Рішення від 18 січня 2026 р. у справі №208/13198/24 — Заводський районний суд міста Кам’янського

справа № 208/13198/24

провадження № 2/208/231/26

РІШЕННЯ

Іменем України

19 січня 2026 р. м. Кам`янське

Заводський районний суд м. Кам`янського в складі: Головуючого судді – Похвалітої С.М., за участю секретарів судового засідання Золотоноші А.Р., за участю позивача ОСОБА_1 , представника позивача – ОСОБА_2 , відповідача – ОСОБА_3 , представників відповідача ОСОБА_4 ,та ОСОБА_5 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про припинення права власності на частку у спільному майні шляхом сплати грошової компенсації, визнання права власності,-

І.Стислий виклад позиції позивача та відповідача.

Позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, в якому, з урахуванням заяви про зміну предмета позову (уточнення позовних вимог) просить суд: припинити право власності ОСОБА_3 на 1/6 частку нерухомого майна – квартири АДРЕСА_1 , загальної площі 38,2 кв.м., житлової площі 15,8 кв.м., шляхом сплати їй ОСОБА_1 грошової компенсації вартості частки у праві спільної часткової власності в розмірі 58 402,00 грн. (п?ятдесят вісім тисяч чотириста дві гривні 00 коп.); визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/6 частку нерухомого майна – квартири АДРЕСА_1 , загальної площі 38,2 кв.м., житлової площі 15,8 кв.м. що є підставою для реєстрації права власності у відповідних компетентних органах державної влади; судові витрати покласти на відповідача.

В обґрунтування свого позову вказала, що вона, ОСОБА_1 , є власником 5/6 часток нерухомого майна – квартири АДРЕСА_1 , загальної площі 38,2 кв.м., житлової площі 15,8 кв.м. Зазначену частку нерухомого майна позивач отримала у власність після смерті свого батька, ОСОБА_6 , на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом. Право власності на іншу 1/6 частку квартири отримала відповідач ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право на спадщину, проте у спірній квартирі не проживає, починаючи із 2019 року, та постійно проживає за іншою адресою: АДРЕСА_2 , у квартирі своєї дочки ОСОБА_4 11.09.2024 року, при спробі потрапити у спірну квартиру, Позивач встановила, що у квартирі поміняний замок, а в квартирі із початку 2022 року проживає невідомий їй ОСОБА_7 , що представляється онуком ОСОБА_3 . Всі приміщення знаходяться у занедбаному стані та не придатні для проживання. Позивач ОСОБА_1 , бажає виділити собі спірну квартиру в особисту власність, оскільки її частка є значною у порівнянні із часткою відповідача, поділ нерухомого майна (1-кімнатної квартири, житлової площі 15,8 кв.м.) у натурі технічно є неможливим, проживання відразу двох власників у квартирі із житловою площею 15,8 кв.м., враховуючи неприязні відносини сторін, також є неможливим, частка відповідача не є значною та не дозволяє їй виділити хоча б одну кімнату, для відповідача зазначене нерухоме майно не має жодного значення, оскільки весь цей час вона має інше житло та постійно проживає за іншою адресою. Відповідно до висновку судової оціночно-будівельної та будівельно-технічної експертизи № 1242/07-25 від 06.08.2025 року, розділити житлову квартиру АДРЕСА_1 ?янське відповідно до 5/6 частки та 1/6 частки без порушень нормативно-правових актів у галузі будівництва - не можливо. Ринкова вартість квартири складає 350 413,00 грн. (триста п?ятдесят тисяч чотириста тринадцять гривень 00 копійок), сума грошової компенсації, яку повинен сплатити співвласник ОСОБА_1 співвласнику ОСОБА_3 (1/6 частини) складає 58 402,00 грн. (п?ятдесят вісім тисяч чотириста дві гривні 00 коп.). Оскільки відповідач не бажає отримати суму компенсації за її частку у добровільному порядку, позивач вимушена звернутись до суду із відповідним позовом.

У відзиві на позов ОСОБА_3 просить суд відмовити в задоволенні позову. Посилається на те, що припинення права власності на її частку у спірному майні буде суперечити положенням ст. 1238 ЦК України, оскільки відповідно до заповіту ОСОБА_6 , позивач ОСОБА_1 , зобов?язана надати їй право довічного користування та проживання у спірній квартирі. Крім того, припинення права власності відповідачки на спірну квартиру завдасть їй вочевидь значної шкоди, оскільки відповідачка не має іншого житла, грошова компенсація відповідачці 1/6 вартості спірної квартири не забезпечить їй можливості придбати окреме житло. Отже, припинення права відповідачки на її частку у спірній квартирі завдасть істотної шкоди як майновим, так і немайновим правам відповідачки, що виключає правові підстави для задоволення позовних вимог. Позивач ОСОБА_1 обрала неналежний спосіб захисту свого права в частині визнання за нею права власності на 1/6 частку у спірному майні. Просить суд відмовити в задоволенні позову.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 , та представник позивача ОСОБА_2 підтримали свої позовні вимоги та просили їх задовольнити, посилались на обставини, викладені у позові. Просили суд задовольнити позовну заяву з урахуванням уточнених позовних вимог.

В судовому засіданні представники відповідача ОСОБА_8 та ОСОБА_4 заперечували щодо позовних вимог позивача та просили суд відмовити у його задоволенні, посилалися на обставини викладені у відзиві на позов. Просять суд відмовити в задоволенні позову.

ІІ. Заяви, клопотання заявника та процесуальні дії суду.

09 грудня 2024 року ухвалою суду відкрито провадження та призначено проводити розгляд в порядку загального позовного провадження.

06 жовтня 2025 року ухвалою суду закрито підготовче провадження та справу призначено до розгляду по суті.

Вислухавши позивача, представника позивача та представників відповідача, вивчивши матеріали цивільної справи, дослідивши надані суду докази, суд вважає заяву такою, що підлягає задоволенню з наступних підстав.

IІІ. Фактичні обставини, встановлені судом, зміст правовідносин з посиланням на докази.

Як встановлено судом позивач ОСОБА_1 є власником 5/6 часток нерухомого майна – квартири АДРЕСА_1 , загальної площі 38,2 кв.м., житлової площі 15,8 кв.м.

Зазначену частку нерухомого майна позивач отримала у власність після смерті свого батька, ОСОБА_6 , на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 18.11.2019 року, виданого приватним нотаріусом Кам?янського міського нотаріального округу Прожуган М.А., реєстр № 1685.

Відповідно до вказаного заповіту, посвідченого приватним нотаріусом Дніпродзержинського МНО Прожуган М.А. від 16.12.2008 р., батько позивача ОСОБА_6 заповідав ОСОБА_1 все майно, у тому числі спірну квартиру. відповідач ОСОБА_3 , його дружина, відповідно до заповіту отримала право довічного користування та проживання у спірній квартирі, із обов?язком сплачувати комунальні послуги.

Вказане право користування (сервітут), а саме право довічного користування та проживання в квартирі АДРЕСА_1 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , безстрокове, зареєстроване приватним нотаріусом Кам?янського РНО Прожуган М.А., номер запису про інше речове право: 34187901 від 18.11.2019 р., що підтведжується інформаційною довідкою із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно,Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта № 399012788 від 13.10.2024 р.

Крім того, як встановлено судом у судовому засіданні, що відповідач ОСОБА_3 як непрацездатна вдова спадкодавця відповідно до вимог ст. 1241 ЦК України отримала право на обов?язкову частку у спадщині, а саме право власності на 1/6 частку нерухомого майна – квартири АДРЕСА_1 ?янське Дніпропетровської області, загальної площі 38,2 кв.м., житлової площі 15,8 кв.м., що належить їй на підставі свідоцтва про право на спадщину, серія та номер: реєстр №1697, виданий 20.11.2019 р. приватним нотаріусом Кам`янського міського нотаріального округу Прожуган М.А.

Як встановлено в судовому засіданні та не заперечується відповідачем, відповідач ОСОБА_3 постійно проживає за адресою: АДРЕСА_2 , у квартирі своєї дочки ОСОБА_4 .

Згідно довідки за матеріалами ЖЄО від 11.09.2024 р., складеної за результатами звернення до поліції, 11.09.2024 року, при спробі потрапити у спірну квартиру, за адресою: АДРЕСА_3 , ОСОБА_1 встановила, що у квартирі поміняний замок, при приїзді патрульної поліції за викликом встановлено, що у квартирі проживає онук ОСОБА_3 – громадянин ОСОБА_7 , який підтвердив працівникам поліції, що проживає у квартирі один, із початку 2022 року, тобто відповідач ОСОБА_3 у квартирі не проживає.

Відповідно до витягу з реєстру територіальної громади № 2025/008027277 від 17.06.2025 року, позивачем ОСОБА_1 здійснено реєстрацію свого місця проживання у квартирі за адресою: АДРЕСА_3 , починаючи із 17.06.2025 року.

Згідно до пунктом 3 Розділу 3 Висновку судового експерта ОСОБА_9 № 1242/07-25 від 06.08.2025 року за результатами проведення судової оціночно-будівельної та будівельно-технічної експертизи (свідоцтво № 1179 від 05.12.2007 р., свідоцтво № 1873 від 28.04.2017 року, видане на підставі рішення Центральної експертно-кваліфікаційної комісії при Міністерстві юстиції України), розділити житлову квартиру АДРЕСА_1 ?янське відповідно до 5/6 частки та 1/6 частки без порушень нормативно-правових актів у галузі будівництва - не можливо.

При цьому, відповідно до Розділу ІІ «Дослідження» вказаного висновку, технічний стан визначений експертом як незадовільний, тобто будь-яке подальше проживання у квартирі можливе виключно за умови проведення капітального ремонту.

Згідно пункту 1, 2 Розділу 3 Висновку, ринкова вартість квартири АДРЕСА_1 ?янське Дніпропетровської області, загальної площі 38,2 кв.м., житлової площі 15,8 кв.м., на дату оцінки складає 350 413,00 грн. (триста п?ятдесят тисяч чотириста тринадцять гривень 00 копійок).

Таким чином, сума грошової компенсації, яку повинен сплатити співвласник ОСОБА_1 співвласнику ОСОБА_3 (1/6 частини), становить 58 402,00 грн. (п?ятдесят вісім тисяч чотириста дві гривні 00 коп.).

Згідно платіжної квитанції АТ КБ «Приватбанк» № 1.481896687.1 від 09.01.2026 року, позивачем ОСОБА_1 внесено на рахунок ТУ ДСА України у Дніпропетровській області грошову суму у розмірі 58 402,00 грн., призначення платежу «попереднє внесення позивачем вартості частки у спільному майні ОСОБА_3 , РНОКПП: НОМЕР_1 , справа 208/13198/24».

Також, позивач у своєму позові зазначає, що враховуючи неприязні відносини між сторонами, вона не може зробити ремонт у квартирі, повноцінно проживати у ній із членами своєї сім?ї,вільно, без іншого співвласника розпоряджатися цим майном, тому вона вважає доцільним просити суд припинити право власності відповідача на 1/6 частку нерухомого майна – спірної квартири, шляхом сплати їй позивачем грошової компенсації вартості частки у праві спільної часткової власності, із визнанням права власності на цю 1/6 частку нерухомого майна за позивачем. При цьому, припинення права власності шляхом виплати грошової компенсації жодним чином не завдасть істотної шкоди інтересам відповідача ОСОБА_3 , оскільки з огляду на обставини справи вони взагалі не користуються спірним нерухомим майном.

У той же час, як встановлено судом, угоди про добровільне вирішення спору сторонами не досягнуто, відповідач не бажає отримати суму компенсації за її частку у добровільному порядку.

Ст.4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до вимог ст.ст.15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Позивачем обраний спосіб захисту, що відповідає вимогам ч.2 ст.16 ЦК України та предметом позову є майно, що належить сторонам на праві спільної часткової власності.

Згідно до вимог ст.19 ЦПК України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

З позовних вимог вбачається, що між сторонами виник спір з цивільних правовідносин, до яких застосовуються положення Цивільного кодексу України.

ІV. Норми права, які застосовує суд, мотиви їх застосування.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Згідно із ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизначених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Статтею 55 Конституції України установлено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-яким не забороненим законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Частиною 1 статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

За змістом пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року N 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом

Щодо позовних вимог про припинення права власності відповідача на 1/6 частку нерухомого майна – спірної квартири, шляхом сплати їй позивачем грошової компенсації вартості частки у праві спільної часткової власності, судзазначає наступне.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно).

Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності.

Згідно ч. 1 ст. 356 ЦК України, власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

Право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою.

Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю.

Відповідно до ч. 3 ст. 358 ЦК України, кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.

Відповідно до ч. 1 ст. 364 ЦК України, співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності.

Неподільною є річ, яку не можна поділити без втрати її цільового призначення (ч. 2 ст. 183 ЦК України).

У відповідності до вимог ст. 365 ЦК України, право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо:

1) частка є незначною і не може бути виділена в натурі;

2) річ є неподільною;

3) спільне володіння і користування майном є неможливим;

4) таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім`ї.

Для припинення права на частку у спільному майні суд має встановити будь-яку із обставин, передбачених п.1-3 частини 1 цієї статті, якщо таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім?ї та за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду.

Відповідно до правової позиції ВП ВС від 18.12.2018 р. у справі № 908/1754/17, для припинення права на частку у спільному майні на підставі позову іншого співвласника необхідно встановити наявність хоча б однієї з обставин, передбачених пунктами 1-3 частини першої статті 365 Цивільного кодексу України, тобто чи є відповідна частка незначною і не може бути виділена в натурі, або річ неподільною, або спільне володіння і користування майном є неможливим, за умови, що таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам відповідного співвласника, та попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду.

Висновок про істотність шкоди, яка може бути завдана співвласнику та членам його сім`ї, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням обставин справи та особливостей об`єкта, який є спільним майном.

Як слідує із позиції ВП ВС від 08.02.2022 року у справі № 209/3085/20, судове рішення не має породжувати стан невизначеності у відносинах позивача із відповідачем та вимагати від них подальшого вчинення узгоджених дій для вичерпання конфлікту (п. 22). Спосіб захисту є права є ефективним тоді, коли він забезпечуватиме поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення – гарантуватиме можливість отримати відповідну компенсацію. Тобто цей захист має бути повним та забезпечувати у такий спосіб досягнення мети правосуддя та процесуальну економію.

Вирішення спору зокрема, щодо неподільної речі, не має зумовлювати у співвласників потребу після судового рішення домовлятися про порядок поділу цього ж майна, а саме виплату одному із них компенсації іншим співвласникам і про гарантії їх отримання. Якщо одна із сторін спору довірила його вирішення суду, відповідний конфлікт треба вичерпати внаслідок ухвалення судового рішення та подальшого його виконання.

Згідно ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Частиною першою статті 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч.2 ст.78 ЦПК України).

Відповідно до ч.6 ст.81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Як встановлено судом та не заперечується відповідачем, відповідач ОСОБА_3 постійно проживає за адресою: АДРЕСА_2 , у квартирі своєї дочки ОСОБА_4 , починаючи із початку 2022 року, тобто вже четвертий рік поспіль.

При цьому, як слідує із медичної документації, зокрема із виписки КНП КМР “МЛШМД” № 2803 від 05.06.2020 р., наданої представником відповідача, побутова травма сталась 15.05.2020 року, відповідач була виписана із лікарні 05.06.2020 року. Представники відповідача наполягають на тому, що причиною переїзду до доньки до іншого міста Вільногірська стала саме травма. Проте, будь-яких доказів щодо поважності причин не проживання відповідача у спірній квартирі саме у період із 2022 року по сьогодні судом не встановлено, що свідчить про свідому втрату інтересу відповідача до спірної квартири.

Також, суд відхиляє посилання представників відповідача на можливе завдання їй істотної шкоди через те, що у неї на праві власності відсутнє інше житло, оскільки це не у повній мірі узгоджується з тлумаченням ст. 365 ЦК України та практики її застосування.

Як неодноразово зазначав Верховний Суд у своїх постановах (для прикладу, від 21.02.2024 р. у справі № 754/14960/20, від 19.03.2025 р. у справі № 394/143/23), визначальним є наявність в особи іншого місця проживання, а не обов`язково наявності житла на праві власності.

Таким чином, сама по собі наявність у відповідача іншого житла саме на праві власності не є обов?язковою умовою застосування положень ст. 365 ЦК до спірних правовідносин.

Суд також відхиляє доводи відповідача стосовно того, що сума компенсації у розмірі 58 402,00 грн. недостатня для придбання окремого житла, оскільки для застосування положень ст. 365 ЦК України до спірних правовідносин зазначені посилання не мають правового значення.

Суд звертає увагу, що відповідач на спростування розміру ринкової вартості спірної квартири інших доказів суду не надала та не зверталась із клопотанням про призначення відповідної судової експертизи, не надала суду заперечень щодо Висновку судового експерта Харченко В.В. № 1242/07-25 від 06.08.2025 року за результатами проведення судової оціночно-будівельної та будівельно-технічної експертизи, а тому суд прийшов до висновку, що саме цей висновок підлягає врахуванню під час визначення належного розміру компенсації частини у спільному майні.

Окремо суд відмічає, що у ході надання пояснень представниками відповідача заявлено, що відповідач сама запропонувала позивачу грошову компенсацію щодо виплати їй 5/6 часток у спірній квартирі. Суд враховує, що наявність у відповідача майнової можливості сплатити вартість 5/6 часток, що становить 292 010 грн., спростовує її ж доводи про завдання їй істотної шкоди у випадку задоволення позову.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про можливість задоволення позовних вимог, оскільки припинення права власності шляхом виплати грошової компенсації жодним чином не завдасть істотної шкоди інтересам відповідача ОСОБА_3 , яка з огляду на обставини справи тривалий час взагалі не користується спірним нерухомим майном.

Також, задовольняючи позовні вимоги, суд враховує, що частка відповідача у спільному майні є незначною (1/6 частка, що у перерахунку на житлову площу складає близько 2,6 кв.м, житлової площі), спірна квартира є однокімнатною та неподільною, спільне володіння та користування квартирою з позивачем є неможливим через неприязні конфліктні відносини та відсутність достатньої житлової площі для двох осіб (які не є членами однієї сім?ї, а фактично є чужі люди один для одної).

Крім того, суд враховує загальний незадовільний стан квартири, що відповідно до висновку судової експертизи потребує капітального ремонту і значних грошових витрат, вкладень особистою працею, а тому об`єднання часток у праві власності на спірну квартиру та залишення єдиним власником позивача є доцільним, позбавить сторони необхідності подальшого вирішення спорів щодо володіння спірною квартирою, приведення її до нормального санітарного та технічного стану, виконання ремонтних робіт, тощо.

Щодо посилання представників відповідача на наявне у відповідача зареєстроване право довічного користування та проживання в квартирі АДРЕСА_1 , то суд наголошує, що предметом позову у цій справі є вимога про припинення саме права власності на 1/6 частку (ст. 365 ЦК України), а не про скасування права користування (сервітуту). Отже, позов не спрямований на позбавлення відповідача права користування майном, яке виникло на підставі заповіту, а припинення права власності відповідача за умови виплати компенсації не анулює заповідальний відказ, не скасовує зареєстроване право сервітуту від 18.11.2019 р., яке відповідач має можливість реалізовувати у разі потреби. За наведеного, суд відхиляє заперечення представників відповідача у цій частині.

Також суд не приймає до уваги заперечення представників відповідача стосовно того, що задоволення позову може порушити права іншої особи, а саме онука відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_7 , оскільки предметом позову у цій справі не є виселення будь-яких осіб, які проживають у спірній квартирі. Крім того, судом встановлено, що відповідно до наданої представниками відповідача довідки виконавчого комітету Вільногірської міської ради № 2150/25 від 17.11.2025 року, вказана особа зареєстрована та має постійне місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 , а доказів вселення цієї особи до спірної квартири на законних підставах та наявності права користування спірною квартирою у зазначеної особи суду не надано.

Таким чином, суд, застосовуючи положення ст. 365 ЦК України, приходить до висновку, що право позивача на повноцінне користування своєю власністю (5/6 часток) у даному випадку переважає над формальним правом власності відповідача (1/6 часток), яка у спірній квартирі не проживає, витрат на його утримання не несе та має інше постійне місце проживання. Припинення права власності з виплатою повної ринкової вартості є пропорційним втручанням у право Відповідача на мирне володіння майном.

Щодо позовних вимог про визнання за позивачем права власності на 1/6 частку нерухомого майна – квартири, суд зазначає наступне.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у своїй постанові від 09.09.2024 року у справі № 671/1543/21, провадження № 61-18278сво23, дійшов висновку, що за умови доведення наявності підстав, передбачених частинами першою та другою статті 365 ЦК України, для припинення права на частку у спільному майні, право відповідача на таку частку підлягає припиненню. З метою уникнення ситуації правової невизначеності, недопущення спору при проведенні державної реєстрації права власності за позивачем судам доцільно задовольняти одночасно з вимогою про припинення права власності на частку у спільному майні й заявлену вимогу про визнання права власності на неї за співвласником, який попередньо вніс на депозитний рахунок вартість спірної частки.

Суд враховує висновки Верховного Суду у цій частині, а тому позовна вимога про визнання за позивачем ОСОБА_1 право власності на 1/6 частку нерухомого майна – квартири АДРЕСА_1 ?янське Дніпропетровської області, загальної площі 38,2 кв.м., житлової площі 15,8 кв.м., для уникнення ситуації правової невизначеності, недопущення спору при проведенні державної реєстрації права власності за позивачем також підлягає задоволенню.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

V. Судові витрати.

Порядок розподілу судових витрат вирішується за правилами, встановленими в статтях 141-142 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. ст. 8, 41, 55 Конституції України, ч. 1 ст. 29, 183, 316, 317, 319, 321, 355, 356, 358, 364, 365 ЦК України, статтями 10, 12, 13, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про припинення права власності на частку у спільному майні шляхом сплати грошової компенсації, визнання права власності, задовольнити.

Припинити право власності ОСОБА_3 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) на 1/6 частку нерухомого майна – квартири АДРЕСА_1 , загальної площі 38,2 кв.м., житлової площі 15,8 кв.м., шляхом сплати ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) грошової компенсації вартості частки спільної часткової власності в розмірі 58 402 (п`ятдесят вісім тисяч чотириста дві) грн. 00 коп.

Визнати за ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) право власності на 1/6 частку нерухомого майна – квартири АДРЕСА_1 , загальної площі 38,2 кв.м., житлової площі 15,8 кв.м.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів безпосередньо до суду апеляційної інстанції, тобто до Дніпровського Апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості сторін:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_4 ;

Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_3 .

Суддя Похваліта С. М.