Постанова від 26 лютого 2026 р. у справі №127/2495/26 — Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/2495/26

Провадження № 3/127/566/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 лютого 2026 рокум. Вінниця

Суддя Вінницького міського суду Вінницької області Тишківський С.Л., розглянувши матеріали про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, РНОКПП: НОМЕР_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -

ВСТАНОВИВ:

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 571205 від 20.01.2026: «20.01.2026 о 17:25 год у м. Вінниця, вулиця Хмельницьке шосе, 114, водій ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , керував транспортним засобом ВАЗ 21081 д.н.з. НОМЕР_2 з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, виражене тремтіння пальців рук, поведінка, що не виповідає обстановці. Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку за допомогою газоаналізатора DRAGER ALCOTEST 6820 та у закладі охорони здоров`я КНП «ВОКПЛ ім. Акад. І.О. Ющенка ВОР» у лікаря нарколога водій ОСОБА_1 відмовився на місці зупинки ТЗ, чим порушив п.2.5 ПДР».

ОСОБА_1 до суду з`явився, вину у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП не визнав, суду пояснив що від огляду на стан алкогольного сп`яніння відмовився, тому що автомобілем ВАЗ 21081 д.н.з. НОМЕР_2 не керував, просто підійшов до нього, щоб, на прохання товаришів. які його залишили, забрати ключі від автомобіля та технічний паспорт. Автомобіль знаходиться у їх спільному користуванні.

Допитаний у судовому засіданні, в присутності батька, неповнолітній свідок ОСОБА_2 суду повідомив, що разом з батьком на трамваї їхали з дитячої обласної лікарні, вийшовши з трамвая зайшли в Макдональдс, що на Хмельницькому шосе в м. Вінниця, поїсти. Коли їли, батькові хтось телефонував, напевно, з приводу автомобіля. Вийшовши з Макдональдса, підійшли до автомобіля забрати документи, однак біля автомобіля вже стояли працівники поліції. Свідок ОСОБА_2 зазначив, що тато ( ОСОБА_1 ) одразу сказав йому сісти в автомобіль, щоб не мерзнути, а сам спілкувався з працівниками поліції. Автомобіль не належить їх сім`ї, того дня ОСОБА_1 , як категорично зазначив його син – свідок ОСОБА_2 , не керував автомобілем.

Дослідивши протокол про адміністративне правопорушення та додані до нього матеріали, інші письмові докази у справі, дослідивши відеозапис фіксації на портативні відео реєстратори, заслухавши пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , покази свідка ОСОБА_2 , суд дійшов висновку, що провадження у справі підлягає закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП зважаючи на наступне.

Відповідно до статті 9 КУпАП: адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Диспозиція ч. 1 ст. 130 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність, зокрема, за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Частина 1 статті 266 КУпАП вказує, зокрема, що особи, які керують транспортними засобами, і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.

Пункт 2.5 Правил дорожнього руху зазначає, що: «Водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції».

Відповідно до п. 1.10 ПДР: водій – це особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста-машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий талон на право керування транспортним засобом) відповідної категорії. Водієм також є особа, яка навчає керуванню транспортним засобом, перебуваючи безпосередньо в транспортному засобі.

Згідно з пунктом "v)" частини першої статті 1 ("Визначення") Конвенції про дорожній рух від 8 листопада 1968 року (ратифікована Україною 25.04.1974 року), термін "водій" ("погонич") означає будь-яку особу, яка керує транспортним засобом, автомобілем і т.д. (включаючи велосипеди) або веде по дорогах худобу, стада, упряжних, в`ючних або верхових тварин. Тому, водієм є будь-яка особа, яка керує транспортним засобом, незалежно від наявності в неї посвідчення водія, і на неї поширюються вимоги пунктів 2.5 та 2.9 Правил дорожнього руху України.

Відтак, обов`язковою і необхідною умовою виникнення в особи обов`язку пройти на вимогу поліцейського огляд на стан сп`яніння закон (ч. 1 ст. 130, ч. 1 ст. 266 КУпАП) визначає наявність двох юридичних фактів:

1) виключно факт керування цією особою транспортним засобом та

2) наявність передбачених законом підстав для направлення особи до проходження огляду на стан сп`яніння.

Пункт 2.5 ПДР пов`язує обов`язок пройти огляд на стан сп`яніння з наявністю в особи статусу водія, необхідною ознакою наявності якого є також факт керування цією особою транспортним засобом.

Матеріали справи, зокрема відеозапис з портативного реєстратора патрульних поліцейських, не містять доказів того, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом ВАЗ 21081 д.н.з. НОМЕР_2 у стані алкогольного сп`яніння 20.01.2026 о 17:25 год у м. Вінниця, вулиця Хмельницьке шосе, 114, як про те зазначено в протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 571205 від 20.01.2026.

Із відеозапису не вбачається, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом ВАЗ 21081 д.н.з. НОМЕР_2 , а саме вчиняв технічні дії водія з метою приведення транспортного засобу в рух, зворушення з місця і, як наслідок, переміщення транспортного засобу в просторі.

Зокрема, як вбачається з дослідженого судом відеозапису з портативного відеореєстратора поліцейського, відео розпочинається з того, що ОСОБА_1 у темну пору доби знаходиться біля автомобіля, з вимкненим двигуном та вимкненими габаритними вогнями. На відеозаписі не зафіксовано, а ні моменту зупинки ОСОБА_1 , а ні моменту виходу ОСОБА_1 з водійського сидіння транспортного засобу ВАЗ 21081 д.н.з. НОМЕР_2 . Сам ОСОБА_1 категорично заперечує факт керування транспортним засобом. На відеозаписі також присутній свідок – неповнолітній ОСОБА_2 .

Пояснення допитаного в суді неповнолітнього свідка – ОСОБА_2 про те, що його батько – ОСОБА_1 не керував автомобілем, кореспондуються з дослідженим судом відеозаписом з портативного відеореєстратора поліцейського та поясненнями самого ОСОБА_1 .

Що в свою чергу свідчить про те, що ОСОБА_1 , щодо якого в матеріалах справи відсутні належні достатні докази керування ним автомобілем ВАЗ 21081 д.н.з. НОМЕР_2 , не є суб`єктом відповідальності передбаченої ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Досліджені судом матеріли справи викликають обґрунтовані сумніви у винуватості ОСОБА_1 , та дають підстави стверджувати, що 20.01.2026 о 17:25 год ОСОБА_1 не керував автомобілем ВАЗ 21081 д.н.з. НОМЕР_2 , як-то вбачається з його пояснень, пояснень свідка ОСОБА_2 , відомостями з відеозапису фіксації на портативні відео реєстратори інспекторів патрульної поліції. Відсутність факту керування ОСОБА_1 не спростовується іншими матеріалами справи. Зокрема рапорт інспектора поліції від 20.01.2026, який є службовим документом, адресованим його керівникові, не містить посилань на докази та мотиви, з яких інспектор поліції вирішив, що водієм був саме ОСОБА_1 ..

Окрім того, надані в суді показання свідка ОСОБА_2 та пояснення ОСОБА_1 узгоджуються між собою та з іншими матеріалами справи.

Складена посадовою особою національної поліції постанова серії ЕНА №6539279 від 20.01.2026 про притягнення ОСОБА_1 за ч.1 ст. 122 КУпАП, копія якої долучена до протоколу про адміністративне правопорушення – не є належним доказом керування ОСОБА_1 автомобілем ВАЗ 21081 д.н.з. НОМЕР_2 з ознаками алкогольного сп`яніння в справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 130 КУпАП, оскільки чинний КУпАП не містить положень про преюдиційне значення правових актів індивідуальної дії суб`єктів владних повноважень – постанов в інших справах про адміністративне правопорушення. Постанова в іншій справі про адміністративне правопорушення не передбачена в якості окремого виду доказів в статті 251 КУпАП.

Відтак, з досліджених судом матеріалів справи не знайшли свого підтвердження зазначені в протоколі про адміністративне правопорушення обставини керування ОСОБА_1 20.01.2026 о 17:25 год автомобілем ВАЗ 21081 д.н.з. НОМЕР_2 . Тому ОСОБА_1 , не будучи особою, яка керує транспортним засобом, не підлягає притягненню до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Суд також враховує рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010, відповідно до якого адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтуються на конституційних принципах і правових презумпціях, в тому числі й закріплених в статті 62 Конституції України.

Європейський суд з прав людини, у своєму рішенні від 10.02.1995 р. у справі «Аллене де Рібермон проти Франції» підкреслив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно ширшою: він обов`язковий не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших органів держави.

Згідно зі ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість висунутого проти нього обвинувачення.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях притримується позиції того, що суд вправі обґрунтовувати свої висновки лише доказами, що випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумцій факту (рішення Європейського суду з прав людини, справа «Коробов проти України» № 39598/03 від 21.07.2011 р.), тобто таких, що не залишать місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the United Kingdom), п. 161, Series A заява № 25).

Положення статті 62 Конституції України встановлюють, що обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на її користь.

У рішенні ЄСПЛ від 21 липня 2011 року по справі «Коробов проти України» (Заява № 39598/03) Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпції факту.

Відповідно до ч. 3 ст. 62 Конституції України, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Враховуючи той факт, що в матеріалах справи відсутні належні та достатні докази факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом, а поясненнями ОСОБА_1 та свідка ОСОБА_2 , які узгоджуються з іншими матеріалами справи, стверджується, що автомобілем ОСОБА_1 не керував, та за відсутності інших належних та допустимих доказів керування ОСОБА_1 транспортним засобом, в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

З огляду на вищевикладене, провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 підлягає закриттю на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП - у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

На підставі викладеного, керуючись ч. 1 ст. 130, ст.ст. 7, 9, 221, 245, 247, 251, 252, 276, 279, 280, 283, 284, 294 КУпАП, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності – закрити у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Постанова може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Суддя: