Постанова від 02 березня 2026 р. у справі №306/932/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 березня 2026 рокуЛьвівСправа № 306/932/25 пров. № А/857/36650/25

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Заверухи О.Б.,

суддів Гінди О.М., Онишкевича Т.В.,

за участю секретаря судового засідання Тучапської Д.Р.,

розглянувши у судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Закарпатській області на рішення Свалявського районного суду Закарпатської області від 25 серпня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Закарпатській області про скасування постанови,

суддя (судді) в суді першої інстанції – Уліганинець П.І.,

час ухвалення рішення – не зазначено,

місце ухвалення рішення – м. Свалява,

дата складання повного тексту рішення – не зазначено,

В С Т А Н О В И В:

30 травня 2025 року ОСОБА_1 звернувся в суд з адміністративним позовом до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Закарпатській області, в якому просив скасувати постанову про адміністративне правопорушення від 11.03.2025 серії ЗА № 000325 щодо нього про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 6120,00 грн.

На обґрунтування позовних вимог зазначає, що постановою провідного інспектора ВЗНС Мукачівського РУ ГУ ДСНС України в Закарпатській області Кузьменко К.С. серії ЗА № 000325 від 11.03.2025 його було притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 6120 грн за ч. 1 ст. 77-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі – КУпАП) за те, що 10.03.2025 він випалював суху рослинність у вітряну погоду з порушенням Порядку спалювання сухої рослинності затверджено Наказом Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України від 12 серпня 2021 року № 541. Вважає, що дана постанова за вказане порушення є незаконною, необгрунтованою та такою, що підлягає скасуванню у зв`язку з невідповідністю висновків інспектора з фактичними обставинами справи та неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи.

Рішенням Свалявського районного суду Закарпатської області від 25 серпня 2025 року адміністративний позов задоволено повністю. Постанову серії ЗА №000325 від 11.03.2025 року, провідним інспектором ВЗНС Мукачівського РУ ГУ ДСНС України в Закарпатській області Кузьменко К.С. про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 77-1 КУпАП скасовано. Провадження у справі про адміністративне правопорушення про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 77-1 КпАП України - закрито.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що сама по собі оскаржувана постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності не може бути належним доказом вчинення особою адміністративного правопорушення, оскільки постанова про притягнення до адміністративної відповідальності по своїй правовій природі є рішенням суб`єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує відповідне фіксування цього правопорушення. Враховуючи відсутність належних та допустимих доказів що свідчили б про вчинення позивачем ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 77-1 КУпАП, крім оскаржуваної постанови, і таких відповідачем не надано, зокрема фото- чи відеофіксації наявності вказаних в оскаржуваній постанові обставин, відповідачем не підтверджено належними та допустимими доказами правомірність притягнення позивача до адміністративної відповідальності за правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 77-1 КУпАП, а також не доведено дотримання при винесенні оскаржуваної постанови вимог ст. 279,280 КУпАП щодо всебічного, повного і об`єктивного з`ясування обставин та вирішення її в точній відповідності з законом, суд першої інстанції дійшов висновку, що позов належить задовольнити.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Закарпатській області подало апеляційну скаргу, в якій просило скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що оскаржуване рішення є незаконним та необґрунтованим, прийняте з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Зокрема, зазначає, що позивачем 10.03.2025 навмисно випалювалась суха рослинність на відкритій території за адресою: АДРЕСА_1 , за що його і притягнуто до адміністративної відповідальності. Вказує, що інспектором ВЗНС Мукачівського РУ ГУ ДС НС України у Закарпатській області Кузьменко К.С. було здійснено фотофіксацію випалювання сухої рослинності на відкритій території за адресою: Мукачівський район, с.Драчино, б/н (чотири фото додаються до апеляційної скарги).

Особи, які беруть участь у справі у судове засідання не з`явились, належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду, що відповідно до ч. 4 ст. 229, ч. 3 ст. 268, ч. 2 ст. 313 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) не перешкоджає розгляду справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу з наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, постановою серії ВП №78005547 головного державного виконавця Свалявського відділу державної виконавчої служби у Мукачівському районі Закарпатської області від 06.05.2025, відкрито виконавче провадження про стягнення з ОСОБА_1 на користь держави штрафу у розмірі 6120,00 грн. (а.с.8).

Як слідує з постанови серії ЗА № 000325 від 11.03.2025, ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 77-1 КУпАП - самовільне випалювання рослинності або її залишків, та накладено адміністративне стягнення в розмірі 6120,00 грн на підставі ч. 2 ст. 308 КУпАП у разі несплати громадянином штрафу протягом 15 днів, такий стягується в подвійному розмірі (а.с. 9-10).

Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції прийшов до висновку про обгрунтованість позовних вимог.

Колегія суддів погоджується з обгрунтованістю такого висновку суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Згідно із ст. 9 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі КУпАП) адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Статтею 7 КУпАП передбачено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Згідно ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Згідно із ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

В свою чергу, згідно з п. 1 ст. 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Зазначена норма встановлює обов`язок суб`єкта владних повноважень щодо доказування правомірності своїх рішень, дій чи бездіяльності.

Статтею 72 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладаються на відповідача.

Зазначена норма вказує на те, що саме на суб`єкта владних повноважень покладається обов`язок по доведенні правомірності своїх дій/рішень. При цьому суб`єкт владних повноважень при винесенні постанови про притягнення особи до адміністративної відповідальності має чітко дотриматися вимог КУПАП.

Притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 77-1 КУпАП згідно з постановою про накладення адміністративного стягнення серії ЗА №000325 від 11.03.2025 за твердженням відповідача відбулося через допущене позивачем випалювання сухої рослинності з порушенням Порядку спалювання сухої рослинності затверджено Наказом Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України від 12 серпня 2021 року № 541, а саме: випалювання сухої природної рослинності у вітряну погоду (пункт 2 Порядку).

Відповідно до ч.1 ст. 77-1 КУпАП випалювання стерні, луків, пасовищ, ділянок із степовою, водно-болотною та іншою природною рослинністю, рослинності або її залишків та опалого листя на землях сільськогосподарського призначення, у смугах відводу автомобільних доріг і залізниць, у парках, інших зелених насадженнях та газонів у населених пунктах без дотримання порядку, встановленого центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища, тягнуть за собою накладення штрафу на громадян від ста вісімдесяти до трьохсот шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб - від дев`ятисот до однієї тисячі двохсот шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

У розділі ІІ п.1 Порядку випалювання сухої рослинності або її залишків, який затверджено Наказом Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України 12 серпня 2021 року № 541 визначено, що випалювання сухої рослинності допускається виключно у випадку гасіння пожеж в екосистемах пожежно-рятувальними підрозділами (частинами) визначеними статтями 60-63 Кодексу цивільного захисту України за рішенням керівника гасіння пожежі у відповідності до Статуту дій органів управління та підрозділів Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту під час гасіння пожеж, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 26 квітня 2018 року № 340, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 10 липня 2018 року за № 802/32254.

П.2 Порядку передбачає, що випалювання залишків сухої рослинності допускається у наступних випадках: для приготування їжі (у печі, на мангалі чи за допомогою іншого обладнання), обігріву оселі (дрова, хмиз, брикети); у традиційно-культурних цілях (багаття на Івана Купала, тощо). Таке випалювання здійснюється за попереднім узгодженням місця та часу з органами місцевого самоврядування. Забороняється проводити будь-які випалювання у вітряну погоду, окрім випалювання залишків сухої рослинності у закритих приміщеннях. Розпалювання багать для випалювання залишків сухої рослинності має проводитись у відповідності до Правил пожежної безпеки в Україні затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 30 грудня 2014 року № 1417, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 05 березня 2015 року за № 252/26697 та інших норм законодавства.

Як слідує з матеріалів справи, на підтвердження правомірності притягнення позивача до адміністративної відповідальності за порушення ч. 1 ст. 77-1 КУпАП відповідачем в оскаржуваній постанові, а також у суді першої інстанції разом із відзивом на позовну заяву не подано жодних доказів.

Колегія суддів звертає увагу на те, що долучені відповідачем до апеляційної скарги чотири фотознімки не є допустимими доказами у справі про адміністративне правопорушення, оскільки посилання на такі докази відсутнє у постанові про адміністративне правопорушення.

Крім того, на переконання суду апеляційної інстанції, вказані фотознімки не є належними доказами у справі про адміністративне правопорушення, не містять інформації щодо предмета доказування, оскільки фотознімки не містять дати та часу їх виготовлення, а також з таких неможливо ідентифікувати позивача та місце здійснення фотозйомки.

Таким чином, фактично єдиним доказом вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 77-1 КУпАП, є постанова про накладення адміністративного стягнення серії ЗА №000325 від 11.03.2025.

Колегія суддів зазначає, що постанова про накладення адміністративного стягнення серії ЗА №000325 від 11.03.2025 не є достатнім доказом вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 77-1 КУпАП, оскільки зазначена постанова є предметом спору між сторонами та не може розглядатися, як доказ, за відсутності інших доказів на підтвердження обставин, вказаних у постанові.

Згідно з частинами першою та другою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, в адміністративному процесі, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень тягар доказування правомірності своїх рішень, дій чи бездіяльності покладається на відповідача - суб`єкта владних повноважень, який повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, що можуть бути використані як докази у справі.

Оскільки позивач проти вчинення адміністративних правопорушень заперечував, з чим не погоджувався відповідач, останній зобов`язаний подати докази на спростування таких заперечень.

Будь-яких належних та допустимих доказів, що свідчили б про вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого передбачених частиною 1 статті 77-1 КУпАП, крім оскаржуваної постанови, відповідачем не надано.

При цьому, суд апеляційної інстанції зазначає, що складення постанови з дотриманням вимог КУпАП не є достатнім доказом підтвердження вчиненого особою правопорушення, оскільки саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення. Така постанова за своєю правовою природою є рішенням суб`єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.

Наведений висновок узгоджується із позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 26 квітня 2018 року у справі № 338/1/17.

Лише фіксація вчинення адміністративного правопорушення позивача підтверджує правомірність накладення відповідачем адміністративного стягнення та буде вважатися належним доказом по справі, однак в цій справі відсутні будь-які відеозаписи чи фотофіксація правопорушення, а, отже, судом неможливо встановити, що позивачем справді було порушено п. 2 Порядку спалювання сухої рослинності затверджено Наказом Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України від 12 серпня 2021 року № 541.

Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення серії ЗА №000325 від 11.03.2025, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 77-1 КУпАП, слід скасувати, а справу про адміністративне правопорушення - закрити.

Колегія суддів також враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Також згідно позиції Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформованої, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.

За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому оскаржуване рішення слід залишити без змін.

Керуючись ст. 243, ст. 286, ст. 308, ст. 310, п. 1 ч. 1 ст. 315, ст. 316, ч. 1 ст. 321, ст. 322, ст. 325, ст. 328 КАС України, суд –

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Закарпатській області залишити без задоволення, а рішення Свалявського районного суду Закарпатської області від 25 серпня 2025 року у справі № 306/932/25 – без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та не може бути оскаржена.

Головуючий суддя О. Б. Заверуха

судді О. М. Гінда

Т. В. Онишкевич