Рішення від 02 березня 2026 р. у справі №487/4586/25 — Інгульський районний суд міста Миколаєва

Справа № 487/4586/25

Провадження № 2/489/180/26

РІШЕННЯ

Іменем України

03 березня 2026 року м. Миколаїв

Інгульський районний суд міста Миколаєва у складі:

головуючого судді Микульшиної Г.А.,

із секретарем судового засідання Тищенко Д.О.,

за участі:

представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Болюбаш І.О.,

відповідача ОСОБА_2 , його представника - адвоката Гавловської Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Миколаєві в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання майна спільною сумісною власністю подружжя, поділ майна подружжя, стягнення компенсації вартості майна,

встановив:

В липні 2025 року ОСОБА_1 через свого представника адвоката Болюбаш І.О. звернулась до Заводського районного суду м. Миколаєва із позовом до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя.

В обґрунтування позовних вимог посилалась на те, що перебувала з відповідачем в зареєстрованому шлюбі з 12.01.2016 до 06.06.2023. За час перебування у шлюбі сторонами було придбано наступне майно, право власності на яке зареєстровано за відповідачем: офісне приміщення загальною площею 102,3 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 (частина підвалу) – 20.05.2016; автомобіль марки BMW, модель X6, 2015 р.в., державний номер НОМЕР_1 – 2017 рік. Позивач вважає, що оскільки вказане майно придбано в період перебування в зареєстрованому шлюбі, воно підлягає поділу як об`єкти права спільної сумісної власності подружжя в рівних частках, тобто по 1/2 частці кожному. Після припинення шлюбу відповідач ОСОБА_2 одноособово використовує придбане у шлюбі офісне приміщення для здійснення своєї підприємницької діяльності, також на власний розсуд користується автомобілем. Оскільки спірний автомобіль є неподільною річчю, перебуває у володінні відповідача, ОСОБА_1 бажає отримати грошову компенсацію 1/2 його вартості, що згідно звіту про незалежну оцінку становить 620 198,50 грн. Оскільки згоди про добровільний поділ майна між сторонами не досягнуто, ОСОБА_1 звернулась із даним позовом до суду.

Посилаючись на вищевикладене, ОСОБА_1 просить суд:

-визнати спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 офісне приміщення загальною площею 102,3 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер майна: 930395848101;

-в порядку поділу спального майна визнати за ОСОБА_1 право особистої приватної власності на частину офісного приміщення загальною площею 102,3 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер майна: 930395848101;

-виділити ОСОБА_1 у власність в натурі 1/2 частину офісного приміщення загальною площею 102,3 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер майна: 930395848101;

-припинити право спільної часткової власності ОСОБА_1 на 1/2 частину офісного приміщення загальною площею 102,3 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер майна: 930395848101;

-визнати спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 автомобіль марки BMW, модель X6, 2015 р.в., VIN НОМЕР_2 ;

-в порядку спільного сумісного майна – автомобіля марки BMW, модель X6, 2015 р.в., VIN НОМЕР_2 , стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 620 198,50 грн., в якості компенсації вартості частки у спільно набутому майні, залишивши його в користуванні ОСОБА_2 ;

-припинити право власності ОСОБА_1 на частку автомобіля марки BMW, модель X6, 2015 р.в., VIN НОМЕР_2 ;

-стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 15 140,00 грн.

Згідно ухвали Заводського районного суду м. Миколаєва від 10.07.2025 позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя передано до Інгульського районного суду м. Миколаєва за підсудністю.

Відповідно до протоколу авторозподілу судової справи між суддями від 19.08.2025 головуючою по справі в Інгульському районному суді м. Миколаєва визначено суддю Микульшину Г.А.

У відповідності до ухвали Інгульського районного суду м. Миколаєва від 20.08.2025 відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання у справі.

21.10.2025 на адресу суду від представника відповідача адвоката Гавловської Ю.В. надійшов відзив на позовну заяву, у якому вона виклала свої заперечення проти позову, а також просила суд об`єднати цивільну справу № 488/3766/25 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про встановлення факту проживання однією сім`єю, визнання майна спільною сумісною власністю подружжя, поділ майна подружжя з цивільною справою № 487/5486/25 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання майна спільною сумісною власністю подружжя, поділ майна подружжя, виділення частки в натурі припинення спільної часткової власності, стягнення компенсації, і передати в Корабельний районний суд м. Миколаєва для розгляду за підсудністю. В обґрунтування заявленого клопотання посилалась на те, що в провадженні Корабельного районного суду м. Миколаєва перебуває цивільна справа № 488/3766/25 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про встановлення факту проживання однією сім`єю, визнання майна спільною сумісною власністю подружжя, поділ майна подружжя. Провадження по справі відкрито Корабельним районним судом м. Миколаєва відповідно до ухвали від 15.09.2025. При цьому справа, яка перебуває в провадженні Корабельного районного суду м. Миколаєва, а також дана справа пов`язані між собою спільним предметом позову, а саме вимогою визнати майно спільною сумісною власністю та поділити як спільне майно подружжя. При цьому вартість нерухомого майна, позов про розподіл якого перебуває в провадженні Корабельного районного суду м. Миколаєва, значно перевищує вартість майна, яке підлягає розподілу в межах розгляду даної справи. Посилаючись на викладене, представник відповідача вважає, що вказані справи мають бути об`єднані в одне провадження і справа № 487/4586/25 підлягає передачі за підсудністю до Корабельного районного суду м. Миколаєва. Також представник відповідача вказувала на те, що ОСОБА_2 позовні вимоги не визнає в повному обсязі. Матеріали справи не містять будь-яких доказів участі позивача якимось чином, чи коштами, чи працею, в придбанні, на її думку, спільного майна. На переконання представника відповідача, наданий суду доказ у вигляді звіту про незалежну оцінку транспортного засобу є недопустимим, оскільки така оцінка повинна здійснюватись з оглядом транспортного засобу, з врахуванням його зносу, пошкоджень та ін.

23.10.2025 від представника позивача адвоката Болюбаш І.О. на адресу суду надійшла відповідь на відзив, згідно якої вона спростовує заперечення представника відповідача проти позову, а також висловлює свою незгоду із задоволенням клопотання про об`єднання цивільних справ та передачу справи за підсудністю. В обґрунтування своїх заперечень посилається на те, що справа № 488/3766/25, яка перебуває в провадженні Корабельного районного суду м. Миколаєва, а також дана справа № 487/4586/25 мають різний предмет позовів, різні способи та підстави захисту. Об`єднання таких несуміжних вимог створить зайві процесуальні ускладнення (потрібність додаткових доказів, різні експертизи, тощо), що зруйнує принцип процесуальної економії і поставить позивачку в невигідне становище, порушить принцип забезпечення рівності і права на своєчасний захист.

Згідно ухвали Інгульського районного суду м. Миколаєва від 24.10.2025 відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача адвоката Гавловської Ю.В. про об`єднання цивільних справ.

01.12.2025 на адресу суду від представника позивача ОСОБА_1 адвоката Болюбаш І.О. надійшла позовна заява в новій редакції (уточнена), згідно якої вона просить суд:

-визнати спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 офісне приміщення загальною площею 102,3 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер майна: 930395848101;

-в порядку поділу спального майна визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину офісного приміщення загальною площею 102,3 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер майна: 930395848101;

-встановити, що частка ОСОБА_2 у праві власності на офісне приміщення загальною площею 102,3 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер майна: 930395848101, дорівнює 1/2;

-визнати спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 автомобіль марки BMW, модель X6, 2015 р.в., VIN НОМЕР_2 ;

-в порядку спільного сумісного майна – автомобіля марки BMW, модель X6, 2015 р.в., VIN НОМЕР_2 , стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 620 198,50 грн., в якості компенсації вартості 1/2 частки у спільно набутому майні, залишивши його в користуванні ОСОБА_2 ;

-припинити право власності ОСОБА_1 на 1/2 частку автомобіля марки BMW, модель X6, 2015 р.в., VIN НОМЕР_2 ;

-стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 15 140,00 грн.

Згідно ухвали Інгульського районного суду м. Миколаєва від 18.12.2025 прийнято до розгляду позовну заяву представника позивача ОСОБА_1 в редакції від 01.12.2025; закрито підготовче провадження у справі.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 адвокат Болюбаш І.О. позовні вимоги підтримала в повному обсязі, просила позов задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 та його представник адвокат Гавловська Ю.В. в судовому засіданні позов не визнали, просили в його задоволенні. Відповідач наполягав, що спірне майно придбано за його особисті кошти, проте докази цього у нього відсутні. Клопотання про виклик свідків, викладене у відзиві на позовну заяву, відповідач та його представник в суді не підтримали.

Суд, вислухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи і встановивши фактичні обставини, дійшов наступного.

ОСОБА_2 та ОСОБА_3 перебувають в зареєстрованому шлюбі з 12.01.2016, що підтверджується Витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу (а.с.19-20).

Від спільного проживання сторони мають малолітню доньку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 18).

У відповідності до рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 06.06.2023 по справі № 487/2272/23 шлюб, зареєстрований між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 – розірвано (а.с. 21-22).

В період перебування в зареєстрованому шлюбі подружжям було придбано нерухома майно, а також автомобіль, право власності на які зареєстровано за відповідачем ОСОБА_2 .

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 20.08.2025 № 440272823 ОСОБА_2 на праві власності належить об`єкт житлової нерухомості – офіс за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 102,3 кв.м., опис – літ. А-4 (частина підвалу) – з 23.05.2016 на підставі декларації про готовність об`єкта до експлуатації серії МК № 143160331388 від 02.02.2016, виданої Управлінням Державної архітектурно-будівельної інспекції в Миколаївській області (а.с. 102).

Згідно відповіді № 2145903 від 18.12.2025 з Єдиного державного реєстру транспортних засобів автомобіль марки BMW, модель X6, 2015 р.в., VIN НОМЕР_2 , д.н.з. НОМЕР_1 , зареєстрований на праві власності за ОСОБА_2 – з 15.12.2017, первинна реєстрація транспортних засобів, які ввезено з-за кордону (а.с. 239-240).

У відповідності до повідомлення Головного управління ДПС у Миколаївській області, обсяг виручки від реалізації товарів (робіт, послуг) ФОП ОСОБА_2 складав: за 4 квартал 2003 року – 0,00 грн., за 4 квартал 2004 року 405 052,00 грн., за 4 квартал 2005 року – 482 540,50 грн., за 4 квартал 2006 року – 274 206,09 грн., за 4 квартал 2007 року – 177 500,00 грн., за 4 квартал 2008 року – 157 600,00 грн., за 4 квартал 2009 року – 124 466,67 грн., за 4 квартал 2010 року – 2 244,00 грн., за 4 квартал 2011 року – 22 867,00 грн., за 2012 рік – 0,00 грн. (а.с. 134-135).

Згідно виписки АТ «Укрсиббанк» за картковим рахунком клієнта ОСОБА_1 за період з 27.01.2014 по 31.12.2016 оборот коштів за рахунком склав: поповнення – 172 332,90 дол. США, списання – 172 102,73 дол. США; за період з 24.06.2016 по 31.12.2016 оборот коштів за рахунком склав: поповнення – 0,00 дол. США, списання – 7 119,49 дол. США (а.с. 203-208).

З пояснень сторін та матеріалів справи вбачається, що на теперішній час в провадженні Корабельного районного суду м. Миколаєва перебуває справа № 488/3766/25 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про встановлення факту спільного проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, визнання майна спільною сумісною власністю подружжя, поділ майна подружжя.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина 1 стаття 2 ЦПК України).

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (частина 1 стаття 4 ЦПК України).

Згідно зі статтею 5 ЦПК України суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. А у випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Частина перша статті 21 СК України визначає шлюбом сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у органі державної реєстрації актів цивільного стану. Відповідно до частини першої статті 36 СК України шлюб є підставою для виникнення прав та обов`язків подружжя.

У статті 60 СК України закріплено презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Разом із тим зазначена презумпція може бути спростована, й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, хто її спростовує.

Згідно з частиною третьою статті 61 СК України, якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім`ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Норма частини третьої статті 61 СК України кореспондує частині четвертій статті 65 цього Кодексу, яка передбачає, що договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім`ї, створює обов`язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім`ї.

При укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового (частина друга статті 65 СК України).

За таких обставин, за нормами сімейного законодавства умовою належності того майна, яке одержане за договором, укладеним одним із подружжя, до об`єктів спільної сумісної власності подружжя є визначена законом мета укладення договору - інтереси сім`ї, а не власні, не пов`язані із сім`єю інтереси одного з подружжя.

Таким чином, якщо один із подружжя уклав договір в інтересах сім`ї, то цивільні права та обов`язки за цим договором виникають в обох із подружжя.

Такі висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 червня 2020 року у справі № 638/18231/15-ц.

Частиною 1 статті 70 СК України встановлено, що у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Судом встановлено, що спірне офісне приміщення та автомобіль були придбані ОСОБА_2 в період шлюбу. Разом з тим, в обґрунтування своїх заперечень проти позову відповідач посилається на те, що відповідач жодним чином, ані грошима, ані працею, не приймала участі в придбанні вказаного майна.

Поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими статтями 69-72 СК України та статтею 372 ЦК України.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй (йому) особисто.

Конструкція норми статті 60 СК України свідчить про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними за час шлюбу. Разом з тим, зазначена презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, у тому числі у судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

Такий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 24 травня 2017 року у справі № 6-843цс17 та постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 372/504/17 (провадження № 14-325цс18).

Отже на майно, набуте за час шлюбу, діє презумпція виникнення права спільної сумісної власності подружжя, а визнання такого майна особистою приватною власністю дружини чи чоловіка потребує доведенню.

Належність майна до спільної сумісної власності подружжя визначається не тільки фактом придбання його за час шлюбу, але й спільною участю подружжя коштами або працею у набутті майна. Застосовуючи положення статті 60 СК України та визначаючи право спільної сумісної власності подружжя на майно, суд повинен установити не тільки факт набуття майна за час шлюбу, але й той факт, що джерелом його набуття були спільні сумісні кошти або спільна праця подружжя.

Тобто критеріями, які дозволяють надати майну статус спільної сумісної власності, є: 1) час набуття такого майна; 2) кошти, за які таке майно було набуте (джерело набуття); 3) мета придбання майна, яка дозволяє надати йому правовий статус спільної власності подружжя.

Стаття 60 СК України вважається застосованою правильно, якщо набуття майна відповідає цим критеріям.

Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

Зазначений правовий висновок викладений, зокрема, у постанові Верховного Суду України від 24.05.2017 у справі № 6-843цс17, постановах Верховного Суду 25.02.2021 у справі №335/10739/17, від 06.02.2018 у справі № 235/9895/15-ц, від 05.04.2018 у справі № 404/1515/16-ц та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.11.2018 у справі № 372/504/17 (провадження № 14-325цс18).

Крім того, згідно постанови Верховного Суду від 22.01.2020 у справі №711/2302/18 (провадження № 61-13953св19) вказано, що якщо майно придбано під час шлюбу, то реєстрація прав на нього (транспортний засіб, житловий будинок чи іншу нерухомість) лише на ім`я одного із подружжя не спростовує презумпцію належності його до спільної сумісної власності подружжя. Заінтересована особа може довести, що майно придбане нею у шлюбі, але за її особисті кошти.

Згідно з ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставі своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Аналогічна норма міститься ч. 1 ст. 81 ЦПК України.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Достовірних та неспростовних доказів на підтвердження тієї обставини, що спірне майно було придбано ним в період шлюбу за особисті кошти відповідачем ОСОБА_2 до матеріалів справи не долучено, посилань на вказані докази, клопотання про їх витребування - не здійснено.

Враховуючи вищевикладене, приймаючи до уваги вищезазначені положення діючого законодавства, суд вважає, що заперечення відповідача проти позову в цій частині спростовуються матеріалами справи, спрямовані на бажання зменшити обсяг майна подружжя, що підлягає розподілу.

За таких обставин, вимоги ОСОБА_1 про визнання за нею права власності на 1/2 частку офісного приміщення загальною площею 102,3 кв.м. за адресою: АДРЕСА_2 в цій частині обґрунтовані і підлягають задоволенню.

Щодо спірного транспортного засобу, судом встановлено наступне.

Тлумачення статті 61 СК України свідчить, що спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу, можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були набуті.

Частинами першою, четвертою статті 71 СК України передбачено, що майно, яке є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених ЦК України.

Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи. У випадку, коли при розгляді вимоги про поділ спільного сумісного майна подружжя буде встановлено, що один із них здійснив його відчуження чи використав його на свій розсуд проти волі іншого з подружжя і не в інтересах сім`ї чи не на її потреби або приховав його, таке майно або його вартість враховується при поділі (постанова Верховного Суду від 16січня 2023 року у справі № 754/3132/16-ц (провадження № 61-5956св22)). Судове рішення не має породжувати стан невизначеності у відносинах позивача з відповідачем і вимагати від них надалі вчиняти узгоджені дії для вичерпання конфлікту.

Спосіб захисту права або інтересу має бути таким, щоб у позивача не виникала необхідність повторного звернення до суду (пункт 58 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 січня 2021 року у справі № 522/1528/15-ц (провадження № 14-67цс20)).

Суд зауважує, що найбільш ефективне вирішення спору про поділ спільної сумісної власності подружжя досягається тоді, коли вимоги позивача охоплюють усе спільно набуте у шлюбі майно, зокрема й неподільне. Це відповідатиме принципу процесуальної економії, згідно з яким штучне подвоєння судового процесу є неприпустимим, бо вирішення справи у суді має усунути необхідність у новому зверненні до суду для вжиття додаткових засобів захисту (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19, провадження № 12-80гс20 (пункт 6.13), від 26 січня 2021 року у справі № 522/1528/15-ц, провадження № 14-67цс20 (пункт 82)). Спосіб захисту права є ефективним тоді, коли він забезпечуватиме поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантуватиме можливість отримати відповідну компенсацію. Тобто цей захист має бути повним і забезпечувати у такий спосіб досягнення мети правосуддя та процесуальну економію (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 року у справі № 910/3009/18, провадження № 12-204гс19 (пункт 63)).

Згідно зі статтею 63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Як вбачається з матеріалів справи, спірний автомобіль марки BMW, модель X6, 2015 р.в., VIN НОМЕР_2 , був придбаний сторонами в період перебування у шлюбі та відповідно належить до спільного майна подружжя. На теперішній час вказаний автомобіль перебуває в одноосібному користуванні ОСОБА_2 .

У разі якщо сторона договору або інша особа (зацікавлена особа) хоче отримати еквівалент вартості майна, яке було відчужено без її згоди, вона має право подати позов про стягнення компенсації в розмірі частки відчуженого спільного майна, що є ефективним способом захисту без визнання правочину недійсним та застосування реституції. У цьому випадку важливим є встановлення ринкової вартості спільного майна, яке було відчужено, на час вирішення спору (така вартість може не бути тотожною ціні, за якою майно було відчужене).

Оскільки ОСОБА_1 пред`явила позов про поділ автомобіля з метою відновлення майнових прав у спільному майні та розуміючи, що вона має право на частку компенсації від ринкової вартості цього автомобіля, то ефективним способом захисту її права буде стягнення компенсації вартості її частки в майні.

Право одного з подружжя на отримання компенсації за належну йому частку в спільному майні передбачено статтею 71 СК України, а також статями 364, 370 ЦК України.

Поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, здійснюється шляхом виділення його в натурі, а в разі неподільності присуджується одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними (частини перша, друга статті 71 СК України), або реалізується через виплату грошової чи іншої матеріальної компенсації вартості його частки (частина друга статті 364 ЦК України).

Для визначення дійсної вартості спірного рухомого майна представником позивача до матеріалів справи було долучено звіт про незалежну оцінку КТЗ, виконаний ФОП ОСОБА_5 , згідно якого вартість автомобіля BMW, модель X6, 2015 р.в., реєстраційний номер НОМЕР_1 , станом на 27.06.2025 становить 1 240 397,00 грн. (а.с. 31-39).

Посилаючись на вищевикладене, з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 в порядку поділу спільного майна подружжя підлягає стягненню грошова компенсація вартості 1/2 частки автомобіля BMW, модель X6, 2015 р.в., в сумі 620 198,50 грн.

При цьому суд не враховує заперечення відповідача щодо неналежності даного висновку як достовірного доказу вартості спірного нерухомого майна, оскільки альтернативного висновку щодо вартості спірного майна ним о матеріалів справи не долучено, клопотання про призначення судової експертизи для визначення його вартості – не заявлено.

Щодо вимог позивача про визнання заявлених до поділу об`єктів спільним сумісним майном сторін, суд не вважає належними та такими, що підлягають задоволенню, з огляду на наступне.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 січня 2024 року у справі № 523/14489/15-ц зазначено, що при розгляді справ про поділ спільного сумісного майна подружжя (жінки та чоловіка, які проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі) встановлення обсягу спільно нажитого майна є передусім питаннями доведення відповідних обставин, спростування чи неспростування презумпції спільної сумісної власності, які суд вирішує в мотивувальній частині свого рішення. Судове рішення лише підтверджує наявність режиму спільного сумісного майна. Для такого підтвердження заявлення вимоги про визнання певних об`єктів спільним сумісним майном та, як наслідок, зазначення в резолютивній частині судового рішення про таке визнання не є необхідними. Ефективним способом захисту за таких умов є саме вирішення вимоги про поділ спільного сумісного майна.

Саме вирішення спору про поділ спільного сумісного майна має місце у справі, що переглядається, а тому таке посилання в резолютивній частині є зайвим – в цій частині позовні вимоги безпідставні та не підлягають задоволенню.

Щодо компенсації сплаченого судового збору, судом встановлено наступне.

За подання даного позову до суду ОСОБА_1 було сплачено судовий збір в розмірі 15 140,00 грн., а також за подання заяви про забезпечення позову – 605,60 грн. Позовні вимоги ОСОБА_1 в частині визнання права власності на частку у спільному майні та стягнення компенсації вартості автомобіля задоволено, а тому з відповідача на її користь підлягає стягненню судовий збір в розмірі 15 745,60 грн. (15 140,00 грн. + 605,60 грн.).

Керуючись ст. ст. 30, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд -

вирішив:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання майна спільною сумісною власністю подружжя, поділ майна подружжя, стягнення компенсації вартості майна – задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_1 в порядку поділу спільного майна колишнього подружжя право власності на 1/2 частку офісного приміщення загальною площею 102,3 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 930395848101, залишивши у власності ОСОБА_2 1/2 частку офісного приміщення загальною площею 102,3 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 930395848101.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 в порядку поділу спільного майна колишнього подружжя компенсацію вартості 1/2 частки автомобіля марки BMW, модель X6, 2015 р.в., VIN НОМЕР_2 , в сумі 620 198,50 грн. (шістсот двадцять тисяч сто дев`яносто вісім гривень 50 коп.).

В задоволенні іншої частини вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 – відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 15 745,60 грн. (п`ятнадцять тисяч сімсот сорок п`ять гривень 60 коп.).

Роз`яснити, що відповідно до ч. 7 ст. 158 ЦПК України, у разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи.

Апеляційна скарга на судове рішення може бути подана до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення або з дня складання повного тексту рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або про прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Відомості про учасників справи:

позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_3 ;

відповідач: ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса АДРЕСА_4 .

Повний текст рішення складено 03.03.2026.

Суддя Г.А. Микульшина