Постанова від 25 лютого 2026 р. у справі №933/941/25 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 33/803/544/26 Справа № 933/941/25 Суддя у 1-й інстанції - Попович І. А. Суддя у 2-й інстанції - Гришин Г. А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 лютого 2026 року м. Кривий Ріг

Суддя Дніпровського апеляційного суду Гришин Г.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконфенренції за участю:

секретаря судового засідання Черняєвої С.П.,

захисника особи, яку притягнуто до

адміністративної відповідальності, адвоката Бойка В.Ф.,

апеляційну скаргу адвоката Бойка В.Ф., подану в інтересах особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , на постанову судді Олександрівського районного суду Донецької області від 24 листопада 2025 року, якою

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , військовослужбовця, РНОКПП НОМЕР_1 ,

визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17 000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік; звільнено від сплати судового збору,

ВСТАНОВИВ:

Обставини, встановлені судом 1-ї інстанції :

Постановою Олександрівського районного суду Донецької області від 24 листопада 2025 року встановлено, що 22.10.2025 року, о 11:00 год., в с. Курицине, вул. Робітнича, ОСОБА_1 керував автомобілем Mitsubishi L200 на іноземній реєстрації НОМЕР_2 з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: різкий запах алкоголю з порожнини рота. Від продуття газоаналізатора Драгер на місці зупинки та проходження медичного огляду в медичному закладі відмовився під відеозапис бк 1, чим порушив пункт 2.5 ПДР України.

Доводи апеляційної скарги:

В апеляційній скарзі з клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження адвокат Бойко В.Ф. просить поновити строк на апеляційне оскарження постанови Олександрівського районного суду Донецької області від 24 листопада 2025 року, оскільки з першою апеляційною скаргою звернувся у встановлений законом строк. Проте, постановою Дніпровського апеляційного суду від 29.12.2025 року його апеляційну скаргу було повернуто, оскільки не було долучено договору або його витягу щодо його повноважень на представлення інтересів ОСОБА_1 .

В апеляційній скарзі просить скасувати постанову Олександрівського районного суду від 24.11.2025 р. щодо ОСОБА_1 , а провадження по адміністративній справі закрити, відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП в зв`язку з відсутністю події і складу в діях ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

В обґрунтування апеляційних вимог зазначив, що впротоколі про адміністративне правопорушення передбачене ч.1 ст.130 КУпАП зазначено час керування ОСОБА_1 транспортним засобом з ознаками алкогольного сп`яніння (що саме по собі не є порушенням), але всупереч вимог ст. 256 КУпАП, не зазначено час вчинення правопорушення – відмови від проходження огляду на стан сп`яніння (п. 2.5. ПДР).

Вважає, що ОСОБА_1 не міг вчинити інкриміноване йому порушення передбачене п.2.5 ПДР, як це зазначено у постанові суду, 22.10.2025 р. о 11:00 год., тобто під час керування транспортним засобом.

Зазначає, що протокол про адміністративне правопорушення, складений щодо ОСОБА_1 не може бути визнаний належним доказом по даній справі в розумінні статті 251 КУпАП, оскільки за своєю правовою природою він не є самостійним беззаперечним доказом, а обставини викладені в ньому повинні бути перевірені за допомогою інших доказів, які б підтверджували вину особи, яка притягується до адміністративної відповідальності і не викликали сумніви у суду.

Вважає, оскільки ОСОБА_1 , є військовослужбовцем, тому за приписами ч. 3 ст.266-1 КУпАП міг бути підданий медичному огляду тільки посадовою особою, уповноваженою на те начальником органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України (ВСП ЗСУ), з використанням спеціальних технічних засобів та тестів відповідно до порядку, встановленого ч. 2-7 ст. 266-1 КУпАП та Порядку направлення військовозобов`язаних та резервістів під час проходження зборів, а також військовослужбовців Збройних Сил для огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, та проведення такого огляду. Оскільки працівниками поліції не було дотримано установленого порядку проведення огляду військовослужбовця, то і вся процедура огляду є недійсною.

При прийнятті рішення судом не враховано, що порушення процедури проведення огляду ОСОБА_1 полягає також і в тому, що йому запропоновано проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння в закладі, який не є для нього найближчим.

Наголошує, що відмова ОСОБА_1 від проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння в «Краматорська МЛ» не утворює складу адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, оскільки такий заклад охорони здоров`я не є найближчим у розумінні приписів ст. 266 КУпАП та п. 7 Розділу І Інструкції № 1452/735, а тому мій підзахисний і з цієї підстави не може бути притягнутим до адміністративної відповідальності.

Звертає увагу, що судом першої інстанції при прийнятті постанови не враховано, що працівниками поліції було вчинено провокацію правопорушення. Так, дізнавшись від ОСОБА_1 про те, що він проходить службу у військовій частині НГУ і тільки вчора вийшов з позицій, працівники поліції навмисно вимагали від нього прослідувати з ними для огляду на стан алкогольного сп`яніння саме в місто Краматорськ, а не в інші найближчі для нього заклади охорони здоров`я. Здобуті внаслідок такого підбурювання поліцейськими ОСОБА_1 до вчинення адміністративного правопорушення «докази», виходячи з доктрини «плодів отруєного дерева» підлягають визнанню недопустимими.

Позиції сторін в суді :

В судовому засіданні адвокат Бойко В.Ф. в повному обсязі підтримав апеляційну скаргу, подану в інтересах ОСОБА_1 , просив її задовольнити з підстав, наведених в ній. Не заперечував проти розгляду справи за відсутності належним чином повідомленого ОСОБА_1 про день, місце та час судового розгляду.

Ураховуючи положення ст. 268 КУпАП, якою не передбачено обов`язкову участь особи щодо якої вирішується питання про притягнення до адміністративної відповідальності за ст. 130 КУпАП, а також строк, протягом якого особу може бути притягнуто до відповідальності в разі доведення її вини, та з огляду на те, що апелянтом не надано на розгляд суду будь-яких нових доказів, вважаю за можливе здійснити розгляд даної справи за відсутності належним чином повідомленого ОСОБА_1 .

Висновки суду:

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги з клопотанням про поновлення строку для звернення до суду з апеляційною скаргою, вислухавши пояснення захисника, апеляційний суд приходить до наступного висновку.

Апеляційним судом встановлено, що оскаржувана постанова винесена 24 листопада 2025 року. З матеріалів цієї справи вбачається, що вперше захисник Бойко В.Ф. звернувся з апеляційною скаргою в інтересах ОСОБА_1 в передбачений законом 10-денний строк. Проте, постановою Дніпровського апеляційного суду від 29 грудня 2025 року апеляційну скаргу було повернуто адвокату Бойку В.Ф., оскільки ним не було долучено до апеляційної скарги необхідні документи, які б підтверджували обсяг повноважень адвоката на складання та подання апеляційної скарги.

Повторно з апеляційною скаргою адвокат Бойко В.Ф. звернувся через підсистему «Електронний суд» 02.01.2026 року з клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови судді першої інстанції від 24 листопада 2025 року щодо ОСОБА_1 , додавши необхідні документи на підтвердження своїх повноважень в апеляційній інстанції.

Тож, ураховуючи вимоги п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та п. 8 ч. 3 ст. 129 Конституції України стосовно забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, апеляційний суд приходить до висновку про необхідність задоволення клопотання адвоката Бойка В.Ф. та поновлення строку на апеляційне оскарження, як такого, що пропущений не з вини апелянта, і розцінює обставини, на які він посилається, як поважні.

На підставі ч. 7 ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.

Відповідно до вимог ст. ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП суд зобов`язаний повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинене адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого прийняти мотивоване законне рішення.

Згідно з положеннями ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

ОСОБА_1 визнано винним в тому, що він 22.10.2025 року, о 11:00 год., в с. Курицине, вул. Робітнича, ОСОБА_1 керував автомобілем «Mitsubishi L200» на іноземній реєстрації НОМЕР_2 з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: різкий запах алкоголю з порожнини рота. Від продуття газоаналізатора Драгер на місці зупинки та проходження медичного огляду в медичному закладі відмовився, чим порушив пункт 2.5 ПДР, за що передбачена відповідальність ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Аналіз диспозиції ч. 1 ст. 130 КУпАП вказує на те, що до відповідальності може бути притягнуто водія транспортного засобу у якого виявлено ознаки алкогольного сп`яніння, і який відмовився від проходження огляду на стан такого сп`яніння у встановленому законом порядку.

Відповідно до ч. 1 ст. 266 КУпАП особи, які керують транспортними засобами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами, та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.

Процедура проведення огляду водіїв транспортних засобів на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, та оформлення результатів такого огляду встановлена Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України №1452/735 від 09 листопада 2015 року.

Відповідно до п. 2 р. 1 «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції»,затвердженої спільним наказом МВС та МОЗ України № 1452/735 від 09.11.2015 р. огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану.

Згідно зі п.п. 3, 4 р. 1 Інструкції ознаками алкогольного сп`яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці. А ознаками наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, є: наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп`яніння (крім запаху алкоголю з порожнини рота); звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло; сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови; почервоніння обличчя або неприродна блідість.

Аналіз матеріалів даної справи свідчить, що суд 1-ї інстанції при її розгляді належним чином врахував зазначені вимоги закону та обґрунтовано прийшов до висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Вимоги апеляційної скарги про необхідність закриття провадження за відсутністю в діях ОСОБА_1 події та складу правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, є безпідставними, а його вина підтверджується дослідженими судом 1-ї інстанції доказами, а саме:

- протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР 1 № 490530 від 22.10.2025 року, який відповідає вимогам ст. 256 КУпАП та складений уповноваженою на те особою, в якому викладені фактичні обставини вчиненого правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП;

- направленням до Краматорської ЛІЛ, виписаного 22.10.2025 року о 11:30 год. ОСОБА_1 , в якому зазначені ознаки сп`яніння: різкий запах алкоголю з порожнини рота, млява мова, нестійка хода. Відомості про отримання направлення ОСОБА_1 відсутні;

- актом прийому-передачі транспортного засобу від 22.10.2025 року, керування автомобілем Mitsibishi L200 на іноземній реєстрації rf03svu, передано іншій особі;

- відеозаписами, долученими до протоколу, що складаються з 2-х файлів:

файл "0000000_00000020251022110240_0006" містить відомості про те, що поліцейський зупиняє автомобіль, який рухається на зустріч. Поліцейський, підійшовши до автомобіля з правої сторони, де розташоване місце водія, просить водія надати документи, та вийти з автомобіля. Водій виходить, надає документи, і поліцейський запитує, коли водій вживав алкоголь, на що водій відповідає: вчора. Поліцейський просить водія зробити видох, і зазначає, що від водія чути запах алкоголю, на що водій зазначає, що тільки вчора вийшли з позицій. Поліцейський оголошує прізвище особи - ОСОБА_1 . Поліцейський зазначає, що згідно ст. 40 ведеться відеофіксація, і запитує чи буде водій продувати алкотестер Драгер на місці зупинки, на що водій відмовився, на пропозицію поліцейського пройти медичний огляд у лікарні, водій також відмовився. Поліцейський повідомив водія, що за відмову від проходження огляду та від продуття алкотестера Драгер буде складено протокол за ст. 130 КУпАП за порушення п. 2.5. Переходять до процедури складання протоколу. На зауваження поліцейського, що не можна у такому стані сідати за кермо, водій просить його зрозуміти, що вони тільки вийшли з позицій. Тверезий водій не вміє їздити на правому кермі. Поліцейський роз`яснює водію вимоги ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП та переходить до складання протоколу;

файл "0000000_00000020251022111741_0007" містить відомості про продовження складання протоколу, поліцейський роздруковує складений протокол, водій відмовляється від його підписання та отримання, і забравши ключі від автомобіля йде, та сідає на пасажирське місце у автомобілі.

До матеріалів цієї справи долучено копію посвідчення водія ОСОБА_1 серії НОМЕР_3 та довідку відділення поліції № 1 Краматорського РУП ГУ НП в Донецькій області, з якої вбачається, що ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст.130 КУпАП протягом року не притягувався, і має посвідчення водія серії НОМЕР_3 від 01.09.2021 року.

До матеріалів справи стороною захисту було долучено Наказ Департаменту цивільного захисту та охорони здоров`я населення Донецької ОДА від 06.11.2023 р. №455/73-23 затверджено Перелік закладів охорони здоров`я Донецької області, яким надано право проведення медичного огляду водіїв з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння. З Додатку 1 вказаного Наказу вбачається, що до зазначеного переліку входять наступні заклади охорони здоров`я, а саме - КНП «Центральна міська клінічна лікарня» Дружківської міської ради, КНП «Добропільська лікарня інтенсивного лікування», КНП «Мирноградська центральна міська лікарня», КНП «Олександрівська лікарня планового лікування».

Апеляційний суд вважає вказані докази належними, допустимими, такими, що доповнюють одне одного та підтверджують вину ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Беручи до уваги факт допустимості та належності зазначених доказів, апеляційний суд враховує положення ст. 251 КУпАП, відповідно до якої доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Розгляд та надання оцінки всім доказам та їх джерелам, в тому числі протоколу про адміністративне правопорушення, відеозаписам подій, що мали місце 22.10.2025 року за участю ОСОБА_1 , здійснюється під час розгляду судом питання про притягнення особи до адміністративної відповідальності.

Оцінювати з погляду допустимості можна лише докази, тобто фактичні дані, на підставі яких встановлюються наявність чи відсутність фактів та обставин, важливих для ухвалення рішення, а не саме по собі джерело доказів. На цьому наголосив Касаційний кримінальний суд у постанові від 11 липня 2023 року по справі №275/368/19.

В обґрунтування оскарженої постанови, суд першої інстанції в сукупності з іншими доказами у справі, надав їм належну та повну оцінку, що не суперечить висновкам Верховного Суду, викладених у постанові від 08.07.2020 року у справі №463/1352/16-а (провадження №К/9901/21241/18).

Апеляційні доводи захисника про те, що матеріали цієї справи не містять доказів факту керування транспортним засобом саме ОСОБА_1 за обставин, викладених в протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР 1 № 490530 від 22.10.2025 року, складеного щодо ОСОБА_1 за порушення п. 2.5 ПДР, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП, спростовуються дослідженими відеозаписами, долученими до матеріалів справи.

Так, з відеозапису ....0006 вбачається, що саме працівником поліції було зупинений транспортний засіб «Mitsubishi L200» на іноземній реєстрації НОМЕР_2 . Підставою зупинки була перевірка документів на вказаний транспортний засіб, що було повідомлено ОСОБА_1 . Крім того, протягом всього часу спілкування з працівниками поліції ОСОБА_1 жодного разу не заперечував, що саме він керував вказаним транспортним засобом.

Апеляційний суд вважає, що надані працівниками поліції відеозаписи, які містяться в матеріалах справи про адміністративні правопорушення, отримані з автоматичної відеотехніки, з метою фіксування правопорушення, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію», може слугувати доказом у справі про адміністративне правопорушення в розумінні норм КУпАП.

Відеозаписи відповідають вимогам п. 5 Інструкції про застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, затвердженої наказом МВС України 18.12.2018 р. №1026.

Той факт, що наявні в матеріалах справи відеозаписи є роздільними, а відеофіксація не здійснювалася безперервно, не свідчить про наявність підстав піддавати сумніву зміст даних відеозаписів та вважати такі докази недопустимими. Доказами відповідно до приписів ст. 251 КУпАП є, в тому числі, і показання технічних приладів чи технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, тощо.

Будь-яких беззаперечних доказів, які б спростовували встановлені фактичні дані під час судового розгляду, зокрема факту керування транспортним засобом саме ОСОБА_1 , стороною захисту надано не було. Тож, доводи апелянта щодо відсутності в матеріалах справи доказів факту керування транспортним засобом саме ОСОБА_1 за обставин, викладених в протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР 1 №490530 від 22.10.2025 року, вважаю необґрунтованими.

Будь-яких доказів оскарження дій співробітників поліції при складанні адміністративних матеріалів відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП суду надано не було. В установленому порядку водій ОСОБА_1 або його захисник дії працівників поліції не оскаржували. Під час апеляційного розгляду апелянтом доказів на підтвердження оскарження дій чи рішень працівників поліції за вказаних вище обставин також не надано.

Посилання захисника про те, що працівники поліції провокували ОСОБА_1 до відмови від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння в установленому законом порядку, апеляційним судом не приймається, оскільки спростовується відеозаписами з нагрудних камер поліцейських.

Кодекс України про адміністративні правопорушення не містить визначення поняття провокація, як і в цілому національне законодавство, натомість Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зробив дефініцію такого поняття та критерії для розмежування законних дій співробітників поліції від провокації до вчинення злочину.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини для відмежування провокації від допустимої поведінки правоохоронних органів є ряд критеріїв.

Під змістовним критерієм розуміється наявність/відсутність суттєвих змістовних ознак, притаманних провокації правоохоронних органів, а під процесуальним критерієм - наявність у суду можливостей перевірити відомості про ймовірну провокацію під час судового засідання з дотриманням вимог рівності та змагальності сторін.

Підбурювання з боку поліції має місце тоді, коли відповідні працівники правоохоронних органів або особи, які діють за їхніми вказівками, не обмежуються пасивним розслідуванням, а з метою встановлення злочину, тобто отримання доказів і порушення кримінальної справи, впливають на суб`єкта, схиляючи його до вчинення злочину, який в іншому випадку не був би вчинений (рішення у справі «Раманаускас проти Литви» від 5 лютого 2008 року).

Під пасивною поведінкою ЄСПЛ розуміє відсутність будь-яких активних дій, які б спонукали потенційного підозрюваного вчинити злочин.

Таким чином, у разі виявлення за матеріалами кримінального провадження ознак, притаманних провокації злочину правоохоронними органами, суд у судовому засіданні має це перевірити шляхом дослідження відповідних обставин і лише після цього зробити висновок щодо наявності (відсутності) такого факту і, як наслідок, щодо належності, допустимості й достатності доказів у справі для прийняття відповідного процесуального рішення.

При визначенні того, чи обмежилися співробітники правоохоронних органів переважно пасивним встановленням обставин можливого скоєння злочину, ЄСПЛ розглядає два фактори: наявність підстав для проведення відповідних заходів; роль співробітників правоохоронних органів в скоєнні злочину.

Таким чином, потрібно взяти до уваги наступні обставини: підставу для зупинки; поведінка працівника поліції; ознаки сп`яніння водія; дії водія щодо пропозиції працівника поліції пройти огляд на встановлення стану сп`яніння.

Із переглянутого відеозапису з нагрудних камер поліцейських судом не встановлено того, що поліцейські своїми активними діями спонукали водія ОСОБА_1 прийняти рішення про відмову від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння як на місці зупинки транспортного засобу, так і в медичній установі. Натомість, вбачається, що працівник поліції у передбаченому законом порядку пропонував водію пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу, а після відмови водія, - в закладі охорони здоров`я, пояснюючи процедуру проходження огляду.

Крім того, протокол про адміністративне правопорушення не є самостійним доказом, а тому має оцінюватись у сукупності з усіма наявними матеріалами справи.

Протокол про адміністративне правопорушення та відеозаписи з нагрудних камер поліцейських не містять істотних розбіжностей, а інші матеріали справи в їх сукупності підтверджують фактичні обставини справи, а тому вірно покладено ці дані судом в основу прийнятого рішення.

Обставини правопорушення об`єктивно підтверджуються сукупністю зібраних по справі матеріалів.

Обставин, які б завадили ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння як на місці зупинки транспортного засобу, так і в медичному закладі судом встановлено не було, та стороною захисту під час апеляційного розгляду не надано.

Доводи захисника, що огляд повинен був бути проведений в КНП «Добропільська лікарня інтенсивного лікування» (м. Добропілля), КНП «Олександрівська лікарня планового лікування» або «Мирноградська центральна міська лікарня», які є найближчими, суддя вмотивовано вважав неспроможними.

Так, вибір медичного закладу де буде проходити огляд водій відноситься до повноважень поліцейського. До того ж, як вбачається з відеозапису, ОСОБА_1 не зазначав поліцейському, що він відмовляється від проходження огляду в медичному закладі за браком часу.

Крім того, як вбачається із долученої копії Наказу Департаменту цивільного захисту та охорони здоров`я населення Донецької ОДА від 06.11.2023 р. №455/73-23, Комунальне некомерційне підприємство «Медичний центр з профілактики та лікування залежності м. Краматорськ» входить до Переліку закладів охорони здоров`я Донецької області, яким надано право проведення медичного огляду водіїв з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, що наведений у Додатку 1 до вказаного Наказу.

Доводи захисника про те, що водій ОСОБА_1 , як військовослужбовець, не може бути притягнутим до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, оскільки огляд військовослужбовців має здійснюватися уповноваженою особою ВСП саме в порядку ст. 266-1 КУпАП, а не працівником поліції, вважаю такими, що не ґрунтуються на приписах закону з наступних підстав:

Відповідно до ст. 15 КУпАП військовослужбовці, військовозобов`язані та резервісти під час проходження зборів за порушення правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху несуть адміністративну відповідальність на загальних підставах.

Оскільки правопорушення, передбачене ст. 130 КУпАП, віднесено до правопорушень на транспорті, то військовослужбовець винний у його вчинені, повинен нести адміністративну відповідальність на загальних засадах. Тому і проведення огляду водія-військовослужбовця на стан алкогольного сп`яніння та складання протоколу про керування транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння відповідно до приписів ст.ст. 255, 266 КУпАП віднесено до повноважень органів Національної поліції.

Отже, місцевим судом зроблено обґрунтований висновок про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП.

Адміністративне стягнення накладене на ОСОБА_1 в межах санкції ч. 1 ст.130 КУпАП у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000,00 грн., з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік, відповідає положенням ст. ст. 33-35 КУпАП щодо загальних правил накладення стягнень за адміністративні правопорушення, є адекватним вчиненому і відповідає особі правопорушника.

Постанова суду 1-ї інстанції винесена з дотриманням вимог ст.ст. 283, 284 КУпАП, є законною та обґрунтованою, тому підстав для задоволення апеляційних вимог захисника та скасування постанови суду 1-ї інстанції, немає.

На підставі викладеного, керуючись ст. 294 КУпАП,

ПОСТАНОВИВ:

Поновити строк адвокату Бойко В.Ф. на апеляційне оскарження постанови Олександрівського районного суду Донецької області від 24 листопада 2025 року щодо ОСОБА_1 .

Апеляційну скаргу адвоката Бойка В.Ф., подану в інтересах особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , залишити без задоволення.

Постанову Олександрівського районного суду Донецької області від 24 листопада 2025 року, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Г.А. Гришин