Постанова від 02 березня 2026 р. у справі №140/1135/24 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 березня 2026 рокуЛьвівСправа № 140/1135/24 пров. № А/857/6322/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

судді-доповідача -Шевчук С. М.

суддів -Кухтея Р. В.

Носа С. П.

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Волинського окружного адміністративного суду від 08 січня 2026 року у справі № 140/1135/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання дій протиправними,

місце ухвалення судового рішення м. Луцьк

суддя у І інстанціїАндрусенко О. О.

дата складання повного тексту рішенняне зазначена

ВСТАНОВИВ:

І. ОПИСОВА ЧАСТИНА

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 08 січня 2026 року у справі № 140/1135/24 заяву Головного управління Пенсійного фонду України від 25.12.2025 задоволено частково.

Прийнято звіт Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 05.04.2024 в адміністративній справі №140/1135/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії.

У задоволенні решти вимог -відмовлено.

Не погоджуючись з обумовленою ухвалою суду першої інстанції позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу та ухвалити постанову, якою відмовити відповідачу у прийнятті звіту, винести окрему ухвалу про усунення причин та умов неналежного виконання рішення суду.

В обґрунтування апеляційної скарги вказує, що судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, судове рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, у якому заперечує проти задоволення апеляційної скарги та просить суд залишити рішення суду першої інстанції без змін, з мотивів аналогічних тим, що викладені судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні.

Про розгляд апеляційної скарги відповідач повідомлений через електронний кабінет сервісу "Електронний суд" Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (ЄСІТС), підтвердженням чого є відповідні дані автоматизованої системи документообігу суду.

Про розгляд апеляційної скарги позивач повідомлений шляхом надіслання ухвали про відкриття апеляційного провадження та про призначення апеляційної скарги до розгляду на поштову адресу позивача, про що в матеріалах справи містяться відповідні докази.

У разі відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю, суд апеляційної інстанції розглядає справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів (п. 1 ч. 1 ст. 311 КАС України).

ІІ. ОЦІНКА СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що правомірність проведеного ГУ ПФУ у Волинській області на виконання вимог статті 46 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» та Постанови №1 перерахунку пенсії позивача з 01.01.2025 може бути оцінена лише в межах справи №140/2333/25, і не може бути предметом оцінки в межах виконання рішенні суду у справі №140/1135/24, оскільки з 01.01.2025 діє інше законодавство, та у зв`язку з здійсненним перерахунком виникли нові правовідносини, які не було предметом розгляду у цій справі, а тому суд у цій справі не має повноважень перевіряти такі дії відповідача за процедурою судового контролю за виконанням судового рішення, унормованою статтями 382 - 383 КАС України.

При цьому суд зазначив, що відповідач після набрання рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 05.04.2024 у цій справі законної сили вчиняв дії по його виконанню (з 20.03.2024 нараховував та виплачував позивачу пенсію без обмеження її максимальним розміром у десять прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність (36866,45 грн щомісячно, а доплата за період з 20.03.2024 по 31.07.2024 в розмірі 58157,33 грн буде виплачена в порядку черговості), а з 01.01.2025 змінилось правове регулювання спірних правовідносин та вчинені відповідачем з цієї дати дії виходять за межі встановлених судом обставин у рішенні від 05.04.2024 в даній справі і належать до предмету розгляду у справі №140/2333/25, де оскаржується правомірність застосування понижуючих коефіцієнтів при нарахуванні та виплаті пенсії позивачу.

Враховуючи вище наведені обставини, за наслідками розгляду звіту ГУ ПФУ у Волинській області про виконання судового рішення, суд дійшов висновку про наявність підстав для постановлення ухвали про прийняття цього звіту, при цьому відсутні підстави для встановлення ГУ ПФУ у Волинській області нового строку подання звіту в частині застосування до ОСОБА_1 положень Постанови №1 до завершення розгляду справи №140/2333/25 в апеляційній інстанції.

ІІІ. ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 05.04.2024, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13.06.2024, у даній справі позов задоволено частково: зобов`язано ГУ ПФУ у Волинській області здійснити ОСОБА_1 з 20.03.2024 перерахунок та виплату (з урахуванням виплачених сум) пенсії без обмеження її максимальним розміром у десять прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність; у задоволенні решти позовних вимог відмовлено (т.1 а.с. 48-50, 103-109).

24.02.2025 на адресу суду надійшла заява ОСОБА_1 про зобов`язання подати звіт про виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 05.04.2024 у справі №140/1135/24 щодо виплати пенсії без обмеження максимальним розміром (т.1 а.с. 113-117).

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 23.06.2025 заяву ОСОБА_1 про зобов`язання подати звіт про виконання судового рішення задоволено, зобов`язано ГУ ПФУ у Волинській області подати звіт про виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 05.04.2024 у справі №140/1135/24 та встановлено строк для подання звіту – 30 днів з дня отримання цієї ухвали (т.1 а.с. 233-234).

08.07.2025 до суду надійшов звіт ГУ ПФУ у Волинській області про виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 05.04.2024 у справі №140/1135/24, в якому зазначено, що виконання судового рішення у цій справі Головним управлінням проведено перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 20.03.2024; розмір пенсії встановлено в сумі 36866,45 грн, який йому виплачувався до 01.01.2025, а доплата за період з 20.03.2024 по 31.07.2024 становить 58157,33 грн та буде виплачена у порядку, встановленому чинним законодавством. В той же час зауважив, що на виконання приписів Закону України від 19.11.2024 № 4059-ІХ “Про Державний бюджет України на 2025 рік”(набрав чинності з 01.01.2025) та постанови Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 № 1 “Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану” позивачу проведено перерахунок пенсії, застосувавши коефіцієнти пониження до суми перевищення 13256,45 грн (36866,45 грн – 23610 грн) – 0,5, 0,4 та 0,3; в результаті перерахунку розмір пенсії позивача, який підлягає виплаті з 01.01.2025 становить 28531,34 грн (23610,00+1180,50+1888,80+1852,04). З урахуванням наведеного просив прийняти звіт про виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 05.04.2024 у справі №140/1135/24 (т.1 а.с. 237-239).

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 16.07.2025 прийнято звіт ГУ ПФУ у Волинській області про виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 05.04.2024 в адміністративній справі №140/1135/24 за позовом ОСОБА_1 до ГУ ПФУ у Волинській області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії (т.2 а.с. 1-2).

Проте постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 26.11.2025 ухвалу Волинського окружного адміністративного суду від 16.07.2025 у справі №140/1135/24 – скасовано та установлено ГУ ПФУ у Волинській області новий строк для виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 05.04.2024 у справі №140/1135/24 (щодо здійснення ОСОБА_1 з 20.03.2024 перерахунку та виплаті (з урахуванням виплачених сум) пенсії без обмеження її максимальним розміром у десять прожиткових мінімумів) та подання до суду першої інстанції звіту про виконання обумовленого судового рішення терміном - тридцять календарних днів з моменту надіслання вказаної ухвали.

25.12.2025 до суду надійшов звіт ГУ ПФУ у Волинській області про виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 05.04.2024 у справі №140/1135/24, в якому зазначено, що на виконання рішення суду проведено перерахунок пенсії позивачу з 20.03.2024, у результаті чого розмір пенсії встановлено в сумі 36866,45 грн. Доплата за період з 20.03.2024 по 31.07.2024 становить 58157,33 грн і підлягає виплаті у порядку, встановленому чинним законодавством. Сума нарахованої та невиплаченої пенсії облікована в автоматизованій базі даних у підсистемі «Реєстр судових рішень» Інтегрованої комплексної інформаційної системи Пенсійного фонду України. Постановою Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 №821 затверджено Порядок здійснення видатків з бюджету Пенсійного фонду України на виплату пенсій, призначених (перерахованих) на виконання судових рішень (далі – Порядок №821), яким передбачено, що виплата нарахованих сум здійснюється щомісячно пропорційно виділеним бюджетним асигнуванням у межах коштів, передбачених бюджетом Пенсійного фонду України на відповідний рік. Відповідно до пункту 7 Порядку № 821, у жовтні та листопаді поточного року позивачу виплачено частину заборгованості, що виникла внаслідок перерахунку пенсії на виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 05.04.2024 у справі №140/1135/24, у сумі 187,35 грн за кожен місяць. Рішення в частині виплати нарахованої доплати за попередній період наразі не виконано в повному обсязі у зв`язку з обов`язком пенсійного органу дотримуватися вимог Порядку №821.

В той же час зауважив, що на виконання приписів Закону України від 19.11.2024 №4059-ІХ «Про Державний бюджет України на 2025 рік»(набрав чинності з 01.01.2025) та постанови Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 № 1 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану» (далі – Постанова №1) позивачу проведено перерахунок пенсії, застосувавши коефіцієнти пониження до суми перевищення 13256,45 грн (36866,45 грн – 23610 грн) – 0,5, 0,4 та 0,3; в результаті перерахунку розмір пенсії позивача, який підлягає виплаті з 01.01.2025 становить 28531,34 грн (23610,00+1180,50+1888,80+1852,04). 20.01.2025 позивач звернувся до відповідача з запитом щодо зменшення розміру його пенсії з 01.01.2025, у відповідь на який ГУ ПФУ у Волинській області повідомило про порядок виплати пенсій особам, розмір яких перевищує десять прожиткових мінімумів.

Не погодившись із таким рішенням, позивач оскаржив його до Волинського окружного адміністративного суду, рішенням якого від 26.06.2025 у справі № 140/2333/25 ГУ ПФУ у Волинській зобов`язано здійснити перерахунок та виплату пенсії позивачу з 01.01.2025 без застосування понижуючих коефіцієнтів, встановлених Постановою №1. Вищевказане рішення суду було оскаржене ГУ ПФУ у Волинській області та ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13.08.2025 у справі № 140/2333/25 відкрито апеляційне провадження.

З урахуванням наведеного просив прийняти звіт про виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 05.04.2024 у справі №140/1135/24 та встановити ГУ ПФУ у Волинській області новий строк для подання звіту в частині застосування до ОСОБА_1 положень Постанови №1 до закінчення розгляду справи №140/2333/25 в суді апеляційної інстанції.

ІV. ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ

Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи, викладені у апеляційній скарзі, правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права і правової оцінки обставин у справі у межах, визначених статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України), колегія суддів встановила таке.

Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Статтею 129-1 Конституції України передбачено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Отже, судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень.

Статтею 14 КАС України передбачено, що судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України. Судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

В силу положень частини 4 статті 372 КАС України, примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому законом.

За правилами частини 1 статі 373 КАС України, виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Згідно з положеннями частини 1 статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 2 червня 2016 року № 1404-VIII (далі - Закон № 1404-VIII) виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження, та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

У частині 1 статті 11 Закону № 1404-VIII йдеться про те, що державний виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

З аналізу вищезазначених законодавчих норм убачається, що не можна зобов`язати суб`єкта владних повноважень виконувати судове рішення шляхом ухвалення з цього приводу іншого судового рішення, оскільки примусове виконання рішення суду здійснюється в порядку, передбаченому Законом № 1404-VIII.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі № 686/23317/13-а.

Відповідно до частини 1 статті 370 КАС України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Обов`язковість виконання судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Конституційний Суд України зазначив, що складовою права кожного на судовий захист є обов`язковість виконання судового рішення (абзац третій пункту 2.1 мотивувальної частини Рішення від 26 червня 2013 року № 5-рп/2013). Це право охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13 грудня 2012 року № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року № 11-рп/2012).

Конституційний Суд України у Рішенні від 26 червня 2013 року взяв до уваги практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), який, зокрема, у пункті 43 рішення у справі «Шмалько проти України», заява № 60750/00, від 20 липня 2004 року вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду.

Крім того, у Рішенні від 15 травня 2019 року № 2-р(II)/2019 Конституційний Суд України з посиланням на практику ЄСПЛ підкреслив, що визначене статтею 6 Конвенції право на суд було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне обов`язкове судове рішення не виконувалося на шкоду одній зі сторін; і саме на державу покладено позитивний обов`язок створити систему виконання судових рішень, яка була б ефективною як у теорії, так і на практиці, і гарантувала б їх виконання без неналежних затримок; ефективний доступ до суду включає право на те, щоб рішення суду було виконане без невиправданих затримок; держава та її державні органи відповідальні за повне та своєчасне виконання судових рішень, які постановлені проти них (пункт 84 рішення у справі Валерій Фуклєв проти України від 07 червня 2005 року, заява № 6318/03; пункт 43 рішення у справі Шмалько проти України від 20 липня 2004 року, заява № 60750/00; пункти 46, 51, 54 рішення у справі Юрій Миколайович Іванов проти України від 15 жовтня 2009 року, заява № 40450/04; пункт 64 рішення у справі Apostol v. Georgia від 28 листопада 2006 року, заява № 30779/04).

На підставі аналізу статей 3, 8, частин першої та другої статті 55, частин першої та другої статті 129-1 Конституції України в системному взаємозв`язку Конституційний Суд України в пункті 2.1 мотивувальної частини Рішення від 15 травня 2019 року № 2-р(II)/2019 констатував, що обов`язкове виконання судового рішення є необхідною умовою реалізації конституційного права кожного на судовий захист, тому держава не може ухилятися від виконання свого позитивного обов`язку щодо забезпечення виконання судового рішення задля реального захисту та відновлення захищених судом прав і свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави. Позитивний обов`язок держави щодо забезпечення виконання судового рішення передбачає створення належних національних організаційно-правових механізмів реалізації права на виконання судового рішення, здатних гарантувати здійснення цього права та обов`язковість судових рішень, які набрали законної сили, що неможливо без їх повного та своєчасного виконання.

Також Конституційний Суд України у рішенні від 30 червня 2009 року №16-рп/2009 зазначив, що метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини і громадянина, та наголосив, що виконання всіма суб`єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сил.

Стаття 1 Першого протоколу до Конвенції визначено, що кожна фізична чи юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до ч.1 ст. 382-2 КАСУ суд розглядає звіт суб`єкта владних повноважень про виконання судового рішення протягом десяти днів з дня його надходження в порядку письмового провадження, а за ініціативою суду чи клопотанням сторін - у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду питання, не перешкоджає судовому розгляду.

За ч. 1 ст. 382-3 КАСУ за наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень суд постановляє ухвалу про прийняття або відмову у прийнятті звіту, яку може бути оскаржено в апеляційному порядку за правилами частини п`ятої статті 382-1 цього Кодексу.

У зазначеній вище нормі процесуального кодексу (ст. 382 КАС України), законодавець фактично наділив суд повноваженнями контролю за виконанням того, що для суб`єкта владних повноважень передбачив у своєму рішенні адміністративний суд.

Дослідивши матеріали справи та доводи скаржника колегією суддів ураховано, що рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 05.04.2024 у справі №140/1135/24 (залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13.06.2024) позов задоволено частково: зобов`язано ГУ ПФУ у Волинській області здійснити ОСОБА_1 з 20.03.2024 перерахунок та виплату (з урахуванням виплачених сум) пенсії без обмеження її максимальним розміром у десять прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність; у задоволенні решти позовних вимог відмовлено (т.1 а.с. 48-50, 103-109).

З поданого ГУ ПФУ у Волинській області звіту про виконання судового рішення у цій справі №140/1135/24 убачається, що рішення Волинського окружного адміністративного суду від 05.04.2024 у цій справі в частині перерахунку та виплати пенсії з 20.03.2024 без обмеження її максимальним розміром у десять прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність виконано, розмір пенсії позивача з 20.03.2024 становив 36866,45 грн, який фактично йому виплачувався до 31.12.2024, а доплата за період з 20.03.2024 по 31.07.2024 становить 58157,33 грн, яка внесена до Реєстру судових рішень, виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою (т. 2 а.с. 45).

Крім того, ГУ ПФУ у Волинській області до звіту надало витяги зі списку на зарахування пенсій на поточний рахунок ОСОБА_1 щодо виплати часткової заборгованості у сумі 374,70 грн, яку виплачено частинами за окремими відомостями (187,35 грн + 187,35 грн =374,70 грн), що призвело до зменшення заборгованості з суми 58157,33 грн до суми 57782,63 грн.

Таким чином, невиплаченою залишається відкладена заборгованість у сумі 57782,63 грн, джерелом фінансування якої є кошти Державного бюджету України.

Відповідна заборгованість за рішенням Волинського окружного адміністративного суду, рішенням якого від 26.06.2025 у справі № 140/2333/25 в розмірі 57782,63 грн, обліковується в реєстрі судових рішень, виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 №821, якою затверджено Порядок здійснення видатків з бюджету Пенсійного фонду України на виплату пенсій, призначених (перерахованих) на виконання судових рішень (далі – Порядок №821) (т.1 а.с. 46).

Пунктом 3 Порядку №821 визначено, що судові рішення та виконавчі документи, що надходять на виконання до Пенсійного фонду України та його територіальних органів реєструються та зберігаються відповідно до правил, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 17 січня 2018 р. № 55 “Деякі питання документування управлінської діяльності” (Офіційний вісник України, 2018 р., № 23, ст. 770).

Облік нарахованих на виконання рішень суду сум пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці) за минулий час та перерахованих пенсій за рішенням суду ведеться в базах даних одержувачів відповідних виплат (електронних пенсійних справах/електронних справах одержувачів) на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду України про призначення (перерахунок) відповідних виплат та у сформованому на їх підставі переліку одержувачів виплат на виконання судових рішень (далі - перелік).

Агрегована та знеособлена інформація з переліку, що містить відомості про вид пенсії (іншої виплати), суму, що належить до виплати, та джерела фінансування відповідних витрат, розміщується у загальному доступі на веб-порталі електронних послуг Пенсійного фонду України із актуалізованою інформацією станом на 1 число кожного місяця, а також в особистому кабінеті стягувача на веб-порталі електронних послуг Пенсійного фонду України.

За приписами пункту 4 Порядку №821, видатки на виплату нарахованих пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці) за рішеннями суду за минулий час (тобто за період, визначений за рішеннями суду, які набрали законної сили та видані або ухвалені після набрання чинності Законом України “Про гарантії держави щодо виконання судових рішень”, на виконання яких визначено зобов`язання органу Пенсійного фонду України здійснити нарахування/перерахунок/виплату сум пенсії, доплат, надбавок тощо до пенсії, довічного грошового утримання суддям у відставці, за час, що передує даті набрання законної сили такими рішеннями суду) та перерахованих пенсій за такими рішеннями суду здійснюються за окремими напрямами, передбаченими в бюджеті Пенсійного фонду України на таку мету, за джерелами виплати відповідних сум, визначених законодавством.

Відповідно до пункту 5 Порядку №821, виплати нарахованих на виконання рішень суду сум пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці) за минулий час проводяться щомісяця одержувачам, яких включено до переліку станом на 1 число місяця, що передує місяцю, в якому здійснюється виплата. На забезпечення таких виплат щомісяця спрямовується частина бюджетних асигнувань відповідно до розпису державного бюджету/помісячного розпису доходів і видатків бюджету Пенсійного фонду України на відповідну мету в межах коштів, передбачених бюджетом Пенсійного фонду України на відповідний рік.

Пунктом 6 Порядку №821 визначено, що видатки на виплату перерахованих пенсій за рішенням суду здійснюються в межах бюджетних асигнувань відповідно до розпису державного бюджету/помісячного розпису доходів і видатків бюджету Пенсійного фонду України на відповідну мету, які передбачені бюджетом Пенсійного фонду України на відповідний рік, одержувачам, яких включено до переліку станом на 1 число місяця, що передує місяцю, в якому здійснюється виплата.

Для забезпечення виплат за рішеннями суду, передбачених пунктами 5 і 6 цього Порядку, виплата пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці) проводиться в сумі, що визначається пропорційно виділеним на зазначені цілі бюджетним асигнуванням відповідно до розпису державного бюджету/помісячного розпису доходів і видатків бюджету Пенсійного фонду України, які передбачені бюджетом Пенсійного фонду України на відповідний рік, але не більшій від належної до виплати суми, що обліковується в переліку (пункт 7 Порядку №821).

Повноваження Пенсійного фонду України, як виконавця бюджетних програм у спірних правовідносинах, передбачені статтею 23 Бюджетного кодексу України, в частині першій якої зазначено, що будь-які бюджетні зобов`язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України.

Крім того, приписами пунктів 20 та 29 частини першої статті 116 Бюджетного кодексу України встановлено, що взяття зобов`язань без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом чи законом про Державний бюджет України та здійснення видатків бюджету чи надання кредитів з бюджету без встановлених бюджетних призначень або з їх перевищенням всупереч цьому Кодексу чи закону про Державний бюджет України є порушенням бюджетного законодавства.

Підсумовуючи викладене колегія суддів приходить до висновку, що виплата нарахованих (перерахованих) сум пенсій за рішенням суду здійснюється управлінням Пенсійного фонду виключно за рахунок коштів Пенсійного Фонду України та інших джерел, визначених законодавством, зокрема, за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

При цьому судом ураховано, що виділення коштів із бюджету Пенсійного фонду України на фінансування вказаних платежів не залежить від волі окремого керівника територіального органу Пенсійного фонду України, що дає підстави для висновку про відсутність в діях керівника Управління ознак вини та умислу направленого на невиплату позивачу нарахованої суми заборгованості на виконання судового рішення.

З наведеного слідує, що рішення рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 05.04.2024 у справі №140/1135/24 виконано відповідачем лише в частині перерахунку пенсії без обмеження максимальним строком по 31.12.2024 року та в частині виплати заборгованості у розмірі 374,70 грн, у решті вказане судове рішення в частині виплати донарахованої заборгованості за наслідком такого перерахунку у розмірі 57782,63 грн. є невиконаним та обліковується в реєстрі судових рішень, виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою відповідно до Порядку №821.

Стосовно ж встановлення відповідачу нового строку для подання звіту про виконання судового рішення в частині виплати нарахованої та невиплаченої заборгованості у розмірі 57782,63 грн, внаслідок здійсненого перерахунку пенсії за названим судовим рішенням, то колегія суддів зазначає, що за відсутності бюджетного фінансування для виплати заборгованості за судовим рішенням, багаторазове встановлення відповідачу обов`язку щодо подання звіту в частині виплати такої заборгованості вказує на формальність такого заходу, оскільки не впливає на поведінку відповідача та не призводить до повного виконання судового рішення у вказаній частині, позаяк судове рішення у цій частині не виконується з незалежних від відповідача причин – відсутність відповідного бюджетного фінансування .

Отже суд констатує, що в такому випадку мета судового контролю відповідно до приписів статей 382 – 382-3 КАС України не досягається, позаяк відсутність бюджетного фінансування у відповідача не призводить до бажаного результату.

При цьому колегія суддів ураховує, що ЄСПЛ у своїх рішеннях неодноразово вказував на те, що органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань.

Отож обмежене фінансування відповідача жодним чином не може впливати на право позивача на отримання пенсії у належному розмірі після проведеного на виконання судового рішення перерахунку.

Стаття 1 Першого протоколу до Конвенції визначено, що кожна фізична чи юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

З метою забезпечення реалізації права позивача на отримання пенсії у належному розмірі після проведеного на виконання судового рішення перерахунку, колегія суддів звертає увагу позивача, що Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення положень про судовий контроль за виконанням судових рішень» від 21 листопада 2024 року № 4094-IX (далі Закон №4094-IX) частина третя статті 378 КАС України була доповнена абзацом другим такого змісту:

«Невиконання суб`єктом владних повноважень судового рішення, яке набрало законної сили, щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг протягом двох місяців з дня набрання законної сили судовим рішенням є самостійною підставою для зміни способу і порядку виконання такого судового рішення шляхом стягнення з такого суб`єкта владних повноважень відповідних виплат.».

Ця норма встановлює самостійну та достатню підставу для зміни способу виконання після двомісячного строку невиконання рішення про пенсійні виплати.

Згідно із пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 4094-ІХ справи у судах першої, апеляційної та касаційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цим Законом, розглядаються з урахуванням особливостей, що діють після набрання чинності цим Законом.

Як зазначено у пояснювальній записці до проєкту Закону №4094-ІХ (https://itd.rada.gov.ua/billinfo/Bills/pubFile/1861803 ) він був ухвалений як елемент виконання Україною зобов`язань у межах групи справ Іванов (№40450/04)/Бурмич (№46852/13) і Національної стратегії розв`язання проблеми невиконання судових рішень, схвалену розпорядженням Кабінету Міністрів України від 30 вересня 2020 року №1218-р.

Метою внесення змін до процесуального закону є забезпечення реального виконання судових рішень, а не формальне підтвердження обов`язку суб`єкта владних повноважень.

Зміни до частини третьої статті 378 КАС України, внесені Законом №4094-ІХ, запроваджують автоматичний наслідок у вигляді можливості зміни способу виконання після двох місяців невиконання рішення.

З урахуванням того, що судове рішення №140/1135/24 в частині виплати заборгованості, яка утворилася після перерахунку пенсії позивача не виконується відповідачем у зв`язку із відсутністю бюджетного фінансування, позивач у цій справі має право звернутися до суду із заявою про зміну способу та порядку виконання судового рішення в цій адміністративній справі №140/1135/24 на стягнення суми заборгованості у розмірі 57782,63 грн.

Що ж стосується періоду починаючи з 01.01.2025 року, то як убачається з тексту рішення Волинського окружного адміністративного суду від 05.04.2024 у справі №140/1135/24 у судовому рішенні відсутня кінцева дата перерахунку та виплати пенсії, то вказане означає, що судове рішення підлягає до виконання безстроково до відповідної зміни законодавства з питань обчислення та виплати пенсій та поки не буде досягнуто повного перерахунку та виплати всіх сум, визначених судом.

Судом встановлено, що з 01.01.2025 року набув чинності Закон України від 19 листопада 2024 року № 4059-ІХ “Про Державний бюджет України на 2025 рік” та Постанова Кабінету Міністрів України від 03 січня 2025 року № 1 “Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану” (далі – Постанова №1), якими запроваджено перерахунок пенсії із застосуванням понижуючих коефіцієнтів.

За результатом правозастосування відповідачем з 01.01.2025 року приведеного вище законодавства, розмір пенсії позивача, який підлягає виплаті з 01 січня 2025 року визначено у розмірі 28531,34 грн (23610,00+1180,50+1888,80+1852,04).

Отож, у зв`язку із запровадженими змінами до законодавства, розмір належної пенсійної виплати позивача з 01.01.2025 року було обмежено, у зв`язку із чим між позивачем та відповідачем виник новий спір, правова оцінка якого не охоплюється рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 05.04.2024 у цій справі №140/1135/24.

Судом також встановлено, що рішенням Волинського окружного адміністративного суду якого від 26.06.2025 у справі № 140/2333/25 (залишеним без змін згідно Постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11.02.2026 року) зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у України у Волинській області здійснити з 01.01.2025 перерахунок та виплату (з урахуванням раніше проведених виплат) пенсії ОСОБА_1 без застосування понижуючих коефіцієнтів, встановлених постановою Кабінету Міністрів України «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період дії воєнного стану» від 03.01.2025 №1.

Як наслідок, захист прав позивача від протиправного обмеження з 01.01.2025 року розміру його пенсії на підставі Закону України від 19 листопада 2024 року № 4059-ІХ “Про Державний бюджет України на 2025 рік” та Постанови Кабінету Міністрів України від 03 січня 2025 року № 1 “Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану” здійснено судом у справі № 140/2333/25.

Відтак, позивач саме у вказаній справі № 140/2333/25 має вимагати встановлення судового контролю за виконанням вказаного рішення та зняттям відповідачем запроваджених обмежень, шляхом перерахунку та виплати його пенсії з 01.01.2025 року без застосування приписів Закону України від 19 листопада 2024 року № 4059-ІХ “Про Державний бюджет України на 2025 рік” та Постанови Кабінету Міністрів України від 03 січня 2025 року № 1 “Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану”.

Підсумовуючи викладене, суд апеляційної інстанції у цій справі № 140/2333/25 позбавлений можливості встановити судовий контроль за виконанням судового рішення у даній справі на період 2025 року, позаяк з 01.01.2025 року відбулася зміна законодавства та виникли нові спірні правовідносини, вирішення яких та захист прав позивача здійснено судом у справі №140/2333/25.

Зважаючи на викладене вище, доводи апеляційної скарги позивача знайшли своє часткове підтвердження щодо безпідставного прийняття судом першої інстанції в повному обсязі звіту про виконання судового рішення у справі №140/1135/24, позаяк як встановлено судом апеляційної інстанції судове рішення у частині виплати позивачу заборгованості у розмірі 57782,63 грн, яка утворилася після перерахунку його пенсії на виконання обумовленого судового рішення є не виконаним у зв`язку із відсутністю бюджетного фінансування.

Як наслідок друге речення резолютивної частини оскаржуваної ухвали підлягає зміні шляхом його викладення у такій редакції: «Прийняти поданий Головним управлінням Пенсійного фонду України у Волинській області звіт про виконання рішення суду по справі 140/1135/24 лише у частині здійсненого перерахунку пенсії ОСОБА_1 за період з 20.03.2024 по 31.12.2024 року та у частині виплати ОСОБА_1 заборгованості за наслідком такого перерахунку у розмірі 374,70 грн».

Відповідно до статті 8 Конституції України, статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України та частини першої статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави, та застосовує цей принцип з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Європейський суд з прав людини в рішенні у справі «Гарсія Руїз проти Іспанії» (рішення від 21 січня 1999 року), зокрема, зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Європейської конвенції з прав людини і зобов`язує суди викладати підстави для своїх рішень, це не можна розуміти як вимогу давати докладну відповідь на кожний аргумент.

Керуючись ст. 308, ст. 311, ст. 315, ст. 316, ст. 321, ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Змінити друге речення резолютивної частини ухвали Волинського окружного адміністративного суду від 08 січня 2026 року у справі № 140/1135/24 шляхом його викладення у такій редакції: «Прийняти поданий Головним управлінням Пенсійного фонду України у Волинській області звіт про виконання рішення суду по справі 140/1135/24 лише у частині здійсненого перерахунку пенсії ОСОБА_1 за період з 20.03.2024 по 31.12.2024 року та у частині виплати ОСОБА_1 заборгованості за наслідком такого перерахунку у розмірі 374,70 грн.»

У решті ухвалу Волинського окружного адміністративного суду від 08 січня 2026 року у справі № 140/1135/24 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя С. М. Шевчук

судді Р. В. Кухтей

С. П. Нос