Рішення від 01 березня 2026 р. у справі №523/22380/25 — Пересипський районний суд міста Одеси

Справа № 523/22380/25

Провадження №2/523/1204/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

"02" березня 2026 р. м.Одеса

Пересипський районний суд м. Одеси у складі

головуючої судді - Середи І.В.,

за участю секретаря – Ячменьової Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 9 в м.Одесі цивільну справу в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , треті особи: Регіональна товарна біржа та ОСОБА_8 , про визнання договору купівлі-продажу дійсним та визначення часток у праві спільної власності,

УСТАНОВИВ:

27 жовтня 2025 року до суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , треті особи: Регіональна товарна біржа та ОСОБА_8 , про визнання дійсним договору купівлі-продажу квартири за адресою: АДРЕСА_1 , укладеного між позивачкою та її чоловіком ОСОБА_9 , який помер, та відповідачами на Регіональній товарній біржі 30 грудня 1997 року за № 1/97-00123, а також визначити частки покупців по 1/2 за кожним.

В обґрунтування вимог позивачка вказує на те, що вона та її чоловік як покупці та відповідачі як продавці виконали всі істотні умови договору, відповідачі звільнили квартиру, передали ключі та документи, позивачка та її чоловік сплатили вартість об`єкту нерухомості, вселилися у квартиру, зареєстрували право власності на придбану квартиру без визначення часток кожного співвласника, займалися її упорядкуванням, сплачували комунальні платежі. Після смерті чоловіка позивачка прийняла спадщину у встановленому законом порядку. Проте на теперішній вона не може отримати свідоцтво про право на спадщину через відсутність нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу квартири, що викликано протиріччями у законодавстві, та невизначеність часток кожного із співвласників квартири, тому ОСОБА_1 змушена звернутися до суду за захистом своїх прав.

12 листопада 2025 року після отримання інформації про зареєстроване місця проживання відповідачів відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін та призначено судовий розгляд відповідно до ст.279 ЦПК України.

26 лютого 2026 року сторони у засідання не з`явилися, про час і місце слухання справи повідомлялися належним чином.

В матеріалах справи є заява позивачки та її представниці про слухання справи у їх відсутності.

У судовому засіданні 26 січня 2026 року позивачка та її представник підтримали позовні вимоги.

Відповідачі ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про дату, місце та час судового засідання повідомлялися шляхом направлення судових повісток за зареєстрованими адресами проживання, які повернулися до суду із довідками АТ «Укрпошта» - «Адресат відсутній за вказаною адресою».

Відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_7 про дату, місце та час судового засідання повідомлялися шляхом направлення судових повісток за останньою відомою зареєстрованою адресою проживання, які повернулися до суду із довідками АТ «Укрпошта» - «Адресат відсутній за вказаною адресою», а також шляхом розміщення оголошення про виклик на офіційному вебсайті судової влади України відповідно до ч. 11 ст. 128 ЦПК України, оскільки наразі зареєстроване місце їх проживання невідоме.

За таких обставин відповідачі вважаються такими, що повідомлені належним чином, заяв про відкладення розгляду справи на адресу суду не надходило.

Третя особа – Регіональна товарна біржа свого представника у судове засідання не забезпечила, із клопотаннями не зверталася.

Третя особа – ОСОБА_8 у судовому засіданні 26 січня 2026 року не заперечував проти задоволення позовних вимог та підтвердив викладені у позові обставини. У судове засідання 26 лютого 2026 року не з`явився.

Згідно з вимогами ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

За змістом норми ч.6 ст.259 ЦПК України складання повного рішення (постанови) суду може бути відкладено на строк не більш як десять днів, а якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження - не більш як п`ять днів з дня закінчення розгляду справи.

За нормами ч.5 ст.268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з огляду на таке.

У ході розгляду справи було встановлено, що 30 грудня 1997 року ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , яка діяла від свого імені та від імені і в інтересах ОСОБА_6 , ОСОБА_7 продали, а ОСОБА_1 та ОСОБА_9 купили квартиру АДРЕСА_1 , яка складається із двох кімнат, житловою площею 31,2 кв.м, загальною площею 44,9 кв.м. Договір зареєстрували на Регіональній товарній біржі 30 грудня 1997 року за № 1/97-00123, але нотаріально його не посвідчили.

04 лютого 1998 року на підставі даного договору за ОСОБА_1 та ОСОБА_9 було зареєстровано право власності на придбаний об`єкт нерухомості у Одеському міському бюро технічної інвентаризації під № 380 у реєстровій книзі 257 пр. на сторінці 40.

З матеріалів справи вбачається, що сторони правочину досягли згоди з усіх істотних умов договору купівлі-продажу № 1/97-00123 від 30 грудня 1997 року квартири АДРЕСА_1 , свої зобов`язання за правочином виконали у повному обсязі: продавці звільнили квартиру, знялися з реєстраційного обліку, передали покупцям документи та ключі, а позивачка разом з чоловіком вселилися у придбану квартиру, сплативши за це її вартість, зареєстрували право власності, сплачували комунальні платежі, підтримували квартиру у належному стані, тобто сторонами були дотримані всі вимоги статті 224 ЦК України.

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер чоловік позивачки - ОСОБА_9 , актовий запис № 279.

Після його смерті відкрилася спадщина, в тому числі на належну йому частку квартири за адресою: АДРЕСА_2 .

Спадкоємцями першої черги за законом після смерті ОСОБА_9 є його дружина - позивачка ОСОБА_1 та його син - третя особа ОСОБА_8 .

Позивачка прийняла спадщину у встановленому законом порядку, оскільки на момент смерті спадкодавця постійно проживала з ним, звернулася до Пересипської державної нотаріальної контори у місті Одеса із заявою щодо оформлення спадщини після смерті чоловіка.

Щодо спадкового майна ОСОБА_9 державним нотаріусом заведена спадкова справа № 281/2025.

17 жовтня 2025 року ОСОБА_1 отримала свідоцтво про право на спадщину за законом на вклади, які належали померлому.

Проте оформити свої спадкові права на частку квартири не може, так як не була дотримана нотаріальна форма договору купівлі-продажу, а також не визначена частка кожного із співласників у спадковому майні.

Згідно ст.55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч.1 ст. 4 ЦПК України).

Згідно принципу диспозитивності суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч.1 ст. 13 ЦПК України).

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ст. 5 ЦПК України).

Вказаний договір купівлі-продажу був вчинений 30 грудня 1997 року, тобто під час дії ЦК УРСР 1963 року, який на той час регулював купівлю-продаж майна.

Відповідно до ст.15 Закону України «Про товарну біржу» біржовою операцією визнається угода, якщо вона являє собою купівлю-продаж, поставку та обмін товарів, допущених до обігу на товарній біржі; якщо її учасниками є члени біржі; якщо вона подана до реєстрації та зареєстрована на біржі не пізніше наступного за здійсненням угоди дня. Угоди, зареєстровані на біржі, не підлягають нотаріальному посвідченню. Угода вважається укладенню з моменту її реєстрації на біржі.

У редакції, що діяла на час укладення договору купівлі-продажу спірного житлового будинку, в самому Законі України "Про товарну біржу" не передбачалися правові наслідки у вигляді недійсності договору, укладеного та зареєстрованого на біржі, у разі порушення вимог, встановлених ст. 15 цього закону до біржової операції, як щодо допуску товарів до обігу на біржі, так і щодо прийняття у члени біржі.

Частиною другою статті 47 ЦК Української РСР передбачено право суду визнати не посвідчений нотаріально договір дійсним, якщо сторони домовились щодо всіх важливих умов договору, що підтверджується письмовими доказами і відбулось повне або часткове виконання договору.

У даному випадку право власності виникло на підставі договору купівлі-продажу, який проведено як біржову операцію між продавцями ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , яка діяла від свого імені та від імені і в інтересах ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та покупцями ОСОБА_1 та ОСОБА_9 .

Реєстрація на Біржі нерухомості права власності на нерухоме майно на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого біржею, а не нотаріусом, на той момент не суперечила чинному законодавству. Інструкція «Про порядок Державної реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна, які перебувають у власності юридичних і фізичних осіб" передбачала підставу для державної реєстрації - договорів купівлі-продажу і міни, зареєстровані біржею.

З огляду на викладене, оскільки сторони домовилися щодо всіх істотних умов договору купівлі-продажу та така домовленість підтверджується письмовими доказами, повністю виконали умови угоди, яку не було нотаріально засвідчено з посиланням на ст. 15 Закону України "Про товарну біржу", є підстави для визнання договору купівлі-продажу № 1/97-00123 від 30 грудня 1997 року, оформленого на Регіональній товарній біржі, дійсним.

Здійснивши державну реєстрацію у Одеському міському бюро технічної інвентаризації об`єктів нерухомості за реєстровим № 380 права власності за ОСОБА_1 та ОСОБА_9 на спірне нерухоме майно, держава цим самим визнала право власності покупців на квартиру АДРЕСА_1 , як таке, що виникло на не заборонених законом підставах.

Отже, на підставі викладеного, оцінюючи зібрані у справі докази в їх сукупності, оскільки зазначена угода цілком виконана сторонами, протизаконних дій не містить, і була укладена на біржі відповідно до норм Закону України «Про товарні біржі», який діяв на той час, суд дійшов висновку, що пред`явлені позовні вимоги про визнання договору купівлі-продажу дійсним є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 368 ЦК України спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю.

Відповідно до ч. 1 ст. 370 ЦК України співвласники мають право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній сумісній власності, крім випадків, установлених законом.

Так, зі змісту ч. 2 ст. 370 ЦК України вбачається, що у разі виділу частки із майна, що є в спільній сумісній власності, частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності вважаються рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду.

Під час реєстрації права власності за ОСОБА_1 та ОСОБА_9 на придбаний об`єкт нерухомості за адресою: АДРЕСА_2 , на підставі договору купівлі-продажу від 30 грудня 1997 року розмір часток кожного із співвласників у праві спільної власності визначений не був.

Аналізуючи вказані норми та встановлені судом обставини, суд вважає, що розмір часток кожного із співвласників квартири АДРЕСА_1 є рівними, та становлять по 1/2 частині, тому вимоги позивачки у цій частині також підлягають задоволенню у повному обсязі.

Керуючись ст.ст.12,13, 76-78, 258-259, 263-265, 268, 273, 279, 280-284, 354, 355 ЦПК України, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , треті особи: Регіональна товарна біржа та ОСОБА_8 , про визнання договору купівлі-продажу дійсним та визначення часток у праві спільної власності задовольнити.

Визнати дійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна № 1/97-00123 від 30 грудня 1997 року квартири АДРЕСА_1 , який зареєстрований 30 грудня 1997 року Регіональною товарною біржею, укладений між ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , яка діяла від свого імені та від імені і в інтересах ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , які продали, та ОСОБА_1 та ОСОБА_9 , які купила вказану квартиру.

Визначити розмір часток у праві спільної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_9 на квартиру за адресою: АДРЕСА_2 , кожного по 1/2 частині.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідачів, поданою протягом тридцяти днів з дня складення.

Заочне рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду протягом 30 днів з дня складення рішення.

Заочне рішення складено 02 березня 2026 року.

Суддя