Суд: Бориспільський міськрайонний суд Київської області
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: інших видів кредиту
Дата: 15 лютого 2026 р.
Справа: №359/3330/25
Суддя: Чирка С. С.
Справа №359/3330/25
Провадження №2/359/432/26
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16.02.2026 р. м. Бориспіль
Бориспільський міськрайонний суд Київської області в складі:
головуючого судді Чирки С.С.,
при секретарі судового засівання Кривохижі О.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сіроко фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості
ВСТАНОВИВ:
У березні 2025 року ТОВ «Сіроко фінанс» звернулось до суду з вказаним позовом, який обґрунтовує тим, що 24 листопада 2022 року між ТОВ «1 Безпечне агенство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 було укладено договір позики №72987948, який було підписано електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання одноразового ідентифікатора, за умовами якого відповідач отримав кредит у розмірі 9000 грн., строком кредитування 30 днів, зі сплатою процентів у розмірі 2,5% в день. ТОВ «1 Безпечне агенство необхідних кредитів» свої зобов`язання за договором виконав у повному обсязі надавши відповідачу обумовлену суму кредитних коштів. Відповідач свої зобов`язання за кредитним договором не виконав, у зв`язку із чим, має заборгованість у загальному розмірі 31331,25 грн., яка складається: 9000,00 грн. – заборгованість по тілу кредиту; 22331,25 грн. – проценти за користування кредитом. В подальшому ТОВ «Сіроко фінанс» набуло права грошової вимоги до фізичних осіб боржників, у тому числі за договором позики №72987948 від 24 листопада 2022 року. Враховуючи вказані обставини, позивач просив стягнути з відповідача заборгованість за договором позики в розмірі 31 331,25 грн. і судові витрати.
Представник позивача у судове засідання не з`явився. У поданій позовній заяві просив проводити розгляд справи без його участі.
Відповідач у судове засідання не з`явився. Про день, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином. Направив відзив у якому зазначив, що вважає процентну ставку завищеною та такою, що суперечить ЗУ «Про споживче кредитування». Крім того, зазначає, що згідно умов договору № 72987948 від 24.11.2022 він укладався на 30 днів, і датою повернення позики (останній день) є 24.12.2022. Тобто кредитний договір припинив свою дію 24.12.2022, проте відсотки нараховувались і після закінчення договору по 30.04.2023 включно, що є неприпустимим. Відповідач також зазначає, що ним сплачено заборгованість за даним договором 8201,25 грн., тобто заборгованість складає 11025,00 грн. – 8201,25 грн. = 2823,75 грн. Підсумовуючи все вищенаведене вважає що позовні вимоги не підлягають задоволенню, оскільки позивачем застосовані норми законодавства які не регулюють дані правовідносини, договір на який посилається позивач не відповідає нормам чинного законодавства та неправомірно нараховані відсотки, що відображається у нарахуванні відсотків після завершення строку дії договору.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов до висновку, що позовна заява підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 24 листопада 2022 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» і ОСОБА_1 укладено договір позики №72987948, за умовами якого відповідачу було надано кредит у розмірі 9000 грн., строком кредитування 30 днів, зі сплатою процентної ставки в розмірі 2,50% за день.
ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» своє зобов`язання за договором виконало та перерахувало на рахунок ОСОБА_1 суму у розмірі 9000 грн., що підтверджується довідкою від 20.12.2024 року №КД-000004748/ТНПП.
03 квітня 2023 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» і ТОВ «Сіроко фінанс» було укладено договір факторингу № 033-030423, за умовами якого клієн зобов`язався відступити Фактору Права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги, а Фактор зобов`язується прийняти такі Права вимоги та сплатити Клієну ціну придбання за відповідний реєстр за плату, у передбачений договорі спосіб.
Згідно з витягу з реєстру прав вимоги №04/05/23, що відступаються Клієнтом Факторові відповідно до Договору Факторингу №033-030423 від 03 квітня 2023 року вбачається, що до ТОВ «Сіроко Фінанс» перейшло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №72987948 від 24.11.2022 року.
Згідно розрахунку позивача заборгованість відповідача по вказаному договору складає 31331,25 грн., що включає: 9 000 грн. заборгованість за тілом кредиту, 22331,25 грн. заборгованість за процентами.
Відповідно до ч. 1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1ст. 628 ЦК України).
Згідно з ч. 1ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Статтею 639 ЦК України встановлено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі. Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами. Якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.
Згідно з вимогами ст.1046,1049 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей (ст. 1047 ЦК України).
Законом України «Про електронну комерцію» встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.
Статтею 3 цього Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.
За приписами ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.
Положення статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.
Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 5 ч. 1ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Згідно з абз. другим частини другої статті 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
З огляду на те, що факт підписання сторонами договору позики та отримання відповідачем грошових коштів не спростований, то суд вважає вказаний договір укладеним і що між сторонами досягнуто згоди стосовно всіх істотних умов вказаного договору, який оформлений сторонами в електронній формі, що визнається і відповідачем.
Відповідно до п. 1 ч. 1ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок , зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договорами або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди (ст. 611 ЦК України).
Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
Одним із видів порушення зобов`язання є прострочення - невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк.
Судом враховано, що відповідачем було сплачено заборгованість за даним договором у розмірі 8201,25 грн. Вказана обставина не оспорюється сторонами, а отже не підлягає доказуванню.
З урахуванням встановленого, суд дійшов висновку, що відповідач взяті на себе зобов`язання за вищезазначеним договором у повному обсязі не виконав, в передбачений у договорі строк кошти (суму позики) не повернув, внаслідок чого в нього виникла заборгованість за основним зобов`язанням, яка складається із суми позики в розмірі 798,75 грн. (9000-8201,25).
Таким чином, заборгованість відповідача за тілом кредиту по вказаному договору становить 798,75 грн. і вимога позивача в цій частині є доведеною, а тому підлягає задоволенню.
Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача заборгованості за відсотками суд зазначає наступне.
У відзиві відповідач посилається на ч.5 ст. 8 ЗУ «Про споживче кредитування» як на підставу про неправомірно визначений відсоток за користування позикою. Однак вказане твердження є помилковим з огляду на те, що частина 5 сказаного закону забрала чинність 22.11.2023 року, тобто за рік до укладання сторонами спірного договору позики.
Натомість за положеннями статей 1046,1049 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ч. 1 ст.1048та ч. 1 ст.1049 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором. Отже, припис абзацу 2 ч. 1 ст.1048 ЦК України про виплату процентів до дня повернення позики може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.
Після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги, згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України, право кредитодавця враховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.
Зазначена правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 28.03.2018 (справа № 444/9519/12), від 04.07.2018 (справа № 310/11534/13-ц), від 31.10.2018 (справа № 202/4494/16-ц).
Встановлені фактичні обставини у справі свідчать про те, що за умовами укладеного між фінансовою установою і відповідачем кредитного договору від 24 листопада 2022 року дана фінансова установа надала позичальнику суму кредиту, а останній зобов`язувалась повернути наданий кредит в повному обсязі у визначений договором строк до 24 грудня 2022 року.
Таким чином, позикодавець відповідно до ст.1048 ЦК України мав право стягнути заборгованість по нарахованих і несплачених процентах за користування кредитними коштами в межах погодженого сторонами строку кредитування, тобто до 24 грудня 2022 року.
Досліджений судом розрахунок заборгованості свідчить про те, що визначені позивачем до стягнення заборгованості по нарахованих та несплачених процентах за користування кредитом включає період, який виходить за межі строку кредитування.
Оскільки після закінчення строку кредитування у позикодавця відсутні правові підстави нараховувати передбачені договором проценти, то заявлені ТОВ «Сіроко фінанси» вимоги в частині стягнення з відповідача заборгованості по відсотках за користування кредитом за період понад 30 днів, є безпідставними та задоволенню не підлягають.
За таких обставин, з урахуванням викладеного, суд вважає, що з відповідача підлягають до стягнення відсотки за договором позики №72987948 від 24 листопада 2022 року в розмірі, що становить 6750,00 грн. (225 грн./день).
Таким чином, з огляду на зазначене, оскільки відповідач умови вказаного договору належним чином не виконував, право вимоги за цим договором перейшло до позивача, то суд вважає за необхідне, частково задовольняючи позовні вимоги, стягнути з відповідача на користь ТОВ «Сіроко Фінанс» заборгованість за договором позики у загальному розмірі 7548,75 грн.
Зважаючи на викладене, в іншій частині в позові необхідно відмовити.
Частиною 1 статті 133 ЦПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
Згідно з ч.ч.1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
При зверненні до суду ТОВ «Сіроко Фінанс», сплатив судовий збір у розмірі 2422,40 грн.
Так як позов задоволено частково (24,09%), то суд вважає за необхідне стягнути пропорційно розміру задоволених позовних вимог з відповідача на користь позивача витрати на сплату судового збору в розмірі 583,63 грн.
Керуючись ст. ст. 12, 76, 77, 78, 79, 80, 81, 141, 211, 223, 263,265,280,285,289 ЦПК України, ст.ст. 512, 514, 526, 610, 625, 638, 639, 1054, 1077 ЦК України, суд,
ВИРІШИВ:
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 ,РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сіроко фінанс», розташованого за адресою м. Київ, вул. Метрополита Василя Липківського,45 офіс 510А, код ЄДРПОУ 42827134 заборгованість за кредитним договором у розмірі 7548,75грн. та судовий збір у розмірі 583,63грн.
В задоволенні позовних вимог в більшому розмірі відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 23 лютого 2026 року.
Суддя Чирка С.С.
Оригінал: reyestr.court.gov.ua