Рішення від 02 березня 2026 р. у справі №742/384/26 — Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області

Провадження № 2/742/1027/26

Єдиний унікальний № 742/384/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 березня 2026 року м. Прилуки

Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області в складі головуючого судді Давидчука Д.П., за участю секретаря судового засідання Сумцової Т.В., розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду м. Прилуки цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Дуденок Оксана Олександрівна, до ОСОБА_2 про поділ житлового будинку,

ВСТАНОВИВ:

І. Правовідносини сторін.

Позивач ОСОБА_1 , імені та в інтересах якої діє адвокат Дуденок О.О., звернулася до суду з позовом про поділ житлового будинку, в якому просить виділити ОСОБА_1 у власність в натурі 1/2 частин житлового будинку з господарсько-побутовими будівлями, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Позовні вимоги мотивує тим, що 12.12.1989 року бабуся позивача ОСОБА_3 після будівництва оформила свідоцтво про право власності на будинок АДРЕСА_1 . В подальшому 12.11.2003 року 1/2 частину будинку подарувала Позивачу. На підставі даного договору було оформлено свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 17.01.2011 року. Іншим співвласником 1/2 частини будинку з належною частиною надвірних будівель та споруд, є ОСОБА_2 на підставі Свідоцтва про право на спадщину від 08.11.2012 року виданого приватним нотаріусом Прилуцького районного нотаріального округу Чернігівської області , реєстр №2803. Хоча первинним було оформлення будинку в подальшому були сформовані документи як на квартири, проте реального розподілу будинку так і не відбулося. Права власності зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Земельна ділянка під будинком має кадастровий номер 7424188800:01:00060148, та право власності на дану земельну ділянку оформлено у спільну сумісну власність сторін по справі, що підтверджується Витягами з Державного реєстру речових прав.

Позивач фактично вже має окремий вхід з розділеними комунікаціями, та користуються спірним будинком відповідно до часток у власності, а тому вважає, що в даному житловому приміщенні, виділ частки будинку та землі під будинком (1/2 частини) є можливим та підтверджено Висновком щодо технічної можливості виділу в натурі, технічним паспортом та планом розподілу приватної земельної ділянки.

Просить суд, виділити у власність в натурі 1/2 частин житлового будинку з господарсько-побутовими будівлями, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , а саме приміщення : 2-5 кімната площею 18,1 кв.м., 2-6 кімната площею 23,0 кв.м., 2-7 кімната площею 14.1 кв.м, 2-8 кімната площею 11,2 кв.м. в будинку під літ А1, 2-2 коридор площею 10,9кв.м., 2-3 санвузол площею 2,5 кв.м., 2-4 кімната автономного опалення площею 6,7 кв.м, 2-9 кухня площею 7,0 кв.м. в прибудові під літ.а1, 2-1 тамбур площею 1,7 кв.м. в прибудові під літ.а3, ганок під літ. Кр, сарай під літ.Б1, погріб під літ. Пг під сараєм під літ. Б1, літня кухня під літ. Б2, гараж під літ. Г1, огорожа під літ. №5, ворота під літ.№4, хвіртка№3. Загальна площа 95,2 кв.м., житлова площа 66,4 кв.м. Загальна площа 95.2 кв.м., житлова площа 66.4 кв.м. як окремий та цілий об`єкт нерухомого майна, житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що підлягає державній реєстрації, припинивши право спільної часткової власності.

У власності ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) залишити в натурі 1/2 частину житлового будинку з господарсько-побутовими будівлями, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , а саме приміщення: 1-4 кімната площею 24,5 кв.м., 1-5 кімната площею 11,6 кв.м., 1-6 кімната площею 17,9 кв.м. в будинку під літ.А1, 1-2 кухня площею 12,4 кв.м., 1-3 санвузол площею 7,1 кв.м, в прибудові під літ. А1, 1-1 тамбур площею 3,8кв.м. в прибудові під літ.а2, гараж під літ. В1, огорожа під літ. №1, ворота під літ. №2. Загальна площа 77,3 кв.м., житлова площа 54,0 кв.м. як окремий та цілий об`єкт нерухомого майна, житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що підлягає державній реєстрації, припинивши право спільної часткової власності.

ІІ. Заяви, клопотання та інші процесуальні рішення у справі.

Ухвалою Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 29 січня 2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання на 03 березня 2026 року.

ІІІ. Позиції сторін.

У підготовче судове засідання позивач та її представник адвокат Дуденок О.О. не з`явилися, проте до суду надійшла заява про розгляд справи без їхньої участі, позовні вимоги підтримують.

Відповідач ОСОБА_4 у судове засідання не з`явилася, надала заяву про розгляд справи без її участі. Позовні вимоги визнає у повному обсязі.

Згідно ч. ч. 3, 4 ст. 200 ЦПК України, за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем. Ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі відмови від позову, визнання позову, укладення мирової угоди проводиться в порядку, встановленому статтями 206, 207 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 206 ЦПК України, відповідач може визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Оскільки відповідач на стадії підготовчого провадження звернувся до суду із заявою, в якій зазначив про визнання позовних вимог, тому суд, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що визнання відповідачем позову не суперечить закону та не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, в зв`язку з чим є підстави для ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення по справі.

У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.

Також суд керувався листом Касаційного цивільного суду в складі Верховного суду від 29.01.2025 №231/0/208-25, згідно з п. 5 якого у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд ухвалює судове рішення (скорочене або/та повне), підписує його, але не проголошує. За таких умов відмінність між датою судового засідання, про час та місце якого учасники справи були належним чином повідомлені, та датою складання повного судового рішення не свідчить про порушення порядку повідомлення учасників про час та місце проведення судового засідання та не є підставою для скасування судового рішення.

Відтак, 03.03.2026 суд перейшов до стадії ухвалення судового рішення за наявними у справі матеріалами.

ІV. Фактичні обставини встановлені судом.

Згідно з Рішенням Сухополовянмької сільської ради Прилуцького району Чернігівської області від 22 серпня 2025 року передано ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у спільну сумісну власність земельну ділянку для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадна ділянка) площею 0.1197 га (кадастровий номер 7424188800:01:00060148) в АДРЕСА_1 , за рахунок земель комунальної власності на території адміністративного центру Сухополов`янської сільської ради (а.с. 36 на звороті).

Земельна ділянка під будинком має кадастровий номер 7424188800:01:00060148, та право власності на дану земельну ділянку оформлено у спільну сумісну власність сторін по справі, що підтверджується Витягами з Державного реєстру речових прав (а.с. 26-31).

Згідно з Висновком щодо технічної можливості виділу в натурі від 12 січня 2025, виданого власниками ОСОБА_2 та ОСОБА_1 в результаті поділу житлового будинку з господарсько-побутовими будівлями, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 утворюються два окремих об`єкти нерухомого майна, склад новоутворених об`єктів:

- у користуванні ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) знаходяться приміщення: 1-4 кімната площею 24,5 кв.м., 1-5 кімната площею 11,6 кв.м., 1-6 кімната площею 17,9 кв.м. в будинку під літ.А1, 1-2 кухня площею 12,4 кв.м., 1-3 санвузол площею 7,1 кв.м, в прибудові під літ. А1, 1-1 тамбур площею 3,8кв.м. в прибудові під літ.а2, гараж під літ. В1, огорожа під літ. №1, ворота під літ. №2. Загальна площа 77,3 кв.м., житлова площа 54,0 кв.м.

- у користуванні ОСОБА_1 знаходяться приміщення: 2-5 кімната площею 18,1 кв.м., 2-6 кімната площею 23,0 кв.м., 2-7 кімната площею 14.1 кв.м, 2-8 кімната площею 11,2 кв.м. в будинку під літ А1, 2-2 коридор площею 10,9кв.м., 2-3 санвузол площею 2,5 кв.м., 2-4 кімната автономного опалення площею 6,7 кв.м, 2-9 кухня площею 7,0 кв.м. в прибудові під літ.а1, 2-1 тамбур площею 1,7 кв.м. в прибудові під літ.а3, ганок під літ. Кр, сарай під літ.Б1, погріб під літ. Пг під сараєм під літ. Б1, літня кухня під літ. Б2, гараж під літ. Г1, огорожа під літ. №5, ворота під літ.№4, хвіртка№3. Загальна площа 95,2 кв.м., житлова площа 66,4 кв.м. Загальна площа 95.2 кв.м., житлова площа 66.4 кв.м. (а.с. 6).

V. Норми права, які підлягають застосуванню та мотиви суду, щодо оцінки аргументів наведених учасниками справи.

Поняття спільної часткової власності визначено у ч. 1ст.356 ЦК України, як власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності.

Право спільної часткової власності - це право двох або більше осіб за своїм розсудом володіти, користуватися і розпоряджатися належним їм у певних частках майном, яке складає єдине ціле.

Кожен учасник спільної часткової власності володіє не часткою майна в натурі, а часткою в праві власності на спільне майно в цілому. Ці частки є ідеальними й визначаються відповідними процентами від цілого чи у дробовому вираженні.

Згідно з ч. 3 ст. 358ЦКУкраїни кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності.

Відповідно до ч. 1-3 ст. 364 ЦК України співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності. Якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (ч. 2 ст.183 цього Кодексу), співвласник,який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки. Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою. Право на частку у праві спільної часткової власності у співвласника, який отримав таку компенсацію,припиняється з дня її отримання. У разі виділу співвласником у натурі частки із спільного майна для співвласника, який здійснив такий виділ, право спільної часткової власності на це майно припиняється. Така особа набуває право власності на виділене майно, і у випадку, встановленому законом, таке право підлягає державній реєстрації.

Статтею 367 ЦК України передбачено, що майно, що є у спільній частковій власності, може бути поділене в натурі між співвласниками за домовленістю між ними. У разі поділу спільного майна між співвласниками право спільної часткової власності на нього припиняється.

Виходячи зі змісту наведених норм права, поняття «поділ» та «виділ» не є тотожними. При поділі майно, що знаходиться в спільній частковій власності, поділяється між усіма співвласниками, і правовідносини спільної часткової власності припиняються.

При виділі частки правовідносини спільної часткової власності, як правило, зберігаються, а припиняються лише для співвласника, частка якого виділяється. Винятком з цього правила є ситуація, коли майно належить на праві спільної часткової власності двом співвласникам, - тоді має місце поділ спільного майна.

Указане узгоджується з висновками Верховного Суду у справі № 501/2148/17 від 19.05.2021.

Згідно з висновками, викладеними в постанові Верховного Суду України від 03 квітня 2013 року в справі № 6-12цс13, у разі виділу співвласник отримує свою частку у майні в натурі і вибуває зі складу учасників спільної власності. За всіма іншими співвласниками спільна власність при виділі частки зберігається. На відміну від виділу, за якого право власності припиняється лише для того співвласника, частка якого виділяється зі спільної власності, у разі поділу спільна часткова власність припиняється для всіх її учасників (стаття 367 ЦК України). Виділ часток (поділ) жилого будинку, що перебуває у спільній частковій власності, є можливим, якщо кожній зі сторін може бути виділено відокремлену частину будинку зі самостійним виходом (квартиру) або у разі, коли є технічна можливість переобладнання будинку в ізольовані квартири, які за розміром відповідають розміру часток співвласників у праві власності.

Таким чином, кожен учасник права спільної часткової власності має суб`єктивне цивільне право на виділ своєї частки. Юридичне значення виділу полягає в тому, що учасник отримує у натурі певне майно, яке відповідає його частці, а у разі неможливості - компенсацію за нього, у власність. При цьому право спільної власності щодо суб`єкта, який виділив свою частку у натурі, припиняється. Якщо з учасників спільної часткової власності після здійснення виділу залишився тільки один суб`єкт, природно, що право спільної власності припиняється взагалі.

Із правових позицій Верховного Суду, викладених у постанові від 29 червня 2022 року у справі № 495/3521/18, провадження № 61-18535св21 убачається, що у разі виділу співвласник отримує свою частку в майні в натурі й вибуває зі складу учасників спільної власності. За всіма іншими співвласниками спільна власність при виділі частки зберігається.

Положеннями ст.15,16 ЦКУкраїни передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Зокрема, за змістом ч. 2ст. 16 ЦК України способом захисту цивільних прав та інтересів, зокрема, може бути визнання права.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина шоста статті 81 ЦПК України.

Обов`язок із доказування слід розуміти, як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи. Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, якими суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування, і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою (постанова Верховного Суду від 22.04.2021 року у справі № 904/1017/20).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас, цей принцип не створює для суду обов`язку вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини, з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто, певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 року у справі №129/1033/13-ц, провадження № 14-400цс19; пункт 9.58. постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2021 року у справі №904/2104/19, провадження №12-57гс21).

VІ. Висновки суду.

Виходячи з аналізу змісту норм статей 183, 358, 364, 379, 380, 382 ЦК України вбачається висновок, що виділ часток (поділ) житлового будинку, що перебуває у спільній частковій власності, є можливим, якщо кожній зі сторін може бути виділено відокремлену частину будинку із самостійним виходом (квартиру) або у разі, коли є технічна можливість переобладнання будинку в ізольовані квартири, які за розміром відповідають розміру часток співвласників у праві власності. Якщо виділ (поділ) технічно можливий, але з відхиленням від розміру ідеальних часток співвласників з урахуванням конкретних обставин поділ (виділ) може бути проведений зі зміною ідеальних часток і присудженням грошової компенсації співвласнику, частка якого зменшилась. Тому визначальним для виділу частки або поділу будинку в натурі, який перебуває у спільній частковій власності, є не порядок користування будинком, а розмір часток співвласників та технічна можливість виділу частки або поділу будинку відповідно до часток співвласників. Оскільки учасники спільної часткової власності мають рівні права стосовно спільного майна пропорційно своїй частці в ньому, суд, здійснюючи поділ майна в натурі (виділ частки), повинен передати співвласнику частки жилого будинку та нежилих будівель, яка відповідає розміру й вартості його частки, якщо це можливо без завдання неспівмірної шкоди господарському призначенню будівлі. Під неспівмірною шкодою господарського призначення слід розуміти суттєве погіршення технічного стану жилого будинку, перетворення в результаті переобладнання жилих приміщень у нежитлові, надання в рахунок частки приміщень, які не можуть бути використані як житлові через невеликий розмір площі або через неможливість їх використання (відсутність денного світла тощо). У тих випадках, коли в результаті поділу (виділу) співвласнику передається частина жилого будинку, яка перевищує його частку, суд стягує з нього відповідну грошову компенсацію і зазначає в рішенні про зміну часток у праві власності на будинок.

Такий правовий висновок зроблений Верховним Судом України у постанові від 03.04.2013 у справі № 6-12цс13. Крім того, суд враховує роз`яснення, що містяться у пункті 6 постанови № 7 Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок", згідно з яким при вирішенні справ про виділ в натурі часток жилого будинку, що є спільною частковою власністю, судам належить мати на увазі, що це можливо, якщо кожній із сторін може бути виділено відокремлену частину будинку з самостійним виходом (квартиру). Виділ також може мати місце при наявності технічної можливості переобладнати приміщення в ізольовані квартири.

Відповідно до висновку щодо технічної можливості виділу в натурі частки з об`єкта нерухомого майна, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 утворюються два окремих об`єкти нерухомого майна, склад новоутворених об`єктів:

- у користуванні ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) знаходяться приміщення: 1-4 кімната площею 24,5 кв.м., 1-5 кімната площею 11,6 кв.м., 1-6 кімната площею 17,9 кв.м. в будинку під літ.А1, 1-2 кухня площею 12,4 кв.м., 1-3 санвузол площею 7,1 кв.м, в прибудові під літ. А1, 1-1 тамбур площею 3,8кв.м. в прибудові під літ.а2, гараж під літ. В1, огорожа під літ. №1, ворота під літ. №2. Загальна площа 77,3 кв.м., житлова площа 54,0 кв.м.

- у користуванні ОСОБА_1 знаходяться приміщення: 2-5 кімната площею 18,1 кв.м., 2-6 кімната площею 23,0 кв.м., 2-7 кімната площею 14.1 кв.м, 2-8 кімната площею 11,2 кв.м. в будинку під літ А1, 2-2 коридор площею 10,9кв.м., 2-3 санвузол площею 2,5 кв.м., 2-4 кімната автономного опалення площею 6,7 кв.м, 2-9 кухня площею 7,0 кв.м. в прибудові під літ.а1, 2-1 тамбур площею 1,7 кв.м. в прибудові під літ.а3, ганок під літ. Кр, сарай під літ.Б1, погріб під літ. Пг під сараєм під літ. Б1, літня кухня під літ. Б2, гараж під літ. Г1, огорожа під літ. №5, ворота під літ.№4, хвіртка№3. Загальна площа 95,2 кв.м., житлова площа 66,4 кв.м. Загальна площа 95.2 кв.м., житлова площа 66.4 кв.м. (а.с. 6).

Визначальним для виділу частки або поділу будинку в натурі, який перебуває у спільній частковій власності, є не порядок користування будинком, а розмір часток співвласників та технічна можливість виділу частки або поділу будинку відповідно до часток співвласників.

Оскільки учасники спільної часткової власності мають рівні права стосовно спільного майна пропорційно своїй частці в ньому, суд, здійснюючи поділ майна в натурі (виділ частки), повинен передати співвласнику частки жилого будинку та нежилих будівель, яка відповідає розміру й вартості його частки, якщо це можливо без завдання неспівмірної шкоди господарському призначенню будівлі.

Отже, враховуючи, визнання позову відповідачем, технічну можливість виділу в натурі частки з об`єкта нерухомого майна, а також те, що кожен із співвласників, зокрема позивач, має право на виділ у натурі майна, що перебуває у спільній частковій власності, суд знаходить доцільним позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 76-81, 137, 141, 259, 263-265, 268, 273 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Дуденок Оксана Олександрівна, до ОСОБА_2 про поділ житлового будинку - задовольнити.

Виділити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ), у власність в натурі 1/2 частин житлового будинку з господарсько-побутовими будівлями, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , а саме приміщення : 2-5 кімната площею 18,1 кв.м., 2-6 кімната площею 23,0 кв.м., 2-7 кімната площею 14.1 кв.м, 2-8 кімната площею 11,2 кв.м. в будинку під літ А1, 2-2 коридор площею 10,9кв.м., 2-3 санвузол площею 2,5 кв.м., 2-4 кімната автономного опалення площею 6,7 кв.м, 2-9 кухня площею 7,0 кв.м. в прибудові під літ.а1, 2-1 тамбур площею 1,7 кв.м. в прибудові під літ.а3, ганок під літ. Кр, сарай під літ.Б1, погріб під літ. Пг під сараєм під літ. Б1, літня кухня під літ. Б2, гараж під літ. Г1, огорожа під літ. №5, ворота під літ.№4, хвіртка№3. Загальна площа 95,2 кв.м., житлова площа 66,4 кв.м. Загальна площа 95.2 кв.м., житлова площа 66.4 кв.м. як окремий та цілий об`єкт нерухомого майна, житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що підлягає державній реєстрації,

У власності ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) залишити в натурі 1/2 частину житлового будинку з господарсько-побутовими будівлями, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , а саме поиміщення: 1-4 кімната площею 24,5 кв.м., 1-5 кімната площею 11,6 кв.м., 1-6 кімната площею 17,9 кв.м. в будинку під літ.А1, 1-2 кухня площею 12,4 кв.м., 1-3 санвузол площею 7,1 кв.м, в прибудові під літ. А1, 1-1 тамбур площею 3,8кв.м. в прибудові під літ.а2, гараж під літ. В1, огорожа під літ. №1, ворота під літ. №2. Загальна площа 77,3 кв.м., житлова площа 54,0 кв.м. як окремий та цілий об`єкт нерухомого майна, житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що підлягає державній реєстрації, припинивши право спільної часткової власності.

Припинити право спільної часткової власності на будинок з господарсько-побутовими будівлями, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішення суду може бути оскаржено до Чернігівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі оголошення лише вступної та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса АДРЕСА_2 .

Відповідач: ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса АДРЕСА_2 .

Повний текст судового рішення 03.03.2026

Суддя Дмитро ДАВИДЧУК