Рішення від 02 березня 2026 р. у справі №945/2332/24 — Миколаївський районний суд Миколаївської області

Миколаївський районний суд Миколаївської області

Справа № 945/2332/24

Провадження № 2/945/291/26

РІШЕННЯ

Іменем України

03 березня 2026року Миколаївський районний суд Миколаївської області, в складі головуючого судді Войнарівського М.М., за участю секретаря судового засідання Будак К.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Миколаєві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів,-

встановив:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до Миколаївського районного суду Миколаївської області через свого представника адвоката Дідух К.О. з позовом сформованому в системі «Електронний суд» до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що 04.11.2011 року між ним та відповідачкою ОСОБА_2 був укладений шлюб. У шлюбі народилася дитина – син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Миколаївським районним судом за заявою відповідачки видано судовий наказ яким стягнуто з позивача аліменти на дитину, сина ОСОБА_3 , щомісячно, у розмірі однієї чверті заробітку (доходу), починаючи з 10.06.2024року і до досягнення дитиною повноліття. Оскільки питання стягнення аліментів розглядалося у порядку наказного провадження, що за нормами цивільного процесуального законодавства, відбувається без повідомлення та виклику сторін, позивач не мав можливості надати свої доводи, заперечення з підтверджуючими документами щодо предмету розгляду заяви, які б вплинули на ухвалення рішення. Тому позивач змушений звернутися до суду з позовною заявою про зміну розміру аліментів, виходячи з наступного. На сьогодні, склалася ситуація, коли позивач не в змозі платити визначений судом розмір аліментів, однієї чверті заробітку (доходу). За останні декілька років стан його здоров`я значно погіршився. Внаслідок того, що позивач постійно вимушений проходити лікування, не має можливості нормально працювати та влаштуватися на постійну роботу. Заробіток має мінливий характер. За домовленістю між позивачем та підповідачем, починаючи з квітня місця 2023 року досягнуто та фактично запроваджено побачення з дитиною обох батьків та встановлений порядок побачення з дитиною, сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за наступним графіком: два тижні поспіль син проживає разом з батьком/позивачем, а наступні два тижні разом з матір`ю/ відповідачем. Син Позивача, ОСОБА_3 не заперечує щодо такого графіку побачення з Позивачем та проводження спільного часу разом, із повним забезпеченням нормальних та гідних умов життя сину, як то матеріального, фінансового, духовного розвитку та навчання тощо. Для сина створені всі необхідні умови для проживання, нормального розвитку дитини, в атмосфері моральної та матеріальної забезпеченості. Тому вважає, що розмір раніше присуджених аліментів згідно з судовим наказом від 08.08.2024 має бути змінений шляхом зменшення до 1/6 частини заробітку (доходу) позивача.

Ухвалою Миколаївського районного суду Миколаївської області від 06.11.2024 року відкрито провадження у даній справі та постановлено дану справу розглядати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.

16.12.2024 року представником відповідача ОСОБА_2 - адвокатом Павлюк С.О. сформовано в системі «Електронний суд» відзив, в якому просить відмовити в задоволені позову посилаючись на те, що надана позивачем інформація про стан його здоров`я носить інформативний характер та не підтверджує відсутність у позивача можливості працювати, заробляти кошти та утримувати дитину у розмірі, визначеному рішенням суду. Позивач не надає до суду доказів причинно-наслідкового зв`язку між його захворюванням та можливістю і здатністю до працевлаштування. Жоден з наданих Позивачем медичних документів не містить застереження щодо обмеження його трудової діяльності, натомість містить інформацію про вживання позивачем алкоголю протягом багатьох років. Судячи з позовної заяви інвалідність позивачу не встановлена, тобто стан здоров`я позивача не має характеру стійкого розладу функцій організму, який обмежує його у реалізації ним права на працю та обов`язку брати участь у утриманні дитини. Ця обставина не звільняє батьків від обов`язку по утриманню дитини. Крім цього, позивач не надає до суду інформацію про свої доходи та про наявність у нього майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів для врахування судом при визначенні розміру аліментів згідно ст. 182 СК України. Щодо ствердження позивача стосовно порядку побачень з дитиною між сторонами не вирішувалось, відповідач заперечує проти даного доводу позивача. Зазначає,що не було жодного випадку, коли дитина два тижні проживала з позивачем. З дитиною позивач спілкується ситуативно, коли дитина приходить в гості до своєї бабусі - матері позивача, яка живе неподалік позивача. Обставини, на які посилається позивач, не є безумовною підставою для зменшення розміру аліментів, оскільки погіршення здоров`я потребують доказування в порядку передбаченому нормами ЦПК України. Враховуючи те, що позивач переконливих доказів, що підтверджують обставини, на яких ґрунтується позовні вимоги не надав, а також обставини, що наводить в обґрунтування та на підтвердження заявлених вимог, в розумінні вищезазначених норм матеріального закону (ст. 192 СК України), не є істотними та достатніми для зменшення визначеного за рішенням суду розміру аліментів, та слугувати самостійними підставами для зменшення їх розміру не можуть, крім того, розмір стягуваних аліментів за рішенням суду не є завищеним, тому відповідач вважає, що достатніх та законних підстав для зменшення розміру аліментів немає.

16.04.2025року представником позивача ОСОБА_1 -адвокатом Дідух К.О. сформовано в системі «Електронний суд» додаткові пояснення. Правовими підставами позовних вимог позивачем було вказано, в тому числі, про погіршення стану здоров`я позивача, на підтвердження чого надавалися докази про неодноразове перебування на стаціонарному лікуванні, медичні висновки та виписні епікризи тощо. Додатково зазначає, що на утриманні Позивача ОСОБА_1 знаходиться непрацездатна мати ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Даний факт підтверджується пенсійним посвідченням, а також довідкою про доходи, згідно з якою пенсія складає 2 980,00 гривень. Інших родичів, які можуть утримувати ОСОБА_4 немає.

26.06.2025року представником відповідача ОСОБА_2 -адвокатом Павлюк С.О. сформовано в системі «Електронний суд» додаткові пояснення. Предметом позову Позивача є зменшення розміру аліментів з метою зменшення витрат позивача на харчування, лікування, розвиток, навчання, відпочинок, дозвілля, одяг, взуття, безпеку його дитини у країні з нестабільною економікою в умовах воєнного стану. Обов`язок утримувати дитину покладається рівною мірою на обох батьків. З документів, наданих позивачем до суду, зрозуміла позиція позивача, що його дитина всіх вищеперерахованих благ не потребує, оскільки забезпечити мінімальне задоволення потреб дитини з урахуванням бажаної для позивача суми аліментів в розмірі 1/6 його доходів, або ж близько 2500,00 грн (з урахуванням ч.2 ст.195 СК України) неможливо. Обов`язок утримання і виховання дитини значною мірою покладається на відповідача, тоді як позивач судячи з інформації ДПІ - цілеспрямовано не працевлаштовується офіційно та продовжує працювати неофіційно водієм з вантажних перевезень, приховуючи свої доходи від держави та дитини. На примусовому виконанні у Новоодеському відділі державної виконавчої служби у Миколаївському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) перебуває виконавче провадження № 77379792 з примусового виконання судового наказу № 945/1366/24, виданого Миколаївським районним судом Миколаївської області про стягнення аліментів на утримання дитини, кошти аліментів Позивач сплачує справно, отже, має можливість їх сплачувати. З дитиною Позивач не спілкується, окрім коштів аліментів дитині нічого не купує, не дарує та не цікавиться, скільки коштує лікування звичайної застуди дитини чи скільки коштує сезонне взуття для тринадцятирічної дитини. Позивач надав до суду Витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи від 16.06.2025 року № 174/25/1516/В, згідно з яким Позивачеві встановлено третю групу інвалідності. Згідно Витягу потреба у постійному сторонньому догляді у Позивача - відсутня (п.17.1.3 Витягу), ступінь втрати професійної працездатності Позивача - не встановлено (п. 17.2 Витягу), тимчасова непрацездатність Позивачу - не встановлена (п. 17.3 Витягу), протипоказання щодо керування транспортними засобами Позивачем - відсутні (п.17.4.3 Витягу). Тобто обмежень позивача щодо трудової та професійної самореалізації та заробітку коштів експертна команда з оцінювання повсякденного функціонування особи не встановила. Ця обставина не звільняє батьків від обов`язку по утриманню дитини. Але позивач не надає суду інформацію про вжиті ним заходи щодо працевлаштування, про те, чи звертався він до державної служби зайнятості, щоб знайти роботу, яка відповідає його можливостям. Позивач не надає до суду інформації про те, чи звертався він до органів ПФУ із заявою про призначення пенсії по інвалідності. З урахуванням відсутності у позивача законних джерел доходів і необхідності утримувати малолітню дитину, позивач повинен реалізувати своє право на пенсію по інвалідності. Згідно Витягу та доданих до нього рекомендацій додаткових витрат на лікування, придбання медикаментів, реабілітацію, догляд, утримання позивач не потребує. За ч.8 ст.7 СК України регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини. Зменшення розміру аліментів без доведення погіршення майнового становища платника аліментів, не буде спрямовано на належне забезпечення дитини та суперечитиме її інтересам. Позивач не надав жодних доказів на підтвердження того, що встановлена інвалідність погіршує його майновий стан та позбавляє його можливості сплачувати аліменти у розмірі, визначеному рішенням суду. Навпаки до встановлення інвалідності у позивача не було ніяких доходів, після встановлення інвалідності - Позивач має право на отримання пенсії по інвалідності, тобто порівняно з минулим - майнове становище Позивача покращилося. Переконливих доказів, що підтверджують обставини, на яких ґрунтується позовні вимоги Позивач не надав, розмір аліментів, що стягуються за рішенням суду не є завищеним.

Ухвалою Миколаївського районного суду Миколаївської області закрито підготовче провадження у справі та призначити справу до судового розгляду по суті.

У судове засідання позивач ОСОБА_1 та його представник адвокат Дідух К.О. не з`явилися, при цьому представником сформовано в системі «Електронний суд» заяву про розгляд справи без їх участі наполягаючи на задоволенні позову.

Відповідач ОСОБА_2 та її представник адвокат Павлюк С.О. у судове засідання не з`явилися, при цьому представником відповідача сформовано в системі «Електронний суд» клопотання про розгляд справи за відсутності сторін, за наявних у справі матеріалів.

Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, повно і всебічно з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступного висновку.

Забезпечення кожному права на справедливий суд та реалізація права особи на судовий захист мають здійснюватися з урахуванням норм Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також практики Європейського суду з прав людини, які відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року за №3477-IV застосовуються судами при розгляді справ як джерело права.

За змістом п.1 ст.6, ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція), ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року №475/97-ВР, кожен має право на розгляд його справи упродовж розумного строку судом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Згідно ч.1 ст.2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частиною першою ст.4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

З матеріалів справи убачається, що сторони є батьками неповнолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Судовим наказом Миколаївського районного суду Миколаївської області 08.08.2024 року стягнуто з позивача ОСОБА_1 на користь відповідача ОСОБА_2 аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , щомісячно, у розмірі однієї чверті заробітку (доходу) ОСОБА_1 , починаючи з 10.06.2024 року і до досягнення дитиною повноліття.

У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Відповідно до частин першої та другої статті 27 Конвенції про права дитини держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Згідно зі статтею 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Відповідно до статей 150, 180 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, матеріально утримувати дитину до повноліття.

Згідно з положеннями статті 181 СК України способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Частина третя статті 181 СК України визначає, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

Частиною першою статті 192 СК України встановлено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим кодексом.

Ураховуючи зміст статей 181, 192 СК України розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів один із батьків дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища платника аліментів може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.

У пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів" судам роз`яснено, що розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них.

У постанові Верховного Суду України від 05 лютого 2014 року у справі № 6-143цс13 зроблено висновок, що розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.

Статтею 192 СК України передбачено можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених у судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Аналіз цієї норми права дає підстави для висновку що підставами зміни розміру аліментів є як зміна матеріального, так і зміна сімейного стану як самостійна підстава для зменшення або збільшення розміру аліментів.

При цьому такі положення закону не виключають одночасне настання обох підстав для зміни розміру аліментів: і зміни сімейного, і зміни матеріального стану. Однак, зміна сімейного стану є самостійною, не залежною від зміни матеріального стану підставою для зміни розміру аліментів.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).

Відповідно до судового наказу Миколаївського районного суду Миколаївської області від 08.08.2024року у справі №945/1366/24 розмір аліментів відповідає вимогам сімейного законодавства, а його зменшення, не буде спрямовано на належне забезпечення дитини та суперечитиме її інтересам.

Позивачу встановлено ІІІ групу інвалідності, по причині загального захворювання. Перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Миколаївській області, як отримувач державної соціальної допомоги по інвалідності (ІІІ гр.), призначена допомога.

Згідно висновку потреба у постійному сторонньому догляді - відсутня, ступінь втрати професійної працездатності - не встановлено, тимчасова непрацездатність не встановлена, протипоказання щодо керування транспортними засобами – відсутні.

Позивачем належними та допустимими доказами не підтверджено, що наявність захворювання, позбавляє його можливості працювати та отримувати заробітну плату. У наданих суду документах відсутні протипоказання до роботи.

Окрім того, позивачем не надано жодних доказів, які б дали змогу суду оцінити розмір витрат на лікування, які, за його твердженням, є значними.

Так само як і не надано достатніх та належних доказів перебування матері на утриманні позивача, доказів наявності чи відсутності інших осіб, що зобов`язані утримувати мати в силу закону.

Інших обставин, які б доводили наявність підстав для зменшення розміру аліментів, позивач не навів.

Суд бере до уваги, що аліменти є основним джерелом утримання дітей. Зменшення їхнього розміру без належного обґрунтування та доведення суттєвого погіршення матеріального становища позивача може негативно вплинути на рівень утримання дитини, що суперечить її інтересам та вимогам сімейного законодавства.

Таким чином, розмір аліментів, що стягується з позивача на утримання сина, відповідає вимогам сімейного законодавства, і їх зменшення не забезпечить належний рівень утримання дитини і суперечитиме її інтересам.

Висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 11 березня 2020 року у справі № 759/10277/18 зводяться до того, що інтереси дитини превалюють над майновим становищем платника аліментів.

Враховуючи наведене, а також приймаючи до уваги те, що позивач переконливих доказів, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги не надав, а також обставини, що наводить позивач в обґрунтування та на підтвердження заявлених вимог, в розумінні вищезазначених норм матеріального закону (ст. 192 СК України), на думку суду, не є достатніми для зменшення визначеного судовим наказом розміру аліментів, та слугувати самостійними підставами для зменшення їх розміру не можуть.

Тож, з урахуванням інтересів дитини, суд вважає, що достатніх та законних підстав для зменшення розміру аліментів немає, а відтак у задоволенні позову слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 12, 13, ч. 1 ст. 81, ст. 141, ст. ст. 258, 259, 264, 265 Цивільного процесуального кодексу України,

ухвалив:

У задоволенні позову ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ; уродженець с.Сливине Миколаїського району Миколаївської області; зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ; уродженка с.Братське; Братського району Миколаївської області; зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ; паспорт серія НОМЕР_3 ) про зменшення розміру аліментів - відмовити.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 273 ЦПК України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до ст. 354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Згідно з положеннями ст. 355 ЦПК України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції - Миколаївського апеляційного суду.

Суддя М.М.Войнарівський