Постанова від 02 березня 2026 р. у справі №950/3027/24 — Сумський апеляційний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 березня 2026 року м.Суми

Справа №950/3027/24

Номер провадження 22-ц/816/187/26

Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Криворотенка В. І. (суддя-доповідач),

суддів - Собини О. І. , Замченко А. О.

сторони:

позивач – ОСОБА_1

відповідач – ОСОБА_2

розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Шершак - Гукової Аліни Миколаївни

на рішення Лебединського районного суду Сумської області від 10 березня 2025 року, ухваленого у складі судді Бакланова Р.В., у м. Лебедин, повний текст якого виготовлено 14 березня 2025 року,

у с т а н о в и в:

У вересні 2024 року позивачка звернулася до суду з позовом до відповідача про розірвання шлюбу та стягнення аліментів.

Свої вимоги мотивувала тим, що 25.04.2015 р. між сторонами укладено шлюб, який зареєстрований відділом державної реєстрації актів цивільного стану по м. Лебедину реєстраційної служби Лебединського міськрайонного управління юстиції у Сумській області. Від шлюбу мають малолітню дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Спільне життя з відповідачем не склалося по причині фізичного та морального насильства з боку відповідача. Зазначає, що вони втратили почуття любові та взаємоповаги, що зробило подальше сімейне життя неможливим. Відповідач виїхав до Естонії у 2020 році, де він і знаходиться до цього часу. У березні 2022 року, з початком повномасштабного вторгнення російських військ, позивачка з сином виїхала до чоловіка до Естонії, але через два роки і три місяці вони з сином повернулися до України. Причиною стало те, що відповідач вчиняв відносно неї моральне та фізичне насильство. Це погано впливало на її моральний стан, а також на психологічний стан дитини. Документи позивачки та сина відповідач забрав, по поверненню до України, вона все відновлювала. Дитина проживає разом з позивачкою. Відповідач матеріальної допомоги на утримання дитини не надає, хоча працює і має змогу утримувати сина.

З урахуванням наведеного, просила розірвати шлюб між нею та відповідачем та стягнути з відповідача на її користь аліменти на утримання дитини ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 5000 грн., щомісячно, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку щомісяця, починаючи з дня подання заяви та до досягнення дитиною повноліття.

Рішенням Лебединського районного суду Сумської області від 10 березня 2025 року позовні вимоги задоволено.

Розірвано шлюб між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрований 25 квітня 2015 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану по місту Лебедину реєстраційної служби Лебединського міськрайонного управління юстиції у Сумській області, актовий запис № 42.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у твердій грошовій сумі - 5000 грн., але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку щомісяця, починаючи стягнення з 26.09.2024 р. і до досягнення дитиною повноліття.

Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, відповідач ОСОБА_2 в особі представника - адвоката Шершак - Гукової А. М. звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на неповне з`ясування обставин, недоведеність обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову у повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що відповідач докладає максимум зусиль щодо врегулювання спірних питань між ними без застосування надмірних емоцій, намагаючись всі непорозуміння врегулювати мирним шляхом.

Стверджує, що відповідач завжди робив вклад у ведення спільного бюджету. Зокрема, відповідач надає матеріальну допомогу, яка полягає у забезпеченні сина одягом, взуттям, засобами індивідуального споживання та використання, книгами, іграшками, гаджетами та комп`ютерною технікою, тощо.

Категорично заперечує щодо застосування до позивачки як фізичного, так і морального насильства. Переконаний, що відсутні підстави для розірвання шлюбу.

Вказує на те, що жодних фактів, обґрунтувань чи документальних підтверджень доцільності стягнення аліментів та наявності у ОСОБА_2 реальної матеріальної можливості сплачувати аліменти на утримання сина в сумі 5000,00 грн заява про зміну позовних вимог не містить.

У відзиві на апеляційну скаргу позивачка ОСОБА_1 в особі представника – адвоката Веретельника І. Ю. заперечує щодо доводів апеляційної скарги, вважає їх необґрунтованими, тому просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги, залишивши рішення суду без змін.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою I розділу V ЦПК України.

Згідно з ч. 1 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Враховуючи те, що ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, наступних підстав.

Згідно зі ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України, апеляційний суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив

судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що сторони уклали шлюб, який був зареєстрований 25.04.2015 р. відділом державної реєстрації актів цивільного стану по м. Лебедину реєстраційної служби Лебединського міськрайонного управління юстиції у Сумській області, актовий запис № 42 ( а.с. 5).

Від шлюбу сторони мають малолітнього сина ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 виданого Лебединським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Сумському районі Сумської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції ( а.с. 6).

Наразі син проживає разом з позивачкою і перебуває на її утриманні.

Відповідно до ст. 51 Конституції України та ст. 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка.

Згідно із частин 3, 4 статті 56 СК України кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження, в тому числі примушування до статевого зв`язку за допомогою фізичного або психічного насильства, є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканність і може мати наслідки, встановлені законом.

Частиною 2 статті 104 СК України передбачено, що шлюб припиняється внаслідок його розірвання.

Частиною 3 статті 105 СК України визначено, що шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до статті 110 цього Кодексу.

Вимогами статті 110 СК України передбачено, що позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя.

Відповідно до частини 2 статті 112 СК України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

Виходячи із засад сімейного законодавства, шлюб має добровільний характер і ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка і припиняється внаслідок його розірвання, примушування до збереження шлюбних стосунків є порушенням права одного із подружжя, що є неприпустимим.

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

У відповідності до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Задовольняючи позов та розриваючи шлюб між сторонами, суд першої інстанції застосував положення статті 112 СК України та врахував той факт, що сторони шлюбні відносини не підтримують, позивачка наполягає на розірванні шлюбу, наміру зберегти сім`ю немає, наданий сторонам строк для примирення - 2 місяці не дав позитивних результатів для збереження шлюбу і не привів покращення взаємовідносин між подружжям.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, який узгоджується з матеріалами справи та вимогами закону.

Відповідно статті 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, що ратифікована постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року №789-ХІІ, визначено, що держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Стаття 15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Отримувати необхідний і достатній розмір аліментів - це безумовне право, визначене законом, яке захищається в судовому порядку.

Згідно із вимогами статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Обов`язок батьків щодо утримання своїх дітей є одним з головних конституційних обов`язків (частина друга статті 51 Конституції України) і закріплюється в сімейному законодавстві, зокрема статтею 180 СК України на батьків покладено обов`язок по утриманню дитини до досягнення нею повноліття.

Відповідно до статей 150, 180 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, матеріально утримувати дитину до повноліття.

Колегія суддів відмічає, що як відповідач, так і позивачка зобов`язанні в однаковій мірі та у відповідності до вимог чинного сімейного законодавства утримувати дитину, батьками якої вони є, відчувати відповідальність за неї, забезпечувати їй гарні умови для проживання та виховання, у тому числі забезпечувати матеріально.

Стягнення аліментів має ціль - найбільш повно захищати інтереси дитини, забезпечити їй не тільки необхідні кошти для існування, але і зберегти по можливості той рівень життя, який дитина мала при сумісному проживанні з обома батьками.

Так, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів (частина третя статті 181 СК України).

Згідно з положеннями статті 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Якщо платник аліментів має нерегулярний, мінливий дохід, частину доходу одержує в натурі, а також за наявності інших обставин, що мають істотне значення, суд за заявою одержувача аліментів може визначити розмір аліментів у твердій грошовій сумі (ч. 1 ст. 184 СК України

З матеріалів справи вбачається, що син сторін проживає разом з матір`ю ОСОБА_1 та перебуває на її утриманні. Відповідач є батьком малолітнього сина ОСОБА_3 , та відповідно, зобов`язаний утримувати та матеріально забезпечувати свою дитину, при цьому добровільної згоди між батьками щодо порядку реалізації такого обов`язку не досягнуто.

З урахуванням наведеного, суд першої інстанції правомірно визначив розмір аліментів у твердій грошовій сумі, виходячи із встановлених обставин справи, зокрема, що відповідач ОСОБА_2 є особою працездатного віку, постійно проживає на території іноземної держави та відомості про його доходи отримати неможливо. При цьому будь-яких доказів щодо скрутного матеріального становища відповідача, наявність утриманців та інших обставин, які б вказували на неможливість останнім сплачувати аліменти в твердій грошовій сумі у розмірі 5 000,00 грн щомісячно.

Відтак апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції у повній мірі, рішення суду обґрунтоване, прийняте на підставі повно та всебічно встановлених обставин справи, вірної оцінки доказів у їх сукупності та відповідності одне одному, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.

Враховуючи наведене, встановивши відсутність підстав для скасування правильного по суті судового рішення, колегія суддів виснує, що подану апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін (п. 1 ч. 1ст. 374 ЦПК України) як таке, що постановлене з додержанням норм матеріального і процесуального права (ст. 375 ЦПК України).

Враховуючи те, що справа є малозначною (п. 1 ч. 6 ст. 19 ЦПК України), відповідно до приписів п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України, постанова не підлягає касаційному оскарженню.

Керуючись ст. 367-369, п.1 ч.1 ст. 374, ст. 375, 381- 384, 389 ЦПК України, апеляційний суд,

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Шершак - Гукової Аліни Миколаївни залишити без задоволення.

Рішення Лебединського районного суду Сумської області від 10 березня 2025 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий - В. І. Криворотенко

Судді: О. І. Собина

А. О. Замченко