Постанова від 17 лютого 2026 р. у справі №309/3407/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 лютого 2026 рокуЛьвівСправа № 309/3407/25 пров. № А/857/49236/25

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді: Запотічного І.І.,

суддів: Довгої О.І., Шинкар Т.І.,

за участю секретаря судового засідання: Василюк В.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Хустського районного суду Закарпатської області від 10 листопада 2025 року (суддя Сідей Я.Я., ухвалене в м. Хуст) у справі № 309/3407/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач- ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача- ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення №743-1 від 05.04.2025 р.

Рішенням Хустського районного суду Закарпатської області від 10 листопада 2025 року у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення від 05.04.2025 року – відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, його оскаржив позивач- ОСОБА_1 , подавши апеляційну скаргу до Восьмого апеляційного адміністративного суду, та з наведених в ній підстав, покликаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, просить скасувати рішення Хустського районного суду Закарпатської області від 10 листопада 2025р. у справі №309/3407/25 та прийняти у справі нове рішення, яким позов ОСОБА_1 задоволити у повному обсязі. Скасувати Постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 №743-1 по справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП від 05.04.2025р. якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу у розмірі штрафу 17 000 грн., а провадження у справі закрити.

В обґрунтування апеляційної скарги, зокрема, зазначає, що позивач не заперечує того факту, що під час перебування 05.04.2025 року в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_3 його було направлено на проходження військово-лікарської комісії. При цьому, позивач в суді першої інстанції наполягав на тому, що в день складання постанови №743-1, а саме 05 квітня 2025 року позивач пройшов медичний огляд військово-лікарською комісією для визначення придатності до військової служби, при тому всьому, що йому не було в належній формі запропоновано проходження медичного огляду, з вказівкою де саме і в який строк позивач мав пройти медичний огляд, направлення у встановленому законом порядку складено не було, реєстрації в журналі реєстрації направлень не здійснено. Свої доводи позивач підтвердив належними та допустимими доказами. Таким чином, у діях позивача відсутній склад правопорушення, передбачений ч. 3 ст. 210-1 КУпАП. Апелянт зазначає, що в матеріалах справи не має доказів, які би підтверджували, що ОСОБА_1 після рішення ІНФОРМАЦІЯ_3 про направлення на проходження медичного огляду на проходження медичного огляду не пішов, на вимогу чергового про проходження ВЛК не здійснював жодних дій, а о 14 год. 50 хв. виразив усну ствердну відмову від проходження медичного огляду. Таке зазначено виключно у протоколі та постанові відповідача.

Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу рішення суду першої інстанції вважає законним та просить залишити його без змін.

В судовому засіданні представник апелянта надав пояснення аналогічні викладеним в апеляційній скарзі, просив рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове про задоволення позову.

Відповідач, будучи належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи, явки уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, що відповідно до ч. 2 ст. 313 КАС України не перешкоджає розгляду справи без його участі.

Заслухавши суддю-доповідача, представника апелянта, обговоривши доводи апеляційної скарги, відзив, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, що постановою по справі про адміністративне правопорушення № 743-1 від 05.04.2025 р., яка винесена начальником ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 на ОСОБА_1 накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 гривень за порушення вимог ч. 1 ст. 22 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», за що передбачена відповідальність ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

Згідно постанови 05.04.2025 року близько 14 год. 30 хв. у приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_3 позивач відмовився від отримання направлення на ВЛК з метою визначення ступеня придатності до військової служби під час мобілізації, тобто порушив правила військового обліку в особливий період, а саме ч. 1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Після рішення ІНФОРМАЦІЯ_3 про направлення на проходження медичного огляду позивач на проходження медичного огляду не пішов, на вимогу чергового про проходження ВЛК не здійснював жодних дій, а о 14 год. 50 хв. виразив усну ствердну відмову від проходження медичного огляду.

ОСОБА_1 не погоджуючись з постановою по справі про адміністративне правопорушення № 743-1 від 05.04.2025 р., звернувся в суд з даним позовом.

Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Відповідно до ч.3 ст. 210-1 КУпАП, порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію в особливий період тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань від двох тисяч до трьох тисяч п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно з ст. 1 Закону України «Про оборону України», особливим періодом є період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Відповідно до Указу Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від № 2102-ІХ від 24 лютого 2022 року, в Україні введений воєнний стан у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України. Згідно з Указом Президента України № 69/2022 від 24 лютого 2022 року «Про загальну мобілізацію», затвердженим Законом України № 2105-ІХ від 24 лютого 2022 року, оголошується та проводиться загальна мобілізація (в подальшому Указами Президента воєнний стан та строк загальної мобілізації було неодноразово продовжено та вони існували 19 листопада 2025 року, тобто станом на дату винесення оскаржуваної постанови).

Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки (ч. 2 ст.235 КУпАП).

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 22 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», громадяни зобов`язані проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у розвідувальних органах України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону.

Згідно із ч. 5 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», особливості проходження медичного обстеження військовозобов`язаними та резервістами під час мобілізації, на особливий період визначаються Міністерством оборони України спільно з Міністерством охорони здоров`я України.

Питання військово-лікарської експертизи вирішуються спеціальним законодавством, а саме - Положенням про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженим Наказом Міністра оборони України від 14 серпня 2008 року № 402 (далі - Положення).

Військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров`я до військової служби призовників, військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів.

Медичний огляд включає в себе вивчення та оцінку стану здоров`я і фізичного розвитку громадян на момент огляду в цілях визначення ступеня придатності до військової служби, навчання за військово-обліковими спеціальностями, вирішення інших питань, передбачених цим Положенням, з винесенням письмового висновку (постанови).

Відповідно до частини 10 статті 2 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" з метою якісного проведення призову громадян на строкову військову службу за станом здоров`я, прийняття громадян на військову службу за контрактом, проведення медичного огляду військовослужбовців, військовозобов`язаних, резервістів для визначення ступеня придатності до військової служби та визначення ступеня придатності льотного складу до льотної робот Наказом Міністра оборони України від 14 серпня 2008 року №402 затверджено Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України (далі по тексту - Положення №402).

Пунктом 1.1 розділу І Положення №402 визначено, що військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров`я до військової служби призовників, військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, установлює причинний зв`язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.

Згідно з абз. 4 ч.10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», та абз. 4 ч. 1 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», пп.3.1,3.2 глави 3розділу II наказу МОУ № 402 від 14.08.2008 року «Про затвердження Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних силах України», громадяни зобов`язані: проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони.

Разом з тим з матеріалів справи вбачається, що в день складання постанови №743-1, а саме 05 квітня 2025 року позивач пройшов медичний огляд військово-лікарською комісією для визначення придатності до військової служби, що підтверджується довідкою військово лікарської комісії №2025-0405-1601 від 05.04.2025 (а.с.11).

Крім цього, згідно довідки Військової частини НОМЕР_1 від 06.05.2025 №1/1760 солдат ОСОБА_1 перебуває на військовій службі в Військовій частині НОМЕР_1 з 13.04.2025, призваний за мобілізацією.

Відтак, колегія суддів вважає, що у діях позивача відсутній склад правопорушення, передбачений ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

Згідно з п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі “Серявін та інші проти України” (№4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії” (Ruiz Torija v. Spain) №303-A, пункт 29).

Також згідно з п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості в межах відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.

З врахуванням усіх вищенаведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції прийняв рішення за неповного з`ясування обставин справи, що мають значення для справи, у зв`язку з чим відповідно до вимог ст.317 КАС України рішення суду підлягає скасуванню з прийняттям нового судового рішення про задоволення позову.

Керуючись ст. ст. 241, 243, 286, 308, 311, 315, 317, 321, 325 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Хустського районного суду Закарпатської області від 10 листопада 2025 року у справі №309/3407/25 скасувати та прийняти нове, яким позов задовольнити.

Скасувати постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 №743-1 по справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП від 05.04.2025р. якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу у розмірі штрафу 17 000 грн., та провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити.

Постанова набирає законної сили з дати її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І. І. Запотічний

судді О. І. Довга

Т. І. Шинкар

Повне судове рішення складено 02.03.2026