Постанова від 01 березня 2026 р. у справі №260/883/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 березня 2026 рокуЛьвівСправа № 260/883/25 пров. № А/857/15176/25

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Гуляка В.В.

суддів: Ільчишин Н.В., Шавеля Р.М.

розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області,

на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 19 березня 2025 року (суддя–Калинич Я.М., час ухвалення - не зазначено, місце ухвалення - м. Ужгород, дата складання повного тексту рішення– не зазначено),

в адміністративній справі №260/883/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області,

про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

встановив:

У лютому 2025 року позивач звернувся в суд із адміністративним позовом до відповідача Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, в якому просив: 1) визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 10.12.2024 №072350010664 про відмову в призначенні пенсії за вислугу років відповідно до положень пункту «в» ст.55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та Списку професій і посад працівників підприємств лісової промисловості та лісового господарства, постійно діючих лісопунктів, лісництв, лісозаготівельних дільниць, зайнятих на заготівлі лісу, лісогосподарських роботах, підсочці лісу та лісосплаві, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.1992 року №583 ОСОБА_1 не зарахувавши до спеціально стажу періоди роботи - з 02.10.2000р. по 25.12.2000р. на посаді тракториста в ТОВ «Бирть» згідно Довідки №7 від 12.09.2023р.; з 01.10.2001р. по 31.12.2001р. та з 01.04.2002р. по 30.09.2002р. на посаді водій автолісовоза у Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 згідно довідки від 13.10.2023 №1; з 01.09.2003 по 01.05.2004 на посаді тракториста у Приватному підприємстві «Яблуниця» згідно довідки від 08.09.2023 №2 та згідно записами трудової книжки НОМЕР_1 від 01.09.1968р.», з 01.06.2004 по 02.01.2013 на посаді водія автолісовоза в Приватному підприємстві «Рись» згідно довідки від 28.09.2023 року №82 та запису трудової книжки НОМЕР_1 від 01.09.1968р. (графа 3-4), з 01.04.2013 по 05.05.2014 на посаді водія автолісовоза у ТОВ «Ліси Лопухова» згідно довідки від 08.09.2023 №1 та запису трудової книжки НОМЕР_1 від 01.09.1968р. (графа 5-6) та до загального стажу період проходження строкової військової служби з 05.05.1987р. по 14.06.1989р; 2) зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області призначити пенсію за вислугу років з дня права ОСОБА_1 , зарахувавши до спеціального стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до положень пункту «в» ст.55 Закону України « Про пенсійне забезпечення» та Списку професій і посад працівників підприємств лісової промисловості та лісового господарства, постійно діючих лісопунктів, лісництв, лісозаготівельних дільниць, зайнятих на заготівлі лісу, лісогосподарських роботах, підсочці лісу та лісосплаві, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.1992 року №583, періоди роботи: з 02.10.2000 р. по 25.12.2000 р., на посаді тракториста в ТОВ «Бирть» згідно Довідки №7 від 12.09.2023р.; з 01.10.2001р. по 31.12.2001р. та з 01.04.2002р. по 30.09.2002р. на посаді водій автолісовоза у Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 згідно довідки від 13.10.2023 №1; з 01.09.2003 по 01.05.2004 на посаді тракториста у Приватному підприємстві «Яблуниця» згідно довідки від 08.09.2023 №2 та згідно записами трудової книжки серії НОМЕР_1 від 01.09.1968р.», з 01.06.2004 по 02.01.2013 на посаді водія автолісовоза в Приватному підприємстві «Рись» згідно довідки від 28.09.2023 року №82 та запису трудової книжки серії НОМЕР_1 від 01.09.1968р. (графа 3-4); з 01.04.2013 по 05.05.2014 на посаді водія автолісовоза у ТОВ «Ліси Лопухова» згідно довідки від 08.09.2023 №1 та запису трудової книжки серії НОМЕР_1 від 01.09.1968р. (графа 5-6) та зарахувати до загального стажу період проходження строкової військової служби з 05.05.1987р. по 14.06.1989р..

Відповідач позовних вимог не визнав, в суді першої інстанції подав відзив на позовну заяву. Просив у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 19.03.2025 позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду у Вінницькій області від 10.12.2024 року №072350010664 щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні пенсії за вислугу років. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області зарахувати до спеціального стажу позивача періоди роботи:- з 02.10.2000р. по 25.12.2000р., на посаді тракториста в ТОВ «Бирть», відповідно до довідки №7 від 12.09.2023р.;- з 01.10.2001р. по 31.12.2001р. та з 01.04.2002р. по 30.09.2002р. на посаді водій автолісовоза у фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 , згідно з довідкою від 13.10.2023р. №1; - з 01.09.2003р. по 01.05.2004р. на посаді тракториста у приватному підприємстві «Яблуниця» згідно довідки від 08.09.2023 №2 та згідно записами трудової книжки серії НОМЕР_1 від 01.09.1968р.»; - з 01.06.2004р. по 02.01.2013р. на посаді водія автолісовоза в приватному підприємстві «Рись», згідно з довідкою від 28.09.2023 року №82 та запису трудової книжки серії НОМЕР_1 від 01.09.1968р. (графа 3-4); - з 01.04.2013р. по 05.05.2014р. на посаді водія автолісовоза у ТОВ «Ліси Лопухова», відповідно до довідки від 08.09.2023р. №1 та запису трудової книжки серії НОМЕР_1 від 01.09.1968р. (графа 5-6). Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області зарахувати до загального стажу періоду проходження строкової військової служби з 05.05.1987р. по 14.06.1989р.. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 10 грудня 2024 року про призначення пенсії за вислугу років відповідно до положень пункту «в» ст.55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» із врахуванням висновків суду, викладених у цьому рішенні. В задоволенні решти позову відмовлено. Стягнуто на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області судові витрати у сумі 1211,20 грн..

З цим рішенням суду першої інстанції не погодився відповідач та оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає апелянт, що судом першої інстанції ухвалено рішення з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, не відповідністю обставинам справи і з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає скасуванню з підстав, наведених в апеляційній скарзі.

В обґрунтування апеляційних вимог апелянт покликається на те, що рішення про відмову позивачу в призначенні пенсії за вислугу років, є законним та обґрунтованим, оскільки відсутній необхідний спеціальний стаж роботи. Не зараховано періоди - з 02.10.2000р. по 25.12.2000р., на посаді тракториста в ТОВ «Бирть», відповідно до довідки №7 від 12.09.2023р.; - з 01.10.2001р. по 31.12.2001р. та з 01.04.2002р. по 30.09.2002р. на посаді водій автолісовоза у фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 , згідно з довідко від 13.10.2023р. №1; - з 01.09.2003р. по 01.05.2004р. на посаді тракториста у приватному підприємстві «Яблуниця» згідно довідки від 08.09.2023 №2 та згідно записами трудової книжки серії НОМЕР_1 від 01.09.1968р.»; - з 01.06.2004р по 02.01.2013р. на посаді водія автолісовоза в приватному підприємстві «Рись», згідно з довідкою від 28.09.2023 року №82 та запису трудової книжки серії НОМЕР_1 від 01.09.1968р.; - з 01.04.2013р. по 05.05.2014р. на посаді водія автолісовоза у ТОВ «Ліси Лопухова», відповідно до довідки від 08.09.2023р. №1 та запису трудової книжки серії НОМЕР_1 від 01.09.1968р. період проходження строкової військової служби з 05.05.1987р. по 14.06.1989р. Зазначає, що зобов`язання суду І інстанції зарахувати стаж позивачу є формою втручання в дискреційні повноваження відповідача та виходить за межі завдань адміністративного судочинства, а тому підлягає скасуванню.

За результатами апеляційного розгляду апелянт просить скасувати оскаржене рішення суду та винести рішення, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу відповідача. Вважає, що подана апеляційна скарга не підлягає задоволенню, оскільки зазначені в ній мотиви та підстави є безпідставними та необґрунтованими. Натомість оскаржуване рішення суду винесене у відповідності до вимог чинного законодавства України, враховуючи всі фактичні обставини справи, в межах наданих суду повноважень. Просить рішення суду залишити в силі, а апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Суд апеляційної інстанції заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та докази по справі, обговоривши доводи, межі та вимоги апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, вважає, що апеляційну скаргу слід задоволити частково.

Судом встановлено такі фактичні обставини справи.

Позивач ОСОБА_1 звернувся 04.12.2024 до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області із заявою, в якій він просив призначити йому пенсію за вислугу років (а.с. 95-зв.).

Дана заява розглядалась за принципом екстериторіального розгляду Головним управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькій області, за результатами якого було прийнято Рішення про відмову у призначенні пенсії від 10.12.2024 року №072350010664 (а.с.99).

Зі змісту Рішення від 10.12.2024 року №072350010664 видно, що Головним управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькій області за результатами розгляду документів доданих позивачем до заяви, до страхового стажу не зараховано: - з 02.10.2000 року по 25.12.2000 року на посаді тракториста, оскільки довідка про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній від 16.11.2023 року №8 не відповідає додатку 5 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637, а саме уточнююча довідка завірена підписом лише двох посадових осіб, а документального обгрунтування відсутності в штаті підприємства працівника відділу кадрів та покладання його обов`язків на директора чи бухгалтера не надано; - період з 01.10.2001 року по 31.12.2001 року та з 01.04.2002 року по 30.09.2002 року згідно довідки від 13.10.2023 №1 не враховано, оскільки згідно акту перевірки від 24.11.2023 №0700-1002-1/5577 книги наказів за 2001-2002 роки, книги нарахування заробітної плати за 2001-2002 роки, особова картка заявника на підприємстві не збережені; - період з 01.09.2003 року по 01.05.2004 року на посаді тракториста згідно довідки від 08.09.2023 року №2, оскільки довідка засвідчена лише підписом керівника ПП «Яблуниця», а документального обгрунтування відсутності в штаті підприємства головного бухгалтера та працівника відділу кадрів та покладання їх обов`язків на директора не надано. Крім того згідно акту перевірки від 24.11.2023 року №0700-1002-1/5575 особову картку ОСОБА_1 для перевірки не надано (на підприємстві не значиться); - період з 01.06.2004 року по 02.01.2013 року на посаді водія автолісовоза згідно довідки від 24.11.2023 №83, оскільки ім`я заявника - «Дметро» не відповідає паспортним даним - « ОСОБА_3 », а також довідка засвідчена лише підписом керівника НП «Рись», а документального обгрунтування відсутності в штаті підприємства головного бухгалтера та працівника відділу кадрів та покладання їх обов`язків на керівника не надано. Крім того згідно пояснення керівника від 24.11.2023 року особова картка та книги нарахування заробітної плати ОСОБА_1 за 2004-2013 роки на підприємстві не збереглися;- період з 01.04.2013 року по 05.05.2014 року на посаді водія автолісовоза згідно довідки від 08.09.2023 року №1, оскільки довідка засвідчена лише підписом керівника ТОВ «Ліси Лопухова», а документального обгрунтування відсутності в штаті підприємства головного бухгалтера та працівника відділу кадрів та покладання їх обов`язків на керівника не надано. Крім того актом перевірки від 24.11.2023 №0700-1002-1/5576 виявлено розбiжнiсть між даними трудової книжки, а саме: датою наказу про прийняття (01.04.2014) та датою наказу про прийняття згідно довідки (01.04.2013р.). Також актом перевірки встановлено, що особова картка ОСОБА_1 на підприємстві відсутня; - період з 19.11.2018 року по 01.04.2024 року на посаді лісоруба та тракториста, згідно довідки від 05.01.2024 року №184, оскільки спеціальний стаж, який дає право на пенсію за вислугу років зараховується тільки по 11.10.2017 року».

Позивач, не погодившись з вищенаведеним рішенням відповідача, звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи у взаємозв`язку з нормами законодавства, що регулюють спірні правовідносини, колегія суддів апеляційного суду враховує наступне.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч.1 ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Судом першої інстанції вірно зазначено, що принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду регулюють Закони України від 05.11.1991 №1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення», від 09.07.2003 №1058-ІV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі Закон №1058-IV).

Частинами 1 та 2 статті 24 Закону №1058-IV визначено, що страховий стаж період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Згідно із частиною 4 статті 24 Закону №1058-IV, періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Водночас, судом вірно враховано, що Законом України від 03.10.2017 №2148-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» (надалі Закон №2148-VIII, набрав чинності 11.10.2017) доповнено пунктом 2-1 розділ XV Прикінцеві положення Закону №1058-IV.

Відповідно до пункту 2-1 розділу XV Прикінцеві положення Закону №1058-IV, особам, які на день набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» мають вислугу років та стаж, необхідний для призначення пенсії за вислугу років, передбачених статтями 52, 54 та 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», пенсія за вислугу років призначається за їхнім зверненням з дотриманням умов, передбачених Законом України «Про пенсійне забезпечення».

Відповідно до статті 51 Закону №1788-ХІ пенсії за вислугу років встановлюються окремим категоріям громадян, зайнятих на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком.

Частиною 1 статті 52 Закону №1788-ХІІ визначено, що право на пенсію за вислугу років мають, зокрема, робітники і майстри (у тому числі старші майстри), безпосередньо зайняті на лісозаготівлях і лісосплаві, включаючи зайнятих на обслуговуванні механізмів і обладнання.

Пунктом «в» частини першої статті 55 Закону №1788-ХІІ передбачено, що право на пенсію за вислугу років мають робітники, майстри (у тому числі старші майстри), безпосередньо зайняті на лісозаготівлях і лісосплаві, включаючи зайнятих на обслуговуванні механізмів і обладнання, - за списком професій, посад і виробництв, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, - після досягнення 55 років і при стажі роботи, зокрема для чоловіків не менше 26 років 6 місяців, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначеній роботі.

З матеріалів справи видно, що спірним в даній справі є незарахування відповідачем до страхового стажу позивача періодів його роботи з - з 02.10.2000 року по 25.12.2000 року; - період з 01.10.2001 року по 31.12.2001 року та з 01.04.2002 року по 30.09.2002 року; - період з 01.09.2003 року по 01.05.2004 року; - період з 01.06.2004 року по 02.01.2013 року; - період з 01.04.2013 року по 05.05.2014 року; та не зарахування до загального стажу період проходження військової служби з 05.05.1987 по 14.06.1989.

Щодо не зарахування до страхового стажу позивача періоду проходження військової служби з 05.05.1987 року по 14.06.1989 року, колегія суддів зазначає наступне.

Суд першої інстанції вірно врахував те, що згідно із ст.56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» військова служба та перебування в партизанських загонах і з`єднаннях, служба в органах державної безпеки, внутрішніх справ та Національної поліції, незалежно від місця проходження служби.

Згідно з абзацом 2 частини першої статті 8 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Час проходження строкової військової служби та військової служби за призовом осіб офіцерського складу, а також час проходження військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України «Про оборону України», зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, якщо на момент призову на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України «Про оборону України», особа навчалася за фахом у професійно-технічному навчальному закладі, працювала за професією або займала посаду, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

Судом встановлено, що у період з 05.05.1987 по 14.06.1989 (2 роки 1 місяць 9 днів) позивач проходив службу у радянській армії, що підтверджується записами трудової книжки серії НОМЕР_2 .

Таким чином, період проходження позивачем військової служби у радянській армії підлягає зарахуванню до страхового стажу.

Щодо не зарахування до страхового стажу позивача періоду роботи з 02.10.2000 року по 25.12.2000 року та періоду з 01.09.2003 року по 01.05.2004 на посаді тракториста, то колегія суддів враховує наступне.

Відповідно дост.48 Кодексу законів про працю України, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Також, згідно зі ст.62 Закону №1788-ХІІ, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, а за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, наявність трудового стажу підтверджується у порядку встановленому Кабінетом Міністрів України.

Наказом Міністерства праці України від 29.07.1993 №58, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 17.08.1993 за №110,затверджено Інструкцію про порядок ведення трудових книжок працівників (далі - Інструкція №58).

Відповідно до пункту 2.4. Інструкції №58 усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження); записи виконуються арабськими цифрами; записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.

У пункті 2.6 Інструкції №58 зазначено, що у разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також про нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис. Власник або уповноважений ним орган за новим місцем роботи зобов`язаний надати працівнику в цьому необхідну допомогу.

Аналіз вказаних нормативно-правових актів дає підстави для висновку про те, що законодавцем покладено обов`язок ведення трудових книжок на адміністрацію підприємств. Відтак, неналежне ведення трудової книжки не може позбавити особу права на включення періодів роботи до страхового стажу і на отримання пенсії з його врахуванням.

Крім того, відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, тому недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а отже, й не може впливати на її особисті права.

Такий висновок суду першої інстанції узгоджується з правовою позицією, викладеною Верховним Судом у постанові від 06.02.2018 у справі №677/277/17 та в силу приписів частини 5 статті 242 КАС України та частини 6 статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» також враховується апеляційним судом під час вирішення наведеного спору.

До заяви про призначення пенсії від 04.12.2024 року позивачем було надано довідку від 16.11.2023 року №8 про підтвердження спеціального стажу для призначення пенсії за вислугу років, видану позивачу про те, що зазначена особа працювала повний робочий день на ТОВ «Бирть», і за період з 02.10.2000 року по 25.12.2000 року, окремих працівників підприємств лісової промисловості та лісового господарства робота яких дає право на пенсію за вислугу років відповідно до п.«в» ст.55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Як встановлено з довідки №8 від 16.11.2023 року, вона підписана директором та бухгалтером ТОВ «Бирть».

Оскільки довідка містить усі відомості, передбачені пунктом 20 Порядку №637, які лише підтверджують пільговий характер роботи позивача у спірний період, відмова у призначенні пенсії за формальними ознаками її невідповідності формі довідки, передбаченої Додатком №5 до Порядку №637 є необґрунтованою.

Також до заяви про призначення пенсії від 04.12.2024 року позивачем було додано довідку від 08.09.2023 року №2 про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, видану позивачу приватним підприємством «Яблуниця».

Відтак, посилання відповідача, що довідка засвідчена лише підписом керівника ПП «Яблуниця», а документального обгрунтування відсутності в штаті підприємства головного бухгалтера та працівника відділу кадрів та покладання їх обов`язків на директора не надано, судом вірно зазначенр, що згідно пункту 23 Порядку №637 документи, що подаються для підтвердження трудової діяльності, повинні бути підписані посадовими особами і засвідчені печаткою (у разі наявності).

Як встановлено з довідки від 08.09.2023 року №1, вона підписана директором та головним бухгалтером ТОВ «БИРТЬ».

Колегія суддів апеляційного суду звертає увагу відповідача, що працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення його трудової книжки та бухгалтерських документів на підприємстві, тому неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком на загальних підставах.

Таким чином відповідачем безпідставно не зараховано до страхового стажу позивача період роботи з 02.10.2000 року по 25.12.2000 року та періоду з 01.09.2003 року по 01.05.2004 на посаді тракториста.

Щодо не зарахування до стажу позивача періоду роботи з 01.06.2004 року по 02.01.2013 року на посаді водія автолісовоза в Приватному підприємстві «Рись», колегія суддів зазначає наступне.

Підстава відсутності підпису відділу кадрів, а також головного бухгалтера перебуває поза межами волі особи якої стосується довідка, а тому такий формальний недолік не повинен спричиняти позбавлення права на пенсію.

Так, зі змісту довідки від 24.11.2023 року №83 видно, що вона містить усі відомості, передбачені пунктом 20 Порядку №637, які лише підтверджують пільговий характер роботи позивача у спірний період, відмова у призначенні пенсії за формальними ознаками її невідповідності формі довідки, передбаченої Додатком №5 до Порядку №637 є необґрунтованою.

На рахунок розбіжностей імені позивача у довідці 24.11.2023 №83 та паспортними даними, Судом першої інстанції також вірно враховано, що відповідно до статті 62 Закону №1788, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до частини 1, 3 статті 24 Закону №1058-IV, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивач має відповідні записи у трудовій книжці щодо спірного періоду роботи, та ці записи є належними та допустимими доказами підтвердження його трудового стажу.

З врахуванням наведеного, являються правильними висновки суду першої інстанції, що рішення №072350010664 від 10.12.2024 року Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Отже, у відповідній частині доводи апелянта (відповідача) є необґрунтованими і відхиляються колегією суддів.

Водночас, колегія суддів апеляційного суду враховує, що суд першої інстанції в мотивувальній частині рішення не навів обґрунтувань щодо зарахування до стажу роботи позивача періодів роботи з 01.10.2001 року по 31.12.2001 року, з 01.04.2002 року по 30.09.2002 року, а також періоду роботи 01.04.2013 по 05.05.2014 на посаді водія автолісовоза у ТОВ «Ліси Лопухова».

Так, апеляційний суд зазначає, що постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 за № 637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (надалі - Порядок № 637).

Пунктом 1 Порядку № 637 передбачено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Відповідно до пункту 3 Порядку № 637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Враховуючи наведені вище норми, основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. У разі відсутності в трудовій книжці записів про роботу, такий стаж встановлюється на підставі інших документів, уточнюючих довідок, відомостей та інших документів, які містять відомості про періоди роботи.

Порядок ведення трудових книжок працівників визначено в Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженій наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України і Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 № 58, відповідно до пунктів 2.2, 2.4 якої до трудової книжки вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім`я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв`язку з цим винагороди. Усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 № 301 «Про трудові книжки працівників» відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, а тому власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для особи, а отже, й не може впливати на її особисті права.

Згідно довідки від 13.10.2023 № 1 про підтвердження наявного стажу роботи з 01.10.2001 року по 31.12.2001 року та з 01.04.2002 року по 30.09.2002 року для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній ОСОБА_1 працював повний робочий день у Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 виконуючи лісозаготівлі, вивезення деревини на посаді водій автолісовоза. Вказана довідка сформована на підставі: код КП ЗП3055В1, підстава Наказ №3 від 01.10.2001, Наказ №4 від 01.04.2002р. Накази за період 2001-2002 роки, відомості по нарахуванню заробітної плати. Отже, довідка містить підтвердження на якій підставі видана та підписана уповноваженою на то особою. Тому твердження про відсутність особової справи позивача на підприємстві, як така що не збережена, є необґрунтованим.

Згідно довідки від 08.09.2023 № 1 про підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів містить відомості ОСОБА_1 , який працював повний робочий день у ТОВ «Ліси Лопухова» з 01.04.2013 по 05.05.2014 року. На посаді водія автолісовоза. Виконував роботу лісозаготівлі-вивезення деревини. Код КП ЗП 3055 В1, підстава Наказ №3 від 1.04.2013р. Про прийняття на роботу свідчить, Наказ №2 від 05.05.2014р. Про звільнення з роботи. Підстава видачі: накази за спірні періоди, нарахування заробітної плати. Вказана довідка містить мокру печатку та підпису уповноважених осіб, директора та головного бухгалтера.

Також спірний період підтверджується записами трудової книжки НОМЕР_1 від 01.09.1968р. Графа 5-6 трудової книжки. Трудова книжка містить наказ на прийняття, звільнення, мокру печатку, та підпис уповноваженої особи.

Таким чином, відповідачем безпідставно не зараховано до страхового стажу позивача вищевказані періоди роботи.

Крім цього, колегія суддів апеляційного суду зауважує, що суд першої інстанції безпідставно вийшов за межі предмету спору у розглядуваних правовідносинах, оскільки суд зайво здійснив аналіз та правову оцінку періоду роботи з 19.11.2018 – 01.04.2024 на посаді лісоруба та тракториста. Ці періоди роботи не є спірними згідно предмету позовних вимог.

Статтею 317 КАС України передбачено, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є, зокрема, неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; неправильне застосування норм матеріального права.

Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

З урахуванням наведених вище норм законодавства та фактичних обставин справи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що судом першої інстанції правильно вирішено спір по суті позовних вимог, однак, зайвими є обгрунтування щодо періоду роботи з 19.11.2018 – 01.04.2024, та не наведено обґрунтувань щодо періодів роботи з 01.10.2001 по 31.12.2001, з 01.04.2002 по 30.09.2002, а також періоду з 01.04.2013 по 05.05.2014.

Тому рішення суду першої інстанції необхідно змінити в мотивувальній частині щодо обгрунтування підстав для задоволення позову.

Крім цього, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції, ухвалюючи рішення помилково вказав у резолютивній частині рішення суду дату заяви про призначення/перерахунок пенсії ОСОБА_1 «10 грудня 2024» замість правильно «04 грудня 2024».

Тому, в цій частині рішення суду також слід змінити.

У решта ж частині рішення суду першої інстанції необхідно залишити без змін, як таке, що ухвалено з дотримання норм матеріального та процесуального права, з правильним встановленням обстави справи та наданням їм належної правової оцінки.

Колегія суддів також враховує, що позивачем не оскаржено в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні решта позову, а тому, апеляційним судом розглядається справа в межах заявлених апеляційних вимог, відповідно до статті 308 КАС України.

Суд апеляційної інстанції також зазначає, що відповідно до п.2 ч.5 ст.328 КАС України, не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження).

Проаналізувавши характер спірних правовідносин, предмет доказування, склад учасників справи, та враховуючи, що дану адміністративну справу було розглянуто судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження, суд апеляційної інстанції зазначає, що дана адміністративна справа є справою незначної складності, а тому рішення суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Керуючись ст.ст. 243, 308, 311, 315, 316, 317, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд

постановив:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області – задоволити частково.

Рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 19 березня 2025 року в адміністративній справі №260/883/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії – змінити, а саме:

- в мотивувальній частині щодо обгрунтування підстав для задоволення позову;

- в абзаці п`ятому резолютивної частини формулювання «від 10 грудня 2024 року» змінити на формулювання «від 04 грудня 2024 року».

У решта частині рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 19 березня 2025 в адміністративній справі №260/883/25 - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя В. В. Гуляк

судді Н. В. Ільчишин

Р. М. Шавель