Рішення від 24 лютого 2026 р. у справі №214/7886/25 — П'ятихатський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 214/7886/25

Провадження №2/190/65/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

25 лютого 2026 року м.П"ятихатки

П`ятихатський районний суд Дніпропетровської області

в складі головуючого судді Фирси Ю.В.,

за участю секретаря Гук С.Р.,

представника позивача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. П`ятихатки цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа орган опіки та піклування виконавчого комітету Саксаганської районної у місті Кривому Розі ради, орган опіки та піклування виконавчого комітету Тернівської районної у місті Кривому Розі ради про позбавлення батьківських прав, самостійне виховання та утримання неповнолітньої дитини,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про позбавлення батьківських прав, самостійне виховання та утримання неповнолітньої дитини.

В обґрунтування заявлених вимог зазначив, що він є батьком малолітньої доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Донька з моменту народження проживає з ним та бабусею ОСОБА_5 , перебуває на їх утриманні. Мати дитини, ОСОБА_3 участі у вихованні та в утриманні дитини не приймає. В 2011 році матір його доньки ОСОБА_3 вироком Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу у Дніпропетровські області будо засуджено до 3 років позбавлення волі. З моменту відбуття покарання жодного разу остання дитину не відвідувала, характеризується негативно. Відповідно до рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 26 січня 2022 року визначено місце проживання малолітньої ОСОБА_4 за місцем проживання батька, а також стягнуто з матері аліменти на його користь, на утримання доньки в розмірі 1/6 частини з усіх видів її доходів (заробітку), але не менше ніж 50% від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і до досягнення дитиною повноліття. В частині позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 суд відмовив, оскільки судом встановлено бажання матері приймати участь у житті дитини. Однак, остання не стала виконувати свої батьківські обов`язки, не приймає жодної участі у житті доньки, не сплачує аліменти на утриманням дитини, вона покинула країну після початку повномаштабного вторгнення, не поговоривши з донькою, не переконавшись, що донька знаходиться у безпеці та її життю нічого не загрожує.

У зв`язку з вищевикладеним, просить позбавити ОСОБА_3 батьківських прав відносно малолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати, що він самостійно виховує та утримує неповнолітню доньку.

Представника позивача ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обсязі і на підставах викладених в позовній заяві, просила позов задовольнити.

Відповідачу ОСОБА_3 у встановленому законом порядку за зареєстрованим місцем проживання направлено судову повістку про виклик до суду. Вказана судова поштова кореспонденція та інші повідомлення повернулись до суду з відміткою відділення поштового зв`язку «адресат відсутній»/а.с.64-111,125-126,143,156,174/. Також відповідач ОСОБА_3 про розгляд справи повідомлялася належним чином, інформація про виклик у справі відповідача розміщувалася судом на його офіційній сторінці веб-порталу судової влади України, причину неявки до суду не повідомила /а.с.173/.

Третя особа орган опіки та піклування виконавчого комітету Саксаганської районної у місті Кривому Розі ради свого представника в судове засідання не направили, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, до суду направили заяву в якій просили справу розглядати без участі їх представника, позовні вимоги підтримують /а.с.145/.

Третя особа орган опіки та піклування виконавчого комітету Тернівської районної у місті Кривому Розі ради свого представника в судове засідання не направили, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, до суду направили заяву в якій просили справу розглядати без участі їх представника/а.с.141/.

Таким чином, оскільки відповідач у судове засідання не з`явилась, про місце, дату та час судового розгляду справи була сповіщена належним чином, про причини неявки суд не повідомила, не надала заяв про розгляд справи за її відсутності, не скористалася правом надання заперечень проти позову, у зв`язку з чим суд за згодою позивачив вирішує справу в порядку заочного розгляду на підставі наявних у справі доказів.

За таких обставин, оскільки сторони в судове засідання не з`явились, про час і місце проведення судового засідання були повідомлені належним чином, суд вважає, що судове засідання можливо провести без їх участі, на підставі наявних у справі доказів, без фіксування судового засідання технічними засобами, що буде відповідати вимогам ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

ІНФОРМАЦІЯ_2 народилася ОСОБА_4 , батьком дитини зазначено ОСОБА_2 , матір`ю зазначено ОСОБА_6 , про що свідчить копія свідоцтва про народження /а.с.10/.

Відповідно до рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 26 січня 2022 року позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , треті особи: Відділ опіки та піклування виконавчого комітету Саксаганської районної у місті Кривому Розі ради, Служба у справах дітей П`ятихатської районної державної адміністрації про позбавлення батьківських прав, стягнення аліментів, встановлення місця проживання дитини - задоволені частково. Визначено місце проживання малолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за місцем проживання батька ОСОБА_2 . Стягнуто з ОСОБА_3 аліменти на користь ОСОБА_2 , на утримання доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 1/6 частини з усіх видів її доходів (заробітку), але не менше ніж 50% від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку починаючи з 05.10.2018 року і до досягнення дитиною повноліття. В іншій частині позовних вимог відмовлено /а.с. 37-43/.

Державним виконавцем Тернівського відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Литвинчук О.В. 14 червня 2022 року винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП НОМЕР_1 на підставі виконавчого листа №214/6656/18, виданого 26.01.2022 року Саксаганським районним судом міста Кривого Рогу про стягнення з про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 аліменти 1/6 частини на утримання доньки ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_3 /а.с. 12/.

Державним виконавцем Тернівського відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Литвинчук О.В. 09 вересня 2022 року винесено постанову про арешт коштів боржника за ВП НОМЕР_1 у зв`язку з тим, що боржник має заборгованість зі сплати аліментів накладено арешт на грошові кошти/електроні гроші, що містяться на відкритих рахунках/електронних гаманцях, а також на кошти/електронні гроші на рахунках/електронних гаманцях, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів, крім коштів/електронних грошей, що містяться на рахунках/електронних гаманцях, що мають спеціальний режим використання , накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належать боржнику ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 /а.с. 14/.

18 жовтня 2022 року постановою державного виконавця Тернівського відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Литвинчук О.В. встановлено тимчасове обмеження боржника ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 у праві виїзду за межі України за ВП НОМЕР_1 у зв`язку з тим, що боржник ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, а саме сплати аліментів /а.с. 15/.

Згідно з роз`ясненням Покровського відділу державної виконавчої службу місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) від 22.11.2023 року у відділі знаходиться виконавчий лист №214/6656/18, виданий 26.01.2022 року Саксаганським районним судом міста Кривого Рогу про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 аліментів у розмірі 1/6 частини на утримання доньки ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_3 , станом на 22.11.2023 року у ОСОБА_3 наявна заборгованість зі сплати аліментів, сукупний розмір якої згідно розрахунку від 22.11.2023 року за період з 05.10.2018 по 22.11.2023 становить 124280,81 грн. /а.с.16/.

Згідно листа відділення поліції №5 Криворізького районного управління поліції ГУНП в Дніпропетровській області №45.5/2-2116 від 28.02.2025 року місцезнаходження гр. ОСОБА_3 станом на 28.02.2020 року встановити не надалось можлвиим. Проводяться подальші розшукові заходи для встановлення місцязнаходження останньої / а.с. 17/.

Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта ОСОБА_3 , остання є власником земельної ділянки площею 0,206 га, кадастровий номер №1211000000:10:001:0052, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Мається запис про обтяження 49360427, арешт нерухомого майна, обтяжував - Тернівський відділ державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) /а.с.24/.

Згідно з довідками КЗ «ДНЗ (Ясла-Садочок) №259 Комбінованого типу» Криворізької міської ради №237 від 25.09.2018 року, №225 від 23.10.2019 року ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 відвідувала заклад з 02.09.2013 року по 31.08.2018 року. Вихованням онуки займалася бабуся ОСОБА_5 . Мати дитини в дитячому закладі не з`являлася і вихованням дитини не займалася /а.с.26, 34/.

Згідно з довідками Криворізької спеціалізованої школи І-ІІІ ступенів №70 Криворізької міської ради №488 від 26.09.2018 року, №135 від 11.10.2019 року за період підготовчих занять до першого класу ОСОБА_4 та за період навчання 1 класу мати не брала участі у вихованні дитини, не спілкувалася з вчителями, не забирала дитину зі школи, не відвідувала батьківські збори / а.с.27, 33/.

Відповідно до висновку виконавчого комітету Саксаганської районної у місті Кривому Розі раді від 28.05.2019 року визнано доцільним позбавити батьківських прав гр. ОСОБА_6 у відношені малолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 /а.с. 28/.

Відповідно до висновку доцента, кандидата психологічних наук, докторанта кафедри загальної, вікової та педагогічної психології Інституту людини Київського університету імені Бориса Грінченка ОСОБА_15. відзначила, що спілкування ОСОБА_7 з біологічною матір`ю повинно будуватися виключно на добровільній для дитини засаді, щоб не порушувати підходящі для ОСОБА_7 умови життя та не зламати процес урівноваження її внутрішнього стану, який всебічно залежить від оточуючих дорослих, їх турботи, підтримки та захисту, який продовж всього свого життя ОСОБА_7 в повній мірі отримує виключно від бабусі, ОСОБА_8 , дідуся ОСОБА_9 , батька ОСОБА_10 , тітки ОСОБА_11 , прабабусі ОСОБА_12 , сестри ОСОБА_13 ./а.с. 30-31/.

Згідно з актом з місця проживання від 17 липня 2025 року за адресою АДРЕСА_2 проживає неповнолітня ОСОБА_4 , її батько ОСОБА_2 та дідусь, до листопада 2024 року також проживала бабуся ОСОБА_5 , яка померла. ОСОБА_4 на даний період часу перебуває на утриманні батька /а.с. 35/.

Відповідно до довідки ТОВ «Версія-Люкс» №25-208 від 23.06.2025 року ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 працює в товаристві, прийнятий комплектувальником на склад з 05.02.2025 року, наказ №9-К від 05.02.2025 року /а.с. 36/.

Згідно довідки Криворізької гімназії №70 Криворізької міської ради №104 від 02.07.2025 року ОСОБА_4 дійсно навчається у 8-Б класі. Форма навчання змішана. /а.с. 44/.

Відповідно до характеристики ОСОБА_4 виданої Криворізькою гімназією №70 Криворізької міської ради від 02.07.2025 року остання є ученицею 8-Б класу, демонструє посередній рівень знань з більшості предметів, є позитивною та комунікабельною ученицею. На даний момент її виховує батько. Дитина забезпечена усім необхідним для навчання та розвитку /а.с.45/.

Відповідно до висновоку виконавчого комітету Саксаганської районної у місті ради останні вважають за доцільне позбавити батьківських прав гр. ОСОБА_14 у відношені малолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 /а.с.147/.

Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Частиною першою статті 8 Закону України "Про охорону дитинства" передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (частина перша статті 12 Закону України "Про охорону дитинства").

Відповідно до частини сьомої статті 7 СК України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією Організації Об`єднаних Націй про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно із частинами першою, другою статті 3 Конвенції Організації Об`єднаних Націй про права дитини від 20 листопада 1989 року (далі - Конвенція ООН про права дитини) в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Статтею 9 Конвенції ООН про права дитини визначено, що держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають окремо і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Згідно із частинами першою-четвертою статті 150 СК України батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Батьки зобов`язані поважати дитину.

Положеннями вказаної статті визначено основні принципи з виховання дітей. Для здійснення цього завдання батьки наділяються батьківськими правами, тобто правом на особисте виховання своїх дітей.

Частиною першою статті 155 СК України передбачено, що здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності.

Статтею 11 Закону України «Про охорону дитинства» встановлено, що сім`я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

Батьківські права є в той же час і обов`язками батьків з виховання дітей, тому що батьки не тільки володіють правом на виховання дитини, а й мають обов`язок її виховувати. Нездійснення ними своїх прав тягне за собою або повну їх втрату, або тимчасове позбавлення цих прав.

Особи можуть бути позбавленні батьківських прав лише щодо дитини, яка не досягла вісімнадцяти років, і тільки з підстав, передбачених ст. 164 СК України.

Відповідно до ст. 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені батьківських прав, якщо вона, він не забрали дитину з полового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини; засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини.

Як роз`яснено у п.п. 15, 16 постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 30 березня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно їх утримують, та інше), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення, не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України).

Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення батьківських прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо і лише при наявності вини у діях батьків.

Аналогічні правові висновки викладені Верховним Судом у постановах від 26 грудня 2018 року у справі № 404/6391/16-ц (провадження № 61-40224св18), від 06 травня 2020 року у справі № 753/2025/19 (провадження № 61-1344св20).

Отже, судам необхідно мати на увазі, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, вирішення сімейних питань, на який вони йдуть лише у виняткових випадках, і головне - за наявності достатніх та переконливих доказів, що характеризують особливості батька й матері як особи, що становить реальну загрозу для дитини, її здоров`я та психічного розвитку. Самі по собі встановлені судами факти, що батьки спілкуються з дитиною, забезпечують її матеріально, беруть участь у вихованні не у достатній мірі не може бути підставою для позбавлення батьківських прав. Інтереси дитини полягають в тому, щоб забезпечити її право на потребу у любові, піклуванні та матеріальній забезпеченості (стаття 5 Декларації про соціальні та правові принципи, що стосуються захисту і благополуччя дітей, особливо у разі передачі дітей на виховання та їх усиновлення на національному і міжнародному рівнях від 03 грудня 1986 року).

Дитина має право на особливе піклування та повинна мати свободу вибору щодо своїх батьків тощо. Аналізуючи встановлені факти у контексті позбавлення батьківських прав, суди повинні зважувати на те, що позбавлення батьківських прав на дитину та освідомлення цього самою дитиною вже несе в собі негативний вплив на її свідомість та застосовувати цей захід як крайню міру впливу та захисту прав дитини (постанова Верховного Суду від 02 жовтня 2019 року у справі №461/7387/16-ц).

Звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав має передувати виважена та ґрунтовна підготовка, збір необхідної доказової бази, адже більшість чинників, які є підставою для прийняття позитивних рішень у вказаних категоріях справи, мають оціночний характер, залежать від конкретних обставин справи та особистості учасників цих правовідносин.

При розгляді справ суд застосовує практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права (ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» та ч. 4 ст. 10 ЦПК України).

Так, ЄСПЛ у справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року (заява №31111/04) наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини. Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.

Також, у рішенні від 16 липня 2015 року у справі «Мамчур проти України» (заява №10383/09) ЄСПЛ зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним.

У справі «Ілля Ляпін проти росії» (заява (№70879/11) ЄСПЛ також наголошував на тому, що позбавлення особи її/його батьківських прав є особливо кардинальним заходом, який позбавляє батька/матір сімейного життя з дитиною, та не відповідає меті їх возз`єднання, зазначивши при цьому, що наявність сімейних зв`язків між подружжям та дитиною, про які вони дійсно піклуються, мають бути захищені відповідно Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання. Попри це в першу чергу повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а вже тільки потім права батьків.

Наведене узгоджується з висновками щодо врахування найкращих інтересів дитини при розгляді справ, які стосуються прав дітей, сформульованими Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 17 жовтня 2018 року у справі №402/428/16-ц та Верховним Судом у постановах: від 02 грудня 2020 року у справі №180/1954/19, від 13 листопада 2020 року у справі №760/6835/18, від 09 листопада 2020 року у справі №753/9433/17, від 02 листопада 2020 року у справі №552/2947/19 та у постанові від 24 квітня 2019 року у справі №300/908/17.

При розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, виселення дитини, зняття дитини з реєстрації місця проживання, визнання дитини такою, що втратила право користування житловим приміщенням, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов`язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою (частина четверта статті 19 СК України).

Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини (частина шоста статті 19 СК України).

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі №129/1033/13-ц (провадження №14-400цс19) зроблено висновок про те, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто, певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс.

Звертаючись в суд з даним позовом ОСОБА_2 посилався на те, що відповідачка ОСОБА_3 ухиляється від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини, оскільки не бере участі у вихованні та утриманні доньки, не надає матеріальної допомоги, не забезпечує одягом, харчуванням, не цікавиться станом її здоров`я, особистим розвитком, навчанням та жодного разу не відвідувала заклад дошкільної освіти, не відвідує спеціалізовану школу, де навчається дитина.

Однак, в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази винної поведінки відповідача щодо умисного злісного ухилення від виконання батьківських обов`язків щодо ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Так, суду не надані докази застосування до відповідачки ОСОБА_3 будь-яких заходів впливу з боку органів внутрішніх справ, притягнення до адміністративної відповідальності, бесіди, попередження з боку органу опіки та піклування, органів місцевого самоврядування, з приводу неналежного виконання батьківських обов`язків.

Суд зазначає, що ухилення від виконання юридичного обов`язку - це завжди акт свідомої поведінки, оскільки особа має реальну можливість його виконати, але не вчиняє до цього жодних дій. Тому, жодні інші обставини, як-то ухилення матері чи батька від утримання дитини, не можуть призвести до позбавлення батьківських прав.

Умовою ухилення від обов`язків з виховання дітей, як підстава позбавлення батьківських прав, що передбачена пунктом 2 частини першої статті 164 СК України, може бути лише винна поведінка особи, свідоме нехтування ним своїми батьківськими обов`язками.

При цьому, доведення обставин свідомого, умисного ухилення відповідачки від виконання батьківських обов`язків, які можуть бути підставою позбавлення останньої батьківських прав, покладено на позивача.

Так, відповідно до висновку виконавчого комітету Саксаганської районної у місті ради, останні вважають за доцільне позбавити батьківських прав гр. ОСОБА_14 у відношені малолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1

Зі змісту вказаного висновку вбачається формальний підхід до вирішення питання щодо доцільності позбавлення відповідачки батьківських прав, оскільки він ґрунтується без установлення фактичних даних органом опіки та піклування, проведення роботи зі встановлення обставин справи, натомість у постанові Верховного Суду від 11 грудня 2023 року у справі № 523/19706/19 зазначено, що у випадку неможливості надати висновок, який ґрунтується на обстеженні умов, орган опіки і піклування з метою захисту інтересів дитини має використати всі можливі варіанти одержання інформації і оцінки обставин, що склалися, і за можливості надати висновок з посиланням на бесіди із родичами, знайомими, або з посиланням на інші документи та із вказівкою на те, що обстежити безпосередньо умови проживання неможливо.

Указані відомості у висновку органу опіки та піклування відсутні, підстави з яких випливає встановлення органом опіки та піклування відсутності фінансової та матеріальної допомоги дитині відповідачкою, текст висновку не містить, як і не містить підстав та доказів на встановлення факту відсутності ОСОБА_3 у житті дитини, самоусунення її від виховання та розвитку неповнолітньої ОСОБА_4 ..

За таких обставин суд не погоджується з висновком органу опіки та піклування, оскільки такий висновок носить рекомендаційний характер, не містить обставин, які б вказували на наявність підстав для застосування щодо відповідачки такого крайнього заходу, як позбавлення батьківських прав, не містить обґрунтованого посилання на те, що позбавлення батьківських прав відповідатиме інтересам дитини (постанова Верховного Суду від 10 грудня 2024 року у справі № 759/14651/22 (провадження № 61-11158св24).

Суд зазначає, що Висновок органу опіки та піклування про доцільність позбавлення відповідача батьківських прав не містить достатніх підстав для позбавлення ОСОБА_3 батьківських прав щодо її дочки. У свою чергу позбавлення батьківських прав слід розглядати як крайній захід сімейно-правового характеру, який застосовується до батьків, що не забезпечують належного виховання своїх дітей.

Виходячи із наведеного, встановивши фактичні обставини справи, суд зазначає, що бездіяльність відповідача при виконанні батьківських обов`язків, а саме відсутність спілкування з дочкою, не свідчить про наявність підстав для позбавлення останньої батьківських прав відносно її дочки, яка проживає разом з батьком, оскільки недостатня участь матері у вихованні дитини не може бути підставою для позбавлення її батьківських прав, оскільки позбавлення батьківських прав, тобто природних прав, наданих батькам щодо дитини на її виховання, захист її інтересів та інших прав, які виникають із факту кровної спорідненості з дитиною, є крайнім заходом впливу, необхідність застосування якого позивачем не доведено.

Враховуючи вище викладене, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено систематичне ухилення відповідача від виконання ним своїх батьківських обов`язків, а також того, що незважаючи на всі заходи попередження та впливу, остання продовжує не виконувати в подальшому свої батьківські обов`язки щодо своєї дочки.

При цьому систематично - це значить, що батьки неодноразово притягувалися до відповідальності (адміністративної, цивільної, громадської), але висновків не зробили.

Тому не заслуговують на увагу доводи позивача ОСОБА_2 про те, що відповідачка свідомо ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків, не бере участі у матеріальному забезпеченні дитини та не виявляє жодної зацікавленості до її життя, оскільки матеріали справи не містять доказів того, що відповідачка притягувалася до відповідальності, виходячи із вимог статті 184 КУпАП (невиконання батьками або особами, що їх замінюють, обов`язків щодо виховання дітей).

Щодо вимоги про встановлення факту самостійного виховання та утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , то позивач не надав суду доказів, що в питанні виховання чи утримання неповнолітньої дитини, матір умисно ухиляється від виконання цих обов`язків чи реалізації прав.

Суд вважає, що для підтвердження факту самостійного виховання неповнолітніх дітей обов`язковим елементом підтвердження виключних (непереборними /винятковими /неординарними/ особливими) обставин у конкретних життєвих ситуаціях (наприклад: особа, яка розлучена та самостійно здійснює обов`язки по вихованню та утриманню дитини, в той час коли інший з батьків позбавлений фактичної змоги виконувати свої обов`язки; батько або матір не беруть участі у вихованні та утриманні дитини або зникли, проте не визнані судом безвісно відсутніми або такими, що позбавлені батьківських прав; якщо один з батьків перебуває на окупованій території, в полоні і не може фактично виховувати та утримувати дитину тощо).

Наведені вище виключні обставини у даній справі відсутні, а саме по собі проживання доньки разом з батьком, що ніким не заперечується, не підтверджує факту ухилення матері від участі у вихованні та утриманні дитини.

Разом з тим, в силу ст.141 СК України проживання одного з батьків окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

З огляду на наведене, у матеріалах справи відсутні докази існування або настання обставин, в силу яких батьківська правосуб`єктність матері дитини обмежена або припинилася, а тому відсутні правові підстави для задоволення вимоги про встановлення факту самостійного виховання та утримання батьком дитини, тобто позивачем, малолітньої доньки ОСОБА_4 ..

Таким чином, суд, встановивши фактичні обставини справи на підставі належним чином оцінених доказів, прийшов висновку, що позивачем не доведено обставин свідомого ухилення ОСОБА_3 від виконання своїх батьківських обов`язків, навмисного нехтування ними, необхідності застосування крайнього заходу втручання у права дитини на зростання в сім`ї, та підтримання зв`язків з матір`ю, неможливості застосування альтернативних, менш суворих заходів, відповідність такого заходу якнайкращим інтересам дитини та його виправданість, а тому суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для позбавлення відповідачки батьківських прав та відмову у задоволенні позовних вимог.

Питання про стягнення судових витрат суд вирішує відповідно до ст.141 ЦПК України.

Керуючись ст.ст.128,141,263-265, 280-283 ЦПК України, суд,

в и р і ш и в:

У задоволені позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа орган опіки та піклування виконавчого комітету Саксаганської районної у місті Кривому Розі ради, орган опіки та піклування виконавчого комітету Тернівської районної у місті Кривому Розі ради про позбавлення батьківських прав та самостійне виховання та утримання неповнолітньої дитини - відмовити.

Судові витрати по справі залишити по фактично понесеним.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Повний текст рішення виготовлено 04 березня 20206 року.

Головуючий суддя Ю.В. Фирса