Постанова від 02 березня 2026 р. у справі №133/3622/25 — Вінницький апеляційний суд

Справа № 133/3622/25

Провадження № 33/801/233/2026

Категорія: 307

Головуючий у суді 1-ї інстанції Дем`янова Ж. М.

Доповідач: Ковальчук О. В.

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 березня 2026 рокум. Вінниця

Вінницький апеляційний суд в складі судді Ковальчука О.В., розглянувши апеляційну скаргу Хмільницької окружної прокуратури на постанову Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 17 грудня 2025 року у справі про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , до адміністративної відповідальності за ст. 173, ч. 1 ст. 173-2, ч. 2 ст. 173-8 КУпАП,

В С Т А Н О В И В:

17 грудня 2025 року постановою Козятинського міськрайонного суду Вінницької області ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст. 173, ч. 1 ст. 173-2, ч. 2 ст. 173-8 КУпАП. Враховуючи, що ОСОБА_1 вчинив кілька адміністративних правопорушень, суд, застосувавши ст. 36 КУпАП, наклав на нього адміністративне стягнення в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених, а саме за ч. 2 ст. 173-8 КУпАП, у виді 40 (сорока) годин громадських робіт, а також стягнув з нього в дохід держави судовий збір в розмірі 605, 60 грн.

Не погодившись з цією постановою суду, Хмільницька окружна прокуратура подала апеляційну скаргу, в якій фактично просить постанову суду першої інстанції змінити в частині накладеного на ОСОБА_1 адміністративного стягнення за ч. 2 ст. 173-8 КУпАП, та прийняти у цій частині нову постанову, якою застосувати до ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді арешту строком на 10 діб. Також просить провадження у справі за ст. 173 та ч. 1 ст. 173-2 КУпАП закрити, у зв`язку із закінченням на момент розгляду справи строків накладення адміністративного стягнення.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги прокурор вказав, що, не оспорюючи обставин вчинення правопорушень та винуватості ОСОБА_1 у їх вчиненні, скаржник вважає, що оскаржувана постанова суду в частині накладеного на правопорушника адміністративного стягнення не ґрунтується на положеннях КУпАП, оскільки на час розгляду судом даної справи, ОСОБА_1 виповнився 61 рік, в той же час громадські роботи не призначаються чоловікам старше 60 років.

Також разом із апеляційною скаргою скаржник подав клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 17 грудня 2025 року, яке мотивоване тим, що про оскаржувану постанову суду органи прокуратури було повідомлено філією державної установи «Центр пробації» у Вінницькій області 04 лютого 2026 року. Оскільки прокурор участі у розгляді даної справи не брав, причини пропуску строк на апеляційне оскарження є поважними.

За таких обставин, скаржник просить поновити строк на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 2 ст. 294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.

Оцінивши доводи заявленого клопотання, дослідивши матеріали справи, з яких видно, що 04 лютого 2026 року філія державної установи «Центр пробації» у Вінницькій області листом повідомила Вінницьку обласну прокуратуру про надходження постанови Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 17 грудня 2025 року у даній справі, апеляційний суд вважає, що клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження вказаної постанови необхідно задовольнити.

За ч. 7 ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.

Враховуючи наведене, апеляційний суд, з огляду на положення ч. 7 ст. 294 КУпАП, постанову суду першої інстанції в частині обставин вчинення ОСОБА_1 адміністративних правопорушень та його вини не переглядає, оскільки в цій частині вона не оскаржується.

При цьому, апеляційний суд, згідно з вимогами ст. 294 КУпАП, переглянувши справу в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково, а постанову суду першої інстанції змінити з огляду на таке.

За приписами ст. 8 КУпАП особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення. Закони, які пом`якшують або скасовують відповідальність за адміністративні правопорушення, мають зворотну силу, тобто поширюються і на правопорушення, вчинені до видання цих законів. Закони, які встановлюють або посилюють відповідальність за адміністративні правопорушення, зворотної сили не мають. Провадження в справах про адміністративні правопорушення ведеться на підставі закону, що діє під час і за місцем розгляду справи про правопорушення.

Згідно зі ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Як вбачається із протоколів про адміністративні правопорушення серії ВАД № 120550 від 09.10.2025 року, серії ВАД № 121440 від 23.09.2025 року, ВАД № 171265 від 24.09.2025 року, ВАД № 190075 від 26.09.2025 року, ВАД № 171422 від 23.09.2025 року, ОСОБА_1 виражався нецензурною лайкою стосовно колишньої дружини ОСОБА_2 , чим вчинив хуліганські дії та порушив громадський порядок, погрожував фізичною розправою ОСОБА_2 , чим завдав останній психологічних страждань, а також не виконував терміновий заборонний припис.

При прийнятті оскаржуваної постанови суд першої інстанції виходив із доведеності вини ОСОБА_1 у вчиненні вищеперерахованих адміністративних правопорушень, та дійшов висновку про доцільність застосування до останнього адміністративного стягнення у виді громадських робіт.

Відповідно до статей 252, 280 КУпАП України при розгляді справи про адміністративне правопорушення суд має повно, всебічно та об`єктивно дослідити всі обставини справи в їх сукупності та з`ясувати, чи було скоєно адміністративне правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Разом з тим, суд першої інстанції, призначаючи ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді громадських робіт, не в повному обсязі дотримався зазначених вимог закону.

За вчинення адміністративних правопорушень можуть застосовуватись такі адміністративні стягнення: 1) попередження; 2) штраф; 3) оплатне вилучення предмета, який став знаряддям вчинення або безпосереднім об`єктом адміністративного правопорушення; 4) конфіскація: предмета, який став знаряддям вчинення або безпосереднім об`єктом адміністративного правопорушення; грошей, одержаних внаслідок вчинення адміністративного правопорушення; 5) позбавлення спеціального права, наданого даному громадянинові (права керування транспортними засобами, права полювання); позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю; 5-1) громадські роботи; 6) виправні роботи; 6-1) суспільно корисні роботи; 7) адміністративний арешт; 8) арешт з утриманням на гауптвахті (ч. 1 ст. 24 КУпАП).

Відповідно до ст. 173 КУпАП дрібне хуліганство, тобто нецензурна лайка в громадських місцях, образливе чіпляння до громадян та інші подібні дії, що порушують громадський порядок і спокій громадян, тягне за собою накладення штрафу від трьох до семи неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від сорока до шістдесяти годин, або виправні роботи на строк від одного до двох місяців з відрахуванням двадцяти процентів заробітку, або адміністративний арешт на строк до п`ятнадцяти діб

Згідно із ч. 1 ст. 173-2 КУпАП вчинення домашнього насильства, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого, - тягне за собою накладення штрафу від двадцяти до сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від тридцяти до сорока годин, або адміністративний арешт на строк до десяти діб.

Як визначено ч. 2 ст. 173-8 КУпАП, невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, - тягне за собою накладення штрафу від двадцяти до тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від тридцяти до сорока годин, або адміністративний арешт на строк до десяти діб.

Відповідно до ст. 30-1 КУпАП України громадські роботи полягають у виконанні особою, яка вчинила адміністративне правопорушення, у вільний від роботи чи навчання час безоплатних суспільно корисних робіт, вид яких визначають органи місцевого самоврядування. Громадські роботи не призначаються особам з інвалідністю першої або другої групи, вагітним жінкам, жінкам, старше 55 років та чоловікам старше 60 років.

Матеріалами справи підтверджено, що на момент розгляду судом першої інстанції даної справи та прийняття оскаржуваної постанови, ОСОБА_1 досяг 60 річного віку (61 рік), що у відповідності до ст. 30-1 КУпАП України виключає можливість застосування до нього такого виду адміністративного стягнення як громадські роботи.

Таким чином, доводи апеляційної скарги щодо помилкового застосування судом першої інстанції до ОСОБА_1 адміністративного стягнення у виді громадських робіт, в порушення вимог ст. 30-1 КУпАП України, знайшли своє підтвердження під час апеляційного перегляду справи.

Разом з тим, як передбачено ст. 294 КУпАП, за наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право: 1) залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін; 2) скасувати постанову та закрити провадження у справі; 3) скасувати постанову та прийняти нову постанову; 4) змінити постанову.

За ст. 38 КУпАП, адміністративне стягнення може бути накладено не пізніш як через два місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніш як через два місяці з дня його виявлення, крім справ про адміністративні правопорушення, зазначених у частинах дев`ятій і десятій цієї статті, та за винятком випадків, коли справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу підвідомчі суду (судді).

Якщо справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу чи інших законів підвідомчі суду (судді), стягнення може бути накладено не пізніш як через три місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніш як через три місяці з дня його виявлення, крім справ про адміністративні правопорушення, зазначені у частинах третій - восьмій цієї статті.

Адміністративне стягнення за вчинення правопорушень, передбачених статтями 173-2 і 173-6 цього Кодексу, може бути накладено протягом шести місяців з дня вчинення відповідного правопорушення.

Провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю, зокрема, через закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу (п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП).

Водночас апеляційний суд зауважує, що адміністративне стягнення у даній справі накладено судом із дотриманням строків, визначених ст. 38 КУпАП, а тому необхідності у скасуванні постанови суду першої інстанції та закритті провадження у зв`язку із закінченням на момент розгляду справи строків накладення адміністративного стягнення, як того просить прокурор, немає.

Поряд з тим, з огляду на застосування до ОСОБА_1 адміністративного стягнення в порушення вимог ст. 30-1 КУпАП України, в апеляційного суду є підстави для зміни оскаржуваної постанови в частині накладеного стягнення.

Згідно із ч. 9 ст. 294 КУпАП у разі зміни постанови в частині накладення стягнення, в межах, передбачених санкцією статті цього Кодексу, воно не може бути посилено.

Відповідно до ст. 24 КУпАП адміністративний арешт є більш суворими стягненнями, аніж громадські роботи, а тому, враховуючи положення ч. 9 ст. 294 КУпАП, апеляційний суд не має правових підстав призначати ОСОБА_1 за вчинені ним правопорушення більш суворе стягнення, ніж штраф.

Отже, враховуючи наведене, апеляційну скаргу належить задовольнити частково, а застосоване до ОСОБА_1 адміністративне стягнення змінити із громадських робіт на штраф у розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що відповідатиме вимогам ст.ст. 33-34 КУпАП України, із врахуванням особи ОСОБА_1 , ступеня та характеру вчинених правопорушень.

З огляду на викладене, керуючись ст. ст. 24, 38, 247, 294 КУпАП, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

Клопотання Хмільницької окружної прокуратури про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 17 грудня 2025 року задовольнити, поновити Хмільницькій окружній прокуратурі строк на оскарження вказаної постанови.

Апеляційну скаргу Хмільницької окружної прокуратури задовольнити частково.

Постанову Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 17 грудня 2025 року у справі про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_1 , до адміністративної відповідальності за ст. 173, ч. 1 ст. 173-2, ч. 2 ст. 173-8 КУпАП, змінити в частині накладення остаточного адміністративного стягнення, застосувавши до ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 510 грн.

У іншій частині постанову суду залишити без змін.

Постанова апеляційного суду є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя О. В. Ковальчук