Постанова від 01 березня 2026 р. у справі №741/2362/24 — Чернігівський апеляційний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

іменем України

02 березня 2026 року м. Чернігів

Унікальний номер справи № 741/2362/24

Головуючий у першій інстанції – Крупина А. О.

Апеляційне провадження № 22-ц/4823/10/26

Чернігівський апеляційний суд у складі:

головуючого-судді: Скрипки А.А.

суддів: Онищенко О.І., Шарапової О.Л.

секретар: Мальцева І.В.

сторони:

позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю ”Бізнес Позика”

відповідач: ОСОБА_1

розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Носівського районного суду Чернігівської області у складі судді Крупини А.О. від 24 січня 2025 року, місце ухвалення рішення - м. Носівка, у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ”Бізнес Позика” до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю ”Бізнес Позика” звернулося до суду з даним позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, у якому позивач просив стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ”Бізнес Позика” заборгованість за договором № 468621-КС-004 про надання кредиту від 27.02.2024 року, яка становить 86 854 грн. 50 коп., та відповідно, складається із: суми прострочених платежів по тілу кредиту - 20 000 грн.; суми прострочених платежів по процентах - 63 854 грн. 50 коп.; суми прострочених платежів за комісією - 3 000 грн. Також позивач ставив питання про стягнення із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ”Бізнес Позика” сплаченого судового збору у розмірі 2 422 грн. 40 коп. В обґрунтування вимог заявленого позову Товариство з обмеженою відповідальністю ”Бізнес Позика” вказувало, що 27.02.2024 року між ТОВ ”Бізнес Позика” та ОСОБА_1 було укладено договір №468621-КС-004 про надання кредиту шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону України ”Про електронну комерцію”, відповідно до умов якого банк надав позичальнику грошові кошти в сумі 20 000 грн., строком на 24 тижні на умовах сплати процентів за користування кредитом: стандартна процентна ставка за кредитом: в день 2,00000000, фіксована; знижена процентна ставка за кредитом: в день 1,14874498, фіксована, за кожен день користування кредитом, а позичальник, в свою чергу, зобов`язався повернути кредит на умовах, встановлених договором та графіком платежів. Позивач зазначив, що ТОВ ”Бізнес Позика” 27.02.2024 року направило ОСОБА_1 , пропозицію (оферту) укласти договір №468621-КС-004 про надання кредиту. 27.02.2024 року ОСОБА_1 прийняв (акцепт) пропозицію (оферту) щодо укладення договору №468621-КС-004 про надання кредиту, на умовах визначених офертою. Зі своєї сторони, ТОВ ”Бізнес Позика” направило ОСОБА_1 через телекомунікаційну систему одноразовий ідентифікатор, на номер телефону НОМЕР_1 (що зазначений позичальником у своїй анкеті в особистому кабінеті), який боржником було введено/відправлено. За доводами позивача, 27.02.2024 року між ТОВ ”Бізнес Позика” та ОСОБА_1 було укладено договір № 468621-КС-004 про надання кредиту, підписаний одноразовим ідентифікатором у порядку, визначеному статтею 12 Закону України ”Про електронну комерцію”. Позивач стверджував, що свої зобов`язання за кредитним договором №468621-КС-004 він виконав належним чином, шляхом перерахування на банківську картку позичальника № НОМЕР_2 (номер якої позичальником вказано при заповнені анкетних даних в особистому кабінеті), що підтверджується довідкою про видачу коштів (або платіжним дорученням), натомість, відповідач свої зобов`язання за вказаним договором належним чином не виконує. Відповідно до пункту 2 укладеного між сторонами договору, протягом строку кредитування процентна ставка за кредитом нараховуються на залишок заборгованості по кредиту, наявну на початок календарного дня, за період фактичного користування кредитом, із урахуванням дня видачі кредиту та дня повернення кредиту, згідно графіку платежів. Відповідно до п.5.1. Правил, які у відповідності до пункту 10 кредитного договору, є його невід`ємною частиною, обчислення строку користування кредитом та нарахування процентів за користування кредитом за договором про надання кредиту здійснюється за фактичну кількість календарних днів користування кредитом з урахуванням умов кредитного договору. Таким чином, проценти за користування кредитом щоденно нараховуються на неповернену суму кредиту, станом на початок доби, з першого дня перерахування суми кредиту позичальнику до закінчення терміну дії договору про надання кредиту (включно), тобто, протягом всього строку кредитування. Як вбачається із умов кредитного договору та Правил надання споживчих кредитів Товариством з обмеженою відповідальністю ”Бізнес Позика”, встановлення комісії за надання кредиту є правомірним, оскільки укладеним між позивачем та відповідачем кредитним договором передбачено нарахування комісії за надання кредиту та включено суму нарахувань по комісії до графіку платежів, а Правилами надання споживчих кредитів передбачено, що до загальних витрат за кредитом включаються доходи кредитодавця у вигляді процентів, комісії, інших обов`язкових платежів. За доводами позивача, станом на 14.11.2024 року, заборгованість відповідача за кредитним договором становить - 86 854,50 грн., та складається із: 20 000 грн. - суми прострочених платежів по тілу кредиту, 63 854,50 грн. - суми заборгованості по процентах, 3 000 грн. - суми заборгованості платежів за комісією. За даних обставин, позивач просить стягнути з відповідача на свою користь вказану суму заборгованості, а також ставить питання про стягнення судових витрат по сплаті судового збору в розмірі 2 422 грн. 40 коп.

Рішенням Носівського районного суду Чернігівської області від 24.01.2025 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю ”Бізнес Позика” до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ”Бізнес Позика” заборгованість за договором про надання кредиту №468621-КС-004 від 27.02.2024 року в розмірі 86 854 (вісімдесят шість тисяч вісімсот п`ятдесят чотири) грн. 50 коп., яка складається із: суми прострочених платежів по тілу кредиту - 20 000 грн., суми прострочених платежів по процентах - 63 854,50 грн., суми прострочених платежів за комісією - 3 000 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ”Бізнес Позика” витрати по сплаті судового збору в сумі 2 422 грн. 40 коп.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення Носівського районного суду Чернігівської області від 24.01.2025 року у справі №741/2362/24, в частині стягнення з відповідача суми прострочених платежів по процентах та суми прострочених платежів за комісією, та ухвалити в цій частині нове рішення, яким стягнути з відповідача 3 000 грн. суми прострочених платежів по процентах та відмовити позивачу у стягненні суми прострочених платежів за комісією. Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 зазначають, що оскаржуване рішення суду першої інстанції від 24.01.2025 року, в частині стягнення відсотків та комісії за кредитним договором, є несправедливим, незаконним, таким, що не відповідає нормам матеріального та процесуального права, і тому підлягає скасуванню. В доводах апеляційної скарги ОСОБА_1 зазначає, що відповідно до розділу 2 укладеного кредитного договору, кредитодавець надає позичальнику грошові кошти в розмірі 20 000 грн., на засадах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та комісію за надання кредиту у порядку та на умовах, визначених цим договором та Правилами надання споживчих кредитів. Строк, на який надається кредит, становить 24 тижні. Стандартна процентна ставка за кредитом: в день 2,00000000, фіксована. Знижена процентна ставка: в день 1,14874498, фіксована. Договором також визначено, що комісія за надання кредиту становить 3 000,00 грн. Орієнтовна реальна річна процентна ставка: 9 127,54 процентів. Статтею 21 Закону України ”Про споживче кредитування” встановлено особливості відповідальності споживача за договором про споживчий кредит, згідно якої споживач, що порушив своє зобов`язання про повернення кредиту та відсотків за ним, має відшкодувати кредитодавцю завдані цим збитки відповідно до закону, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею. Проте, законодавцем визначені чіткі особливості щодо розміру відповідальності споживача, яка визначена у п.2 статті 21 Закону України ”Про споживче кредитування”, а саме: у договорах про споживчий кредит пеня за невиконання зобов`язання щодо повернення кредиту та відсотків за ним не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, та не може бути більшою за 15 відсотків суми простроченого платежу. Встановлений сторонами договору розмір відсотків 2,00000000, що становить 63 854,50 грн., є несправедливим, у розумінні статті 18 Закону України ”Про захист прав споживачів”, суперечить встановленим статтею 21 Закону України ”Про споживче кредитування” обмеженням та порушує принцип розумності і добросовісності, що є наслідком дисбалансу договірних прав та обов`язків на шкоду позичальника, як споживача послуг фінансової установи, адже встановлює вимогу щодо сплати непропорційно великої суми відсотків, яка перевищує подвійну облікову ставку Національного банку України та становить більш, ніж 15% простроченого платежу. За доводами апелянта, нарахований позивачем розмір відсотків є несправедливим, адже процентна ставка, передбачена договором, є надзвичайно високою і непропорційною до суми позики, що ставить позичальника у надмірно складне фінансове становище, фактично призводячи до ситуації, коли загальні витрати за кредитом значно перевищують суму, отриману у вигляді кредиту. Нарахована позивачем сума по відсоткам за користування кредитом у розмірі 63 854,50 грн. не відповідає вимогам чинного законодавства про захист прав споживачів. Доводи апеляційної скарги стверджують, що передбачення у договорі такого високого розміру відсотків порушує принцип рівності сторін договору, учасником якого є відповідач, як споживач, і тим самим порушує його права споживача, тому вимога позивача про стягнення цієї суми заборгованості за відсотками, яка є явно завищеною, не відповідає передбаченим п.6 статті 3, ч.3 статті 509, статтею 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності, є несправедливо непомірним тягарем для відповідача та джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків позивачем. Апелянт вказує, що рішення суду першої інстанції від 24.01.2025 року, в цій частині підлягає скасуванню, з ухваленням нового рішення, у оскаржуваній частині. Доводи апеляційної скарги зазначають, що у кредитному договорі позивач не зазначив та не надав доказів наявності, переліку додаткових та супутніх послуг кредитодавця, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу, та за які банком встановлена комісія. Апелянт стверджує, що позичальник не був поінформований про розмір і підстави для стягнення комісії до укладання договору. Апелянт вважає, що комісія, яка стягується кредитодавцем, є надмірно високою та не відповідає реальним витратам позивача. За доводами апелянта, рішення суду від 24.01.2025 року, в частині стягнення боргу по комісії, підлягає скасуванню, з ухваленням нового рішення, у оскаржуваній частині, про відмову у стягненні на користь позивача суми прострочених платежів за комісією. Доводи апеляційної скарги стверджують, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором в розмірі 23 000 грн., а саме, 20 000 грн. - заборгованість за кредитом + 3 000 грн. - сума процентів, яка не перевищує 15 % від суми простроченого платежу.

У відзиві на апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю ”Бізнес Позика” просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції від 24.01.2025 року, залишити без змін, як обґрунтоване.

Відповідно до приписів ч.1 статті 367 ЦПК України, яка регламентує межі розгляду справи судом апеляційної інстанції, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

За даних обставин, рішення Носівського районного суду Чернігівської області від 24.01.2025 року переглядається апеляційним судом у оскаржуваній апелянтом частині, тобто, в частині вирішення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю ”Бізнес Позика” до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання кредиту №468621-КС-004 від 27.02.2024 року, яка складається з суми прострочених платежів по процентах - 63 854,50 грн. та суми прострочених платежів за комісією - 3 000 грн.

Згідно приписів ч.1 статті 369 ЦПК України, апеляційний суд розглядає справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Носівського районного суду Чернігівської області від 24.01.2025 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ”Бізнес Позика” до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Відповідно ч.13 статті 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Як вбачається із матеріалів справи, сторони даного спору належним чином повідомлені про наявність ухвал апеляційного суду про відкриття апеляційного провадження у справі та про призначення справи до розгляду в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами без повідомлення (виклику) учасників справи.

Вислухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов наступного висновку.

В ході судового розгляду даної справи судом встановлено, і вказані обставини підтверджуються її матеріалами, що 27.02.2024 року між ТОВ ”Бізнес Позика” та відповідачем ОСОБА_1 було укладено договір №468621-КС-004 про надання кредиту, шляхом обміну електронним повідомленням, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону України ”Про електронну комерцію” і Правилами про надання споживчих кредитів ТОВ ”Бізнес Позика”, через особистий кабінет позичальника на сайті кредитодавця (а.с.18-22).

Відповідно до розділу 2 вищевказаного договору, кредитодавець надає позичальнику грошові кошти в розмірі 20 000 грн., на засадах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та комісію за надання кредиту у порядку та на умовах, визначених цим договором та правилами надання споживчих кредитів.

Строк, на який надається кредит - 24 тижні. Стандартна процентна ставка за кредитом: в день 2,00000000, фіксована. Знижена процентна ставка: в день 1,14874498, фіксована.

Договором визначено, що комісія за надання кредиту становить 3 000,00 грн.

Строк дії договору: до 13 серпня 2024 року.

Орієнтовна реальна річна процентна ставка: 9 127,54 процентів.

Сторонами в п. 3.2.3 Договору погоджено Графік платежів, відповідно до якого визначено розмір та дату внесення позичальником платежів.

До вказаного договору додані пропозиція (оферта) щодо укладання договору (а.с.23-27), прийняття (акцепт) пропозиції (оферти) до вищевказаного договору (а.с.28-32), візуальна форма послідовності дій клієнта ОСОБА_1 щодо укладення електронного договору про надання кредиту в інформаційно-телекомунікаційній системі товариства (а.с.33-34), а також анкета клієнта на ім`я позичальника ОСОБА_1 (а.с.35).

Судом встановлено, що відповідач умови зазначеного кредитного договору належним чином не виконував, і станом на 14.11.2024 року, заборгованість відповідача, згідно із розрахунком позивача, становить, відповідно, 86 854,50 грн., і складається із: суми прострочених платежів по тілу кредиту - 20 000 грн., суми прострочених платежів по процентах - 63 854,50 грн., суми прострочених платежів за комісією - 3 000 грн. (а.с.12-13).

Інформацією АТ ”Універсал Банк” від 16.12.2024 року підтверджено належність ОСОБА_1 банківської картки № НОМЕР_2 (а.с.85), на яку позивачем було перераховано кошти в сумі 20 000 грн. відповідно до кредитного договору №468621-КС-004 від 27.02.2024 року, про перерахування яких свідчить інформаційна довідка ТОВ ”Платежі Онлайн” від 15.11.2024 року (а.с.36). Також випискою про рух коштів по картці № НОМЕР_2 від 13.12.2024 року за період з 27.02.2024 року по 13.08.2024 року підтверджено факт перерахування на зазначений картковий рахунок грошових коштів у розмірі 20 000 грн. одним платежем, дата зарахування: 27.02.2024 року, час: 12:30:21 (а.с.86).

Як вбачається із рішення суду першої інстанції від 24.01.2025 року, задовольняючи вимоги заявленого ТОВ ”Бізнес Позика” позову, суд першої інстанції дійшов висновку, що під час розгляду справи наявними у справі доказами було доведено, що 27.02.2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю ”Бізнес Позика” та ОСОБА_1 був укладений договір №468621-КС-004 про надання кредиту, шляхом обміну електронним повідомленням, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону України ”Про електронну комерцію” і Правилами про надання споживчих кредитів ТОВ ”Бізнес Позика”, через особистий кабінет позичальника на сайті кредитодавця. Сторони узгодили розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк та умови кредитування, що свідчить про наявність волі відповідача для укладення договору на таких умовах. Позивачем виконано умови договору в повному обсязі, натомість, відповідачем належним чином умови договору не виконувалися, внаслідок чого станом на 14.11.2024 року заборгованість відповідача, згідно із розрахунком позивача, становить 86 854,50 грн., і складається із: суми прострочених платежів по тілу кредиту - 20 000 грн., суми прострочених платежів по процентах - 63 854,50 грн., суми прострочених платежів за комісією - 3 000 грн. Оскільки відповідачем правильність проведеного позивачем розрахунку заборгованості за кредитним договором №468621-КС-004 від 27.02.2024 року не спростована, суд першої інстанції дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

В доводах апеляційної скарги ОСОБА_1 зазначає, що відповідно до розділу 2 укладеного кредитного договору, кредитодавець надає позичальнику грошові кошти в розмірі 20 000 грн., на засадах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та комісію за надання кредиту у порядку та на умовах, визначених цим договором та Правилами надання споживчих кредитів. Строк, на який надається кредит, становить 24 тижні. Стандартна процентна ставка за кредитом: в день 2,00000000, фіксована. Знижена процентна ставка: в день 1,14874498, фіксована. Договором також визначено, що комісія за надання кредиту становить 3 000,00 грн. Орієнтовна реальна річна процентна ставка: 9 127,54 процентів. Статтею 21 Закону України ”Про споживче кредитування” встановлено особливості відповідальності споживача за договором про споживчий кредит, згідно якої споживач, що порушив своє зобов`язання про повернення кредиту та відсотків за ним, має відшкодувати кредитодавцю завдані цим збитки відповідно до закону, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею. Проте, законодавцем визначені чіткі особливості щодо розміру відповідальності споживача, яка визначена у п.2 статті 21 Закону України ”Про споживче кредитування”, а саме: у договорах про споживчий кредит пеня за невиконання зобов`язання щодо повернення кредиту та відсотків за ним не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, та не може бути більшою за 15 відсотків суми простроченого платежу. Встановлений сторонами договору розмір відсотків 2,00000000, що становить 63 854,50 грн., є несправедливим, у розумінні статті 18 Закону України ”Про захист прав споживачів”, суперечить встановленим статтею 21 Закону України ”Про споживче кредитування” обмеженням та порушує принцип розумності і добросовісності, що є наслідком дисбалансу договірних прав та обов`язків на шкоду позичальника, як споживача послуг фінансової установи, адже встановлює вимогу щодо сплати непропорційно великої суми відсотків, яка перевищує подвійну облікову ставку Національного банку України та становить більш, ніж 15% простроченого платежу. За доводами апелянта, нарахований позивачем розмір відсотків є несправедливим, адже процентна ставка, передбачена договором, є надзвичайно високою і непропорційною до суми позики, що ставить позичальника у надмірно складне фінансове становище, фактично призводячи до ситуації, коли загальні витрати за кредитом значно перевищують суму, отриману у вигляді кредиту. Нарахована позивачем сума по відсоткам за користування кредитом у розмірі 63 854,50 грн. не відповідає вимогам чинного законодавства про захист прав споживачів. Доводи апеляційної скарги стверджують, що передбачення у договорі такого високого розміру відсотків порушує принцип рівності сторін договору, учасником якого є відповідач, як споживач, і тим самим порушує його права споживача, тому вимога позивача про стягнення цієї суми заборгованості за відсотками, яка є явно завищеною, не відповідає передбаченим п.6 статті 3, ч.3 статті 509, статтею 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності, є несправедливо непомірним тягарем для відповідача та джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків позивачем. Апелянт вказує, що рішення суду першої інстанції від 24.01.2025 року, в цій частині підлягає скасуванню, з ухваленням нового рішення, у оскаржуваній частині. Доводи апеляційної скарги зазначають, що у кредитному договорі позивач не зазначив та не надав доказів наявності, переліку додаткових та супутніх послуг кредитодавця, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу, та за які банком встановлена комісія. Апелянт стверджує, що позичальник не був поінформований про розмір і підстави для стягнення комісії до укладання договору. Апелянт вважає, що комісія, яка стягується кредитодавцем, є надмірно високою та не відповідає реальним витратам позивача. За доводами апелянта, рішення суду від 24.01.2025 року, в частині стягнення боргу по комісії, підлягає скасуванню, з ухваленням нового рішення, у оскаржуваній частині, про відмову у стягненні на користь позивача суми прострочених платежів за комісією. Доводи апеляційної скарги стверджують, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором в розмірі 23 000 грн., а саме, 20 000 грн. - заборгованість за кредитом + 3 000 грн. - сума процентів, яка не перевищує 15 % від суми простроченого платежу.

З даного приводу апеляційний суд вважає за необхідне зазначити наступне.

За змістом статей: 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч.1 статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Як вбачається із матеріалів справи, 27.02.2024 року між ТОВ ”Бізнес Позика” та ОСОБА_1 було укладено договір №468621-КС-004 про надання кредиту шляхом обміну електронним повідомленням, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону України ”Про електронну комерцію” і Правилами про надання споживчих кредитів ТОВ ”Бізнес Позика”, через особистий кабінет позичальника на сайті кредитодавця (а.с.18-22).

Відповідно до розділу 2 вищевказаного договору, кредитодавець надає позичальнику грошові кошти в розмірі 20 000 грн. на засадах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та комісію за надання кредиту у порядку та на умовах, визначених цим договором та правилами надання споживчих кредитів.

Строк, на який надається кредит - 24 тижні. Стандартна процентна ставка за кредитом: в день 2,00000000, фіксована. Знижена процентна ставка: в день 1,14874498, фіксована.

Договором визначено, що комісія за надання кредиту становить 3 000,00 грн.

Орієнтовна реальна річна процентна ставка: 9 127,54 процентів.

Орієнтовна загальна вартість наданого кредиту: 51 960,00 грн. Загальні витрати за кредитом: 31 960,00 грн.

Пунктом 3.2. укладеного між сторонами договору передбачено, що протягом строку (терміну) кредитування процентна ставка за кредитом (надалі - проценти за користування кредитом), нараховуються за ставкою, вказаною у п.2.4. договору, на залишок заборгованості по кредиту, наявної на початок календарного дня, за період фактичного користування кредитом, в залежності від дотримання позичальником графіку платежів, що вказаний в п.3.2.3. та додатку №1 до договору, і розраховується в порядку, описаному нижче.

Згідно п.3.2.1. укладеного між сторонами договору, у разі, якщо погашення кредиту здійснюється згідно погодженого сторонами графіку платежів, що наведений в п.3.2.3. та додатку №1 до договору, чи в разі дострокового повернення суми наданого кредиту, то зобов`язання позичальника по сплаті процентів за користування кредитом розраховуються відповідно до зниженої процентної ставки, що вказана в п.2.4. договору.

У п.3.2.2. договору сторони домовились, що у разі, якщо повернення кредиту не здійснюється згідно погодженого графіку платежів, що наведений в п.3.2.3. та додатку №1 до договору, (за виключенням дострокового повернення кредиту), у наслідок чого виникає прострочка по кредиту, та строк цієї прострочки більше семи календарних днів, то умови про нарахування процентів за користування кредитом за зниженою процентною ставкою втрачають чинність і до відносин між сторонами застосовуються правила нарахування процентів за стандартною процентною ставкою, що вказана в п.2.4. договору. При цьому, нарахування процентів за стандартною процентною ставкою починається з восьмого календарного дня від дня простроченого платежу, передбаченого графіком платежів, що вказаний в п.3.2.3. та додатку №1 до договору, та до закінчення строку дії договору.

Відповідно до п.5.1. Правил про надання споживчих кредитів ТОВ ”Бізнес Позика”, які у відповідності до пункту 10 кредитного договору, є його невід`ємною частиною, обчислення строку користування кредитом та нарахування процентів за користування кредитом за договором про надання кредиту здійснюється за фактичну кількість календарних днів користування кредитом з урахуванням умов Кредитного договору. Таким чином, проценти за користування кредитом щоденно нараховуються на неповернену суму кредиту, станом на початок доби, з першого дня перерахування суми кредиту позичальнику до закінчення терміну дії договору про надання кредиту (включно), тобто, протягом всього строку кредитування.

Укладеним між позивачем та відповідачем кредитним договором передбачено нарахування комісії - за надання кредиту, та включено суму нарахувань по комісії до графіку платежів.

Таким чином, сторонами кредитного договору узгоджено розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк та умови кредитування, нарахування комісії за надання кредиту, що свідчить про наявність волі відповідача для укладення договору на таких умовах.

Посилання апелянта на визначені статтею 21 Закону України ”Про споживче кредитування” особливості щодо розміру відповідальності споживача, а саме, на те, що у договорах про споживчий кредит пеня за невиконання зобов`язання щодо повернення кредиту та відсотків за ним не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, та не може бути більшою за 15 відсотків суми простроченого платежу, не можуть бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції від 24.01.2025 року, у оскаржуваній апелянтом частині. Оскільки, обмеження, вказані в даній статті Закону України ”Про споживче кредитування”, стосуються пені за невиконання зобов`язання щодо повернення кредиту та відсотків за ним, а не прострочених відсотків. Позовних вимог про стягнення пені з відповідача за невиконання зобов`язання щодо повернення кредиту та відсотків за ним, позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю ”Бізнес Позика” в собі не містить.

При цьому, як вбачається із розрахунку заборгованості ОСОБА_1 за укладеним кредитним договором між ТОВ ”Бізнес Позика” та ОСОБА_1 від 27.02.2024 року, сума заборгованості по нарахованим та несплаченим процентам за користування кредитом у розмірі 63 854,50 грн. нарахована за період з 27.02.2024 року по 14.11.2024 року, яку просив стягнути позивач на свою користь із відповідача, обрахована позивачем всупереч приписам статті 1048 ЦК України - поза строком дії договору, який закінчився 13.08.2024 року.

Крім того, в ході апеляційного розгляду даної справи апеляційним судом встановлено, що вказаний розрахунок позивачем проведено без врахування положень Закону України ”Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг” № 3498-IX від 22.11.2023 року, який набрав чинності 24.12.2023 року.

Вказаним вище Законом внесено зміни, серед іншого, у розділ IV ”Прикінцеві та перехідні положення” Закону України ”Про споживче кредитування” №1734-VII від 15.11.2016 року, який доповнено пунктом 17 такого змісту:

”17. Тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України ”Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг”, установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати:

- протягом перших 120 днів - 2,5%;

- протягом наступних 120 днів - 1,5%.”

Крім цього, статтю 8 Закону України ”Про споживче кредитування” доповнено частиною п`ятою такого змісту:

”5. Максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1%.”

Таким чином, відповідно до пункту 17 Розділу IV ”Прикінцеві та перехідні положення” Закону України ”Про споживче кредитування” тимчасово, протягом 240 днів, з дня набрання чинності Законом України ”Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг” №3498-IX від 22.11.2023 року, тобто, до 20.08.2024 року включно, встановлено максимальний розмір денної процентної ставки, який не може перевищувати:

- протягом перших 120 днів - 2,5% (до 22.04.2024 року, включно);

- протягом наступних 120 днів - 1,5% (з 23.04.2024 року до 20.08.2024 року, включно).

На підставі ч.5 статті 8 Закону України ”Про споживче кредитування”, починаючи з 241 дня, з дня набрання чинності Законом № 3498-IX, тобто, з 21.08.2024 року, максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої статті 8 Закону України ”Про споживче кредитування”, не може перевищувати 1%.

Відповідно до п.2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону № 3498-ІХ, дія пункту 5 розділу I цього Закону поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.

Кредитний договір між ТОВ ”Бізнес Позика” та ОСОБА_1 укладений 27.02.2024 року, тобто, після набрання чинності Законом України ”Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг” №3498-IX від 22.11.2023 року, і даний кредитний договір продовжував діяти після набрання чинності цим Законом, тому на нього поширюється дія пункту 5 розділу I цього Закону.

Як вбачається із матеріалів справи, судом першої інстанції із відповідача ОСОБА_1 на користь позивача стягнуто заборгованість по несплаченим процентам за користування кредитом, яка обрахована за денною процентною ставкою 2% за період з 27.02.2024 року по 13.08.2024 року. При цьому, поза увагою суду першої інстанції залишилося те, що частина зазначеного періоду підпадає під сферу дії Закону України ”Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг” №3498-IX від 22.11.2023 року, який набрав чинності 24.12.2023 року, а саме, з 22.04.2024 року по 13.08.2024 року. Дана обставина унеможливлює застосування у цей хронологічний період денної процентної ставки - 2,0% за кожен день користування кредитом (9 127,54% річних), відповідно до п.1.2. укладеного між сторонами спору кредитного договору.

За проведеним апеляційним судом розрахунком, розмір процентів, які підлягали нарахуванню за період з 27.02.2024 року по 13.08.2024 року, із врахуванням вказаних вище приписів Законодавства, становить:

- за хронологічний період з 27.02.2024 року до 22.04.2024 року, включно: 20 000 х 2,0% х 56 = 22 400 грн. (сума кредиту - 20 000 грн., денна процентна ставка - 2,0%, кількість днів в періоді - 56);

- за хронологічний період з 23.04.2024 року до 13.08.2024 року, включно: 20 000 х 1,5% х 113 = 33 900 грн. (сума кредиту - 20 000 грн., денна процентна ставка - 1,5%, кількість днів в періоді - 113).

Загальна сума процентів, які підлягали нарахуванню за хронологічний період з 27.02.2024 року по 13.08.2024 року, складає: 56 300 грн., виходячи із розрахунку: 22 400 грн. + 33 900 грн. = 56 300 грн.

Приймаючи до уваги викладене вище, апеляційний суд дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ”Бізнес Позика” заборгованості по процентам за кредитним договором №468621-КС-004 від 27.02.2024 року в сумі 56 300 грн.

За даних обставин, апеляційна скарга ОСОБА_2 підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції від 24.01.2025 року, у оскаржуваній частині - підлягає зміні, шляхом зменшення розміру стягнутої із ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ”Бізнес Позика” заборгованості по прострочених платежах по процентам за кредитним договором №468621-КС-004 від 27.02.2024 року, із 63 854 грн. 50 коп. до 56 300 грн.

Враховуючи наведене вище, стягненню на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ”Бізнес Позика” із ОСОБА_2 , в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором, підлягає сума 79 300 грн., яка складається із наступного: 20 000 грн. - сума прострочених платежів по тілу кредиту; 56 300 грн. - сума прострочених платежів по процентах; 3 000 грн. (одноразовий платіж, визначений умовами укладеного договору(п.2.5.)) - сума прострочених платежів за комісією.

Відповідно до приписів ч.1, ч.13 статті 141 ЦПК України, яка регламентує розподіл судових витрат між сторонами, апеляційний суд вважає за необхідне провести і пропорційне зменшення розміру стягнутих із ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ”Бізнес Позика” судових витрат.

При поданні позову Товариством з обмеженою відповідальністю ”Бізнес Позика”, було сплачено 2 422,40 грн. судового збору (а.с.9).

Вимоги позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю ”Бізнес Позика” до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, апеляційним судом задоволено частково, а саме, на 91,3%, виходячи із розрахунку: 79 300 грн. : 86 854,50 грн. х 100% = 91,3%, а, відповідно, вимоги апеляційної скарги ОСОБА_2 апеляційним судом задоволено на 40,11%, виходячи із розрахунку: 100% - 91,3% = 8,7%.

Таким чином, розмір відшкодування документально підтверджених понесених позивачем судових витрат в суді першої інстанції, пропорційно до розміру задоволених судом позовних вимог, становить: відшкодування судового збору - 2 211 грн. 66 коп., виходячи із розрахунку: 2 422,40 грн. х 91,3% = 2 211,66 грн.

При поданні апеляційної скарги на рішення Носівського районного суду Чернігівської області від 24.01.2025 року, ОСОБА_2 було сплачено 3 633,60 грн. судового збору (а.с.112, зворот) та 7 000 витрат на професійну правничу допомогу адвоката (а.с.117, зворот; а.с.139).

Таким чином, розмір відшкодування понесених відповідачем судових витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги, пропорційно до розміру задоволених апеляційним судом вимог поданої апеляційної скарги, становить - 316 грн. 12 коп., виходячи із розрахунку: 3 633,60 грн. х 8,7% = 316 грн. 12 коп., а розмір відшкодування понесених відповідачем судових витрат на професійну правничу допомогу, становить - 609 грн., виходячи із розрахунку: 7 000 грн. х 8,7% = 609 грн.

Відповідно до приписів ч.1 статті 367 ЦПК України, у неоскаржуваній апелянтом частині, рішення Носівського районного суду Чернігівської області від 24.01.2025 року, апеляційним судом не переглядається.

Керуючись статтями: 137, 141, 367, 368, 369, 374; п.4 ч.1, ч.2 статті 376, 381, 382, 383, 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Рішення Носівського районного суду Чернігівської області від 24 січня 2025 року, змінити, виклавши перший, другий, третій абзаци його резолютивної частини у наступній редакції:

”Позов Товариства з обмеженою відповідальністю ”Бізнес Позика” до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ”Бізнес Позика” заборгованість за Договором про надання кредиту №468621-КС-004 від 27 лютого 2024 року в розмірі 79 300 (сімдесят дев`ять тисяч триста) грн., яка складається із наступного: 20 000 грн. - сума прострочених платежів по тілу кредиту; 56 300 грн. - сума прострочених платежів по процентах; 3 000 грн. - сума прострочених платежів за комісією.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ”Бізнес Позика” 2 211 (дві тисячі двісті одинадцять) грн. 66 коп., в рахунок відшкодування понесених судових витрат по сплаті судового збору за подання позовної заяви. ”

В іншій частині рішення Носівського районного суду Чернігівської області від 24 січня 2025 року, залишити без змін.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ”Бізнес Позика” на користь ОСОБА_1 316 (триста шістнадцять) грн. 12 коп., в рахунок відшкодування понесених судових витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ”Бізнес Позика” на користь ОСОБА_1 609 (шістсот дев`ять) грн., в рахунок відшкодування понесених судових витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду у випадках, передбачених п.2 ч.3 статті 389 ЦПК України, протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Головуючий: Судді: