Рішення від 22 лютого 2026 р. у справі №750/14026/25 — Чернігівський районний суд Чернігівської області

Провадження №2/748/368/26

Єдиний унікальний № 750/14026/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(повний текст)

"23" лютого 2026 р.м. Чернігів

Чернігівський районний суд Чернігівської області в складі

головуючої судді Костюкової Т.В.,

за участі секретаря Костюк С.О.

позивача – ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Чернігові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Управління (служба) у справах дітей Чернігівської міської ради, про визначення місця проживання малолітньої дитини,

В С Т А Н О В И В:

10 жовтня 2025 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Деснянського районного суду м. Чернігова із вищезазначеним позовом, в якому просить визначити місце проживання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , із ним, батьком - ОСОБА_1 за місцем його реєстрації або проживання.

11 листопада 2025 року до Чернігівського районного суду Чернігівської області за правилами статті 31 ЦПК України із Деснянського районного суду м. Чернігова було передано справу за вищезазначеним позовом.

Позов обґрунтовано тим, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі від якого у них народився син ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 . На час звернення до суду шлюб між сторонами розірвано рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 03.07.2023 року. Проте фактично шлюбні відносини між сторонами були припинені ще раніше , а саме з 2021 року. Після припинення шлюбних відносин син проживав з позивачем, а вже після розлучення за домовленістю з відповідачкою син залишився проживати з позивачем за адресою: АДРЕСА_1 . За взаємною згодою сторін необхідність у стягненні аліментів відсутня. Син позивача відвідує Чернігівський дошкільний навчальний заклад №39 «Тополенька» Чернігівської міської ради Чернігівської області , група №11. Позивач бере участі у розвитку дитини, піклується про його матеріальне благополуччя, фізичний розвиток. Мати дитини іноді забирає сина з дитячого садочка, проводить з ним час, бере до себе додому, при цьому жодних конфліктних ситуацій не виникало. Єдиним непорозумінням між сторонами щодо виховання дитини є випадки, коли відповідачка дозволяє вживати сину продукти харчування, що можуть зашкодити його здоров`ю. Вказує, що син має тісний емоційний зв`язок з ним, позивачем створені умови для проживання дитини, психологічно син не готовий проживати з матір`ю, оскільки вихованням здебільшого займався позивач, з урахуванням чого враховуючи найкращі інтереси дитини просить суд визначити місце проживання дитини з ним, оскільки відповідачка має запальний характер і декілька разів висловлювалася з погрозами в адресу позивача, що забере дитину до себе.

Чернігівським районним судом Чернігівської області ухвалою від 18 листопада 2025 року позов прийнято до розгляду та відкрито провадження в цій справі.

Ухвалою від 23 січня 2026 року закрито підготовче провадження по справі та призначено її до судового розгляду на 23 лютого 2026 року.

У судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги, вказавши, що його син ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 проживає разом з ним за адресою: АДРЕСА_1 після повернення із-за кордону, відповідачки з дитиною у 2022 році, куди вони тимчасово виїздили, коли почалося повномасштабне вторгнення рф. Проживання сина з ним визначено за усною домовленістю між сторонами. Позивач бере участь у навчанні дитини його розвитку, забезпечує сина всіма необхідними речами, водить на гуртки, організовує дозвілля, коли син хворіє супроводжує до лікаря. В дитини є все для його гармонійного розвитку. Відповідачці він не чинить перешкоди у спілкуванні з дитиною, спору щодо визначення місця проживання між ними не має. Визначення місця проживання сина з ним є йому необхідним для безперешкодного отримання лікарняних, бо коли син хворіє, іноді з даного приводу виникають проблеми на роботі.

Відповідачка в судове засідання не з`явилася. В матеріалах справи наявна заява про розгляд справи без участі відповідачки, відповідно до якої ОСОБА_2 вказує, що не має можливості бути присутньою у судовому засіданні під час розгляду справи, оскільки залишає місто Чернігів та переїздить на західну Україну , звідки надалі планує виїзд за кордон, дитину забирати з собою наміру не має. Позовні вимоги визнає в повному обсязі ( а.с 50)

Управління (служба) у справах дітей Чернігівської міської ради явку свого представника в судове засідання не забезпечила, надали до суду заяву про розгляд справи без участі представника . Висновок , затверджений рішенням виконавчого комітету Чернігівської міської ради від 09 січня 2026 року №7 щодо визначення місця проживання малолітнього ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 підтримують в повному обсязі ( а.с 60)

Суд засовувавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що 09 серпня 2018 року між ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_4 був зареєстрований шлюб у Чернігівському міському відділі державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Чернігівській області , підтвердженням чого є свідоцтво про укладення шлюбу серії НОМЕР_1 . Після укладення шлюбу прізвище відповідачки ОСОБА_6 ( а.с 13)

ІНФОРМАЦІЯ_5 народився ОСОБА_3 , батьками якого є ОСОБА_1 та ОСОБА_7 , сторони про справі, підтвердженням чого є досліджене в судовому засіданні свідоцтво про народження серії НОМЕР_2 від 28.11.2019 року( а.с 12)

Рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 03 липня 2023 року ц справі № 750/97/23 шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_8 , зареєстрований 09.08.2018 Чернігівським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області, актовий запис № 1331 розірвано. Рішення набрало законної сили 03 серпня 2023 року. ( а.с 14-16)

Відповідно до довідки управління адміністративних послуг Чернігівської міської ради від 22.08.2025 року за №8086, станом на 21.08.2025 року у приміщенні за адресою: м. Чернігів, вул. Скропадського, 10 зареєстровані : ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_6 з 23.02. 2017 року, ОСОБА_9 ІНФОРМАЦІЯ_7 з 23.02.2017 року та ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 з 09.12.2019 року ( а.с 17)

З дослідженої в судовому засіданні довідки управління кадрового забезпечення Головного управління Національної поліції в Чернігівській області №763 від 22.08.2025 року слідує, що ОСОБА_1 проходить службу в Національній поліції з 07 листопада 2015 року і по даний час. Зокрема з 13ю11ю2023 року перебуває на посаді оперуповноваженого відділу протидії шахрайству управління карного розшуку ГУНП ( а.с 18)

З довідки Чернігівського дошкільного навчального закладу №39 Чернігівської міської ради від 21.08.2025 року за №45 , яка видана позивачу, вбачається, що ОСОБА_10 ІНФОРМАЦІЯ_2 відвідує Чернігівський дошкільний навчального закладу №39 «Тополенька» Чернігівської міської ради з 20 лютого 2023 року і по даний час. ( а.с 19)

З дослідженого в судовому засіданні витягу з Державного реєстру речових прав від 25.04.2024 року вбачається, що ОСОБА_1 на праві власності на підставі договору купівлі-продажу №315 від 25.04.2024 року, посвідченого приватним нотаріусом Чернігівського міського но територіального округу Богушевич Н.В. належить квартира за адресою АДРЕСА_2 ( а.с 20)

З витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, що знаходяться матеріалах справи ( а.с 21,22, 23, 24-25) вбачається, що будинок за адресою: АДРЕСА_1 та земельна ділянка для обслуговування житлового будинку та споруд за вказаною адресою належить ОСОБА_9 . В даному житловому будинку зареєстрований позивач ОСОБА_1 , що підтверджується відомостями щодо місця реєстрації, що зазначені у документі що посвідчує його особу серії НОМЕР_3 ( а.с 9-10)

З дослідженого в судовому засіданні витягу з «Резерв+», який сформовано 18.08.2025 року, вбачається, що ОСОБА_1 перебуває на обліку військовозобов`язаних у ІНФОРМАЦІЯ_8 . Дані уточнені вчасно 20.08.2024 року, користується правом на відстрочку до 04.11.2025 року, тип відстрочки – бронювання ( а.с 26)

Рішення виконавчого комітету Чернігівської міської ради 09 січня 2026 року за №7 затверджено висновок щодо визначення місця проживання малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідно до якого орган опіки та піклування на підставі проведеної роботи та наданих документів встановив, що від спільного шлюбу ОСОБА_1 та ОСОБА_7 мають малолітнього сина, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Спільне життя не склалось, тому 03 липня 23 року шлюб між подружжям було розірвано. ОСОБА_11 з сином ОСОБА_12 , проживають за адресою: АДРЕСА_1 , де створені необхідні умови для виховання та розвитку дитини, про що складений відповідний акт. ОСОБА_1 працює оперуповноваженим у головному управлінні Національної поліції в Чернігівській області та має самостійний дохід. Мати ОСОБА_7 надала до управління (служби) у справах дітей Чернігівської міської ради заяву у якій вона зазначила, що не заперечує проти проживання сина разом з батьком. Згідно з частиною 1 статті 161 Сімейного кодексу України якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки піклування або судом. Відповідно до частини 5 статті 19 Сімейного кодексу України орган опіки піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору. Питання щодо надання висновку про визначення місця проживання тини було розглянуте на засіданні комісії з питань захисту прав дитини, 22 грудня 2025 року, у присутності обох батьків. Після з`ясування всіх обставин справи, комісія з питань захисту прав дитини визначила, що спір між батьками, щодо визначення місця проживання малолітньої дитини, відсутній, місце проживання дитини визначено обома батьками за їхньою згодою ( а.с 52-53 зворот.)

Згідно з частинами другою, восьмою, дев`ятою статті 7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, членів сім`ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності відповідно до моральних засад суспільства.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (частина третя статті 11 Закону України «Про охорону дитинства»).

Згідно зі статтею 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.

Відповідно до частини першої статті 18, частини першої статті 27 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII (далі - Конвенція про права дитини), держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

У частині першій статті 9 Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в найкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Згідно зі статтею 141 СК України мати і батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини.

Відповідно до частин першої, другої статті 161 СК України якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.

Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання

з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.

У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

У рішенні від 11 липня 2017 року у справі «М. С. проти України», заява № 2091/13, ЄСПЛ зазначав, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним (параграф 76).

У параграфі 54 рішення ЄСПЛ «Хант проти України» від 7 грудня 2006 року, заява № 31111/04, вказано, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров`ю чи розвитку дитини. Аналіз наведених норм права, практики ЄСПЛ дає підстави для висновку, що рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів самої дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й, у першу чергу, повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а вже тільки потім - права батьків.

Міжнародні та національні норми не містять положень, які б наділяли будь-кого з батьків пріоритетним правом на проживання з дитиною.

При визначенні місця проживання дитини необхідно крізь призму врахування найкращих інтересів дитини встановлювати та надавати належну правову оцінку всім обставинам справи, які мають значення для правильного вирішення спору.

Отже, при розгляді даної справи справи щодо місця проживання дитини насамперед, суд має виходити з інтересів самої дитини, враховуючи при цьому сталі соціальні зв`язки, місце навчання, психологічний стан тощо, а також дотримуватися балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов`язком батьків діяти в її інтересах.

Нормами статті 19 СК України встановлено, що при розгляді спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, визначення місця проживання дитини, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе, не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним, обов`язковою є участь органу опіки та піклування. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних в результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі

№ 402/428/16-ц (провадження № 14-327цс18) вказано, що положення Конвенції про права дитини про те, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини (стаття 3), узгоджуються з нормами Конституції України та законів України, тому саме її норми зобов`язані враховувати усі суди України, розглядаючи справи, які стосуються прав дітей.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 22.11.2019 року проживає разом із батьком за адресою: АДРЕСА_1 , а мати дитини не заперечує проти цього.

Суд зауважує, що фактично цей спір щодо місця проживання дитини був ініційований батьком дитини, з яким дитина і так фактично проживала і продовжує проживати. Мати дитини не вимагала та не вимагає зміни її місця проживання, а у справі відсутні докази того, що батько дитини забороняє матері бачитися з сином. Навпаки в судовому засіданні позивач підтвердив, що мати іноді бере дитину до себе і вони проводять час разом і він перешкод в цьому не чинить.

Мати претензій щодо визначення місця проживання з батьком сина не має, про що вказала в заяві про визнання позову, в якій також вказала про намір виїхати за кордон без дитини.

Відповідно до абз. 2 п. 11 Постанови Пленуму Верховного Суду України №18 від 18.12.2009 року «Про судове рішення у цивільній справі» оскільки правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів та осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси (частини перша та друга статті 3 ЦПК України), то суд повинен встановити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, а якщо були, то вказати, чи є залучений у справі відповідач відповідальним за це.

Позивачем не доведено, що на час звернення його до суду з позовом про визначення місця проживання дитини разом із ним, яка фактично проживала і проживає разом із ним, порушені його права.

Після звернення батька дитини до суду з позовом про визначення місця проживання дитини, відповідачка не подала до суду відзив на позовну заяву, у встановленому порядку з самостійним позовом до суду або із зустрічним позовом в межах розгляду даної справи про визначення місця проживання дитини разом з собою, не зверталася, будь-яких належних доказів, які б свідчили про її бажання і волю щодо визначення місця проживання дитини із мамою суду не надала.

Поведінка та позиція відповідачки висловлена в заяві ( а.с 50) суду підстави для висновку про те, що фактично відповідачка не заперечує, щоб суд ухвалив рішення про визначення місця проживання дитини з батьком, оскільки будь-яких належних доказів, які б свідчили про її бажання і волю щодо визначення місця проживання дитини із мамою суду не надала.

Також суд бере до уваги висновок виконавчого комітету (а.с. 52-43 зворот), яким також встановлено відсутність спору між сторонами і констатовано, що спір між батьками щодо визначення місця проживання дитини відсутній.

За встановлених обставин, у суду відсутні підстави вважати, що на час звернення ОСОБА_1 до суду з позовом про визначення місця проживання дитини, яка фактично проживала і проживає разом з ним, між батьками дитини виник спір саме щодо її місця проживання, оскільки мати дитини ОСОБА_2 не вимагала від батька дитини змінити її місце проживання, не порушувала в судовому порядку питання щодо відібрання дитини у позивача, не зверталася до суду з позовом про визначення місця проживання дитини разом з собою, при вирішенні органом опіки та піклування питання про визначення місця проживання дитини вказала, що не заперечує щодо визначення місця проживання дитини з батьком

Зверненню до суду з позовом про визначення місця проживання дитини має передувати спір між батьками дитини щодо місця її проживання.

При цьому той з батьків, хто звертається до суду з таким позовом має довести, що дійсно батьки не можуть досягнути згоди щодо місця проживання дитини і з цього приводу між ними існує спір.

З урахуванням встановлених обставин, суд приходить до висновку, що вимоги про визначення місця проживання дитини заявлені позивачем передчасно, оскільки зверненню до суду з відповідним позовом має передувати спір між батьками щодо місця проживання дитини та принаймні існувати на час вирішення справи в суді.

Оскільки суд дійшов висновку про відмову в позові, тому судові витрати слід залишити за позивачем. Доказів понесення учасниками справи інших судових витрат суду не надано.

Керуючись ст.12, 13, 81, 259, 263-265, 268,293 ЦПК України,

в и р і ш и в :

Відмовити задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Управління (служба) у справах дітей Чернігівської міської ради, про визначення місця проживання малолітньої дитини

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Чернігівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відомості про учасників справи відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:

Позивач: ОСОБА_1 РНОКПП: НОМЕР_4 , зареєстроване та фактичне місце проживання за адресою: АДРЕСА_3

Відповідач: ОСОБА_7 РНОКПП: НОМЕР_5 , місце реєстрації за адресою: АДРЕСА_4

Управління (служба) у справах дітей Чернігівської міської ради ЄДРПОУ 43649710, місцезнаходження: 14000, м. Чернігів, вул. І. Мазепи, буд. 19

Повний текст судового рішення виготовлено 03 березня 2026 року .

Суддя Т.В.Костюкова