Рішення від 01 березня 2026 р. у справі №753/18900/25 — Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/18900/25

провадження № 2/753/1556/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 березня 2026 року суддя Дарницького районного суду м. Києва Лужецька О.Р., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріаламицивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал», про захист прав споживача та зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернулсь до суду із вказаним позовом, у якому просила визнати дії ПрАТ «Акціонерна компанія «Київводоканал» по нарахуванню ОСОБА_1 боргу за послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення за адресою: АДРЕСА_1 , неправомірними; зобов`язати ПрАТ «Акціонерна компанія «Київводоканал» виключити з обліку по особовому рахунку № НОМЕР_1 , який відкритий на вказану квартиру боргу ОСОБА_2 , нарахованого до лютого 2023 року.

Мотивуючі позовні вимоги, позивач зазначила, що після смерті своєї матері ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 , вона успадкувала квартиру АДРЕСА_2 , що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за законом від 03.02.2024 року. Того ж дня за позивачем зареєстровано право власності на квартиру. Зазначає, що з лютого 2023 року вона проживає у вказаній квартирі та користується послугами з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, які надаються відповідачем ПрАТ «Акціонерна компанія «Київводоканал». Вказує, що відповідач потягом двох років щомісячно надсилає їй повідомлення-рахунки на оплату послуг з боргом та пенею. Станом на день пред`явлення позову сума нарахованого відповідачем боргу становить 3 578,23 грн., пеня - 18,71 грн. Посилається на те, що відповідач неправомірно нарахував борг та пеню. Відповідач не пред`явив вимоги до позивача як спадкоємця, протягом шести місяців з дня, коли він дізнався про прийняття спадщини або про одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину і тому позбавлений права вимоги.

Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 24.10.2025 р. відкрито провадження у справі за вищевказаним позовом та призначено справу до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до ч. 1 ст.174 ЦПК України, при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом.

10.10.2025 року до суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому він заперечував щодо задоволення позову. Зазначив, що ПрАТ «Акціонерна компанія «Київводоканал» не пред`являє вимоги до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, а її облік не впливає на права позивача. В зв`язку з тим, що особовий рахунок відкривається не за особою, а за житловим приміщенням переоформлення відбувається лише за ПІБ власника або квартиронаймача. Таким чином, немає законних підстав для виключення з особового рахунку позивача суми заборгованості попереднього власника, що виникла до спадкування квартири позивачем 03.02.2024 року. Норми законодавства не містять обов`язку виробника або виконавця житлово-комунальних послуг щодо списання поточної заборгованості зі сплати за надані комунальні послуги на вимогу споживача. В позові не наведено, які права та законні інтереси позивача порушено з боку відповідача, тому позовні вимоги є безпідставними.

25.11.2025 року від позивача до суду надійшла відповідь на відзив на позовну заяву, в якій позивача наполягає на задоволенні позовних вимог.

08.12.2025 року до суду від представника відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив, в яких представник просив відмовити в задоволенні позову.

Згідно із частинами 1, 8 ст.279 ЦПК України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі. При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків. Судові дебати не проводяться.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає встановленими наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Встановлено, що ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_2 , на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 03.02.2024 року зареєстрованому в реєстрі за №16 (спадкова справа №02/2023). Право власності ОСОБА_1 зареєстровано у Державному реєстрі речових прав 03.02.2024 року.

Попереднім власником вказаної квартири була ОСОБА_1 , яка ІНФОРМАЦІЯ_1 померла.

Послуги з централізованого водопостачання та водовідведення за адресою: АДРЕСА_1 , надаються Приватним акціонерним товариством «Акціонерна компанія «Київводоканал».

По вищезазначеній квартирі відкрито особовий рахунок № НОМЕР_1 , на якому обліковується заборгованість за спожиті послуги.

Згідно повідомлення рахунку ПрАТ «АК «Київводоканал» на оплату послуг та попередження розрахункового департаменту ПрАТ «АК «Київводоканал», станом на 01.07.2025 року по особовому рахунку № НОМЕР_1 обліковується заборгованість за спожиті послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення у розмірі 3 578,23 грн.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Статтею 3 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

З урахуванням цих норм, правом на звернення до суду за захистом наділена особа у разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси.

Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів передбачений ст. 16 ЦК України.

Як правило, власник порушеного права може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права. Спосіб захисту порушеного права визначається спеціальним законом, який регламентує конкретні цивільні правовідносини.

Європейський суд з прав людини, аналізуючи національні системи правового захисту на предмет дотримання статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, неодноразово вказував, що для того, аби бути ефективним, національний засіб юридичного захисту має бути: незалежним від будь-якої вжитої на розсуд державних органів дії, безпосередньо доступним для тих, кого він стосується (рішення від 06 вересня 2005 року у справі «Гурепка проти України» (Gurepka v. Ukraine); «ефективним» як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоби його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (рішення від 10 грудня 1996 року у справі «Аксой проти Туреччини» (Aksoy v. Turkey); спроможним запобігти виникненню або продовженню стверджуваного порушення чи надати належне відшкодування за будь-яке порушення, яке вже мало місце (рішення від 26 жовтня 2000 року у справі «Кудла проти Польщі» (Kudla v. Poland) (рішення від 16 серпня 2013 року у справі «Гарнага проти України» (Garnaga v. Ukraine).

У постанові від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що захист має бути ефективним, тобто повинен здійснюватися з використанням такого способу захисту, який може відновити, наскільки це можливо, відповідні права, свободи й інтереси позивача.

Так, з урахуванням положень ст. ст. 15, 16 ЦК України, не є належним способом захисту судом цивільних прав та інтересів особи пред`явлення позову про встановлення факту відсутності жодного відношення позивача до заборгованості, зобов`язання виключити заборгованість за житлово-комунальні послуги особового рахунку.

Аналогічних правових висновків дійшов Верховний суд у постанові від 08 квітня 2020 року у справі № 462/5889/16-ц, де зазначив, що «оспорювання правильності нарахування розміру плати за певні види житлово-комунальних послуг (заборгованості за такими), що є різновидом претензії, - чинним законодавством як спосіб захисту не передбачений, споживачі вправі у випадку пред`явлення до них вимог про стягнення таких нарахувань заперечувати стосовно них з наданням відповідних доказів».

Відповідно до ст. 8 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (з наступними змінами та доповненнями) бухгалтерський облік на підприємстві ведеться безперервно з дня реєстрації підприємства до його ліквідації. Питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції його власника або уповноваженого органу (посадової особи) відповідно до законодавства та установчих документів.

Підприємство самостійно: визначає облікову політику підприємства; обирає форму бухгалтерського обліку як певну систему регістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них з додержанням єдиних засад, встановлених цим Законом, та з урахуванням особливостей своєї діяльності і технології обробки облікових даних; розробляє систему і форми внутрішньогосподарського (управлінського) обліку, звітності і контролю господарських операцій, визначає права працівників на підписання бухгалтерських документів; затверджує правила документообігу і технологію обробки облікової інформації, додаткову систему рахунків і регістрів аналітичного обліку.

Згідно зі ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Виходячи з положень Закону та Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 10 «Дебіторська заборгованість», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 08 жовтня 1999 року № 237, виключення з активів підприємства (списання) безнадійної дебіторської заборгованості, в тому числі за якою минув строк позовної давності, є господарською діяльністю підприємства.

Особовий рахунок № НОМЕР_1 , відкритий за адресою АДРЕСА_1 в ПрАТ «АК «Київводоканал», є документом внутрішньогосподарського обліку господарських операцій відповідача і списання з цього внутрішнього господарського документа будь-яких сум є правом кредитора, тобто відповідача.

Особовий рахунок оформлюється на житлове приміщення, а не на особу. Виходячи з цього, відкриття особового рахунку відбувається шляхом переоформлення вже відкритого номерного особового рахунку на іншого квартиронаймача або власника.

В зв`язку з тим, що особовий рахунок відкривається не за особою, а за житловим приміщенням переоформлення відбувається лише за ПІБ власника або квартиронаймача. Таким чином, немає законних підстав для виключення з особового рахунку позивача суми заборгованості попереднього власника, що виникла до спадкування квартири позивачем, тобто до 03.02.2024 року.

Відтак, діями відповідача не порушені права позивача, як споживача. Цими діями позивач не був позбавлений можливості здійснити (реалізувати) свої права споживача повністю або частково, а сама по собі вказівка в особовому рахунку про наявність заборгованості не тягне для позивача негативних наслідків.

Вбачається, що предметом спору стала правомірність нарахованої плати заборгованості за спожите централізоване водопостачання холодної води та централізоване водовідведення. Оскарження дій відповідача щодо нарахування плати за надані послуги, які є різновидом претензії, що не передбачено чинним законодавством як спосіб захисту.

При цьому, рішення (ухвала) суду не може прийматися як застереження від будь-яких порушень та не може бути умовним, а розглядати справу та приймати рішення на майбутнє, приймаючи за наявне неіснуючі порушення, суперечить приписам чинного законодавства України. Захист прав свобод та інтересів осіб є наступним, тобто передбачає наявність встановлення судом факту їх порушення. Чинним законодавством України не передбачено захист прав та інтересів на майбутнє.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що підставою для звернення особи до суду є наявність у неї порушеного права та/або законного інтересу. Таке звернення здійснюється особою, котрій це право належить, і саме з метою його захисту. Відсутність обставин, які б підтверджували наявність порушення права та/або законного інтересу особи, за захистом якого вона звернулася, є підставою для відмови у задоволенні такого позову.

Порушенням є такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилось або зникло як таке. Порушення права пов`язане з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Верховний Суд неодноразово зазначав, що вказаний вище підхід є загальним і може застосовуватись при розгляді будь-яких категорій спорів, оскільки недоведеність порушення прав, за захистом яких було пред`явлено позов, у будь-якому випадку є підставою для відмови у його задоволенні (постанова Верховного Суду від 12.02.2026 у справі № 922/1552/25).

Обґрунтовуючи свої доводи позивач зазначала, що відповідач продовжує виставляти рахунки на оплату комунальних послуг, в яких зазначена і сума заборгованості попереднього власника, співробітники відповідача розміщують в публічних місцях інформацію про наявність боргу по її квартирі, крім того, на його адресу ПрАТ АК «Київводоканал» було надіслано відповідне попередження.

Разом з тим, наведені дії надавача житлово-комунальних послуг, в тому числі, облік певної заборгованості, не є підставою для виникнення у позивача будь-яких обов`язків, і не породжують для нього жодних юридичних наслідків.

Відповідно до ч.ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Позивач не надав суду доказів, того що його цивільне право або інтерес порушено, а відтак, суд приходить до висновку про безпідставність та необґрунтованість позовних вимог.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав вважати, що діями відповідача ПрАТ АК «Київводоканал» були порушені права ОСОБА_1 , як споживача житлово-комунальних послуг, у зв`язку із чим у задоволенні позовних вимог слід відмовити.

З приводу висвітлення всіх доводів сторін суд звертає увагу, що хоча п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін (рішення Європейського Суду з прав людини у справі Трофимчук проти України)

Керуючись ст.ст. 2-5, 10, 12, 13, 76, 77, 80, 81, 89, 141, 265, 263-265, 267, 268 274-279, 352-355 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал», про захист прав споживача та зобов`язання вчинити дії- відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

СУДДЯ О.Р. ЛУЖЕЦЬКА