Постанова від 25 лютого 2026 р. у справі №390/477/25 — Кропивницький апеляційний суд

ПОСТАНОВА

Іменем України

26 лютого 2026 року м. Кропивницький

справа № 390/477/25

провадження № 22-ц/4809/481/26

Кропивницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

Мурашка С. І. (головуючий, суддя-доповідач), Карпенка О. Л., Чельник О. І.,

за участі секретаря – Бойко В. В.,

учасники справи:

позивач – Акціонерне товариство «Універсал Банк»,

відповідач – ОСОБА_1 ,

розглянув в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні м. Кропивницькому цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Кропивницького районного суду Кіровоградської області від 17 листопада 2025 року у складі судді Підгірської Г. О. і

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст вимог позовної заяви

В березні 2025 року Акціонерне товариство «Універсал Банк» (далі – АТ «Універсал Банк») звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 та просило стягнути на свою користь заборгованість у розмірі 48 578 грн 77 коп та судовий збір у розмірі 3 028 грн.

Позовна заява мотивована тим, що 17.12.2020 ОСОБА_1 звернулася до банку з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписала анкету-заяву до договору про надання банківських послуг від 17.12.2020.

Положеннями анкети-заяви визначено, що анкета-заява разом з Умовами, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту складають договір про надання банківських послуг (далі - Договір).

Підписавши анкету-заяву, ОСОБА_1 підтвердила, що ознайомилася та отримала примірники у мобільному додатку вищезазначених документів, що складають Договір та зобов`язується виконувати його умови.

На підставі укладеного Договору відповідачка отримала кредит у розмірі 40 000 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту.

АТ «Універсал Банк» свої зобов`язання за Договором виконало у повному обсязі, а саме надало відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах, передбачених Договором та в межах встановленого кредитного ліміту.

Відповідач не надавала своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов Договору.

Оскільки відповідач продовжує ухилятись від виконання своїх зобов`язань і не погашає заборгованість за Договором, що є порушенням законних прав та інтересів AT «Універсал Банк», останнє звернулось до суду з відповідним позовом.

Короткий зміст судових рішень суду першої інстанції

Заочним рішенням Кропивницького районного суду Кіровоградської області від 17 листопада 2025 року позов АТ «Універсал банк» до ОСОБА_1 про стягнення 48 578,77 грн задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Універсал банк» 48 578 грн 77 коп.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Універсал банк» судовий збір у розмірі 3 028 грн.

Рішення суду мотивовано тим, що між сторонами 17.12.2020 укладено договір про надання банківських послуг шляхом підписання відповідачкою анкети-заяви та приєднання до умов і тарифів банку, у зв`язку з чим позивач надав їй кредит у формі встановленого кредитного ліміту в розмірі 40 000 грн.

ОСОБА_1 свої зобов`язання щодо своєчасного та повного погашення кредитної заборгованості не виконала та доказів спростування розрахунку боргу або належного виконання зобов`язань не надала, а тому суд першої інстанції дійшов до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Ухвалою Кропивницького районного суду Кіровоградської області від 17 листопада 2025 року відмовлено ОСОБА_1 у поновленні процесуального строку на подання заяви про перегляд заочного рішення Кропивницького районного суду Кіровоградської області від 19 травня 2025 року.

Заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Кропивницького районного суду Кіровоградської області від 19 травня 2025 року залишено без розгляду.

Ухвала суду мотивована тим, що заява ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення подана з пропуском встановленого частиною другою статті 284 ЦПК України тридцятиденного строку, а також поза межами двадцятиденного строку з дня вручення повного тексту рішення.

При цьому, суд першої інстанції вважав доводи заявниці щодо неотримання рішення такими, що спростовуються матеріалами справи, зокрема, рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення від 18.07.2025, у зв`язку з чим вважав, що відсутні поважні причини для поновлення процесуального строку.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу Кропивницького районного суду Кіровоградської області від 17 листопада 2025 року про залишення заяви без розгляду, яка перешкоджає подальшому розгляду справи та продовжити розгляд заяви про перегляд заочного рішення.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов передчасного та помилкового висновку про відсутність підстав для поновлення строку на подання заяви про перегляд заочного рішення та безпідставно залишив її без розгляду.

Відповідач не була належним чином повідомлена про розгляд справи та не отримувала копію заочного рішення, у зв`язку з чим фактично дізналась про існування рішення лише 30.10.2025 після реєстрації в підсистемі «Електронний суд» та отримання інформації про подання заяви про видачу виконавчого листа, як наслідок, строк на подання заяви про перегляд заочного рішення підлягає поновленню як пропущений з поважних причин.

Суд першої інстанції формально застосував положення ЦПК України, не надав належної оцінки доводам про неналежне повідомлення та фактичну відсутність доступу до матеріалів справи, чим порушив принцип доступу до правосуддя та допустив надмірний процесуальний формалізм.

На обґрунтування своєї позиції апелянт посилається на правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 12.06.2024 у справі № 756/11081/20, від 14.07.2021 у справі № 214/5505/16 та від 03.11.2020 у справі № 522/24651/17, відповідно до яких при вирішенні питання про поновлення строку суд зобов`язаний оцінити поважність причин його пропуску з урахуванням конкретних обставин справи та забезпечення права особи на доступ до суду.

Крім того, ОСОБА_1 посилається на недоведеність факту укладення кредитного договору, отримання кредитних коштів, розміру заборгованості та спливу строку позовної давності, що, на її думку, має істотне значення для правильного вирішення справи та свідчить про необхідність перегляду заочного рішення.

Відзив на апеляційну скаргу

Відзиву на апеляційну скаргу не надходило, що відповідно до ч. 3 ст. 360 ЦПК України не перешкоджає перегляду ухвали суду першої інстанції.

Розгляд справи у судовому засіданні в суді апеляційної інстанції

Учасники справи в судове засідання апеляційного суду не з`явились про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином, що підтверджується довідками про доставку електронних документів.

Відповідно до положень частини першої статті 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними.

Оскільки учасники справи про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином, суд вирішив розглядати справу без їх участі, що відповідає положенням ст. 372 ЦПК України.

Позиція апеляційного суду щодо апеляційної скарги

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення у встановлених статтею 367 ЦПК України межах, суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права

Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України, яким встановлюється зміст, форма, умови виконання процесуальних дій, сукупність цивільних процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільних процесуальних правовідносин та гарантії їх реалізації.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина четверта статті 12 ЦПК України).

Згідно із частиною першою статті 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами, зловживання процесуальними правами не допускається.

Відповідно до статті 284 ЦПК України заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Отже, законодавець встановив темпоральні обмеження для реалізації відповідачем права на перегляд заочного рішення.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 червня 2024 року у справі № 756/11081/20 зауважувала, що встановлений частиною другою статті 284 ЦПК України строк на звернення до суду із заявою про перегляд заочного рішення є одним з інструментів забезпечення принципу правової визначеності, адже, як зазначено в попередньому розділі цієї постанови, право відповідача на доступ до суду апеляційної інстанції при заочному розгляді справи місцевим судом не є абсолютним та забезпечується за умови дотримання ним порядку та строку звернення до суду першої інстанції із заявою про перегляд заочного рішення.

Крім того, відступаючи від висновків, сформульованих у її постанові від 09 листопада 2021 року у справі № 214/5505/16, Велика Палата Верховного Суду зробила такі висновки щодо застосування статей 126, 127 ЦПК України в сукупності зі статтями 284, 286, 287 цього Кодексу:

- передбачені частиною третьою статті 287 ЦПК України повноваження суду першої інстанції стосуються саме суті заяви про перегляд заочного рішення (зокрема, подання чи неподання відповідачем доказів по суті справи і доказів поважності неявки в судове засідання, на якому було ухвалене заочне рішення) і не застосовуються у ситуації пропуску строку на подання заяви про перегляд заочного рішення;

- оцінка поважності причин пропуску строку на подання заяви про перегляд заочного рішення та наявності підстав для його поновлення належить до компетенції місцевого суду, до якого подана така заява. Наслідком пропуску строку для подання заяви про перегляд заочного рішення за умови відсутності поважних причин для його поновлення є залишення такої заяви без розгляду на підставі частини другої статті 126 ЦПК України, а не залишення її без задоволення.

Матеріалами справи підтверджується, що заочним рішенням Кропивницького районного суду Кіровоградської області від 19 травня 2025 року позов АТ «Універсал банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Універсал банк» 48 578 грн 77 коп.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Універсал банк» судовий збір у розмірі 3 028 грн (а. с. 76-78).

Згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення з штрих-кодовим ідентифікатором № 06 909 226 070 67 копію заочного рішення було отримано ОСОБА_1 за її зареєстрованим місцем проживання 18.07.2025 (а. с. 82).

Відповідно до статті 123 ЦПК України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Отже, відлік строку на подання заяви про перегляд заочного рішення слід починати з 19 липня 2025 року. Останній день строку припав на 07 серпня 2025 року.

Заяву про перегляд заочного рішення подано 04 листопада 2025 року (а. с. 89-101), тобто поза межами строку на вчинення такої процесуальної дії.

В заяві про перегляд заочного рішення відповідач порушувала питання про поновлення строку на подання заяви про перегляд заочного рішення. Причини пропуску мотивувала тим, щоне була належним чином повідомлена про розгляд справи та ухвалення заочного рішення, не отримувала позовної заяви, судових повісток і копії рішення суду, у зв`язку з чим не знала про існування провадження. Про наявність рішення вона дізналася лише 30.10.2025 після отримання повідомлення щодо подання заяви про видачу виконавчого листа, а доступ до матеріалів справи отримала лише після реєстрації в підсистемі «Електронний суд» 09.10.2025. Крім того, відповідач зазначала, що не має юридичних знань та не була забезпечена правовою допомогою, що унеможливило своєчасну реалізацію права на захист.

Отже, на суд першої інстанції покладався обов`язок надати оцінку поважності причин пропуску строку на подання заяви про перегляд заочного рішення через призму своїх дискреційних повноважень та за результатами розгляду такого питання прийняти відповідне рішення.

Причина пропуску строку звернення до суду може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам:

1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк;

2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк;

3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено;

4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10 листопада 2022 року у справі № 990/115/22 вказала, що суд може поновити особі процесуальний строк, якщо визнає причини його пропуску поважними. Водночас поважними причинами пропуску процесуального строку є причини, які унеможливлюють або ускладнюють можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк, є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась до суду з вимогою про вчинення процесуальної дії, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду, та підтверджені належними і допустимими доказами. Незнання про порушення своїх прав через байдужість або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.

Відповідно до вимог статті 126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

З огляду на сукупний аналіз статей 126, 284 ЦПК України заява про перегляд заочного рішення підлягає залишенню без розгляду у разі, якщо подана поза межами встановленого процесуальним законом строку, а причини пропуску строку визнані судом неповажними.

Надаючи оцінку поважності пропуску строку ОСОБА_1 строку на подання заяви про перегляд заочного рішення, суд виходить з того, що посилання відповідача на те, що вона не була належним чином повідомлена про розгляд справи та не отримувала копії заочного рішення, спростовуються матеріалами справи, зокрема, наявними рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення (а. с. 73, 75, 82), які підтверджують отримання нею судових повісток та копії заочного рішення за зареєстрованим місцем проживання.

Належних і допустимих доказів, які б свідчили про невручення судової кореспонденції або її отримання іншою особою, заявницею не подано, а тому твердження про необізнаність із наявністю рішення не знайшли свого підтвердження.

Посилання ОСОБА_1 на те, що вона отримала доступ до матеріалів справи лише після реєстрації в підсистемі «Електронний суд» також не свідчить про наявність об`єктивних перешкод для своєчасного звернення до суду із заявою про перегляд заочного рішення, оскільки реалізація права на подання заяви про перегляд заочного рішення не ставиться у залежність від користування електронними сервісами та могла бути здійснена у паперовій формі.

Аргументи щодо відсутності юридичних знань та правової допомоги не можуть визнаватися поважними причинами пропуску процесуального строку, оскільки незнання норм процесуального закону або пасивна поведінка особи не є обставинами об`єктивного та непереборного характеру.

За таких обставин, не визнавши зазначені ОСОБА_1 причини пропуску строку на подання заяви про перегляд заочного рішення поважними, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про залишення заяви без розгляду.

Такий висновок відповідає правовим висновкам Верховного Суду, викладеним у постановах від 12 червня 2024 року у справі № 756/11081/20 та від 15 грудня 2025 року у справі № 565/1545/24.

Посилання відповідача в апеляційній скарзі на надмірний формалізм є безпідставними, адже суд першої інстанції застосував норми процесуального права відповідно до їх змісту та мети, забезпечивши баланс між принципом правової визначеності та правом особи на доступ до суду. Дотримання процесуальних строків є складовою принципу юридичної визначеності та рівності сторін. Саме по собі залишення заяви без розгляду через недотримання встановленого порядку не свідчить про обмеження доступу до правосуддя, а є наслідком невиконання стороною процесуальних обов`язків.

Суд не бере до уваги посилання в апеляційній скарзі на правові позиції, викладені у постановах Верховного Суду від 12.06.2024 у справі № 756/11081/20, від 14.07.2021 у справі № 214/5505/16 та від 03.11.2020 у справі № 522/24651/17, адже вони підлягають застосуванню з урахуванням фактичних обставин конкретної справи.

У наведених справах об`єктивні перешкоди для подачі заяви про перегляд заочного рішення у встановлений законом строк були підтверджені належними доказами, натомість у цій справі таких доказів ОСОБА_1 не надано, що виключає можливість застосування відповідних висновків як підстави для поновлення строку.

Не заслуговують на увагу суду доводи апеляційної скарги про недоведеність укладення кредитного договору, отримання коштів, розміру заборгованості та спливу строку позовної давності, адже зазначені доводи стосуються суті спору та можуть бути предметом оцінки лише у разі скасування заочного рішення та призначення справи до розгляду за загальними правилами.

Натомість предметом перегляду у даному апеляційному провадженні є виключно питання дотримання процесуального строку на подання заяви про перегляд заочного рішення та наявність підстав для його поновлення, а тому посилання на недоведеність позовних вимог чи сплив позовної давності не впливають на правильність висновку суду першої інстанції щодо відсутності правових підстав для поновлення строку.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення питання.

Оскільки суд першої інстанції постановив ухвалу з додержанням норм процесуального права, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Оскільки, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, ухвала суду першої інстанції без змін, а остаточного рішення у справі не ухвалено, суд не здійснює розподіл судових витрат.

Керуючись ст. ст. 374, 375, 376, 381-384 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, ухвалу Кропивницького районного суду Кіровоградської області від 17 листопада 2025 року без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду у випадках передбачених ст. 389 ЦПК України.

Повний текст постанови складено 03.03.2026.

Головуючий суддя С. І. Мурашко

Судді О. Л. Карпенко

О. І. Чельник