Рішення від 02 березня 2026 р. у справі №385/85/26 — Гайворонський районний суд Кіровоградської області

Справа № 385/85/26

Провадження № 2/385/34/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03.03.2026 року м. Гайворон

Гайворонський районний суд Кіровоградської області в складі головуючого судді Венгрина М. В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та без проведення судового засідання цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення боргу за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» через систему «Електронний суд» звернулось в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення 24818,96 грн заборгованості за договором про споживчий кредит № 7561266 від 08.02.2024, що укладений між ТзОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 , з яких 6923,00 грн – заборгованість за тілом кредиту, 17895,96 грн – заборгованість за процентами та судові витрати по справі.

стислий виклад позиції сторін

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 08.02.2024 між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 7561266 на суму 7 000,00 грн. Для отримання кредиту Відповідач перейшов на офіційний веб-сайт Кредитодавця та ознайомився з правилами надання коштів у кредит, розміщеними у відкритому доступі за посиланням: https://creditplus.ua. Відповідач самостійно обрав час для ознайомлення з правилами, після чого добровільно, без будь якого примусу чи тиску, виявив бажання отримати кредитні кошти. З цією метою він пройшов процедуру реєстрації на веб-сайті Кредитодавця, здійснив ідентифікацію та верифікацію особи, надавши свої персональні ідентифікаційні дані. В подальшому, керуючись положеннями правил, Відповідач самостійно обрав бажані умови кредитування, зокрема суму й строк та продовжив реєстрацію на веб-сайті Кредитодавця. Під час першого етапу реєстрації на веб-сайті шляхом проставлення відповідної відмітки він підтвердив надання згоди на обробку персональних даних, вказав особисті засоби зв`язку, створив пароль доступу до Особистого кабінету. Після проходження першого етапу реєстрації Кредитодавець направив Відповідачу вказаними засобами зв`язку код (одноразовий ідентифікатор). За результатами цього сформувалося електронне повідомлення Кредитодавцю. Відповідач, ввівши отриманий код у відповідне поле на сайті, підтвердив свою особу та волевиявлення на укладення договору. У зв`язку з цим Первинний кредитор створив обліковий запис (Особистий кабінет) Позичальника в інформаційній системі, що засвідчувало успішне завершення процедури ідентифікації. Одночасно Відповідач підтвердив, що введений одноразовий ідентифікатор є його електронним підписом, який використовується ним як аналог власноручного підпису при укладенні договору. Після входу до Особистого кабінету Відповідач продовжив реєстрацію, заповнивши пусті поля електронної анкети для отримання кредиту. Перед подачею заявки він ще раз підтвердив бажані умови кредитування (суму, строк) та зареєстрував банківські рахунки/платіжні картки для перерахування коштів та здійснення погашення кредитної заборгованості. Оскільки Первинним кредитором було прийнято позитивне рішення щодо надання кредиту, в Особистому кабінеті Відповідача була сформована та розміщена пропозиція укласти електронний договір (оферту) у формі електронного кредитного договору, що містила всі істотні умови правочину. Про підтвердження своєї повної обізнаності та згоди з усіма істотними умовами Кредитного договору та ознайомлення з правилами прийняття пропозиції (оферти) свідчить натиснута Відповідачем кнопка у Особистому кабінеті, тільки після чого Первинний кредитор направив засобами зв`язку одноразовий ідентифікатор у вигляді коду, який Позичальник ввів, тим самим підтвердивши підписання Кредитного договору згідно із Законом України «Про електронну комерцію». Датою укладення Кредитного договору є дата одержання Первинним кредитором електронного повідомлення про прийняття (акцепт) пропозиції (оферти). Дата та час отримання повідомлення зафіксовані у Кредитному договорі в розділі «Реквізити та підписи сторін». Відповідач приєднався до умов Кредитного договору шляхом введення одноразового ідентифікатора , що відповідно до вимог законодавства визнається належним та допустимим способом підтвердження волевиявлення сторони на укладення правочину. В свою чергу, Первинний кредитор також підписав Кредитний договір шляхом накладення аналогу власноручного підпису та відтиску печатки уповноваженої особи, що погоджено сторонами при укладенні Кредитного договору. На виконання умов Кредитного договору, 08.02.2024 Первісний кредитор ініціював переказ коштів безготівковим зарахуванням через Товариство з обмеженою відповідальністю «ПЕЙТЕК» на платіжну картку № 5363-54ХХ-ХХХХ-5479 Відповідача. Проте, в подальшому Відповідач збільшив суму кредиту, у зв`язку з чим загальна сума становить 7 000,00 грн.

При укладенні Кредитного договору між Первісним кредитором та Відповідачем були узгоджені розмір кредиту, грошова одиниця, в якій надано кредит, строк та умови кредитування, що свідчить про наявність волі Відповідача на укладення електронного Кредитного договору шляхом його підписання за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором. З огляду на викладене, Відповідач під час укладення Кредитного договору ознайомився з його текстом та змістом, зокрема з графіком щомісячних платежів за кредитним договором та паспортом споживчого кредиту (Додатки №3 та №16). Жодних заперечень щодо уточнення або зміни викладення умов Кредитного договору Відповідачем не висловлювалося, а також він погодився, що зміст Кредитного договору не порушує його законних прав та інтересів, що підтверджується його електронним підписом.

23.10.2024 між Первісним кредитором та ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ОНЛАЙН ФІНАНС» укладено Договір факторингу № 23.10/24-Ф, відповідно до умов якого останньому відступлено право грошової вимоги. Відповідно до Реєстру Боржників №Б/Н від 23.10.2024 до Договору Факторингу 1 та Акту прийому-передачі Реєстру Боржників від 23.10.2024 до Договору Факторингу № 23.10/24-Ф, до ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» перейшло право вимоги до Відповідача.

20.01.2025 між ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» та Позивачем укладено Договір факторингу №20/01/2025-01, відповідно до умов якого та Реєстру Боржників № Б/Н від 20.01.2025 за Договором Факторингу №20/01/2025-01 від ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» до Позивача перейшло право вимоги до Відповідача на загальну суму 24 818,96 грн.

ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» та Позивач не здійснювали жодних нарахувань за Кредитним договором. У період перебування права вимоги у ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» зі сторони Відповідача не здійснювалося погашення заборгованості за Кредитним договором. Станом на дату подання позовної заяви на рахунки Позивача не надходило жодного платежу на погашення заборгованості Відповідача за Кредитним договорам.

Згідно з умовами Кредитного договору Відповідач зобов`язується вчасно повернути Кредит, сплатити відсотки за користування кредитом в порядку, визначеному Кредитним договором. Незважаючи на це, Відповідач не виконав свого обов`язку та не повертав наданий йому Кредит в строки, передбачені Кредитним договором, у зв`язку з чим його заборгованість за кредитним договорм становить 24818,96 грн, яка складається з: 6923,00 грн - заборгованість по тілу кредиту; 17895,96 грн - заборгованість по несплаченим відсотків за користування кредитом.

Відповідач ОСОБА_1 у запропоновані судом строк та порядку відзив на позовну заяву ТзОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» до нього про стягнення заборгованості за кредитним договором - не подав, хоча в силу положень ч. 6 ст. 272 ЦПК України, ухвала судді про прийняття вищевказаної позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у цивільній справі від 27.01.2026 вважається врученою йому 07.02.2026, тобто у день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси. Відповідно, ОСОБА_1 свою позицію у цій справі із обґрунтуванням її необхідними доказами не навів.

Інших передбачених ЦПК України заяв по суті справи від її учасників до суду не надходило.

Заяви та клопотання сторін, процесуальні дії та рішення у справі

Ухвалою судді від 27.01.2026 відкрито провадження в справі в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін, задовлено клопотання позивача про витребування доказів.

Клопотань про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін до суду не надходило.

Інші процесуальні дії у цій справі судом не вчинялись, а ухвали не постановлялись.

Розглянувши наявні у суду матеріали справи та давши їм належну оцінку, суд вважає за необхідне зазначити таке

Як закріплено у ч. 4 ст. 10 ЦПК України та ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини», суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположих свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського Суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, яка є невід`ємною частиною національного законодавства держави Україна, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов`язків має право на справедливий судовий розгляд. Принцип справедливості судового розгляду в окремих рішеннях Європейського Суду з прав людини трактується як належне відправлення правосуддя, право на доступ до правосуддя, рівність сторін, змагальний характер судового розгляду справи, обґрунтованість судового розгляду тощо.

Згідно з ч. 1 ст. 4, ч. 1 ст. 5 ЦПК України, кожна особа має право у порядку, встановленим цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

В силу положень ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, у межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У свою чергу, критерії належності, допустимості, достовірності та достатності доказі регламентовані статтями 77-80 ЦПК України.

Згідно частин 1-5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Статтею 264 ЦПК України передбачено, що під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Згідно з ч. 2, 3 та 8 ст. 279 ЦПК України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі. При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Дотримуючись положень Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, а також виходячи із наведених вище норм національного процесуального законодавства, суд, перевіряючи порушення прав ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» за пред`явленими позовними вимогами цивільного характеру, а також причетність до порушення таких його прав відповідачки, встановив наступне.

Релевантні норми і джерела права, застосовані судом при ухваленні рішення

Згідно з положеннями ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

За змістом ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, з-поміж іншого, договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

У свою чергу системний аналіз статей 524-526, 533-535 ЦК України дає підстави стверджувати про те, що грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов`язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора. Порушенням зобов`язання, як встановлено у ч. 1 ст. 610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Відповідно до ст. 623 ЦК України боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з частин 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

У ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому ЦК України та ГК України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному у ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним у ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому у ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому у ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Частина 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачає, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Частиною 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному у ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно з ч. 1 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона-підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. Згідно ч. 1 ст. 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

В силу ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. За змістом ст. 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За змістом статті 1056-1 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються у договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Поняття «строк договору», «строк виконання зобов`язання» та «термін виконання зобов`язання» згідно з приписами ЦК України мають різний зміст.

Строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору (ч. 1 ст. 631 ЦК України). Цей строк починає спливати з моменту укладення договору (частина друга вказаної статті), хоча сторони можуть встановити, що його умови застосовуються до відносин між ними, які виникли до укладення цього договору (ч. 3 ст. 631 ЦК України). Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору (ч. 4 ст. 631 ЦК України).

Відтак, закінчення строку договору, який був належно виконаний лише однією стороною, не звільняє другу сторону від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання нею її обов`язків під час дії договору.

Поняття «строк виконання зобов`язання» і «термін виконання зобов`язання» охарактеризовані у ст. 530 ЦК України. Згідно з приписами її частини першої, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). З огляду на викладене, строк (термін) виконання зобов`язання може збігатися зі строком договору, а може бути відмінним від нього, зокрема коли сторони погодили строк (термін) виконання ними зобов`язання за договором і визначили строк останнього, зазначивши, що він діє до повного виконання вказаного зобов`язання.

Згідно ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1ст. 516 ЦК України).

Фактичні обставини справи та зміст спірних правовідносин із оцінкою відповідних доказів, мотиви суду

Судом установлено, що 08.02.2024 між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 було укладено Договір № 7561266 про надання споживчого кредиту (а.с. 9-17), за умовами якого укладення договору здійснюється сторонами за допомогою ІКС Товариства, доступ якого забезпечується споживачу через веб-сайт або мобільний застосунок «CreditPlus»; ідентифікація споживача в ІКС товариства здійснюється при вході споживача в особистий кабінет/мобільний застосунок в порядку, передбаченому договором та/або Законом України «Про електронну комерцію» (п. 1.1.). На умовах встановлених договором, товариство надає споживачу кредит у гривні, а споживач зобов`язується одержавти та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені Договором (п. 1.2.). Сума кредиту складає 5000,00 грн (п. 1.3) Строк кредиту – 360 днів, періодичність сплати процентів – кожні 30 дні; детальні терміни (дати) повернення кредиту та сплати процентів визначені в таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача (додаток № 1) (п. 1.4). Тип процентної ставки – фіксована (п. 1.5). Стандартна процентна ставка 2,20 % в день застосовується в межах строку кредиту вказаного в п. 1.4 (п. 1.5.1). Знижена процентна ставка 0,55 % в день та застосовується, якщо споживач до 09.03.2024 або протягом трьох календарних днів, що слідують за вказаною датою, сплатить кошти у сумі не менше суми першого платежу, визначеного графіку платежів, або здійснить часткове дострокове повернення кредиту, споживач, як учасник Програми лояльності отримає від товариства індивідуальну знижку на стандартну процентну ставк, в зв`язку з чим розмір процентів, що повинен сплатити споживач за стандартною процентною ставкою буде перераховано за зниженою процентною ставкою; у випадку невиконання Споживачем умов для отримання індивідуальної знижки від Товариства, користування кредитом для Споживача здійснюється за стандартною процентною ставкою на звичайних (стандартних) умовах, що передбачені цим Договором та доступні для інших споживачів, які не мають окремих індивідуальних знижок стандартної процентної ставки. При цьому, Споживач розуміє та погоджується, що застосування зниженої процентної ставки є виключно його правом отримання індивідуальної знижки лише як учасника Програми лояльності та лише за умови виконання ним вимог для її застосування, передбачених цим Договором. Споживач погоджується, повністю розуміє та поінформований, що у разі невикористання Споживачем права на отримання знижки (невиконання умов для отримання знижки) застосовується стандартна процентна ставка, при цьому застосування стандартної процентної ставки без знижки, не є зміною процентної ставки, порядку її обчислення та порядку сплати у бік погіршення для Споживача, оскільки надання кредиту за цим Договором здійснюється саме на умовах стандартної процентної ставки (п. 1.5.2). Згідно п.п. 1.7., 1.7.1., 1.7.2. денна процентна ставка на дату укладання Договору складає: за стандартною ставкою за весь строк користування кредитом 2,20% в день; за стандартною процентною ставкою з урахуванням періоду застосування зниженої процентної ставки 2,06% в день. Загальні витрати на дату укладення договору складають за стандартною процентною ставкою за весь строк користування кредитом 39600,00 грн, з урахуванням зниженої процентної ставки – 37125,00 грн (п. 1.8.1, 1.8.2). Орієнтовна вартість кредиту за стандартною ставкою за весь строк користування кредитом 44600,00 грн, з урахуванням зниженої процентної ставки – 42125,00 грн (п. 1.10.1, 1.10.2). Кредит надається у безготівковій формі шляхом перерахування на поточний рахунок споживача, уключаючи використання платіжної картки НОМЕР_1 (п. 2.1). Дата надання кредиту – 08.02.2024 або 09.02.2024; у випадку якщо товариство здійснює перерахунок коштів не у день укладення договору, а у наступний календарний день, графік платежів підлягає корегуванню шляхом зміщення дати поверненян кредиту, відлік якого починається з дня отримання коштів (п. 2.2).

Кредитний договір укладено з відповідачем у електронній формі відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» та він підписаний шляхом використання одноразового ідентифікатора А2081 08.02.2024 о 10:47, який був надісланий на номер мобільного телефону вказаний відповідачем при укладанні кредитного договору.

Як вбачається з додатку №1 до Договору № 7561266 про надання споживчого кредиту від 08.02.2024 (а.с. 17 зворот - 18), сторони погодили графік платежів за договором про споживчий кредит, а саме: дати внесення платежів кожних 30 днів, перша 09.03.2024 (сума 825,00 грн), проміжні платежі – по 3300,00 грн, останній платіж - 02.02.2025 в сумі 8300,00 грн; загальна вартість кредиту – 42125,00 грн.

Додаток також підписаний ОСОБА_1 шляхом використання одноразового ідентифікатора А2081 08.02.2024 о 10:47:49, який був надісланий на номер мобільного телефону вказаний відповідачем при укладанні кредитного договору.

11.02.2024 між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 було укладено додаткову угоду до Договору № 7561266 про надання споживчого кредиту від 08.02.2024 (а.с. 18 зворот – 19), якою сторони домовились збільшити суму кредиту на 2000,00 грн, в зв`язку з чим виклали п. 1.3 Договору в новій редакції, зазначивши суму кредиту в розмірі 7000,00 грн. Також сторони дійшли згоди, що денна процентна ставка за стандартною ставкою 2,20 %, за стандартною процентною ставкою, з урахуванням перводу застосування зниженої процентної ставки - 2,06 %, загальні витрати збільшаться та складуть 55308,00 грн (за стандартною процентною ставкою) або 519842,00 грн (за стандартною процентною ставкою, з урахуванням перводу застосування зниженої процентної ставки). Надання кредиту в сумі, на яку збільшено розмір редиту – 11.02.2024 або 12.04.2024.

З Додатку 1 до Додаткової угоди від 11.02.2024 до Договору про надання споживчого кредиту № 7561266 від 08.02.2024 – таблиця обчислення загальної вартості крадиту вбачається, що сторони скорегували суми погашень, виходячи з збільшеного розміру кредиту, а саме: дати внесення платежів кожних 30 днів, перша 09.03.2024 (сума 1122,00 грн), проміжні платежі – по 4620,00 грн, останній платіж - 02.02.2025 в сумі 11620,00 грн; загальна вартість кредиту – 58942,00 грн. Також вказано, що якщо споживачем не будуть виконані умови договору для отримання зниженої процентної ставки, розміри платежів будуть перераховані за стандартною процентною ставкою, у зв`язку з чим матимуть такі значенн – сума платежів 62308,00 грн, сума процентів 55308,00 грн (а.с. 19 зворот – 20).

Додткова угода та Додаток 1 до неї також підписані ОСОБА_1 шляхом використання одноразового ідентифікатора А5441 11.02.2024 о 18:39:07.

Суд зауважує, що при отриманні кредиту позичальник вказує свої персональні дані. Суд зазначає, що без введення позичальником відповідних даних, здійснення його верифікації, передання ним та отримання товариством персональних даних від відповідача з метою укладення договору, укладення кредитного договору є неможливим.

Таким чином на підставі зазначених доказів, які суд вважає належними, допустимими, доведено факт укладення кредитного договору з ОСОБА_1 і додаткової угоди до договору.

Суд при цьому зауважує, що згідно з ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. А у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 2-383/2010 (провадження № 14-308цс18) зроблено висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню. Та вказує, що аргументів щодо недійсності правочинів стороною відповідача не заявлялось.

Також відповідач 08.02.2024 ознайомився з паспортом споживчого кредиту до укладення договору про споживчий кредит (а.с. 79-80), про що свідчить його підпис одноразовим ідентифікатором YY7733 о 10:47:38 від 08.02.2024.

Згідно листа ТОВ «Пейтек» від 13.11.2024 (а.с. 57-58) таке повідомило ТОВ «Авентус Україна» про те, що на підставі раніше укладеного договору про організацію переказу грошових коштів № 160222-1 від 16.02.2022 було успішно перераховано 08.02.2024 о 10:48:07 кошти на платіжну картку клієнта від ТОВ «Авентус Україна» в сумі 5000,00 грн, призначення платежу – зарахування на картку НОМЕР_1 .

Крім того, згідно листа АТ КБ «Приватбанк» від 14.02.2026 з виписками по рахунку ОСОБА_1 , вбачається, що на ім`я ОСОБА_1 в банку було емітовано картку № НОМЕР_2 , номер телефону НОМЕР_3 є фінансовим номером та знаходиться в анкетних даних ОСОБА_1 , 08.02.2026 було зарахування коштів на дану картку в сумі 5000,00 грн, а 11.02.2024 було зарахування в сумі 2000,00 грн, деталі операції P2P_AV_CR, KYIV.

Суд вважає, що такими доказом, які не спростовані відповідачем, є належними, допустимими, позивач довів виконання кредитодавцем умови договору про надання кредиту та надання кредитних коштів на загальну суму 7000,00 грн відповідачу первинним кредитором на його кредитну картку.

Правила надання коштів у позику ТОВ «Авентус Україна» (а.с. 21-30) суд не бере до уваги, оскільки вони не містять підпису відповідача, а тому їх не можна вважати складовою укладеного між сторонами Договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання додаткових заходів, які збільшують вартість позики, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені в документі про умови кредитування, який безпосередньо підписаний позичальником і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.

Такі висновки, відповідають правовій позиції, викладеній у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 провадження № 14-131цс19.

Згідно договору факторингу № 23.10/24-Ф від 23.10.2024 (а.с. 38 - 42), укладеного між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс», ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» зобов`язується передати грошові кошти, а ТОВ «Авентус Україна» відступити право грошової вимоги до третіх осіб – боржників, згідно Реєстру боржників. За п. 1.6 Договору права вимоги вважаються прийнятими Фактором для здійснення факторингу шляхом підписання ним Акту прийому-передачі Реєстру Боржників (додаток № 3).

З витягу з Додатку № 1 до договору факторингу № 23.10/24-Ф від 23.10.2024 вбачається що за договором було відступлено право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 7561266 від 08.02.2024 на суму 24818,96 грн, з яких – 6923,00 грн за тілом кредиту, 17895,96 грн за процентами (а.с. 46-47).

З акту прийому-передачі Реєстру Боржників до договору факторингу № 23.10/24-Ф від 23.10.2024 (а.с. 83) вбачається, що такий підписаний 23.10.2024 ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс».

Згідно платіжної інструкції № 166 від 30.10.2024 ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» сплатило кошти ТОВ «Авентус Україна» за договором факторингу № 23.10/24-ф від 23.10.2024 в сумі 3217772,00 грн (а.с. 85).

Таким чином на підставі наданих позивачем доказів, які суд вважає належними, допустимими, судом встановлено перехід права вимоги за кредитним договором № 7561266 від 08.02.2024 від ТОВ «Авентус Україна» до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс».

Згідно договору факторингу № 20/01/2025-01 від 20.01.2025 (а.с. 48 - 51), укладеного між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Юніт Капітал», ТОВ «Юніт Капітал» зобов`язується передати грошові кошти за плату, а ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» відступити право грошової вимоги до третіх осіб – боржників, згідно Реєстру Боржників. За п. 1.3 Договору перехід права вимоги відбувається в момент підписання акта прийому-передачі прав вимоги.

З витягу з Додатку № 1 до договору факторингу № 20/01/2025-01 від 20.01.2025 вбачається що за договором було відступлено право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 7561266 від 08.02.2024 на суму 24818,96 грн, з яких – 6923,00 грн за тілом кредиту, 17895,96 грн за процентами (а.с. 53-54).

З акту прийому-передачі Реєстру Боржників до договору факторингу № 20/01/2025-01 від 20.01.2025 (а.с. 82) вбачається, що такий підписаний 10.02.2025 ТОВ «Юніт Капітал» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс».

Згідно платіжних інструкцій № 213 від 20.01.2025 та № 253 від 10.02.2025 ТОВ «Юніт Капітал» сплатило кошти ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» за договором факторингу № 20/01/2025-01 від 20.01.2025 в сумі 1100000,00 грн та 7375,89 грн (а.с. 81, 81 зворот).

Таким чином на підставі наданих позивачем доказів, які суд вважає належними, допустимими, судом встановлено перехід права вимоги за кредитним договором № 7561266 від 08.02.2024 від ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» до ТОВ «ФК «Юніт Капітал».

Отже судом встановлено укладення між сторонами кредитного договору № 7561266 від 08.02.2024 у формі електронного документу, додаткової угоди до нього, виконання договору кредитодавцем.

З розрахунку заборгованості за договором № 7561266 від 08.02.2024, позичальник ОСОБА_1 (а.с. 72-78) вбачається, що кредитором нараховувались проценти на тіло кредиту по 08.02.2024 по 04.07.2024. Загальний розмір заборгованості становить 24818,96 грн, з яких 6923,00 грн – за тілом кредиту, 17895,96 грн. Враховано, що відповідач 06.03.2024 сплатив 1122,00 грн на погашення заборгованості, з ких 77,00 грн зараховано на погашення тіла кредиту, а 1045,00 грн - процентів. Проценти з 08.02.2024 по 08.03.2024 нараховані по зниженій процентній ставці, а з 10.03.2024 – по стандартній.

Однак слід вказати таке.

Згідно змісту пункту 12 частини 1 статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» денною процентною ставкою за договором споживчого кредитування визначаються загальні витрати за споживчим кредитом за кожний день користування кредитом, виражені у процентах від загального розміру виданого кредиту.

За частиною 2 статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до таких витрат включаються: доходи кредитодавця у виді процентів, комісії кредитодавця та супутні витрати тощо. Внаслідок чого обчислення реальної річної процентної ставки та денної процентної ставки базується на припущенні, що договір про споживчий кредит залишається дійсним протягом погодженого строку та що кредитодавець і споживач виконають свої обов`язки на умовах та у строки, визначені в договорі (частина 3 статті 8 цього Закону).

Враховуючи такі положення цього Закону, його частиною 5 статті 8 встановлено максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї же статті, яка не може перевищувати 1 %.

Одночасно за змістом пункту 17 Перехідних та прикінцевих положень вищевказаного закону тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» (24 грудня 2023 року), встановлено, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %.

Відповідно п. 2 Розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» дія пункту 5 розділу I цього Закону поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.

Отже, ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 укладаючи кредитний договір 08.02.2024 повинні були діяти у межах, встановлених Законом України «Про споживче кредитування», при визначенні ними розміру денної процентної ставки, максимальний розмір якої не міг бути більшим, ніж той, що встановлено у частині 5 статті 8 цього Закону, оскільки за умовами укладеного договору передбачили її сплату позичальницею виключно за користування кредитними коштами в межах строку кредитування, а не в якості підвищення процентної ставки за неналежне або несвоєчасне виконання обов`язків за договором з повернення кредитних коштів.

Зі змісту кредитного договору та додаткової угоди вбачається, що денна процентна ставка за стандартною ставкою - 2,20 %, за стандартною процентною ставкою, з урахуванням перводу застосування зниженої процентної ставки - 2,06 %

Тобто, надаючи розрахунок боргу за договором та визначаючи заборгованість за процентами за користування кредитом, кредитор нарахував їх ОСОБА_1 відповідно до умов договору, але з порушенням частини 5 статті 8 Закону України «Про споживче кредитування», так як розрахував їх за період 147 днів - з 08.02.2024 по 08.03.2024 по зниженій процентній ставці 2,06 %, з 10.03.2024 – по 04.07.2024 по стандартній 2,20 %. Після 04.07.2024 нарахування процентів наступними кредиторами не проводилось.

Частиною 5 статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» визначено, що умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними. Договір про споживчий кредит, укладений з порушенням вимог частини 1 цієї статті, є нікчемним.

Між тим, умови кредитноо договору, з урахуванням додаткової угоди до нього ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 , містять усі складові, що визначені у частині 1 статті 12 цього Закону, та не обмежують права позичальника, а отже не можуть бути визнані нікчемними.

Але при їх викладенні в частині визначення розміру процентної ставки за користування кредитними коштами її розмір не відповідає максимально визначеному розміру денної процентної ставки, встановленої у частині 5 статті 8 Закону України «Про споживче кредитування», тобто по факту є порушенням, а не обмеженням, прав позичальниці.

Таким чином проценти, які може планувати отримати кредитор від позичальника при належному виконанні ним умов договору протягом строку кредитування, нараховуються у розмірі, який враховуються при обчисленні, як реальної річної процентної ставки, так і денної процентної ставки, тобто розмір таких процентів за користування кредитом на день при належному виконання зобов`язань повинен не бути більшим, ніж максимальний розмір денної процентної ставки, встановлений у відповідному Законі.

А отже, за положеннями частини 1 статті 1048 ЦК України у позивача, як кредитора є право на отримання від позичальника процентів, нарахування яких передбачено умовами укладеного між ними договору, але за розміром, що встановлений в законі, тобто не більше, ніж 1% на день.

Тобто, за 147 днів, за які обраховано заборгованість відповідача , при тілі кредиту 7000,00 грн, за денною відсотковою ставкою мало б бути нараховано 10290,00 процентів (147*7000*1%).

Суд враховує, що відповідач, як вбачається з наданого позивачем розрахунку сплатив 1045,00 грн процентів, а тому до стягнення з нього підлягає 9245,00 грн процентів (10290,00-1045,00).

З розрахунком заборгованості в частині заборгованості за тілом кредиту в розмірі 6923,00 грн суд погоджується.

Відповідач заперечень проти розрахунку, контррозрахунку не надав, у зв`язку з чим суд позбавлений можливості оцінити його аргументи.

У зв`язку з наведеним позов підлягає до часткового задоволення.

Розподіл судових витрат

Згідно положень статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а отже з відповідачки на користь позивача підлягає до стягнення судовий збір у розмірі 1708,33 грн (16168,00/24818,96х2622,40).

Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, зокрема, чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін.

Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 2 ст. 137 ЦПК України).

Надання позивачу оплатної правничої допомоги підтверджується доказами - договором про надання правничої допомоги № 10/09/25-02 від 10.09.2025 з АБ «Соломко та партнери» з додатком № 1 (а.с. 69-70), додатковою угодою № 25770860090 від 11.09.2025 до договору про надання правничої допомоги № 10/09/25-02 від 10.09.2025 (а.с. 68), актом прийому-передачі наданих послуг за договором 10/09/25-02 від 01.11.2025 на суму 7000,00 грн (а.с. 67) та свідоцтвом про право на зайняття адвокатською діяльністю (а.с. 62).

Слід відзначити, що за умовами договору від 10.09.2025 сума гонорару сплачується адвокату не пізніше 10 числа місяця наступного за місяцем фактичного отримання коштів на рахунок клієнта, тобто такий встановлює оплату послуг адвоката після стягнення коштів за рішенням суду, що не суперечить п.1 ч. 2 ст. 137 ЦПК.

Відповідач клопотань про зменшення розміру витрат на правничу допомогу не подавав.

Суд вважає доведеним розмір витрат на правничу допомогу.

Таким чином, у зв`язку з частковим задоволення позову витрати на правничу допомогу підлягають стягненню відповідача на користь позивача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог в сумі 4560,06 грн (16168,00/24818,96*7000,00).

Керуючись статтями 258-259, 263-265 ЦПК України,

У Х В А Л И В:

позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» (ЄДРПОУ 43541163; місцезнаходження: бульв. Лесі Українки, буд. 34, офіс 333, м. Київ, 01133) заборгованість за Кредитним договором № 7561266 від 08.02.2024, з урахуванням додаткової угоди від 11.02.2024, в розмірі 16168,00 грн, з яких: 6923,00 грн – заборгованість за тілом кредиту, 9245,00 грн – заборгованість за процентами, 1708,33 грн сплаченого судового збору та 4560,06 грн витрат на правничу допомогу, а всього 22436 (двадцять дві тисячі чотириста тридцять шість) грн 39 коп.

В решті позову відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його підписання.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Повний текст судового рішення складено 03.03.2026.

Суддя: М. В. ВЕНГРИН

Дата документу 03.03.2026