Рішення від 02 березня 2026 р. у справі №619/323/26 — Дергачівський районний суд Харківської області

Суд: Дергачівський районний суд Харківської області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: за заповітом

Дата: 02 березня 2026 р.

Справа: №619/323/26

Суддя: Коваленко Н. В.

справа № 619/323/26

провадження № 2/619/665/26

Рішення

іменем України

03 березня 2026 року м. Дергачі

Дергачівський районний суд Харківської області

у складі: головуючого судді Коваленко Н.В.,

за участю секретаря судового засідання Носачової І.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні у порядку загального позовного провадження цивільну справу № 619/323/26,

ім`я (найменування) сторін:

позивач: ОСОБА_1 ,

відповідач : Дергачівська міська рада Харківського району Харківської області,

вимоги позивача: про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування за заповітом,

представник позивача: Мироненко Світлана Миколаївна,

представник відповідача: Суржкова Вікторія Володимирівна,

Стислий виклад позиції позивача.

Адвокат Мироненко С.М., що діє в інтересах ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Дергачівської міської ради Харківського району Харківської області про визнання права власності на земельну ділянку, в порядку спадкування за заповітом.

В обґрунтування позову зазначила, що згідно свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого державним нотаріусом Дергачівської державної нотаріальної контори Харківської області Задоріною Т.В. 19 жовтня 2007 року, реєстровий номер 1-3272, ОСОБА_1 є спадкоємцем спадкового майна, після смерті батька – ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Спадкове майно складалося з 1/2 частини жилого будинку з надвірними будівлями, розташованого в АДРЕСА_1 . ( номер спадкової справи 1047/2007). Спадковий будинок з надвірними будівлями належав померлому на підставі свідоцтва про право власності, виданого виконавчим комітетом Русько-Лозівської ради Дергачівського району Харківської області 18 жовтня 1988 року та зареєстрованого в Дергачівському бюро технічної інвентаризації 26.10.1988 року за № 1-108.

Витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно, виданий Дергачівським комунальним підприємством технічної інвентаризації « Інвенрос» (номер витягу 17360978) від 14.01.2008 року підтверджує факт, що 1/2 частка будинку за реєстраційним номером: 20333807, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 на праві спільної часткової власності зареєстрований за ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину (1-3272) від 19.10.2007 року, виданого Дергачівською державною нотаріальною конторою. Номер запису 108, в книзі № 1. Дата прийняття рішення про реєстрацію права власності 14.01.2008 року.

Витяг з Державного реєстру речових прав ( індексний номер 339503912 від 18.07.2023 року, сформований Дергачівською міською радою Харківської області Зоткіним Сергієм Володимировичем) підтверджує факт, що згідно актуальної інформації про об`єкт речових прав за реєстрацінийним номер об`єкта нерухомого майна- 2766739163120 обліковується закінчений будівницвом об`єкт – житловий будинок літ. «А-1» з надвірними будівлями та спорудами загальною площею 38,5 квм., житловою площею 30,7 кв.м., розташований за адресою: АДРЕСА_1 , який в 1/2 частки на праві спільної часткової власності належиь ОСОБА_1 на підстиаві свідоцтва про право на спадщину серія та номер 1-3272, виданого 19.10.2007 державним нотаріусом Дергачівської державної нотаріалної контори Харківської області Задоріною Т.В. Номер відомостей про речове право: 51030291.

Рішенням Дергачівського районного суду Харківської області від 21.10.2024 (справа № 619/5524/24, провадження №2/619/1424/24) за ОСОБА_1 визнано право власності на 1/2 частину житлового будинку по АДРЕСА_1 в порядку спадкування за заповітом, після смерті ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Витяг з Державного реєстру речових прав (індексний номер 456016344 ) від 11.12.2025 року, виданий приватним нотаріусом Харківського районного нотаріального округу Харківської облатсі Коробець О.М., підтверджує факт, що згідно актуальної інформаці про об`єкт речових прав, за реєстраційним номером 2766739163120 обліковується закінчений будівництвом житловий будинок літ «А-1» з надвірними будівлями та спорудами загальною площею 38,5 кв.м., житловою площею 30,7 кв.м., що розташований за адоресою: АДРЕСА_1 . Згідно актуальної інформації про речове право за номером відомостей про речове право: 62707101 , ОСОБА_1 на праві спільної часткової власності належить 1/2 частка на підставі рішення суду, серія та номер: 619/5524/24, виданого 21.10.2024 Дергачівським районним судом Харківської області.

22 грудня 2025 року ТОВ « Проєктувальник» виготовило технічний паспорт на будинок садибного типу з господарськими будівями та спорудами (інвентаризаційна справа № 362). Власник: ОСОБА_1 . Згідно довідки № 362 від 22.12.2025 року, виданої ТОВ «Проєктувальник», після обстеження на місці та проведення компдлексу робіт, встановлено, що житлловий будинок з надвірними будівлями по АДРЕСА_1 , 1953 року забудови, загальна площа 38,5 кв.м., житлова площа 30,7 кв.м.. Площа земельної ділянки складає 2500 кв.м. Провулок « Фрунзе» у с. Руська Лозова перейменовано у провулок « Тінистий» згідно рішення ІІІ сесії VII скликання русько-Лозівської сільської ради Дергачівського району Харківської області від 22.12.2015 року № 37, розпрядження начальника міської військової адмінстрації від 25.04.2024 року № 1311.

Батьками ОСОБА_1 ( до шлюбу ОСОБА_4 ), ІНФОРМАЦІЯ_3 народежння були ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження серія НОМЕР_1 від 15.12.1965 року, виданого Русько-Лозівською сільською радою Дергачівського району Харківської області, актовий запис про народження №85. Спадщину після смерті батьків ОСОБА_1 прийняла у встановлений законом строк.

ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_4 (свідоцтво про смерть НОМЕР_2 , видане Русько-Лозівською сільською радою Дергачівського району Харківської області 24.12.2009 року, актовий запис № 94).

ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_3 , виданим Русько-Лозівською сільською радою Дергачівського району Харківської області , актовий запис № 40.

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 за життя склала заповіт від 14 жовтня 2009 року, засвідченого секретарем виконавчого комітету Русько-Лозівської сільської ради Дергачівського району Харківської області за реєстровим № 74. Згідно заповіту все своє майно, де б таке не було та з чого б воно не складалося, та взагалі все те, що буде їй належати та на що вона буде мати право за законом, заповіла ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 .

22 грудня 2025 року державний нотаріус Дергачівської державної нотаріальної контори Харківської області Мезєва О.А. видала постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії, в якій зазначила, що розглянувши документи, які подані ОСОБА_1 щодо видачі на її ім`я свідоцтва про право на спадщину за заповітом, після померлої ІНФОРМАЦІЯ_4 її матері ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 . Згідно з п.3.19,3.20 Розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України: спадкоємець, який постійно проживав із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 Цивільного кодексу України, він не заявив про відмову від неї. Відповідно до п.4.16 Розділу 4 Глави 10 Розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 за № 296/5, передбачено, що при видачі свідоцтва про право на спадщину нотаріус обов`язково перевіряє факт смерті спадкодавця, час і місце відкриття спадщини, наявність підстав для закликання до спадкоємства, якщо має місце спадкування за законом. Прийняття спадкоємцем спадщини у встановлений законом спосіб, склад спадкового майна, на яке видається свідоцтво про право на спадщину. За відсутності у спадкоємця необхідних для видачі свідоцтва про право на спадщину документів нотаріус роз`яснює йому процедуру вирішення зазначеного питання в судовому порядку.

Згідно матеріалів спадкової справи № 67/2010, земельна ділянка площею 0,37 га, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , згідно рішення про передачу присадибних ділянок на території Русько-Лозівської сільської ради у приватну власність, виданого виконавчим комітетом Русько-Лозівської сільської ради від 23лютого 1996 року за № 22, належить « ОСОБА_3 » ( мовою оригіналу). В свідоцтві про смерть серія № НОМЕР_2 виданого Русько-Лозівською сільською радою Дергачівського району Харківської області 24 грудня 2009 року прізвище, ім`я та по-батькові померлої : ОСОБА_3 . Дочка спадкодавця – ОСОБА_1 , спадщину після смерті матері ОСОБА_3 прийняла, про що надала заяву про прийняття спадщини до нотаріальної контори у встановлений законом строк, але не надала документ, що підтверджує місце відкриття спадщини – бо відповідно до довідки Русько-Лозівського старостинського органу Харківського району Харківської області від 01.08.2023 року за № 51, немає інформації за якою адресою, з ким та в який період була зареєстрована померла, оскільки після пожежі в приміщенні старостату внаслідок ракетного удару через військову агресію рф в травні 2022 року, було знищено саме приміщення, всю документацію та оргтехніку. Будинкова книга спадкоємцем не була надана. Тому, відсутня інформація щодо місця реєстрації померлих осіб та осіб, які проживали на день смерті з ОСОБА_3 . У відмові зазначено: у зв`язку з тим, що видача свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_3 суперечить законодавству України та приймаючи до уваги вищенаведене та враховуючи, що був наданий документ, що не підтверджує право власності ОСОБА_3 на вищевказану земельну ділянку, оскільки не можна точно стверджувати, що земельна ділянка належить саме ОСОБА_3 , що унеможливлює видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом.

17 січня 2024 року Дергачівський районний суд Харківської області, у цивільній справі за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення виніс рішення (справа № 619/5788/23, провадження № 2-о/619/22/24), яким встановив факт, що має юридичне значення, а саме, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 була зареєстрована та проживала за адресою: АДРЕСА_1 разом з донькою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП: НОМЕР_4 . Тому факт спільного проживання спадкодавиці та позивачки є встановленим і не потребує доказування.

Згідно ст.82 ч.4 ЦПК України: обставини встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Згідно рішення № 22 від 23 лютого 1996 року « Про передачу присадибних ділянок на території Русько - Лозівської сільської Ради в приватну власність», згідно декрету Кабінетів Міністрів України від 26 грудня 1992 року № 15-92 та заяв громадян, передано безоплатно в приватну власність присадибні земельні ділянки громадянам села Руська Лозова. Громадянам, які отримали присадибні ділянки землі в приватну власність, використовувати її за цільовим призначенням.

Згідно архівної копії , виданої 15.12.2025 року № 06-34/195 Архівним відділом Харківської районної військової адміністрації Харківської області (сектором архівної роботи), згідно Рішення № 22 від 23 лютого 1996 року « Про передачу присадибних ділянок на території Русько - Лозівської сільської Ради в приватну власність», згідно декрету Кабінетів Міністрів України від 26 грудня 1992 року № 15-92 та заяв громадян, передано безоплатно в приватну власність присадибну земельну ділянку ОСОБА_3 , прож. АДРЕСА_1 площею 0,37 га. Номер у списку 959 .

Згідно виписки з рішення № 22 від 23 лютого 1996 року « Про передачу присадибних ділянок на території Русько - Лозівської сільської Ради в приватну власність», згідно декрету Кабінетів Міністрів України від 26 грудня 1992 року № 15-92 та заяви гр. ОСОБА_3 , яка проживає в АДРЕСА_1 , виконавчий комітет Русько-Лозівської сільської ради народних депутатів вирішив передати безоплатно у приватну власність присадибну земельну ділянку гр. ОСОБА_3 , проживаючій в АДРЕСА_1 площею 0,37 га, а гр. ОСОБА_3 , після отримання присадибної ділянки в приватну власність використовувати її за цільовим призначенням.

Рішенням від 12 вересня 2008 року Русько-Лозівської сільської ради Дергачівського району Харківської області ХХVI сесії V скликання надано дозвіл на виготовлення технічної документації по встановленню меж в натурі земельної ділянки для обслуговування житлового будинку та господарських будівель в АДРЕСА_1 з правом передачі в спільну власність ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , в організацію, яка має право на виконання землевпорядних робіт.

На замовлення позивачки у справі ФОП « Проєктувальник» розроблено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарчих будівель і споруд (присадибна ділянка) , що розташована в АДРЕСА_1 .

За даними Державного земельного кадастру, наявними у Національній кадастровій системі, земельна ділянка, розташована за адресою: АДРЕСА_1 , має кадастровий номер: 6322082001:00:000:2407.

Відповідно до Книг записів про державну реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі, наявних у Відділі та даних Державного земельного кадастру документи, що посвідчують права на земельну ділянку, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 не зареєстровані. Таким чином, для проведення державної реєстрації права власності на вказану вище земельну ділянку слід звернутися до державних реєстраторів прав на нерухоме майно.

Витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку ( номер витягу НВ-7401635712025 від 30.12.2025) підтверджує факт, що земельна ділянка, площею 0.2500 га, розташована за адресою: АДРЕСА_1 передана для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарчих будівель і споруд (присадибна ділянка) має кадастровий номер: 6322082001:00:000:2407. Державна реєстрація земельної ділянки здійснена на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі ( на місцевості) від 19.12.2025 року ТОВ « Проєктувальник», земельну ділянку зареєстрував: відділ № 1 Управління забезпечення реалізації державної політики у сфері земельних відносин Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області 30.12.2025 року.

За життя ОСОБА_3 , померла ІНФОРМАЦІЯ_4 не встигла виконати вимоги законодавства щодо приватизації земельної ділянки, а також неможливості завершити процедуру приватизації та реєстрації за ними права власності на землю у зв`язку зі смертю, а тому така земельна ділянка входить до складу спадкового майна.

Заяви, клопотання, процесуальні дії у справі.

Ухвалою Дергачівського районного суду Харківської області від 19 січня 2026 року відкрито провадження у цивільній справі. Судом ухвалено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначити підготовче судове засідання на 10 год 30 хв 17 лютого 2026 року у приміщенні Дергачівського районного суду Харківської області.

17 лютого 2026 року представник позивача подала клопотання про витребування доказів.

17 лютого 2026 року ухвалою суду закрито підготовче засідання та призначено справу до судового розгляду , задоволено клопотання про витребування доказів.

02 березня 2026 року з Дергачівської державної нотаріальної контори Харківської області надійшла відповідь на ухвалу суду від 17.02.2026 року.

У судове засідання представник позивачки ОСОБА_1 - адвокат Мироненко С.М. не з`явилася, надала до суду заяву, у якій просить розглядати справу без участі сторони позивача, позовні вимоги підтримує у повному обсязі та просить їх задовольнити.

У судове засідання представник відповідача Дергачівської міської ради Харківського району Харківської області не з`явився, надав клопотання про розгляд справи у відсутність представника відповідача, при прийнятті рішення, покладався на розсуд суду.

Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Як вбачається зі свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого державним нотаріусом Дергачівської державної нотаріальної контори Харківської області Задоріною Т.В. 19 жовтня 2007 року, реєстровий номер 1-3272, ОСОБА_1 є спадкоємцем спадкового майна, після смерті батька – ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Спадкове майно складалося з 1/2 частини жилого будинку з надвірними будівлями, розташованого в АДРЕСА_1 . ( номер спадкової справи 1047/2007). Спадковий будинок з надвірними будівлями належав померлому на підставі свідоцтва про право власності, виданого виконавчим комітетом Русько-Лозівської ради Дергачівського району Харківської області 18 жовтня 1988 року та зареєстрованого в Дергачівському бюро технічної інвентаризації 26.10.1988 року за № 1-108.

14.01.2008 року 1/2 частка будинку за реєстраційним номером: 20333807, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 на праві спільної часткової власності зареєстрований за ОСОБА_1 підставі свідоцтва про право на спадщину (1-3272) від 19.10.2007 року, виданого Дергачівською державною нотаріальною конторою. Номер запису 108, в книзі № 1. Дата прийняття рішення про реєстрацію права власності 14.01.2008 року, що підтверджується Витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно, виданим Дергачівським комунальним підприємством технічної інвентаризації « Інвенрос» (номер витягу 17360978) та Витягом з Державного реєстру речових прав ( індексний номер 339503912 від 18.07.2023 року, сформованим Дергачівською міською радою Харківської області Зоткіним Сергієм Володимировичем), в якому зазначено, що згідно актуальної інформації про об`єкт речових прав за реєстрацінийним номер об`єкта нерухомого майна- 2766739163120 обліковується закінчений будівницвом об`єкт – житловий будинок літ. «А-1» з надвірними будівлями та спорудами загальною площею 38,5 квм., житловою площею 30,7 кв.м., розташований за адресою: АДРЕСА_1 , який в 1/2 частки на праві спільної часткової власності належиь ОСОБА_1 на підстиаві свідоцтва про право на спадщину серія та номер 1-3272, виданого 19.10.2007 державним нотаріусом Дергачівської державної нотаріалної контори Харківської області Задоріною Т.В. Номер відомостей про речове право: 51030291.

Згідно свідоцтва про народження серія НОМЕР_1 від 15.12.1965 року, виданого Русько-Лозівською сільською радою Дергачівського району Харківської області, актовий запис про народження №85, батьками ОСОБА_1 ( до шлюбу ОСОБА_4 ), ІНФОРМАЦІЯ_3 народежння були ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується свідоцтвом про смерть НОМЕР_2 , виданим Русько-Лозівською сільською радою Дергачівського району Харківської області 24.12.2009 року, актовий запис № 94.

Згідно заповіту від 14 жовтня 2009 року, засвідченого секретарем виконавчого комітету Русько-Лозівської сільської ради Дергачівського району Харківської області за реєстровим № 74, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , все своє майно, де б таке не було та з чого б воно не складалося, та взагалі все те, що буде їй належати та на що вона буде мати право за законом, заповіла ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 .

З відповіді державного нотаріусі Мезєвої О.А. від 27.02.2026 року вбачається, що після померлої ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , яка на час відкриття спадщини була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , була заведена спадкова справа № 67/2010. 03 лютого 2010 року із заявою про прийняття спадщини за заповітом, звернулася дочка Спадкодавця, ОСОБА_6 . Дочка спадкодавця, ОСОБА_7 , має право на обов`язкову частку у спадщині згідно зі ст. 1241 Цивільного кодексу України, від прийняття спадщини відмовилася, про що 19 лютого 2010 року була надана відповідна заява до нотаріальної контори в установлений законом строк. Дочка спадкодавця, ОСОБА_8 , права на обов`язкову частку у спадщині згідно зі ст. 1241 Цивільного кодексу України не має, зміст заповіту їй відомий, про що 19 лютого 2010 року була надана відповідна заява до нотаріальної контори. Додатково повідомила, що спадкодавець залишила заповіт, посвідчений 14 жовтня 2009 року секретарем виконкому Русько-Лозівської сільської ради Дергачівського району Харківської області Хурсовою С.І. за реєстровим № 74, на все майно на ім?я дочки заповідача - ОСОБА_9 .

Більше із заявами про прийняття спадщини або про відмову від прийняття спадщини до нотаріальної контори ніхто не звертався, свідоцтва про право на спадщину не видавалися.

Згідно постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії, виданої 22 грудня 2025 року державним нотаріусом Дергачівської державної нотаріальної контори Харківської області Мезєвою О.А. , ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом , після померлої ІНФОРМАЦІЯ_4 її матері ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 .

Як вбачається з рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 17 січня 2024 року, у цивільній справі за заявою ОСОБА_1 (справа № 619/5788/23, провадження № 2-о/619/22/24), суд встановив факт, що має юридичне значення, а саме, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 була зареєстрована та проживала за адресою: АДРЕСА_1 разом з донькою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП: НОМЕР_4 . Тому факт спільного проживання спадкодавиці та позивачки є встановленим і не потребує доказування.

Як вбачається з рішення № 22 від 23 лютого 1996 року « Про передачу присадибних ділянок на території Русько - Лозівської сільської Ради в приватну власність», згідно декрету Кабінетів Міністрів України від 26 грудня 1992 року № 15-92 та заяв громадян, передано безоплатно в приватну власність присадибні земельні ділянки громадянам села Руська Лозова. Громадянам, які отримали присадибні ділянки землі в приватну власність, використовувати її за цільовим призначенням.

Згідно відповіді Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, відділ № 7 управління забезпечення реалізації державної політики у сфері земельних відносин від 06.01.2026 року № Г-7/0-0.25,7-11/336-26, Рішенням виконавчого комітету Русько-Лозівської сільської Ради народних депутатів від 23.02.1996 року № 22 « Про передачу присадибних земельних ділянок на території Русько-Лозівської сільської ради у приватну власність» ОСОБА_3 передана у приватну власність присадибна земельна ділянка , яка розташована в АДРЕСА_1 на території Русько-Лозівської сільської ради Дергачівського району Харківської області. За даними Державного земельного кадастру, наявними у Національній кадастровій системі, земельна ділянка, розташована за адресою: АДРЕСА_1 , має кадастровий номер: 6322082001:00:000:2407. Відповідно до Книг записів про державну реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі, наявних у Відділі та даних Державного земельного кадастру документи, що посвідчують права на земельну ділянку, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 не зареєстровані. Таким чином, для проведення державної реєстрації права власності на вказану вище земельну ділянку слід звернутися до державних реєстраторів прав на нерухоме майно.

З Харківського обласного державного нотаріального архіву було витребувано інформаційну довідку про те, хто подав заяву про заяву про прийняття спадщини або заяву про відмову від спадщини, після смерті ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_4 ( яка на момент смерті проживала за адресою: АДРЕСА_1 ? Чи видавалось свідоцтво про право на спадщину після її смерті? Чи було спадкодавцем складено на чиє б то не було ім`я заповіт? Проте станом на момент розгляду справи дана відповідь надана не була, хоча відповідно до поштового повідомлення вбачається що ухвала суду про витребування була отримана. Враховуючи, що на зазначені питання вже була на дана відповідь державним нотаріусом Мезєвою О.А. від 27.02.2026 року, за для економії процесуального часу, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній доказами.

Мотиви суду.

Всебічно, повно, об`єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази, з`ясувавши обставини, на які посилалися сторони, як на підставу своїх вимог та заперечень, оцінивши ці докази на належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позову з таких підстав.

Відповідно до частини 1 статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Статтею 5 ЦПК України встановлено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Згідно зі статтею 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно частини 1, 3статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Відповідно до ст. 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відтак, зазначена норма визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорене право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язано з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспоренні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Отже, порушення, невизнання або оспорення суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

У розумінні закону, суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника.

Положеннями ст.ст. 15, 16 ЦК, статтею 3 ЦПК передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

За змістом частини другої статті 16 ЦК, способом захисту цивільних прав та інтересів, зокрема, може бути визнання права.

Позивачка звернулася до суду з позовом, в якому просить визнати за нею право власності на земельну ділянку площею 0.2500 га, з кадастровим номером 6322082001:00:000:2407, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарчих будівель і споруд, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за заповітом, після смерті матері ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Конституцією України (ст. 41) та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, Першого протоколу та протоколів 2, 4, 7 та 11 до Конвенції, закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватись і розпоряджатись належним йому майном, на власний розсуд учиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Аналогічні норми закріплені в ст. ст.316, 317, 319, 321 ЦК України.

Статтею 319 ЦПК України визначено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов`язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ст.1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ст.125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають із моменту державної реєстрації цих прав.

Відповідно до п. 2 розділу Х «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Державний земельний кадастр» земельні ділянки, право власності (користування) на які виникло до 2004 року, вважаються сформованими незалежно від присвоєння їм кадастрового номера.

Відповідно до п.п. 2 п. 1 перехідних положень Земельного кодексу України, рішення про передачу громадянам України безоплатно у приватну власність земельних ділянок, прийняті органами місцевого самоврядування відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року № 15-92 “Про приватизацію земельних ділянок” (далі – Декрет), є підставою для реєстрації права власності на земельні ділянки цих громадян або їх спадкоємців

Державна реєстрація таких земельних ділянок здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Якщо громадянин помер, не отримавши державного акта на право власності на земельну ділянку, його спадкоємці мають право оформити право власності на дані земельні ділянки вже на своє ім`я.

У випадку наявності документа, рішення про безоплатну передачу у приватну власність земельної ділянки, прийняте органом місцевого самоврядування відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року «Про приватизацію земельних ділянок», громадянин має право на дану земельну ділянку розробити технічну документацію щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та внести дані про земельну ділянку до Державного земельного кадастру. У разі, якщо відомості про зазначені земельні ділянки не внесені до Державного реєстру земель, їх державна реєстрація здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) за заявою їх власників (користувачів земельної ділянки державної чи комунальної власності) або особи, яка подала заяву про визнання спадщини відумерлою, якщо така справа прийнята до провадження судом.

Відповідно до п. 66 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1127), свідоцтво про право на спадщину може бути оформлене лише на земельну ділянку, якій присвоєно кадастровий номер, необхідна для такого присвоєння технічна документація може бути виготовлена на замовлення спадкоємця, статус якого може бути підтверджений витягом із Спадкового реєстру про наявність заведеної спадкової справи та документ, що містить відомості про склад спадкоємців, виданий нотаріусом чи уповноваженою на це посадовою особою органу місцевого самоврядування, якими заведено відповідну спадкову справу, або рішенням суду.

Право власності, користування земельною ділянкою оформляється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

За змістом ст. 1296 Цивільного кодексу України оформлення спадщини здійснюється шляхом видачі спадкоємцю свідоцтва про право на спадщину.

Частиною 3 статті 1296 ЦК України передбачено, що відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Тлумачення вищевказаних норм свідчить, що законодавець розмежовує поняття «виникнення права на спадщину» та «виникнення права власності на нерухоме майно, що входить до складу спадщини» й пов`язує з виникненням цих майнових прав різні правові наслідки. Виникнення у спадкоємця права на спадщину, яке пов`язується з її прийняттям, як майнового права зумовлює входження права на неї до складу спадщини після смерті спадкоємця, який не одержав свідоцтва про право на спадщину та не здійснив державної реєстрації права.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 14.08.2019 у справі №523/3522/16-ц.

Згідно з ч. 1, 3, 4, 9 ст. 79-1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Відповідно до ч.1 ст. 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.

Відповідно до ч. 1 ст. 120 ЗК України визначено, що у разі набуття права власності на об`єкт нерухомого майна (жилий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об`єкт незавершеного будівництва, розміщений на земельній ділянці (крім земель державної, комунальної власності), право власності на таку земельну ділянку одночасно переходить від відчужувача (попереднього власника) такого об`єкта до набувача такого об`єкта без зміни її цільового призначення. У разі якщо відчужувачу (попередньому власнику) такого об`єкта належала частка у праві спільної власності на земельну ділянку, до набувача цього об`єкта переходить право власності на таку частку. При вчиненні правочину, що передбачає перехід права власності на зазначений об`єкт, мають дотримуватися вимоги частини шістнадцятої цієї статті.

Частиною 16 ЗК України передбачено, що предметом правочину, який передбачає перехід права власності на об`єкт нерухомого майна (жилий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду, об`єкт незавершеного будівництва або частку у праві спільної власності на такий об`єкт), який розміщений на земельній ділянці (крім земель державної, комунальної власності), що перебуває у власності відчужувача (попереднього власника) такого об`єкта, повинна бути також така земельна ділянка (або частка у праві спільної власності на неї). Істотною умовою договору, який передбачає такий перехід права власності, є умова щодо одночасного переходу права власності на таку земельну ділянку (частку у праві спільної власності на неї) від відчужувача до набувача такого об`єкта (частки у праві спільної власності на неї).

У відповідності до вимог стаття 377 ЦК України, ст. 120 ЗК України, до особи, яка набула право власності на об`єкт нерухомого майна (житловий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об`єкт незавершеного будівництва, право власності на який зареєстровано у визначеному законом порядку, або частку у праві спільної власності на такий об`єкт, одночасно переходить право власності (частка у праві спільної власності) або право користування земельною ділянкою, на якій розміщений такий об`єкт, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для відчужувача (попереднього власника) такого об`єкта, у порядку та на умовах, визначених Земельним кодексом України.

Згідно з принципом єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованих на ній будинку, споруди, зміст якого розкривається у наведених нормах, особа, яка законно набула у власність будинок, споруду, має цивільний інтерес в оформленні права на земельну ділянку під такими будинком і спорудою після їх набуття. Отже, відповідно до зазначених правових норм власники споруди мають право на користування земельною ділянкою, на якій вона розташована (пункти 51 та 52 постанови Великої Палати Верховного Суду від 3 квітня 2019 року у справі №921/158/18).

У постанові від 16 червня 2020 року у справі № 689/26/17 Велика Палата Верховного Суду підтримала правовий висновок Верховного Суду України щодо застосування статті 120 ЗК України (у редакції, чинній у період з 1 січня 2002 року до 20 червня 2007 року), висловлений у постановах від 11 лютого 2015 року у справі № 6-2цс15, від 12 жовтня 2016 року у справі № 6-2225цс16, від 13 квітня 2016 року у справі № 6-253цс16 та інших, визначивши, що у випадку переходу у встановленому права власності на об`єкт нерухомості, розміщений на земельній ділянці, що перебуває у власності особи, яка відчужила зазначений об`єкт нерухомості, у набувача останнього право власності на відповідну земельну ділянку виникає одночасно з виникненням права власності на такий об`єкт, розміщений на цій ділянці. Це правило стосується й випадків, коли право на земельну ділянку не було зареєстроване одночасно з правом на розміщену на ній нерухомість, однак земельна ділянка раніше набула ознак об`єкта права власності. Якщо сторони в договорі, спрямованому на відчуження будинку, не обумовили розміру земельної ділянки, на якій такий будинок розташований, то встановлення розміру здійснюється відповідно до нормативів, визначених у цій місцевості, та мети, з якою земельна ділянка використовується.

Згідно п. «г» ч. 1 ст. 81 Земельного кодексу України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі прийняття спадщини.

Згідно ст.377 ЦК України до особи, яка набула право власності на об`єкт нерухомого майна (житловий будинок)…або частку у праві спільної часткової власності на такий об`єкт, одночасно переходить право власності (частка у праві спільної часткової власності) або право користування земельною ділянкою, на якій розміщений такий об`єкт, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для відчужувача (попереднього власника) такого об`єкта, у порядку та на умовах, визначених Земельним кодексом України.

Як передбачено ч. 8 ст. 120 ЗК України, істотною умовою договору, на підставі якого набувається право власності (частки у праві спільної власності) на об`єкт нерухомого майна (жилий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об`єкт незавершеного будівництва, пов`язаного з переходом права власності (крім державної, комунальної власності) на земельну ділянку або прав оренди, емфітевзису, суперфіцію земельних ділянок усіх форм власності, є кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв`язку з набуттям права власності на такий об`єкт.

Відповідно до Книг записів про державну реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі, наявних у Відділі та даних Державного земельного кадастру документи, що посвідчують права на земельну ділянку з кадастровим номером 6322082001:00:000:2407, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 не зареєстровані.

Витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, підтверджує факт, що земельна ділянка площею 0.25 га, розташована за адресою: АДРЕСА_1 передана для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) має кадастровий номер: 6322082001:00:000:2407. Відомості про державну реєстрацію земельної ділянки занесені на підставі технічної документації щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (місцевості) від 19.12.2025 року , виготовленої ТОВ « Проєктувальник» відділом №1 Управління забезпечення реалізації державної політики у сфері земельних відносин Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області 30.12.2025 року.

Статтею 1218 ЦК України встановлено, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців).

Згідно ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Згідно ст.1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкоємцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом встановленого ст.1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Згідно з ч. 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Позивач не заявляв вимоги про стягнення судового збору з відповідача, в зв`язку з чим, керуючись принципом диспозитивності цивільного судочинства, питання розподілу судових витрат суд не вирішує.

Згідно з ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 1 ст. 259 ЦПК України суди ухвалюють рішення іменем України негайно після закінчення судового розгляду.

Відповідно до абз. 1 ч. 6 ст. 259 ЦПК України у виняткових випадках залежно від складності справи складання повного рішення (постанови) суду може бути відкладено на строк не більш як десять днів, а якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження - не більш як п`ять днів з дня закінчення розгляду справи.

Керуючись ст. 7, 12, 13, 77-81, 141, 258, 259, 263-265, 268, 351, 352, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку площею 0.2500 га, з кадастровим номером 6322082001:00:000:2407, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарчих будівель і споруд, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за заповітом, після смерті матері ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне найменування (ім`я) сторін та інших учасників справи:

позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 ( НОМЕР_5 , виданий 23 листопада 2000 року Дергачівським РВ УМВС України в Харківській області, РНОКПП: НОМЕР_4 ), місце проживання: АДРЕСА_1 .

відповідач: Дергачівська міська рада Харківського району Харківської області, юридична адреса: 62300, Харківська обл., Харківський р., м. Дергачі, площа Перемоги, 5, код ЄДРПОУ: 04059496

Повне судове рішення складено 03 березня 2026 року.

Суддя Н. В. Коваленко

Оригінал: reyestr.court.gov.ua