Постанова від 01 березня 2026 р. у справі №171/453/26 — Апостолівський районний суд Дніпропетровської області

Суд: Апостолівський районний суд Дніпропетровської області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Адмінправопорушення

Категорія: Керування транспортним засобом особою, яка не має відповідних документів на право керування таким транспортним засобом або не пред’явила їх для перевірки, або стосовно якої встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами

Дата: 01 березня 2026 р.

Справа: №171/453/26

Суддя: Шкарлат Я. Ю.

Справа номер 171/453/26

Номер провадження 3/171/566/26

П О С Т А Н О В А

Іменем України

02.03.26 м.Апостолове Суддя Апостолівського районного суду Дніпропетровської області Шкарлат Я.Ю., розглянувши матеріали, які надійшли з ВП № 8 Криворізького РУП ГУНП в Дніпропетровській області про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, не працюючого, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

за ч.2 ст.126 Кодексу України про адміністративні правопорушення,-

ВСТАНОВИВ:

14.02.2026 року о 11 год. 40 хв. в м. Апостолове по вул. Музичній, 86, водій керував ТЗ JOJ без ДНЗ при цьому не маючи права керування таким ТЗ, оскільки не отримував посвідчення водія відповідної категорії, що зафіксовано на бодікамеру Моторролла 799380, чим порушив вимоги п. 2.1.а Правил дорожнього руху України та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 126 КУпАП.

ОСОБА_1 з`явився до судового засідання, надав свої пояснення.

Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до ч.1 ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», українські суди при вирішенні справ застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) як джерело права. Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основних свобод (далі Конвенція), встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Ратифікуючи Конвенцію, Україна взяла на себе обов`язки гарантувати кожній особі права та свободи, закріплені в Конвенції, включаючи право на справедливий судовий розгляд протягом розумного строку. Поняття справедливого судового розгляду передбачає можливість для особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, бути присутнім на засіданні. Ця можливість випливає із об`єкта і цілі ст. 6 ЄСПЛ, оскільки здійснення прав, гарантованих ст.6 Конвенції, передбачає можливість вказаної особи бути вислуханою, а також необхідність перевірити точність її тверджень і співвставити їх з матеріалами судової справи.

Реалізуючи п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух. У рішенні ЄСПЛ «Круз проти Польщі» від 19.06.2001 року зазначено, що право на суд не є абсолютним, воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.

Питання про порушення ст.7 Конвенції, яка закріплює один із основоположних принципів Конвенції принцип неприпустимості зловживання правами, може поставати лише у сукупності з іншою статтею Конвенції, положення якої у конкретному випадку дають підстави для висновку про зловживання особою наданим їй правом та потребою з боку держави регулювання доступу до суду.

Суд зазначає, що законодавством встановлено строки здійснення провадження у справах про притягнення до адміністративної відповідальності з метою забезпечення учасникам процесу визначеності у часі, протягом якого суд розгляне справу. Такі строки слугують інтересам особи, яка зазнає заходів впливу, оскільки наявність визначеного строку дає розуміння того, скільки триватиме такий вплив, протягом такого строку особу наділено процесуальними правами та обов`язками, що дає особі можливість, в тому числі з використанням адміністративного ресурсу (повноважень суду щодо витребування доказів, допиту свідків тощо), представити суду доводи на захист своєї правової позиції. Добросовісна участь особи у процесі вирішення її справи полягає в активній участі у розгляді її справи і недопущенні зловживань наданими їй правами. Дотримання балансу між інтересами всіх сторін при розгляді справи покладено на суд, який, вирішуючи питання про права та обов`язки сторін, також зобов`язаний дотримуватися встановлених законодавством правил та строків розгляду справи.

Оскільки ОСОБА_1 не досяг 18-річного віку, то у відповідності до положень ст.221 КУпАП розгляд даної справи про адміністративне правопорушення належить до компетенції суду.

Винуватість ОСОБА_1 у керуванні транспортним засобом особою, яка не має права керування транспортним засобом та у порушенні п.2.1 (а) Правил дорожнього руху підтверджується зібраними та дослідженими у суді доказами та процесуальними документами.

Протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 591095 від 14.02.2026 року, який складено уповноваженою особою з дотриманням вимог щодо складання протоколу та відомостей, які мають міститися у протоколі, зафіксовано факт керування ОСОБА_1 , без ДНЗ, не маючи права на керування даним транспортним засобом, 14.02.2026 року о 11 год. 40 хв.

Згідно ІКС ІПНП за відомостями ГСЦ «Посвідчення водія» ІКС ІПНП України громадянин ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , посвідчення водія не отримував.

Відповідно до вимог ст.245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.

Статтею 252 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) при розгляді справи оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.

Відповідно до ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Пункт 1.3 ПДР України передбачає, що учасники дорожнього руху зобов`язанні знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.

У п.1.9 ПДР України встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Обов`язки та права водіїв механічних транспортних засобів визначені розділом 2 Правил дорожнього руху України.

Відповідно до п.2.1 (а) Правил дорожнього руху водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії.

Відповідальність за невиконання п.2.1(а) Правил дорожнього руху України передбачена ст.126 КУпАП.

Зокрема, диспозицією ч.2 ст.126 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом.

Суд встановив, що 14.02.2026 року о 11 год. 40 хв. в м. Апостолове по вул. Музичній, 86, водій керував ТЗ JOJ без ДНЗ при цьому не маючи права керування таким ТЗ, оскільки не отримував посвідчення водія відповідної категорії, що зафіксовано на бодікамеру Моторролла 799380, чим порушив вимоги п. 2.1а Правил дорожнього руху України.

Суд вважає, що дії ОСОБА_1 правильно кваліфіковані як керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом за ч.2 ст.126 КУпАП, за що він повинен нести адміністративну відповідальність.

Відповідно до ч.2 ст. 13 КУпАП у разі вчинення особами віком від шістнадцяти до вісімнадцяти років адміністративних правопорушень, передбачених в т.ч. ст. 126 КУпАП, вони підлягають відповідальності на загальних підставах.

При накладенні стягнення суд враховує характер вчиненого правопорушення, особу порушника, неповнолітній вік, що є обставиною яка пом`якшує відповідальність відповідно до ст. 34 КУпАП, відсутність обставин, що обтяжують відповідальність.

За вказаних обставин, на порушника слід накласти адміністративне стягнення у виді штрафу.

Відповідно до ст. 40-1 КУпАП, п.5 ч.2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» у разі винесення суддею постанови про накладення адміністративного стягнення, особою, на яку накладено таке стягнення сплачується судовий збір у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Враховуючи всі обставини справи, керуючись ст.ст. 33, 126, 283-285 КУпАП, -

ПОСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати виннним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.126 Кодексу України про адміністративні правопорушення і застосувати до нього стягнення у виді штрафу в розмірі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 3400 (три тисячі чотириста) гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 в дохід держави 665 (шістсот шістдесят п`ять) грн. 60 коп. судового збору.

Роз`яснити, що відповідно до ст. 307 КУпАП штраф ним має бути сплачений не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтями 300-1, 300-2 КУпАП, а в разі оскарження такої постанови не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

У разі сплати штрафу у строки, передбачені ст.307 КУпАП, платіжний документ необхідно подати до Апостолівського районного суду Дніпропетровської області.

У разі несплати правопорушником штрафу у строки передбачені статтею 307 КУпАП, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.

У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується: подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу та зазначеного у постанові про стягнення штрафу та витрати на облік зазначених правопорушень.

Постанова може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду через Апостолівський районний суд Дніпропетровської області протягом 10 днів з дня її винесення.

Строк пред`явлення постанови до виконання - три місяці з дня набрання нею законної сили.

Суддя Яна Юріївна Шкарлат

Дата документу 02.03.2026

Оригінал: reyestr.court.gov.ua