Вирок від 02 березня 2026 р. у справі №473/1208/25 — Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області

Справа № 473/1208/25

Номер провадження1-кп/473/194/2026

ВИРОК

іменем України

"03" березня 2026 р. місто Вознесенськ

Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області у складі головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судових засідань ОСОБА_2 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в залі суду в місті Вознесенську кримінальне провадження № 12025152190000066 від 20.01.2025 за обвинуваченням

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Ілля Красноокнянського району Одеської області, українця, громадянина України, з середньою освітою, не одружений, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , та фактично проживаючий (відбуваючий покарання) за адресою: АДРЕСА_2 , засуджений 10.10.2018 вироком Любашівського районного суду Одеської області за ч. 3 ст. 186, ч. 3 ст. 187, ст. 70 КК України до 7 років позбавлення волі з конфіскацією майна,

- у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 391 КК України,

Учасники кримінального провадження:

прокурор: ОСОБА_4 ,

обвинувачений: ОСОБА_3 (відеоконференція),

В С Т А Н О В И В :

Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним.

Вироком Любашівського районного суду Одеської області від 10.10.2018 ОСОБА_3 засуджений за ч. 3 ст. 186, ч. 3 ст. 187, ст. 70 КК України та призначено покарання у виді 7 років позбавлення волі з конфіскацією всього особистого майна.

Засуджений ОСОБА_3 в місцях позбавлення волі знаходиться з 28.10.2019. Під час тримання у державній установі «Миколаївський слідчий ізолятор» вимог режиму утримання не порушував. Стягнень та заохочень не мав.

З 19.11.2019 відбуває покарання у державній установі «Вознесенська виправна колонія (№ 72)». За період відбування покарання характеризується негативно. Має 40 стягнень, заохочень не має.

09.07.2024 засуджений розглядався на комісії відповідно до статті 82 КК України у вигляді обмеження волі. Рішенням комісії відмовлено у зв`язку з тим, що засуджений не став на шлях виправлення. Після розгляду комісією у порядку статті 82 КК України, засуджений 9 разів притягувався до дисциплінарної відповідальності.

Загалом, за весь період відбування покарання має 49 стягнень, заохочень не має, участі у суспільно-корисному житті відділення та програмах диференційованого виховного впливу на засуджених не приймає, не вбачає в цьому необхідність. Спілкується з засудженими, зокрема, негативної спрямованості. У відділенні веде пасивний, пристосовницький спосіб життя.

Незважаючи на застосування заходів дисциплінарного впливу, ОСОБА_3 належних висновків для себе не зробив та продовжив порушувати режим утримання в даній установі.

20.01.2025 о 06:49, засуджений ОСОБА_3 , відбуваючи покарання у приміщенні камери №2 ДІЗО/ПКТ, будучи черговим згідно графіка чергувань, відкрито, в категоричній формі, в присутності представників адміністрації установи виконання покарань, а саме: начальника установи ОСОБА_5 , чергового помічника начальника установи ОСОБА_6 , заступника начальника установи з СВПР ОСОБА_7 , першого заступника начальника установи - заступника начальника установи з нагляду і безпеки охорони та оперативної роботи ОСОБА_8 , начальника відділу нагляду і безпеки ОСОБА_9 , виконуючого обов`язки начальника оперативного відділу ОСОБА_10 , відмовився виконувати законні вимоги адміністрації установи, а саме: приступити до прибирання в приміщенні камери №2 ДІЗО/ПКТ, в якій він утримується, чим порушив вимоги ст. 9 КВК України, згідно якої засуджені зобов`язані виконувати законні вимоги адміністрації органів та установ виконання покарань, ч. 3 ст. 107 КВК України, п. 4 ч. 2 розділу II Правил внутрішнього розпорядку установ виконання покарань, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 28.08.2018 № 2823/5 (далі - Правила), згідно якого засуджені зобов`язані виконувати встановлені законодавством вимоги персоналу установи виконання покарань, а також п. 2 ч. 2 розділу II Правил, згідно якого засуджені зобов`язані утримувати в чистоті і порядку приміщення установи виконання покарань.

При цьому, засуджений забезпечений необхідним робочим інвентарем, пройшов інструктаж з техніки безпеки та за станом здоров`я міг залучатися до прибирання у приміщенні камери № 2 ДІЗО/ПКТ.

В подальшому, засудженому ОСОБА_3 повторно, в усній формі, роз`яснено його права та обов`язки, доведено вимоги режиму відбування покарань, які передбачені ст. 9 КВК України, ч. 3 ст. 107 КВК України, п. 4 ч. 2 розділу II Правил, п. 2 ч. 2 розділу 2 Правил, а також попереджено про кримінальну відповідальність, передбачену ст. 391 КК України, після чого засудженому повторно запропоновано приступити до прибирання в приміщенні камери № 2 ДІЗО/ПКТ. Однак, засуджений ОСОБА_3 відкрито в категорійні формі, в присутності вищезазначених працівників установи відмовився виконувати законні вимоги адміністрації установи.

Дії ОСОБА_3 кваліфіковані за ст. 391 КК України, тобто злісна непокора вимогам адміністрації установи виконання покарань особою, яка відбуває покарання у виді позбавлення волі, якщо ця особа за порушення вимог режиму відбування покарання була піддана протягом року стягненню у виді переведення до приміщення камерного типу (одиночної камери).

Позиція обвинуваченого ОСОБА_3 .

Під час судового розгляду кримінального провадження обвинувачений ОСОБА_3 визнав вину повністю та підтвердив вчинення ним даного кримінального правопорушення при викладених вище обставинах. Він визнає, що своїми умисними діями вчинив кримінальне правопорушення передбачене ст. 391 КК України і та щиро розкаюється в скоєному. Пояснив суду, що відбував покарання у ДІЗО, був попереджений про кримінальну відповідальність за відмову від прибирання, але відмовився від прибирання по особистим причинам.

Докази на підтвердження встановлених судом обставин.

Так, вина обвинуваченого підтверджується дослідженими в судовому засіданні письмовими доказами:

- рапортом Вознесенського РУП ГУНП в Миколаївській області (ЄО №745 від 20.01.2025), згідно з яким зафіксовано факт порушення санітарно-гігієнічного режиму та категоричної відмови обвинуваченого від прибирання камери №2 ДІЗО/ПКТ /а.к.п. 26/;

- рапортом працівника Вознесенської виправної колонії (№72) від 20.01.2025 р. про вчинення кримінального правопорушення /а.к.п. 27/;

- протоколом огляду відеозапису від 22.01.2025 р., складеним слідчим СВ Вознесенського РУП ГУНП та доданим до нього оптичним диском формату DVD-R марки «Verbatim» із відеозаписом подій від 20.01.2025 р /а.к.п. 28-31/;

- постановою про визнання та прилучення до кримінального провадження речових доказів від 22.01.2025, відповідно до якої визнано та приєднано до матеріалів кримінального провадження №12025152190000066 від 20.01.2025 в якості речового доказу: оптичний диск торгової марки «Verbatim», типу DVD-R та об`ємом 4,7 GB /а.к.п. 32/;

- копією графіку чергувань в камері ДІЗО №2 на січень 2025 року /а.к.п. 41/;

- довідкою про заохочення та стягнення на засудженого ОСОБА_3 , відповідно до якого останній має за весь період відбування покарання 49 стягнень, заохочень не має /а.к.п. 42/;

Крім того, судом досліджено копії наказів від 06.09.2018 № 3437/к, від 23.12.2021 №220/ос-21, від 06.09.2017 №96/ос-17, від 27.09.2018 №114/ос-18, відповідно до яких начальник ДУ «Вознесенська ВК №72» ОСОБА_5 , перший заступник начальника установи - заступник начальника установи з нагляду і безпеки охорони та оперативної роботи ОСОБА_8 , заступник начальника установи з СВПР ОСОБА_7 , начальник відділу нагляду і безпеки ОСОБА_9 , оперуповноважений оперативного відділу ОСОБА_10 , черговий помічник начальника установи відділу нагляду і безпеки установи ОСОБА_6 , є представниками адміністрації установи, законі вимоги яких засуджений ОСОБА_3 мав виконувати /а.к.п. 33-38/;

Зазначені докази є узгодженими між собою та іншими доказами у справі, сумніву в своїй належності та допустимості не викликають.

Таким чином, вина обвинуваченого ОСОБА_3 в скоєні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 391 КК України доведена в повному обсязі.

Статті Закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальні правопорушення, винним у вчиненні яких визнається обвинувачений ОСОБА_3 .

Умисні дії обвинуваченого ОСОБА_3 , суд кваліфікує за ст. 391 КК України, тобто злісна непокора вимогам адміністрації установи виконання покарань особою, яка відбуває покарання у виді позбавлення волі, якщо ця особа за порушення вимог режиму відбування покарання була піддана протягом року стягненню у виді переведення до приміщення камерного типу (одиночної камери).

Обставини, які пом`якшують або обтяжують покарання обвинуваченому ОСОБА_3 .

Обставиною, що пом`якшує покарання обвинуваченому, відповідно до ст. 66 КК України є щире каяття.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченому, відповідно до ст. 67 КК України, судом не встановлено.

Мотиви призначення покарання, мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку, та положення закону, якими керувався суд.

При визначенні виду та міри покарання, яке слід застосувати відносно обвинуваченого ОСОБА_3 , суд виходить з наступних обставин та враховує характер та ступінь тяжкості скоєного ним кримінального правопорушення, яке є нетяжким кримінальним правопорушенням проти правосуддя та щиро розкаюється в скоєному.

Суд також враховує умови життя обвинуваченого ОСОБА_3 , його соціальне та матеріальне становище, стан здоров`я, рівень культури та освіти, сімейний стан, соціально - психологічні риси, при дослідженні яких з`ясовано, що обвинувачений ОСОБА_3 повністю усвідомлював значення своїх умисних дій і в повній мірі міг керувати ними. Вивченням даних про особу обвинуваченого ОСОБА_3 встановлено, що відбував покарання в ДУ «Вознесенська виправна колонія № 72», за місцем відбуття покарання характеризується негативно, раніше судимий, на обліку у психіатра, нарколога не перебуває.

З урахуванням всіх обставин кримінального провадження, позиції прокурора, обвинуваченого, при призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_3 , враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, передбаченого ст. 391 КК України, а також інші обставини кримінального провадження, при наявності пом`якшуючої покарання обставини та відсутності обтяжуючої обставини покарання, з врахуванням особи обвинуваченого ОСОБА_3 , його ставлення до вчиненого ним кримінального правопорушення, суд вважає можливим призначити вид основного покарання в виді позбавлення волі в межах санкції визначеної ст. 391 КК України для даного виду покарання.

До даного висновку при призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_3 суд виходить із змісту ч. 2 ст. 50 КК України, відповідно до якої покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень, як засудженими, так і іншими особами.

Мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку, та положення закону, якими керувався суд.

Запобіжний захід обвинуваченому не обирався, арешт на майно не накладався, рішення про речові докази приймається відповідно до ст. 100 КПК України.

Крім того, відповідно до ч. 1, 3 ст. 71 КК України до призначеного покарання, за сукупністю вироків, частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Любашівського районного суду Одеської області від 10.10.2018, яким ОСОБА_3 засуджений за ч. 3 ст. 186, ч. 3 ст. 187, ст. 70 КК України до покарання у виді 7 років позбавлення волі з конфіскацією майна (т.1, а.п.47-50).

Керуючись ст.ст. 370, 374 КПК України, суд,

У Х В А Л И В :

ОСОБА_3 визнати винним за пред`явленим йому обвинуваченням в скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 391 КК України та призначити йому покарання в виді позбавлення волі строком 1 /один/ рік.

На підставі ч. 1, 3 ст. 71 КК України, до призначеного покарання, за сукупністю вироків, частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Любашівського районного суду Одеської області від 10.10.2018 року та остаточно до відбування покарання обвинуваченому ОСОБА_3 призначити покарання у виді позбавлення волі на строк 1 /один/ рік 1 /один/ місяць з конфіскацією майна.

Речовий доказ: оптичний компакт диск «Verbatim», типу DVD-R 4.7 GB -- залишити у матеріалах даного кримінального провадження (а.к.п. 31).

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано.

Вирок може бути оскаржений до Миколаївського апеляційного суду через Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Суддя ОСОБА_1