Постанова від 02 березня 2026 р. у справі №300/2168/22 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 березня 2026 рокуЛьвівСправа № 300/2168/22 пров. № А/857/5880/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

судді-доповідача -Шевчук С. М.

суддів -Кухтея Р. В.

Носа С. П.

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області на ухвалу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 08 січня 2026 року у справі № 300/2168/22 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання протиправними дій,

місце ухвалення судового рішення Івано-Франківськ

суддя у І інстанціїМикитин Н.М.

дата складання повного тексту рішенняне зазначена

ВСТАНОВИВ:

І. ОПИСОВА ЧАСТИНА

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 08 січня 2026 року у справі № 300/2168/22 заяву представника позивача про зміну способу і порядку виконання судового рішення - задоволено.

Змінено спосіб і порядок виконання рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 19.07.2022 року у справі №300/2168/22: із зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області здійснити з 01.12.2019 перерахунок та виплату пенсії із врахуванням основних та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, згідно довідки від 01.12.2021 №1928 виданої Державною установою "Територіальне медичне об`єднання МВС України в Івано-Франківській області", з урахуванням проведених платежів, на стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ - 20551088, вул. Січових Стрільців, 15, м. Івано-Франківськ, 76018) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) заборгованість з пенсії за період з 01.04.2019 по 31.08.2022 в сумі 224349 (двісті двадцять чотири тисячі триста сорок дев`ять) гривень 99 копійок.

Не погоджуючись з обумовленою ухвалою суду першої інстанції відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу та ухвалити постанову, якою у задоволенні заяви про зміну способу і порядку виконання судового рішення – відмовити. В обґрунтування апеляційної скарги вказує, що судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, судове рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

В доводах апеляційної скарги вказує, що рішення суду має зобов`язальний характер, зміна способу його виконання запропонованим заявником чином щодо стягнення конкретної суми коштів, потягне зміну рішення по суті, що не відповідає інституту зміни способу його виконання. Тому, змінивши спосіб виконання такого рішення із зобов`язання здійснити перерахунок та виплату пенсії, на стягнення конкретної суми такої виплати, буде змінено рішення по суті, з виходом при цьому за межі позовних вимог та вирішення питання, що не було предметом при розгляді справи по суті. Окрім того, як вже було зазначено вище, виплата за рішеннями судів здійснюється органами Пенсійного фонду із Державного бюджету України у порядку черговості і не обґрунтована зміна способу виконання такого рішення спричинить порушення порядку виплати таким чином, що особа, яка мала право на виплату в порядку черговості, отримає його позачергово, що не є справедливим по відношенню до інших громадян, які також чекають на виплату коштів із бюджету.

Позивач своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався, відповідно до частини 4 статті 304 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Про розгляд апеляційної скарги відповідач та позивач в особі його представника повідомлені через електронний кабінет сервісу "Електронний суд" Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (ЄСІТС), підтвердженням чого є відповідні дані автоматизованої системи документообігу суду.

У разі відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю, суд апеляційної інстанції розглядає справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів (п. 1 ч. 1 ст. 311 КАС України).

ІІ. ОЦІНКА СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що невиконання суб`єктом владних повноважень судового рішення, яке набрало законної сили, протягом двох місяців з дня набрання законної сили судовим рішенням є самостійною підставою для зміни способу і порядку виконання такого судового рішення шляхом стягнення з такого суб`єкта владних повноважень відповідних виплат, що прямо випливає з положень частини 3 статті 378 КАС України.

ІІІ. ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 19.07.2022 року у справі №300/2168/22, яке набрало законної сили 19/08/2022, зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області здійснити з 01.12.2019 перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 із врахуванням основних та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, згідно довідки від 01.12.2021 №1928 виданої Державною установою "Територіальне медичне об`єднання МВС України в Івано-Франківській області", з урахуванням проведених платежів.

Відповідно до листа Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області №0900-0202-8/60128 від 03.12.2025, на виконання судового рішення від 19.07.2022 року у справі №300/2168/22 проведено відповідний перерахунок пенсії, та різницю між перерахованим розміром і фактично виплаченою пенсією за період з 01.04.2019 по 31.08.2022 в сумі 224724,69 внесено до реєстру судових рішень Пенсійного фонду України.

Отож Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області виконало рішення суду лише в частині здійснення перерахунку пенсії позивача починаючи з 01.09.2022, з урахуванням проведених платежів.

Однак, рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 19.07.2022 року у справі №300/2168/22, яке набрало законної сили, на даний час відповідачем не виконано в повному обсязі, оскільки позивачу не виплачено суму доплати за період з 01.12.2019 по 31.08.2022 в сумі 224724,69.

Крім того, відповідно до вищенаведеного листа ГУ ПФУ у листопаді 2025 року позивачу було перераховано лише 374,70 грн в рахунок погашення нарахованої доплати по справі №300/2168/22. Таким чином, невиплаченою залишається нарахована відкладена заборгованість у розмірі 224349,99 грн.

29.12.2025 представник позивача звернулася до суду із заявою про зміну способу і порядку виконання рішення, згідно якої просить суд змінити спосіб і порядок виконання рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 19.07.2022 року у справі №300/2168/22, шляхом стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області на користь ОСОБА_1 виплати по пенсійній заборгованості з 01.04.2019 по день проведення перерахунку, в сумі 224349,99 грн. Вказана заява мотивована тим, що рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 19.07.2022 року у справі №300/2168/22, яке набрало законної сили, на даний час відповідачем не виконано в повному обсязі, оскільки не виплачено суму доплати у сумі 224349,99 грн. При цьому, невиконання суб`єктом владних повноважень судового рішення, яке набрало законної сили, протягом двох місяців з дня набрання законної сили судовим рішенням є самостійною підставою для зміни способу і порядку виконання такого судового рішення шляхом стягнення з такого суб`єкта владних повноважень відповідних виплат, що прямо випливає з положень ч.3 ст.378 КАС України.

ІV. ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ

Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи, викладені у апеляційній скарзі, правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права і правової оцінки обставин у справі у межах, визначених статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України), колегія суддів встановила таке.

Згідно з частиною першою статті 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси і просити про їх захист шляхом: визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Положенням частини першої статті 129-1 Конституції України передбачено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання.

Згідно з частинами другою та третьою статті 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Відповідно до статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, за її межами.

Порядок та підстави зміни чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення в адміністративному судочинстві врегульовані статтею 378 КАС України.

Положеннями абзацу першого частини першої статті 378 КАС України встановлено, що за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.

Згідно з частиною третьою статті 378 КАС України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Водночас, з 19 грудня 2024 року положення частини третьої статті 378 КАС України на підставі Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення положень про судовий контроль за виконанням судових рішень» від 21 листопада 2024 року № 4094-IX (далі Закон №4094-IX) були доповнені абзацом другим такого змісту: «Невиконання суб`єктом владних повноважень судового рішення, яке набрало законної сили, щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг протягом двох місяців з дня набрання законної сили судовим рішенням є самостійною підставою для зміни способу і порядку виконання такого судового рішення шляхом стягнення з такого суб`єкта владних повноважень відповідних виплат.».

Ця норма встановлює самостійну та достатню підставу для зміни способу виконання після двомісячного строку невиконання рішення про пенсійні виплати.

Згідно із пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 4094-ІХ справи у судах першої, апеляційної та касаційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цим Законом, розглядаються з урахуванням особливостей, що діють після набрання чинності цим Законом.

Як зазначено у пояснювальній записці до проєкту Закону №4094-ІХ (https://itd.rada.gov.ua/billinfo/Bills/pubFile/1861803 ) він був ухвалений як елемент виконання Україною зобов`язань у межах групи справ Іванов (№40450/04)/Бурмич (№46852/13) і Національної стратегії розв`язання проблеми невиконання судових рішень, схвалену розпорядженням Кабінету Міністрів України від 30 вересня 2020 року №1218-р.

Метою внесення змін до процесуального закону є забезпечення реального виконання судових рішень, а не формальне підтвердження обов`язку суб`єкта владних повноважень.

Зміни до частини третьої статті 378 КАС України, внесені Законом №4094-ІХ, запроваджують автоматичний наслідок у вигляді можливості зміни способу виконання після двох місяців невиконання рішення.

З цього приводу колегія суддів зазначає, що прийняттям Закону № 4094-ІХ Верховна Рада України змінила концепцію статті 378 КАС України, запровадивши самостійну підставу для зміни судом способу виконання судового рішення.

Крім того, Верховна Рада України цим законодавчим актом усунула необхідність для позивача звертатися з новим позовом для стягнення вже нарахованих, але невиплачених сум, визнавши це непропорційним і таким, що підриває ефективність судового захисту.

Виходячи з мети цих змін, судове втручання у спосіб виконання не є переглядом суті рішення, а становить механізм забезпечення реального і своєчасного виконання судового рішення, що відповідає вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та статті 129-1 Конституції України.

Застосовуючи абзац другий частини третьої статті 378 КАС України колегія суддів встановила, що оскільки рішення суду першої інстанції, не було виконане у частині виплати грошових коштів, процесуальний закон передбачає можливість зміни способу виконання із зобов`язання вчинити дії (перерахувати та виплатити) на стягнення конкретної нарахованої суми з боржника.

З матеріалів справи убачається, що на виконання рішення суду у цій справі відповідач здійснив перерахунок пенсії скаржнику за наслідками якого нараховано 224349 (двісті двадцять чотири тисячі триста сорок дев`ять) гривень 99 копійок недоплаченої суми пенсії, однак донарахована сума йому не виплачена, що свідчить про часткове невиконання рішення суду боржником.

Вказаний висновок узгоджується із правовою позицією, висловленою Верховним Судом у постанові від 28 жовтня 2025 року у справі № 380/7706/22, яка враховується судом апеляційної інстанції під час розгляду цієї апеляційної скарги.

У свою чергу зміна способу виконання судового рішення не є створенням нового грошового зобов`язання, оскільки сума заборгованості у розмірі 224349 (двісті двадцять чотири тисячі триста сорок дев`ять) гривень 99 копійок, є чітко визначеною та нарахованою самим відповідачем.

Відтак, наявні підстави для заміни невиконаного зобов`язання нарахувати та виплатити грошові кошти на стягнення з відповідача цих коштів для забезпечення належної реалізації права позивача.

Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.

Відповідно до статті 8 Конституції України, статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України та частини першої статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави, та застосовує цей принцип з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Європейський суд з прав людини в рішенні у справі «Гарсія Руїз проти Іспанії» (рішення від 21 січня 1999 року), зокрема, зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Європейської конвенції з прав людини і зобов`язує суди викладати підстави для своїх рішень, це не можна розуміти як вимогу давати докладну відповідь на кожний аргумент.

Тому за наведених вище підстав, якими обґрунтовано судове рішення, суд не убачає необхідності давати докладну відповідь на інші аргументи, зазначені сторонами, оскільки вони не є визначальними для прийняття рішення у цій справі.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст. 308, ст. 311, ст. 317, ст. 316, ст. 321, ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області залишити без задоволення.

Ухвалу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 08 січня 2026 року у справі № 300/2168/22 без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя С. М. Шевчук

судді Р. В. Кухтей

С. П. Нос