Постанова від 02 березня 2026 р. у справі №460/5328/24 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 березня 2026 рокуЛьвівСправа № 460/5328/24 пров. № А/857/8321/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

судді-доповідача -Шевчук С. М.

суддів -Кухтея Р. В. Носа С.П.

розглянувши в порядку письмового провадження у письмово -електронній формі в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 20 січня 2026 року у справі № 460/5328/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання протиправними дій,

місце ухвалення судового рішення м. Рівне

суддя у І інстанціїК.М.Недашківська

дата складання повного тексту рішення20 січня 2026 року

ВСТАНОВИВ:

І. ОПИСОВА ЧАСТИНА

Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 20 січня 2026 року у справі № 460/5328/24 прийнято поданий Головним управлінням Пенсійного фонду України в Рівненській області звіт про виконання рішення суду по справі №460/5328/24.

Не погоджуючись з обумовленою ухвалою суду першої інстанції позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу та ухвалити постанову, якою відмовити відповідачу у прийнятті звіту та зобов`язати повторно подати звіт. В доводах апеляційної скарги посилається на невірне та неповне виконання відповідачем судового рішення у цій справі.

Відповідач своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався, відповідно до частини 4 статті 304 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Про розгляд апеляційної скарги відповідач та позивач повідомлені через електронний кабінет сервісу "Електронний суд" Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (ЄСІТС), підтвердженням чого є відповідні дані автоматизованої системи документообігу суду.

У разі відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю, суд апеляційної інстанції розглядає справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів (п. 1 ч. 1 ст. 311 КАС України).

ІІ. ОЦІНКА СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що у спірному випадку пенсійний орган виконав судове рішення в частині предмета, який був спірний.

ІІІ. ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 27.01.2025 постановлено:

«Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії (бездіяльність) Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області щодо відмови листом №5831-4542/П-02/8-1700/24 від 06.05.2024 року в здійсненні перерахунку з 01.02.2020 року основного розміру моєї пенсії на підставі направленої Фінансово-економічним управлінням Адміністрації Державної прикордонної служби України Довідки №11/19704-суд від 04.03.2024 року з обов`язковим врахування з 01.07.2021 року щомісячної доплати до пенсії в сумі 2 000,00 гривень, встановленої Постановою КМУ від 14.07.2021 року, підвищення пенсії (щорічної індексації) з 01.03.2022 року за нормами ст.64 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” без обмеження такого щомісячного підвищення пенсії на рівні 1 500,00 гривень та виплати пенсії, після здійснення її перерахунку, без обмеження максимальним розміром на рівні 10 (десяти) прожиткових мінімумів, встановлених законом на 01 січня календарного року для непрацездатних осіб.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області провести з 01.02.2020 року обчислення, перерахунок та виплату основного розміру моєї пенсії на підставі направленої Фінансово-економічним управлінням Адміністрації Державної прикордонної служби України Довідки №11/19704-суд від 04.03.2024 року виходячи з 92% відповідних сум грошового забезпечення з обов`язковим врахування з 01.07.2021 року щомісячної доплати до пенсії в сумі 2 000,00 гривень, встановленої Постановою КМУ від 14.07.2021 року, підвищення пенсії (щорічної індексації) за нормами ст.64 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” з 01.03.2022 року на коефіцієнт збільшення 1,14, встановлений Постановою КМУ від 16.02.2022 року №118, з 01.03.2023 року на коефіцієнт збільшення 1,197, встановлений Постановою КМУ від 24.02.2023 року №168, з 01.03.2024 року на коефіцієнт збільшення 1,0796, встановлений Постановою КМУ від 23.02.2024 року №185, без обмеження такого щомісячного підвищення пенсії в межах суми у 1 500,00 гривень та виплати пенсії після здійснення її перерахунку без обмеження максимальним розміром».

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 08.10.2025 вирішено:

«Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області – задоволено частково.

Рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 27 січня 2025 року в адміністративній справі №460/5328/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання дій протиправними дій, зобов`язання вчинити дії – скасувати та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 – задоволити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області щодо відмови ОСОБА_1 в проведенні перерахунку та виплати пенсії з 01.02.2020 року на підставі довідки Фінансово-економічного управління Адміністрації Державної прикордонної служби України №11/19704-суд від 04.03.2024 року про розмір грошового забезпечення станом на 01.01.2020 року.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області здійснити перерахунок і виплату пенсію ОСОБА_1 з 01.02.2020 року на підставі довідки Фінансово-економічного управління Адміністрації Державної прикордонної служби України №11/19704-суд від 04.03.2024 року про розмір грошового забезпечення станом на 01.01.2020 року, з урахуванням раніше проведених виплат. У задоволенні решта позовних вимог ОСОБА_1 – відмовити».

Позивач подав до суду заяву про зобов`язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення, яке набрало законної сили.

Ухвалою суду від 08.12.2025 заяву ОСОБА_1 про зобов`язання суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення в адміністративній справі №460/5328/24 – задоволено; зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області подати до суду звіт про виконання судового рішення в адміністративній справі №460/5328/24 у місячний строк з дня отримання суб`єктом владних повноважень копії цієї ухвали.

30 грудня 2025 року відповідач подав до суду звіт про виконання судового рішення.

ІV. ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ

Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи, викладені у апеляційній скарзі, правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права і правової оцінки обставин у справі у межах, визначених статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України), колегія суддів встановила таке.

Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Статтею 129-1 Конституції України передбачено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Отже, судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень.

Статтею 14 КАС України передбачено, що судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України. Судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

В силу положень частини 4 статті 372 КАС України, примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому законом.

За правилами частини 1 статі 373 КАС України, виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Згідно з положеннями частини 1 статті 1 Закону України Про виконавче провадження від 2 червня 2016 року № 1404-VIII (далі - Закон № 1404-VIII) виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження, та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

У частині 1 статті 11 Закону № 1404-VIII йдеться про те, що державний виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

З аналізу вищезазначених законодавчих норм убачається, що не можна зобов`язати суб`єкта владних повноважень виконувати судове рішення шляхом ухвалення з цього приводу іншого судового рішення, оскільки примусове виконання рішення суду здійснюється в порядку, передбаченому Законом № 1404-VIII.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі № 686/23317/13-а.

Відповідно до частини 1 статті 370 КАС України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Обов`язковість виконання судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Конституційний Суд України зазначив, що складовою права кожного на судовий захист є обов`язковість виконання судового рішення (абзац третій пункту 2.1 мотивувальної частини Рішення від 26 червня 2013 року № 5-рп/2013). Це право охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13 грудня 2012 року № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року № 11-рп/2012).

Конституційний Суд України у Рішенні від 26 червня 2013 року взяв до уваги практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), який, зокрема, у пункті 43 рішення у справі «Шмалько проти України», заява № 60750/00, від 20 липня 2004 року вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду.

Крім того, у Рішенні від 15 травня 2019 року № 2-р(II)/2019 Конституційний Суд України з посиланням на практику ЄСПЛ підкреслив, що визначене статтею 6 Конвенції право на суд було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне обов`язкове судове рішення не виконувалося на шкоду одній зі сторін; і саме на державу покладено позитивний обов`язок створити систему виконання судових рішень, яка була б ефективною як у теорії, так і на практиці, і гарантувала б їх виконання без неналежних затримок; ефективний доступ до суду включає право на те, щоб рішення суду було виконане без невиправданих затримок; держава та її державні органи відповідальні за повне та своєчасне виконання судових рішень, які постановлені проти них (пункт 84 рішення у справі Валерій Фуклєв проти України від 07 червня 2005 року, заява № 6318/03; пункт 43 рішення у справі Шмалько проти України від 20 липня 2004 року, заява № 60750/00; пункти 46, 51, 54 рішення у справі Юрій Миколайович Іванов проти України від 15 жовтня 2009 року, заява № 40450/04; пункт 64 рішення у справі Apostol v. Georgia від 28 листопада 2006 року, заява № 30779/04).

На підставі аналізу статей 3, 8, частин першої та другої статті 55, частин першої та другої статті 129-1 Конституції України в системному взаємозв`язку Конституційний Суд України в пункті 2.1 мотивувальної частини Рішення від 15 травня 2019 року № 2-р(II)/2019 констатував, що обов`язкове виконання судового рішення є необхідною умовою реалізації конституційного права кожного на судовий захист, тому держава не може ухилятися від виконання свого позитивного обов`язку щодо забезпечення виконання судового рішення задля реального захисту та відновлення захищених судом прав і свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави. Позитивний обов`язок держави щодо забезпечення виконання судового рішення передбачає створення належних національних організаційно-правових механізмів реалізації права на виконання судового рішення, здатних гарантувати здійснення цього права та обов`язковість судових рішень, які набрали законної сили, що неможливо без їх повного та своєчасного виконання.

Також Конституційний Суд України у рішенні від 30 червня 2009 року №16-рп/2009 зазначив, що метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини і громадянина, та наголосив, що виконання всіма суб`єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сил.

Стаття 1 Першого протоколу до Конвенції визначено, що кожна фізична чи юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до ч.1 ст. 382-2 КАСУ суд розглядає звіт суб`єкта владних повноважень про виконання судового рішення протягом десяти днів з дня його надходження в порядку письмового провадження, а за ініціативою суду чи клопотанням сторін - у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду питання, не перешкоджає судовому розгляду.

За ч. 1 ст. 382-3 КАСУ за наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень суд постановляє ухвалу про прийняття або відмову у прийнятті звіту, яку може бути оскаржено в апеляційному порядку за правилами частини п`ятої статті 382-1 цього Кодексу.

У зазначеній вище нормі процесуального кодексу (ст. 382 КАС України), законодавець фактично наділив суд повноваженнями контролю за виконанням того, що для суб`єкта владних повноважень передбачив у своєму рішенні адміністративний суд.

Дослідивши матеріали справи та доводи скаржника колегією суддів ураховано, що доводи заяви названого скаржника про встановлення судового контролю та апеляційної скарги зводяться про неналежне виконання судового рішення у даній справі, яким є постанова Восьмого апеляційного адміністративного суду від 08.10.2025, якою зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області здійснити перерахунок і виплату пенсію ОСОБА_1 з 01.02.2020 року на підставі довідки Фінансово-економічного управління Адміністрації Державної прикордонної служби України №11/19704-суд від 04.03.2024 року про розмір грошового забезпечення станом на 01.01.2020 року, з урахуванням раніше проведених виплат. У задоволенні решта позовних вимог ОСОБА_1 – відмовлено.

Зі змісту звіту та доданих матеріалів вбачається, що на виконання рішення у справі №460/5328/24 пенсійним органом здійснено перерахунок пенсії Позивача з 01.02.2020 на підставі довідки Фінансово-економічного управління Адміністрації Державної прикордонної служби України №11/19704-суд від 04.03.2024 про розмір грошового забезпечення станом на 01.01.2020:

Розмір пенсії з 01.02.2020 – 10545,95 грн,

Розмір пенсії з 01.03.2022 – 12022,38 грн,

Розмір пенсії з 01.03.2023 – 13522,38 грн,

Розмір пенсії з 01.03.2025 – 14598,76 грн,

Розмір пенсії з 01.02.2025 – 16098,76 грн.

За приведених обставин назване судове рішення в частині здійснення перерахунку пенсії позивача на підставі довідки Фінансово-економічного управління Адміністрації Державної прикордонної служби України №11/19704-суд від 04.03.2024 року про розмір грошового забезпечення станом на 01.01.2020 року, з урахуванням раніше проведених виплат виконане пенсійним органом.

Стосовно ж доводів апеляційної скарги з приводу не виконання судового рішення в частині фактичної виплати нарахованої суми пенсії, суд зазначає таке.

З матеріалів справи вбачається, що сума доплати за період з 01.02.2020 по 30.11.2025 становить 134162,70 грн, однак така заборгованість не є виплаченою у зв`язку з відсутністю відповідних бюджетних асигнувань.

За правилами частини першої статті 87 Бюджетного кодексу України від 08.07.2010 № 2456-VI (далі – БК України), до видатків, що здійснюються з Державного бюджету України (з урахуванням особливостей, визначених пунктом 5 частини другої статті 67-1 цього Кодексу), належать видатки на, зокрема: 9) соціальний захист та соціальне забезпечення: а) виплату пенсій військовослужбовцям та іншим особам (включаючи осіб, яким пенсія призначена на пільгових умовах та за вислугу років, що виплачується до досягнення пенсійного віку, визначеного статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування"), що відповідно до визначених законом порядку та умов встановлено здійснювати за рахунок коштів державного бюджету; виплату суми, якої не вистачає для повного покриття підприємствами та організаціями за своїх працівників витрат на виплату та доставку пенсій; виплату доплат, надбавок, підвищень до пенсій, додаткових пенсій, щомісячної компенсації сім`ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, пенсій за особливі заслуги перед Україною, а також цільової грошової допомоги на прожиття відповідно до Закону України "Про поліпшення матеріального становища учасників бойових дій та осіб з інвалідністю внаслідок війни"; виплату державної соціальної допомоги на догляд особам, зазначеним у пунктах 1-3 частини першої статті 7 Закону України "Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю"; виплату допомоги на поховання та оплату послуг з доставки виплат, визначених у цьому підпункті цієї статті Кодексу; покриття різниці між розміром пенсії, обчисленим відповідно до абзаців першого та третього частини першої, частини третьої статті 28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", та розміром пенсії, обчисленим відповідно до статті 27 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування"; сплату до Пенсійного фонду України єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за окремі категорії осіб та покриття Пенсійному фонду України недоотриманої суми коштів від застосування пільгового розміру цього внеску відповідно до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування".

Відповідно до частини першої статті 22 БК України, за обсягом наданих повноважень розпорядники бюджетних коштів поділяються на головних розпорядників бюджетних коштів та розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня.

Постановою Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 №821 затверджено Порядок здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень (далі – Порядок №821).

Пунктом 3 Порядку №821 визначено, що судові рішення та виконавчі документи, що надходять на виконання до Пенсійного фонду України та його територіальних органів реєструються та зберігаються відповідно до правил, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 17 січня 2018 р. № 55 “Деякі питання документування управлінської діяльності” (Офіційний вісник України, 2018 р., № 23, ст. 770).

Облік нарахованих на виконання рішень суду сум пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці) за минулий час та перерахованих пенсій за рішенням суду ведеться в базах даних одержувачів відповідних виплат (електронних пенсійних справах/електронних справах одержувачів) на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду України про призначення (перерахунок) відповідних виплат та у сформованому на їх підставі переліку одержувачів виплат на виконання судових рішень (далі - перелік).

Агрегована та знеособлена інформація з переліку, що містить відомості про вид пенсії (іншої виплати), суму, що належить до виплати, та джерела фінансування відповідних витрат, розміщується у загальному доступі на веб-порталі електронних послуг Пенсійного фонду України із актуалізованою інформацією станом на 1 число кожного місяця, а також в особистому кабінеті стягувача на веб-порталі електронних послуг Пенсійного фонду України.

За приписами пункту 4 Порядку №821, видатки на виплату нарахованих пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці) за рішеннями суду за минулий час (тобто за період, визначений за рішеннями суду, які набрали законної сили та видані або ухвалені після набрання чинності Законом України “Про гарантії держави щодо виконання судових рішень”, на виконання яких визначено зобов`язання органу Пенсійного фонду України здійснити нарахування/перерахунок/виплату сум пенсії, доплат, надбавок тощо до пенсії, довічного грошового утримання суддям у відставці, за час, що передує даті набрання законної сили такими рішеннями суду) та перерахованих пенсій за такими рішеннями суду здійснюються за окремими напрямами, передбаченими в бюджеті Пенсійного фонду України на таку мету, за джерелами виплати відповідних сум, визначених законодавством.

Відповідно до пункту 5 Порядку №821, виплати нарахованих на виконання рішень суду сум пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці) за минулий час проводяться щомісяця одержувачам, яких включено до переліку станом на 1 число місяця, що передує місяцю, в якому здійснюється виплата. На забезпечення таких виплат щомісяця спрямовується частина бюджетних асигнувань відповідно до розпису державного бюджету/помісячного розпису доходів і видатків бюджету Пенсійного фонду України на відповідну мету в межах коштів, передбачених бюджетом Пенсійного фонду України на відповідний рік.

Пунктом 6 Порядку №821 визначено, що видатки на виплату перерахованих пенсій за рішенням суду здійснюються в межах бюджетних асигнувань відповідно до розпису державного бюджету/помісячного розпису доходів і видатків бюджету Пенсійного фонду України на відповідну мету, які передбачені бюджетом Пенсійного фонду України на відповідний рік, одержувачам, яких включено до переліку станом на 1 число місяця, що передує місяцю, в якому здійснюється виплата.

Для забезпечення виплат за рішеннями суду, передбачених пунктами 5 і 6 цього Порядку, виплата пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці) проводиться в сумі, що визначається пропорційно виділеним на зазначені цілі бюджетним асигнуванням відповідно до розпису державного бюджету/помісячного розпису доходів і видатків бюджету Пенсійного фонду України, які передбачені бюджетом Пенсійного фонду України на відповідний рік, але не більшій від належної до виплати суми, що обліковується в переліку (пункт 7 Порядку №821).

Судом установлено, що станом на 25.12.2025 заборгованість за рішенням суду обліковується в реєстрі судових рішень за №321-22382.

28.10.2025 Головою правління Пенсійного фонду України затверджено План доходів і видатків Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області на 2025 рік, відповідно до якого виділено кошти на виконання рішень суду:

за рахунок власних доходів – 14780,1 тис. грн на виплату пенсій; 11896,8 тис. грн – на погашення заборгованості з виплати на виконання ретроспективних судових рішень;

за рахунок коштів Державного бюджету – 21954,0 тис. грн – на виплату пенсій; 35120,4 тис. грн - на погашення заборгованості з виплати на виконання ретроспективних судових рішень.

За приписами пункту 4 Положення про Головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 22.12.2014 №28-2 (зареєстрована в Міністерстві юстиції України 15.01.2015 за №41/26486), Головне управління Фонду відповідно до покладених на нього завдань, зокрема: планує доходи та видатки коштів Фонду в районі (місті), у межах своєї компетенції забезпечує виконання бюджету Фонду (пп.3); забезпечує ведення в районі (місті) реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - реєстр застрахованих осіб) та у складі цього реєстру - реєстру платників страхових внесків до солідарної системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, своєчасне внесення відомостей до них, їх використання, контроль за достовірністю відомостей, поданих до реєстру застрахованих осіб, та автоматизовану обробку інформації (пп. 4); забезпечує ведення бухгалтерського обліку з виконання доходів і видатків, кошторису видатків на утримання управління Фонду та своєчасно складає і в установленому порядку подає затверджену звітність головним управлінням Фонду (пп. 5); забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, щомісячного довічного утримання суддям у відставці, допомоги на поховання та інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Фонду та інших джерел, визначених законодавством (пп. 8).

Тобто, соціальні виплати здійснюються виключно за рахунок коштів Фонду та інших джерел, визначених законодавством. Інших фінансових можливостей, крім зазначених, для здійснення виплат управління немає.

Згідно із Положенням про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 06.04.2011 №384/2011, Пенсійний фонд України готує пропозиції щодо формування та реалізації державної політики у сфері пенсійного забезпечення та соціального страхування, бере у межах своїх повноважень участь у розробленні прогнозних показників економічного і соціального розвитку України та проекту Державного бюджету України, планує свої доходи та видатки, здійснює ефективний розподіл фінансових ресурсів для пенсійного забезпечення, розробляє проект бюджету Пенсійного фонду України, складає звіт про його виконання та подає їх в установленому порядку Міністру праці та соціальної політики для внесення на розгляд Кабінету Міністрів України.

За приписами частини першої статті 3 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - коштами, передбаченими за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Повноваження Пенсійного фонду України, як виконавця бюджетних програм у спірних правовідносинах, передбачені статтею 23 Бюджетного кодексу України, в частині першій якої зазначено, що будь-які бюджетні зобов`язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України.

Крім того, приписами пунктів 20 та 29 частини першої статті 116 Бюджетного кодексу України встановлено, що взяття зобов`язань без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом чи законом про Державний бюджет України та здійснення видатків бюджету чи надання кредитів з бюджету без встановлених бюджетних призначень або з їх перевищенням всупереч цьому Кодексу чи закону про Державний бюджет України є порушенням бюджетного законодавства.

Підсумовуючи викладене колегія суддів приходить до висновку, що виплата нарахованих (перерахованих) сум пенсій за рішенням суду здійснюється управлінням Пенсійного фонду виключно за рахунок коштів Пенсійного Фонду України та інших джерел, визначених законодавством, зокрема, за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

При цьому судом ураховано, що виділення коштів із бюджету Пенсійного фонду України на фінансування вказаних платежів не залежить від волі окремого керівника територіального органу Пенсійного фонду України, що дає підстави для висновку про відсутність в діях керівника Управління ознак вини та умислу направленого на невиплату позивачу нарахованої суми заборгованості на виконання судового рішення.

Як наслідок суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що відповідачем виконано рішення суду лише в частині перерахунку пенсії, наслідком чого є прийняття звіту про виконання названого судового рішення лише в обумовленій частині.

З урахуванням обумовленого перше речення резолютивної частини оскаржуваної ухвали підлягає зміні шляхом його викладення у такій редакції: «Прийняти поданий Головним управлінням Пенсійного фонду України в Рівненській області звіт про виконання рішення суду по справі №460/5328/24 у частині здійснення перерахунку пенсії позивача».

Стосовно ж доводів скаржника з приводу необхідності встановлення відповідачу нового строку для подання звіту про виконання судового рішення в частині виплати нарахованої заборгованості внаслідок здійсненого перерахунку пенсії за названим судовим рішенням, то колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що за відсутності бюджетного фінансування для виплати заборгованості за судовим рішенням, багаторазове встановлення відповідачу обов`язку щодо подання звіту в частині виплати такої заборгованості є формальним заходом, оскільки не впливає на поведінку відповідача та не призводить до повного виконання судового рішення, яке, як встановив суд, судове рішення у цій частині не виконується з незалежних від відповідача причин.

Отже, в такому випадку мета судового контролю відповідно до приписів статей 382 – 382-3 КАС України не досягається, а відповідно суд не убачає підстав для повторного встановлення відповідачу строку з приводу подання звіту про виконання судового рішення у частині виплати, нарахованої заборгованості внаслідок здійсненого перерахунку пенсії за названим рішенням суду, позаяк таке за відсутності бюджетного фінансування відповідача не призводить до бажаного результату.

Стосовно ж доводів скаржника щодо виплати йому після проведеного перерахунку пенсії у розмірі 14 103,21 грн, то колегія суддів зазначає, що Восьмим апеляційним адміністративним судом ухвалено постанову зобов`язального характеру лише 08.10.2025. За даними звіту відповідача про виконання судового рішення перерахунок пенсії позивачу здійснено з 01.02.2020 по 30.11.2025, за наслідком якого нараховано доплату у розмірі 134162,70грн.

Отож починаючи з грудня 2025 року відповідач повинен здійснювати виплату позивачу пенсії у розмірі з урахуванням здійсненого перерахунку на підставі довідки Фінансово-економічного управління Адміністрації Державної прикордонної служби України №11/19704-суд від 04.03.2024 року.

Долучені позивачем відомості карткового рахунку за період 01.09.2025 року по 03.12.2025 року не доводять обставин з приводу неналежного виконання відповідачем постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 08.10.2025, ухваленої у даній справі за період починаючи з грудня 2025 року по дату розгляду апеляційної скарги позивача.

Як наслідок скаржник не довів належними доказами необхідність встановлення судового контролю за виконанням судового рішення в частині яка стосується періоду починаючи з грудня 2025 року.

При цьому суд зазначає, що у разі невиконання судового рішення, позивач має право вимагати вжиття спеціальних заходів впливу на боржника, передбачених законодавством про виконавче провадження, за КАС України. Невиконання судового рішення не може бути самостійним предметом окремого судового провадження.

Частиною 1 та 2 ст. 383 КАС України передбачено, що особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень-відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.

Приписами ч. 4 ст. 383 КАС України встановлено, що заяву, зазначену у частині першій цієї статті, може бути подано протягом десяти днів з дня, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, але не пізніше дня завершення строку пред`явлення до виконання виконавчого листа, виданого за відповідним рішенням суду.

Колегія суддів також вказує, що у даному судовому рішенні відсутня кінцева дата перерахунку та виплати пенсії, то вказане судове рішення підлягає до виконання безстроково до відповідної зміни законодавства з питань обчислення та виплати пенсій та поки не буде досягнуто повного перерахунку та виплати всіх сум, визначених судом.

Судом також ураховано, що з моменту ухвалення постанови у справі 460/5328/24 законодавство з питань обчислення та виплати пенсій не зазнало жодних змін, як наслідок вказане судове рішення підлягає до виконання без будь-яких обмежень.

Отож у випадку виявлення обставин неналежного виконання відповідачем постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 08.10.2025 ухваленої у даній справі за період починаючи з грудня 2025 року до відповідної зміни законодавства з питань призначення та перерахунку пенсій, скаржник не позбавлений можливості звернутися до суду із заявою, передбаченою ст.383 КАС України про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень-відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.

Таким чином колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.

Відповідно до статті 8 Конституції України, статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України та частини першої статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави, та застосовує цей принцип з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Європейський суд з прав людини в рішенні у справі «Гарсія Руїз проти Іспанії» (рішення від 21 січня 1999 року), зокрема, зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Європейської конвенції з прав людини і зобов`язує суди викладати підстави для своїх рішень, це не можна розуміти як вимогу давати докладну відповідь на кожний аргумент.

Тому за наведених вище підстав, якими обґрунтовано судове рішення, суд не убачає необхідності давати докладну відповідь на інші аргументи, зазначені сторонами, оскільки вони не є визначальними для прийняття рішення у цій справі.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст. 308, ст. 311, ст. 315, ст. 316, ст. 321, ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Змінити перше речення резолютивної частини ухвали Рівненського окружного адміністративного суду від 20 січня 2026 року у справі № 460/5328/24 шляхом його викладення у такій редакції: «Прийняти поданий Головним управлінням Пенсійного фонду України в Рівненській області звіт про виконання рішення суду по справі №460/5328/24 у частині здійснення перерахунку пенсії позивача».

У решті ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 20 січня 2026 року у справі № 460/5328/24 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя С. М. Шевчук

судді Р. В. Кухтей

С. П. Нос