Постанова від 02 березня 2026 р. у справі №500/3799/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

головуючий суддя у першій інстанції: Мандзій О.П.

03 березня 2026 рокуЛьвівСправа № 500/3799/25 пров. № А/857/50738/25

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Бруновської Н.В.

суддів: Хобор Р.Б., Шавеля Р.М.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 прикордонний загін) на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 03 листопада 2025 року у справі № 500/3799/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В :

25.06.2025р. ОСОБА_1 звернувся з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , у якому просив суд:

-визнати протиправним та скасувати рішення про відмову в перетинанні державного кордону України винесене уповноваженою службовою особою НОМЕР_2 прикордонного загону Військової частини НОМЕР_1 Державної прикордонної служби України від 14.06.2025р., яким відмовлено в перетинанні державного кордону на виїзд з України.

Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 03.11.2025р. позов задоволено.

Не погоджуючись із даним рішенням, апелянт Військова частина НОМЕР_1 подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права.

Апелянт просить суд, рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 03.11.2025р. скасувати та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи скарги, законність і обґрунтованість рішення суду, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення виходячи з наступних підстав.

Як видно з матеріалів справи, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є громадянином України, що підтверджується паспортом громадянина України № НОМЕР_3 від 31.10.1995р. та паспортом громадянина України для виїзду за кордон № НОМЕР_4 від 11.02.2019р.

14.06.2025р. у зв`язку з наміром перетнути державний кордон України у пункті пропуску "Шегині" позивач пред`явив для проведення паспортного контролю уповноваженій особі підрозділу охорони державного контролю наступні документи:

-паспорт громадянина України для виїзду за кордон № НОМЕР_4 від 11.02.2019р.;

-пенсійне посвідчення № НОМЕР_5 від 22.06.2022р., вид пенсії – по інвалідності 3 група, загальне захворювання, термін дії – довічно;

-військовий квиток № НОМЕР_6 від 13.12.1988р., в якому міститься запис про те, що 16.02.2016р. ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_1 визнаний непридатним з виключенням з військового обліку.

За наслідками проведеного паспортного контролю рішенням начальника кінологічної групи відділення інспекторів прикордонної служби " ІНФОРМАЦІЯ_4 " (тип А) лейтенантом ОСОБА_2 від 14.06.2025р. у перетині державного кордону на виїзд з України ОСОБА_1 відмовлено з причин того, що вказаний громадянин не зміг надати на паспортний контроль необхідні документи, які дають право на виїзд з України в умовах дії правового режиму воєнного стану.

ч.2 ст.19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В ст.2 Закону України “Про прикордонний контроль” видно, що Прикордонний контроль – державний контроль, що здійснюється Державною прикордонною службою України, який включає комплекс дій і систему заходів, спрямованих на встановлення законних підстав для перетинання державного кордону особами, транспортними засобами і переміщення через нього вантажів.

Прикордонний контроль здійснюється з метою протидії незаконному переміщенню осіб через державний кордон, незаконній міграції, торгівлі людьми, а також незаконному переміщенню зброї, наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, боєприпасів, вибухових речовин, матеріалів і предметів, заборонених до переміщення через державний кордон.

Прикордонний контроль здійснюється щодо: 1) осіб, які перетинають державний кордон; 2) транспортних засобів, що перевозять через державний кордон осіб та вантажі; 3) вантажів, що переміщуються через державний кордон.

Прикордонний контроль включає: 1) перевірку документів; 2) огляд осіб, транспортних засобів, вантажів; 3) виконання доручень правоохоронних органів України; 4) перевірку виконання іноземцями, особами без громадянства умов перетинання державного кордону у разі в`їзду в Україну, виїзду з України та транзитного проїзду територією України; 5) реєстрацію іноземців, осіб без громадянства та їх паспортних документів у пунктах пропуску через державний кордон; 6) перевірку автомобільних транспортних засобів з метою виявлення викрадених.

Прикордонний контроль забезпечується шляхом: 1) установлення режиму в пунктах пропуску через державний кордон та здійснення контролю за його додержанням; 2) застосування технічних засобів прикордонного контролю, використання службових собак та інших тварин; 3) створення і використання баз даних про осіб, які перетнули державний кордон, вчинили правопорушення, яким не дозволяється в`їзд в Україну або яким тимчасово обмежено право виїзду з України, про недійсні, викрадені і втрачені паспортні документи, а також інших передбачених законом баз даних; 4) спостереження за транспортними засобами і в разі потреби їх супроводження; 5) здійснення адміністративно-правових, а також оперативно-розшукових заходів; 6) організації і забезпечення взаємодії з підприємствами, установами та організаціями, діяльність яких пов`язана з міжнародним сполученням; 7) координації дій контрольних органів і служб”.

Отже, саме посадові особи здійснюють необхідні дії та заходи, спрямовані на встановлення законних підстав для перетинання громадянами державного кордону України: здійснення перевірки наявності та достовірності документів, визначених нормами чинного законодавства; встановлення підстав для перетину державного кордону та їх відповідність вимогам чинного законодавства.

ч.1 ст.1 Закону України “Про правовий режим воєнного стану” визначено, що воєнний стан – це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

В ст.3 Закону України “Про правовий режим воєнного стану” передбачено, що військовим командуванням, якому згідно з цим Законом надається право разом з органами виконавчої влади, військовими адміністраціями, Радою міністрів Автономної Республіки Крим та органами місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати заходи правового режиму воєнного стану, є:

Головнокомандувач Збройних Сил України, Командувач об`єднаних сил Збройних Сил України, командувачі видів та окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, командувачі (начальники) органів військового управління, командири з`єднань, військових частин Збройних Сил України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань;

Військове командування, в межах повноважень, визначених цим Законом та Указом Президента України про введення воєнного стану в Україні або окремих її місцевостях, затвердженим Верховною Радою України, видає обов`язкові до виконання накази і директиви з питань забезпечення оборони, громадської безпеки і порядку, здійснення заходів правового режиму воєнного стану.

Згідно п.5 ч.1 ст.6 Закону України “Про правовий режим воєнного стану”, в указі Президента України про введення воєнного стану зазначаються: вичерпний перелік конституційних прав і свобод людини і громадянина, які тимчасово обмежуються у зв`язку з введенням воєнного стану із зазначенням строку дії цих обмежень, а також тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Указом Президента України “Про введення воєнного стану” від 24.02.2022р. №64/2022 (далі – Указ №64/2022), у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п.20 ч.1 ст.106 Конституції України, Закону України “Про правовий режим воєнного стану” постановлено: ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Указом Президента України “Про продовження строку дії воєнного стану в Україні” від 14.03.2022р. №133/2022 постановлено про часткову зміну ст.1 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 “Про введення воєнного стану в Україні”, затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, та продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб.

Указом Президента України “Про продовження строку дії воєнного стану в Україні” від 18.04.2022 №259/2022 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб.

Указом Президента України “Про продовження строку дії воєнного стану в Україні” від 17.05.2022 №341/2022 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб.

Указом Президента України “Про продовження строку дії воєнного стану в Україні” від 12.08.2022 №573/2022 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 23 серпня 2022 року строком на 90 діб.

В подальшому воєнний стан неодноразово продовжений відповідними Указами Президента України.

В п.2,п.3 Указу Президента України “Про введення воєнного стану” від 24.02.2022р. №64/2022 визначено, що Військовому командуванню (Генеральному штабу Збройних Сил України, Командуванню об`єднаних сил Збройних Сил України, командуванням видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, управлінням оперативних командувань, командирам військових з`єднань, частин Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України) разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України "Про правовий режим воєнного стану" заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.

У зв`язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені ст.ст.30 - 34, 38, 39, 41 - 44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені ч.1 ст.8 Закону України “Про правовий режим воєнного стану”.

Таким чином, Указом Президента України “Про введення воєнного стану” від 24.02.2022р. №64/2022 встановлено можливість обмеження певних конституційних прав людини, зокрема, визначених ст.33 Конституції України: “Кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом. Громадянин України не може бути позбавлений права в будь-який час повернутися в Україну.

В ст.14 Закону України «Про прикордонний контроль», видно, що іноземцю або особі без громадянства, які не відповідають одній чи кільком умовам перетинання державного кордону на в`їзд в Україну або на виїзд з України, зазначеним у частинах першій, третій статті 8 цього Закону, а також громадянину України, якому відмовлено у пропуску через державний кордон при виїзді з України у зв`язку з відсутністю документів, необхідних для в`їзду до держави прямування, транзиту, в передбачених законодавством випадках або у зв`язку з наявністю однієї з підстав для тимчасового обмеження його у праві виїзду за кордон, визначених статтею 6 Закону України "Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України", відмовляється у перетинанні державного кордону лише за обґрунтованим рішенням уповноваженої службової особи підрозділу охорони державного кордону із зазначенням причин відмови. Уповноважена службова особа підрозділу охорони державного кордону про прийняте рішення доповідає начальнику органу охорони державного кордону. Таке рішення набирає чинності невідкладно. Рішення про відмову у перетинанні державного кордону оформляється у двох примірниках. Один примірник рішення про відмову у перетинанні державного кордону видається особі, яка підтверджує своїм підписом на кожному примірнику факт отримання такого рішення. У разі відмови особи підписати рішення про це складається акт.

Форма рішення про відмову у перетинанні державного кордону встановлюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у справах охорони державного кордону.

Особа, якій відмовлено у перетинанні державного кордону, має право оскаржити відповідне рішення згідно Закону України "Про звернення громадян" або до суду. Оскарження зазначеного рішення не зупиняє його дії. Оскаржене рішення може бути скасовано чи змінено начальником органу охорони державного кордону або скасовано та визнано нечинним судом.

В ст.1 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію” від 21.10.1993р. №3543-ХІІ (у редакції на час виникнення спірних відносин) передбачено, що мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.

ст.22, ст.23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію” визначені обов`язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації.

Врегульовано підстави для відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації. Так, абз.4 ч.1 цієї статті передбачено, що не підлягають призову на військову службу під час мобілізації жінки та чоловіки, на утриманні яких перебувають троє і більше дітей віком до 18 років, крім тих, які мають заборгованість із сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці.

Згідно ст.3 Закону України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України» перетинання громадянами України державного кордону України здійснюється в пунктах пропуску через державний кордон України після пред`явлення одного з документів, зазначених у ст.2 цього Закону.

Правила перетинання державного кордону України громадянами України встановлюються Кабінетом Міністрів України відповідно до цього Закону та інших законів України.

Постановою від 27.01.1995р. №57 Кабінет Міністрів України затвердив Правила перетинання державного кордону громадянами України (далі – Правила перетинання державного кордону в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), за приписами п.1 якого такі визначають порядок та умови перетинання громадянами України державного кордону. ( Правила )

п.2 Правил передбачено, що перетинання громадянами України (далі - громадяни) державного кордону здійснюється в пунктах пропуску через державний кордон та пунктах контролю (далі - пункти пропуску), якщо інше не передбачено законом, за одним з таких документів, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну:

1) паспорт громадянина України для виїзду за кордон;

2) дипломатичний паспорт;

3) службовий паспорт;

4) проїзний документ дитини (чинний протягом строку, на який він виданий);

5) посвідчення особи моряка;

6) посвідчення члена екіпажу.

У випадках, визначених законодавством, для перетинання державного кордону громадяни крім паспортних документів повинні мати також підтверджуючі документи.

В п.2-п.6 Правил видно, що перетинання державного кордону у разі введення на території України надзвичайного або воєнного стану право на перетин державного кордону, крім осіб, зазначених у п.2-1 та п.2-2 цих Правил, також мають інші військовозобов`язані особи, які не підлягають призову на військову службу під час мобілізації. Ця норма не поширюється на осіб, визначених в абз.2 -абз.8 ч.3 ст.23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію”, а також п.2-п.14 цих Правил.

ст.6 Закону України “Про прикордонний контроль” від 05.11.2009р. №1710-VI (далі - Закон №1710-VI) визначено, що перетинання особами, транспортними засобами державного кордону і переміщення через нього вантажів здійснюються лише за умови проходження прикордонного контролю та з дозволу уповноважених службових осіб Державної прикордонної служби України, а у випадках, визначених цим Законом, - посадових осіб Державної прикордонної служби України, якщо інше не передбачено цим Законом.

Початком здійснення прикордонного контролю особи, транспортного засобу, вантажу є момент подання особою паспортного, інших визначених законодавством документів для перевірки уповноваженій службовій особі Державної прикордонної служби України.

Пропуск осіб через державний кордон здійснюється уповноваженими службовими особами Державної прикордонної служби України за дійсними паспортними документами, а у передбачених законодавством України випадках також за іншими документами. Пропуск транспортних засобів, вантажів через державний кордон здійснюється після проходження всіх передбачених законом видів контролю на державному кордоні.

ч.3 ст.14 Закону України “Про прикордонний контроль” встановлено, що особа, якій відмовлено у перетинанні державного кордону, має право оскаржити відповідне рішення згідно із Законом України “Про звернення громадян” або до суду. Оскарження зазначеного рішення не зупиняє його дії. Оскаржене рішення може бути скасовано чи змінено начальником органу охорони державного кордону або скасовано та визнано нечинним судом.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що у зв`язку з початком повномасштабної військової агресії рф проти України Президентом України на виконання п.п.1, 17, 20 ч.1 ст.106 Конституції України видано Указ №64/2022, яким запроваджено особливий правовий режим воєнного стану. У свою чергу, особливістю цього правового режиму є те, що під час його дії можуть запроваджуватися певні обмеження конституційних прав і свобод громадян, в тому числі вільне залишення території України.

Як зазначив Конституційний Суд України у Рішенні №15-рп/2001 від 14.01.2001р., допустимість обмеження свободи пересування, вільного вибору місця проживання в межах держави та права вільно залишати територію країни визнається і міжнародним правом.

Зокрема, ст.2 Протоколу №4 до Конвенції про захист прав людини та основних свобод 1950 року закріплює правило, за яким здійснення права на свободу пересування і свободу вибору місця проживання, вільно залишати будь-яку країну, включаючи свою власну, не може зазнавати жодних обмежень, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної або громадської безпеки, для забезпечення громадського порядку, запобігання злочинам, для охорони здоров`я або моралі чи з метою захисту прав і свобод інших осіб.

За висновками Верховного Суду, у постанові від 31.08.2023р. у справі №380/572/23 в умовах дії особливого правового режиму воєнного стану цим Законом визначено правовий статус громадян, обмеження їх прав та гарантій їх здійснення. Такі обмеження прав у свою чергу характеризуються законністю мети, легітимністю підстав таких обмежень, обсягом прав, які підпадають під такі обмеження, межі, визначені тимчасовим періодом дії особливого режиму воєнного стану. Вказане цілком узгоджується з приписами ст.64 Конституції України, норми якої знайшли своє продовження у правовому регулюванні Закону №389-VIII.

Колегія суддів звертає увагу апелянта, що п.2 ч.1 ст.23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані: визнані в установленому порядку особами з інвалідністю або відповідно до висновку військово-лікарської комісії тимчасово непридатними до військової служби за станом здоров`я на термін 6-12 місяців (з наступним проходженням військово-лікарської комісії).

Колегія суддів наголошує, що при спробі перетину державного кордону пред`явив, зокрема, пенсійне посвідчення № НОМЕР_5 від 22.06.2022р., вид пенсії – по інвалідності 3 група, загальне захворювання, термін дії – довічно; військовий квиток № НОМЕР_6 від 13.12.1988р., в якому знаходиться запис про те, що 16.02.2016р. ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_1 визнаний непридатним з виключенням з військового обліку.

Суд апеляційної інстанції наголошує, що позивач не підлягає призову на військову службу під час мобілізації, оскільки належить до категорії осіб, визначених в п.2 ч.1 ст.23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", та наділений правом перетину державного кордону в умовах воєнного стану в силу положень п.2-1 Правил №57.

Факт надання позивачем вказаних документів під час спроби перетину державного кордону України відповідачем не заперечується.

Також суб`єкт владних повноважень не ставив під сумнів їх повноту, достовірність та належне оформлення.

Одночасно, колегія суддів наголошує, що ОСОБА_1 відмовлено у перетині державного кордону України у зв`язку з тим, що вказаний громадянин не зміг надати на паспортний контроль необхідні документи, які дають право на виїзд з України в умовах дії правового режиму воєнного стану відповідно до Правил №57.

В оскаржуваному рішенні не зазначено які документи позивач повинен був надати і не надав для дотримання умови, за якої реалізується наявне в позивача право виїзду за кордон.

Стосовно доводів апелянта, що під час проходження позивачем прикордонного контролю уповноваженою службовою особою Держприкордонслужби виявлено наявність щодо позивача відповідної інформації в інформаційній системі "Гарт-1" та на момент виникнення спірних правовідносин присвоєно індекс "В" також проведено перевірку паспортних та інших документів та опитування позивача з метою встановлення мети поїздки за кордон, під час якої встановлено, що він може перетинати державний кордон лише за наявності документу про службове відрядження відповідно до абз.1 п.2-14 Правил №57, такого документу останній не надав, що стало підставою для прийняття оскаржуваного рішення колегія суддів зазначає наступне.

Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 23.06.2017р. №535 затверджено Порядок дій уповноважених службових осіб Державної прикордонної служби України в разі виявлення в пунктах пропуску через державний кордон України та контрольних пунктах в`їзду на тимчасово окуповану територію України та виїзду з неї осіб, стосовно яких надано доручення, та порядку взаємодії органів охорони державного кордону з уповноваженими державними органами, які надали доручення (далі - Порядок № 535).

Так, індекс "В" у розумінні вказаного Порядку, передбачає проведення відносно окремих осіб додаткового вивчення питання щодо наявності законних підстав для перетинання державного кордону особами або їх в`їзду на тимчасово окуповану територію України чи виїзду з неї.

п.7 розділу І Порядку № 535 встановлено, що у разі збігу інформації про особу, яка перетинає державний кордон або в`їжджає на тимчасово окуповану територію України чи виїжджає з неї, з інформацією, що зберігається в оперативних базах даних системи "Гарт-1", на АРМ "Інспектор " програмно-технічного комплексу автоматизації прикордонного контролю "Гарт-1/П" системи "Гарт-1" відображається повідомлення про такий збіг із зазначенням інформації про особу та індексу доручення.

Розділом II Порядку № 535 регламентовано алгоритм дій посадових осіб органів та підрозділів охорони державного кордону. Так, п.6 розділу ІІ Порядку № 535 визначено, що у разі збігу інформації про особу, яка перетинає державний кордон або в`їжджає на тимчасово окуповану України територію чи виїжджає з неї, з інформацією, що зберігається в оперативних базах даних системи "Гарт-1" за індексом "В", уповноважені службові особи Держприкордонслужби виконують такі дії:

1) інспектор прикордонної служби, що здійснює перевірку паспортних документів, при виявленні особи, стосовно якої є доручення з індексом "В": доповідає старшому прикордонних нарядів про виявлення зазначеної особи; передає її паспортний документ старшому прикордонних нарядів та не пропускає особу через державний кордон або на тимчасово окуповану територію України чи з неї;

2) старший прикордонних нарядів: повторно перевіряє наявність в оперативній базі даних системи "Гарт-1" інформації про доручення за індексом "В"; невідкладно, але не пізніше п`яти хвилин з моменту виконання доручення, інформує про це чергового Головного центру; з`ясовує наявність або відсутність підстав для тимчасової відмови особі у перетинанні державного кордону або у в`їзді на тимчасово окуповану територію України.

Під час виконання доручення щодо громадянина України організовує здійснення: поглибленої перевірки паспортного та інших документів з метою встановлення їх дійсності та приналежності відповідній особі; додаткового вивчення інших документів; опитування особи з урахуванням аналізу та оцінки ризиків.

У разі підтвердження законних підстав для перетинання державного кордону або в`їзду на тимчасово окуповану територію України повертає паспортний документ особи інспектору прикордонної служби, який перевіряв її документи, для завершення прикордонного контролю.

У разі відсутності законних підстав для перетинання державного кордону або в`їзду на тимчасово окуповану територію України:

-особу через державний кордон або на тимчасово окуповану територію України не пропускає та відмовляє їй у перетинанні державного кордону або у в`їзді на тимчасово окуповану територію України, про що виносить рішення про відмову в перетинанні державного кордону в порядку, визначеному ст.14 Закону України "Про прикордонний контроль", або рішення про відмову особі у в`їзді на тимчасово окуповану територію України або виїзді з неї, форма якого наведена в додатку 4 до Порядку в`їзду на тимчасово окуповану територію України та виїзду з неї, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04 червня 2015 року № 367 (зі змінами);

-повертає паспортний та інші документи особі, якій відмовлено в перетинанні державного кордону або у в`їзді на тимчасово окуповану територію України;

-організовує та забезпечує вибуття особи, якій відмовлено в перетинанні державного кордону або у в`їзді на тимчасово окуповану територію України, за межі пункту пропуску.

Разом з цим, відповідач не надав належні та допустимі докази включення ОСОБА_1 до інформаційно-комунікаційної системи прикордонного контролю "Гарт-1" Державної прикордонної служби України, з присвоєнням індексу "В".

Крім того, зазначені обставини, , не були підставою для відмови у перетині державного кордону України громадянину ОСОБА_1 .

Отже, з огляду на не підтвердження збігу інформації про ОСОБА_1 , як особу, яка перетинає державний кордон, з інформацією, що зберігається в оперативних базах даних системи "Гарт-1" за індексом "В", такі доводи апелянта, які викладені у апеляції є безпідставними.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав для задоволення позову, оскільки суб`єкт владних повноважень в особі Військової частини НОМЕР_1 діяв не у спосіб визначений законами та Конституцією України.

Інші доводи апеляційної скарги фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою апелянта з висновками суду першої інстанцій по їх оцінці, тому не можуть бути прийняті апеляційною інстанцією.

Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі “Серявін та інші проти України” (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії” (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).

Також, п.41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, визначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

ст.316 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Із врахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є законним, доводи апеляційної скарги зроблених судом першої інстанції висновків не спростовують і при ухваленні оскарженого судового рішення порушень норм матеріального та процесуального права ним допущено не було, тому, відсутні підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 прикордонний загін) – залишити без задоволення, а рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 03 листопада 2025 року у справі № 500/3799/25- без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Н. В. Бруновська

судді Р. Б. Хобор

Р. М. Шавель