент проведення експертизи – 486 300,19 грн; вартість матеріального збитку, заподіяного внаслідок кримінального правопорушення власнику автомобіля, на момент проведення експертиз – 449 483,35 грн.

Відповідно до ч. ч 1, 2, 6, 7 статті 102 ЦПК України, висновок експерта – це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством.

Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Предметом висновку експерта не можуть бути питання права.

У висновку експерта повинно бути зазначено: коли, де, ким (ім`я, освіта, спеціальність, а також, за наявності, свідоцтво про присвоєння кваліфікації судового експерта, стаж експертної роботи, науковий ступінь, вчене звання, посада експерта), на якій підставі була проведена експертиза, хто був присутній при проведенні експертизи, питання, що були поставлені експертові, які матеріали експерт використав. Інші вимоги до висновку експерта можуть бути встановлені законодавством.

У висновку експерта має бути зазначено, що він попереджений (обізнаний) про відповідальність за завідомо неправдивий висновок, а у випадку призначення експертизи судом – також про відповідальність за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов`язків.

Копії першої та останньої сторінок висновку експерта від 24.05.2023, не можуть розцінюватись судом як допустимий та достатній доказ, який відповідає встановленим вимогам норми статті 102 ЦПК України.

Позивачкою заявлено до стягнення шкоду завдану відповідачем у розмірі 449 483,35 грн, тобто виходячи з розміру матеріальних збитків завданих внаслідок кримінального правопорушення. Однак, як зазначено позивачкою у позові, та встановлено судом в ході слухання справи, відповідачу не було пред`явлено повідомлення про підозру у вчиненні злочину, в рамках кримінального провадження № 12023041230000147, а відтак заявлений до стягнення розмір позивачкою не обґрунтований, та не доведений.

Окрім того, позивачкою додано до матеріалів позовної заяви замовлення покупця за квітень, червень, липень, серпень, жовтень, листопад 2021 року, травень 2022 року, січень 2023 року на придбання запчастин, де позичальником значиться фізична особа-підприємець ОСОБА_5 , а покупцем – ОСОБА_6 . Вказані документи не містять підтвердження будь-якої обставини викладеної позивачкою у позові, та не можуть розцінюватись як належні докази, тобто такі які містять інформацію щодо предмета доказування.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди (ч. 1 ст. 611 ЦК України).

Позивачкою не надано доказів на підтвердження наявності між сторонами договірних відносин щодо виконання відповідачем ремонтних робіт належного їй автомобіля.

Відповідно до ч. 3 ст. 386 ЦК України власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.

Пунктом 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» роз`яснено, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи.

Згідно ч. 1 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Таким чином, для наявності деліктної відповідальності необхідна наявність складу правопорушення: а) наявність шкоди, б) протиправна поведінка заподіювача шкоди, в) причинний зв`язок між шкодою та поведінкою заподіювача, г) вина шкода – це зменшення або знищення майнових чи немайнових благ, що охороняються законом. Протиправною є поведінка, що не відповідає вимогам закону або договору, тягне за собою порушення майнових прав та інтересів іншої особи і спричинила заподіяння збитків. Причинний зв`язок як елемент цивільного правопорушення виражає зв`язок протиправної поведінки та шкоди, що настала, при якому протиправність є причиною, а шкода – наслідком.

При цьому, в деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов`язок довести наявність шкоди та її розмір, протиправність поведінки заподіювача шкоди та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою.

Позивачкою заявлено вимоги до відповідача, однак в ході слухання справи суду не було доведено наявності договірних відносин між сторонами, та як наслідок вини відповідача у заподіянні позивачці майнової шкоди внаслідок невиконання взятих зобов`язань щодо ремонту її автомобіля.

Із досліджених письмових матеріалів справи встановлено, що з 21.01.2023 здійснюється досудове розслідування кримінального провадження № 12023041230000147, за ч. 2 ст. 190 КК України, за заявою позивачки про те, що невідома особа протягом 2022 року шахрайським шляхом під приводом здійснення ремонтних робіт на придбання запасних частин для транспортного засобу заволоділа грошовими коштами в значному розмірі, однак повідомлення про підозру відповідачу вручено не було.

Через те суд вважає, що позивачкою не доведено у судовому засіданні ті обставини на які вона посилалася як на підставу своїх вимог до відповідача.

Відповідно до частини першої статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Згідно з частиною першою статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, установлених цим Кодексом.

При цьому суд враховує, що як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Toriya v. Spaine), рішення від 09 грудня 1994 року, серія A № 303-A, параграф 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), рішення від 27 вересня 2001 року, № 49684/99, параграф 32).

У зв`язку з чим судом надане обґрунтування рішення саме за конкретними обставинами справи та аргументами сторін, які мають правове значення для вирішення спору.

Таким чином, суд приходить до переконання, що вимоги позивачки не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи, тому в задоволенні позову слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 76-81, 89, 141, 258, 259, 263-265, 268, 273, 352, 354 ЦПК України, суд –

у х в а л и в:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріального збитку– відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасникам справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Ю.В.Онопченко