Постанова від 02 березня 2026 р. у справі №285/6937/25 — Звягельський міськрайонний суд Житомирської області

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 285/6937/25

провадження № 3/0285/153/26

03 березня 2026 року м. Звягель

Суддя Звягельського міськрайонного суду Житомирської області Літвин О. О., при секретарі судового засідання Клечковській М. М.,

з участю:

особи, відносно якої складено протокол..... ОСОБА_1 ,

його адвоката..................................................Федорова В. В.,

іншого учасника ДТП .................................. ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративний матеріал, який надійшов

від Звягельського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Житомирській області,

за ст.124, ч.2 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення

відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,

громадянина України, РНОКПП НОМЕР_1 ,

який зареєстрований в АДРЕСА_1 ,

та проживає в тому ж населеному пункті по АДРЕСА_2 , –

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_1 , повторно протягом року, 11.12.2025 о 17:20 год в м Звягель по вул Василя Карпенка 18, керував електроскутером Sitikoko, з явними ознаками алкогольного сп`яніння, від проходження огляду на стан якого у встановленому законодавством порядку, зокрема в медичному закладі, відмовився.

Крім того, ОСОБА_1 , керуючи вказаним електроскутером у зазначений день та час, перед початком руху не впевнився в безпечності та не надав переваги в русі автомобілю Nissan X-trail, реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 , яка рухалася в попутному напрямку та з якою в подальшому скоїв зіткнення.

Враховуючи те, що відносно ОСОБА_1 складено 2 протоколи про вчинення адміністративних правопорушень, які взаємопов`язані, вважаю за можливе об`єднати справи в одне провадження. Це відповідатиме принципу процесуальної економії та виключить можливість винесення взаємосуперечливих чи взаємовиключних судових рішень. Розгляд справ по суті не розпочинався, а тому спільний їх розгляд буде доцільним та дозволить більш повно і об`єктивно дослідити обставини справи.

В судовому засіданні ОСОБА_1 винним себе у вчиненні інкримінованих йому правопорушень не визнав, пояснивши, що жодні процесуальні документи при ньому не складались, від огляду на стан сп`яніння він не відмовлявся, ДТП не скоював.

Його адвокат заперечив причетність ОСОБА_1 до ДТП, позаяк доказів його вини матеріали справи не містять. Щодо ст.130 КУпАП, то його вина не доведена, оскільки поліцейським була грубо порушена процедура огляду на стан сп`яніння, не оголошено будь-яких ознак, від огляду він не відмовлявся.

ОСОБА_2 , яка є іншим учасником ДТП, підтвердила обставини, викладені в протоколі, свою вину у вчиненні ДТП заперечила.

Заслухавши думки учасників процесу, дослідивши матеріали справи, приходжу наступного висновку.

Єдиний порядок дорожнього руху на всій території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух» визначається ПДР, згідно з п.1.9 яких особи, які порушують ці правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Відповідно до ПДР, дорожньо-транспортна пригода – це подія, що сталася під час руху транспортного засобу, внаслідок якої загинули або поранені люди чи завдані матеріальні збитки.

Так, ст.124 КУпАП передбачає відповідальність водіїв за скоєння дорожньо-транспортної пригоди, в якій пошкоджено один або кілька автомобілів, але не завдано шкоди здоров`ю людей.

Диспозиція ч.1 ст.130 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність як за керування транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, так і за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження, відповідно до встановленого порядку, огляду на стан такого сп`яніння.

Адміністративна відповідальність за ч.2 ст.130 КУпАП настає за дії, передбачені ч.1 ст.130 КУпАП, якщо вони вчинені повторно протягом року після накладення адміністративного стягнення.

У відповідності до змісту ст.266 КУпАП особи, які керують транспортними засобами щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають в стані алкогольного чи іншого сп`яніння, підлягають оглядові на стан сп`яніння, який проводиться за допомогою спеціальних технічних засобів працівником поліції у присутності двох свідків, або в закладі охорони здоров`я.

Порядок проходження огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції регулюється «Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров`я України 09.11.2015 №1452/735 (далі по тексту – Інструкція). Відповідно до п.п.3, 4 розділу І, п.12 розділу II Інструкції ознаками алкогольного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, є: наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп`яніння (крім запаху алкоголю з порожнини рота) (порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці); звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло; сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови; почервоніння обличчя або неприродна блідість.

Огляд на стан сп`яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом; лікарем закладу охорони здоров`я.

Водії транспортних засобів повинні створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди іншим громадянам.

Підставою для складання відносно ОСОБА_1 працівником поліції протоколу за ст.124 КУпАП стало порушення ним вимог п.10.1 ПДР, згідно із яким перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху.

Винність ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованих йому правопорушень підтверджується:

даними протоколів про адміністративні правопорушення серії ЕПР1 №538060 та №538072 від 11.12.2025, які є документами, що офіційно засвідчують факт учинення неправомірних дій, і є одним із джерел доказів, в силу положень ст.251 КУпАП;

направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану сп`яніння, та актом огляду на стан алкогольного сп`яніння, відповідно до яких ОСОБА_1 відмовився від проходження такого огляду;

розпискою про ознайомлення водія з вимогами ч.1 ст.266 КУпАП щодо відсторонення водія від керування транспортним засобом та про інформування особи, яка підлягає огляду на стан сп`яніння;

схемою місця ДТП від 11.12.2025 до протоколу ЕПР1 538060;

даними диску з відеозаписом з фіксацією на ньому відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп`яніння.

На відео зафіксовано, що під час складання протоколу ОСОБА_1 вів себе зухвало та агресивно, висловлювався в бік працівників поліції словами грубої нецензурної лайки. На пропозицію поліцейського пройти огляд на стан сп`яніння за допомогою алкотестера Драгер погоджувався, брав його до рук і робив вигляд нібито виконує вказівки працівника поліції з метою проходження огляду, однак, дій необхідних для встановлення результату огляду не вчиняв (в Драгер з необхідною силою не продував). У своїх поясненнях ОСОБА_1 не заперечив щодо обставин, викладених в протоколах, вказував що жодні дії працівників поліції для нього не мають ніякого значення та наслідків.

Судом не встановлено порушень порядку проведення огляду на стан сп`яніння, визначеного Інструкцією. Також, відсутні обставини, які б доводили упередженість або будь-яку зацікавленість працівників поліції у результатах розгляду справи або притягненні особи до адміністративної відповідальності.

До того ж, будь-яких зауважень чи заперечень щодо оформлення протоколу щодо нього ОСОБА_1 не зазначав, натомість відмовився від дачі будь-яких пояснень.

Право відмовитись давати свідчення щодо себе, закріплене ст.63 Конституції України, є важливою гарантією захисту від незаконного тиску на особу з метою змусити її своїми показаннями створити підставу для притягнення її до відповідальності. Проте заборона притягнення до відповідальності особи на підставі її відмови давати пояснення не свідчить про неможливість використання у доказуванні факту мовчання особи в ситуаціях, які чітко вимагають необхідність надання таких пояснень.

Зокрема, відповідно до практики розгляду справ Європейським судом з прав людини право на мовчання та право не давати свідчення проти себе не є абсолютними правами «не можна сказати, що рішення обвинуваченого мовчати впродовж усього кримінального провадження обов`язково не повинно мати наслідків, коли суд, що розглядає справу, намагатиметься оцінити докази проти нього. Питання, чи порушують статтю 6 негативні висновки, зроблені з мовчання обвинуваченого, має вирішуватися у світлі всіх обставин справи»

Право особи не давати пояснення не повинно перешкоджати «тому, щоб мовчання обвинуваченого в ситуаціях, які чітко вимагають його пояснення, бралося до уваги при оцінюванні переконливості доказів наведених обвинуваченням (справа «Джон Мюррей проти Сполученого Королівства»).

Гарантії щодо реалізації права не свідчити проти себе не позбавляють суд можливості враховувати відмову особи, яка обвинувачується у вчиненні адміністративного правопорушення від дачі показань, за умови доведеності її вини поза розумним сумнівом на підставі сукупності доказів, досліджених судом.

Ситуація, в якій опинився ОСОБА_1 , вимагала від нього надати детальні пояснення щодо інкримінованих йому подій.

Суд звертає увагу, що ОСОБА_1 притягується до адміністративної відповідальності саме за фактом порушення п.2.5 ПДР України, тобто за відмову від проходження огляду, відтак його вина полягає у порушенні обов`язку пройти на вимогу працівника поліції огляд на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законодавством порядку.

Порушень поліцейським принципів правомірної адміністративної поведінки під час складання адміністративних протоколів встановлено не було.

Згідно Закону України «Про деякі питання використання транспортних засобів, оснащених електричними двигунами, та внесення змін до деяких законів України щодо подолання паливної залежності і розвитку електрозарядної інфраструктури та електричних транспортних засобів» №2956-IX від 24.02.2023 (зі змінами) електроскутери, електросамокати, гіроскутери та інша подібна техніка офіційно визнаються транспортними засобами і з набуттям його чинності керування електроскутером в стані або з ознаками сп`яніння тягне відповідальність, встановлену ст.130 КУпАП.

Одночасно судом було досліджено наданий іншим учасником ДТП ОСОБА_2 відеозапис з камер відеоспостереження прилеглого підприємства. На відео зафіксовано реальні події, які не можуть бути спотворені та мають істотне значення для розгляду справи, оскільки дозволяють встановити дійсні обставини справи, зокрема, видно як скутер з водієм намагався виїхати на дорогу, однак не впоравшись з керуванням, впав і знаходився на її середині у нерухомому стані протягом 15 секунд. ОСОБА_2 , яка рухалась на Nissan X-trail, бачачи перешкоду у вигляді скутера із лежачим водієм, не зменшуючи швидкість та не гальмуючи, здійснила рух ліворуч та здійснила зіткнення із електроскутером Sitikoko, під керуванням ОСОБА_1 .

Переглянутий відеозапис події, який є об`єктивним доказом у справі, незалежним від суб`єктивного сприйняття будь-якої особи, дає підстави стверджувати про те, що ОСОБА_1 , розпочинаючи рух, не пересвідчився у відсутності небезпеки для інших учасників дорожнього руху, не оцінив дорожню обстановку та не забезпечив безпечність маневру свого електроскутера, внаслідок чого відбулось зіткнення із автомобілем Nissan X-trail, реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 , яка рухалася в попутному напрямку. Також на відео видно, і сам ОСОБА_1 пояснив в судовому засіданні, що він розпочав рух, тобто був повноцінним учасником дорожнього руху

Підстави ставити під сумнів досліджені судом докази відсутні, оскільки вони є об`єктивними, відповідають вимогам ст.251 КпАП України, узгоджуються між собою і нічим не спростовані.

Позиція ОСОБА_1 щодо невизнання вини у вчиненні адміністративного правопорушення розцінюється, як спосіб захисту та уникнення від відповідальності за вчинене правопорушення.

Постановою Звягельського міськрайонного суду від 19.06.2025 у справі №285/1874/25 ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.5 ст.126, ч.3 ст.130, ч.1 ст.173-2, ст.185 КУпАП та накладено адміністративне стягнення. Також 08.12.2025 постановою Звягельського міськрайонного суду №285/5936/25 ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.5 ст.126, ч.2 ст.130, ст.124, ст.122-4, ч.3 ст.173-2 КУпАП з накладенням адміністративного стягнення. Однак, це не призвело до його виправлення, не змінило його протиправну поведінку, він продовжує вчиняти порушення.

Оцінюючи надані докази, приходжу висновку, що ОСОБА_1 вчинив порушення на транспорті, та його дії вірно кваліфіковані за ст.124, ч.2 ст.130 КУпАП. За таких обставин, його слід визнати винним у вчиненні вищезазначених правопорушень. Обставин, що пом`якшують чи обтяжують відповідальність, не встановлено.

Адміністративні правопорушення, які вчинив ОСОБА_1 , за своїм характером мають велику суспільну небезпеку, оскільки особа, яка керує транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння або з його ознаками, створює загрозу життю та здоров`ю, як собі, так і наражає на цю небезпеку інших учасників руху, а тому відсутні підстави для незастосування щодо нього адміністративного стягнення.

В підсилення своєї правової позиції, звертаю увагу на практику Європейського Суду з прав людини, який у своєму рішенні по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» наголошував, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки водіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі держави.

Отже, ОСОБА_1 , реалізуючи своє право володіти та керувати транспортним засобом, тим самим погодився нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі згідно встановлених норм закону держави Україна.

Особі, яка вчинила адміністративне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне та достатнє для її виправлення та попередження нових порушень. Виходячи з цієї мети, а також принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання має бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.

Статтею 36 КУпАП визначено, що якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом, стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених.

При визначенні виду та розміру адміністративного стягнення беру до уваги характер вчинених правопорушень, які відносяться до категорії підвищеної суспільної небезпечності; всі обставини справи в їх сукупності; особу ОСОБА_1 та вважаю, що до нього слід застосувати безальтернативне адміністративне стягнення у виді штрафу в межах санкції за найтяжче правопорушення, з позбавленням права керування транспортними засобами, – що буде необхідним для його виправлення, достатнім для виконання завдань КУпАП та можливим недопущенням продовження вчинення правопорушень або настання більш тяжких наслідків.

Підстави для застосування іншого, більш м`якого або суворого стягнення, відсутні.

З винної особи також належить стягнути судовий збір відповідно до ст.401 КУпАП.

Керуючись статтями 33-35, 38, 40-1, 280, 283, 284 КУпАП,–

ПОСТАНОВИЛА:

Справу №285/6937/25 (провадження №3/0285/153/26) про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч.2 ст.130 КУпАП

об`єднати зі справою №285/6939/25 про адміністративне правопорушення відносно нього за ст.124 КУпАП,

присвоївши справі №285/6937/25 (провадження № 3/0285/153/26).

Визнати ОСОБА_1 винуватим у скоєнні адміністративних правопорушень, передбачених ст.124, ч.2 ст.130 КУпАП,

та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 2000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 34000 грн, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 3 (три) роки.

Стягнути з ОСОБА_1 в дохід держави 665,60 грн судового збору.

Роз`яснити, що штраф має бути сплачений не пізніш як через 15 днів з дня вручення постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження постанови – не пізніш як через 15 днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

У разі несплати штрафу в вищезазначений строк, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом. У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу та витрати на облік зазначених правопорушень.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку її оскарження.

Постанова може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги на неї через Звягельський міськрайонний суд до Житомирського апеляційного суду протягом 10 (десяти) днів з дня її винесення.

Суддя О. О. Літвин