Постанова від 02 березня 2026 р. у справі №285/1163/26 — Звягельський міськрайонний суд Житомирської області

У Х В А Л А

Іменем України

Справа № 285/1163/26

провадження № 1-кс/0285/221/26

03 березня 2026 року м. Звягель

Слідча суддя Звягельського міськрайонного суду Житомирської області ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні

клопотання старшого слідчого СВ Звягельського РВП ГУНП в Житомирській області,

погоджене прокурором Звягельської окружної прокуратури,

про арешт майна

по матеріалам досудового розслідування, внесеного 26.02.2026 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12026060530000114,

за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.307 КК України, –

ВСТАНОВИЛА:

Слідчий 02.03.2026 звернувся до суду з клопотанням, в якому просить накласти арешт на майно ОСОБА_3 : житловий будинок по АДРЕСА_1 (далі по тексту – Будинок), з метою забезпечення виконання покарання у виді конфіскації майна, яке передбачене санкцією кримінального правопорушення, у вчиненні якого вона підозрюється.

Клопотання обґрунтоване тим, що на початку червня 2025 року (більш точна дата слідством невстановлена) ОСОБА_4 , перебуваючи за місцем свого проживання по АДРЕСА_1 , виявила полімерні пакети із фольгованими згортками та із сухою подрібненою рослинною сумішшю, а також паперовий згорток та зіп-пакет із сухою речовиною, які залишив її покійний чоловік ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Усвідомлюючи суспільну небезпеку психотропних речовин та наркотичних засобів, керуючись корисливим мотивом, ОСОБА_4 вирішила їх залишити та зберігати за місцем свого проживання з метою подальшого збуту іншим особам за грошові кошти, таким чином незаконно їх придбала та почала зберігати.

По даному факту внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань та ОСОБА_3 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.307 КК України.

Передбачаючи невідворотність покарання за вчинення злочину у виді реального позбавлення волі з конфіскацією майна підозрювана може докласти зусиль на приховування свого майна, в тому числі шляхом переоформлення права власності на інших осіб, що у подальшому унеможливить виконання покарання, тому є необхідність у накладенні арешту з метою збереження майна та запобігти спробам відчуження чи передачі іншим особам для виконання завдань кримінально-процесуального та кримінального кодексів України.

В заявах до суду слідчий підтримав своє клопотання, просив його задовольнити, адвокат підозрюваної – просив відмовити в його задоволенні.

Розглянувши подане клопотання, дослідивши матеріали справи, приходжу такого висновку.

Під заходами забезпечення кримінального провадження прийнято розуміти передбачені КПК заходи примусового характеру, які застосовуються за наявності підстав та в порядку, встановленому законом, з метою запобігання і подолання негативних обставин, що перешкоджають або можуть перешкоджати вирішенню завдань кримінального провадження, забезпеченню його дієвості.

Арешт майна є одним із заходів забезпечення кримінального провадження, полягає у тимчасовому позбавленні права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину (ст.170 КПК), і допускається лише, коли сторона обвинувачення доведе існування обґрунтованої підозри щодо вчинення злочину такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для його застосування; потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні, і може бути виконане завдання, для виконання якого воно подано. До останнього, зокрема, відноситься: збереження речових доказів, спеціальна конфіскація та конфіскації як виду покарання, відшкодування шкоди (цивільний позов).

З наданого стороною обвинувачення витягу з ЄРДР слідує, що в поліції перебувають матеріали кримінального провадження від 26.02.2026 по факту незаконного зберігання з метою збуту наркотичних засобів та психотропних речовин. У вчиненні вказаного кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.307 ККУ, 27.02.2026 ОСОБА_4 повідомлено про підозру.

Санкцією ч.2 ст.307 КК України передбачене покарання у виді конфіскації майна.

В обґрунтування клопотання також подано копію протоколів допиту підозрюваної, свідка, обшуку та висновки експерта про проведені судові експертизи матеріалів, речовин та виробів.

Ініціатор клопотання, звертаючись до суду із даним клопотанням зазначив, що метою арешту майна підозрюваної є забезпечення виконання покарання у виді конфіскації майна, яке передбачено санкцією ч.2 ст.307 КК України та є обов`язковим. На підтвердження наявності в ОСОБА_3 права власності на майно, вказане в клопотанні, слідчий надав довідку комунального підприємства «Звягельське міжміське бюро технічної інвентаризації» №36 від 03.02.2026, з якої підтверджується право власності підозрюваної на Будинок.

Згідно практики ЄСПЛ втручання у власність (користування) фізичних чи юридичних осіб це вимушений захід, який держава застосовує тимчасово для досягнення певного результату. Таке втручання є виправданим, якщо воно здійснюється для задоволення суспільного інтересу, у визначенні якого державам надається право користуватися значною свободою розсуду з огляду на те, що національні органи влади краще знають потреби власного суспільства і перебувають у кращому становищі, ніж міжнародний суддя для оцінки того, що становить суспільний інтерес.

Спеціальні підстави законного обмеження особи в реалізації права власності передбачені, зокрема, нормами кримінального процесуального закону для виконання завдань кримінального провадження, як легітимної мети відповідного втручання в право мирного володіння майном.

Правомірним є арешт за умови одночасного існування критеріїв правомірності цього втручання (зокрема, законності, суспільного інтересу та справедливого балансу).

Подане клопотання відповідає вимогам ст.171 КПК України та в ньому обґрунтовано зазначено про необхідність його арешту. Суттєвих шкідливих наслідків застосування цього заходу забезпечення кримінального провадження для особи, якої він стосується, не вбачається.

З доданих до клопотання матеріалів вбачається що, пред`явлена ОСОБА_3 підозра за ч.2 ст.307 КК України має місце та на даному етапі досудового розслідування підтверджується достатньою сукупністю даних. Будь-які інші докази, які б викликали сумніви в обґрунтованості підозри, в матеріалах кримінального провадженні відсутні.

КПК України не містить визначення терміну «обґрунтована підозра» і визначення змісту поняття «підозра» обумовлює необхідність врахування практики Європейського суду з прав людини з питань застосування кримінального процесуального законодавства (ч.1 ст.9 КПК України).

Згідно з рішеннями ЄСПЛ у справах «Ilgar Mammadov v. Azerbaijan», «Erdagozv. Turkey», «Cebotari v. Moldova» «обґрунтована підозра» передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об`єктивного спостерігача у тому, що відповідна особа могла вчинити злочин. Крім того, Європейський Суд у своїй практиці неодноразово зазначав, що факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку чи висунення обвинувачення, зокрема у рішенні «Murray v. the United Kingdom».

Отже, на стадії досудового розслідування, суд, оцінюючи обґрунтованість підозри, не повинен пред`являти до наданих доказів таких же високих вимог, як при формулюванні остаточного обвинувачення при направленні справи до суду.

На підставі оцінки наданих матеріалів та сукупності отриманих слідством доказів у цій справі причетність ОСОБА_3 до інкримінованого їй злочину є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї такого заходу забезпечення кримінального провадження, як накладення арешту на її майно. Вважаю, що потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна ОСОБА_3 .

Наявними в кримінальному провадженні відомостями підтверджується існування обґрунтованої підозри щодо вчинення ОСОБА_3 кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходу забезпечення кримінального провадження, з яким звернувся слідчий.

При цьому, враховую і те, що відповідно до положень ч.2 ст.174 КПК України, арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням, окрім інших, підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Отже, клопотання підлягає до задоволення.

Керуючись статтями 98, 170-173, 309 КПК України, –

ПОСТАНОВИЛА:

Клопотання задовольнити.

Накласти арешт на належне на праві власності ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , майно, а саме:

житловий будинок АДРЕСА_1 .

Ухвала про арешт майна виконується негайно слідчим, прокурором та може бути оскаржена до Житомирського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її винесення.

Слідча суддя ОСОБА_1