Рішення від 02 березня 2026 р. у справі №947/45899/25 — Київський районний суд м. Одеси

Справа № 947/45899/25

Провадження № 2/947/1187/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.03.2026 року

Київський районний суд м. Одеси в складі:

головуючого судді – Куриленко О.М.,

за участю секретаря судового засідання – Петрової А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу,

ВСТАНОВИВ:

24 грудня 2025 року до канцелярії суду позивач звернувся з позовом, в якому просить ухвалити рішення, яким стягнути з відповідача – ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість за Договором позики.

Свої вимоги мотивував тим, що 15 травня 2020 року ОСОБА_1 уклав договір позики з відповідачем – ОСОБА_2 на суму 285 (двісті вісімдесят п`ять) доларів США, що підтверджується доданою до даної позовної заяви копією договору позики. Зазначає, що дотепер відповідач, ОСОБА_2 , не виконав взяті на себе зобов`язання та не повернув ОСОБА_1 борг за договором позики від 15 травня 2020 року. Зазначає, що заборгованість за договором позики від 15 травня 2020 року складає: 285 (двісті вісімдесят п`ять) доларів США – еквівалент 12 022 (дванадцять тисяч двадцять дві) гривні 67 коп. – відповідно до курсу Національного Банку України станом на момент звернення до суду з даною позовною заявою (сума боргу); 1909 (тисяча дев`ятсот дев`ять) доларів США 50 центів – (з розрахунку 285: 100 x 10 x 67) – еквівалент 80 551 (вісімдесят тисяч п`ятсот п`ятдесят однієї) гривні 88 коп. – в якості 10% щомісячно за користування займом – з 15 травня 2020 року – по дату звернення до суду з даною позовною заявою.

Указані обставини стали підставою для звернення до суду з даним позовом.

Ухвалою судді від 24 грудня 2025 року провадження у справі відкрито та призначено судове засідання на 27.01.2026 року на 11.00 год.

19.01.2026 року через систему «Електронний суд» від представника позивача ОСОБА_1 – ОСОБА_3 надійшло клопотання, в якому зазначала, що судовий розгляд справи судом призначено на 27 січня 2026 року об 11.00 год. При цьому – позивач, ОСОБА_1 , людина дуже похилого віку – він не має можливості особисто приймати участь в судовому розгляді справи в приміщенні суду. Також позивач заперечує проти представництва його інтересів в судовому засіданні без його участі. Приймати участь в судовому розгляді справи в режимі відеоконференції позивач також не має можливості з огляду на відсутність технічної можливості. З огляду на вищезазначене просила розглянути цивільну справу №947/45899/25 за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу – за особистої відсутності позивача, ОСОБА_1 та його представника; заявлені позивачем позовні вимоги задовольнити в повному обсязі; в разі надання відповідачем, ОСОБА_2 , Відзиву на позовну заяву – направити копію відзиву на адресу позивача.

У зв`язку з неявкою відповідача, судове засідання, призначене на 27.01.2026 року на 11.00 год. було відкладено до 03.03.2026 року до 10.30 год.

Особи, що беруть участь у справі, про час і місце судового розгляду сповіщені належним чином у порядку ст.ст. 128-130 ЦПК України.

Позивач у судове засідання, призначене на 03.03.2026 року не з`явився, про час та місце його проведення сповіщений належним чином; від представника позивача надійшло клопотання про розгляд справи без участі позивача, позовні вимоги підтримали.

Відповідач – ОСОБА_2 у судові засідання, що призначалися на 27.01.2026 року та 03.03.2026 року не з`явився, про час та місце їх проведення повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив, заяв та клопотань про відкладення слухання справи від нього до суду не надходило, Відзив на позовну заяву не надав.

Судова кореспонденція скерована на ім`я ОСОБА_2 , у тому числі судові повістки з повідомленням про судові засідання, повернута до суду без вручення з підстав відсутності адресата за вказаною адресою.

Частиною 8 ст. 128 ЦПК України передбачено, що днем вручення судової повістки є зокрема день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Також, відповідно до правового висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 10.05.2023 року у справі №755/17944/18, довідка поштового відділення з позначкою про неможливість вручення судової повістки у зв`язку з «відсутній за вказаною адресою» вважається належним повідомленням сторони про дату судового розгляду. Зазначене свідчить про умисне неотримання судової повістки.

Відповідно до частини 1 статті 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

При викладених обставинах суд вважає за можливе розглянути справу у відсутності відповідача, який сповіщений про розгляд справи належним чином, від якого не надійшло повідомлення про причини неявки, ухваливши заочне рішення у справі, зі згодою позивача, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України, так як надані матеріали є повними і достатніми для розгляду справи у відсутності відповідача.

На підставі частини другої статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Правовідносини по справі є цивільно-правовими та врегульовані Цивільним Кодексом України.

У судовому засіданні встановлено що, 15 травня 2020 року ОСОБА_1 уклав договір позики з відповідачем – ОСОБА_2 на суму 285 (двісті вісімдесят п`ять) доларів США, що підтверджується доданою до даної позовної заяви копією договору позики.

Згідно п. 1 Договору позики від 15 травня 2020 року позикодавець передав, а позичальник отримав у власність 285 доларів США за відсотковою ставкою 10% за кожен місяць.

Згідно п. 2 Договору позики від 15 травня 2020 року відповідач (позичальник) ОСОБА_2 , взяв на себе зобов`язання повернути ОСОБА_1 (позикодавцю) вказану суму у строк до 31 грудня 2020 року.

Відповідно до ст. 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, на підтвердження укладання договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, якій посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно ч. 1 ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості

Суд приймає Договір позики від 15.05.2020 року в якості належного та допустимого доказу виникнення боргового зобов`язання. Таким чином, судом достовірно встановлено той факт, що ОСОБА_2 отримав за договором позики від ОСОБА_1 285 доларів США.

Відповідно до ч.2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Як вбачається зі ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Реалізуючи передбачене ст. 64 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача. Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові. Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

На основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які посилався позивач, як на підставу своїх вимог, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин, та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог позивача про стягнення з відповідача ОСОБА_2 суми боргу за Договором позики від 15 травня 2020 року у розмірі 285 доларів США.

Крім того, згідно Договору позики від 15 травня 2020 року відповідач зобов`язується сплачувати 10% щомісячно за користування позикою. 10% від 285 доларів США за 67 місяців складає 1 909 доларів США 50 центів (з розрахунку 285: 100 х 10 x 67) - еквівалент 80 551 ( вісімдесят тисяч п`ятсот п`ятдесят однієї) гривні 88 коп.

Згідно зі ст. 1049 ЦК України позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Згідно ч.ч. 1-4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом . Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

У відповідності до ч.ч. 1-3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Згідно ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

При ухваленні рішення суд керується положеннями ч.1 ст. 13 ЦПК України згідно якого суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з вимогами ст.ст. 124, 129 Конституції України, задачами цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних, прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Основними засадами судочинства є законність, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобами, забезпечення апеляційного та касаційного оскарження та обов`язковість рішень суду до виконання.

З урахуванням вищевикладеного та керуючись ст.ст. 3, 11, 15, 16, 533, 536, 611, 625, 1046, 1049 ЦК України, ст.ст. 76-81, 247, 263-265, 268, 280-282, 354 ЦПК України, суд –

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу, – задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_2 , заборгованість за договором позики від 15.05.2020 року у сумі 285 доларів США, що відповідно до курсу Національного Банку України станом на момент звернення до суду з даною позовною заявою складає 12 022 (дванадцять тисяч двадцять дві) гривні 67 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_3 % щомісячно за користування займом, з 15.05.2020 року по дату звернення до суду – 24.12.2025 року, у сумі 1909,50 доларів США, що відповідно до курсу Національного Банку України станом на момент звернення до суду з даною позовною заявою складає 80551,88 гривень.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_2 , сплачений при поданні позову судовий збір у сумі 1211,20 гривень.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя: О. М. Куриленко