Вирок від 02 березня 2026 р. у справі №507/418/26 — Любашівський районний суд Одеської області

Справа № 507/418/26

Провадження № 1-кп/507/26/2026

Номер рядка звіту 69

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.03.2026 рокуселище Любашівка

Любашівський районний суд Одеської області у складі:

головуючого - судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2

розглянувши у судовому засіданні приміщенні суду в селищі Любашівка Подільського району Одеської області в порядку спрощеного провадження кримінальне провадження за № №12026167180000018, яке внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 05 лютого 2026 року, відносно:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Тобол Ранановського району Кустанської області Республіки Казахстан, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , з середньою освітою, неодруженого, військовослужбовця військової служби за призовом під час мобілізації на посаді стрілець - помічник гранатометника 2 механізованого відділення 2 механізованого взводу 3 механізованої роти 2 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 у військовому звані «солдат», судимого 26 січня 2026 року вироком Любашівського районного суду Одеської області за ч. 1 ст. 12 КК України до покарання у виді обмеження волі строком на 1 рік, звільненого від відбування покарання згідно ст. 75 КК України з випробуванням з іспитовим строком 1 рік,

про обвинувачення у вчинені кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст. 162 КК України,

ВСТАНОВИВ :

ОСОБА_3 вчинив кримінальний проступок за встановлених досудовим розслідуванням обставин:

ОСОБА_3 , будучи військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації та проходячи її на посаді стрільця-помічника гранатометника 2 механізованого відділення 2 механізованого взводу 3 механізованої роти 2 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 у військовому звані «солдат», 12 січня 2026 року приблизно о 15 год ЗО хв, більш точного часу в ході досудового розслідування не встановлено, проходячи поблизу домоволодіння, що розташоване за адресою: АДРЕСА_2 , діючи на підставі раптово виниклого умислу, спрямованого на незаконне проникнення до іншого володіння, а саме погребу, який перебуває у володінні та користуванні ОСОБА_4 , розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, в порушення вимог статті ЗО Конституції України, яка гарантує недоторканість житла чи іншого володіння особи, за відсутності вищевказаного власника домоволодіння, без дозволу та всупереч його волі, незаконно проник через неогороджену земельну ділянку - город на територію домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 та підійшовши до дверей приміщення погребу, що знаходиться за вищевказаною адресою, належного ОСОБА_4 , переконавшись у відсутності власника, збивши за допомогою сили рук металевий гачок, відчинив вхідні двері вказаного погребу та незаконно проник в середину, чим порушив право на недоторканість до іншого володіння особи.

Таким чином, дії ОСОБА_3 кваліфіковані за ч. 1 ст. 162 КК України, як незаконне проникнення до житла особи.

Частинами 2, 3 ст.381 КПК України визначено, що суд розглядає обвинувальний акт щодо вчинення кримінального проступку без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження, якщо обвинувачений не оспорює встановлені під час дізнання обставини і згоден з розглядом обвинувального акта. Спрощене провадження щодо кримінальних проступків здійснюється згідно із загальними правилами судового провадження, передбаченими цим Кодексом, з урахуванням положень цього параграфа.

В обвинувальному акті прокурором викладено клопотання, в якому зазначено, що враховуючи те, що підозрюваний беззаперечно визнає свою винуватість, не оспорює встановлені досудовим розслідуванням обставини і згоден з розглядом обвинувального акта за його відсутності, у відповідності до положень ч.1 ст.302 КПК України просить суд розглянути кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.162 КК України, у спрощеному порядку без проведення судового розгляду в судовому засіданні.

До обвинувального акта долучено письмову заяву підозрюваного ОСОБА_3 , складену в присутності захисника ОСОБА_5 , в якій він зазначає, що свою вину у вчиненні кримінальних проступків беззаперечно визнає, згоден із встановленими досудовим розслідуванням обставинами.

Також, у вказаній заяві ОСОБА_3 зазначив, що йому роз`яснено та зрозуміло зміст встановлених досудовим розслідуванням обставин, а також про його обізнаність у тому, що у разі надання згоди на розгляд обвинувального акта у спрощеному порядку він буде позбавлений права оскаржувати вирок в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, не дослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.

До обвинувального акту надано письмову заяву потерпілої ОСОБА_6 , згідно якої вона не заперечує проти розгляду обвинувального акта у спрощеному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_3 , у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст. 162 КК України.

Відповідно до ч.ч.2, 3 ст.382 КПК України, вирок суду за результатами спрощеного провадження ухвалюється в порядку, визначеному КПК України, та повинен відповідати загальним вимогам до вироку суду. У вироку суду за результатами спрощеного провадження замість доказів на підтвердження встановлених судом обставин зазначаються встановлені органом досудового розслідування обставини, які не оспорюються учасниками судового провадження.

Суд має право призначити розгляд у судовому засіданні обвинувального акта щодо вчинення кримінального проступку та викликати для участі в ньому учасників кримінального провадження, якщо визнає це за необхідне.

Враховуючи викладене, те, що ОСОБА_3 , обвинувачується у вчиненні кримінального проступку, заяву ОСОБА_3 , в якій він зазначає, що не оспорює встановлені під час дізнання обставини і згоден з розглядом обвинувального акта у спрощеному порядку без його участі, заяву потерпілої про згоду з розглядом обвинувального акта у спрощеному порядку без її участі, відсутність сумнівів в добровільності такої позиції обвинуваченого та потерпілої, суд дійшов висновку, що обвинувальний акт має бути розглянутий в порядку, визначеному статтями 381-382 КПК України.

При цьому, у відповідності до частини 4 ст.107 КПК України в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу судове провадження здійснюється судом за відсутності осіб, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється.

Дослідивши матеріали обвинувального акту та зібрані досудовим розслідуванням у справі докази в їхній сукупності, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, дійшов висновку, що вина обвинуваченого ОСОБА_3 , у скоєні інкримінованого кримінального проступку повністю доведена.

Дії ОСОБА_3 суд кваліфікує за ч.1 ст.162 КК України, як незаконне проникнення до житла особи.

Відповідно до ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Виходячи з положень ст. 65 КК України, особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.

При обранні покарання ОСОБА_3 , суд враховує характер та ступінь суспільної небезпечності вчинених кримінальних правопорушень, дані про особу обвинуваченого, який є громадянином України, за місцем проживання характеризується негативно, проживає одиноко, судимий 26 січня 2026 року вироком Любашівського районного суду Одеської області за ч. 1 ст. 12 КК України до покарання у виді обмеження волі строком на 1 рік, звільнений від відбування покарання згідно ст. 75 КК України з випробуванням з іспитовим строком 1 рік, на обліку в лікарня-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває, також суд враховує пом`якшуючі обставини та відсутність обтяжуючих обставин.

Так, обставиною, що пом`якшує покарання ОСОБА_3 суд згідно ст.66 КК України визнає щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого, відповідно до ст. 67 КК України судом не встановлено.

За таких обставин, реалізуючи принцип законності, справедливості та індивідуалізації покарання, враховуючи зазначені обставини, суд вважає, що для виправлення та перевиховання обвинуваченого ОСОБА_3 та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень, слід призначити покарання за ч. 1 ст. 162 КК України у виді обмеження волі строком 1 рік, звільнивши його від відбування покарання з випробуванням згідно ст. 75 КК України.

При цьому, суд вважає за необхідне покласти на обвинуваченого обов`язки, передбачені п.п.1, 2 ч.1 ст.76 КК України.

Саме таке покарання буде найбільше відповідати принципам та цілям призначення покарань і буде необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_3 та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

Вироком Любашівського районного суду Одеської області від 26 січня 2026 року ОСОБА_3 засуджено за ч. 1 ст. 162 КК України до покарання у виді обмеження волі на 1 рік.

На підставі ст.75 КК України звільнено ОСОБА_3 від відбування призначеного судом покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік.

Відповідно до ст.76 КК України зобов`язано ОСОБА_3 періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Дане кримінальне правопорушення ОСОБА_3 вчинив до ухвалення вироку Любашівським районним судом Одеської області, а тому остаточне покарання ОСОБА_3 необхідно призначити за ч.4 ст. 70 КК України.

Кримінально-правові норми, передбачені статтями 70, 75 КК не передбачають окремого порядку призначення покарання за сукупністю злочинів в тих випадках, коли особа, щодо якої було застосоване звільнення від покарання з іспитовим строком, вчинила до ухвалення вироку в першій справі інший злочин, за який вона засуджується до покарання, від відбування якого вона також звільняється з іспитовим строком. Оскільки самостійне виконання таких вироків не засноване на вимогах закону про кримінальну відповідальність, призначаючи остаточне покарання згідно з вимогами ч. 4 ст. 70 КК, суд має право вмотивовано вирішити питання про звільнення особи від відбування остаточного покарання з випробуванням, та визначити іспитовий строк в порядку та в межах, передбачених ст. 75 КК. Постанова ОП ККС від 23.09.2019 у справі № 199/1496/17 (провадження № 51-2631кмо19).

Запобіжний захід, як захід забезпечення кримінального провадження, ОСОБА_3 , не обирався. Клопотання про обрання запобіжного заходу ОСОБА_3 , до набрання вироком законної сили від прокурора не надходило.

Цивільний позов у кримінальному проваджені не заявлявся.

Речові докази, процесуальні витрати відсутні.

Керуючись ст.ст. 368-371, 373-374, 376 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ :

Визнати винуватим ОСОБА_3 у вчинені кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 162 КК України та призначити йому покарання за ч.1 ст.162 КК України у виді обмеження волі строком на 1 (один) рік.

На підставі ч.1 та ч. 4 ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів шляхом часткового складання покарання за цим вироком та покарання за вироком Любашівського районного суду Одеської області від 26 січня 2026 року призначити ОСОБА_3 остаточне покарання у виді обмеження волі на строк 1 рів 6 місяців.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування призначеного судом покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік.

Відповідно до ст. 76 КК України зобов`язати ОСОБА_3 періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

На вирок учасниками кримінального провадження протягом тридцяти днів з дня отримання копії вироку, ухваленого за результатами спрощеного провадження, може бути подана апеляційна скарга до Одеського апеляційного суду області через Любашівський районний суд Одеської області з урахуванням особливостей, передбачених ч.1 ст. 394 КПК України.

Вирок суду першої інстанції, ухвалений за результатами спрощеного провадження в порядку, передбаченому статями 381 та 382 КПК України, не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, недослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.

Відповідно до ч.4 ст.382 КПК України, копію вироку не пізніше дня, наступного за днем його ухвалення, надіслати учасникам судового провадження.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя: ОСОБА_1