Постанова від 02 березня 2026 р. у справі №378/1281/25 — Ставищенський районний суд Київської області

Єдиний унікальний номер: 378/1281/25

Провадження № 3/378/4/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.03.2026 року селище Ставище

Суддя Ставищенського районного суду Київської області Марущак Н. М., за участю секретарів судового засідання Гончарук Ю. С., Соколової О. А., захисника Дмитренко О. О., розглянувши матеріали, які надійшли від Батальйону № 2 полку патрульної поліції в м. Біла Церква та Білоцерківському районі УПП у Київській області ДПП НП України, про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, жителя АДРЕСА_1 , інваліда 2-ї групи, працюючого в Комунальному закладі "Територіальний центр соціального обслуговування (надання соціальних послуг)" Ставищенської селищної ради Білоцерківського району Київської області на посаді соціального робітника, раніше за ч. 1 ст. 130 КУпАП до адміністративної відповідальності не притягувався, за ч. 1 ст. 130 КУпАП,

ВСТАНОВИВ:

За протоколом про адміністративне правопорушення ЕПР1 № 447159 від від 08.09.2025 ОСОБА_1 08.09.2025 о 10 годині 22 хвилини в с. Сніжки по вул. Ігоря Душенківського 1, керував автомобілем ВАЗ 2107, державний номерний знак НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп`яніння, чим порушив п. 2.9 „а” Правил дорожнього руху України.

В судовому засіданні ОСОБА_1 вину у вчиненні адміністративного правопорушення не визнав, підтримав клопотання свого захисника про закрити провадження по справі в зв`язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення з підстав, наведених у клопотанні.

Захисник ОСОБА_1 – Дмитренко О. О. подала до суду клопотання, просить закрити провадження по справі в зв`язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення (а. с. 33-34), посилаючись на те, що м атеріали справи не містять доказів керування ОСОБА_1 транспортним засобом та зупинення транспортного засобу працівниками поліції під його керуванням. Матеріалами справи спростовується факт перебування ОСОБА_1 в стані алкогольного сп`яніння, в останнього були відсутні ознаки стану алкогольного сп`яніння та підстави для проведення огляду. Огляд на стан алкогольного сп`яніння із застосуванням приладу Drager проведено з порушенням норм КУпАП та Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність, оскільки н е було проведено пробного забору повітря з нульовим показником перед застосуванням газоаналізатора, н е забезпечено проведення огляду ОСОБА_1 на стан алкогольного сп`яніння в закладі охорони здоров`я, останньому не було роз`яснено право на проходження огляду в закладі охорони здоров`я, тоді як той не був згоден з результатами огляду, ОСОБА_1 не було в ідсторонено від керування транспортним засобом. У протоколі про адміністративне правопорушення (графа 10)не зазначено про застосування жодного технічного засобу відеозапису. На долучених до протоколу відеозаписах(відеофайли clip-0-1, clip- 1, ймовірно з нагрудної камери поліцейських)події починаються зі спілкування з поліцейським біля автомобіля. Даних про те, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом та/або був зупинений працівниками поліції, зазначений носій не має. Водночас, до суду надано також відеозапис, здійснений на мобільний телефон, відомості про які в протоколі також відсутні, як і відомості про технічний засіб, яким здійснено ці відеозаписи, тому вказані відеофайли є неналежними та недопустимим доказами, а відтак не підлягають дослідженню в судовому засіданні.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення ОСОБА_1 , доводи його захисника Дмитренко О. О., наведені в судовому засіданні та письмовому клопотанні, суд приходить до наступного.

Згідно ч. 2 ст. 7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Згідно зі ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Згідно ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Згідно ст. 252 КУпАП оцінка доказів здійснюється органом (посадовою особою) за своїм внутрішнім переконанням, яке повинно ґрунтуватися на всебічному, повному та об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Виходячи зі складу адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст. 130 КУпАП, об`єктивна сторона правопорушення полягає в керуванні транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, також передача керування транспортними засобами особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння, а так само і ухилення осіб від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп`яніння.

Пункт 2.9 «а» ПДР України передбачає, що водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відносно ОСОБА_1 складено протокол за ч. 1 ст. 130 КУпАП за порушення п. 2.9 «а» ПДР України – керування автомобілемв стані алкогольного сп`яніння.

На підтвердження винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, крім протоколу, до матеріалів справи додано відеозапис з двох нагрудних камер працівників поліції та відеозапис з приватного мобільного телефону.

Відповідальність за ст. 130 КУпАП настає виключно за керування транспортними засобами особами, які перебувають в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, а також за передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Згідно п. 1.10 ПДР водієм є особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста-машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий талон на право керування транспортним засобом) відповідної категорії. Водієм також є особа, яка навчає керуванню транспортним засобом, перебуваючи безпосередньо в транспортному засобі.

Керування транспортним засобом слід розуміти як виконання функцій водія під час руху такого засобу або інструктора-водія під час навчання учнів-водіїв, незалежно від того, керує особа транспортним засобом, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування. Згідно постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», правопорушення за ст. 130 КУпАП вважають закінченим з того моменту, коли останній почав рухатись.

Крім того, Верховним Судом в постанові від 20 лютого 2019 року в справі № 404/4467/16-а сформульовано правовий висновок, згідно з яким само по собі керування транспортним засобом розуміється, як технічна дія водія з метою приведення транспортного засобу в рух, зворушення з місця і, як наслідок, переміщення транспортного засобу в просторі. Експлуатація транспортного засобу передбачає використання цього транспортного засобу за призначенням, тобто з метою керування.

Отже, однією з умов для притягнення водія до адміністративної відповідальності на підставі ч. 1 ст. 130 КУпАП є доведення факту керування ним транспортним засобом під час сп`яніння.

Згідно з ч. 1 ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію» поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою: попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб; забезпечення дотримання правил дорожнього руху.

Частина 2 ст. 30 Закону України «Про національну поліцію» визначає, що поліцейські можуть застосовувати превентивні заходи, до яких відповідно до ст. 31 Закону віднесено застосування засобів відеозапису.

Зазначене вбачається із положень п. 2. розділу І Інструкції із застосування органами та підрозділів поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої наказом МВС 18.12.2018 року № 1026 (далі Інструкції), відповідно до якої застосування працівниками поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, здійснюється, в тому числі, з метою попередження, виявлення або фіксування правопорушення.

Пунктом 5 розділу ІІ Інструкції передбачено, що включення портативного відеореєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов`язків та/або спеціальної поліцейської операції, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов`язаних з виникненням у поліцейського особистого приватного становища (відвідування вбиральні, перерви для приймання їжі тощо).

Відповідно до п. 1 розділу VII Інструкції під час виконання своїх повноважень поліцейським забороняються: 1) самовільне видалення відеозаписів з носіїв відеозапису, заміна цих носіїв, зміна їх системної дати та часу; 2) примусове виключення відеореєстраторів, у тому числі на вимогу сторонніх осіб.

Згідно п. 3 розділу 2 Інструкції Портативні відеореєстратори та карти пам`яті зберігаються в приміщеннях органів, підрозділів поліції та видаються поліцейському під підпис у журналі обліку видачі, повернення портативного відеореєстратора та карт пам`яті, копіювання цифрової інформації (далі - Журнал обліку), який зберігається в органі, підрозділі поліції.

Таким чином, як убачається із вище наведених положень чинного законодавства та відомчих нормативно-правових актів, під час здійснення своїх повноважень поліцейськими може використовуватися лише портативний відеореєстратор, отриманий за підписом у відповідному підрозділі поліції, та закріплений на форменному одязі працівника поліції, та відеозапис саме з такого реєстратору є допустимим доказом наявності тих чи інших подій зафіксованих на ньому, оскільки саме з відеозапису, здійсненого на відеореєстраторі вбачається час та дата фіксації тих чи інших подій.

Суд вважає, що зазначені норми направлені на забезпечення об`єктивного і неупередженого виявлення та фіксування правопорушень, у тому числі і з метою подальшого використання зафіксованої інформації у якості доказів у суді.

Виписані в протоколі про адміністративне правопорушення обставини щодо факту керування ОСОБА_1 автомобілем в час та місці, вказаних в протоколі, не знайшли підтвердження в суді на підставі досліджених доказів.

Як зазначено вище, на підтвердження винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення,передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, крім протоколу, до матеріалів справи додано відеозапис від 08.09.2025 з двох нагрудних камер поліцейських.

При перегляді вищевказаних відеозаписів з двох нагрудних камер поліцейських, які додано до протоколу, вбачається, що записом на них не зафіксовано факт керування ОСОБА_1 автомобілем ВАЗ та його зупинки поліцейськими, фактично зафіксовано о 10:23 автомобіль припаркований на узбіччі, спілкування поліцейських із ОСОБА_1 біля автомобіля, пропозиція пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння о 10:25:25 та проходження огляду за допомогою приладу "Драгер" о 10:26:50, результат 0,87 %.

Проте, поліцейськими не зафіксовано належним чином за допомогою портативного відеореєстратора ні моменту зупинки автомобіля, ні того, хто ним керував.

Слушними є доводи сторони захисту про те, що відеозапис з нагрудних бодікамер поліцейських в порушення вимог п. 5 розділу ІІ вищевказаної Інструкції щодо безперервної відеозйомки, не відтворює обставин щодо керування ОСОБА_1 автомобілем та його зупинки поліцейськими, вказаний відеозапис відтворює лише їх спілкування з ОСОБА_1 , що стояв біля припаркованого автомобіля.

Відповідно до положень вищевказаної Інструкції єдиним видом технічного приладу та засобу, що має функції фото- і кінозйомки, відеозапису є портативний відеореєстратор, який обліковується з наданням відповідного інвентарного та номенклатурного номерів.

Тому суд погоджується з доводами захисника щодо недопустимості як доказу відеофайлу clip-3, який не містить даних щодо дати часу та інформації щодо даних технічного пристрою, яким на думку захисника, є мобільний телефон одного із поліцейських, що є порушенням вимог ЗУ «Про національну поліцію». Разом з цим, вказаним відозаписом (clip-3) поліцейськими також не зафіксовано ні моменту зупинки автомобіля, ні того, хто ним керував.

Обгрунтованими є також посилання захисника на незазначення в протоколі про адміністративне правопорушення про застосування жодного технічного засобу відеозапису.

Так, у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 15 листопада 2018 року в рамках справи № 524/5536/17, адміністративне провадження №К/9901/1403/17 зроблено правовий висновок, що відеозапис, поданий поліцією на підтвердження факту порушення водієм правил дорожнього руху, не може вважатися належним доказом у зв`язку з тим, що оскаржувана постанова про притягнення до адміністративної відповідальності не містить посилань на технічний засіб, за допомогою якого здійснено даний відеозапис.

Як убачається з матеріалів справи, у протоколі про адміністративне правопорушення (п. 10) відсутні відомості про технічний засіб, за допомогою якого здійснено відеозаписи, додані до протоколу, що нівелює доказове значення наданих відеозаписів.

Також, за положеннями ч. 1 ст. 266 КУпАП на поліцейських уповноваженого підрозділу Національної поліції України покладено обов`язок по відстороненню від керування транспортним засобом осіб, які ними керують і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість руху.

Разом з тим, у матеріалах справи відсутні будь-які докази виконання вимог коментованої норми закону при складанні щодо ОСОБА_1 протоколу про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, незважаючи на те, що у винуватість останнього судом ставиться керування транспортним засобом з ознаками алкогольного сп`яніння.

За вимогами ч. 5 ст. 266 КУпАП огляд особи на стан сп`яніння, проведений із порушенням чинного порядку, визнається недійсним.

Зважаючи на викладене та на те, що у відеозаписах з нагрудних камер працівників поліції, який є превентивним заходом виявлення або фіксування правопорушення, відсутній зафіксований факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом у вказані в протоколі час та місці, матеріали справи не містять інших достатніх та належних доказів на підтвердження того, що 08.09.2025 року о 10 год. 22 хв. ОСОБА_1 керував транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння. - суд з урахуванням пояснень останнього, доводів його захисника критично відноситься до даних, що містяться в протоколі про адміністративне правопорушення, як до доказу.

Відповідно до вимог ст. ст. 9, 33, 245, 252 КУпАП України особа може бути притягнута до адміністративної відповідальності лише за наявності в її діях складу адміністративного правопорушення, який має бути встановлений судом тільки після всебічної та повної оцінки всіх доказів по справі.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Тобто, у даному випадку працівниками поліції в порушення вимог 255 КУпАП України не виконано обов`язок щодо збирання доказів, не надано належних і допустимих доказів наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, що в свою чергу не дає можливості з достатністю встановити його винність у вчиненні адміністративного правопорушення.

Згідно «критеріїв Енгеля», сформованих Європейським судом з прав людини у справі «Енгель та інші проти Нідерландів» (1976 рік), критеріями для визначення поняття «кримінальне обвинувачення» є: критерій національного права (чи підпадає певне протиправне діяння під ознаки злочину згідно з національними нормами); критерій кола адресатів (якщо відповідальність поширюється на невизначене коло осіб, то правопорушення підлягає кваліфікації як кримінальне); критерій мети та тяжкості наслідків (у випадку, якщо у санкції наявний саме елемент покарання, а передбачені санкції є достатньо суворими, скоєне правопорушення розглядається за природою кримінального злочину).

Європейський Суд з прав людини у рішенні «Шмауцер (Schmautzer) проти Австрії» від 23 жовтня 1995 року зазначив, що дорожньо-транспортні правопорушення, за які може бути накладено стягнення у виді штрафу чи обмеження у користуванні водійськими правами, підпадають під визначення «кримінального обвинувачення». Позбавлення прав на управління транспортним засобом також розглядається Європейським Судом кримінально-правовою санкцією, оскільки «право керувати автомобілем є дуже корисним в щоденному житті і для здійснення діяльності» (рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Маліге проти Франції» від 23 вересня 1998).

Статтею ст. 130 КУпАП передбачено накладення стягнення у виді штрафу та обмеження у користуванні водійськими правами.

У відповідності до п. 43 рішення Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) від 14.02.2008 у справі «Кобець проти України» (з відсиланням на первісне визначення цього принципу у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey, п. 282) доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом.

Усі сумніви щодо доведеності вини особи, відповідно до ч. 3 ст. 62 Конституції України, мають тлумачитись на її користь, а згідно п. 2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен, кого обвинувачено, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено згідно закону, тобто суд може притягнути особу до адміністративної відповідальності лише на тих доказах, які спростовують усі розумні сумніви щодо вини особи.

Відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП провадження по справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за таких обставин, зокрема: відсутність події і складу адміністративного правопорушення.

Враховуючи все вищевикладене, наявність вищевказаних порушень при складанні протоколу, беручи до уваги, що доказів, які б беззаперечно вказували на те, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом в час та місці, зазначених в протоколі, матеріали справи не містять, у відеозаписі з двох нагрудних камер працівників поліції, який є превентивним заходом виявлення або фіксування правопорушення, відсутній зафіксований факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом у вказані в протоколі час та місці, - суд, оцінивши наявні в даній справі докази, приходить до висновку, що зібрані у даній справі докази не підтверджують існування обставин, викладених в протоколі про адміністративне правопорушення, винуватість ОСОБА_1 не доведена поза розумним сумнівом, а тому провадження по справі про адміністративне правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, підлягає закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, за відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Керуючись ст. 62 Конституції України, п. 1 ч. 1 ст. 247 ст. ст. 283-285,287 КУпАП, суд

ПОСТАНОВИВ:

Провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП закрити в зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

На постанову може бути подана апеляційна скарга до Київського апеляційного суду через Ставищенський районний суд Київської області протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Суддя Н. М. Марущак