Вирок від 03 березня 2026 р. у справі №394/1314/25 — Новоархангельський районний суд Кіровоградської області

Новоархангельський районний суд Кіровоградської області

26100 смт. Новоархангельськ Кіровоградської області, вул. Слави 26

04.03.26

394/1314/25

1-кп/394/28/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Новоархангельський районний суд Кіровоградської області в складі

головуючого - судді: ОСОБА_1

при секретарі судового засідання: ОСОБА_2

за участю прокурора: ОСОБА_3

обвинуваченої: ОСОБА_4

потерпілої: ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт Новоархангельськ в матеріали кримінального провадження, що внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025121110000332 від 06.07.2025 року за обвинуваченням:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 громадянки України, українки, уродженки м. Миколаїв, зареєстрована по АДРЕСА_1 , має середню спеціальну освіту, одруженого, працюючого на посаді санітарки КНП «Новоархангельська багатопрофільна лікарня», на утриманні дитина-інвалід, пільг немає, стан здоров`я задовільний, раніше до кримінальної відповідальності не притягувалася,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_4 вчинила порушення правил безпеки дорожнього руху, що спричинило тяжкі тілесні ушкодження потерпілому за таких обставин:

05.07.2025, об 11:00 год., водій автомобіля «Toyota» AYGO з реєстраційним номером НОМЕР_1 , ОСОБА_4 сіла за кермо вказаного транспортного засобу, що знаходився на узбіччі дороги поблизу парковки та споруди по вул. Центральна, 29, с-ще Новоархангельськ Голованівського району Кіровоградської області. В той час пасажир вказаного автомобіля ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , залишилася позаду вказаного автомобіля та почала подавати сигнали жестами рук водієві ОСОБА_4 з метою безпечно виїхати на проїжджу частину вулиці Центральна. Під час здійснення руху заднім ходом назад автомобілем «Toyota» AYGO з реєстраційним номером НОМЕР_1 , водій ОСОБА_4 допустила наїзд на ОСОБА_5 , яка перебувала неподалік задньої частини вказаного автомобіля. Внаслідок пригоди, пішохід ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 отримала тілесні ушкодження у вигляді відкритої ЧМТ. Перелом кісток склепіння черепа зліва з переходом на основу черепа. Забою головного мозку. Травматичний САК, які мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень. Разом з тим, ОСОБА_4 в даній дорожній ситуації, з метою забезпечення безпеки дорожнього руху, перед початком руху заднім ходом повинна була керуватися вимогами п. 10.1 та 10.9 Правил дорожнього руху, згідно яких: п. 10.1. Перед початком руху... водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху. п. 10.9. під час руху транспортного засобу заднім ходом водій не повинен створювати небезпеки чи перешкод іншим учасникам руху. Для забезпечення безпеки руху він у разі потреби повинен звернутися за допомогою до інших осіб.

В наведеній дорожній ситуації технічна можливість запобігти виникненню даної дорожньо-транспортної пригоди для водія ОСОБА_4 полягала у дотриманні ним технічних вимог п. 10.1 та 10.9 Правил дорожнього руху, належне виконання яких водієм ОСОБА_4 , відповідно виключало б можливість виникнення даної дорожньо-транспортної пригоди. Однак, ОСОБА_4 , діючи з протиправною самовпевненістю, передбачаючи можливість настання суспільно небезпечних наслідків свого діяння, але легковажно розраховуючи на їх відвернення, ігноруючи технічні вимоги п. 10.1 та 10.9 ПДР України (дотримавшись яких остання мала можливість запобігти виникненню даної дорожньо-транспортної пригоди), створила аварійну ситуацію, що у подальшому призвело до наїзду автомобіля «Toyota» AYGO з реєстраційним номером НОМЕР_1 на пішохода ОСОБА_5 .

Внаслідок даних обставин, пішоходу ОСОБА_5 спричинено тяжкі тілесні, тобто, грубе порушення водієм ОСОБА_4 вищевказаних вимог ПДР перебуває у причинно-наслідковому зв`язку з дорожньо-транспортною пригодою, що сталась та у результаті якої: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відповідно до висновку судово-медичної експертизи №118, від 17.11.2025, отримала тілесні ушкодження у вигляді відкритої ЧМТ. Перелом кісток склепіння черепа зліва з переходом на основу черепа. Забою головного мозку. Травматичний САК, які мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень.

Допитана в судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_4 вину у вчиненні інкримінованого їй кримінального правопорушення, при обставинах викладених вище, визнав повністю. По суті повідомила, що того дня їхала з мамою, за кермом була вона зазначила, щоб безпечно виїхати на проїжджу частину вулиці заднім ходом назад автомобілем допустила наїзд на маму, саме тому сталася ДТП. Розкаялася у вчиненому, зазначила, що готова нести призначене судом покарання, просила не позбавляти права керування транспортним засобом.

Приймаючи до уваги, що всі учасники не оспорювали обставини, встановлені органом досудового розслідування, прокурор запропонував досліджувати докази у кримінальному провадженні на підставі ч.3 ст.349 КПК України, учасники судового провадження правильно розуміють зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності їх позицій, суд, учасникам кримінального провадження роз`яснив положення зазначеної норми закону та визнав недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин, які ніким не оспорюються, тому суд обмежився допитом обвинуваченого, а також дослідженням матеріалів кримінального провадження щодо речових доказів, витрат, пов`язаних із залученням експерта, матеріалів, що характеризують особу обвинуваченого та дослідженням експертних висновків.

Такий порядок судового розгляду повністю узгоджується з вимогами п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, розділу ІІІ Рекомендації № 6 R (87) 18 Комітету міністрів Ради Європи "Відносно спрощеного кримінального правосуддя" та практики Європейського Суду з прав людини щодо їх застосування, згідно яких суд повинен забезпечити належну реалізацію права на справедливий суд під час розгляду кримінальних проваджень шляхом спрощеного і скороченого розгляду.

Суд вважає показання обвинуваченого правдивими і достовірними, оскільки вони детально узгоджуються між собою та в повній мірі відповідають фактичним обставинам вчиненого кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України і підтверджуються зібраними у кримінальному провадженні іншими доказами. Об`єктивних підстав ставити під сумнів свідчення допитаної в суді обвинуваченої у суду немає.

При цьому, судом установлено, що обставини визнані судом як доведені, з числа регламентованих ст. 91 КПК України, у своїй сукупності підтверджуються процесуальними джерелами доказів, які передбачені ст. 84 того ж Кодексу, та містяться у матеріалах цього провадження, як наслідок, суд вважає, встановленими всі обставини, що мають значення для кримінального провадження шляхом обсягу та порядку дослідження доказів на їх підтвердження.

Прокурор в судовому засіданні зазначив, що вина ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України доводиться зібраними у справі доказами, вважає за необхідне призначити покарання обвинуваченій у виді позбавлення волі строком на 3 роки, із застосуванням положень ст. 75,76 КК України та без призначення додаткового покарання.

Згідно ст. 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення та стороною захисту своїх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість створює необхідні умови для реалізації сторонами їх процесуальних прав і обов`язків.

При ухваленні вироку, суд вважає за необхідне відповідно до положень ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду" застосувати як джерело права Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод та практику Європейського суду, а саме: ст. 6 Конвенції, згідно якої кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, а також рішення ЄСПЛ "Коробов проти України", "Кобець проти України", де зазначається, що при оцінці доказів, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом» і така доведеність випливає із достатньо переконливих, чітких, узгоджених між собою висновків.

Статтею 286 КК України передбачено відповідальність за порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керують транспортними засобами, зокрема частина 2 статті кваліфікується як діяння, що спричинили потерпілому тяжкі тілесні ушкодження чи смерть потерпілого.

Згідно постанови ПВС України №14 від 23.12.2005 року "Про практику застосування судами законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті ", що при розгляді справ про злочини, відповідальність за які встановлено статтями 286 - 288, 415 КК, слід мати на увазі, що диспозиції сформульованих у них норм - бланкетні. У зв`язку з цим суди повинні ретельно з`ясовувати і зазначати у вироках, у чому саме полягали названі у перелічених статтях порушення; норми яких правил, інструкцій, інших нормативних актів не додержано; чи є причинний зв`язок між цими порушеннями та передбаченими законом суспільно небезпечними наслідками. При призначенні покарання за відповідною частиною ст. 286 КК суди мають враховувати не тільки наслідки, що настали, а й характер та мотиви допущених особою порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту, її ставлення до цих порушень та поведінку після вчинення злочину, вину інших причетних до нього осіб, а також обставини, які пом`якшують і обтяжують покарання, та особу винного. У кожному випадку призначення покарання необхідно обговорювати питання про доцільність застосування до винного додаткового покарання - позбавлення права керувати транспортними засобами або обіймати посади, пов`язані з відповідальністю за технічний стан чи експлуатацію транспортних засобів.

Суд, заслухавши прокурора, обвинувачену, дослідивши та проаналізувавши всі докази в їх сукупності, дійшов до висновку, що подія кримінального правопорушення, інкримінованого ОСОБА_4 , дійсно мала місце за обставин, викладених вище, вина обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення доведена «поза розумним сумнівом».

Органами досудового розслідування було вірно кваліфіковано дії обвинуваченого і суд погоджується з такою кваліфікацією, оскільки предметом даних правопорушень є суспільні відносини у сфері безпеки дорожнього руху, додержання учасниками дорожнього руху безпечних правил експлуатації автотранспорту, як джерела підвищеної небезпеки, та додатковим об`єктом життя, здоров`я, недоторканність і безпеку людини, які визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю та перебувають під особливою охороною та захистом держави, об`єктивна сторона даного правопорушення визначається трьома обов`язковими ознаками: а) суспільно небезпечним діянням (порушення правил безпеки дорожнього руху); б) суспільно небезпечними наслідками; в) причинним зв`язком між діяннями і наслідками, при цьому, правопорушення вчинено з необережності, а обвинувачена є суб`єктом кримінального правопорушення.

Так, порушення вимог Правил дорожнього руху України, ОСОБА_4 знаходиться упрямому причинно-наслідковому зв`язку із вчиненням дорожньо-транспортної пригоди та суспільно небезпечними наслідками, що настали - спричиненням тяжких тілесних ушкоджень потерпілій.

Суд зазначає, що злочин, передбачений ст. 286 КК України, завжди пов`язаний з недотриманням вимог відповідних нормативних актів - правил безпеки руху та експлуатації транспортних засобів, передбачених законами та іншими нормативними актами - Правилами дорожнього руху. Для кваліфікації дій винного за вказаною статтею не має значення, чи керувала особа власним транспортним засобом, який належить їй на праві власності, чи керувала транспортним засобом, який належить іншій особі, - фізичній чи юридичній, вчинила ДПТ під час роботи чи у вільний від роботи час, керувала транспортним засобом правомірно або в результаті самовільного захоплення і крадіжки, чи були в винного в момент керування транспортним засобом права водія або він не мав чи був їх позбавлений. Вищевказані обставини мають значення лише при вирішенні судом питання про відшкодування шкоди, яка завдана кримінальним правопорушенням.

Вирішуючи питання про призначення покарання, суд виходить з принципів законності справедливості, обгрунтованності та індивідуалізації призначеного покарання, при цьому керується вимогами ст. 65 КК України, відповідно до якої особі має бути призначене покарання необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів, а згідно ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, і й виправлення засудженого.

Суд також враховує практику Верховного Суду, (постанова № 634/609/15-к від 01.02.2018 щодо дискреції), де зазначено що самесуду належать повноваження, надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, та інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних проособу винного, справедливості й достатності обраного покарання тощо.

Відповідно до абз. 17 ст. 368 КПК України, ухвалюючи вирок, суд приймає до відома досудову доповідь з інформацією про соціально-психологічну характеристику особи обвинуваченого. Враховуючи інформацію, що характеризує особистість ОСОБА_4 , її спосіб життя, історію правопорушень, криміногенні фактори, які впливають на поведінку обвинуваченої, а також низьку ймовірність вчинення повторного правопорушення, орган пробації вважає, що виправлення обвинуваченої без позбавлення волі можливе. На думку органу пробації виконання покарання у громаді можливе за умови здійснення нагляду та застосування соціально-виховних заходів, що необхідні для запобігання вчиненню повторних кримінальних правопорушень, виконання рекомендованих заходів, спрямованих на мінімізацію ризику вчинення повторного правопорушення.

При цьому, враховуючи роз`яснення, які містяться у Постанові Пленуму ВС України від 24.10.2003 року "Про практику призначення судами кримінального покарання", суд враховує особу обвинуваченого, характер і ступінь суспільної небезпечності вчиненого ним кримінального правопорушення що згідно приписів ст.12 КК України є нетяжким злочином, вчиненим з необережності. Разом з тим, злочин, передбачений ч.2 ст. 286 КК України, хоча і відноситься до злочинів вчинених з необережності, однак належить до злочинів проти безпеки руху та експлуатації транспорту, полягає в тому, що вчинюється джерелом підвищеної небезпеки, а саме транспортним засобом і в даному випадку призвів до наслідків у виді завдання тяжких тілесних ушкоджень потерпілій.

Крім цього, при призначенні покарання суди мають враховувати не тільки наслідки, що настали, а й характер та мотиви допущених особою порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту, її ставлення до цих порушень та поведінку після вчинення злочину, вину інших причетних до нього осіб (пішоходів, водіїв транспортних засобів, працівників, відповідальних за технічний стан і правильну експлуатацію останніх, тощо), а також обставини, які пом`якшують і обтяжують покарання, та особу винного.

Згідно ст.ст. 66, 67 КК України пом`якшуючими покарання обставинами згідно обвинувального акту обвинуваченому є щире каяття, яке виразилось у тому, що обвинувачена визнала свою вину та щиро жалкує про вчинення кримінального правопорушення, та активне сприяння розкриттю злочину, в процесі судового розгляду справи давала правдиві показання, які посприяли органам правосуддя встановити істину по справі, демонструє готовність понести покарання Обтяжуючих покарання обставин в обвинувальному акті не зазначено та судом не встановлено.

Відповідно до п. 21 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 23.12.2005 року "Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті", у кожному випадку призначення покарання за ст.ст. 286-287 КК, необхідно обговорювати питання про доцільність застосування до винного додаткового покарання - позбавлення права керувати транспортними засобами, обіймати посади, пов`язані з відповідальністю за технічний стан чи експлуатацію транспортних засобів.

При цьому дискреційні повноваження суду повинні відповідати принципу верховенства права з обов`язковим обґрунтуванням обраного рішення у процесуальному документі суду. Суд зазначає, що санкція ч. 2 ст. 286 КК надає суду можливість як призначати додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, так і не застосовувати такого покарання до особи. Вказане положення закону України про кримінальну відповідальність має альтернативний характер застосування, і це питання, як визначив законодавець, суд вирішує на власний розсуд, залежно від конкретних обставин провадження, характеру допущених особою порушень вимог ПДР, їх наслідків тощо.

Із врахуванням всіх обставин справи, призначаючи вид і міру покарання, суд оцінюючи особу обвинуваченого, який не є суспільно небезпечною особою, на обліку у лікарів-нарколога та психіатра не перебуває, має дитину з інвалідністью з дитинства, вперше притягується до кримінальної відповідальності, усвідомила суспільну небезпечність своїх дій, щиро розкаялася, обставини вчинення кримінального правопорушення та вжиття обвинуваченим заходів для усунення негативних наслідків його вчинення, позитивні характеристики за місцем проживання та роботи, те, що вона має міцні соціальні зв`язки, на момент вчинення злочину не перебувала у стані алкогольного сп`яніння, ставлення до вчиненого, досудову доповідь, позицію прокурора, думку потерпілої, тому суд вважає, що обвинуваченій слід призначити покарання у виді позбавлення волі в межах санкції ч.2 статті 286 КК України безз призначення додаткового покарання та із застосуванням положень ст. 75 КК України, звільнити її від відбування покарання із встановленням іспитового строку та покладенням обов`язків, передбачених ст. 76 КК України.

Саме визначене покарання на переконання суду, відповідатиме його меті, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягується до кримінальної відповідальності через призму того, що втручання держави в приватне життя особи повинно спрямовуватись на досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та потребою захисту основоположних прав особи, - воно має бути законним (несвавільним), пропорційним (не становити надмірного тягаря для особи).

Таке покарання перебуває у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного, адже справедливість розглядається як властивість права, виражена, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому порушенню. Справедливе застосування норм права означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного.

Цивільний позов в даному кримінальному провадженні не заявлено.

Долю речових доказів суд вирішує відповідно до вимог ст. 100 КПК України.

Процесуальні витрати в даному кримінальному провадженні на залучення експертів відповідно до ст. 124 КПК України необхідно стягнути з обвинуваченого на користь держави, оскільки їх проведення було зумовлено розслідуванням вчиненого обвинуваченим кримінального правопорушення, його вина доведена в повному обсязі.

Згідно п. 9 ч. 2 ст. 131 КПК України заходом забезпечення кримінального провадження є запобіжні заходи. Запобіжний захід у даному кримінальному провадженні не обирався, клопотань прокурора щодо обрання запобіжного заходу до суду не надходило, а тому підстав для обрання запобіжного заходу з урахуванням відсутності клопотань прокурора та призначеної міри покарання, на даному етапі судом не вбачається.

Відповідно до ч.15 ст.615 КПК України, в умовах дії воєнного стану після складання та підписання повного тексту вироку суд вважає за можливе обмежитися проголошенням його резолютивної частини з обов`язковим врученням учасникам судового провадження повного тексту вироку в день його проголошення.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 127-129, 370, 373, 374, 615 КПК України, суд -

у х в а л и в :

ОСОБА_4 визнати винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України та призначити їй покарання у виді позбавлення волі строком на 3 /три/ роки без позбавлення права керувати транспортними засобами.

В силу ст. 75 КК України ОСОБА_4 звільнити від відбування покарання з випробуванням. Встановити іспитовий строк тривалістю 1 /один/ рік.

На підставі ст. 76 КК України зобов`язати ОСОБА_4 в період іспитового строку періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Стягнути із ОСОБА_4 в дохід держави процесуальні витрати за проведення в даному кримінальному провадженні судових експертиз в сумі 6239 / шість тисяч двісті тридцять дев`ять/ гривень

Речові докази-автомобіль «Toyota» AYGO з реєстраційним номером НОМЕР_1 - повернути за належністю.

Вирок може бути оскаржено з підстав, передбачених ст. 394 КПК України, до Кропивницького апеляційного суду через Новоархангельський районний суд Кіровоградської області протягом 30 днів з дня його проголошення та набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження. У разі, якщо було подано апеляційну скаргу, вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Повний текст вироку негайно після проголошення резолютивної частини згідно ч.15 ст.615 КПК України вручити учасникам судового провадження. Роз`яснити, що інші учасники судового розгляду мають право отримати копію вироку в суді. Учаснику, який не був присутній в судовому засідання, надіслати копію вироку не пізніше наступного дня.

Суддя: