Рішення від 24 лютого 2026 р. у справі №202/3947/25 — Соборний районний суд міста Дніпра

Справа № 202/3947/25

Провадження № 2/201/1819/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

25 лютого 2026 року місто Дніпро

Соборний районний суд міста Дніпра в складі:

головуючого судді Демидової С.О.,

з секретарем судового засідання Терновою А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, -

ВСТАНОВИВ:

До Соборного районного суду міста Дніпра 23 грудня 2025 року з Індустріального районного суду міста Дніпра надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що 01 вересня 2012 року між позивачем та відповідачем був зареєстрований шлюб, що підтверджується свідоцтвом про шлюб зареєстрований відділом державної реєстрації актів цивільного стану Авдіївського міського управління юстиції у Донецькій області, за актовим записом №148.

Від шлюбу сторони малолітніх дітей не мають.

Позивач вказує на те, що з відповідачем сімейне життя не склалось через різні погляди, несумісність характерів. Сторони проживають окремо, шлюбних відносин не підтримують, спільне господарство не ведуть.

Згідно із протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22 квітня 2025 року указана цивільна справа передана для розгляду судді Індустріального районного суду міста Дніпропетровська. (а.с.15).

Згідно із вимогами ч. 6 ст. 187 ЦПК України суддя звернувся до Головного управління ДМС у Донецькій області, щодо надання інформації про зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання відповідача. (а.с.17).

05 травня 2025 року надійшла відповідь з Головного управління ДМС у Донецькій області про зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання відповідача. (а.с.18).

30 травня 2025 року суддею Індустріального районного суду міста Дніпра відкрито провадження по вказаній справі. (а.с.19-20).

02 липня 2025 року ухвалою судді Індустріального районного суду міста Дніпра витребувано інформацію з Мінсоцполітики стосовно внутрішньо переміщених осіб та ухвалою від 02 липня 2025 року позовну заяву залишено без руху. (а.с.39-43).

10 липня 2025 року представником позивача подано заяву, якою усунуто недоліки визначені ухвалою суду.

08 жовтня 2025 року суддя здійснив запит до Єдиної інформаційної системи соціальної сфери. (а.с.48).

08 жовтня 2025 року від Єдиної інформаційної системи соціальної сфери надійшла відповідь з встановленим місцем перебування відповідача, як внутрішньо переміщеної особи. (а.с.48).

Ухвалою судді від 08 жовтня 2025 року справу направлено за підсудністю до Соборного районного суду міста Дніпра. (а.с.52).

Згідно із протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23 грудня 2025 року указана цивільна справа передана для розгляду судді Демидовій С.О. (а.с.58).

25 грудня 2025 року суддею Демидовою С.О. справу прийнято до свого провадження. (а.с.60-61).

Представник позивача просив здійснювати розгляд справи без його участі, просив задовольнити позовні вимоги, проти заочного рішення не заперечував.

Відповідач у судове засідання не з`явилася, про день, час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином, шляхом оприлюднення оголошення на сайті суду, причини неявки суду не повідомив.

Таким чином, суд вважає за можливе на підставі ст. 280, 281, 282 ЦПК України ухвалити у справі заочне рішення суду в судовому засіданні за відсутності сторін та без фіксування процесу технічними засобами відповідно до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому їх дослідженні, дійшов висновку про необхідність задоволення позову, з таких підстав.

Судом встановлено, що 01 вересня 2012 року між позивачем та відповідачем був зареєстрований шлюб, що підтверджується свідоцтвом про шлюб зареєстрований відділом державної реєстрації актів цивільного стану Авдіївського міського управління юстиції у Донецькій області, за актовим записом №148.

Від шлюбу сторони малолітніх дітей не мають.

Спільне життя у сторін не склалося, сімейно-шлюбні стосунки згідно з доводами, наведеними позивачем, припинені, спільне господарство не ведуть.

Відповідно до ч. 1 ст. 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.

Статтею 25 СК України визначено, що жінка та чоловік можуть одночасно перебувати лише в одному шлюбі.

Відповідно до ч. 3, 4 ст. 56 СК України кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження, в тому числі примушування до статевого зв`язку за допомогою фізичного або психічного насильства, є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканність і може мати наслідки, встановлені законом.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 104 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання.

Відповідно до ч. 3 ст. 105 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду.

Згідно з ч. 1 ст. 110 СК України позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя.

Частиною 2 ст. 112 СК України унормовано, що суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них.

Згідно з ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч. 1 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Аналізуючи правовідносини, що існують між сторонами, суд вважає за необхідне зазначити про те, що позивачем висловлено чітке рішення про бажання розірвання шлюбу та неможливості подальшого спільного проживання у поданих до суду документах при пред`явленні позову та розгляді справи.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про те, що шлюб не може бути поновлено, а його подальше формальне існування суперечило б правам та інтересам сторін, в тому числі праву на вступ до іншого шлюбу.

Судові витрати розподілити відповідно до ст. 141 ЦПК України.

На підставі викладеного та керуючись ч. 1 ст. 110, ч. 2 ст. 112 СК України, ст. 13, 76-78, 81, 141, 200, 263 – 265, 280, 353-355 ЦПК України, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу задовольнити.

Шлюб, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , який був зареєстрований 01 вересня 2012 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану Авдіївського міського управління юстиції у Донецькій області, за актовим записом №148, розірвати.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Відповідач має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення суду може бути оскаржене позивачем протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду.

Повний текст рішення складено 27 лютого 2026 року.

Суддя С.О. Демидова