Постанова від 02 березня 2026 р. у справі №162/773/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 березня 2026 рокуЛьвівСправа № 162/773/25 пров. № А/857/34308/25

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Заверухи О.Б.,

суддів Гінди О.М., Онишкевича Т.В.,

за участю секретаря судового засідання Тучапської Д.Р.,

розглянувши у судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Любешівського районного суду Волинської області від 30 липня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови,

суддя (судді) в суді першої інстанції – Цибень О.В.,

час ухвалення рішення – не зазначено,

місце ухвалення рішення – селище Любешів,

дата складання повного тексту рішення – не зазначено,

В С Т А Н О В И В:

24 липня 2025 року ОСОБА_1 звернувся в суд з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі – ІНФОРМАЦІЯ_2 ), в якому просив: скасувати постанову серії ВН №297 від 23.06.2025 про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі – КУпАП) та накладення адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 17000 грн; закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення.

На обґрунтування позовних вимог зазначає, що постановою серії ВН №297 від 23.06.2025 його притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 17000 грн за неуточнення облікових даних. Зазначає, що має інвалідність ІІ групи, у військовому квитку міститься запис про те, що 30.12.2014 комісією ІНФОРМАЦІЯ_3 його визнано непридатним до військової служби. В оскаржуваній постанові не вказано, що він є громадянином України, який перебуває на військовому обліку, а отже був зобов`язаний уточнити свої персональні дані, не конкретизовано і не зазначено, які саме дані були відсутні у відповідача та які необхідно було оновити. При цьому обставин, які підтверджують неможливість отримання відповідачем відомостей щодо його персональних даних у спосіб, встановлений у примітці до ст.210 КУпАП також не вказано. Вважає, що його дії кваліфіковано неправильно, оскільки обов`язок громадян України про уточнення персональних даних визначено вимогами законодавства про оборону, тому їх порушення слід кваліфікувати за ч.3 ст. 210-1 КУпАП. Разом з тим, розгляд справи відбувався за його відсутності, повідомлень про час і місце розгляду справи йому він не отримував, що порушує його права, визначені ст.268 КУпАП.

Рішенням Любешівського районного суду Волинської області від 30 липня 2025 року залишено без змін постанову серії ВН №297 від 23.06.2025 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у вигляду штрафу в розмірі 17000 гривень, винесену начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 . Залишено без задоволення позовну заяву ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що ОСОБА_1 у період з 18 травня 2024 року до 16 липня 2024 року своїх облікових даних не уточнив, отже вимог закону не виконав. Частина 3 ст.210 КУпАП передбачає відповідальність за порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку в особливий період. Проаналізувавши викладене, суд першої інстанції констатував, що дії ОСОБА_1 кваліфіковані правильно. Належних та достовірних доказів того, що позивач знятий з військового обліку матеріали справи не містять. Обставини, на які посилається позивач, не спростовують факту порушення позивачем свого обов`язку щодо уточнення даних.

Не погодившись з прийнятим рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким адміністративний позов задовольнити повністю.

Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що оскаржуване рішення є незаконним та необґрунтованим, прийняте з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Зокрема, зазначає, що в оскаржуваній постанові не вказано, що він є громадянином України, який перебуває на військовому обліку, а отже був зобов`язаний уточнити свої персональні дані, не конкретизовано і не зазначено, які саме дані були відсутні у відповідача та які необхідно було оновити. При цьому обставин, які підтверджують неможливість отримання відповідачем відомостей щодо його персональних даних у спосіб, встановлений у примітці до ст.210 КУпАП також не вказано. Вважає, що його дії кваліфіковано неправильно, оскільки обов`язок громадян України про уточнення персональних даних визначено вимогами законодавства про оборону, тому їх порушення слід кваліфікувати за ч.3 ст. 210-1 КУпАП.

Особи, які беруть участь у справі в судове засідання не прибули, хоча належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду, що відповідно до ч. 4 ст. 229, ч. 3 ст. 268, ч. 2 ст. 313 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) не перешкоджає розгляду справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу з наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід задовольнити повністю з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, начальником ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_2 винесено постанову серії ВН №297 від 23.06.2025, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП, та накладено стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17000 грн.

Відповідно до змісту оскаржуваної постанови, у приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_4 11.06.2025 близько 13 год 30 хв стало відомо, що військовозобов`язаний ОСОБА_1 порушив правила військового обліку, а саме після набрання чинності 18.05.2024 Закону №3633-ХІ від 11.04.2024 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» під час дії указу Президента України «Про загальну мобілізацію» від 24.02.2022 №65/2022, не уточнив свої облікові дані з 18.05.2024 по 16.07.2024 через ЦНАП або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста, або у ТЦК та СП, чим порушив абз.5 ч.10 ст.1 ЗУ «Про військовий обов`язок і військову службу», ч.3 ст.22 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», п.п.10-1 п.1 Правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів під час дії особливого періоду.

Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції прийшов до висновку про безпідставність позовних вимог.

Колегія суддів не погоджується з обгрунтованістю такого висновку суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Порядок та підстави притягнення до адміністративної відповідальності регулюються КУпАП (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Згідно із ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Статтею 7 КУпАП передбачено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Згідно зі ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно із ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

В свою чергу, згідно з п. 1 ст. 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення.

Згідно з ч. 1, 2, 3 ст. 283 КУпАП України, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.

Постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.

Відповідно до ст. 235 КУпАП, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України). Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Із матеріалів справи слідує, що постановою серії ВН №297 від 23.06.2025 ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП, та накладено стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17000 грн.

Відповідно до змісту оскаржуваної постанови, у приміщенні другого відділу ІНФОРМАЦІЯ_4 11.06.2025 близько 13 год 30 хв стало відомо, що військовозобов`язаний ОСОБА_1 порушив правила військового обліку, а саме після набрання чинності 18.05.2024 Закону №3633-ХІ від 11.04.2024 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» під час дії указу Президента України «Про загальну мобілізацію» від 24.02.2022 №65/2022, не уточнив свої облікові дані з 18.05.2024 по 16.07.2024 через ЦНАП або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста, або у ТЦК та СП, чим порушив абз.5 ч.10 ст.1 ЗУ «Про військовий обов`язок і військову службу», ч.3 ст.22 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», п.п.10-1 п.1 Правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів під час дії особливого періоду.

В апеляційній скарзі позивач, зокрема, зазначає про відсутність юридичного складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП.

Стосовно вищевказаних доводів колегія суддів вважає за необхідне вказати наступне.

Згідно з частинами 1, 3 статті 210 КУпАП порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку тягне за собою накладення штрафу від двохсот до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період тягне за собою накладення штрафу від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до частин 1, 3 статті 210-1 КУпАП порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, тягне за собою накладення штрафу на громадян від трьохсот до п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань - від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період, тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

В оскаржуваній постанові зазначено, що позивачем порушено вимоги абз.5 ч.10 ст.1 ЗУ «Про військовий обов`язок і військову службу», ч.3 ст.22 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», п.п.10-1 п.1 Правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів під час дії особливого періоду, за що передбачено адміністративну відповідальність ч. 3 ст. 210 КУпАП.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що 11 квітня 2024 року Верховною Радою України прийнято Закон України № 3633-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» (далі - Закону № 3633-ІХ), який набрав чинності 18 травня 2024 року.

Підпунктом 1 пункту 2 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 3633-ІХ установлено, що під час дії Указу Президента України «Про загальну мобілізацію» від 24 лютого 2022 року № 65/2022, затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про загальну мобілізацію» від 3 березня 2022 року № 2105-IX: громадяни України, які перебувають на військовому обліку, зобов`язані протягом 60 днів з дня набрання чинності цим Законом уточнити адресу проживання, номери засобів зв`язку, адреси електронної пошти (за наявності електронної пошти) та інші персональні дані: у разі перебування на території України - шляхом прибуття самостійно до територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем перебування на військовому обліку чи за своїм місцем проживання, або до центру надання адміністративних послуг, або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста (за наявності).

Відповідно до 2 статті 17 Закону України «Про оборону України» громадяни України чоловічої статі, придатні до проходження військової служби за станом здоров`я і віком, а жіночої статі - також за відповідною фаховою підготовкою, повинні виконувати військовий обов`язок згідно із законодавством.

Згідно з абзацом 2 частини 10 статті 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (в редакції Закону № 3633-ІХ) громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані уточнити протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, свої персональні дані через центр надання адміністративних послуг або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки.

Відповідно до абзацу 6 частини 10 статті 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» № 2232-XII (далі - Закон № 2232-XII, в редакції Закону № 3633-ІХ) громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.

Загальні правила військового обліку встановлені статтею 33 Закону № 2232-XII, якою закріплено, що військовий облік громадян України поділяється на облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів. Військовий облік усіх призовників, військовозобов`язаних та резервістів ведеться за місцем їх проживання і відповідно до обсягу та деталізації поділяється на персонально-якісний, персонально-первинний та персональний. Військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів ведеться в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Взяттю на військовий облік військовозобов`язаних у територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, у відповідному підрозділі Служби зовнішньої розвідки України підлягають громадяни України, які досягли 27-річного віку під час перебування на військовому обліку призовників (підпункт 2 частини 1 статті 37 Закону № 2232-XII).

Механізм організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі - військовий облік) визначено Порядком організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 року № 1487 (далі – Порядок № 1487), додатком 2 до якого затверджені Правила військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі також - Правила військового обліку).

Відповідно до положень пункту 1 Правил військового обліку призовники, військовозобов`язані та резервісти повинні, зокрема:

прибувати за викликом районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, підрозділів Служби зовнішньої розвідки на збірні пункти, призовні дільниці, до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, підрозділів Служби зовнішньої розвідки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках, розпорядженнях) районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, підрозділів Служби зовнішньої розвідки для взяття на військовий облік та визначення призначення на особливий період, оформлення військово-облікових документів, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на навчальні (перевірочні) та спеціальні збори військовозобов`язаних та резервістів;

проходити медичний огляд та лікування в закладах охорони здоров`я згідно з рішеннями комісій з питань приписки, призовних комісій або військово-лікарських комісій районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я СБУ, а у Службі зовнішньої розвідки - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки;

особисто повідомляти в семиденний строк органам, в яких вони перебувають на військовому обліку, про зміну персональних даних, зазначених у статті 7 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів», а також надавати зазначеним органам документи, що підтверджують право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації з підстав, визначених у статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Відповідно до пункту 22 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 560 резервісти та військовозобов`язані протягом 60 днів з дня набрання чинності Указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, зобов`язані уточнити свої облікові дані (адресу місця проживання, номери засобів зв`язку, адреси електронної пошти (за наявності) та інші персональні дані) через центри надання адміністративних послуг або електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста, або у районному (міському) територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем свого перебування або місцезнаходження чи відповідному підрозділі розвідувальних органів України, Центральному управлінні або регіональному органі СБУ.

Абзацом 7 частини 3 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (в редакції Закону № 3633-ІХ) визначено, що інші військовозобов`язані протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, зобов`язані уточнити свої облікові дані через центри надання адміністративних послуг або електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем свого перебування або знаходження.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку про те, що неуточнення військово-облікових даних протягом 60 днів з дня набрання чинності Законом України № 3633-ІХ від 11 квітня 2024 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» (тобто в період 18 травня 2024 року по 16 липня 2024 року включно) у відповідності до підпункту 1 пункту 2 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України № 3633-ІХ, а саме адреси проживання, номерів засобів зв`язку, адреси електронної пошти (за наявності електронної пошти) та інших персональних даних, шляхом самостійного прибуття до ТЦК та СП за місцем перебування на військовому обліку чи за своїм місцем проживання, або до ЦНАП, або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста (за наявності), має кваліфікуватись за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

Таким чином, ІНФОРМАЦІЯ_2 неправильно кваліфіковано дії ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 210 КУпАП, оскільки фактично саме вимогами законодавства України про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію визначено обов`язок громадян України щодо уточнення військово-облікових персональних даних у відповідності до підпункту 1 пункту 2 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України № 3633-ІХ.

Колегія суддів звертає увагу на те, що Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу» (в редакції Закону України № 3633-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку») окремо виділяє обов`язок громадян України щодо уточнення персональних даних та обов`язок громадян України виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.

Суд апеляційної інстанції зауважує, що об`єктивна сторона правопорушення, визначеного ч. 3 ст. 210-1 КУпАП передбачає невиконання, зокрема, приписів ст. 21 та 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію», тому застосування до спірних правовідносин ст. 210 КУпАП є безпідставним.

З огляду на викладене, суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку про правомірність притягнення позивача до адміністративної відповідальності за правопорушення, передбачене ч.3 ст.210 КУпАП, і накладення на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу.

Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для скасування постанови ІНФОРМАЦІЯ_1 серії ВН №297 від 23 червня 2025 року по справі про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 Кодексу України про адміністративні правопорушення, і закриття справи про адміністративне правопорушення.

Колегія суддів також враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Також згідно позиції Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформованої, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи та допущено порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, що відповідно до частини 1 статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення.

Керуючись ст. 243, ст. 286, ст. 308, ст. 310, п. 2 ч. 1 ст. 315, ст. 317, ч. 1 ст. 321, ст. 322, ст. 325, ст. 328 КАС України, суд –

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити повністю.

Рішення Любешівського районного суду Волинської області від 30 липня 2025 року у справі № 162/773/25 скасувати та прийняти нову постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.

Постанову ІНФОРМАЦІЯ_1 серії ВН №297 від 23 червня 2025 року по справі про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 Кодексу України про адміністративні правопорушення, скасувати і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та не може бути оскаржена.

Головуючий суддя О. Б. Заверуха

судді О. М. Гінда

Т. В. Онишкевич